Нові подробиці біографії Стефана Калиновського

Після 1745 р. Стефан публікує значно менше промов. Можливо, адміністративні справи в єпархії та Синоді забирали в нього забагато часу. Костянтин Харлампович пише, що Калиновський «и вообще не имел большого значения в синоде» Константин Харлампович, Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь (Казань: Издание книжного магазина М.А. Голубева, 1914), 1: 487, прим. 3., посилаючись на указ імператриці 1752 р., де вона наказала архиєпископу Стефану в справі про шлюб, щоб той «не отъ своего разсужденія приводя резоны, утверждалъ, но точно бъ Священнымъ писаниемъ, изъ книгъ, православною церковію нашею принятыхъ и вЪроятш достойныхъ, доказывалъ» Полное собрание законов Российской империи (Санкт-Петербург: Типография ІІ отделения собственной его императорского величества канцелярии, 1830), 13: 705 (№ 10028).. Тут варто зазначити, що інших свідчень, які б підтверджували слабку позицію Калиновського в Синоді, знайти не вдалося: принаймні він, як архиєпископ Новгородський, розглядав чимало справ про шлюби та інші питання (крадіжки, зґвалтування, кровозмішання тощо), що підлягали його юрисдикції. Проте як перший член Синоду, Калиновський не відігравав такої значної ролі в церковному та політичному житті, як, наприклад, його попередник Теофан Прокопович, а свідчень про його вплив на політику Церкви та імперії загалом виявити не вдалося.

Дещо про інтелектуальні зацікавлення Стефана Калиновського може розповісти його бібліотека, передана після смерті архиєпископа Новгородській семінарії Рункевич, Александро-Невская лавра, 404. За іншими свідченнями, бібліотека Калиновського була перевезена до Санкт-Петербурга та передана в Синод, зберігалася в синодальному архіві (Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедания Российской империи, т. 4: 1754 -- 28 июня 1762 г. (Санкт-Петербург: Синодальная типография, 1912), 234-235 (№ 1504), 242-243 (№ 1514)). та описана 1779 р. Всього в бібліотеці було 868 томів, однак те, що ці книжки опинилися в його книгозбірні, ще не означає, що він їх читав або навіть розгортав, адже йому як архиєрею книжки могли переходити в спадок від когось із попередників, їх могли дарувати. Показовою тут є історія бібліотеки Теофана Прокоповича, який отримав як воєнний трофей близько 2.500 томів, вкрадених і вивезених російською армією з Дерпта (Тарту) Николай Салоников, «Книги немецких и шведских библиофилов в библиотеке Феофана (Прокоповича) (к вопросу об интеллектуальной культуре

в Восточной Прибалтике XVII -- начала XVIII вв.),» Вестник Новгородского государственного университета 47 (2008): 30.. Кілька примірників одного тому (як «Commentarii» Корнелія а Ляпіда в 11 томах, кожен у трьох примірниках), вказують на те, що багатьма книжками архиєпископ Стефан не користувався. Проте перелік книжок може дати бодай приблизне розуміння, якою літературою він послуговувався.

У реєстрі книг Новгородської семінарії за 1779 р., що належали Калиновському, значиться 358 назв різних книг у 868 томах «Реестр книг Новгородской духовной семинарии» (1779), ДАНО, ф. 384, 1, 2, арк. 223-248., нижче на кожному аркуші приписано: «всЬ въ наличії». Серед цих томів латинськомовних 781, кириличних 87. Це свідчить про «латинськість» тогочасної інтелектуальної культури в Російській імперії, адже викладали в академіях і університетах латинською мовою, переклади лише починали з'являтися, а свого було написано небагато. Серед кириличних видань натрапляємо переважно на церковні книги: різні видання Біблії, часослови, мінеї, требники. Також є кілька історичних книжок і «Грамматика славенская» 1721 р. Наявність деяких книжок та відсутність інших може підштовхнути до певних висновків. У першій половині XVIII ст. в Російській імперії точилася боротьба між прокатолицькими та пролютеранськими православними ієрархами. Своєї кульмінації вона набула після того, як Стефан Яворський написав «Камєнь вЪры», де виклав своє бачення православної віри, засуджуючи протестантизм. За Петра І книгу було заборонено друкувати, її видали уже після смерті автора у 1728 р., за сприяння архиєпископа Тверського Теофілакта Лопатинського. Останній був впливовим архиєреєм за правління Катерини І та Петра ІІ, написав «Обличєніе неправды раскольническїя» та продовжував політику митрополита Яворського. З приходом до правління Анни Йоанівни владу в Церкві перебрав Теофан Прокопович, симпатик лютеранства та противник політики митрополита Стефана і архиєпископа Теофілакта. Він домігся арешту і ув'язнення Лопатинського. В бібліотеці Калиновського немає книжок Прокоповича, проте є «Камєнь вЬры» у трьох примірниках та «Обличєніе неправды раскольническїя» у двох примірниках.

Латинські томи можна умовно поділити на кілька груп. Найбільше було книг теологічного спрямування (367 томів): різні видання

Біблії, праці Отців Церкви (Августин, Василій, видання текстів Отців у 27 томах «Maxima biblioteca veterum patrum» тощо), коментарі до Біблії католицьких і протестантських авторів, а також теологічні трактати (наприклад, «Institutio christianae religionis» Жана Кальвіна, «Regulae societatis Iesu» Ігнатія Лойоли, «Theologia moralis» редемпториста Альфонсо Ліґуора, «Institutiones theologiae moralis» лютеранина Йогана Будде). Також багато історичних, у широкому значенні цього слова, та географічних книг (188 томів). До цієї групи належали твори античних істориків (Геродот, Салюстій, Пліній Старший, Корнелій Тацит), історії різних територій і держав, атласи, церковні історії (наприклад, 12 томів «Annales ecclesiastici» Чезаре Баронія), а також біографії, описи бібліотек, праці з історії освіти тощо. До окремої групи (29 томів) можна зарахувати художню античну класику (Гомер, Гесіод, Еврипід, Верґілій, Горацій, Овідій), а також 55 томів різних словників, зокрема 11 загальних та спеціальних словників латинської мови, 34 словники греки (переважно греко-латинські), 10 словників трьох і більше мов (наприклад, словник одинадцяти мов Амброзіо Калепіно «Dictionarium undecim linguarum»). Окрему групу становлять підручники з риторики, поетики, граматики (31 том).

У бібліотеці Калиновського не надто багато праць, які ми зараз назвали би «філософськими», -- 46 томів. Сюди належать тексти античних філософів (Цицерон, Сенека, Марк Аврелій, Макробій), а також новочасних (Френсіс Бейкон, Декарт, Паскаль, Пуфендорф, Томазій). Книги зазвичай стосувалися моральної філософії, політики, деколи загальних питань філософії, її історії тощо. Водночас у книгозбірні майже немає популярних на той час жанрів -- схоластичних курсів філософії, логіки, та й узагалі текстів середньовічної і новочасної схоластики. Також немає ключового для схоластичної філософії автора -- Аристотеля. Окрім філософських, у бібліотеці були й книги з інших дисциплін: 16 томів з математики (серед них чотири томи Вольфа), вісім томів з астрономії та космології, чотири томи з медицини і два з права.

В останні роки життя архиєпископ Стефан активної участі у справах Синоду не брав. У лютому 1751 р. його висилають в єпархію через погіршання стану здоров'я Описание документов и дел (Санкт-Петербург: Синодальная типография, 1909), 31: 95 (№ 40). У 1751 р. Калиновський здійснив мінімум чотири

великі поїздки: із Санкт-Петербурга в Новгород, із Новгорода в Олександро-Свірський монастир і назад, із Новгорода в Санкт-Петербург (Новгородский архиерейский дом, 219, прим. 132)., і відтоді старшим у Синоді став Сильвестр Кулябка Тимофей Барсов, Святейший синод в его прошлом (Санкт-Петербург: Т-во «Печатня С. П. Яковлева», 1896), 286.. 16 вересня 1753 р., о восьмій годині вечора, Стефан Калиновський помер. В архиєрейській скарбниці після його смерті залишилося 170 411 рублів та 34 756 «четвертей» хліба Новгородский архиерейский дом, 225.. Його поховали на Мартиріївському притворі собору Св. Софії в Новгороді, між похованням Теофана Прокоповича та митрополита Евфимія ІІІ Валентин Янин, Некрополь Новгородского Софийского собора. Церковная традиция и историческая критика (Москва: Наука, 1988), 80, 193-195.. Напис на мідному надгробку такий:

По волі всесильнаю, всею тварію правительствующаю Бога, Святійшаго Правительствующаго Синода членъ, великій господинъ преосвященный Стефанъ, архКпископъ Великаю Новаграда и Великихъ Лукъ, прежде бьівшій епископъ Псковскій и Нарвскій и архимандритъ Александроневскій, преставися благочестно въ Великомъ Новіграді, въ літо отъ Рождества Христова 1753 года, сентябра 16 дня, имія отъ рожденія своего 56 літа; тіло его, по совершеніи надгробнаго пінія, погребено на семъ місті преосвященнымъ Сильвествромъ, архКпископомъ Санкт-Петербургскимъ и Слюсенбургскимъ и архимандритомъ Александроневскимъ, вышеписаннаго же года, Октября 5 дня; пасый добрі церковь Божію, пребысть же на престолі Новгородскомъ літа осмь и мЪсяцъ одинъ. Боже духовъ и всякія плоти! со святыми упокой душу усопшаго раба твоего архіепископа Стефана. Аминь Цит. за: Петр Соловьев, Описание Новгородского Софийского собора (Санкт-Петербург: Типография Императорской академии наук, 1858), 113..

* * *

Спираючись на інформацію джерел, постать Стефана Калиновського можна описати так. Як викладач він був новатором, адже одним із перших читав у КМА грецьку мову, історію в курсі риторики та етику в курсі філософії. Він доклався до розвитку навчальних закладів, де викладав чи за якими наглядав. Разом з іншими вихованцями КМА він поширював на теренах Російської імперії систему освіти, яка існувала на той час у Київській академії.

Водночас Калиновський був конфліктною особою, про що свідчить «возмущеніе» студентів проти нього, численні скарги братії Александро-Невської лаври та інші випадки. Знання греки, рідкісне на той час, дозволило йому не лише започаткувати традицію викладання греки в КМА, але й перекладати Біблію. Калиновський до цієї роботи ставився відповідально, продемонструвавши незвичну для тогочасної Російської імперії обізнаність у текстології. А от його філософський курс, який вважають одним із кращих зразків української філософської думки першої половини XVIII ст., було дослівно списано з філософського курсу Франсуа ле Ре. Залишаються нез'ясованими й деякі моменти біографії Стефана Калиновського: наприклад, звідки він міг знати греку, адже її не викладали тоді в КМА? чому використав курс саме француза ле Ре і де його взяв? яким було на той час ставлення до такої практики -- дослівного списування курсу без зазначення авторства? З відповідями на ці та деякі інші питання ближчим часом, як вже було зауважено, вийде окрема стаття, де буде детально проаналізовано: три списки латинського курсу Калиновського, їхню текстологічну залежність від тексту ле Ре, а також традицію перекладу та інтерпретацій філософського курсу Стефана Калиновського.

Тези з філософського курсу 1729-1731 рр.

[Stephanus Kalinowski], «Cursus philosophicus in collegio Kiiowomohilaeano ingenuis sapientiae amatoribus explicatus» (1729[-1731]), IP НБУВ, ф. 306, 123п/83

Титульна сторінка філософських тез, надрукованих 1732 р.

Тези зберігаються: Відділ історичних колекцій НБУВ, ф. 56, Київська духовна семінарія, Київ (старий шифр: І.а.296)

Портрет і автограф Стефана Калиновського.

Джерело: Стефан Рункевич, Александро-Невская лавра. 1713-1913 (Санкт-Петербург: Синодальная типография, 1913), 400

Надгробок архиєпископа Стефана в соборі Св. Софії в Новгороді. Джерело: Валентин Янин, Некрополь Новгородского Софийского собора. Церковная традиция и историческая критика (Москва: Наука, 1988), 17

Bibliography

1. Akty i dokumenty, otnosyashchiesya k istorii Kievskoj akademiii, otd. ІІ (1721-1795gg.), comp. by Nikolaj Petrov. 5 vols. Vols. 1-3. Kiev: Typografiya I. I. Chokolova, 1904-1906.

2. Andrushko, Victor. «Kalynovskyi Stepan, cherneche imia Stefan.» In Kyievo-Mohylianska akademiia v imenakh. XVII-XVIII st., ed. Z. I. Khyzhniak, 246-247. Kyiv: Vyd. dim «KM Akademiia», 2001.

3. Barsov, Timofej. Svyatejshij Sinod v ego proshlom. Sankt-Peterburg: T-vo «Pechatnya S. P. YAkovleva», 1896.

4. Bibliya. Moskva: Pechatnyj dvor, 12 dekabrya 1663.

5. CHistovich, Ilarion. «Ispravlenie teksta slavyanskoj biblii pered izdaniem 1751 goda.» Pravoslavnoe obozrenie 1 (1860): 479-510.

6. «Dysput druhyi: vnutrishni i zovnishni pershodzherela liudskykh dii, pereklav v 1970 rotsi Berezytskyi A.E.» (mashynopys), Biblioteka Instytu filosofii NAN Ukrainy.

7. «Filosofiia v Kyievo-Mohylianskii akademii: Stefan Kalynovskyi. (Korotkyi vstup do zahalnoi filosofii)», vstupna stattia V. M. Nichyk, per. z lat. V. P. Masliuka, spets. red. M. D. Rohovycha, filos. red. V. M. Nichyk.» Filosofska dumka 3 (1969b): 89-102.

8. Grigoreva, Inna, Salonikov, Nikolaj. «Novgorodskaya duhovnaya seminariya: 1740-1918 gg. (k 270-letiyu so dnya osnovaniya).» Vestnik Novgorodskogo gosudarstvennogo universiteta 63 (2010): 34-38.

9. Isachenko, T. A. «Novyj Zavet v perevode ieromonaha CHudova monastyrya Epifaniya (Slavineckogo) poslednej treti XVII v. (Osobennosti perevoda i yazyka).» Voprosy yazykoznaniya 4 (2002): 73-92.

10. Kahamlyk, Svitlana. Ukrainska pravoslavna iierarkhiia XVIIXVIII st.: intelektualnyi ta dukhovnyi vymiry. Kyiv: TOV «KorvusPrint», 2018.

11. Kalinowski, Stephanus. «Cursus philosophicus in collegio Kiiewomohylaeano ingenuis sapientiae amatoribus explicatus» (1729-1731), Rosiiska natsionalna biblioteka, f. SPb DS, 62, ark. 1-705 zv.

12. Kalinowski, Stephanus. «Cursus philosophicus in collegio KiiowoMohylaeano ingenuis sapientiae amatoribus explicatus», (1729-1731), Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 305, DS/p169, ark. 1-32.

13. [Kalinowski, Stephanus]. «Cursus philosophicus in collegio Kiiowomohilaeano ingenuis sapientiae amatoribus explicatus» (1729[-1731]),

14. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 306, 123p/83, ark. 1-338.

15. Kalinowski, Stephanus. «Institutionum rhetoricarum libri IV roxolanae iuventuti in collegio Kiiovomohylaeano traditi et explicate anno 1727 sub sapientissimo patre Stephano Kalinowski» (1727), Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 305, DS/p258, ark. 12-103.

16. Kalinowski, Stephanus. «Isagoge in historiam, sub reverendo patre Stephano Kalinowski», Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 307, 516p/1702, ark. 61-104.

17. [Kalinowski, Stephanus]. «Isagoge in historiam», Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 305, DS/p258, ark. 185-212.

18. Karpovich, E. P. «Ocherki russkogo pridvornogo byta v XVIII st.» Istoricheskij vestnik 7 (1881): 487-521.

19. Kashuba, Mariya. Pamyatniki eticheskoj mysli na Ukraine XVII -- pervoj poloviny XVIII st. Kiev: Naukova dumka, 1987.

20. Harlampovich, Konstantin. Malorossijskoe vliyanie na velikorusskuyu cerkovnuyu zhizn. Vol. 1. Kazan': Izdanie knizhnogo magazina M.A. Golubeva Kharlampovich, 1914.

21. Le Rees, Franciscus. Cursus philosophicus in tres tomos distibutus, 3 vols. Parisiis: Matteaus Guillemot, 1642.

22. «Natalia Fedorovna Lopukhina.» Russkaya starina 11, vol. 9-12 (1874): 191-235.

23. Nikol'skij, А. «Stefan Kalinovskij.» In Russkij biograficheskij slovar'. 19: 410-11. Sankt-Peterburg: Tip. tovarishchestva «Obshchestvennaya pol'za», 1909.

24. Novgorodskij arhierejskij dom v pervoj polovine XVIII veka (po dokumentam Gosudarstvennogo arhiva Novgorodskoj oblasti). Velikij Novgorod: Pechatnyj dvor «Velikij Novgorod», 2016.

25. Opisanie dokumentov i del, hranyashchihsya v arhive Svyatejshego Pravitelstvuyushchego Sinoda. Vols. 2-31. Sankt-Peterburg: Sinodal'naya tipografiya, 1878-1913.

26. Polnoe sobranie postanovlenij i rasporyazhenij po vedomstvu pravoslavnogo ispovedaniya Rossijskoj imperii. Vol. 4, 5, 8. Sankt-Peterburg: Sinodal'naya tipografiya, 1881-1912.

27. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii. Vol. 13. Sankt-Peterburg: Tipografiya ІІ otdeleniya sobstvennoj ego imperatorskogo velichestva kancelyarii Polnoe sobranie zakonov Rossiiskoi imperii, 1830.

28. Primitiae philosophiae hoc est conclusiones, Viddil istorychnykh kolektsii Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. Kyivska dukhovna seminariia, Kyiv, 56 (staryi shyfr: I.a.296).

29. «Reestr knig Novgorodskoj duhovnoj seminarii» (1779), Derzhavnyi arkhiv Novhorodskoi oblasti, f. 384, 1, 2, ark. 223-248.

30. Runkevich, Stefan. Aleksandro-Nevskaya lavra. 1713-1913. SanktPeterburg: Sinodal'naya tipografiya, 1913

31. Salonikov, Nikolaj. «Knigi nemeckih i shvedskih bibliofilov v biblioteke Feofana (Prokopovicha) (k voprosu ob intellektual'noj kul'ture v Vostochnoj Pribaltike XVII -- nachala XVIII vv.).» Vestnik Novgorodskogo gosudarstvennogo universiteta 47 (2008): 29-33.

32. Smirnov, Sergej. Istoriya Moskovskoj slavyano-greko-latinskoj akademii. Moskva: Tip. V. Gote, 1855.

33. Solov'ev, Petr. Opisanie Novgorodskogo Sofijskogo sobora. SanktPeterburg: Tipografiya Imperatorskoj akademii nauk, 1858.

34. Stefan, episkop Pskovskij. Slovo na novyjgod... Genvarya 1 dnya 1742 goda. Moskva: Pri Imperatorskoj akademii nauk, 1742.

35. Stratij, YAroslava, Litvinov, Vladimir, Andrushko, Viktor. Opisanie kursov filosofii i ritoriki professorov Kievo-Mogilyanskoj akademii. Kiev: Naukova dumka, 1982.

36. Sutorius, Konstantin. «Istochniki po istorii prepodavaniya pravoslavnogo latinoyazychnogo bogosloviya v Rossii v pervoj polovine XVIII veka.» Dissertaciya... kandid. ist. nauk, Sankt-Peterburg, Gosudarstvennyj muzej istorii religii, 2008.

37. Sutorius, Konstantin. «Prepodavatel'skaya deyatel'nost' Iosifa YAmnickogo v Novgorodskoj seminarii: arheograficheskij obzor.» Novgorodskij istoricheskij sbornik 17 (27) (2017): 197-227.

38. Symchych, Mykola. «Do pytannia pro “avtorskist” filosofskykh kursiv XVII-XVIII st.» Kyivska Akademiia 1 (2004): 15-20.

39. Symchych, Mykola. «Zauvahy do vplyviv na vykladannia filosofii v Kyievo-Mohylianskii akademii kintsia XVII-XVIII st.» Kyivska Akademiia 2-3 (2006): 74-85.

40. Symchych, Mykola. Philosophia rationalis u Kyievo-Mohylianskii akademii. Komparatyvnyi analiz kursiv lohiky kintsia XVII -- pershoi polovyny XVIII st. Vinnytsia: O. Vlasiuk, 2009.

41. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv, f. 739, I, 90.

42. «Ukaz imperatricy Elizavety Petrovny iz Pravitel'stvuyushchego Sinoda o naznachenii na dolzhnost' arhiepiskopa Novgorodskogo i Velikoluckogo Stefana (Kalinovskogo) episkopa Pskovskoj eparhii ot 18 avgusta 1745 g.», Derzhavnyi arkhiv Novhorodskoi oblasti, f. 480, 1, 592, ark. 180 zv.

43. Vishnevskij, Dmitrij. «Iz byta studentov Kievskoj akademii. (Okonchanie).» Kievskaya starina 3 (1896): 309-33.

44. Vishnevskij, Dmitrij. Kievskaya akademiya v pervoj polovine XVIII stoletiya. (Novye dannye, otnosyashchiesya k istorii etoj Akademii za ukazannoe vremya). Kiev: Tip. I. I. Gorbunova, 1903.

45. Wolczanski, Iosephus. «Theologia Christiana orthodoxa pro diversitate materiarum in varios tractatus» (1721-1725), Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 306, 160p/2.

46. YAnin Valentin. Nekropol' Novgorodskogo Sofijskogo sobora. Cerkovnaya tradiciya i istoricheskaya kritika. Moskva: Nauka, 1988.

47. Zdravomyslov, Konstantin. Ierarhi Novgorodskoj eparhii ot drevnejshih vremen do nastoyashchego vremeni. Novgorod: Tip. I. I. Ignatovskogo, 1897.

48. ZHmakin, V. I. «CHin koronovaniya.» Istoricheskij vestnik 4 (1896): 153-184.

Размещено на Allbest.ru