Корюківська трагедія: як вижили живі

Виклад основного матеріалу

корюківка каральний війна нацистський

Страхітливі образи Корюківської трагедії стали добре відомі науковцям завдяки численим спогадам очевидців і документальним матеріалам. На сьогодні працівниками Корюківського історичного музею зібрано більше 150 свідчень очевидців, які відображають усю безодню людської жорстокості й ницості. Після десятиліть напівзабуття дослідники продовжують встановлювати причини, масштаби й виконавців каральної операції в Корюківці. Однак, малопомітними на цьому фоні залишаються ті мешканці Корюківки, яким вдалося врятуватися 1-2 березня 1943 р. Тож метою даного дослідження є аналіз способів порятунку цивільного населення під час нацистської каральної операції в Корюківці.

Точна кількість жертв Корюківської трагедії ніколи не буде порахована. На сьогодні фігурує цифра 7 тисяч осіб різного віку - від немовлят до немічних старих Корюківська трагедія 1943 року: усна історія. Збірник документів і матеріалів. Упоряд.: Л.О.Бабич, С.В. Бутко; відп. ред. С.М. Горобець. Чернігів, 2018. С. 9.. Подібним чином ніколи не буде встановлено точну кількість тих, кому вдалося врятуватися. Єдине, що можемо сказати з певністю: люди, які вижили - справжні щасливці, оскільки нацистська каральна машина була чітко відрегульована. Населений пункт оточувався, його мешканців заганяли у хати, громадські будівлі й там розстрілювали. Насамкінець усе це підпалювали. У свідченнях корюківчанки Мотчаної Ніни Омелянівни, 1922 р. н., читаємо: «За убийцами шли поджигатели. Они обливали дома керосином и поджигали. А если кто-то выползал из дома раненый или волей случая остался в живых - бросали в огонь или загоняли в горящие дома» Там само. С. 86.. З початком каральної операції багато людей навіть не робили спроб утекти, адже карателі робили все для того, щоб не сіяти паніку. У спогадах Стельмаха Бориса Олексійовича, 1932 р. н., читаємо: «Там під лісом жила материна сестра Євгенія Дмитрівна (дівоче прізвище Тройна) з 5 дітьми. Ми із сусідами стоїмо й бачимо, що загоряється її хата. Сусіди судачать, що то запалили за зв'язок з партизанами, бо ж хата під лісом. Знов горить хата. Вирішили, що там живуть комуністи. Хати всі підряд не горіли» Там само. С. 18.. Інші почали втікати, але на півдорозі поверталися за худобою чи цінними речами і тут уже їх наздоганяла смерть. Так, літні люди - Менський Кирило Максимович і Варвара Іванівна втікали на возі. Чоловік помітив, що серед речей немає його улюбленого самовара, повернувся до хати. Їх помітили й розстріляли Там само. С. 155..

Усе ж таки певній частині жителів Корюківки вдалося врятуватися. Нами було проаналізовано 141 свідчення про порятунок під час Корюківської трагедії. Спираючись на це, вдалося встановити, що 1 березня з невідомих причин каральною операцією не була охоплена частина вул. Шевченка від повороту на вул. К. Маркса до мосту біля ДТСААФ та частина вул. Кірова. Люди, які мешкали тут, почали евакуйовуватися з настанням темряви або вже 2 березня. Один із свідків згадує «2 березня оцеплення вже не було. Ніхто нікуди не тікає. Сидимо і ждемо. І тільки коли почала горіти хата на уголку... усіх як прорвало.... Маса людей рвонула на Наумівку. Це було в обід. Усе покидали. Ніхто нічого не замикав»^{5 6}.

1 березня в Корюківці вдалося врятуватися певній кількості чоловіків, оскільки рідні ховали їх на горищах, у підвалах тощо, вважаючи, що будуть переслідувати лише осіб чоловічої статі Там само. С. 118. МотчанаН. Жахкі березневі дні // Маяк, 25 лютого 2006 р. С. 5. КІМ, КН № 3025, у № 226..

Рятівним місцем для корюківців 1 березня 1943 р. стали болота, які на той час були на території міста. Зокрема, це Ракове болото, Гапонове болото, болото за сучасною автостанцією, а також місцевість під назвою Гришкин груд і так званий луг. Тетяна Яхеєва до 75 роковин Корюківської трагедії опублікувала в мережі Інтернет спогади своєї бабусі Костюк Харитини Степанівни, 1895 р. н., у яких розповідає про цей луг - болотисту й кущувату місцевість навколо струмка, що протікає в районі сучасної Корюківської районної лікарні. «Луг (я вживаю саме це слово, так він називався, той реліктовий луг навколо струмка, який місцями дожив до наших днів) був дуже болотистим, якщо повесні йти по ньому, земля аж дихала, крім того, його місцями заливало талими водами. Карателі побоялися туди йти, лише прострілювали його з автоматів. Марія (невістка Харитини Костюк. - Авт.) трохи піднялася, коли почалися пожежі, щоб подивитися, що горить, її хустку, напнуту «хаткою», пробила автоматна черга. Так вони провели, напівлежачи у тому болотистому лузі, три дні, поки все не стихло» Про трагедію Корюківки розповідає Тетяна Яхеєва. URL: http://www.zrada.today/prognozii-dumki/neprozorro/pro-tragediyu-koryukivki-rozpovidaie-tetyana-yaheieva. Титенко Ганна Андріївна, 1929 р. н., згадує про інший подібний прихисток: «Ми ховались у болоті, де тепер парк за автостанцією. Вирішили, що німці в болото не полізуть» Корюківська трагедія 1943 року: усна історія. Збірник документів і матеріалів. Упоряд.: Л.О.Бабич, С.В. Бутко; відп. ред. С.М. Горобець. Чернігів, 2018. С. 134.. Щонайменше дві жінки 1 березня 1943 р., переховуючись від карателів у болоті, народили своїх дітей. Одна з них, Корюка Наталя Ісаківна - у Гапоновому болоті Шматок З. Два дні народження Валентина Карюки // Маяк, 2 квітня 2017 р. С. 6.. У свідченнях ми зустрічаємо й таке «І рівчак долали, і сніги, аж поки не дісталися кущів. Попадали мокрі в сніг, лежимо. Уже й не холодно і нічого не болить. Лежали ми до вечора в чагарнику, мокрий одяг на нас замерз» Суровець О. Коли все горіло навкруги // Маяк, 27 лютого 1999 р. С. 2.. Більшість з таких свідків потім дивувалися, як вони змоклі й змерзлі не захворіли в ті дні, не застудилися Павленко С. Корюківка у смертельному вогні // Голос України, №36 (5536), 22 лютого 2013 р. С. 7. КІМ КН № 2902, у № 207 Божок В. Зустрічі, які не забуваються. // Маяк, 7 березня 2009 р. С. 8..

Невеликі групи людей переховувалися й у промислових приміщеннях - ковбасні, лісопилці, цукровому заводі^{13 14}. Рятуючи своє життя та життя своїх близьких, люди використовували все: туалети, великі паливні баки, штабелі дров, купи гною, снігові замети, могильні ями тощо. Так, наприклад, Дарія Стельмах з трьома дітьми переховувалася на кладовищі у викопаній для покійника ямі Костюк Г. Пам'ятайте це люди! // Маяк, 1 березня 1980 р. С. 4. 16. Пушкаренко К. Чорний день // Маяк, № 133 (6759), 05.11. 1989 р. С. 3. Корюківська трагедія 1943 року: усна історія. Збірник документів і матеріалів. Упоряд.: Л.О.Бабич, С.В. Бутко; відп. ред. С.М. Горобець. Чернігів, 2018. С. 63. Там само. С. 161..

Свято-Вознесенська церква могла стати рятівним місцем для багатьох корюківців, однак стала такою лише для кількох сімей, які зранку 2 березня вирішили не повертатися до церкви, а втекли з Корюківки^{16 17 18}.

Мешканці крайніх вулиць втікали в ліс. Стельмах Ганни Данилівни, 1928 р. н., свідчить: «У лісі були люди з дітьми, з коровами. Корови їсти хочуть, мукають. А люди боялись, що німці знайдуть, морди коровам позав'язували, щоб не мукали» Там само. С. 119.. Подібним місцем порятунку для корюківців став хутір Дротянка. Про це згадує Титенко Марія Яківна, 1932 р. н.: «Пішли ховатися на хутір Дротянку (місце у лісі в сторону Майорського. Стояло тоді усього три хати). Там стільки людей було, що ніде було навіть стати. І люди, і корови. Усі бігли туди з речами й тваринами» Там само. С. 139.. Певною мірою ці втечі стали можливими й завдяки диму від палаючих будинків. Про це у своїх спогадах згадує Валентин Васильович Макаренко, 1935 р. н.: «Многим, в том числе маме, тете Паше и Людмиле повезло.... Дело в том, что каратели расставили свои посты по всем дорогам, выходящим из Корюковки. На полях, лежавших между дорогами, было очень заснежено и пусто. Никаких патрулей, засад, застав. Поля очень хорошо просматривались с дорог. Могли стрелять по убегающим. Но, на счастье убегавших, была оттепель, и дым от горящих хат не поднимался кверху, а стелился понизу, по заснеженной земле. Каратели просто не видели убегающих» КІМ КННДФ, № 4616..

Рятувалися й люди, яким, здавалося, не буде порятунку. Так, серед жертв, розстріляних у ресторані, вдалося вижити лише п'ятьом - Горбочевська Ольга Павлівна, Самбурзька Лідія, Афанасьєва Ксенія Акт Чернігівської обласної комісії по встановленню і розслідуванню злочинів німецькофашистських загарбників. ДАЧО, Ф.Р.-3013, Оп. 3, Спр. №7, Римар Євген Корюківська трагедія 1943 року: усна історія. Збірник документів і матеріалів. Упоряд.: Л.О.Бабич, С.В. Бутко; відп. ред. С.М. Горобець. Чернігів, 2018. С. 107. і підліток Михайло Дерев'янко КІМ КННДФ, № 3226.. Ці люди були поранені, залишилися живі й увечері вибралися з-під трупів. Діти, порятовані під час розстрілу по хатах, переважно були прикриті тілами своїх родичів або заховані ними Там само..

Таким чином, аналізуючи лише 141 свідчення очевидців, можемо говорити про порятунок понад 500 корюківців. Звісно, їх було більше. Також за спогадами можемо визначити села, які прийняли найбільше втікачів, «погорільців», як у ті дні називали корюківців. У першу чергу, це села Тютюнниця - 10 свідчень, Наумівка - 10, Петрова Слобода - 8, Милейки - 7 та Лебіддя - 5. Також корюківці знаходили собі прихисток у таких населених пунктах як Лукавець - 4, Костючки - 2, Високе - 2.

Сусідні маловіддалені села Кугуки та Гуринівка майже не приймали біженців, оскільки їхні мешканці самі перебували в страху. По це згадує свідок Мотчана Ніна Омелянівна, 1922 р. н.: «И так мы добрались до села Гуриновка. Стучали в несколько домов, чтобы нас пустили, измокших, промёрзших, обогреться, но никто так и не открыл. Мы двинулись дальше на хутор Лукавец. Там нас приютили, и мы заночевали. Как оказалось, с Гуриновки тоже население выбралось.., ибо думали, что их тоже будут убивать» Корюківська трагедія 1943 року: усна історія. Збірник документів і матеріалів. Упоряд.: Л.О.Бабич, С.В. Бутко; відп. ред. С.М. Горобець. Чернігів, 2018. С. 87.. «Пропоную [йти] на Гуринівку Там у мене знайомі. І в Гуринівці, і в Кугуках хати відчинені, без господарів. Лише біля одного двору побачили підводу, біля неї дідок метушиться, складає на неї домашній скарб», - свідчить Кравченко Онися Кравченко О. Розповідаю усім // Маяк, 1 березня 1986 р. С. 4..

Не зустрічаємо жодного свідчення про втечу в с. Маховики, очевидно через те, що через це село проходила дорога на м. Сновськ, звідки прибули карателі.

Поміж тим маємо 17 зворушливих свідчень про виконавців каральної операції або тих, хто співпрацював з окупаційною владою, проте все ж таки намагалися зберегти свою людяність і рятували корюківців. Ці люди пропускали втікачів крізь ланцюг КІМ КННДФ, № 4580., замість пострілів у жертв стріляли в стелю Корюківська трагедія 1943 року: усна історія. Збірник документів і матеріалів. Упоряд.: Л.О.Бабич, С.В. Бутко; відп. ред. С.М. Горобець. Чернігів, 2018. С. 141., встигли попередити когось Там само. С. 36. і навіть вивезти з палаючого містечка Онищук К. Контр-адмірал з Корюківки // Маяк, 11 травня 2018 р. С. 10.. Це, звісно, жодним чином не «відбілює» карателів. З іншого боку, британський історик Норман Дейвіс стверджує, що ми дуже часто не усвідомлюємо, як тоталітарний режим своєю силою примушує кожного до того чи іншого ступеня співучасті. Невільників не можна судити за критеріями вільного суспільства Дейвіс, Норман. Європа: Історія. Київ, 2014. С.1052..

References

1. Koriukivska trahediia 1943 roku: usna istoriia. Zbimyk dokumentiv i materialiv. (2018). L.Babych, S. Butko; vidp. Red. S. Horobets. Chernihiv, Ukraine.

2. Motchana N. (2006). Zhakhki bereznevi dni // Maiak. Koriukivka, Ukra^.

3. KIM (Koriukivskyi istorychnyi muzei) KN № 3025, U № 226.

4. Pro trahediiu Koriukivky rozpovidaie Tetiana Yakheieva. URL: http://www. zrada.today/prognozi-i-dumki/neprozorro/protragediyu-koryukivki-rozpovidaie-tetyanayaheieva

5. Shmatok Z. (2017). Dva dni narodzhennia Valentyna Kariuky // Maiak. Koriukivka, Ukra^.

6. Surovets O. (1999). Koly vse horilo navkruhy // Maiak. Koriukivka, Ukra^.

7. Pavlenko S. (2013). Koriukivka u smertelnomu vohni // Holos Ukrainy. Kyiv, Ukra^.

8. KIM (Koriukivskyi istorychnyi muzei) KN № 2902, U № 207

9. Bozhok V. (2009). Zustrichi, yaki ne zabuvaiutsia... // Maiak. Koriukivka, Ukra^.

10. Kostiuk H. (1980). Pamiataite tse liudy! // Maiak, Koriukivka, Ukrainе.

11. Pushkarenko K. (1989) Chornyi den // Maiak. Koriukivka, USSR.

12. KIM (Koriukivskyi istorychnyi muzei) KNNDF № 4616.

13. Akt Chernihivskoi oblasnoi komisii po vstanovlenniu i rozsliduvanniu zlochyniv nimetsko-fashystskykh zaharbnykiv. DAChO fond № R-3013, opys №3, od.zb. №7

14. KIM (Koriukivskyi istorychnyi muzei) KNNDF № 3226.

15. Kravchenko O. (1986) Rozpovidaiu usim // Maiak, Koriukivka, USSR.

16. KIM (Koriukivskyi istorychnyi muzei) KNNDF № 4580.

17. Onyshchuk K. (2018) Kontr-admiral z Koriukivky // Maiak, Koriukivka, Ukr.

18. Deivis, Norman. (2014) Yevropa: Istoriia. Kyiv, Ukra^.

Размещено на Allbest.ru