Черепи з могильника ранньоскіфського часу Черкаси-Центр ІІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черепи з могильника ранньоскіфського часу Черкаси-Центр ІІ

Долженко Юрій, магістр історії, аспірант Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, молодший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України

У статті вводиться в науковий обіг краніологічна група з трьох дорослих осіб із колективного поховання № 1 ранньоскіфського могильника Черкаси-Центр ІІ VIII-VII ст. до н. е., які знайдені в 1999 р. під час розкопок експедиції Археологічної інспекції управління культури Черкаської облдержадміністрації (керівник - Д.П. Куштан). Уперше надається характеристика черепів зі згаданих поховань за даними краніометрії, краніоскопії та краніофенетики. Після опрацювання трьох черепів із могильника Черкаси-Центр ІІ встановлено, що всі вони доліхокранні з високою черепною коробкою, вузьким обличчям та різким його профілюванням, що може вказувати на родинні зв'язки.

Під час порівняння одного з трьох доліхокранних черепів із могильника Черкаси-Центр ІІ під номером три із синхронними черепами скіфської культури виявлено подібність досліджуваного індивіда до чоловічих черепів із могильників Лісостепу (Медвин та Бориспіль (північний напрямок зв'язку)) і певною мірою до доліхокранного черепа з могильника Миколаївка-Козацька в Нижній Наддніпрянщині та до мезокранного з могильника Горбані, що в Нижньому Припсіллі (південно-східний напрямок зв'язків). Під час залучення до багатовимірного порівняльного аналізу трьох кіммерійських черепів аналогій із досліджуваним черепом ранньої скіфської культури на сьогодні не виявлено. Загалом чоловічі черепи як Лісостепу, так і Нижньої Наддніпрянщини схожі між собою та не групуються за територіальним принципом. За даними краніоскопії є велика ймовірність того, що поховані під номерами 1 та 3 мали родинні зв'язки. Згідно з даними краніофенетики можна припустити наявність родинних зв'язків між похованими під номерами 2 та 3. Надалі перспективою буде виділення краніологічних варіантів із цього канонічного аналізу та порівняння їх із синхронними чоловічими серіями та з краніологічними серіями фінальнобронзових поховальних пам'яток регіону (могильники білозерської культури Заломи та Вергуни).

Ключові слова: ранньоскіфський час, могильник Черкаси-Центр ІІ, череп, краніометрія, краніоскопія, краніофенетика.

Skulls from the burial ground of early Scythian period Cherkasy Centre 2

The article introduces into scientific circulation a craniological group of three adults from collective burial № 1 of the early Scythian burial ground Cherkasy Centre 2 of the 8th-7th cent. BC, which were found in 1999 during the excavations of the expedition of the Archaeological Inspection of the Department of Culture of the Cherkasy Regional State Administration (head - D.P. Kushtan). For the first time, the characterization of the skulls from the mentioned burials is given according to craniometry, cranioscopy and craniophenetics.

In general, the male skulls of both the Forest Steppe and the Lower Dnipro region are similar to each other and are not grouped according to the territorial principle. According to cranioscopy, there is a high probability that those buried under number 1 and 3 were related. According to the data of craniophenetics, it is possible to assume a family relationship between those buried under number 2 and 3. In the future, it will be prospective to highlight the craniological variants from this canonical analysis and compare them with the synchronous male series and with the craniological series of the Final Bronze burial sites of the region (cemeteries of the Bilozerska culture, Zaloma and Verhuny).

Key words: early Scythian time, burial ground Cherkasy Centre 2, skull, craniometry, cranioscopy, crani- ophenetics.

Вивчення морфологічних особливостей давнього населення є важливою ланкою під час дослідження як біологічних процесів, так і розвитку культурних традицій. Дискусія про антропологічні зв'язки й походження причорноморських скіфів триває досить давно [1].

У 1999 р. експедиція Археологічної інспекції управління культури Черкаської облдержадміністрації проводила рятівні археологічні дослідження в центральній частині м. Черкаси на ділянках, які проєктувалися під новобудови [2, с. 22]. На розі вулиць Лазарєва і Хрещатик (нинішня адреса - вул. Остафія Дашкевича, 4) під час шурфування на місці майбутнього котловану багатоповерхівки було виявлено поховання раннього залізного віку (попередньо було віднесене до передчи ранньоскіфського часу). Воно розташовувалося на відстані близько 100 м від частково розкопаного раніше могильника черняхівської культури Черкаси-Центр [3].

Нововиявлене поховання отримало порядковий № 1 могильника Черкаси-Центр ІІ. За даними Д.П. Куштана, могильник розташований на високому корінному березі Дніпра, на відстані близько 200 м від краю плато. На глибині 1,55 м від сучасної поверхні виявлено компактне скупчення людських кісток у неанатомічному порядку [2, с. 22-23]. Поховання було здійснене на рівні передматерика, тому контури могильної ями, за даними Д.П. Куштана, можна простежити лише за кістками [2, с. 22]. Дослідник зазначив, що поховальна яма, напевне, мала підпрямокутну форму, витягнуту довгою віссю з півночі на південь із невеликим відхиленням. Найбільша концентрація кісток, зокрема три черепи з відокремленими нижніми щелепами, збереглася біля південної стінки ями. Решта кісток безсистемно розкидана на дні. Поверх кісток містився інвентар: керамічні келих, миска та пряслице [4].

За антропологічними визначеннями Л.В. Литвинової [2, с. 23], у похованні перебували кістки п'яти осіб: 1 - жінка 25-30 років; 2 - жінка (під питанням) 55-60 років (згідно з нашими визначеннями можна вважати, що це радше чоловік, у зв'язку з великим поздовжнім діаметром черепної коробки (188,0 мм) та похилим чолом, проте в цій статті стать враховано як жіночу); 3 - чоловік 50-55 років; 4 - дитина 2-3 років (збереглися фрагменти черепа та стегнова кістка); 5 - ліктьова кістка дорослої людини [5, с. 4-6].

Огляд досліджень із зазначеної проблематики свідчить про те, що краніології похованих на скіфських могильниках присвятили праці Л.В. Литвинова, Т.О. Рудич і С.І. Круц, проте в їхніх публікаціях відсутні індивідуальні дані черепів [6-9], що унеможливлює використання внутрішньогрупового аналізу.

Мета статті - ввести в науковий обіг три згадані поховання дорослих і надати їх краніологічну характеристику.

Усього з розкопок Д.П. Куштана в м. Черкасах автору надали три черепи з поховання № 1 VIII- VII ст. до н. е. [10] (див. табл. 1).

Таблиця 1. Перелік та збереженість краніологічного матеріалу з могильника Черкаси-Центр ІІ (поховання № 1)

Статевовікові визначення антропологічного матеріалу проводилися в Інституті археології Національної академії наук України та залишилися такими, як їх визначила Л.В. Литвинова [4, с. 8]. Черепи вимірювалися за стандартною краніологічною методикою, де за Р. Мартіном [11] указувалася нумерація ознак, а назомалярний і зигомаксилярний кути горизонтального профілювання обличчя вираховувалися за допомогою номограми [12, с. 55, рис. 14]. Краніометрична точка лямбда визначалася за методом, який розробили Л.Г.Д. Бакстон і Г.Д. Морант [13]. У табл. 2 лінійні розміри вказано в міліметрах, кути - у градусах. Для оцінки вимірювальних ознак використовувалися таблиці з межами середніх величин ознак, складені Г.Ф. Дебецем [12]. Комплексно за ознаками на черепі, черепних швах, зубах встановлювався вік [14; 15]. Форма альвеолярної дуги визначалася за В.С. Заніною-Покровською [16].

Таблиця 2. Індивідуальні краніометричні виміри двох жіночих та одного чоловічого черепа з могильника ранньої скіфської культури VIII-VII ст. до н. е. Черкаси-Центр ІІ, піднятих у 1999 р.

Альвеолярна дуга верхньої щелепи наближається до трапецієподібної форми. Форма верхньої щелепи прямокутна (palatinos), видовжена, притаманна жінкам.

Краніометрія. Поздовжній діаметр черепної коробки великий, поперечний - дуже малий (на межі з малими абсолютними розмірами). За черепним індексом (72,2) він має видовжену форму - доліхокранний. Висотний діаметр черепної коробки (від краніологічної точки базіон) дуже великий за абсолютними розмірами. Відношення висоти черепа до поздовжнього діаметра (78,4) вказує на високу черепну коробку (гіпсікранія). У зв'язку з дуже малим поперечним діаметром відношення висоти до поперечного діаметру черепної коробки (108,7) вказує на високий череп (акрокранія). Вушна висота помірна (111,9). Довжина основи черепа великих розмірів за світовими стандартами, а горизонтальна окружність через краніометричну точку офріон - середніх [12, с. 121, табл. 10]. Лоб помірно нахилений, випнутий середньо. Лобна кістка помірних розмірів як у фронтальній площині, так і в дорсальній частині. Потилиця вузька та не розвинута.

Обличчя дуже вузьке за лінійним розміром (115,0 мм), помірної висоти, за верхньолицьовим індексом (56,5) вузьке (лептен). Довжина основи обличчя середніх розмірів. Лобно-виличний індекс великий. Профілювання обличчя дуже різке на верхньому рівні. На середньому рівні кістки зруйновані.

Орбіти помірної ширини й висоти, за індексом (83,5) їх можна охарактеризувати як середні (мезоконхія). Ніс низький, ширину виміряти не вдалося через зруйновані кістки. Перенісся помірно високе як за симотичним індексом, так і за дакріальним. Носова вість розвинута сильно. Глибина іклової ямки (fossa canina) помірна (див. табл. 2).

Етнічна краніоскопія. Надорбітний отвір (foramina supraorbitale) на жіночому черепі є тільки праворуч. Піднебінний поперечний шов з обох боків зафіксований як варіант (Іа) - північний або західний напрям зв'язку. Задньовиличний шов відсутній як праворуч, так і ліворуч. Клиноподібний верхньощелепний шов також відсутній з обох боків. Підорбітний візерунок заріс ліворуч, а праворуч виявлений як варіант ІІІ. У нижній частині лямбдоподібного шва (sutura lamdoidea - L₃) з обох боків відсутні вормієві кісточки (ossa wormii). Також їх немає в потилично-соскоподібному шві (sutura occipitomastoidea) з обох боків.

Краніофенетика. З 37 ознак на жіночому черепі було зафіксовано лише 8 фенів. Norma facialis: над правою орбітою виявлено отвір (foramina supraorbitale). Під орбітами є по одному отвору (foramina infraorbitale accessorium) (норма). Norma lateralis: на правій вилиці зафіксовано виступ - spina processus frontalis ossis zygomatici, на лівій - пряму форму. З лівого боку черепа виявлено неповну вставну скроневу кістку (os epiptericum) у районі птеріону. Norma occipitalis: на соскоподібній кістці виявлено соскоподібні отвори малих розмірів із двох боків (foramena mastoideum). Norma basilaris: форма поперечного піднебінного шва (sutura palatina transversa) - П-подібна.

Череп 2 з поховання № 1 могильника Черкаси-Центр ІІ зберігся погано. Колір його коричнево-жовтуватий, залишилися тільки склепіння та нижня щелепа, на якій випали всі зуби, крім різців, альвеоли загоїлися і щелепа вже почала атрофуватися. Нижня частина потилиці зруйнована, відсутня й нижня частина скроневої кістки із соскоподібним виростком. Форма черепа під час розгляду його у вертикальній формі овоїдна (ovoides) [11, с. 688; 20, с. 94-95]. За станом черепних швів і зубів на нижній щелепі можна припустити, що небіжчикові 50-60 років. Поздовжній діаметр черепної коробки великий як для чоловіків [12, с. 116, табл. 6]. Поперечний діаметр дуже малий (див. табл. 2). Загалом череп доліхокранний (68,1). За розмірами черепів під час встановлення статевої належності за В.І. Пашковою [21] поздовжній діаметр потрапляє до практично достовірних чоловічих показників. Також варто врахувати чоловічий нахил лобної кістки та порівняно великий соскоподібний виступ (див. рис. 2).

Етнічна краніоскопія. Надорбітні отвори на черепі присутні з обох боків, у нижній частині лямбдо-подібного шва (sutura lamdoidea - L₃) є вормієві кісточки (ossa wormii). У потилично-соскоподібному шві (sutura occipitomastoidea) з обох боків вони відсутні - європеоїдні ознаки.

Рис. 2. Череп 2 з поховання № 1 могильника Черкаси-Центр ІІ VIII-VII ст. до н. е.: а) norma lateralis; b) norma verticalis; c) mandibula; d) norma occipitalis

Краніофенетика. На черепі було зафіксовано тільки один фен. Norma occipitalis: на потилиці є виросток потиличної луски (processus interparietalis squamae occipitalis).

Череп 3 з поховання № 1 могильника Черкаси-Центр ІІ хорошої збереженості, коричнево-жовтуватого кольору, належав чоловікові (статеві ознаки добре виражені), який помер у віці 45-55 років. Черепна коробка великих розмірів, її форма наближається до овоїдної. Під час розгляду черепа ззаду (в окципітальній нормі) за вертикальним перерізом біля тім'яних горбів помітно, що тип контуру клиноподібний [20, с. 95]. Рельєфи надперенісся та надбрівних дуг більше ніж помірні, потиличний горб розвинений на 3 бали. Соскоподібні виростки великих розмірів. Черепні шви облітеровані з внутрішньої сторони, а із зовнішньої заросли на окремих ділянках. Зношеність зубів відповідає 4-5+ балам. Форма альвеолярної дуги верхньої щелепи радше чотирикутна. Форма альвеолярної дуги нижньої щелепи - параболоїдна.

Краніометрія. Поздовжній діаметр великий, поперечний - малий, за індексом череп виразно доліхокранний (72,3). Вушна висота велика (118,3), а висотний діаметр черепної коробки дуже великий. Горизонтальна окружність через точку офріон помірних розмірів за світовими стандартами. Довжина основи черепа велика, ширина потилиці помірна. Лобна кістка вузька у фронтальній частині та помірно широка в дорсальній (див. рис. 3).

Рис. 3. Череп 3 з поховання № 1 могильника Черкаси-Центр ІІ VIII-VII ст. до н. е.: а) norma facialis; b) norma lateralis; c) norma verticalis; d) norma occipitalis

Обличчя вузьке (129,0 мм) і низьке, за верхньолицьовим індексом (51,2) воно помірно широке (мезен). Довжина основи обличчя помірних розмірів. Лобно-виличний індекс середній. Загальний кут обличчя (85,0°) вказує на його ортогнатність. Обличчя клиногнатне, його горизонтальне профілювання дуже сильне як на верхньому рівні, так і на середньому. Орбіти помірної ширини й дуже малої висоти, за індексом (71,4) дуже низькі (хамеконхія). Ніс середньої висоти й ширини, за покажчиком (48,0) помірно широкий. Перенісся дуже високе за симотичним і дакріальним індексами. Кут випинання носа (36,0°) дуже великий. Глибина іклової ямки (fossa canina) мала.

Етнічна краніоскопія. Надорбітний отвір присутній тільки праворуч. Піднебінний поперечний шов із правого боку зафіксовано як варіант (Іа) - північний або західний напрям зв'язку, ліворуч виявлено варіант (ІІа) - східний. Задньовиличного шва немає з обох боків - європеоїдна ознака. Клиноподібний верхньощелепний шов також відсутній з обох боків. Підорбітний візерунок ліворуч визначено як варіант І, праворуч - як варіант ІІ - європеоїдні ознаки. У нижній частині лямбдоподібного шва (sutura lamdoidea - L₃) з правого боку присутня, а з лівого - відсутня вормієва кісточока (ossa wormii). У потилично-соскоподібному шві (sutura occipitomastoidea) з обох боків вставних кісток немає - європеоїдні ознаки.

Краніофенетика. На черепі зафіксовано сім фенів. Norma facialis: під орбітами є по одному отвору foramina infraorbitale accessorium (норма). Norma lateralis: з обох боків на вилицях зафіксовано пряму форму - spina processus frontalis ossis zygomatici. Norma occipitalis: на соскоподібній кістці виявлено соскоподібні отвори (foramen mastoideum) малих розмірів із двох боків. На потилиці є виросток потиличної луски (processus interparietalis squamae occipitalis), тож можна припустити родинний зв'язок із чоловіком із поховання № 2. З лівого боку лямбдоподібного шва виявлено вставну кістку в районі L2 (ossa wormii suturae lamdoideae - L2). Norma basilaris: піднебінний поперечний шов увігнутий.

За даними Л.В. Литвинової, під час візуального порівняння досліджуваних чоловічих черепів із краніологічним матеріалом фінально-бронзових поховальних пам'яток регіону, могильником білозерської культури Вергуни [22], який також представлений трьома черепами, простежується їх морфологічна подібність у формі доліхокранної, високої черепної коробки з вузьким, сильно профільованим обличчям.

Внутрішньогруповий аналіз чоловічої серії черепів скіфської культури з Нижньої Наддніпрянщини [23, с. 95-103, табл. 1; 24, с. 3-22; 25], Середньої, Степової Наддніпрянщини [26, с. 124-125; 27, с. 91-106; 28] та Криму [29, с. 54-65, таблиця-додаток 1]. Після зауважень із приводу аналізу методом головних компонент прийнято рішення застосовувати внутрішньогруповий канонічний аналіз [30; 31; 32] для виділення варіантів серед чоловіків із території сучасної України. Саме цей метод був використаний, адже В.Є. Дерябін та О.Г. Козінцев наголошували на тому, що канонічний і компонентний аналізи по-різному виокремлюють закономірності таксономічної варіації і лише безпосередній аналіз відстаней забезпечує достатню точність висновків [30; 33; 34]. Було залучено 82 черепи скіфської культури за наведеними 13 краніометричними ознаками та одним індексом: три основні діаметри черепної коробки, найменша ширина лоба, вилична ширина, верхня висота обличчя, висота й ширина носа, орбіти, назомалярний і зигомаксилярний кути горизонтального профілювання, симотичний індекс та кут випинання носа.

Придатним до статистичного аналізу виявився тільки один описаний череп чоловіка 45-55 років із поховання № 1 VIII-VII ст. до н. е. (череп 3). Його й було залучено до внутрішньогрупового канонічного аналізу. Для порівняння відібрано лише 66 черепів скіфської культури зі Степової Наддніпрянщини (див. табл. 3), у яких повністю представлено 13 краніометричних ознак та один індекс. Результати подано в таблицях 4 та 5.

Таблиця 3. Краніологічні матеріали скіфської культури, використані в роботі

Таблиця 4. Елементи перших трьох канонічних векторів для 82 чоловічих черепів Скіфської культури (за 13 краніометричними ознаками та одним індексом)

Таблиця 5. Значення трьох канонічних векторів для 82 чоловічих черепів скіфської культури з території України (дистанція Махаланобіса між черепами)

Після ротації за першим канонічним вектором, або КВ І (18,0% загальної дисперсії), встановлено, що найбільші додатні навантаження в цьому випадку серед 82 черепів несуть верхня висота обличчя, висота носа й орбіт, ширина орбіт, симотичний індекс та кут випинання носа (див. табл. 4). Під час розгляду положення вивчених чоловічих поховань у просторі КВ I та II (див. рис. 4) виявилося, що череп 3 з поховання № 1 могильника Черкаси-Центр ІІ за КВ I отримав великі додатні значення КВ (1,218) і схожий на череп чоловіка 60-70 років із могильника Миколаївка-Козацька Херсонської обл. під шифром 267/5 з могили 108, поховання 3 (1,271) [23, с. 96-97].

За КВ II (13,8% загальної дисперсії) певною мірою також можна провести аналогії досліджуваного черепа з могильника Черкаси-Центр ІІ, що отримав дуже великі додатні значення (3,000), до черепа під шифром 10739 (могила 37, поховання 8) Неаполя Скіфського (2,578) [29, с. 62-65, таблиця-додаток 1]. Морфологічно названі черепи слабо подібні між собою за кутом випинання носа, симотичним індексом, шириною носа, проте сильно подібні за рештою ознак. За КВ ІІ найбільші навантаження несуть поперечний і висотний діаметри черепної коробки.

За КВ III (12,1% загальної дисперсії) найбільші навантаження несуть поздовжній діаметр черепної коробки, верхня висота обличчя, ширина обличчя й лоба, висота орбіт, назомалярний і зигомаксилярний кути обличчя. Отже, КВ ІІІ виявився дуже інформативним. Досліджуваний череп отримує дуже малі додатні значення КВ (0,011). Аналогії можна провести відразу з двома черепами з могильника Миколаївка-Козацька Херсонської обл. під шифром 93/11 з могили 49, поховання 2 (0,006) та під шифром 93/13 (0,029) із могили 52, поховання 2 [23, с. 95, табл. 1].

Загалом у просторі КВ I-II бачимо схожість доліхокранного черепа з могильника Черкаси-Центр ІІ (поховання 3) з двома черепами з могильників Лісостепу: Медвин (курган 9, поховання 1) [27, с. 91-106] та Бориспіль [40, с. 124-125], що спостерігається й морфологічно (крім ширини носа, висоти обличчя, зигомаксилярного кута обличчя та кута випинання носових кісток) (див. рис. 4).

У просторі I-III КВ (див. рис. 5) повторно спостерігаємо подібність доліхокранного черепа з могильника Черкаси-Центр ІІ (поховання 3) до доліхокранного черепа з могильника в Лісостепу Медвин (курган 9, поховання 1) [27, с. 98, табл. 5], а також до мезокранного з помірно широким обличчям черепа чоловіка 50-60 років із розкопок 2009 р. на могильнику Горбані (курган 2, поховання 5) [46, с. 7-10, табл. 1].

Рис. 4. Зіставлення 82 чоловічих черепів скіфської культури з Лісостепу, Криму та Степової Наддніпрянщини у просторі КВ І та КВ II за 13 краніометричними ознаками й одним індексом

Джерело. Рисунок створив та підготував до друку дизайнер Андрій Бардецький

Проведений аналіз дає змогу зробити такі висновки:

1. Після опрацювання трьох черепів із могильника Черкаси-Центр ІІ встановлено, що всі вони доліхокранні, два з них мають високу черепну коробку, вузьке обличчя та різке його профілювання, що може вказувати на родинні зв'язки.

2. Під час порівняння одного з трьох доліхокранних черепів із могильника Черкаси-Центр ІІ (череп 3) із синхронними черепами скіфської культури виявлено подібність досліджуваного індивіда до чоловічих черепів із могильників Лісостепу (Медвин та Бориспіль (північний напрямок зв'язку)) і певною мірою до доліхокранного черепа з могильника Миколаївка-Козацька в Нижній Наддніпрянщині та до мезокранного з могильника Горбані, що в Нижньому Припсіллі (південно-східний напрямок зв'язків).

Рис. 5. Зіставлення 82 чоловічих черепів Скіфської культури з Лісостепу, Криму та Степової Наддніпрянщини (без Криму) у просторі КВ І та КВ ПІ за 13 краніометричними ознаками й одним індексом

Джерело. Рисунок створив та підготував до друку дизайнер Андрій Бардецький

Рис. 6. Зіставлення 82 чоловічих черепів скіфської культури з Лісостепу, Криму та Степової Наддніпрянщини (без Криму) у просторі КВ ІІ та КВ III за 13 краніометричними ознаками й одним індексом

Джерело. Рисунок створив та підготував до друку дизайнер Андрій Бардецький

3. Під час залучення до багатовимірного порівняльного аналізу трьох кіммерійських черепів аналогій із досліджуваним черепом ранньої скіфської культури на сьогодні не виявлено.

4. Загалом показано, що чоловічі черепи як Лісостепу, так і Нижньої Наддніпрянщини подібні між собою та не групуються за територіальним принципом.

5. За даними краніоскопії (зокрема, відсутність клиноподібного верхньощелепного шва з усіх боків) є велика ймовірність того, що поховані під номерами 1 та 3 мали родинні зв'язки.

6. За даними краніофенетики можна припустити наявність родинних зв'язків між похованими під номерами 2 та 3 поховання № 1 могильника Черкаси-Центр ІІ.

Перспективою подальшого дослідження може бути виділення краніологічних варіантів із цього канонічного аналізу та порівняння їх із синхронними чоловічими серіями та з краніологічними серіями фінальнобронзових поховальних пам'яток регіону (могильники білозерської культури Заломи та Вергуни).

поховання череп родинний краніологічний

1. Козинцев А.Г Об антропологических связях и происхождении причерноморских скифов. Археология и этнография Евразии. 2000. № 3(3). С. 145-152.

2. Куштан Д.П. Археологічні дослідження 1999 р. у Черкасах. Археологічні відкриття в Україні 1999-2000 рр. Київ, 2001. С. 22-23.

3. Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з черняхівського могильника Черкаси-Центр. Археологічні дослідження на Черкащині. 1995. Вип. 1. С. 87-97.

4. Куштан Д.П. Звіт про археологічні розвідки у Черкаській області за 1999 рік. Науковий архів Інституту археології Національної академії наук України. № 1999/11.

5. Куштан Д.П. Погребение предскифского времени Черкассы-Центр 2. Чтения, посвящённые 100-летию деятельности В.А. Городцова в ГИМе: тезисы конференции. Москва, 2003. Ч. ІІ. С. 4-6.

6. Круц С.И. Скифы степей Украины по антропологическим данным. (серия «Курганы Украины», том 5). Киев ; Берлин, 2017. 202 с.

7. Круц С.І., Рудич Т.О. Склад населення, похованого на могильнику скіфської доби біля м. Світловодськ (за матеріалами краніології). Археологія і давня історія України. 2021. Т 40. № 3. С. 282-292.

8. Литвинова Л.В. О населении Европейской Скифии (по антропологическим материалам Мамай Гора). Российская археология. 2002. № 3. С. 39-45.

9. Рудич Т.О. Пізні скіфи: формування складу населення за матеріалами антропології. Археологія і давня історія України. 2020. Т. 36. № 3. С. 476-488.

10. Куштан Д.П., Ластовський В.В. Археологія та рання історія Черкас. Київ ; Черкаси, 2016. 290 с.

11. Martin R. Lehrbuch der Anthropologie. In systematischer Darstellung. Mit besonderer Berucksichtigung der anthropologischen Methoden fur Studierende, Arzte und Forschungsreisende. Zweite, vermehrte Auflage. Jena: Gustaf Fisher, 1928. Bd. II. 1181 S.

12. Алексеев В.П., Дебец ГФ. Краниометрия. Методика антропологических исследований. Москва: Наука, 1964. 128 с.

13. Buxton L.H.D., Morant G.D. Essential Craniological Technique. Journal of Royal Anthropological Institute. 1933. Vol. 63. P 19-47.

14. Brothwell D.R. Digging up Bones. London, 1972. 194 p.

15. Vallois H.V. La duree de la vie chez le home fossile. L 'Anthropologie. 1937. № 47. P. 499-532.

16. Занина-Покровская В.С. О форме альвеолярной дуги у ранних этнических групп. Вопросы антропологии. 1972. Вып. 42. С. 119-129.

17. Kozintsev A. Ethnic Epigenetics: A New Approach. Homo. 1992. Vol. 43/3. P. 213-244.

18. Berry A.C., Berry R.J. Epigenetic Variation in the Human Cranium. Journal of Anatomy. 1967. Vol. 101. P. 361-379.

19. Мовсесян А.А. Фенетический анализ в палеоантропологии. Москва: МГУ, 2005. 272 с.

20. Рогинский Я.Я., Левин М.Г. Антропология. Москва: Высшая школа, 1987. 528 с.

21. Пашкова В.И. Определение пола и возраста по черепу. Ставрополь, 1958. 24 с.

22. Литвинова Л.В. Палеоантропологічний матеріал з могильника Вергуни (додаток 1). СиволапМ.П. Короткий попередній звіт про розкопки Придніпровського загону Черкаської Лісостепової археологічної експедиції у 1995-1996роках. Науковий архів Археологічної інспекції управління культури Черкаської ОДА. № 1995-96/96. С. 30-58.

23. Кондукторова Т.С. Физический тип людей Нижнего Приднепровья (по материалам могильника Николаевка-Козацкое). Москва: Наука, 1979. 127 с.

24. Круц С.И., Черникова И.Н. Антропологические данные из курганов Херсонской области. Палеоантропологические материалы из могильников Украины. Киев: Наукова думка, 1979. С. 3-22.

25. Старовойтова РА. Костные останки людей из раскопок курганных могильников Верхнетарасовской экспедиции 1976 г. Антропологические данные о составе древнего населения на территории Украины. Киев: Наукова думка, 1984. С. 31-65.

26. Зіневич Г.П., Круц С.І. Антропологічна характеристика давнього населення території України (за матеріалами експедицій 1961-1963 рр.). Київ: Наукова думка, 1968. 144 с.

27. Круц С.И. Антропология Стеблевского могильника (к вопросу о физическом типе населения лесостепи в скифское время). Приложение 2. Скорый С.А. Стеблёв: скифский могильник в Поросье. Киев, 1997. С. 93-107.

28. Потехина И.Д. Новые палеоантропологические материалы из бассейна Северского Донца. Палеоантропологические материалы из могильников Украины. Киев: Наукова думка, 1979. С. 22-49.

29. Кондукторова Т.С. Населення Неаполя Скіфського за антропологічними даними. Матеріали з антропології України. 1964. Вип. 3. С. 32-71.

30. Козинцев А.Г. Как быть, если старые статистические программы несовместимы с новыми компьютерами? (2016).

31. Козинцев А.Г. О некоторых аспектах статистического анализа в краниометрии. Радловский сборник: научные исследования и музейные проекты МАЭ РАН в 2015 году. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2016. С. 381-390.

32. Широбоков И.Г. О применении метода главных компонент в краниологии. Camerapraenistorika. 2020. № 1. С. 121-138.

33. Дерябин В.Е. О методиках многомерного таксономического анализа в антропологии. Вестник антропологии. 1998. № 4. С. 30-68.

34. Дерябин В.Е. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов. Москва: Биологический факультет МГУ, 2008. 332 с.

35. Круц С.И., Старовойтова РА. Скелеты из курганов юга Днепропетровщины. Палеоантропологические материалы из могильников Украины. Киев: Наукова думка, 1979. С. 49-76.

36. Виноградова О.В. Населення скіфського часу за результатами поширення гіпоплазії емалі зубів. EMINAK. 2016. № 4(l6): Ольвійський форум пам'яті В.В. Крапівіної. С. 279-288.

37. Зіневич ГП., Круц С.І. Антропологічні дослідження медвінських курганів ранньоскіфського періоду. Археологія. 1985. № 52. С. 68-72.

38. Сегеда С.П. Антропологічний склад українського народу. Етногенетичний аспект. Київ: Вид-во імені Олени Теліги, 2001. 254 с.

39. Круц С.И. Палеоантропологические материалы Южнобугской экспедиции (1969-1976 гг.). Курганы на Южном Буге. Киев: Наукова думка, 1978. С. 151-169.

40. Зиневич Г.П. Очерки палеоантропологии Украины. Киев: Наукова думка, 1967. 223 с.

41. Тереножкин А.И. Предскифский период на Днепровском Правобережье. Киев: ИА АН УССР, 1962. 246 с.

42. Круц С.И. Новые антропологические материалы из курганов скифской знати Северного Причерноморья. Приложение 2. Мозолевский Б.Н., Полин С.В. Курганы скифского Герроса IVв. до н. э. Киев: Стилос, 2005. С. 459-501.

43. Козак А.Д. Сопровождающие погребения в тризне Александропольского кургана. К антропологии скифского времени. Полин С.В., Алексеев А.Ю. Скифский царский Александропольский курган IVв. до н. э. в Нижнем Поднепровье (серия «Курганы Украины», том 6). Киев; Берлин, 2018. С. 632-676.

44. Великанова М.С. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья. Москва: Наука, 1975. 284 с.

45. Мелюкова А.И. Раскопки на могильнике и поселении IV-III вв. до н. э. у с. Николаевка. Археологические открытия 1966 года. Москва, 1967. С. 204-206.

46. Долженко Ю.В. Нові краніологічні матеріали давнього населення Нижнього Припсілля. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Історія». 2017. Вип. 2. Ч. 1. С. 3-25.

47. Мельник А.А., Ромашко В.А. Киммерийские погребения Криворожья. Исследования по археологии Поднепровья. Днепропетровск: ДГУ, 1990. С. 71-76.

48. Мельник О.О., Стеблина І.О. Кургани Криворіжжя. Кривий Ріг, 2012. 474 с.

49. Долженко Ю.В. Краніологія кіммерійського населення Наддніпрянщини. ЕМІНАК. 2019. № 1(25). Спецвипуск: Матеріали ІІ Міжнародної археологічної конференції «Ольвійський форум (пам'яті В.В. Крапівіної)»: до 150-річчя дослідження Ольвії. С. 30-53.

50. Круц С.И. Антропологические данные к киммерийской проблеме. Археологія. 2002. № 4. С. 13-28.

Размещено на Allbest.ru