Опис Любеча 1606 р.

Annotation

The article is devoted to the castle in Liubech, an important defensive point on the Dnieper, which allowed to control the roads to Kiev and Chernihiv. The description of the castle was made according to the inspection notes by the Polish nobleman Stanislav Myshko in 1606. The combination of archaeological and written sources allows to make an exact description of the castle of Liubech.

Key words: Liubech, the castle, the inspection, the fortification.

На сьогодні не викликає сумнівів, що містечко Любеч є одним з найдавніших в Україні. Перша згадка про нього відноситься до 882 р. У давньоруський час тут було значне за розмірами місто, що мало свою досить складну фортифікаційно-планувальну структуру. Давньоруські укріплення Любеча, ймовірно, загинули або сильно постраждали в результаті подій середини ХІІІ ст., пов'язаних з монгольським вторгненням на землі Південної Русі та подальшими міжусобними війнами. Уже в другій половині XIV ст. Любеч і його округа увійшли до складу Великого князівства Литовського. З цього часу ядром його укріплень стає Замок, котрий розташовувався на сучасному городищі Замкова або Мазепина Гора. Безпосередньо він неодноразово згадується в документах XV-XVII ст. [8]

Плато лівобережної тераси р. Дніпро, на якому розташовується Любеч, міститься на висоті 35-45 м над рівнем заплави. Саме на ньому і виникають усі укріплення пізньосередньовічного Любеча, оскільки це місце порізане значною кількістю ярів, що сприяло зведенню тут фортифікаційних споруд [2, с. 86-91].

Домінантною частиною всіх пізньосередньовічних укріплень Любеча, як вже згадувалося, був Замок, який міститься в центральній частині сучасного містечка, на останці лівого високого берега Дніпра. Розміри його городища на сьогодні становлять 110х42-30 м. Замкова гора орієнтована довгою віссю за напрямком північний схід - південний захід. В'їзд на городище, шириною близько 20 м і довжиною 40 м, розташований на південно-західному, пологому схилі останця [4, с. 60].

Археологічні дослідження 1950-х і початку 2000-х рр. виявили щонайменше три періоди перебудови фортифікаційних споруд на Замковій Горі - XV, XVI і XVII ст. Два перших періоди були представлені укріпленнями «в забор» або ж стовпово-перекладними конструкціями, третій період - рубленими конструкціями [4, с. 60-61; 5, с. 485].

У XV-XVII ст., окрім класичних дерево-земляних укріплень, на Замковій Горі виникають і фортифікації у вигляді ронделей на північному схилі, спорудження яких вже відповідало веденню бою з використанням вогнепальної зброї. Перепис-інвентар, датований 1606 р., описує укріплення Замку. За цими відомостями, він був невеликий, «на постріл з лука». Замкову гору з містом розділяв рів із воротами на двох ланцюгах. При вході в Замок знаходилася двоповерхова вежа, а замкові укріплення були представлені двома городнями з бланкуванням [12, с. 18-19]. Тут також згадується ще одна двоповерхова вежа, поряд з якою знаходилися комори, кухня, пекарня і пивниці. Загалом укріплення та набір споруд на території Любецького замку був класичним для замків Великого князівства Литовського періоду XVI - початку XVII ст. [7, с. 47-52].

Оскільки пізньосередньовічний Любеч був містом, хоч і приватновласницьким, тому, окрім замкових, мав також потужні міські укріплення, котрі утворювали його фортецю. Вони розташовані на північний захід і південь від Замку та були розділені яром, що тягнеться на північ в напрямку р. Гончарівки. Цей яр огинає зі сходу останець, на якому знаходиться Замок. По його дну здавна проходила дорога, що вела на Подільницю та Оболоння. Ці укріплення відображені на плані фортифікацій Любеча 1651 р. та малюнку цього ж року [3].

Південні укріплення розташовані на південний схід від центральної дороги і представляли собою фортецю неправильної форми, площею близько 4,2 га (350х200 м), відрізану від плато з південного боку ровом (ширина 18-20 м, глибина до 1,5 м) і валом (ширина 16-20 м, висота до 2 м). При спорудженні фортеці були вдало використані особливості рельєфу місцевості, а найбільш вразливі місця посилено оборонно-інженерними спорудами. Схили з північного та східного боків ескарпувалися на вистоту більше ніж 2 м. По валу укріплень, як засвідчує той же опис і план 1651 р., проходив гострокіл. Особливістю Любецьких укріплень є те, що бастіони, ронделі та редани вирізалися в схилі тераси в два яруси один над одним. Східна сторона фортеці проходила вздовж лівого берега р. Гончарівки та була додатково укріплена терасою з чотирма ронделями. Вони розташовані на ділянці більш пологого схилу берега річки. Тераса міститься на 5 м нижче рівня майданчика фортеці. Завдяки опису 1606 р. та малюнків 1651 р. можна говорити про те, що частина цих укріплень споруджена вже після відновлення Любеча після 1666 р., тобто в ті часи, коли містечко стало сотенним центром Любецької сотні Чернігівського полку [8, с. 41-42].

У північній частині фортеці містився вузол оборони, що складався з валу (ширина 6 м, висота 1,5 м), ескарпу (висота 3 м) і трьох ронделей. Два ронделі розташовувалися за валом на рівні майданчика городища, третій - нижче цього рівня. Над ним по краю фортеці був насипаний невисокий (до 1 м) земляний бруствер. Також поряд були земляні фортифікації, які прикривали в'їзд з боку р. Гончарівки.

Ще одним вузлом оборони пізньосередньовічного Любеча були укріплення на горі Лисиці. Вона розташована на північ від Замку, через русло р. Гончарівки. Лиса Гора (або ж Лисиця) являє собою трикутний останець, гострим кутом спрямований у південний бік (убік Замкової гори), має круті схили. З напільного боку городище (площа 0,15 га) відрізано від плато ровом, за яким міститься вал. Рів Лисиці (ширина 12 м і до 4 м глибини) має трикутний профіль і з півночі переростає в яр. Рови з подібним профілем були зафіксовані в укріпленнях Батурина XVII ст. та інших фортифікаціях козацької доби. Ймовірно, тут містилася артилерійська батарея, що прикривала Замок, Поділ і Оболонь. Близько середини XVII ст. на Лисиці було споруджено невеликий бастіонний ретраншемент, це добре видно на малюнку 1651 р. В описі 1606 р. про ці укріплення не згадано, тож також можна допустити, що вони виникли між 1606 та 1651 рр. Утім, перевірити це припущення можна буде лише майбутніми археологічними дослідженнями.

На початку XVIII ст. Любецька фортеця втратила свої оборонні функції та більше не відновлювалася. У першій половині XVIII ст. існували проекти побудови нової полігональної фортеці на північ від сучасного Любеча. Проте вони так і не були реалізовані [13, с. 569].

У епоху пізнього середньовіччя Любеч мав, так би мовити, класичну міську схему, характерну для більшості міст того часу. Основними його складовими були замок, фортеця, неукріплені посади-слободи та поділ. Кожен з цих районів відображав певну соціальну структуру та соціальну стратифікацію населення [11, 28-29].

На жаль, до нашого часу не збереглося детальних описів міста Любеча XV-XVI ст., як загалом і картографічних матеріалів. Масштабних археологічних досліджень на території Любеча також ніколи не проводилося, за винятком розкопок на Замковій Горі 1957-1960-х рр., 2010-2012 рр. та невеликих за об'ємом розкопок на території самого міста протягом 1989-1990 та 2009, 2012-2017 рр. Проте окремі фрагменти записів тогочасних документів, літописів та використання джерел більш пізнього походження дозволяють у загальних рисах відтворити основі містобудівничі напрямки, за якими розвився Любеч. У нашому розпорядженні є дані про те, що Любеч неодноразово знищувався. Так, лише за XVI ст. місто було частково або повністю взяте московськими військами щонайменше 2 рази. У 1536 р. московські війська «острог взяли и посады пожгли». 1551-1552 рр. місто знову було захоплено московитами.

Вірогідно, що в Любечі у XV-XVI ст. було заселено на горі ту частину, котра була укріплена. Так, за даними початку XVII ст. в межах укріплень містилося близько 90 дворів з близько трьохсот. Інші 202 міщанських та 8 боярських дворів стояли за межами укріплень та внизу. Судячи з плану середини XVIII ст. більшість з цих дворів містилась якраз на Подолі.

Так, торгова зона, імовірніше за все, розташовувалася біля підніжжя тераси дещо південніше Замкової Гори. На це вказує відразу кілька факторів: знахідки на цій території місцевим населенням значної кількості різночасового нумізматичного матеріалу; над цим місцем височіла з XVI ст. церква Св. Параскеви П'ятниці, яка вважалася заступницею торговців та покровителькою взагалі торгівлі [1; 9].

Цікаво, що завдяки опису 1606 р. можна прослідкувати шлях по Любечу С. Мишка, коли він описував місто. Описувач розпочав свій шлях від Київських воріт і йшов по головній вулиці фортеці, спускаючись до Брагинської брами. Через 30 м після Київських воріт він потрапив на місцевий ринок, над яким, ще щонайменше з початку XVI ст., стояла дерев'яна П'ятницька церква. Далі перед поворотом на Замкову Гору він бачив три вулиці, що розділяли міську фортецю на три значні квартали. По першій вулиці С. Мишко потрапляв до Замку, по двох інших на територію безпосередньо фортеці. На сьогодні всі вказані в описі 1606 р. вулиці також збереглися. Перебуваючи на Замковій Горі, він обійшов її проти часової стрілки, також описуючи все на своєму шляху. Після чого із Замку повернувся на територію міста й пішов по двох раніше згаданих вулицях, нарахувавши 28 будинків міщан і 60 будинків шляхти, бояр, замкових слуг та священнослужителів. Обійшовши всі укріплення міста, С. Мишко зазначив, що від брами до брами проходить вал, поверх якого стоїть гострокіл. Цікаво, що в описі міста, на відміну від Замку, він не згадав жодної башти. Вірогідно, що їх, окрім надбрамних, просто не було у 1606 р., а збудовані вони були вже пізніше. Навряд чи такий важливий момент, як оборонні вежі, не взяли б до уваги. Вийшовши на передмістя, С. Мишко зазначив, що там міщанських будинків 202, а боярських 8. Для цього він, вірогідно, зробив півколо, вийшовши з Брагінської брами, пройшовшись по Подолу та знову піднявшись на передмістя до Київської брами. Таким чином, опис 1606 р. цікавий не лише з точки зору соціальних, оборонних чи економічних аспектів, а також і з точки зору мікротопографії Любеча того часу, що дає змогу порівняти із сучасним станом топографічної структури містечка.

Загалом наведений нижче опис Любеча 1606 р. вже давно відомий дослідникам. Уперше фрагменти з нього були опубліковані в «Киевской старине» за 1896 р, наступного року оприлюднив - А. Яблоновський, у 1912 р. -П. Клепатський., на початку 2000-х рр. - I. Кондратьєв та О. Мальченко [11, с. 29-30; 8, с. 40; 10. 193-194]. Утім, цей опис жодного разу не публікувався повністю, а тим паче в перекладі на сучасну мову. На жаль, не всі слова рукописного тексту можна сьогодні розібрати в силу різних причин, збереженості документа, почерку та ін. Тому, в тому випадку, де виникали подібні ситуації, ми залишали оригінальне слово в дужках у тому варіанті, який вдалося розібрати, іноді висуваючи свою версію його трактування, позначену знаком питання.

археологічний оборонний фортифікація інвентар любеч

Інвентар мною, Станіславом Мишком, дворянином Його Королівської Милості на Варковичах, висланим до [od...ranie] Любецького і Лоєвського староства із замками і стрільбою, з містами, з корчмами, і з боярами, з волостями, з їхніми пожитками, з полями, з озерами, з млинами, з повинностями: подане ймсці Пану Миколайові Струсові з Коморова старості Хмельніцькому, зроблений і відданий в року шістсот шостому дня п'ятнадцятого грудня.

Перш за все

Замок і містечко Любеч від Дніпра на чотири чи п'ять стаян (стадій?) на горі сидить. Озеро заходить від Дніпра. Передмістя, котре осаджене під самою Замковою горою від Брагіна йдучи. Через браму до міста в'їжджати вулицею, яка йде до Ринку і до гори повз [w .nek Ринок?], котрий є дуже малий, просто вулиця до другої брами. Виїзд, що до Києва їде дорогою вздовж мало чого на стріляння з лука [вулиця довжиною менш ніж постріл з лука], інша вулиця поперечна.

А [ul.cok вуличок?] три, у ринку комор крамничих по дві сторони п'ятнадцять, від котрих йти до Замку на міст, на котрому взвод на двох ланцюгах. Входячи до замку, брама і вежа немала з двома поверхами у дві стіни будована. Йдучи від тієї вежі по правій стороні, городні дві: одна нижча, а друга вища. На них бланковання у дві стіни будоване, котре йде до другої вздовж башти. Біля тих городень на тій же стороні від тієї ж брами по землі йде будова - комора пана Steczkiego [Стецького?], замкова пекарня, сіни, у котрих кухня, в землі комора, а за нею пивниця. А комір замкових три, на котрих ізбочка з піччю, сіни на початку, навпроти друга іздебка з піччю, комора з нею і коморка. При вході є ганочок. На долі (знизу далі?) відразу за тим блокхауз і друга вежа w kqczie (наприкінці?). По лівій стороні відразу ж від тієї брами по землі комора пана Юринова. Також дві городні і бланкування у дві стіни будоване. Від ріки та озера, при котрих будови для мешкання. То є іздебка, сіни в початку, навпроти друга ізебка з коморою. Потім ізба із сіньми і за тією ізбою немалі сіни в порядку, друга навпроти велика ізба усе з печами, ганок іде вздовж. усієї тієї будови і підйом сходинок (wschodki?) три при них, за тими будовами йдуть дві городні з бланкуваннями. Аж до другої башти, котра теж має два поверхи і також у дві стіни збудована, біля котрих городень є знизу п'ять міських комор.

Замкова артилерія

Дві відлитих гарматки описаних. Дві залізних осадних гарматки з ложами. І дві не осадних без лож. Гаківниць великих і малих вісімдесят. Рушниць двадцять. Рогатина одна. Порохівниць сім. Шкіряних мішків два. Мідних бубнів два. Сто олов'яних куль до гармат. Залізних куль до гармат п'ятсот і одна. Куль залізних і олов'яних до гаківниць шістсот тридцять і п'ять. Залізних форм для гармат чотири. А дерев'яна одна. Форм для гаківниць сім. І восьма для рушниць. Пороху для гармат і гаківниць п'ять бочок, дві неповних, бо забрано з них по кілька фунтів. Три ж бочки на два пальці не повні і одне повне барило. Пороху для рушниць дві бочки, одна повна, інша на два пальці не повна. Олова [Olowu] три штуки. Четверта наполовину не повна. Гора відділяє місто від замку, добре підкопана, бо округла з усіх сторін.

Міська Любецька оренда

Корчма медова, пивна і горілчана із місцем за то все віддавна по шістсот польських злотих дає на кожен рік.

Перевіз на Дніпрі дає по сорок злотих польських на рік.

Млини на болотах

Млин на Болгачу дає на рік польських злотих пів-вісімнадцяти

Млин на Моравлі дає на рік польських злотих пів-тринадцяти

Млин на Лебедивці дає на рік польських злотих пів-тринадцяти

Млин на Войні дає на рік польських злотих пів-тринадцять

1. Замок

2. Місто

3. Київська брама

4. Брагінська брама

5. П'ятницька церква

6. Реконструкція шляху, пройденого Станіславом Мишком під час складання опису.

Млин на [...inidczey] Грушні [nivskie] куніче, поємне куніче, грош ловчий, грош поводний, помірне за то польських злотих дає вісімдесят на рік.

Млин на Калинівці, до якого виходить слобода за рік [....] за рік має платити по п'ятнадцять польських злотих.

Озера три замкові, з котрих лише іноді рибу, бо стоять на потребі замковій.

Місто Любеч

Від тієї Київської брами вал іде і острог на ньому. Аж до тієї другої брами Брагінської, котра на низу знаходиться - кінець Замкової гори, від котрої острог йде догори до Замку, а з другої сторони Замку з гори [...] острог йде додолу і низом йде так [dolem poszedl iako miasto stoi§], як місто стоїть. А з-за гори, де місто стоїть, звідти вал йде до тієї ж Київської брами і острог на ньому.

Рис. 1. План-схема Любеча зі шляхом Станіслава Мишка

Передмістя

Так за Київською брамою, як і за Брагинською, котрі за замок від озера, у котрих міських будинків двісті і два доми. А боярських домів вісім з тих домів, що у місті самому, як і на передмістях, платять по три польські гроші від кожних воріт на рік. А шляхетські, боярські чи попівські, які замку служать, від того звільнені. Що дає двадцять злотих і вісімнадцять грошей.

Міщани

Од пашні і од збіжжя, і від сіна платять на рік з того усього на нараховану суму сто тридцять три польських злотих.

Боярів служб тридцять п'ять. З кожної служби повинні ставити по коню. Тих же повинностей на полі, щоб Короля Його Милості повинні ЙМ Паном Старостою (A w ...nie...dosczi?) з паном Підстаростою вийти всюди і йти на стражу до Чернігова і де би того потреба була і для доставання язика.

(Archiwum Glowne Akt Dawnych w Warszwie. - Archiwum Skarbu Koronnego z lat 1388-1826. - Dial LIV - Zbiorpism rozmaitych tyczqcych siq dobr kroliewskich. - S. 31V-35V)