Громадська діяльність О.А. Тищинського (1835–1896)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут історії та соціогуманітарних дисциплін ім. О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка

Громадська діяльність О.А. Тищинського (1835-1896)

Рахно Олександр Якович,

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України, археології та краєзнавства

Анотація

Мета дослідження полягає у реконструкції основних етапів життя та громадської діяльності О.А. Тищинського (1835-1896), який значною мірою прислужився розвитку громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування, освіти, науки і культури на Чернігівщині. Наукова новизна публікації пов'язана з використанням нововиявлених джерел та історіографічного доробку, проаналізованих на підставі принципів історизму, об'єктивності та всебічності за допомогою сучасного методичного інструментарію. Висновки. Задіяна джерельна база дозволила з'ясувати напрямки багатогранної діяльності О.А. Тищинського, який належав до ліберально-демократичної інтелігенції і був одним з ключових персонажів у багатьох сферах життя Чернігівщини та активним учасником українського національного руху в регіоні у другій половині ХІХ ст. Член Чернігівської громади у 60-х і 90-х рр. ХІХ ст., гласний Чернігівського повітового і губернського земських зібрань, Чернігівської міської думи, голова Чернігівської повітової земської управи, почесний мировий суддя, один з фундаторів Чернігівської громадської бібліотеки й очільників Чернігівського міського банку, О.А. Тищинський користувався значним авторитетом серед сучасників, які з повагою називали його «кумом». Відтак нагальною потребою видається оприлюднення творчої спадщини і вшанування пам'яті О.А. Тищинського.

Ключові слова: О.А. Тищинський, Харківсько-Київське студентське товариство, Чернігівська громада, Чернігівське повітове земство, Чернігівська міська дума, Чернігівський міський банк.

Abstract

Rakhno Oleksandr Ya. - Ph.D. in Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of History of Ukraine, Archeology and Local History of the O.M. Lazarevsky Educational and Scientific Institute of History and Socio-humanitarian disciplines of the T. Shevchenko National University «Chernihiv Colehium».

O.Ja. Tyshchynskyi's social activity 11835-1896)

The purpose of the publication is to reconstruct the main stages of life and social activity of O.A. Tyshchynskyi (1835-1896), who largely contributed to the development of civil society, local government, education, science and culture in Chernihiv region. The scientific novelty of the publication is related to the use of newly discovered sources and historiographical studies, analyzed on the basis of the principles of historicism, objectivity and comprehensiveness with the help of modern methodological tools. Conclusions. The involved source base allowed to find out the directions of multifaceted activity of O.A. Tyshchynskiy, that belonged to the liberal-democratic intelligentsia and was one of the key figures in many spheres of life in Chernihiv region and an active participant of the Ukrainian national movement in the region in the second half of the XIX c. The member of the Chernihiv hromada in the 80s and 90s of the XIX c., the member of the Chernihiv county and provincial zemstvo assemblies, Chernihiv City Duma, the chairman of the Chernihiv county zemstvo administration, honorary justice of the peace, one of the founders of the Chernihiv Public Library and leaders of the Chernihiv City Bank, O.A. Tyshchynskyi had considerable authority among contemporaries, who called his «kum» with authority. Therefore, the promulgation of the creative heritage and honoring the memory of O.A. Tyshchynskyi seems to be an urgent need.

Key words: O.A. Tyshchynskyi, Kharkiv-Kyiv Student Society, Chernihiv hromada, Chernihiv County Zemstvo, Chernihiv City Duma, Chernihiv City Bank.

Основна частина

Серед чернігівських громадських діячів другої половини ХІХ ст. одне з чільних місць по праву належить Олександру Амфіановичу Тищинському (1835-1896). Учасник Харківсько-Київського таємного студентського товариства (1856-1860), член Чернігівської громади, він тривалий час плідно працював у державних та самоврядних установах Чернігівської губернії і водночас відгукувався на актуальні життєві проблеми у місцевій та центральній пресі, вивчав минувшину регіону. Деякі аспекти життя та діяльності О.А. Тищинського знайшли відображення у розвіших М.М. Могилянського¹, П.С. Рейф - мана Максимович Т. [Могилянський М.] Чернігівські мемуаристки (С. Русова та М. Грінченкова з Аркадієм Верзи- ловим) Рецензія. Записки історично-філологічного відділу ВУАН. Київ, 1929. Кн. AAV(1929). С. 358-373. Рейфман П.С. К истории кружка Тищинского, Лебедева, Манассеина (Из истории студенческого движения в 60-е гг. ХІХ в.). Ученые записки Тартуского университета. Тарту, 1959. Вып. 78. С. 144-171., В.І. Дудка Дуд^к0 В. «Ранній» Олександр Тищинський: сторінки життя і творчості. Сіверянський літопис. 2006. № 6. С. 76-83., Г.В. Самойленка Самойленко Г.В. Вірний друг Л. Глібова О. Тищинський. Література та культура Полісся: Зб. наук. пр. Ні-жин, 2011. Вип. 63. С. 49-59., Ю.П. Милиці Милиця Ю. Український громадський та політичний діяч Олександр Тищинський (1835-1896). Juveniastudia: Зб. студ. наук. пр. Чернігів, 2013. Вип. 3. С. 127-129.. Втім, біографія, громадсько-політична діяльність і наукова спадщина О.А. Тищинського і до сьогодні належним чином не досліджені й не поціновані, що суттєво збіднює наші уявлення про історію Чернігівщини й України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Олександр Амфіанович Тищинський народився 5 липня 1835 р. у с. Голубичі Городнянського повіту Чернігівської губернії (тепер - Чернігівського району Чернігівської обл.) у багатодітній сім'ї дрібномаєткових дворян Амфіана Петровича (? - 1847) та Олександри Василівни Тищинських Державний архів Чернігівської області (далі - ДАЧО). Ф. 127. Оп. 1. Спр. 4690. Арк. 9.. У родині окрім Олександра було троє синів і три доньки Там само. Арк. 5; Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства. Санкт-Петербург, 1901. Т. 2. Ч. 6. С. 198; Модзалевський В.Л. Малоросійський Родословник / Упоряд. В.В. Томазов. Київ, 1998. Т. V. Вип. 2. С. 13..

Про рід Тищинських на сьогодні відомостей виявлено небагато. Відомо лише, що дід Олександра титулярний радник Петро Романович Тищинський на початку ХІХ ст. активно скуповував земельні ділянки у збіднілих селян і козаків Тищинский А. Образцы обликов. Черниговские губернские ведомости. 1888. № 55. 14 июля. Часть неофициаль-ная. С. 6..

Батько Олександра А.П. Тищинський розпочав службу 23 вересня 1821 р. канцеляристом Чернігівського повітового суду і невдовзі одержав чин колезького регістратора (31 грудня 1824 р.). 25 лютого 1825 р. він був переведений до Чернігівської казенної палати і 10 червня 1829 р. призначений окружним лісничим. 31 грудня 1827 р. А.П. Тищинський одержав чин губернського секретаря, а 31 грудня 1830 р. - колезького секретаря. Однак у 1836 р. він був звинувачений Чернігівською казенною палатою в «упущениях… по службе» і залишив посаду. Він володів маєтком і 97 кріпаками чоловічої статі у с. Голубичі та 11 - у с. Тупичеві Городнянського повіту^ЭДАЧО. Ф. 127. Оп. 1. Спр. 4690. Арк. 5-6..

Початкову освіту О.А. Тищинський здобув вдома під керівництвом батька і в 1847 р. вступив до Чернігівської чоловічої гімназії Рейфман П.С. К истории кружка. С. 148. ДАЧО. Ф. 127. Оп. 1. Спр. 4690. Арк. 2. У 1856 р. О.А. Тищинський вирішив продовжити навчання у Харківському університеті. Однак вступити до університету натоді не поталанило, і щоб не втрачати рік, він 16 серпня 1856 р. успішно склав вступні іспити до Харківського ветеринарного училища. Проте там він довго не затримався, вибувши з числа його вихованців наприкінці того ж таки 1856 р. З другої спроби після успішного складання вступних іспитів («по русской словесности - хорошие (4); Закона Божия, французского языка, географии, физики - достаточные (3); латинского и немецкого языков, истории, математики средственные (2)») 3 вересня 1857 р. О.А. Тищинського бцло зараховано своєкоштним студентом медичного факультету Харківського університету¹¹.

У Харкові О.А. Тищинський винаймав квартиру разом зі студентами університету П.В. Завадським та П.С. Єфименком, які справили значний вплив на його світогляд. 21 січня 1858 р. О.А. Тищинський писав своєму товаришеві по Чернігівській гімназії М.М. Рашевському: «Этот-то круг моего нового знакомства много помог мне в умственном отношении, так что мои убеждения социальные и религиозные во многом не сходные с прежними, гимназическими». Друзі заохотили О.А. Тищинського «заботиться и не забывать других, ближних наших» Цит. за: Рейфман П.С. К истории кружка. С. 149.. У 1856 р. він вступив у Харківське таємне студентське товариство (керівники - Я.М. Бекман, П.В. Завадський, М.Д. Муравський, П.С. Єфимен - ко) і мав псевдонім Петро Григорович Днєпров. Товариство ставило собі за мету «перемену существующего в России порядка на республиканский» Козьмин Б.П. Харьковские заговорщики 1856-1858 гг. Харьков: Пролетарий, 1930. С. 44.. Участь О.А. Тищинського у Харківсько-Київському таємному студентському товаристві у 1856-1860 рр. проаналізована Б.П. Козьміним та П.С. Рейфманом. Звернімо лише увагу на те, що він брав активну участь у роботі товариства, редагував його протиурядові відозви.

Разом з іншими членами Товариства О.А. Тищинський брав участь у студентських виступах проти сваволі адміністрації, які спалахнули у Харківському університеті в січні 1857 та квітні 1858 рр., за що разом з іншими (бл. 40 осіб) був виключений з університету й отримав «высочайший выговор». Проте О.А. Тищинському було дозволено продовжити навчання у Київському університеті Святого Володимира, де він перебував на медичному, а потім на юридичному факультеті.

У січні 1860 р. розпочалось слідство у справі Харківсько-Київського таємного студентського товариства. Під час допитів арештованих учасників Товариства та аналізу їх листування до кола підозрюваних потрапив й О.А. Тищинський. Він був заарештований вночі з 31 січня на 1 лютого 1860 р. Під час обшуку у нього було вилучено «большое количество материалов, свидетельствовавших об антиправительственных воззрениях», зокрема дві пародії на царські маніфести 1856 р., «изданные один по поводу заключения мира, второй - в связи с разрешением от бремени императрицы Марии Александровны, прокламация «Русскому воинству в Польше», воззвание к украинцам, по определению комиссии, «заключающее в себе опровержение высочайшего манифеста о мире и призыв к изменению образа правления в России», прокламация на украинском языке «Голос з села», «возбуждающая неудовольствие малороссиян к государю и правительству»», переписка з М.М. Рашевським, 28-й номер «Колокола» за 1858 р., низка копій заборонених творів, пасквілів на урядовців тощо. Начальник 1-го округу жандармів, генерал-майор І.В. Аннєнков зазначав: «Ни у кого из арестованных лиц не найдено такое количество выписок этого рода, и это одно только обстоятельство указывает на необходимость за ним надзора» Цит. за: Рейфман П.С. К истории кружка. С. 153.. Під час допитів О.А. Тищинський відкидав свою причетність до Товариства, не видав жодного з його членів, не визнавав свою провину і намагався «под видом мнимой искренности, ввести комиссию в заблуждение, прикидывался наивным простаком» Там же. С. 154.. Лише на допиті 26 квітня 1860 р. під тиском показів інших обвинувачених він змушений був зізнатися у приналежності до Товариства, яке ставило своєю метою «распространение либеральных идей» і намагалося «водворить в России конституционный образ правления»¹⁰ Там же. С. 155..

З 26 лютого по 24 червня 1860 р. О.А. Тищинський утримувався в Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці у Санкт-Петербурзі Сидоров Н.И. Список арестантов Алексеевского равелина с 1850 по 1884 г. Историко-революционный сбор-ник / Под ред. В.И. Невского. Москва-Ленинград: Государственное изд-во, 1926. Т. 3. С. 305.. Час на тоді був доволі ліберальний, і учасники Товариства отримали відносно легкі покарання - висилка або нагляд поліції у місцях проживання. О.А. Тищинський та його соратник по Товариству О.С. Лебедєв, згідно з рішенням Слідчої комісії, затвердженим царем, після попередження, «что если еще когда-либо будут замечены в подобных поступках, то подвергнутся строжайшему взысканию», навіть отримали можливість продовжити навчання в одному з університетів країни, «с поручением их особенному наблюдению полицейского начальства» Цит. за: Рейфман П.С. К истории кружка... С. 156.. 23 червня 1860 р. міністр народної освіти Є.П. Ковалевський повідомив ІІІ Відділення, що вирішив направити їх до Дерптського (нині - Тартуського) університету.

29 червня 1860 р. О.А. Тищинський разом з О.С. Лебедєвим прибули до Дерпта і були зараховані до складу студентів університету. О.А. Тищинський навчався на юридичному факультеті. Разом з тим, вони згідно з розпорядженням ІІІ Відділення потрапили під пильний нагляд університетського начальства, поліції та жандармерії Там же. С. 157.. Незважаючи на це, вони намагалися згуртувати навколо себе передове студентство та розгорнути антиурядову пропаганду. О.А. Тищинський разом з О.С. Лебедєвим стали організаторами студентського гуртка, зуміли влаштуватися у безплатну школу для російських та естонських дівчат, де навчали їх російської мови, створили студентську касу взаємодопомоги та загальнодоступну бібліотеку, ба навіть зробили спробу навчати грамоті жандармів Там же. С. 160-162..

Поведінка «піднаглядних» студентів і, зокрема, О.А. Тищинського не подобалася керівництву університету, яке тільки й чекало нагоди, щоб його позбутися. Такий випадок незабаром трапився. Одного разу О.А. Тищинський різко відповів на зауваження проректора, який наказав йому збрити бороду. Зазначимо, що у 1860-х рр. борода для багатьох молодих людей була характерною ознакою «нігіліста», і суперечка набула принципового характеру. Проректор наказав посадити О.А. Тищинського у карцер, на що той відповів, що він «ни в коем случае не подчинится этому приговору и в случае принуждения будет сопротивляться всеми своими силами» Там же. С. 163.. На цій підставі університетський суд виніс вирок - виключити О.А. Тищинського з лав студентів. Вирок було надіслано попечителем округу фон-Брадке на затвердження міністру народної освіти. Останній повністю погодився з таким рішенням і зі свого боку визнав також необхідним «исключить Тищинского за дерзкие поступки его из университета, с тем, чтобы его не принимать ни в один из прочих университетов империи». 28 серпня 1861 р. Рада Дерптського (Тартуського) університету виключила О.А. Тищинського зі складу студентів юридичного факультету ДАЧО. Ф. 127. Оп. 1. Спр. 4690. Арк. 4..

30 серпня 1861 р. О.А. Тищинський залишив Дерпт і попрямув на батьківщину в Чернігівську губернію. На вимогу ІІІ Відділення 21 жовтня 1861 р. за ним було встановлено поліцейський нагляд Рейфман П.С. К истории кружка. С. 164.. По дорозі додому О.А. Тищинський зупинився у Москві, де спробував відновитися у тамтешньому університеті, але безуспішно. Там же він зустрічався з опозиційно налаштованими студентами і наприкінці вересня 1861 р. отримав від одного з них, Є.О. Андрущенка, нелегальні часописи «Полярная Звезда» і «Колокол» для передачі його братові І.О. Андрущенку, якій натоді служив у Чернігівській межовій палаті, що О.А. Тищинський і виконав, прибувши до Чернігова Там же. С. 165..

Повернувшися додому, О.А. Тищинський улаштувався домашнім учителем у маєтку полковника П.П. Чичерина у с. Макишині Городнянського повіту Чернігівської губернії. Разом з тим, він регулярно навідувався до Чернігова, де, за словами С.О. Єфремова, «на початку 60-х років било досить сильнеє українське джерело». Тут мешкали відомі діячі українського руху Л.І. Глібов та І.П. Дорошенко, «оригінальний пропагатор Степан Ніс, «курінь» якого був завжди одчинений для всіх, хто хтів напитися з криниці української свідомості» Єфремов С. Людина гармонії. Пам'яти І.Л. Шрага (11 квітня 1919 р.). Книгарь. Київ, 1919. Ч. 21. Травень. Стовп. 1424..

У Чернігові О.А. Тищинський познайомився і близько зійшовся з С.Д. Носом, Л.І. Глібовим, О.М. Лазаревським, О.В. Марковичем і став членом Чернігівської української громади, яку фактично очолив С.Д. Ніс Коваленко О.О. Г. Милорадович і часопис «Черниговский листок». Література та культура Полісся: Зб. наук. пр. Ніжин, 2009. Вип. 51. С. 60.. Він брав участь в українському драматичному гуртку «Шановців своєї народності» або «Товаристві кохаючих рідну мову» Шевелів Б. Леонід Глібов як громадський діяч і письменник. Глібов Леонід. Твори. Ювілейне, виправлене та поповнене видання. 1827-1927 / Ред., вст. ст. та уваги Б. Шевеліва. Київ: Сяйво, 1927. С. 17., надсилав кореспонденції до «Черниговского листка», який видавав Л.І. Глібов. Водночас він друкувався у петербурзькому часопису «Основа» та «Черниговских губернских ведомостях».

6 липня 1863 р. до Чернігова прибув за дорученням керівництва підпільної організації «Земля і Воля» її представник І.О. Андрущенко, який привіз антиурядові брошури та відозви і зупинився на квартирі С.Д. Носа. Отримавши інформацію про перебування І.О. Андрущенка у Чернігові, 8 липня до губернського центру прибув О.А. Тищинський, який також зупинився у С.Д. Носа. Разом з С.Д. Носом та І.О. Андрущенком він був присутній на вечірці у поручика батальйону внутрішньої сторожі О.М. Білозерського, де вони ознайомилися з привезеними відозвами. Заночувавши у С.Д. Носа та взявши декілька прокламацій, О.А. Тищинський наступного дня повернувся до с. Макишина Дело И. Андрущенко. Колокол (Женева). 1865. № 208. 15 ноября. Лист 208 / Факсимильное издание. Москва: Изд-во Академии наук СССР, 1963. Вып. VIII. С. 1701..

Однак 11 липня за доносом батальйонного ад'ютанта поручика Герасимова, якого О.М. Білозерський познайомив з протиурядовою літературою, на квартирах О.М. Білозерського та С.Д. Носа було проведено обшук і вилучено значну кількість антиурядових прокламацій, а вони разом І.О. Андрущенком були заарештовані. Дізнавшись про це, О.А. Тищинський спалив заборонену літературу, отриману від І.О. Андрущенка, і обшук, проведений у його помешканні у с. Макишині 20 вересня 1863 р., ніяких компрометуючих матеріалів слідству не дав.

Тим не менше, 12 жовтня 1863 р. О.А. Тищинського було заарештовано і доправлено до Санкт-Петербурга, де він з 16 жовтня утримувався у Катерининській куртині Петро - павлівської фортеці Дело И. Андрущенко (Продолжение). Колокол (Женева). 1866. № 214. 15 февраля. Лист 214 / Факсимильное издание. Москва: Наука, 1964. Вып. IX. С. 1751..

Під час слідства і допитів О.А. Тищинський дотримувався вже перевіреної тактики - заперечував будь-яку провину і лише під тиском показань О.М. Білозерського та І.О. Андрущенка потроху зізнавався у тому, що неможливо було заперечити, не додавши слідству жодного нового факту. Читання забороненої літератури, яку взяв у І.О. Андрущенка, знову ж пояснював своєю цікавістю («любознательностью») Рейфман П.С. К истории кружка... С. 168..

8 січня 1864 р. Слідча комісія вирішила звільнити з-під арешту О.А. Тищинського та 7 інших заарештованих осіб до рішення суду «на благонадежное поручительство». Однак у О.А. Тищинського в Петербурзі не знайшлося осіб, які б взяли його на поруки, і він залишався у в'язниці до 10 лютого того ж таки року, коли його звільнили «без поручительства» під суворий нагляд поліції і згодом вислали за місцем проживання Там же. С. 169..

Повернувшись у квітні 1864 р. до Чернігова, О.А. Тищинський перебував під гласним наглядом поліції, а потім за вироком Сенату, ухваленому вже після закінчення слідства і затвердженому імператором Олександром ІІ 6 квітня 1866 р., відбув двомісячне ув'язнення у Чернігівській в'язниці за те, що у 1861 р. привіз І.О. Андрущенку з Москви до Чернігова заборонені часописи «Колокол» і «Полярную звезду» Тыщинский Александр Амфианович. Деятели революционного движения в России: Био-библиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма / Под ред. Вл. Виленского-Сибирякова, Фелик-са Кона, А.А. Шилова и др. / Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльно-переселенцев. Т. 1: От предшественников декабристов до конца «Народной воли»: Ч. 2: Шестидесятые годы / Сост. А.А. Шилов, М.Г. Карнаухов. Москва, 1928. Стб. 412..

Оселившись у Чернігові, О.А. Тищинський подав прохання про прийняття його на службу до канцелярії чернігівського губернатора. Очільник губернії князь С.П. Голіцин направив відповідне клопотання міністру внутрішніх справ і 20 вересня того ж таки року отримав позитивну відповідь, оскільки Сенат, розглянувши прохання «дворянина Александра Тищинского об определении его в штат канцелярии [черниговского губернатора], указом от 3-го сентября сего года за №1636 дал знать министру внутренних дел, что по обстоятельствам дела, к которому прикосновен Тыщинский, не предвидится, чтобы он был приговорен к наказанию, которое могло бы лишить его права на поступление в государственную службу». 17 жовтня 1864 р. губернатор князь С.П. Голіцин запропонував

Чернігівському губернському правлінню призначити О.А. Тищинського у штат його канцелярії ДАЧО. Ф. 127. Оп. 1. Спр. 4690. Арк. 1..

На службі у канцелярії чернігівського губернатора О.А. Тищинський доклав чимало зусиль до втілення в життя земської та судової реформ. Згідно з пропозицією «начальника губернии» С.П. Голіцина від 16 січня 1868 р. щодо призначення чиновників у його канцелярію, Чернігівське губернське правління 23 січня того ж таки року «определило исправляющим должность младшего помощника правителя оной, состоящего в штате той канцелярии дворянина Александра Тищинского» Там само. Оп. 12а. Спр. 35. Арк. 1. Грінченко Б. Олександер Тищинський. Зоря. 1896. Число 17. С. 339.. Зазначимо, що при підтримці губернатора у 1867 р. почаловиходити «Особое прибавление к Черниговским губернским ведомостям», редагування якого незабаром було доручено О.А. Тищинському. Б.Д. Грінченко зазначав, що у 1869 р. він перебував на посаді старшого помічника правителя канцелярії чернігівського губернатора. У 1872 р. О.А. Тищинський був звільнений від поліцейського нагляду. Того ж таки року він разом з учителем чоловічої гімназії М.О. Константиновичем Див.: Рахно О.Я. Голови Чернігівської губернської земської управи: Біобібліографічний довідник. Чернігів: Десна Поліграф, 2013. С. 78-87.звернувся до чернігівського губернатора О.О. Панчулідзева з клопотанням про дозвіл відновити видання з 1 січня 1873 р. газети «Черниговский листок». Губернатор їх підтримав і направив відповідне клопотання до Петербурга. Але це мало непередбачувані наслідки: центральна влада не тільки заборонила видавати газету, а й запропонувала губернатору звільнити О.А. Тищинського зі служби, що й було здійснено 31 липня 1873 р.⁷ Сиваченко М., Деко О. Леонід Глібов: Дослідження і матеріали. Київ, 1969. С. 136-139.

Надалі О.А. Тищинський служив у самоврядних установах Чернігівської губернії. У вересні 1874 р. він був обраний гласним Чернігівського повітового земського зібрання і на його першому засіданні - гласним Чернігівського губернського земського зібрання та членом повітової земської управи Журналы очередного заседания Черниговского уездного земского собрания. 1874. Чернигов: Земская тип-фия, 1875. С. 26.. Протягом 1874-1876 рр. О.А. Тищинський був членом Чернігівської повітової земської управи, а у 1877-1880 рр. очолював цей виконавчий орган повітового земства. 28 вересня 1877 р. його разом з М.О. Константиновичем було обрано членами Чернігівської повітової училищної ради Черниговское уездное земское собрание 25-28 сентября 1877 г. Черниговские губернские ведомости. 1877. № 41. 9 октября. Особое прибавление. С. 1-2.. Авторитет О.А. Тищинського у земстві був достатньо високий, тому земці обрали його почесним мировим суддею на 1879-1881 рр. Указом Сенату від 20 квітня 1879 р. О.А. Тищинський разом з відомими громадським діячами В.М. Хижняковим, М.О. Константиновичем, О.П. Карпінським був затверджений почесним мировим суддею по Чернігівському повіту на цей же термін Служебные перемены по Черниговской губернии. Черниговские губернские ведомости. 1879. № 26. 1 июля. Часть официальная. С. 3..

Під час перебування О.А. Тищинського на чолі Чернігівської повітової земської управи повітове земство звернуло серйозну увагу на освіту і медицину, почало «піклуватися, щоб справедливо розкладати податки, які доти найбільше брато з селян», було перебудовано Красний міст у Чернігові Грінченко Б. Олександер Тищинський... С. 339.. Він був одним з ініціаторів та членів-засновників Чернігівської громадської бібліотеки, відкритої 28 березня 1877 р. Дослідник українського руху О. Моргун згадував О.А. Тищинського як «голову Чернігівської [повітової] земської управи, організатора дешевого кредиту для селян, члена Чернігівської української громади» Моргун О. Українські діячі в земствах. Український історик.1969. № 1-3. С. 59..

Обраний губернським гласним від Чернігівського повіту на 1874-1876 рр. Состав Черниговского губернского земства (1865-1884). Земский сборник Черниговской губернии. 1884. № 6-₄1₄0. Приложение. С. 88-89., О.А. Ти - щинський плідно працював у губернському земстві. Зокрема, на засіданнях Чернігівського губернського земського зібрання у січні 1877 р. він був обраний до складу комісії з питань взаємного земського страхування, наступного дня - до складу комісії з питань організації земського ополчення, а 17 січня у складі 19 гласних підписав протест проти дій тимчасово головуючого на зібранні чернігівського повітового предводителя дворянства Д.З. Подольського, який відмовився оголосити догану гласним, котрі демонстративно не брали участі в роботі зібрання Журналы Черниговского губернского земского собрания очередной сессии 1876 г., состоявшейся в январе 1877 г. [8-18 января 1877 г.]. Земский сборник Черниговской губернии. 1877. № 1-4. Приложение. С. 12, 41, 365..

О.А. Тищинський чимало прислужився й міському самоврядуванню Чернігова. Під час виборів гласних Чернігівської міської думи на 1875-1878 рр. від виборців 2-го розряду був обраний дворянин О.А. Тищинський Свод постановлений Черниговской городской думы от 1871-1883 г. / Составлено, на основании постановления Думы, городским гол. В.М. Хижняковым]. Чернигов: Губернская тип-фия, 1883. С. 280.. Гласним міської думи він був переобраний і на наступні 1879-1882 рр.^4fJТам же. С. 682. та 1883-1886 рр. Свод постановлений Черниговской городской думы от 1883-1887 г. / Составил по поручению Думы В. Хиж-няков. Чернигов: Тип-фия Губернского земства, 1896. С. 5. На першому засіданні новобраного складу думи 29 січня 1879 р. відбулися вибори дирекції Чернігівського міського банку. Директором був обраний О.П. Карпінський, заступниками В.П. Гутман і М.О. Константинович, а кандидатами у заступники - губернський секретар О.А. Тищинський і купець І.Л. Балабанов Свод постановлений... от 1871-1883 г. ... С. 685.. У зв'язку з відмовою О.П. Карпінського виконувати обов'язки директора Чернігівського міського банку 30 жовтня 1880 р. на цю посаду був обраний М.О. Константинович, а заступником на місце останнього 12 листопада 1880 р. - О.А. Тищинський Там же. С. 982-983..

Протягом 1880-1896 рр. гласні Чернігівської міської думи постійно переобирали О.А. Тищинського заступником директора Чернігівського міського громадського банку Очерк 25-летней деятельности Черниговского городского общественного банка. 1875-1900. Чернигов: Тип- фия Губернского земства, 1900. С. 17.. Ця фінансова установа, створена на підставі рішення Чернігівської міської думи від 19 лютого 1875 р., відіграла виключно важливу роль у соціально-економічному житті міста й регіону. За 25 років своєї діяльності банк отримав 1,4 млн. крб. чистого прибутку, з яких у розпорядження міської думи було передано 670 тис. крб. і близько 38 тис. крб. - на благодійні цілі¹ Тридцатилетие деятельности Черниговского городского общественного управления 1870-1901 г., с очерком истории г. Чернигова. Чернигов: Тип-фия Губернского земства, 1901. С. 218.. Значна заслуга у цьому належала товаришу (заступнику) директора банку О.А. Тищинському. Сучасники високо оцінювали його діяльність на цій посаді: «Благодаря ему, хорошо знавшему уезд (по должности председателя земской управы), в банке развился и окреп крестьянский кредит, большим и преданным сторонником которого был покойный. Близкое и непосредственное участие А.А. Тищинского в делах банка, в связи с той редкой популярностью и репутацией, какими он пользовался в обществе, несомненно, также много способствовали успеху банка» Очерк 25-летней деятельности. С. 17..

Разом з тим, О.А. Тищинський плідно працював на засіданнях Чернігівської міської думи. Зокрема, на її засіданні 29 жовтня 1881 р. обговорювалося питання про пожертву місту графом Г.О. Милорадовичем фамільної бібліотеки з тим, щоб для неї «было устроено достаточное и приличное помещение». Причому половину видатків на його улаштування граф брав на себе Свод постановлений. от 1871-1883 г. . С. 1108.. Беручи участь у обговоренні питання, гласний О.А. Тищин - ський заявив, що «ему известно, что библиотека графа представляет весьма обширное и ценное книгохранилище, которое собиралось отцом и дедом графа. В ней кроме массы весьма редких исторических сочинений, есть собрание всех классиков, а также и позднейшие периодические издания. Как член Правления общественной библиотеки гл. Тищинский выразил, что с принятием городом библиотеки Милорадовича Правление намерено передать городу и свою библиотеку, которая успела уже обогатиться значительным количеством разных книг и журналов и посещается ежедневно большим числом читающей публики, несмотря на взымаемую за чтение плату. С передачею же городу плата эта, вероятно, будет отменена, и тогда число читающих будет гораздо больше. Вместе с тем, Правление намерено передать городу и до 500 р., пожертвованных Болботом на постройку здания для библиотеки. Ввиду этого, гл. Тищинский предложил теперь же решить вопрос о принятии городом библиотеки Милорадовича.

Дума постановила: принять дар графа Милорадовича, выразив от города глубокую благодарность. Вопрос же о помещении для библиотеки оставить открытым до ознакомления с ее характером и составом». Однак цілком несподівано цей проєкт викликав неоднозначнуреакцію з боку частини гласних міської думи і зрештою з низки причин не був втілений в життя Свод постановлений. от 1871-1883 г. ... С. 1109-1110; Коваленко О.О. Книга в житті і діяльності Г.О. Мило-радовича. Краєзнавча діяльність бібліотек Чернігівщини. Зб. мат. обл. наук.-практ. конф. Чернігів, 2016. С. 90..

На засіданні думи 6 червня 1884 р. О.А. Тищинського обрали до складу комісії, яка спільно з міською управою розглядала проєкт будівництва військових казарм у Черніго - _ві Свод постановлений. от 1883-1887 г. . С. 91._.

На початку 1860-х рр. О.А. Тищинський одружився з Зінаїдою Францівною Дельмас (1843-05.03.1901), яка мала французьке коріння і була лютеранського віросповідання ДАЧО. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 1015. Арк. 45 зв..

Садиба родини Тищинських знаходилася неподалік садиби М.М. Коцюбинського на Сіверянській вулиці, але до наших днів не збереглася Половнікова С.О. Колись на Сіверянській... (за спогадами та архівними джерелами). М. Коцюбинський: по-гляд з ХХІ ст.: Зб. мат. Всеукр. наук.-практ. конф. 18-19 вересня 2014 р., прис. 150-річчю від д. н. М. Коцюбин-ського. Чернігів: Вид-ць Лозовий В.М., 2014. С. 304-310.. Згідно зі «Сведениями о фабриках и заводах, находящихся в Черниговской губернии» від 12 жовтня 1902 р., нащадкам О.А. Тищинського належав цегельний завод, що знаходився в їхній садибі за Казанською церквою по вулиці Сіверянській Степанова О. Цегельне виробництво на Чернігівщині у ХІХ - на початку ХХ ст. Сіверянський літопис.1995. № 5. С. 92..

Подружжя виховувало сімох дітей, з-поміж яких була Любов (1878 р. н.) - відома співачка-артистка Андреєва-Дельмас, приятелька О.О. Блока, якій він присвятив цикл віршів «Кармен» Див.: Студьонова Л.В. Батько - голова земської управи, дочка - оперна співачка. Біла хата. 2003. № 4 (268). 24 січня. С. 6; Обоймина Е.Н., Татькова О.В. 100 знаменитых муз. Харьков: ФОЛИО, 2004. С. 399-404..

В останні роки життя О.А. Тищинський продовжував плідну громадську діяльність. Він був дійсним членом Чернігівського губернського статистичного комітету, завідував господарством та був скарбником «Черниговской общины сестер милосердия Св. Феодосия», членом Правління і скарбником Чернігівського аматорського музично-драматичного гуртка Календарь Черниговской губернии на 1895 г. / Издание Черниговского губернского статистического комитета. Чернигов: Тип-фия Губернского правления, 1894. С. 386, 361, 388, 398, 381..

О.А. Тищинський був активним діячем українського національного руху. А.В. Вер - зилов і М.М. Грінченко вважали його взірцем «свідомого українця» Грінченкова М., Верзилів А. Чернігівська українська громада. Спогади. Чернігів та Північне Лівобережжя: огляди, розвідки, матеріали. Київ, 1928. С. 465.. На думку Т.П. Демченко, О.А. Тищинський відіграв важливу роль у «наверненні в українство» І.Л. Шрага, й у цьому сенсі може вважатися його «хрещеним батьком» Демченко Т.П. Вибір шляху: українська доля Іллі Шрага. Сіверянський літопис. 2007. № 4. С. 7.. Відтак цілком закономірно у 1893 р. О.А. Тищинський разом з В.Т. Андрієвським, А.В. Верзиловим та І.Л. Шрагом відновили діяльність Чернігівської громади Грінченкова М., Верзилів А. Чернігівська українська громада. С. 463; Рахно О.Я. Чернігівські земці. Черні-гів: КП «Вид-тво "Чернігівські обереги”», 2009. С. 251-282.. М.М. Грінченко згадувала: «У Чернігові Тищинський, або «кум», як його звичайно звали, був після Шрага найпопулярнішою людиною. Мабуть не було ніякої справи громадської, де б він не був діяльним робітником.

Що до справи української, то він ще з часів студентських став свідомим Українцем. Він товаришував з В.Б. Антоновичем, П.П. Чубинським, П.С. Єфименком, Л.І. Глібовим, писав до «Основи», до Глібівського «Черниговского листка», мав зносини з Галичиною, добував звідти книги, давав гроші на закордонні видання. І тільки через його старання Глібів за останні роки свого життя, бувши вже сліпим, чимало написав для дітей «Загадок», які Тищинський посилав до Львова» Грінченкова М., Верзилів А. Чернігівська українська громада. С. 465.. М.А. Плевако зазначав, що саме завдяки О.А. Тищинському Л.І. Глібов «після чималої перерви у 70-80-х рр., знов почав писати свої українські байки, дитячі вірші й загадки й друкувати їх у галицькому «Дзвінку» (почав виходити від 1890-го р.). Тищинський і сам записував від Л. Глібова байки, коли той осліп. Взагалі він опікувався байкарем в останні роки його життя, написав спогади про його й інші статті і замітки» Плевако М.А. Статті, розвідки та біобібліографічні матеріали. Нью-Йорк-Париж, 1961. С. 576. Див. також: N. Памяти Александра Амфиановича Тищинского и доктора Степана Даниловича Носа. Черниговская земская газе-та. 1918. № 79-80. 12 (25) октября. С. 7-8..

Авторитет О.А. Тищинського у самоврядних інституціях Чернігова та серед його мешканців був доволі високий, відтак Чернігівське губернське земське зібрання запровадило «Стипендию имени губернского секретаря Александра Амфиановича Тищинского» для студента одного з вищих навчальних закладів Російської імперії за рахунок відсотків з капіталу в 6500 руб. (273 руб. 12 коп. на рік), які пожертвував з цією метою відомий меценат І.Я. Дунін-Борковський. Призначати стипендіатів мав О.А. Тищинський, а після його смерті Чернігівське губернське земське зібрання. «Положение о стипендии имени Александра Амфиановича Тищинского» було затверджено міністром народної освіти 28 березня 1895 р. Положение о стипендии имени Александра Амфиановича Тищинского. Земский сборник Черниговской губер-нии. 1895. № 4-5. С. 17-18.

Помер О.А. Тищинський 28 січня 1896 р. Як засвідчив сучасник, «на бібліотечному посту»: під час « «вечора» в залі Дворянського зібрання на користь громадської бібліотеки, якого він був відповідальним розпорядчиком, почув себе О.А. недобре, непомітно зник, ні з ким не попрощавшись, а через годину дочки небіжчика, вертаючись додому, знайшли батька мертвим на порозі власної хати…» Максимович Т. [Могилянський М.] Чернігівські мемуаристки. Кн. XXV (1929). С. 370. На засіданні Чернігівського губернського земського зібрання 28 січня 1896 р. його голова губернський предводитель дворянства граф Г.О. Милорадович, «заявил о внезапной кончине А.А. Тищинского, предложил собранию почтить память его, как бывшего земского деятеля - губернского гласного и председателя Черниговской уездной земской управы - вставанием, а также отслужить панихиду по умершем, пользовавшимся симпатиею и любовью всех, кому приходилось сталкиваться с этим человеком идеальной честности.

Собрание с полным сочувствием отнеслось к этому предложению и почтило память А.А. Тищинского вставанием». Наступного дня по О.А. Тищинському була відслужена панахида Журналы заседаний Черниговского губернского земского собрания ХХХІ сессии 1895 г., с 16-го января по 1-е февраля 1896 г. Чернигов: Тип-фия Губернского Земства. 1896. С. 120, 125..

Чернігівська міська дума «по случаю кончины А.А. Тищинского, как известного редкого не стяжателя, постановила: принять похороны его на счет банка, в помещении банка поставить портрет, а на могиле его памятник от имени города. Кроме того, дума выдала семье А.А. Тищинского единовременное пособие и пенсию» Очерк 25-летней деятельности. С. 11..

Похорони О.А. Тищинського відбулися 30 січня того ж таки року. О 12-й годині дня у Воскресенській церкві преосвященний Питирим здійснив відспівування покійного, а після служби тіло небіжчика було винесено на погост і поховано біля храму Похороны А.А. Тищинского. Черниговские губернские ведомости. 1896. № 699. 2 февраля. Часть неофициаль-ная. С. 2.. На похоронах були присутні чернігівський губернатор Є.К. Андрієвський з дружиною, віце-губернатор О.С. Долгово-Сабуров та інші високопосадовці Местные известия. Черниговские губернские ведомости. 1896. № 697. 31 января. Часть неофициальная. С. 1.. Могила О.А. Тищинського і пам'ятник з ^написом «А.А. Тищинский, благодарный город Чернигов» збереглися до наших днів. Його дружина З.Ф. Тищинська ненадовго пережила чоловіка, померла 5 березня 1901 р. й була похована 6 березня того ж таки року на загальному кладовищі (надгробок зберігся) ДАЧО. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 1015. Арк. 45 зв..

Кращі представники української ліберально-демократичної інтелігенції, до якої належав О.А. Тищинський, сповідували, на думку С.Г. Іваницької, «тактику «малих справ» у ім'я «великої мети», не переступаючи через «межі можливого», не впадаючи в утопії чи антиутопії. Просто, відповідально й совісно своє «діло робили». Кожен на своєму місці, у межах сил, таланту, здоров'я та літ, одмірених долею» Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець ХІХ - по-чаток XX ст.). Запоріжжя: Просвіта, 2011. С. 13.. І справді, О.А. Тищинський значною мірою прислужився розвою громадського, культурного та наукового життя на Чернігівщині. Нещодавно було оприлюднено біобібліографію його публікацій Олександр Амфіанович Тищинський (1835-1896): (Біобібліогр. покажч.) / Упор. і вступ. ст. О.Б. Коваленка та О.Я. Рахна; Наук. ред. О.Б. Коваленко; Ред. І.Я. Каганова; Відп. за вип. І.М. Аліференко. Чернігів: Черніг. ОУНБ ім. В.Г. Короленка, 2020. 79 с., відтак на часі видання збірника краєзнавчих розвідок О.А. Тищинського, а також вшанування його пам'яті, зокрема, встановлення меморіальної дошки на будинку колишньої Чернігівської повітової земської управи.

Література

1. Stepanova O. (1995). Tsehelne vyrobnytstvo na Chernihivshchyni u XIX - na pochatku XX st. [Brick production in the Chernihiv region in XIX - early XX c.]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle. №5. P. 92-94.

2. Studonova L.V. (2003). Batko - holova zemskoi upravy, dochka - operna spivachka. Bila khata [Father - the head of land administration, daughter - an opera singer]. №4 (268). P. 6.

3. Oboimyna, E.N., Tatkova, O.V. (2004). 100 znamenytukh muz [100 famous muses]. P. 399-404. Kharkov, Ukraine.

4. Dudko, V. (2006). «Rannii» Oleksandr Tyshchynskyi: storinky zhyttia i tvorchosti [«An early» Alexander Tyshchynskyi: life and creation pages]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle. №6. P. 76-83.

5. Demchenko, T.P. (2007). Vybir shliakhu: ukrainska dolia Illi Shraha [The choose of the way: Ukrainian destiny of Ilya Shrah]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle. №4. P. 3-9.

6. Rakhno O. Ya. (2009). Chernihivski zemtsi [Chernihiv landowners]. Chernihiv, Ukraine.

7. Kovalenko O.O. (2009). H. Myloradovych i chasopys «Chernyhovskyi lystok» [H. Miloradovic and magazine «Chernihiv leaf»]. Literatura ta kultura Polissia: Zbirnyk naukovykh prats - Literature and culture of Polissya. Collection of scientific works. Vyp. 51. P. 59-67. Nizhyn, Ukraine.

8. Camoilenko, H.V. (2011). Virnyi druh L. Hlibova O. Tyshchynskyi [A true friend of L. Hlibov A. Tyshchynskyi]. Literatura ta kultura Polissia: Zbirnyk naukovykh prats - Literature and culture of Polissya. Collection of scientific works. Vyp. 63. P. 49-59. Nizhyn, Ukraine.

9. Ivanytska, S.H. (2011). Ukrainska liberalno-demokratychna partiina elita: «kolektyvnyi portret» (kinets XIX - pochatok XX st.) [Ukrainian liberal-democratic party elite: «collective portrait» (the end of XIX - the early XX c.)]. Zaporizhzhia, Ukraine.

10. Rakhno O. Ya. (2013). Holovy Chernihivskoi hubernskoi zemskoi upravy: Biobibliohrafichnyi dovid - nyk [Heads of the Chernigiv provincial zemstvo administration: Biographical guide]. Chernihiv, Ukraine.

11. Mylytsia, Yu. (2013). Ukrainskyi hromadskyi ta politychnyi diiach Oleksandr Tyshchynskyi (18351896) [Ukrainian public and political figure Alexander Tyshchynskyi (1835-1896)]. Juvenia studia: Zbir - nyk studentskykh naukovykh prats - Juvenia studia: Collection of student scientific works. Vyp. 3. P. 127129. Chernihiv, Ukraine.

12. Polovnikova, S.O. (2014). Kolys na Siverianskii… (za spohadamy ta arkhivnymy dzherelamy) [Once in Siverschina… (according to memoirs and archival sources)]. M. Kotsiubynskyi: pohliad z XXI st.: Zb. materialiv Vseukr. nauk.-prakt. konf. 18-19 veresnya 2014 r., prysviachenoi 150-richchiu vid dnia na - rodzhennia M. Kotsiubynskoho - M. Kotsyubynsky: a view from XXI c.: Collection of materials of All - Ukrainian scientific-practical conference 18-19 of September 2014, assigned 150th anniversary of the day of the birth of M. Kotsyubynsky. P. 304-310. Chernihiv, Ukraine.

13. Kovalenko, O.O. (2016). Knyha v zhytti i diialnosti H.O. Myloradovycha [Book in life and work of H.A. Miloradovic]. Kraieznavcha diialnist bibliotek Chernihivshchyny. Zbirnyk materialiv oblasnoi nauko - vo-praktychnoi konferentsii - Local lore activity of libraries of Chernihiv region. Collection of materials of the regional scientific-practical conference. P. 90. Chernihiv, Ukraine.

14. Коваленко Олександр Борисович - кандидат історичних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту історії та соціогуманітарних дисциплін ім. О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка.

15. Kovalenko Oleksandr B. - Ph.D. in Historical Sciences, Professor, Director of the O.M. Lazarevsky Educational and Scientific Institute of History and Socio-humanitarian disciplines of the T. Shevchenko National University «Chernihiv Colehium».

Размещено на Allbest.ru