Доля вчителя Стефана Поповиченка
Дослідження особливості створення школи нового типу на українській мові на Чернігівщині. Запровадження єдиної трудової школи Висвітлення життя й діяльності вчителя Стефана Семеновича Поповиченка - вихідця з м. Остра, на основі архівного матеріалу.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.10.2023 |
| Размер файла | 20,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Доля вчителя Стефана Поповиченка
Петро Пиріг, Юрій Конопля
У статті на основі використання архівного матеріалу, що вперше вводиться до наукового обігу, висвітлено сторінки життя й діяльності Стефана Семеновича Поповиченка - вихідця з м. Остра.
Ключові слова: ХХ століття, Остер, Карпилівка, волость, освіта, школа, вчитель, С. С. Поповиченко, шкіряний завод, нова економічна політика.
The article was written using the archive materials, which had never been in scientific circulation before. It describes the life and career of a native of Oster Stephen S. Popovychenko.
The article represents the interesting moments of school education and business development in Koselets area.
Keywords: XX century, Oster, Karpylivka, volost, school, education, teacher, S.S. Popovychenko, leather factory, New Economic Policy.
Під час революційних подій 1917-1921 рр. в Україні створювалася нова система народної освіти. Головним її лейтмотивом стало запровадження єдиної трудової школи, нижчою ланкою якої була початкова школа з чотирирічним терміном навчання, а за нею йшла семирічка.
Затверджений влітку 1920 р. навчальний план для такої школи передбачав вивчення наступних дисциплін: українська та російська мови й літератури, історія й географія України, суспільствознавство, загальна історія, краєзнавство, політграмота, радянська конституція, математика, фізика, хімія, креслення, природознавство, іноземна мова, ручна праця, фізичні вправи, ігри, малювання, співи.
Школи нового типу створювались і на Чернігівщині. В Остерському повіті станом на грудень 1920 - початок березня 1921 рр. їх налічувалося 89. 13 із них функціонували в Моровській волості, у тому числі й Карпилівська школа. Зазначимо, що волость мала 13 населених пунктів, у яких проживало 22000 чол. [1].
Загальне керівництво шкільною освітою в Україні здійснював створений у березні 1919 р. Народний комісаріат освіти. На місцях функції управління нею виконували губернські, міські й волосні відділи народної освіти.
2 листопада 1920 р. було започатковано діяльність Моровського волосного відділу народної освіти. Його штатний розпис передбачав двох працівників: завідуючого і діловода. Посаду завідувача обіймав учитель Отрохівської школи Степан Андрійович Матюшенко (безпартійний, мав звання учителя однокласних і двокласних сільських початкових училищ Міністерства народної освіти). Діловодом було призначено мешканця с. Моровська Федора Івановича Роута (безпартійний; освіта: Моровське однокласне училище) [2].
При волосному відділі народної освіти було організовано колегію, до складу якої входили: завідувач відділу, повітовий інструктор Васютинський, голова волосного виконкому, член волосного комітету незаможних селян, а також волосний організатор.
Навчання в усіх школах волості здійснювалося на рідній, українській мові. А їх особливістю було те, що в жодній із них не викладалася радянська конституція, для чого не вистачало кількості груп (їх мало бути більше п'яти). Не викладалися також основи сільського господарства. З ремесел вивчалася палітурна справа [3].
У зазначений час існувала практика наділення шкіл землею. Школи Моровської волості були наділені нею в розмірі від 0,5 до 1 десятини. Однак це не стосувалося Карпилівської, Бондарівської, Отрохівської, Короп'євської й Соколівської шкіл, які зовсім не мали землі [4].
Цікаво, що в 1920-1921 рр. Карпилівська школа мала три групи (класи), у яких у грудні-лютому навчалося 63 учні, у тому числі в першій групі - 34 чол. (32 хлопчики й 2 дівчинки), в другій - 19 чол. (всі хлопчики), в третій - 10 чол. (всі хлопчики).
Усім відомо, що ключовою фігурою в школі є вчитель. У зазначений час шкільних учителів не вистачало. В Остерському повіті найбільше їх працювало в Євминській школі (Остерська волость) - 6 чол. А в одній із шкіл Жукинської волості у зв'язку з відсутністю вчителів заняття в 1919-1920 навч. р. розпочалися лише після Різдва [5].
У Карпилівській школі єдиним учителем і організатором навчально-виховного процесу був Стефан Семенович Поповиченко. Маючи хороші організаторські здібності й гарний голос, до 1917 р. він був учителем співів у Острі. Після революції деякий час працював у Карпилівській школі. Вимоги до вчителів ставилися високі. Посада шкільних працівників, як їх називали тоді, була виборною. Стефан Семенович пройшов випробування й охоче трудився на освітянській ниві. Як згадували учні, він любив свою роботу, сумлінно ставився до своїх обов'язків, стосунки його з учнями були досить гарними. Це багато що означало. Така згадка учнів є найкращою оцінкою роботи вчителя [6].
Як свідчать архівні документи, народився Стефан 28 листопада 1870 р. в Острі в сім'ї Семена й Єлизавети Поповиченків [7], які походили з козаків [8]. Між іншим, предків Поповиченка зустрічаємо в «Реєстрі Війська Запорозького» 1649 р. На його сторінках фігурують: Гаврило Попович, Яско Попович (Острянська сотня Переяславського полку), Федір Попович (полкова сотня), Семен Попович (сотня Чикменева цього ж полку); в Київському полку: Іляш Попович (сотня Білецького), Андрій Попович (Три- пельська сотня), Юрко Попович (сотня Гостомська), Іван Попович, Семен Попович (Броварська сотня), Бутрим Попович (Макарівська сотня) [9]. Предки нашого героя служили також в Остерському городовому полку, який очолював у 1649 р. полковник Тимофій Носач. Всі вони брали участь у грізних баталіях Визвольної війни й самовіддано боролись із ворогом.
Давно то було вже. Та козацькому роду, як кажуть, нема переводу. Стефан Семенович був одружений з Єлизаветою Іванівною (1884 р. народження). Вони виховували трьох дітей: синів Бориса (1907 р. н.) і Гліба (1912 р. н.) та дочку Лідію (1909 р. н.). У 1922 р. живою була ще його мати. На той час їй виповнилося 75 років [10]. Мешкали вони в місті Острі у власному будинку №7 на вулиці Старобазарній [11] (була така!).
У дитячі роки Поповиченко навчався грамоти вдома, згодом закінчив три класи міської школи, а пізніше освоїв професію шкіряника [12]. Отже, Стефан Семенович не мав належної освіти й спеціальної підготовки для роботи в школі. Працював він там із власних амбіцій та в зв'язку з тим, що катастрофічно не вистачало шкільних учителів. Матеріальне становище останніх було нелегким як до революції, так і в перші пореволюційні роки. Це було характерним також для Остерського повіту й зачіпало інтереси С. Поповиченка [13]. У величенькій його родині, крім самого господаря, ніхто не працював. Дружина й мати похилого віку займалися домашнім господарством, вихованням дітей. Отже, єдиним годувальником у сім'ї був Стефан Семенович і всі надії щодо її матеріального забезпечення покладалися саме на нього. І здобута ним спеціальність стала йому у великій нагоді.
С. С. Поповиченко поринув у бізнес. Певний час він утримував лавку, в якій продавалися готове взуття, а також приладдя, необхідне для занять чоботарським ремеслом [14]. А згодом зайнявся шкіряною справою, ставши власником шкіряного заводу, придбаного в 1917 р. спільно з компаньйонами А. Я. Чернявським і Х. В. Шкловським [15].
Щодо обладнання й інвентаря підприємства, архівні матеріали стверджують, що у вересні 1921 р. «содержит в себе 8 чанов, из них 5 больших и 3 малых ... имеется 3 лошади, 1 повозка, 1 кордробилка с конским приводом, два ролика для выкатки кож, кос 2, 1 точило, 2 пары клещей, 2 стола, 4 колоды для выправки кож» [16].
Нижній поверх заводу призначався для вичинки й переробки шкір, а верхній - для їхнього сушіння. Приміщення його було вже старим, мало придатним для налагодження виробництва на належному рівні. Але все ж таки він функціонував. Підприємство працювало навіть на військові потреби країни. Цікавим у цьому відношенні буде наведений нижче архівний документ:
«Договор
1920 года Февраля 10 дня, мы, нижеподписавшиеся, с одной стороны Черниговский Губернский Отдел Военных Заготовок в лице Уполномоченного по Остерскому у.
В.П. Гартвиха, а с другой кожевенные заводчики С. С. Поповиченко, А. Я. Чернявскій и Х. В. Шкловскій заключили нижеследующий договор:
1. Мы, кожевенные заводчики Поповиченко, Чернявскій и Шкловскій принимаем на себя обязательство выделывать полученныя от Губвоензага кожи на юфть, мостовье, полувал или подошву по указанию Губвоензага не менее сто (100) штук в месяц.
2. Выделанная кожа должна отвечать всем требованиям, предъявленным к кондиционному товару военнаго ведомства.
3. Кожа должна быть выработана в сроки: подошва и опраки растительнаго дубления - не долее шести месяцев, подошва из хава - не долее пяти месяцев, юфт, мостовье, выросток и др. мелкия кожи - не долее четырех месяцев и сыромять не долее 2-х месяцев со дня пуска ея в работу и доставлена в гор. Чернигов на склад Губвоензага.
4. Доставка сырых кож на завод с вокзалов и складов Губвоензага и готового товара из г. Остра в гор. Чернигов на склад Губвоензага производится средствами и распоряжениями завода за счет Губвоензага по тарифным ставкам Транспортнаго отдела Губсовнархоза.
5. Плата за выделку определяется обязательными постановлениями, существующими в момент выхода товара из работы.
6. Все кожи, не исключая и чужбины, изъятыя при переписи на учет как готовыя, так и находящиеся в выработке и на складе при заводе, мы, Поповиченко, Чернявскій и Шкловскій, обязуемся сдать Губвоензагу, или кому он укажет, причем имеющийся в момент заключения договора готовый товар подлежит оплате по существующим в момент заключения договора ценам, а остальной, подлежащий выходу, по ценам, какия будут существовать в момент выхода из работы готоваго товара.
Примечание: При отказе заводчика заключить договор с обязательством выполнения условий, положенных в п.6 все кожи и материалы поступают в распоряжение Губвоензага, а сам заводской инструмент и орудия производства опечатываются. Затем распоряжением Губвоензага завод или закрывается, или передается для эксплуатации в другия руки.
7. При выдубленности или недоброкачественности выделки цена понижается по определению экспертов Губвоензага, а при несогласии заводчика - оценочной комиссией, решение которой считается окончательным.
8. При порче товара вина заводчика, но без злого умысла, владелец штрафуется в размере причиненнаго казне убытка, при повторной порче завод лишается сырья и может быть закрыт по решению Губвоензага.
9. За несвоемвременность выделки кож без достаточных оснований и умышленную порчу товара владелец завода привлекается к ответственности, а завод решением Губвоензага или закрывается, или передается в эксплуатацию в другия руки.
10. Количество готоваго товара должно выходить согласно калькуляционным таблицам, по которым парного сырья полагается: на 1 пуд готоваго товара: подошвы 1,83, полувала глянцеваго теплаго (весом свыше 32 фунт.) - 2,13 пуд, тожелегкаго шорно-седелнаго весом до 32 фунт. - 2,71 пуд, полувала стелечнаго весом от 12 до 24 ф.: - 2,13 пуд. чеправовремневых - 3,40 мостовья юфти от 8 фун. и выше - 2,90 пуд., выростки весом до 8 фун. - 3,39 фун. конины 3,25 пуд. и подошвы из хазов - 2,20.
11. Заводчику предоставляется право аппелировать Губвоензагу, что задержка в выделке кож и порча товара или меньший против калькуляции выход готоваго товара произошли не по его вине.
12. Заводчик не отвечает за качество готоваго товара, вырабатываемаго из по- ступившаго на завод сырья в порченном виде, если недостатки сырья оговорены в акте передачи сырья заводу.
13. Заводчик обязан, если окажется необходимым, хранить на своих складах без особой доплаты готовый товар, принятый агентами Губвоензага в течение месяца; хранение сверх месяца оплачивается по добровольному обоюдному соглашению.
14. Ответственность за целость и сохранность сырья, переданного заводчику на выработку лежит на заводчике, и если сырье по своему состоянию требует консервирования - таковое производится распоряжением и за счет заводчика.
15. Владелец завода обязывается никаких кож без разрешения Губвоензага в выделку не принимать и все переработанные кожи сдавать исключительно Губвоензагу или кому он укажет.
16. Владелец завода обязывается вести точный учет производства по книгам, указанным Губвоензагом и представлять на каждое 1-е и 15-е число месяца отчет, а также полный годовой отчет.
17. Настоящий договор сохраняет силу в течение одного года со дня его заключения и во всяком случае не может быть расторгнут ранее того времени, когда будет выработан последний транспорт (получка сырых кож, причем срок договора может быть изменен Губвоензагом).
18. Расходы по заключению этого договора относятся за счет кожевеннаго заводчика.
19. Договор этот вступает в законную силу с момента подписания его. - для заводчика и для Губвоензага со времени утверждения его.
Уполномоченный Черниговскаго Губвоензага
Гартвих
заводчики С. Поповиченко Х. Шкловскій Арон Чернявскій [17]»
В Острі працював також шкіряний завод Райсоюзу, завідувачем якого був Петро Омелянович Пташевський. Як засвідчують архівні документи, ремонту він не потребував. За кустарно-технічним обладнанням підприємство повністю відповідало своєму призначенню. Належним чином воно було забезпечене паливом і необхідними матеріалами. Охорона заводу здійснювалась місцевою міліцією.
На підприємстві працювало вісім робітників, заробітну платню вони отримували несвоєчасно, але преміювались «натурой, т. е. кожей в размере трех % производства» згідно встановлених норм. Продуктивність заводу становила 150 шкір щомісяця. Показник, як на те, непоганий [18].
У місті діяв і ще один завод зазначеного профілю - завод Янкеля Єсилевича Левіна. Розташований він був у лісі поблизу колодязя, з якого черпали воду для технічних потреб підприємства. Функціонувати завод розпочав наприкінці 1920 р. Відповідав своєму призначенню, забезпечуючи щомісячний випуск 50 шкір [19].
З початком 1920-х років існування поряд із державними приватних підприємств набувало актуальності в зв'язку з переходом до нової економічної політики (1921-1929 рр.). Ця політика, як зазначали в тогочасних правлячих колах, вводилась надовго, але не назавжди. Спочатку вона розглядалась як явище тимчасового відступу від соціалізму, а згодом - як один із можливих шляхів його побудови через державний капіталізм. Отже, допускалося існування в економіці капіталістичних елементів, заохочувалася особиста зацікавленість підприємців у результатах своєї праці тощо.
У той же час втілення в життя нової економічної політики супроводжувалося певними репресивними заходами Радянської влади. Уже в березні 1921 р. Ф. Е. Дзержинський заявив, що «ДПУ (Державне Політичне Управління. - Авт.) необхідно проникнути до ... капіталізму ... справу цю зосередити в економічному управлінні» [20].
А в вересні 1922 р. місцеві органи ДПУ УСРР отримали циркулярне розпорядження ДПУ РСФРР, згідно з яким мали складатися таємні списки всіх представників «нового класу капіталістів», «непманів»: підприємців, торговців і т. д. [21].
С.С. Поповиченка звинуватили в посадовому злочині, а саме в «скрытии кожевенного товара от учета», «подкупе должностных лиц, связанных с кожевенным производством» [22]. Комісія, яка перевіряла підприємство, у своєму акті від 9 вересня 1921 р. зазначала: «На заводе Поповиченко и компании выяснилось, что налицо имеется 720 кож, а по бухгалтерии Уполгубкожа за ним числится 673 кожи, так что 720-673, остается излишек, неизвестно откуда приобретено] 47 кож... Также при ревизии комиссия обнаружила 56 кож без клейма. Комиссия отмечает, что на заводе Поповиченко и компании имеется 3 боченка дегтя весом 30 пудов брутто, то и таковой нигде не заприходован, ни на заводе, ни в бухгалтерии Уполгубкожа, но при этом имеется накладная о получении дегтя с губкожа, но все таки комиссия находит, что явления являются недопустимыми и даже преступными» [23]. Звинувачували також у підміні категорій шкір. 4 вересня 1921 р. було проведено обшук на квартирі Поповиченка, під час якого вилучено такі предмети: «одна пара передов, пять пар подошов, одна кожка и опоек, коробки пряжек для ботинок ... ложки для туфель десять шт.» [24].
Хоч певні порушення на виробництві й спостерігалися, однак з'ясувалося, що пред'явлені звинувачення виявилися здебільшого чисто формальними. Та як би там не було, а наведений нижче документ все вирішив, як мовиться, одним розчерком пера:
«Ордер №941
Поручается товарищу Герману произвести обыск, ревизию, выемку документов и книг ... у гражданина Поповиченко ... арестовать гражд. Поповиченко
Председатель комиссии (підпис) Секретарь (підпис)
22 сентября 1921 года»[25].
Того ж дня Стефана Семеновича заарештували прямо під час з'їзду шкіряників, що відбувався в приміщенні союзу артілі чоботарів [26].
Далі були, як і завжди в подібних випадках, слідчий ізолятор, безсонні ночі, допити:
«З протоколів допитів
4-го Сентября с. г. ко мне на квартиру пришли и произвели обыск. При обыске было обнаружено одна кожка для ботинок, которую я взял с завода. 4 пары подошов и пара передов, которыя я достал. Подошвы с завода, а переда остались еще со старой мастерской. Пряжки сапожные и ложки для туфель у меня остались также от старой мастерской.
Больше показать не могу.
Прочитано верно расписываюсь
Підпис (С. Поповиченко)»[27]
«Обнаруженыя у меня 47 кож лишних, то насчет этих могу дать следующее объяснение: 14 кож принадлежат рабочим нашего завода: Гусину Симону 3 кожи, остальных рабочих указать не могу. Остальныя кожи в количестве от 10 кож до 15и у нас на заводе имеется всегда излишек и мы этот излишек держим для оборудования завода. Остальныя 18 кож это чужбина, каким крестьянам она принадлежит, я не знаю, ибо у нас списка не ведется.
Прочитано верно расписываюсь
Підпис»[28]
Були спроби органів звинуватити С. С. Поповиченка в контрреволюційній діяльності, однак до цього, на щастя, не дійшло. Значну роль відіграв тут захист населенням Остра свого земляка. У судовій справі відклалися такі свідчення:
«1921 года Декабря 30 дня. Мы, нижеподписавшиеся, удостоверяем, что гр-н гор. Остра Черниговской губ. Стефан Семенович Поповиченко политически вполне благонадежен и в противобольшевистских выступлениях участия никакого не принимал, в чем и подписываемся
Член Остерской организации КПБУ Підпис (нерозбірливо) Член Остерской организации КПБУ Підпис (нерозбірливо) Член Остерской организации Підпис (нерозбірливо) [29]
Тов. Поповиченко знаю около года. Поведение его к советской власти весьма было склонное, которое я заметил из его доводов и разговоров, живя с ним по соседству.
Член РКП 15/1111918 году Підпис (нерозбірливо)» [30]
А голова Чернігівського повітового виконкому, колишній відповідальний працівник в Остерському повіті 4 січня 1922 р. повідомляв наступне:
Поповиченко Стефан Сем. Знаю его чуть ли не с малых моих лет ... принадлежал к элементу средней зажиточности. Массы относили Поповиченко Ст. к элементу более честному. Одно время служил и только не так давно занялся кожевенным делом. Хотя и давно знаю гр. Поповиченко, но о политических его убеждениях сказать ничего не могу. За все время революции, по скольку я помню, репрессиям не подвергался... Так[ой] взгляд, в большинстве случаев, был и местной власти.
4/1-22 г.
г. Чернигов
Председатель Черниговского Уисполкома Підпис (нерозбірливо)» [31]
Крім С. С. Поповиченка, у справі №1277 проходили Володимир Платонович Гартвих - уповноважений Чернігівського губкожу по Остерському повіту; Янкель Єсилевич Левін- завідувач шкіряного заводу; Роман Гнатович Жалдак - контролер Остерського укожу; Петро Омелянович Пташевський - завідувач шкіряного заводу; Федір Фокіє- вич Бригинець - завідувач складу; Аврам Ізраїлевич Богданов- завідувач складу [32].
5 січня 1922 р. відбулося відкрите судове засідання Чернігівського Губернського Революційного Трибуналу в складі голови Крипеця та членів Ростова й Іванченка, на якому було винесено вирок:
«Гартвиха заключить в Допр (дом принудительных работ. - Авт.) сроком на три года, Поповиченко и Левина в концлагерь на два года и Желдака в Допр сроком на один год.
Пташевского и Бригинца считать по суду оправданными.
Принимая во внимание то, что все приговоренные судились впервые и что в предварительном заключении они провели около 4 месяцев, наказание считать условным и из-под стражи освободить.
Приговор может быть обжалован в Верхтриб в недельный срок.
Підписи» [33]
Подальша доля Стефана Семеновича Поповиченка на сьогодні нам невідома. Сподіваємось, архівні пошуки дадуть змогу з'ясувати цю прогалину.
Література
стефан поповиченко вчитель
1. Державний архів Чернігівської області. - Ф. Р-593. - Оп. 1. - Спр. 179. - Арк. 77-78 (зв.) (Далі: ДАЧО).
2. Там само. - Арк.77.
3. Там само. - Арк.77 - 78.
4. Там само. - Арк.77 (зв.).
5. Там само. - Арк.72.
6. Там само. - Ф.Р - 4609. - Оп.1. - Спр.4683. - Арк.6 (зв.).
7. Там само. - Арк.68.
8. Там само. - Арк.6 (зв.).
9. Реєстр Війська Запорозького 1649 року: Транслітерація тексту. - К.: Наукова думка, 1995. - С. 294, 301, 304-306, 315, 323, 342.
10. ДАЧО. - Ф.4609. - Оп.1. - Спр.4683. - Арк.68.
11. Там само. - Арк.68 (зв.).
12. Там само. - Арк.68.
13. Там само. - Арк.78.
14. Там само. - Арк.6 (зв.).
15. Там само. - Арк.1б (зв.), 6 (зв.), 15.
16. Там само. - Арк.91 (зв.).
17. Там само. - Арк.15-16.
18. Там само. - Арк.89 (зв.).
19. Там само. - Арк.92.
20. Плеханов А.М. ВЧК - ОГПУ: Отечественные органы государственной безопасности в период новой экономической политики: 1921-1928. - М.: Кучково Поле, 2006. - 591 с.
Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси. - К.: Наукова думка, 2002. - 952 с.
Ф.Э. Дзержинский - Руководитель ВЧК - ОГПУ: Сборник документов и материалов. - М.: ВШ КГБ, 1967. - С. 91.
21. Див.: Лясковська С. Участь органів державної безпеки у регулюванні ринкових відносин у період непу//З архівів ВУЧК - НКВД - КГБ: Науковий і документальний журнал. - К.; Харків, 2014. - №1 (42). - с.15.
22. ДАЧО. - Ф.4609. - Оп.1. - Спр.4683. - Арк.199.
23. Там само. - Арк.91 (зв.).
24. Там само. - Арк.117.
25. Там само. - Арк.82.
26. Там само. - Арк.68 (зв.).
27. Там само. - Арк.167-167 (зв.).
28. Там само. - Арк.183-183 (зв.).
29. Там само. - Арк.8.
30. Там само. - Арк.10.
31. Там само. - Арк.6 (зв.), 6а.
32. Там само. - Арк.199.
33. Там само. - Арк.205-205 (зв.).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Особливість школи "Анналів" як явища феноменального і багатовимірного. Труди багатьох представників цієї школи як дослідження людини. Характерна особливість істориків-анналістів - це прагнення до нового в історіософських поглядах і в методології.
реферат [18,5 K], добавлен 23.05.2010Культурна політика більшовицької партії, ідеологізація культурного життя. Ліквідація неписемності серед населення, будівництво національної школи, українізація освіти, запровадження єдиної шкільної структури. Жорсткий контроль партії в духовній сфері.
реферат [16,1 K], добавлен 10.11.2010Державна політика у сфері становлення та розвитку загальноосвітньої школи. Політика більшовицького режиму стосовно формування педагогічних кадрів та забезпечення загальноосвітньої школи вчителями, їх залежність від тогочасного суспільно-політичного життя.
автореферат [42,1 K], добавлен 17.04.2009Дослідження радянської і пострадянської історіографії школи "Анналів", яка у перший період свого існування була модерним явищем в історіографії, акумулювала новаторський досвід історичного дослідження, який повною мірою був визнаний науковими колами.
курсовая работа [63,9 K], добавлен 10.06.2010Дослідження стану архівного будівництва в радянській Україні. Особливості відродження та демократизації архівної справи в період встановлення незалежності Вітчизни. Її характерна ознака сучасності - розширення доступу та розсекречення архівної інформації.
реферат [40,3 K], добавлен 26.02.2011Аналіз зародження, тенденцій розвитку та значення Школи Анналів в історіографії Франції. Особливості періоду домінування анналівської традиції історіописання. Вивчення причин зміни парадигми історіописання: від історії тотальної до "історії в скалках".
курсовая работа [69,8 K], добавлен 05.06.2010Опис козацького життя та діяльності у XVII-XVIII ст. Демократичний устрій козаччини. Військова старшина. Чисельність козацького війська, особливості реєстрації козаків. Характеристика зброї. Стратегія та тактика козаків, фортифікації. Запорозька Січ.
курсовая работа [63,6 K], добавлен 23.12.2009Розробка архівного закону в Панамі. Запровадження наукових методів відбору документів на зберігання та знищення. Створення Національного архіву Ірану та Центру документації. Аналіз формування освіти за картотекою та програм управління даними в установах.
статья [27,0 K], добавлен 11.09.2017Установка нацистського "нового режиму" на Чернігівщині. Діяльність українського націоналістичного підпілля у період тимчасової окупації області німцями. Життя і побут населення на окупованих територіях. Звірства і злочини німецько-фашистських загарбників.
дипломная работа [95,4 K], добавлен 18.02.2011У статті, на основі архівних документів, аналізується характер релігійного життя в Україні та основні аспекти державної політики щодо різних конфесій у середині 1980-х років. Розгляд керівної ролі комуністичної партії. Становище протестантських конфесій.
статья [21,8 K], добавлен 14.08.2017
