"Шкода мені покидати Рим ..." – закордонні наукові подорожі архівістки Гелени Полячківни У 1922-1938 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Шкода мені покидати Рим ..." - закордонні наукові подорожі архівістки Гелени Полячківни У 1922-1938 рокахПублікація стала можливою завдяки науковому стажуванні при Нагороді імені Івана Виговського, за що автор висловлює щиру подяку Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету (Польща).

Володимир Доліновський

кандидат історичних наук, завідувач сектору зберігання документів давнього періоду відділу давніх актів, Центральний державний історичний архів України, м. Львів

Анотація

Мета роботи полягає у представленні закордонних наукових подорожей працівниці Бернардинського архіву у Львові - архівістки Гелени Полячківни та характеристиці ефективності її науково-дослідницьких студій у провідних наукових центрах Європи. Методологія дослідження передбачає застосування принципів цілісності вивчення історичних джерел та об'єктивності. Використано описовий, проблемно-хронологічний, лінгвістичний (переклад польськомовного джерела) та просопографічний методи, а також методи аналізу і синтезу. Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу неопублікованого листування Г. Полячківни з директором Бернардинського архіву у Львові Освальдом Бальцером, виявленого в бібліотеці Національного інституту імені Оссолінських у Вроцлаві (Польща). Інформація цих листів дозволяє вивчити окремі аспекти життєвої, професійної й наукової біографії архівістки, зокрема з' ясувати особистісні риси її характеру, наукові, суспільно-політичні та інші погляди, переконання і смаки, висвітлити основні етапи та результати її довготривалого закордонного стажування у Парижі й Римі, відобразити перебіг занять і архівно-бібліотечних пошуків, описати побут і оточення, передати особисті емоції і враження. Перспектива подальших студіювань: опублікування аналізованої кореспонденції, а також виявлення та опрацювання інших документів особового характеру львівських архівістів. Висновки. Закордонні наукові подорожі Г. Полячківни відіграли важливе значення у реалізації її дослідницьких зацікавлень і налагодженні міжнародної співпраці. Географія цих подорожей охоплювала не лише Париж і Рим, а й Брюссель, Вроцлав і Цюрих. Копітка дослідницька праця у тамтешніх архівах і бібліотеках уможливила опрацювання цінних середньовічних джерел і появу численних наукових публікацій. Завдяки цьому архівістка стала однією з найкращих знавчинь середньовічної геральдики та сфрагістики. архів дослідницький науковий

Ключові слова: Г. Полячківна; архівістка; Париж; Рим; закордонні подорожі; наукові студії; архівні пошуки.

Volodymyr Dolinovskyi

Candidate of Historical Sciences, Head of the Storage Sector Documents of the Ancient Period of Department of Ancient Acts, Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv

"I DO NOT WANT TO LEAVE ROME ..." - SCIENTIFIC RESEARCH TRIPS ABROAD OF AN ARCHIVIST HELENA POLYACHKIVNA IN 1922-1938

The aim of the article is to present the scientific research trips of an archivist of Lviv Bernardyn Archive Helena Polyachkivna and to characterize the effectiveness of her research studies in the leading scientific centers of Europe.

The research methodology includes the usage of research integrity principles of historical sources and objectivity. Descriptive, linguistic (translation of a source written in Polish) and prosopographic methods, as well as methods of analysis and synthesis, were used. The scientific novelty of the article lies in the introduction into scientific circulation of the unpublished correspondence of Н. Polyachkivna with the director of the Bernardine Archive in Lviv, Osvald Balzer, discovered in the library of the Ossolinski National Institute in Wroclaw (Poland). The information in these letters makes it possible to study certain aspects of the life, professional and scientific biography of the archivist, in particular to find out the personal traits of her character, scientific, socio-political and other views, beliefs and tastes, to highlight the main stages and results of her long-term internship abroad in Paris and Rome, to reflect the course of classes and archival-library searches, to describe everyday life and surroundings, to convey personal emotions and impressions. Prospects for further research is to publish analyzed correspondence, as well as to discover and research personal documents of other Lviv archivists. Conclusions. The scientific trips abroad of H. Polyachkivna played an important role in providing her research interests and establishing international cooperation. The geography of these trips covered not only Paris and Rome, but also Brussels, Wroclaw and Zurich. Detailed research work in the local archives and libraries made it possible to process valuable medieval sources and the appearance of numerous scientific publications. Thanks to them H. Polyachkivna became one of the best researches of medieval heraldry and spragistics.

Key words: H. Polyachkivna; archivist; Paris; Rome; trips abroad; scientific research; archival researches.

Друга половина ХІХ - початок ХХ ст. відзначилися швидким розвитком європейської та світової науки у всіх її напрямах. Це стало можливим завдяки зростанню фінансової підтримки наукових досліджень і вищої освіти з боку держави. В Австро-Угорській імперії, попри часткове збільшення фінансування, сфера науки залишалася доволі обділеною. Крайові та закордонні студії галицькій молоді уможливлювали численні стипендії й фундації (П. Барчевського, С. Галензовського, В. Ославського, Н. Пілецького, Л. Сапєги тощо). Представники точних і природничих наук шукали належно забезпечених і відповідно облаштованих лабораторій, яких бракувало вдома; гуманітаріїв, натомість, вабили багаті архівні та бібліотечні збірки. Подібні закордонні студії мали важливе значення для розширення наукового світогляду й налагодження контактів із місцевою інтелігенцією, а також запозичення та обміну інтелектуальними надбаннями.

"Наукова лихоманка" не оминула і львівські архіви, зокрема й Бернардинський архів у Львові, що став справжнім центром наукових досліджень. На його чолі стояли професори Львівського університету К. Ліске та О. Бальцер, а персонал складали видатні науковці А. Прохаска, П. Домбковський, Г. Полячківна, К. Малечинський та В. ГейношCiara S. Podroze uczonych m^zow na przelomie XIX i XX wieku, czyli

codziennosc w podrozy // Podroz i literatura 1864-1914 / pod red. naukow^ E. Ihnatowicz. Warszawa, 2008. S. 518; Idem. Finansowe klopoty galicyjskich uczonych na przelomie XIX i XX wieku // Przegl^d Historyczny. 2005. T. 96/4. S. 573; Dybiec J. Mecenat naukowy i oswiatowy w Galicji 1860-1918. Wroclaw- Warszawa-Krakow-Gdansk-Lodz, 1981. S. 53-93; Nedza M. J. Polityka stypendialna Akademii Umiej^tnosci w latach 1878-1920. Fundacje Gal^zowskiego, Pileckiego iOslawskiego.Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk,1978.

S. 9-23. Доліновський В. Штрихи до наукової діяльності працівників Земського архіву у Львові // Архіви України. 2013. № 3. С. 88.. Архівісти були випускниками або стипендіатами закордонних університетів і знаних у Європі архівних шкіл. Відтак, К. Ліске студіював у Вроцлаві, Берліні та Лейпцигу, О. Бальцер - у Берліні, А. Прохаска - у Відні, П. Домбковський - у Берліні й Парижі, В. Гейнош - у Празі й Відні. Наукові стажування у паризькій Національній Школі Хартій відбули К. Малечинський, Г. Полячківна, у паризькій Практичній школі вищих досліджень - Г. Полячківна ⁴. Львівські архівісти були також членами наукових експедицій, організованих Академією знань у Кракові - К. Малечинський і Г. Полячківна виявляли полоніку у Ватиканському архіві!.

Знання іноземних мов львівськими архівістами значно полегшувало не лише комунікацію, а й студіювання зарубіжної літератури. У своїй анкеті Г. Полячківна вказала знання французької, німецької, італійської, латинської та грецької, а також англійської, української, російської, чеської мов ⁶, К. Малечинський декларував знання французької, німецької, італійської, чеської та російської мов ⁷. Архівіст не вніс до цього переліку латини, чого просто не могло бути з огляду на його медієвістичні наукові дослідження. Не викликає сумніву й належна лінгвістична підготовка інших архівістів, зокрема відмінне знання ними латинської та німецької мов. Важливим для роботи з архівними джерелами було ґрунтовне володіння навиками палеографії. Завдяки багаторічній пошуковій праці у численних архівах і бібліотеках львівські архівісти стали добрими знавцями їхніх збірок.

У пропонованій статті ми зосередимо увагу на репрезентації закордонних наукових студій Г. Полячківни. Її життєва та творча біографії є певною мірою вивченими!. За основне джерело дослідження взято її листування з директором архіву О. Бальцером, яке зберігається у рукописних збірках бібліотеки Національного інституту імені Оссолінських у Вроцлаві (Польща)). У цьому листуванні наявні описи подорожей, на підставі яких можна відтворити побут, перебіг занять й архівно-бібліотечних пошуків, передати особисті враження та спостереження.

Вищу освіту Г. Полячківна здобула у Львівському університеті. Вона, як одна із перших жінок-студенток, упродовж 1905-1909 рр. вивчала історію під керівництвом Т. Войцеховського, Л. Фінкля, С. Закжевського та О. Бальцера. У 1909 р. отримала ступінь доктора філософії - третій "жіночий" ступінь у львівській Alma Mater. Знаковою подією у житті молодої студентки став запис на семінар О. Бальцера з історії польського права. Вона одразу ж стала однією з кращих серед учнів професора, а згодом й однією з найближчих серед колег-архівістів. Із директором архіву її єднала не лише 25-річна професійна архівна діяльність, а й віддана дружба. Свідченням цього є багата взаємна кореспонденція 269; Kolbuszewska J. Kobiety w drodze na naukowy Olimp... Akademicki awans polskich historyczek (od schylku XIX wieku po rok 1989). Lodz, 2020. S. 127-128, 131-134, 143-144, 184-186; Maleczynski K. Helena Polaczkowna (1881-1942) // Kwartalnik Historyczny. 1939-1945. R. 53. S. 582-586; Polaczkowna Helena (1881-1942) // Osterreichisches Biographisches Lexicon 1815-1950. Band 8. Wien, 1983. S. 166; Тельвак В.В. Полячкувна Хелена // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (гол.) та ін.; Інститут історії України НАН України. Київ: Наукова думка, 2011. Т. 8: Па-Прик. С. 412. 520 с. : іл. BZNiO. Rkps 7687/ІІ. 448 s. Див.: Доліновський В. "Архівний аспект" у листуванні працівників Бернардинського архіву у Львові Гелени Полячківни та Освальда Бальцера за 1911-1933 рр. // Архіви України. 2021. № 1(326). С. 135-148; Ciara S. Mi^dzy Oswaldem Balzerem a Eugeniuszem Barwinskim. Dyrektorzy archiwow lwowskich w swietle korespondencji Heleny PoHczkowny // W cieniu wojen i rozbiorow. Studia z dziejow Rzeczypospolitej XVIII i pocz^tkow XIX wieku / pod red. U. Kosinskiej, D. Dukwicz, A. Danilczyka. Warszawa, 2014. S. 523-528; Dolinowski W. "W archiwum wszystko jak w zegarku codziennym". Бернардинський архів у листуванні Г. Полячківни та О. Бальцера // Prace Historyczno- Archrwalne. 2016. Т. 28. S. 239-252; Kolbuszewska J. Kobiety w drodze na naukowy Olimp. S. 85-88, 133, 157-160. ЦДІАЛ України. Ф. Р-1. Оп. 1ос. Спр. 2. Арк. 39зв.; AAN. MWRiOP. Sygn. 5088. S. 1..

У сферу наукових зацікавлень Г. Полячківни входили спеціальні історичні дисципліни, зокрема геральдика, дипломатика, сфрагістика та генеалогія. Їх вивченням зацікавилася ще за університетських часів, їх дослідженню присвятила й подальшу наукову діяльність. Реалізації наукових зацікавлень у цій сфері сприяли й закордонні студії. Австрія, Бельгія, Італія, Німеччина, Франція та Швейцарія - країни, відвідані нею у наукових цілях!¹¹.

Першу наукову подорож закордон Г. Полячківна здійснила до Парижа у 1922-1923 рр., де як стипендистка польського уряду вивчала в Національній Школі Хартій та Практичній школі вищих досліджень дипломатику, сфрагістику і геральдику під керівництвом професорів М. Пру і М. Пріне. У документах є певні розбіжності щодо початку цих студій. В її особовій справі вказано період 16 грудня 1922 р. - 30 вересня 1923 р.¹², що збігається із повідомленням Комітету державних архівів у Варшаві про надання їй наукової відпуски (без збереження заробітної плати) для виїзду за кордоні¹³. Втім, О. Бальцер повідомляв той же Комітет про початок такої відпустки від 18 листопада!¹⁴, а сама архівістка у першому листі зі столиці Франції писала про свій приїзд туди 23 листопада!⁵. Період 23 листопада 1922 р. - 30 вересня 1923 р., як час перебування на стажуванні у Парижі, подано також у відповідному звіті Г. Полячківни. Самого звіту не виявлено, але директор архіву повідомляв про його надіслання до Відділу науки Міністерства віросповідання та освіти у Варшаві 30 жовтня 1923 р.¹⁶

Задовго до виїзду на студії Г. Полячківна ділилася із О. Бальцером своїми роздумами: "[...] я б дуже хотіла поїхати на який рік до Парижа, глянути як в інших середовищах працюють, ширше пізнати історичні джерела, на рік розірвати львівські товариські відносини і жити собі у чужому середовищі таким чернечим життям, присвяченим науці і праці". І далі: "[...] хотіла б найперше пожити якийсь час життям суто інтелектуальним десь за межами краю, у великому науковому середовищі" ¹⁷. За кілька днів архівістка конкретизувала свої плани: "[...] основною метою моєї подорожі була б Школа Хартій. Про формальний запис на лекції тут чи в університеті не думаю; для такого пасивного сприйняття чужих думок треба бути дуже молодим, прагну радше поглянути на організацію, наукові якість та ресурси, способи наукової праці, врешті відвідати деякі середньовічні архіви..."!⁸. Як виявилося, цей задум давно засів їй у голові, і свого часу вона навіть кореспондувала з адміністрацією паризької інституції, але Перша світова війна і важкі повоєнні умови змусили відмовитися від його втілення. З цього приводу роздумувала: "Може це зрештою і краще: по-іншому досліджує і шукає на чужому ґрунті людина досвідчена, а ніж молода"!⁹. Згодом, вже зі столиці Франції писала: "[...] 9 років тому не вагалася б запрягтися там на 3 роки до роботи і то роботи дуже важкої. Сьогодні, запізно !"|⁰.

Із Парижем Г. Полячківну пов'язувала не лише наукова зацікавленість, а й родинна історія. Відомо, що тут на еміграції впродовж багатьох років перебував її батько Адам Полячек, учасник польського постання 1863 р., тут здобув медичну освіту і навіть брав участь у Французько-прусській війні 1870-1871 рр. Очевидно, він повернувся сюди вдруге, знайшовши тут вічний спочинок, позаяк в одному з листів йшлося про упорядкування родинного гробівця на цвинтарі Монмартр BZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 166. Париж, 6.VII 1923. Ibid. S. 204. Париж, 19.VIII 1923..

У першому листі зі столиці Франції архівістка писала про залагодження багатьох формальностей: санітарний паспорт, фотографії, картка ідентичності тощо. Останню отримала завдяки рекомендації А. Граппена, професора школи східних мов. Це уможливило їй доступ до бібліотеки Національної Школи Хартій. Тут також читаємо про доволі швидку акліматизацію до паризького життя: "У Парижі зрештою почуваюся дуже добре, не гублюся зовсім, вже непогано зорієнтувалась, стрибаю, як польовий коник, між автобусами і трамваями, а це в Парижі вкрай нелегко! Маю мало часу на пізнання міста, бо рано працюю, а після обіду вже темно, зрештою й зачинено. Але дещо вже оглянула. [...] Багато вже повправлялась у французькій, і думаю, що незабаром стане ще краще" Ibid.S. 89-90, 94. Париж, 1.ХП 1922..

Програму наукових студій Г. Полячківна укладала сама як вільна слухачка (фр. auditeur libre), відтак відвідувала лише ті лекції, які були їй до вподоби ("відвідую ті лекції, які хочу"). У Національній Школі Хартій це були заняття з дипломатики та сфрагістики, палеографії, архівістики, джерелознавства, історії цивільного й канонічного права, романської філології, історії політичних, адміністративних і судових інституцій Франції Ibid. S. 91-92., у Практичній школі вищих досліджень - лише з геральдики Ibid. S. 99. Париж, 19.XII 1922. Ibid. ^Ibid.. Поза тим мала намір записатися на лекції у Сорбонні (очевидно, безрезультатно). Лекції з геральдики поєднувалися із практичними заняттями, які відвідувала широка слухацька аудиторія, "інтелігентні люди, більш чи менш освічені". Втім, архівістка відзначала не зовсім належний рівень цих занять: "[...] це було нудно, дискусія пригадала мені перші роки на семінарах"62⁵. Лекції з архівістики проф. М. Лелонга науковиця взагалі залишила майже одразу 72⁶.

Типовий день її студій виглядав так: "[...] біля 9-ої виходжу на лекції до школи, після лекції йду до бібліотеки на другий поверх, потім знову лекція і так аж до 5-ої години, бо тоді зачиняють бібліотеку і курси. Опівдні невелика перерва на сніданок в якійсь із околиць Сорбонни, адже на повернення до готелю шкода часу" ⁷. Лекцій загалом було не багато: одна або дві в тиждень. Тривали вони повну годину, з практичними вправами - до 5-ї або 6-ї з чвертю вечора ⁸.

Серед викладачів Г. Полячківна відзначала директора Школи Хартій проф. М. Пру: "[...] досі один справив на мене враження великого вченого: simple et grand" ("простий і великий" - В. Д.)²⁹. На початку дуже критичний, який закликав старанно працювати та відвідувати усі лекції, адже "так легко доступу до бібліотеки не дає", він згодом допомагав їй у всьому, про що просила ³⁰. Одним із таких прохань було отримання з метою опрацювання додаткової теми "Les chartes de coutumes du comte de Champagne" у XII i XIII ст. Професор довго перечив, але зрештою поступився. "[...] пасивна роль слухача мене не задовольняла, хотіла активної інтелектуальної праці", - мотивувала своє рішення ³¹.

Архівістка готувала також реферат про польську геральдику, який був високо оцінений викладачами. Проф. М. Пріне навіть прочитав його учасникам свого курсу, похваливши авторку ³². Він же запропонував їй написання дипломної "тези", яку після завершення студій виконували випускники Школи Хартій та вибрані стажисти. Прикметно, що на початку студій саме професор, за словами Г. Полячківни, був найбільш упередженим до неї³³. Успішна підготовка "тези" дозволила б архівістці із рангу стажистів Школи стати її дипломованим випускником. "Теза" публікувалася у виданні "Bibliotheque de l'Ecole des Сhartes" і вважалася неабияким здобутком, користуючись популярністю як молодих науковців із закордону, так і самих французів. Науковиця дуже хвилювалася, що їй не вдасться підготувати цю працю і виправдати надії прихильних до неї французьких професорів!⁴. Проф. М. Пріне заспокоював її, мовляв, навіть якби вона й зазнала невдачі, то корисним все ж залишиться набутий досвід, "але стільки старань без результату - це завжди шкода"!⁵. Відсутність подальших згадок про "тезу" дає підстави вважати її нереалізованою. Ibid. S. 91. Париж, 1.XII 1922. Ibid. S. 92. Ibid. S. 93. Париж, 1.XII 1922. ^[0 Ibid. Ibid. S. 100. Париж, 19.XII 1922. Ibid. S. 113. Париж, 21.III 1923. Ibid. S. 165. Париж, 6.VII 1923. Ibid. S. 184, 185, 204. Париж, 19 і 21.VII, 19.VIII 1923. ^Ibid. S. 93. Париж, 19 і 21.VII, 19.VIII 1923.

У "паризькій" кореспонденції Г. Полячківна ділилася з О. Бальцером своїми спостереженнями й за колегами по студіях: "Учні французи схожі на інших з усього світу: одні працюють, інші нічого не роблять, але сюди, як і в нас, дівчата вносять елемент флірту; не всі - є і дуже серйозні, одна дуже мила, без мого прохання за власним бажанням втаємничувала мене у справи бібліотечні"³⁶. Слухачі були різного віку: в Національній Школі Хартій - значно молодші, у Практичній школі вищих досліджень - її ровесники або й куди старші (їй самій на момент приїзду до Франції було неповних 42 роки). Втім, вік тут для нікого не був проблемою: "[...] ніхто мені не дивується, що я багатьох речей не вмію, але прагну навчитися. Навпаки, це в Парижі навіть цінується. [...] серед безлічі інтелігентів у Франції отримати позицію може тільки той, хто добре і багато вміє"³⁵. Поза тим, відзначала, що "у Парижі не накладають розуму до голови великою ложкою..."!⁸.

Основною метою наукового стажування Г. Полячківни у столиці Франції було опрацювання пам'яток польської геральдики - гербівника Я. Длуґоша (Insignia seu clenodia Regis et Regni Poloniae) з 14641480 рр., Великого гербівника лицарів Золотого руна та Європи (т. зв. Роля маршалковська) з 1461 р., ілюстрованої "Хроніки Констанцського собору" німецького хроніста Ульріха фон Ріхенталя тощо. Місцем її постійної праці у Парижі, окрім бібліотеки Національної Школи Хартій, стали: Національний архів, Національна бібліотека (відділ рукописів), Бібліотека Арсеналу. Науковиця відзначала високий рівень науково-довідкового апарату цих інституцій, в якому доволі швидко зорієнтувалася, значно полегшивши собі пошукову роботу. За її словами, зарплатня французьких архівних і бібліотечних службовців була мізерною, просування по службі досить складним, відтак лише любов до знань могла втримати їх у професії³⁹. Результати своїх студій та копітких пошуків втілила у вигляді численних наукових праць, завдяки яким стала однією з найкращих знавчинь середньовічної геральдики.

У квітні 1923 р. архівістка здійснила кількаденну "наукову екскурсію" до Брюсселя, де відбувався V міжнародний конгрес історичних наук. Однак справжньою її метою було опрацювання у Королівському архіві рукопису т. зв. Фламандського гербівника XIV ст. (Гербівник герольда Ґелре або Гельдернський гербівник). З цього приводу читаємо: "Сьогодні отримала запрошення на конгрес до Брюсселя [...]. Їдемо через два тижні [...] не як офіційні представники, я при такій можливості огляну мій рукопис. Нотатки вже поробила, тільки порівняю" ⁴⁰. ^ BZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 93. Париж, 1.XII 1922. Ibid. S. 139. Париж, 26.IV 1923. Ibid. S. 109-110. Париж, 27.II 1923. Ibid. S. 126. Брюссель, 12.IV 1923. ^Ibid. S. 117. Париж, 23.III 1923.

Задум вдалося здійснити, позаяк у листі від 10 квітня 1923 р. хвалилася О. Бальцеру: "Сьогодні оглядала мій рукопис, польські герби дуже гарні, є серед них кілька угорських, але їх не можу викинути..."!¹¹. Ці герби мали лягти в основу ілюстрованого видання, проєкт якого не вдалося зреалізувати через вибух війни, а з отриманих кольорових фотографій гербів вціліли лише фрагментиIbid. S. 121. Брюссель, 10.IV 1923. Ciara S. Helena Polaczkowna (1881-1942) ... S. 375..

Залишилися і враження Г. Полячківни від відвіданого конгресу: "[...] переважають і тримають першість бельгійці та французи, не бракує однак англійців та американців, інші нації є у меншості, але, що мені неймовірно докучає від початку - те, як ми в Європі з нашою наукою робимо "triste figure" ("сумне обличчя" - В. Д.). Не тому, що ми нічого не варті, тільки якось втратили контакт з європейською наукою, найкращі не приїхали на з'їзд, багато з претендентів не з'явилися, поза тим випхалися за кордон якісь джентльмени, яких в Польщі мало хто знає або ж взагалі [...] Окрім того наше незнання іноземних мов, поза малими винятками, ставить нас "au-dessous du niveau" ("нижче рівня" - В. Д.) ..."гBZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 125-126. Брюссель, 12.IV 1923.. Архівістка відзначала високий рівень організації конгресу, зокрема вдале поєднання праці і відпочинку: екскурсії Брюсселем чи Бельгією, групою чи окремо. Найбільше її здивувало, що бельгійці (очевидно, власники крамниць) "не здирають шкіру з нещасних учасників конгресу, а тримають нормальні ціни, значно нижчі, ніж у Франції"Ibid. S. 126. Ibid. S. 94-95. Лист Г.П. Париж, 1.XII 1922. ЦДІАЛ України. Ф. 145. Оп. 1. Спр. 256. Арк. 54, 55зв..

Реалізацію своїх наукових зацікавлень поєднувала з роботою над виявленням для О. Бальцера збірок французьких джерел із XIII-XIV ст., найімовірніше, до історії прават ⁵.

Стажування Г. Полячківни у Парижі було подеколи затьмарено фінансовими клопотами через нерегулярне надходження скромної стипендії. Напередодні її виїзду до Франції Відділ науки Міністерства віросповідання і освіти у Варшаві виділив їй грошову допомогу на наукові студії у розмірі 1 млн 700 тис. марок, що за тодішнім курсом валют складало лише трохи більше 2 тис. франків!¹⁶. Зрозуміло, що цієї суми не могло вистачити надовго. У дорогій столиці на Сені, за дуже приблизними підрахунками, щоденна сума утримання обходилася їй мінімально у 20 франків (понад 600 франків на місяць) BZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 110. Париж, 21.III. 1923.. Не варто забувати й про додаткові кошти на купівлю потрібних книг і замовлення фотокопій документів, виготовлення яких було коштовною справою.

У лютому 1923 р. вона не отримала обіцяної виплати у сумі 2 млн марок (приблизно 500 франків), тоді як "життя в Парижі вже подорожчало" BZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 104. Париж, 20.II 1923.. Доречними у таких випадках були грошові перекази сестри Марії, завдяки яким могла "існувати"Ibid. S. 104-105, 151. Париж, 20.II і12.УІ 1923..

Фінансове становище стабільно залишалося непевним, і кожен місяць студій міг стати останнім: "Я, як пташка на гілці, яка не знає, де опиниться за хвилю. [...] через банк мені вислано 645 франків [...] на квітень залишаюся, але, що далі, знову не знаю."Ibid. S. 112. Париж, 21.III 1923.. Складність полягала й у тому, що Г. Полячківна оплату за проживання у готелі вносила на цілий місяць (не подобово), відтак мала б завчасно попередити про свій виїзд. Поза тим, тривалою була процедура отримання візи. Незважаючи на всі негаразди і порожні обіцянки "варшавських масонів", архівістка старалася не падати духом і шукала позитиви: "Перебування у Парижі з огляду здоров'я пасує мені ідеально, навіть при дуже напруженій роботі: очевидно, цей вологий, але м'який клімат мені сприяє"Ibid.. Це було надзвичайно важливо, адже заради паризьких студій вона пожертвувала своєю відпусткою, яку зазвичай використовувала з лікувально-відпочинковою метою на курорті у Закопаному. Туди регулярно їздила після 1910-1911 рр., коли захворіла на туберкульоз.

Попри запевнення, що фінансові клопоти, які стали нормою, не заважали їй спокійно працювати Ibid. S. 169. Париж, 14.VII 1923., Г. Полячківна навіть при доволі ощадливому способі життя часто опинялася у вкрай скрутному становищі. Говорилося навіть про її голодування, однак такі чутки були спростовані: "[...] про голодування, то не цілком правда, бо через спеку нічого не можу їсти, однак терплю спрагу, так як вода коштує 1,25 франків, а це дуже дорого для моєї кишені" Ibid. S. 172..

Правдами-неправдами стажування Г. Полячківни у столиці Франції дотривало до вересня 1923 р. І коли Міністерство віросповідання та освіти у Варшаві виділило їй нову суму у розмірі 568 франків на перебування тут до кінця місяця і повернення додому, вона не дозволила собі просто взяти гроші і "втікати до краю, як часом роблять стипендисти" Ibid. S. 206. Париж, 9.IX 1923., а пунктуально використала повний термін своєї наукової відпустки.

У кореспонденції науковиці того часу знаходимо також її особисті враження про французів. Вони були доволі різними: "Я б не прагнула акліматизовуватись у Франції: відносини з французами складні, їхня недовіра до іноземців, [...] по відношенню до кожного, хто не француз, це дуже неприємно..."!⁵ або ж "Французи є різні [...] але усі працьовиті: бездоганні, наче професори, зразково виконують свої обов'язки, не занедбуючи також наукової праці, адже працьовитістю завжди можна щось із себе викресати"⁵⁶. Окремо архівістка відзначала простоту, скромність і доброзичливість тих французів, з якими їй довелося бачитись і працювати практично щоденно - працівників архівів і бібліотек, службовців і професорів Школи. Згадувала й про випадок, як працівники архіву заступилися за неї, коли її несправедливо образив один із їхніх колег!⁷.

Друга тривала наукова подорож Г. Полячківни до Європи відбулася у рамках т. зв. Римської експедиції Академії знань у Кракові, членкинею Історичної комісії якої вона стала 15 грудня 1926 р. Упродовж піврічного перебування у столиці Італії (17 лютого-15 липня 1930 р.) науковиця працювала у Ватиканському архіві, де досліджувала документи щодо відносин Польщі з папською курією за часів правління пап Інокентія VII, Григорія ХІІ, Олександра V, Йоана ХХП!⁸. "У Ватиканському архіві працюю щоденно рано, тут я вже як вдома, люди добрі до мене і милі, але для себе напевно нічого тут не знайду, адже нема коли заглянути до чудової бібліотеки поруч. Бібліотека і архів відчиняються разом о 8/, а зачиняються о 12/-ій, це означає, що весь мій ранок поглинутий Академією"!⁹, - читаємо в одному із 9-ти "римських" листів. Поза архівом здійснювала також пошуки у багатій бібліотеці Вітторіо Емануеле ІІ (нині - Римська національна центральна бібліотека)!⁰, планувала податися і до "повністю геральдичної" Казанатської бібліотеки, нарікаючи, однак, на брак належного науково-довідкового апарату (на відміну від паризьких бібліотек) ⁶¹.

Щоденна робота в архіві та бібліотеках фактично не залишала вільного часу для ознайомлення з містом та його пам' ятками. Відтак читаємо: "Відвідую мало, лише в неділю та вільні дні, оскільки, на жаль!, брак часу."⁶²; "Робочий день у мене довгий, тому часу на екскурсії не так багато, зранку сиджу в архіві, після обіду - в якійсь із бібліотек, а потім зрештою у храмах темно і музеї зачинені. Єдине, що Ватиканський архів зачиняється раніше, а музеї пізніше, тому внутрішніми Ibid. S. 109. Париж, 27.II 1923. Ibid. S. 121. Брюссель, 12.IV 1923. Ibid. S. 169-170, 204. Париж, 14.VII і 19.VIII 1923. Доліновський В. Штрихи до наукової діяльності працівників Земського архіву... С. 96. BZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 339. Рим, 10.III 1930. Ibid. S. 397. Рим, 5.VI 1930. Ibid. S. 339. Рим, 10.III 1930. ^{Ibid. S.} 340. переходами, які добре знаю і які скорочують мій маршрут, іноді зайду на годинку до музею"!⁵³. Інколи, на вихідні, вдавалося поїздити і по околицях Риму!⁵⁴.

Під час перебування у столиці Італії Г. Полячківна виконувала численні прохання львівських і краківських професорів. Результати цих пошуків не завжди були вдалими, хоча й доволі об'ємними. Для прикладу, копіткий пошук булл папи Євгенія IV для проф. В. Семковича закінчився нічим, а новий його етап теж не обіцяв нічого хорошого. Прохання надходили у різний час, відтак доволі часто архівістка змушена була переглядати одні й ті ж книги по кілька разів. У цьому, однак, вбачала і наукову вигоду - краще пізнання джерел Ватиканського архівуBZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 344. Рим, 29.III 1930. Ibid. Ibid. S. 348. Рим, 9.IV 1930. Ibid. S. 342. Рим, 23.III 1930..

Римські наукові студії Г. Полячківни були сповнені також активним товариським "світським" життям, яке вважалося певною нормою при науковій станції Академії. З цього приводу писала: "Щодо моєї праці тут у Римі, то поза обов'язками для Академії, напевно небагато привезу зі собою; справді маю дуже багато товариського життя, від якого захищаюся, але не в стані повністю захиститися"!⁵⁶. Такий спосіб життя вимагав додаткових витрат, які, за її словами, воліла б обернути на купівлю книг. Більшою втратою, однак, вважала марнування часу, який прагнула присвятити для власних наукових студій. Поза тим підкреслювала: "Не маю найменших даних світської дами"Ibid. S. 340. Рим, 10.III 1930.. Втім, численні зустрічі сприяли налагодженню контактів з іншими польськими та європейськими науковцями. Насамперед слід відзначити її дружні взаємини з історикинею мистецтва графинею К. Лянцкоронською ("добра, привітна, дуже інтелігентна")Ibid. Ciara S. Helena Polaczkowna (1881-1942) ... S. 374., яка упорядкувала передану її батьком із Відня у 1929 р. колекцію фотографій творів мистецтва з музеїв і приватних збірок усього світу. У серпні !930 р. Г. Полячківна відвідала родинну резиденцію Лянцкоронських у Роздолі, а у грудні 1931 р. допомагала "панні Карлі" з публікацією її наукової праці. Восени 1942 р. обидві жінки востаннє зустрілися у катівні гестапо на вул. Лонцького (нині - вул. Ірини Калинець) у Львові. По багатьох роках згодом К. Лянцкоронська згадувала, що "пані Гелена мала поважну наукову позицію, була дуже доступною і доброю"!⁵⁹.

Важливим у контексті міжнародної співпраці було знайомство із дослідницею із Шотландії - А.-І. Камерон, яка також працювала у Ватиканському архіві. Серед дослідників цього архіву вони були єдиними представницями жіночої статі, тому не дивно, що швидко знайшли спільну мову і поза дослідницькою роботою гостювали одна в одної. "Шотландка з англійської школи" запрошувала Г. Полячківну до себе, щоб представити директору та колегам, а також подарувала видання, присвячене шотландській геральдиці, обіцяючи допомогти отримати ще більше англійських книг із цієї тематикиBZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 342. Рим, 23.III 1930.. Черговим подарунком від науковиці з Единбурга була фотографія грамоти 1296 р. із генеалогією шотландських королів, надісланої Папі Римському для вирішення суперечки між претендентамиIbid. S. 348. Рим, 9.IV 1930.. Співпраця дослідниць у майбутньому дала свої плоди у вигляді спільного наукового виданняіCameron A. I., Polaczek H. Diploma of Nobility of Thomas Cumming, 1727. Edinburgh, 1938. 24 s..

У листах з того часу Г. Полячківна описувала свої враження від Італії. Особливо цікаво читати про красу італійських жінок і смакування італійської кухні: "[...] які ж красиві римлянки, а особливо флорентійки. Некрасивих жінок тут просто не зустріти, хіба з інших націй - приємно на них дивитися і макіяжаться відносно мало і рідко"BZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 340. Рим, 10.III 1930.; "Італійська кухня на загал не смачна, але до салатів і риби вже звикла, а помаранчі і вино! досконалі. Frascati dolce! (назва вина - В. Д.) як же тут бути непитущим!"Ibid. S. 344. Рим, 29.ІІІ 1930.. "Нелюбов" до місцевої кухні, напевно, була пов'язана із отруєнням, яким перехворіла одразу ж після приїзду!Ibid. S. 335-336. Рим, 26.П 1930..

"Шкода мені покидати Рим, працювалось так добре, мило, чогось нового людина навчилася", - "підсумовувала" в останньому листі зі столиці Італії!Ibid. S. 399. Рим, 28.VI 1930..

Свої наукові студії у Парижі й Римі Г. Полячківна поєднувала із численними екскурсійними подорожами Францією, Бельгією та Італією (Антверпен, Брюгге, Венеція, Комп'єнь, Неаполь, Палермо, Прованс, Сорренто, Реймс, Руан, Флоренція, Шартр тощо). Із кожного міста архівістка надсилала О. Бальцеру листівку чи поштову картку (таких виявлено 25)|Ibid. S. 119, 123, 129, 143-149, 159, 161, 167, 333, 345, 349-369 та ін..

На мапі наукових подорожей Г. Полячківни присутній також Відень. Короткі візити до столиці Австрії вона здійснила у лютому 19і0 р. по дорозі до Риму і у липні того ж року на зворотному шляху звідтиIbid. S. 329-331, 403. Відень, 19.II i 12.VII 1930.. У Відні працювала в Державному та Національному архівах, а також Головній бібліотеці. Її "опікуном" там був певний п. Франк, завдяки сприянню якого згадані інституції "одразу відчинили свої двері", що дозволило, "старанно працюючи від ранку до вечора", за два дні впоратися з усім запланованим. Предметом опрацювання став рукопис братства св. Кшиштофа на Арльбергу в Тиролі з 1386 р., що містив польські герби. За виготовлення фотокопій цього документа архівістка заплатила 9,5 долара, тим самим відмовившись від купівлі вкрай потрібних їй черевиків!BZNiO. Rkps 7687/ІІ. S. 335. Рим, 26.II 1930..

У жовтні 1936 р. мала місце її кількаденна поїздка до Чехословаччини (найімовірніше - Праги)Ibid. Rkps 13992/II. S. 47. Криниця, 28.IX 1936., а у травні-червні 1937 р. - до тоді ще німецького Вроцлава (здійснювала пошуки в Державному та Дієцезіальному архівах) Sprawozdanie z dzialalnosci archiwow panstwowych. Rok 1937 / oprac. A. Rybarski // Archeion. 1938-1939. T. 16. S. 213..

Активна наукова діяльність Г. Полячківни та висока кваліфікація у царині геральдики й сфрагістики принесли їй європейське визнання. Архівістка була членкинею австрійського Генеалогічно-геральдичного товариства "Adler" у Відні, швейцарського Геральдичного товариства, членкинею-кореспонденткою французького Геральдично-сфрагістичного товариства у Париж^Доліновський В. Штрихи до наукової діяльності працівників Земського архіву... С. 97.. Науковиця постулювала розвиток міжнародної співпраці у справі публікації гербівників, зокрема представивши свої положення у доповідях на VII i VIII Міжнародних конгресах історичних наук у Варшаві (1933) та Цюриху (1938)Ciara S. Helena Polaczkowna (1881-1942) ... S. 375; Maleczynski K. Helena Polaczkowna ... S. 584. Візу архівістки див.: ЦДІАЛ України. Ф. 797. Оп. 1. Спр. 7. Арк. 148-148зв.. Цілком можливо також, що час перебування у Цюриху використала для опрацювання тамтешніх архівно-бібліотечних збірок.

Закордонні наукові студії Г. Полячківни сприяли не лише реалізації її дослідницьких зацікавлень, а й налагодженню тісної співпраці з місцевою інтелігенцією та науковцями різних європейських країн. Не менш важливим було запозичення досвіду та ознайомлення з методами і принципами наукових досліджень в інтелектуальних осередках Франції й Італії. Копітка дослідницька робота в архівах і бібліотеках Брюсселя, Відня, Парижа і Рима уможливила опрацювання цінних джерел середньовічної геральдики та появу численних наукових праць архівістки. Збережене листування того часу дає змогу відтворити перебіг студій та побут, передати особисті емоції, враження і спостереження.

Reference