Конотопські та кролевецькі цехові прапори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ігор Ситий

Анотація

У статті проаналізована історія появи на Лівобережній Україні цехових прапорів, притаманні їм зображення, форми, написи, матеріали виготовлення, зв'язок з від - провідною європейською традицією на прикладі артефактів Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського та Конотопського краєзнавчого музею.

Ключові слова: цех, прапор, Лівобережна Україна.

Abstract

Sytyj Igor

Konotopskiy and the Krylevec guild banners

The article analyzes the history of appearance of guild banners on the Left Bank Ukraine, their symbols, forms, inscriptions, materials of manufacture, connection with a similar European tradition on the basis of artifacts, which are stored in the Chernigov Regional Historical Museum named after V.V. Tarnovsky and Konotop museum of local lore.

Keywords: workshop, flag, Left Bank Ukraine.

Основна частина

Одним з недостатньо висвітлених питань з історії цехів Лівобережної України є вивчення цехових клейнодів, зокрема прапорів, які відігравали значну роль у житті корпорації ремісників. З цього приводу цікава наступна думка: «У цеховій світлиці, що завжди відігравала у цехових ремісників роль сакрально-ритуального центру простору, зберігалися головні сакральні й ритуальні цінності корпорації: ікони, в тому числі зображення цехових покровителів; емблеми; прапори¹; статути і привілеї сюзеренів; нагайка, вживана при посвячені в майстри (так званий звичай)»².

Цей незадовільний стан речей пояснюється тим, що дослідники з різних причин майже не звертають увагу на збірки провінційних музеїв. Як показав наш досвід, там зберігається чимало пам'яток, вивчення яких допоможе розв'язати поставлене питання. Зокрема, цікаві артефакти цехового прапорництва Конотопа та Кролевця репрезентують нам музейні зібрання Чернігова та Конотопа.

Почнемо з кількох узагальнень, а потім розглянемо конкретні прапори.

Цехи та притаманні їм клейноди з'являються на Лівобережній Україні у кінці XVI - на початку XVII ст., тобто під час запровадження на цих землях магдебурзького права. Зокрема, у грамоті Владислава IV переяславським цехам від 12.03.1637 р. читаємо: «Примером других міст, гдітакови ж цехи имеются, должен иміттот цех или братство, собственное знамя или корогов». В іншій версії цього документа слово «знамя» трактується як еквівалент слова «цеха»: «По извычаю иных городов, гді цехи суть, должнеи тот цех или братство, имітисвое знамя, цеха зовомое, которою цехою, когда будут от цехмистра или старосты цехового иные мастера на уреченое место позваны, всі собратися должны». Проте у 19 артикулі цієї грамоти згадуються такі цехові прапори: «19. Також іметдолжно скриню и печат³, корогву и котли по примеру других цехов в городах коронных»⁴.

Друге дихання, так би мовити, цехам та їхнім клейнодам надало «Ремесленное положение» 1785 р., у якому, зокрема, зазначалося: «Управе датьремесленное положение, ремесленной значики управную печать и дозволяется управе или цеху иметь место для схода ремесленников, хранить ремесленное положение, ремесленный зна - чик, управную печать, ремесленную казну и щеты прихода и расхода… В управной горнице иметь шкап и стол с ящиком за замком с тремя ключами в которых хранить ремесленное положение, ремесленной значик, управную печать, ремесленную казну и щеты прихода и расхода»⁵.

Ще одне свідчення про цехові прапори: «Коли р. 1749 Генер. к-рія запитала від полкових канцелярій відомостів, які мешканці повинні бути в становому відношенні міщанами, то прилуцька полкова канцелярія між іншим на це писала у своїй відповіді: «Долженбыть міщанам. особливо же ремесники всякого звания, як-то: кравцы, шевцы, ткачи, золотари, слесари и прочий при городіхиміютцехи свои и при цехах особий цеховой уряд и за древний обычай, во знак того цехового правления, хоругви»⁶.

Ось як визначає функціональне призначення цехового прапора сучасний дослідник В. Балушок: «Дні календарних свят населення українських міст (в тому числі й цехові ремісники) відзначало… святковими загальноміськими урочистостями, церковними службами, колективними гуляннями, а також обрядовими діями, що проводилися в рамках корпорації…. Процесія здійснювалася «с крестами, с корогвами». Цехові ремісники були активними учасниками цих святкових дій. Вони несли цехові прапори, емблеми та різнокольорні свічки, а також мали при собі зброю, з якої салютовали. Цеховий прапор, який несли попереду кожного ремісничого об'єднання, звався хоругов, корогва і виготовлявся з дорогої кольорової тканини. На ньому зображувалися знаряддя праці або вироби, що вказували на вид ремесла. Часто на прапорі малювали лики святих, в тому числі покровителів об'єднання та міста, і писали, якому цеху вони належали»⁷. Несли цехові прапори прапороносці у спеціальних одностроях: «Так, у полтавських цехах виділялись одягом прапороносці, одягнуті в «чемарки», обшиті, як і їх чорні пояси, срібним галуном. Високі чорні шапки прапороносців мали червоний гостроконечний верх, що згинався набік»⁸ (зовсім, як у козака, на гетьманських печатках. - І. С.).

Кілька конотопських цехових прапорів колись зберігалися у музеї Чернігівської архівної комісії. Вони експонувалися на виставці 1908 р. Ось їх опис: 1) «Хоругвь с изображением на одной стороне св. Георгия Победоносца, на другой - св. Іоанна воина, надпись: «Сооружен значек сей в бытность ремесного головы Ивана Шевка и всею братию 1878 года декабря 23 дня. Писал Василий Кузьмин»» (З Конотопа - І.С.)… 3) Г. Конотоп. Хоругвь с изображением на однойсторонесвятителейНиколая и Василия, на другой - Нерукотворенного образа, ниже ножницы и надпись: «Сооружен сей значек в битностремеснаго головы Семена Мацка и писара Ивана Карпенка и старшин(и) Степана Лесовца и всею братіею1873 года мес. мар 15 числа. Рисовал Василій Кузмин». 4) Кравецка - го цеху г. Конотоп, хоругвь с изображением на одной стороне свв. апп. Петра и Павла, на другой - герба г. Конотопа и подошви», надпись: «Сей значек сооружен в битность ремесленного голови Стефана Лапы, старшини ІосифаБилоуса, помошника Павла Мизкого 1868 года генваря 26 дня числа»; вензеля и пр. составляют позднейшую доделку, применительно к царствованиям»⁹.

цеховий прапор історичний

Рис. 1. Печатка Сосницького коваль - ського цеху. ХІХ ст.

Зараз у Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського (далі - ЧОІМ) зберігається прапор Кролевецької ремісничої управи, що надійшов з Конотопського краєзнавчого музею. Він квадратної форми, розміром 138 х 138 см. Полотнище з білого сукна. З одного боку, в центрі, у золотому щиті намальоване олією багатокольорове зображення архангела Михайла, над щитом - золота імператорська корона, щит обіймають 2 золоті гілки, обабіч яких напис золотом: «ГЄРБ ГОРОДА КРОЛЄВЦА, Ч.Г.» (Черниговской губернии. - І.С.). Внизу, у золотому картуші, на блакитному тлі, напис золотом: «Сооруженіемсегокролевецкагогородоваго ге / рба при бьітіигородоваго голови, второй гильдіи / купца ВрьмеяЛеонтіевасына Рыньдина:, и / всех православных жытельствующих граждан в городе Кролевце:, 1869 м года мес сентя, 12. / Пис. Кир. Часов». Краї полотнища прикрашені лінійною та лінійно-геометричною рамками, які виконані золотою фарбою. Остання рамка обвита золотою виноградною лозою. По усіх краях полотнище обшите світло-зеленою тасьмою, яка кріпиться фіолетовими нитками. З трьох боків до тасьми пришита фіолетовими нитками срібна торочка. Лівий край полотнища не має торочки, бо призначався для кріплення ратища. По ньому залишилася світла смуга шириною 5 см, тому можемо зробити висновок, що діаметр ратища був приблизно 4 см. На звороті, в центрі зображено золотого двоголового орла, під трьома золотими імператорськими коронами. На його грудях, у синьому щиті - золотий вензель «А II». На хвості орла, зображено ще одного двоголового орла але без корон. Обабіч орла - слова «Государьств / єнноез №мє.» Унизу, під орлом, у золотому картуші, на блакитному тлі, напис золотом: «Сооруженносегогосударьственнагознамье / при бьітіии стараніемремесленного голови / Матъфея Иванова сына Бегунова:, и / при бытш вообще старшын и ремесленников право - сла / вныхжытелей в городе Кролевцу, 1869». Інше художнє оформлення тотожне лицьовому боку. Окантовка всіх малюнків зроблена коричневою фарбою (див. рис. 2-3). Стосовно джерела надходження маємо такі дані. На копії інвентарної картки Конотопського музею 1948 р. написано: «Разыскано при восстановлениимузея в 1943 г.», а на другій, 1954 р.: «Передано Конотопскимкраеведческиммузеем. Акт от 26.2.1954 г.» Інв. №И 5412. Окрім того, на картці зазначено, що було ратище, але зараз його доля не відома. Ми можемо лише припустити, що до 1980-х рр. воно зберігалося у фондах Чернігівського історичного музею. Справа у тому, що саме у цей час готувалися до експонування у Севастопольському музеї деякі експонати, у т. ч. прапори. І ми пригадуємо, що тримали у руках річ дуже схожу на держак прапора. Він був, здається, коричневого кольору, з дерев'яною кулею угорі і дуже зіпсований шашелем. Ця вада, мабуть, стала головною причиною, чому він був вилучений з музейної збірки.

Рис. 2. Прапор Кролевецькоїремісничої управи. Бік з гербом міста

Рис. 3. Прапор Кролевецької ремісничої управи. Бік з державним гербом

Описаний прапор цікавий колористичним трактуванням міського герба. Це юний янгол у сталевому панцирі, під яким зелена туніка. Руки до ліктів оголені. У правій руці янгол тримає залізний меч з золотим руків'ям, у лівій - чорні терези. На ногах сині штани та чорні чоботи. Через ліве пліче перекинутий світло-фіолетовий шарф. На голові - залізний відкритий шолом із золотою прикрасою по центру. Шолом прикрашений світло-фіолетовими пір'їнами. Крила у янгола золоті, знизу оторочені чорним пір'ям. Описане зображення герба своїми кольорами відрізняється від офіційного герба, що був затверджений 4 червня 1782 р.³ Як бачимо, цехові прапори є цікавим джерелом для історії міської геральдики.

До 1959 р. у Чернігівському історичному музеї зберігалися ще 2 цехові прапори, що також надійшли з Конотопського краєзнавчого музею. Потім вони були повернуті знову у Конотоп (акт від 28.09.1959 р.). Опис прапорів подаємо за інвентарними картками, що залишилися в ЧОІМ: 1)«Значок составного цеха, суконный, зеленого цвета. Оформление бронзированной краской. На лицевой стороне в центре святые Иосиф и Лука, внизу надпись: «Сей знак сооружен братиею составного цеха за старшины Дионисием Петровичем Серым 1894 г. 1 июня». Вокруг витая виньетка с

виноградными гроздьями, по углам эмблемы (палитра и икона). На обороте в центре «Рождество», внизу надпись: «Сооружена сия хоругва составного цеха принадлежащих к оному мастерств и художеств ремесленного сего цеха». По бокам эмблема (арфа и телега). Древко желтое, деревянное. Размер 100 х 119 см. Посредине разорван. Разыскан при восстановлении музея (Конотопського. - І.С.) в 1943 г. Инв. №И 5413»; 2) «Значок цеха калашников 1895 г., суконный, зеленого цвета, отделан бахромой. На лицевой стороне в центре архангел, внизу надпись: «Знак сей сооружен за старшину калашницкого цеха Евдокима Кузьмича Лазебника с братиею 1895 г. мая 5», вокруг виньетка из дубовых листьев, по бокам четыре головки ангелов и звезды (бронзированной краской). На оборотной стороне в центре святые Николай и Митрофан, внизу эмблема (просфора). Древко деревянное, желтого цвета. Размер 100 х 134 см. Изорван в нескольких местах. Разыскан при восстановлении музея (Конотопского. - І.С.) в 1943 г. Инв. №И 5414».

Коли ми звернулися до працівників Конотопського краєзнавчого музею з проханням надати додаткову інформацію стосовно цехових прапорів, то з'ясувалося, що вищеописаних прапорів у музеї немає. Проте зберігаються три інших цехових прапори. Вони згадуються у музейному путівнику¹¹. Це прапори кролевецького цеху бондарів, конотопського цеху кравців та цеху калачників. Працівник музею Шаміль Акічев вислав нам описи та світлини прапорів. Коли ми отримали цей матеріал, то з'ясувалося, що зараз у Конотопському музеї зберігаються лише 2 прапори - Кролевецької гончарної управи та Конотопського (?) кравецького цеху. Куди подівалися прапори бондарів та калачників, наразі невідомо. Прапор гончарної управи на суконному полотнищі темно-синього кольору прямокутної форми, 84 х 123 см. По краях обшитий торочкою з парчових ниток золотавого кольору. По краю полотнища золотою фарбою намальовані лінійна рамка та рамка зі стилізованого рослинного орнаменту. Все поле полотнища прикрашене мальованими золотими шестипроменевими зірками. По центру у золотому медальйоні, що обіймають 2 золоті гілки, на синьому тлі - мальоване кольорове зображення Ісуса Христа у повний зріст зі сферою у руці, який стоїть на хмарі. У лівому нижньому куті у золотій рамці зі стилізованого рослинного орнаменту намальований згорток білого паперу з написом: «СЄЙ ЗНАЧОК СООРУЖЄН КОШТОМ И СТА - РАНІЄМ УПРАВНОГО СТАРШИНЫ ИВАНА ТЄРЄЩЕНКА И СТАРШИНСКИХ ТОВАРИЩЄЙ ИВАНА ОЛИФЕРА И ГРИГОРІЯ НЕЖЄНЦА И СОВМЕСТНО С РЄМЕСЛЯННИКАМИ 1861 ГОДА АПРЄЛЯ 19 ЧИСЛА А.Г.» Зворотній бік прапора прикрашений ідентичними вищеописаними рамками та зірками. По центру у золотому медальйоні, на тлі скель - мальоване кольорове зображення св. архістратига Михайла в обладунках римського воїна, у червоному плащі. У верхній частині медальйона напис червоною фарбою: «С. АРХИСТРАТИГ МИХАИЛ». Навколо медальйона напис золотою фарбою: «СЄЙ ЗНАЧОК УЄЗДНАГО ГОРОДА КРОЛЄВЦА УПРАВИ ГОНЧАРСКОЙ». Ліворуч від медальйона, угорі, намальований золотою фарбою сосуд з 2 ручками у золотій рамці зі стилізованого рослинного орнаменту, а внизу - золотий глечик з ручкою. Полотнище кріпиться до держака темно-синього кольору довжиною 290 см, який увінчаний дерев'яною кулею діаметром 7-8 см (див. рис. 4-5).

Рис. 4. Прапор Кролевецької гончарної управи. Бік з мал. арх. Михаїла

Прапор цеху кравців на суконному полотнищі темно-зеленого кольорупрямокутної форми, 122 х 126 см. По краях обшитийторочкою з парчових ниток сріблястого кольору. Тло полотнища заповненерослинно - геометричним орнаментом, який виконаний золотавою фарбою. По центру, в овалі, на тлі гірського пейзажу намальовані кольорові зображення св. Петра та св. Павла. Під овалом у картуші, на блакитному тлі, чорною фарбою, намальовані праска, ножиці, голка з котушкою, гладильний валик.

Зворотній бік прапора прикрашений ідентичним вищеописаному орнаментом. По центру, в овалі, намальовані кольорові зображення 3-х святих - по центру стоїть свт. Микола чудотворець (або Василь Великий чи Григорій Богослов), праворуч - Симеон Столпник (?), ліворуч - преп.

Феодосій Печерський (або свщмч. Полікарп Смірненський). Під овалом у картуші, на блакитному тлі, чорною фарбою нанесений напис: «СООРУЖЕН ЗНАЧОК СТАР-ДЕМЧЕНКОМ… 1881 ГОДА». Полотнище кріпиться до держакасвітло-коричневого кольору довжиною 290 см (див. рис. 6-7).

Рис. 5. Прапор Кролевецької гончарної управи. Бік з мал. Ісуса Христа

Завершуючи опис кролевецьких та конотопських цехових прапорів, варто відзначити, що на цехових прапорах превалює християнська символіки, якій підпорядковані професійна, державна, територіальна та міська символіка, що було виразом релігійного менталітету тогочасних українців. Окрім цього, А. Єршов відмічає концептуально інший підхід польської та української держав щодо цехів, що, безумовно, вплинуло на характер зображень цехових прапорів, панування на них релігійної символіки: «Гетьманський уряд взагалі не видавав законів, в сучасному розумінні слова, що до цехів…. Порівнюючи зазначені документи, які було видано польським урядом чи панами, і документів аналогічного змісту, які було видано при гетьманах, приходиться відмітити ґрунтовну ріжницю поглядів на істоту й завдання цехового устрою з боку перших та других….Тоді, як перші бачили в цехах, головним чином, організації ремісничі, організації економічного значення, останні гляділи на них майже виключно, як на організації церковні чи церковно - благодійні…. Польські пани-колонізатори були зацікавлені саме в економічній силі цехів, як заставі розвитку промисловості на Задніпров'ї, яке тоді заселялося. Козацько-шляхетська верства, яка зайняла переважаюче становище після Хмельниччини і зберегла його й надалі, зовсім не була зацікавлена в економічній силі цехів, яка являлася ґрунтом їх громадсько-правового становища. Навпаки українська шляхта неминуче повинна була зайняти положення конкурента що до цехів, її інтереси стали суперечити з інтересами останніх»¹³.

Рис. 6. Прапор Конотопського цеху кравців. Бік з мал. Св. Ап. Петра і Павла

Рис. 7. Прапор Конотопського цеху кравців. Бік з мал. 3-х святих

Полотнище прапора виготовлялося з дорогих тканин, часто-густо іноземного походження. Це, як правило, високоякісні сукно, оксамит та шовк червоного, зеленого, блакитного або жовтого кольорів. В окремих випадках заможні цехи замовляли металеві, прикрашені сріблом та позолотою, прапори. Прикладом може слугувати прапор ніжинського цеху золотарів¹⁴. Цим самим ремісники підкреслювали особливий статус прапора¹⁵. Зображення і написи на прапорах, які виготовляли з тканин, робили на обох боках олійними фарбами, до яких додавали яєчний білок. Ось чому, з часом, зображення на прапорах потьмяніли, на що ми звернули увагу, коли опрацьовували оригінальні пам'ятки. З використанням подібних матеріалів та технік зустрічаємося і на Заході України. Усі чотири львівські цехові прапори, що експонувалися на спеціалізованій виставці у Львові 2007 р., виготовлені з шовку, для відтворення зображень та написів використані олійні фарби та аплікація. Остання техніка на Лівобережжі не мала широкого розповсюдження¹⁶.

Полотнище кріпили до дерев'яного або металевого древка. За архівними даними, воно мало назви «держак» та «ратище». Останнє вказує, що колись, в разі потреби, ратищем можна було скористатися як зброєю і що походження прапора пов'язане з військовою справою¹⁷. Підсумовуючи, можна зробити висновки, що цехові прапори Лівобережної України є цінним джерелом для реконструкції духовної та матеріальної культури українського народу. Їхнє вивчення має і практичне значення. Це гарний матеріал для відновлення у сучасній Україні професійного, корпоративного прапорництва, у якому б поєднувалися релігійна символіка з професійною.

Література

1. Балушок В. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників. - К.: Наукова думка, 1993. - С. 30.

2. Типовим зразком печатки є сфрагісСосницького ковальського цеху, на якому бачимо коваля за роботою (див. мал. 1).

3. Корпус магдебурзьких грамот українським містам: два проективидань 20-х - 40-х років XX століття. Упорядники: Андрейцев В., Ульяновський В., Короткий В. - К.: Прайм-Компанія, 2000. - С. 67-68.

4. Ситий І. Цехові значки та печатки Чернігівщини (за матеріалами Чернігівського історичного музею) // Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках. - Львів: УГТ, 2003. - С. 251.

5. Єршов А. До історії цехів на Лівобережжі XVII-XVIII вв. // Записки Ніжинського інституту народної освіти. Кн. VI (1926 р.). - Ніжин: Нове село, 1926. - С. 118.

6. Балушок В. Указ. праця. - С. 26-27

7. Каталог выставки XIV археологического сьездав г. Чернигове. - Чернигов: Тип. губернского правления, 1908. - Исторический отдел. - Памятники цехового устройства. - С. 10-11.

8. Нариси історії Кролевця. - К.: 3 Медіа, 2002. - С. 35, Панченко В. Гербівник міст України. - Київ-Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коць, 1996. - С. 77.

9. Конотопський краєзнавчий музей. Путівник. Укладачі: Москальов І., Дерев'янко Г., Клименко М. - Харків: Прапор, 1970 р. - С. 19.

10. Патрональні зображення Симеона Столпника та Полікарпа Смирненського добре узгоджуються з іменами управного старшини та його товариша.

11. Єршов А. Указ праця. - С. 84-86.

12. Ситий І. Цехові значки та печатки Чернігівщини (за матеріалами Чернігівського історичного музею) // Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках. - Львів: УГТ, 2003. - С. 252.

13. Цілком слушна з цього приводу думка Ю. Савчука: «Особливо поширеним було створення прапорів у поселеннях з правом власної юрисдикції…. Вони слугували зовнішніми атрибутами особливих прав та привілеїв міської громади, символами її судової, військової, господарської, інколи й політичної, автономії. Відтак, прапори користувалися особливою пошаною й становили предмет неабияких гордощів мешканців міста» (Савчук Ю. Українське міське прапорництво в історичній перспективі (нотатки з архівних та музейних студій) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць та спогадів. Число 4. Частина 1. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2000. - С. 261).

14. Набір листівок «Львівські хоругви XVII - початок XX ст.» - Львів: Національний музей у Львові імені АндреяШептицького, б.д. [2007].

15. «Цеховые знамена возникли первоначально в немецких городах, где мещане составляли некогда свое городовое войско для защиты города от неприятелей. Войско это разделялось у них на городовые роты и само платило жалованье своим офицерам. Это в немецких городах было в обычае еще в конце 18 века» (Ковалевский А. Цехи в Чернигове в конце прошлого столетия // Черниговские губернские ведомости. - 2 марта 1896 г. - №726. - С. 1-2). Такатрадиція булаі на Гетьманщині. Про цесвідчитьзапис про виготовлення глухівськими калачниками у 1734 р. на вимогу козацького та міського урядів корогви на військові потреби (ЧОІМ. - Інв. №Ал 371, арк. 4 зв.).

Размещено на Allbest.ru