Русофільські товариства в перемишлі: діяльність і причини занепаду (друга половина ХІХ ст. - 30-ті рр. XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Русофільські товариства в перемишлі: діяльність і причини занепаду (друга половина ХІХ ст. - 30-ті рр. XX ст.)

Левандовська Людмила - кандидат історичних наук, викладач кафедри суспільних дисциплін Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, вул. Проскурівського підпілля, 139, м. Хмельницький, індекс 29013, Україна

LEVANDOVSKA Liudmyla - Candidate of Historical Sciences, lecturer of the department of Social Sciences, Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy, 139 Proskurivskoho Pidpillya Street, Khmelnytskyi, index 29013, Ukraine

СЕМЕНЧУК Сергій - кандидат історичних наук, старший викладач кафедри суспільних дисциплін Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, вул. Проскурівського підпілля, 139, м. Хмельницький, індекс 29013, Україна

Анотація

Мета дослідження - аналіз діяльності москвофільських товариств та їх впливу на русофільський рух у місті Перемишль, а також визначення причин їхнього занепаду. Методологія дослідження базується на принципах історизму, об'єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використанні методів - аналізу та синтезу, історико-порівняльного, історико-типологічного, проблемно- хронологічного. Наукова новизна полягає у тому, що вперше системно було проаналізовано діяльність русофільських товариств у м. Перемишль, з'ясовано причини їх занепаду. Висновки. У ході дослідження нами було встановлено, що у місті Перемишль в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. русофільський рух не мав великої кількості прибічників, загалом був представлений декількома культурно-освітніми товариствами. Серед найактивніших поборників русофільських ідей були професор гімназії Микола Антоневич (1840-1919 рр.) та адвокат Кирило Черлюнчакевич (1869-1950рр.). До занепаду русофільських товариств і руху загалом призвели такі причини: 1) основні русофільські організації, такі як Ставропігійський інститут, Галицько-руська матиця, Львівський Народний дім, не мали філій і не були представлені у Перемишлі; 2) українофільські культурно-освітні товариства переважали кількісно, їх діяльність охоплювала освітнє, культурне, мистецьке, економічне, духовне життя громади міста, зокрема йдеться про такі товариства як «Просвіта», Українське педагогічне товариство, «Учительська громада», «Взаїмна поміч українського учительства», Товариство наукових викладів ім. Петра Могили, «Союз українок»; 3) проукраїнська інтелігенція міста заснувала товариство «Народний дім», який став осередком для патріотично налаштованих діячів, а також надав локації для розміщення різних товариств, проведення культурних, освітніх і мистецьких заходів; 4) українофіли мали перевагу в засобах масової інформації; 5) в одному із найстаріших товариств «Руська бесіда» наприкінці ХІХ ст. почали переважати народовці, які згодом повністю опанували це товариство; 6) представники товариства ім. Качковського втратили свої позиції у Галицькому сеймі та Віденському парламенті; 7) під час Першої світової війни багатьох прихильників русофільства було ув'язнено або знищено. Вище перелічені причини призвели до повного занепаду русофільських культурно-освітніх товариств у Перемишлі ще до початку Другої світової війни.

Ключові слова: русофільство, українофільство, товариство, Перемишль, «Товариство ім. М. Качковського», «Руська бесіда».

RUSSOPHILE SOCIETIES IN PRZEMYSL: ACTIVITIES AND REASONS FOR DECLINE (SECOND HALF OF THE 19TH CENTURY -1930s OF THE 20th CENTURY)

Abstract. The purpose of the study is to analyze the activities of Russophile societies and their influence on the Russophile movement in the city of Przemysl, as well as to establish and highlight the reasons for their decline. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, comprehensiveness, integrity, systematicity, as well as the use of the methods of analysis and synthesis, historical-comparative, historical-typological, and problem-chronological. The scientific novelty lies in the fact that, for the first time, the activity of Russophile societies in the city of Przemysl has been systematically analyzed, and the reasons for their decline clarified. Conclusions. In the course of the research, it has been identified that in the city of Przemysl in the second half of the 19th - at the beginning of the 20th century, the Russophile movement did not have a large number of supporters, in general, it was represented by several cultural and educational societies. Among the most active champions of Russophile ideas were gymnasium professor Mykola Antonevich (1840-1919) and lawyer Kyrylo Cherlyunchakevych (1869-1950). The following reasons led to the decline of Russophile societies and the movement in general: 1) the main Russophile organizations, such as the Stavropygian Institute, the Galician-Russian Motherland, the Lviv People's House, did not have branches and were not represented in Przemysl; 2) Ukrainophile cultural and educational societies predominated quantitatively, their activities encompassed the educational, cultural, artistic, economic, and spiritual life of the city community, in particular such societies as “Prosvita”, Ukrainian Pedagogical Society, “Teachers' Community”, “Mutual Aid of Ukrainian Teachers”, “Petro Mohyla Society of Scientific Lectures”, “Union of Ukrainian Women”; 3) the city's pro-Ukrainian intelligentsia founded the “People's House” society, which became a center for patriotic activists, and also provided locations for hosting various societies, holding cultural, educational and artistic events; 4) Ukrainophiles had an advantage in mass media; 5) in one of the oldest societies “Ruska Besida” at the end of the 19th century, Narodovites began to prevail, who later completely mastered this society; 6) representatives of the M. Kachovsky Society lost their positions in the Diet of Galicia and the Vienna Parliament; 7) during the First World War, many supporters of Russophilism were imprisoned or destroyed. The reasons above led to the complete decline of Russophile cultural and educational societies in Przemysl even before the Second World War.

Key words: Russophilism, Ukrainophilism, society, Przemysl, “The M. Kachkovsky Society”, “Ruska Besida”

Постановка проблеми

Конфлікти світоглядів у поліетнічних регіонах нашої держави, які виникли в період державної незалежності України потребують пошуку нових шляхів їх вирішення. Складними залишаються питання співіснування представників різних національностей та їх можливості забезпечення своїх культурних, освітніх та духовних потреб на етнічних територіях України.

Пропонована тематика дослідження стосується вивчення досвіду діяльності українських культурно-освітніх товариств у польському місті Перемишль - одному з важливих історико-культурних центрів українського відродження. Вагомість дослідження також обумовлена тим, що в науковій літературі практично відсутні цілісні дослідження, присвячені діяльності русофільських товариств у Перемишлі. Особливо актуальним аспектом є вивчення обставин, які призвели до занепаду даних товариств регіону і русофільського руху загалом.

Аналіз джерел та останні дослідження

Джерельну базу дослідження становлять статути, календарі та звіти про діяльність товариств, тогочасні газетні публікації та мемуари. Зазначені документи та матеріали зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в Львові, Державному архіві Львівської області, Центральному державному архіві зарубіжної україніки, Державному архіві в м. Перемишлі та науковій бібліотеці Державного архіву в м. Перемишлі (Республіка Польща), відділах періодики, україніки та рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.

Чималий фактичний матеріал залучено з фонду 1 «Львівське воєводське управління» Державного архіву Львівської області, зокрема зі справ суспільно-політичного відділу та підвідділу про товариства. Важливими для досягнення поставлених завдань нашого дослідження є такі документи фонду 1 як: Статут товариства «Руська бесіда» в Перемишлі за 1905 р. та змінений статут даного товариства за 1936 р. (Держархів Львівської обл., ф. 1, оп. 54. спр. 3022, 64 арк.)

Потрібно відзначити і мемуарно-наукові праці пов'язані з історією українських культурно-освітніх товариств. Наприклад, історичний нарис державної української гімназії в Перемишлі «Де срібнолентий Сян пливе» під авторством С. Шаха, а також «Між Сяном і Дунайцем. Спомин» (Шах, 1960, 1977). русофільство українофільство товариство перемишль

Для об'єктивного висвітлення подій важливими джерелами інформації є книги представників русофільського руху. Зокрема, праця О. Мончаловсь- кого «Памятная книжка в 25-летний ювілей Общества имени Михаила Качковского», яка вийшла друком у 1899 р. (Мончаловський, 1899). Також книга під авторством В. Ваврика «Справка о русском движении в Галичине, с библиографией за 1929 год» (Ваврик, 1930).

Сукупність досліджень, присвячених історії русофільських товариств, які діяли в Перемишлі від часу утворення Австро-Угорської імперії до початку Другої світової війни, можна умовно поділити на три групи: праці, написані очевидцями подій у Галичині до Другої світової війни; літературу української діаспори; праці зарубіжних учених і науковий доробок істориків незалежної України.

До першого блоку видань належить книги К. Левицького, М. Лозинсько- го (Левицький, 1926), (Лозинський, 1909). Серед праць, які стосуються нашої тематики, написаних представниками української діаспори потрібно виділити таких авторів як Б. Загайкевич (Загайкевич, 1961), та Я. Стех (Стех, 2006, 2009). У доробку зарубіжних вчених варто відзначити праці С. Заброварного (Заброварний, 2001, 2003), А.-В. Вендланд (Вендланд, 2015). Українські науковці О. Аркуша, М. Мудрий (Аркуша, Мудрий, 1999), О. Сухий (Сухий, 2001, 2003), В. Трофимович (Трофимович, 2017), І. Чорновол (Чорновол, 2010), мають вагомі напрацювання, пов'язані із досліджуваною тематикою.

Мета статті - аналіз діяльності москвофільських товариств та їх впливу на русофільський рух у місті Перемишль, а також встановлення і виділення причин їхнього занепаду.

Виклад основного матеріалу

З 1863 р. у Перемишлі зароджуються москвофільські тенденції. Саме тоді церковний діяч В. Терлецький виголосив перед громадою промову, в якій переконував присутніх об'єднатися з Росією, як слов'янською державою аби уникнути германізації в Австро-Угорщині. Також говорилося, що п'ятнадцятимільйонний народ не може претендувати на власну державу і повинен об'єднатися з іншими слов'янськими народами під покровом Москви (Середа, 2003, с. 90-91).

Саме в 1864-1865 рр. вчителював у Перемиській гімназії відомий наро- довецький діяч Анатоль Вахнянин. За його даними, в Перемишлі станом на 1865 р. нараховувалося лише 20 народовців, прихильників окремої Української держави. У листі до свого друга Данила Танячкевича він висловлював жаль, що місто, звідки пішов почин українського національного відродження у Галичині, починає відставати в нашому громадському житті (Андрусяк, 1961, с. 57).

Духовенство усунулося від громадського життя, бо єпископ Іван Ступницький (1872-1890 рр.) не бажав, щоб духовенство втручалося в політику, а пильнувало «Біблії і молитвословів». У таких умовах було засновано в Перемишлі товариство «Руська бесіда», що в своїх початках мала народовецько-твердоруський характер (Андрусяк, 1961, с. 57). «Українська бесіда» (до 1928 р. «Руська бесіда») - товариство клубного типу проіснувало до 1939 р.

Перше товариство «Руської бесіди» було засноване у Львові в 1861 р. заходами Юліана Лаврівського на базі гуртка львівської інтелігенції «Молода Русь» для плекання товариського життя та «скріплення й піднесення національного духу»; згодом воно було поширене по всіх більших галицьких містах Перемишлі, Станіславі, Тернополі тощо. У 1866-1871 рр. у товаристві переважали москвофіли, згодом керівництво перебрали народовці. Такі дані про товариство знаходимо в «Енциклопедії українознавства» (Кубійович, 1966, с. 1867).

У перемишльській філії була інша ситуація. Засновниками були саме народовці або українофіли, але близько через п'ять років після заснування філія була окупована москвофілами. Такий стан справ був до 90-х років ХІХ ст. З появою у Перемишлі активних прихильників народовецьких ідей «Руська бесіда» знову набуває проукраїнського характеру.

Товариство під назвою «Руська Бесіда» в Перемишлі було засновано у 1869 році заходами провізоричного комітету, який складався з адвоката д-ра Ю. Лужецького, судового авскультанта Л. Шеховича, крилошани- на доктора Г. Гинилевича, професора гімназії Н. Устіяновича і священника Т. Сінкевича. Міністерство внутрішніх справ рескриптом з дня 31 жовтня 1869 ч. 4365 визнало товариство за неполітичне.

1 грудня 1869 р. відбулися перші загальні збори. Першим головою товариства був міністеріяльний радник, крилошанин Григорій Шашкевич, заступником Др. Ю. Лужецький, господарем Др. Гинилевич, касиром офіціал податковий Клим Вахнянин, секретарем авскультант Лев Шехович, контролером проф. гімн. Клим Сінькевич.

Голова товариства «Руська бесіда» Григорій Шашкевич був галицьким громадсько-політичним і церковним діячем. Вивчав теологію у Львівському університеті, закінчив греко-католицьку духовну семінарію. До 1848 р. був священиком у с. Угринів неподалік від Станіслава (нині Івано-Франківськ). Тоді ж став співзасновником і заступником голови Станіславської окружної руської ради - філії Головної руської ради у Львові, депутатом австрійського парламенту (рейхсрату). У 1845-1865 рр. працював радником міністерства освіти у Відні, керував департаментом галицького шкільництва, працював рецензентом шкільних підручників. Від 1852 р. - канонік, згодом архіпресві- тер капітули в Перемишлі, голова товариства «Руська бесіда». Григорій Шаш- кевич відомий як активний поборник поділу Галичини на дві адміністративні провінції (українську і польську) за етнічною ознакою, захисник народної мови та противник москвофільської тенденції в письменстві, автор меморандуму, спрямованого проти проєкту латинізації української писемності (1859 р.). Очолюючи товариство, він активно захищав та поширював згадані ідеї (Кубійович, 1984, с. 3745).

Дописувач «Слова» у 1875 р. стверджував про цілковитий застій національно-культурної праці в Перемишлі й характеризував це словами: «Перемишль у народній справі замерз». Причиною цього, на його думку, був «не достаток у Перемишлі сильної індивідуальності, об яку могли б опертися руські сили». Від половини 70-х і впродовж 80-х рр. активним був проф. М. Антоневич, під впливом якого москвофільська течія здобула перевагу в «Руській бесіді». Прибувши до Перемишля в 1874 р., він активізував старо- русинів-москвофілів й заснував у 1878 р. «Товариство ім. Качковського». М. Антоневич викладав у Перемишльській гімназії історію та географію. Під його впливом серед української гімназійної і богословської молоді дуже поширилось москвофільство (Андрусяк, 1961, с. 57).

Про відділ товариства очолюваний М. Антоневичем є згадка у газеті «Діло». В ній, зокрема, повідомляється, що на загальних зборах «Рускої бесіди» «в Перемишли дня 19 січня 1889 р. вибрано до нового відділу: д-ра Николая Антоневича головою, Льва Шеховича заступником голови, Григорія Цеглиньского скарбником, д-ра Кормоша секретарем, Івана Матковского би- бліотекарем, О. Поляньского господарем і д-ра Глембоцкого контрольором; а на заступників видїлових о. д-ра Гробельского, Войтовича і о. Воляньского. По складі нового відділу можна надіятись, що той розвине більшу діяльність, як відділи з літ попередніх» (На загальних зборах «Рускої Бесїди» в Перемишли, с. 2).

Ситуацію у товаристві дуже влучно описав невідомий автор на шпальтах щоденника «Діло». Так, у публікації йдеться про загальні збори, на яких виникла суперечка між його членами прихильниками русофільських і народовецьких поглядів. Уривок кореспонденції наводимо мовою оригіналу: «Руска Бесїда в Перемишли - читатель певно здогадуєсь, що і в той Бесїдї будуть якіся вечерки з танцями... Нї, не про того рода танець в Рускій Бесїдї в Перемишли хочемо отсє говорити. Там недавно відбувся инакшій танець, при котрім не було навіть і тої одної дами, що була на балю касина в Ярославли. В Рускій Бесїдї в Перемишли був танець мужчин - загальні збори членів Бесїди. І на тих зборах, як плаче одна львівска «Червоная» дама, «часть членів Бесїди, так зовимиї сепаратисти, возникшії в Перемишлї с откритієм русской паралельной кляси, наміривши очаг русской общественной жизни сдїлати политическою ареною, чего до сих пор не било»... вибрали до видїлу Бесїди «большинство своїх», бо «членов Бесїди признающих историческую Русь і держащихся консервативних начал» було на зборах менче. Не потїшило львівскої «Червоної» дами навіть то, що як сама приз- нає, «председателем Бесіди опять избран наш неустрашимий... д-р Николай Антоневич», але глядячи на цілий світ очима мародуючої старої панни, кличе патетично, здаєся в спазмах: «Таким образом русскії паралельниї кляси принесли в Перемишль розєдиненіє, которого до сих пор там не било!» Ну, ми від себе, на успокоєнє спазматичної «Червоної», скажемо, що, після наших информацій, ситуація в перемискій Бесїдї не така невиносима, щоби аж верещати «на ґвавт». Правда, патріоти перемискі, для відродження нидїю- чої через довгі лїта Рускої Бесїди, відновили видїл людьми живійшими, але не мали при тім нїякої тенденції сепаратистичної, а найлучшим доказом то, що хотяй в новім видїлї засїдає більшість народовців, головою товариства зістав таки «неустрашимий д-р Антоневич». То зовсїм инакше виглядає, як на примір в «Народнім Домі», де щирого Русина-народовця не то не виберуть до видїлу, але не приймуть навіть в члени... З того виходить, що не клеветати і кидатись на руску паралельку в Перемишли, а радше похвалити випадало- би толеранцію народовців, котра, дай Боже, щоби була така у «консервативних», а справа руска стояла-би у нас далеко красше і ми не горювали-би так, як сегодня, на своїй прадїдній земли... (Святкованя в «Руской Бесїдї», с. 2). Отож, наведений документ проливає світло на настрої, які панували серед перемишльської інтелігенції і вказує на початок переважання українофільських настроїв у товаристві.

Повністю повернув народовецькі традиції до «Руської бесіди» Г. Цег- линський - громадський діяч, педагог і письменник, народився у 1855 р. в м. Калуш. Після закінчення Віденського університету працював учителем Академічної гімназії у Львові, одночасно був редактором «Зорі» (18871888 рр.) й організатором театру «Руської бесіди». З 1888 р. - директор Перемиської державної гімназії (до 1895 р. паралельних українських класів при польській гімназії) і культурно-освітніх (серед іншого спричинився до заснування Українського Інституту для дівчат), економічних товариств і політичний діяч. З 1907 р. - депутат австрійського парламенту у Відні (член президії Українського парламентарного клубу) (Кубійович, 1984, с. 3915).

Г. Цеглинський був непересічною особистістю і силою своєї освіти, глибокого інтелекту й авторитету став одним із керманичів українського життя в Перемишлі, одним із будівничих українського Перемишля. На початку ХХ ст. він став символом українізації Перемиської землі, а в надсянський гімн перетворилась його пісня «Де срібнолентий Сян пливе». Разом із адвокатом д-ром Т. Кормошем, А. Негребецьким, Л. Шеховичем, Д. Станхурою, Л. Левицьким й вчителями паралельних українських класів Перемиської гімназії надали в першу чергу виразного народовецького характеру «Руській бесіді» в Перемишлі (Заброварний, 2001, с. 11-12). Помер у м. Відні в 1912 р., похований у м. Перемишлі.

Остаточно було втрачено зв'язок товариства «Руска бесіда» із русофільським рухом в середині 30-х рр. ХХ ст., коли відбулася офіційна зміна назви. Наводимо документальне підтвердження: «Виділ Товариства «Руска

Бесіда» в Перемишлі, вул. Костюшка ч. 5. просить о зареєстровання зміни §. 1. Статуту Товариства.

Високе Воєводство!

Дня 6 лютого 1936 члени Товариства «Руска Бесіда» в Перемишлі відбули звичайні загальні збори, на котрих одноголосно ухвалили §. 1. Статуту, котрий дослівно звучить: «Цілию Товариства «Руска Бесіда» в Перемишлі є зближення і сходини Русинів Перемишля і околиці, скріплення і піднесення народного духа і забава членів. Осідком товариства є місто Перемишль», - в той спосіб, що слово «Руска Бесіда зарівнено в наголовку статуту як і в §. 1. заступити термінологією «Українська Бесіда» а слово «Русинів» в §. 1. «Українців» - позатім той параграф зістане без змін.

Загальні Збори уповноважили Виділ виконати ухвалену зміну §. 1. статуту в законній дорозі.

На тій підставі Виділ Товариства «Руска Бесіда» в Перемишлі, прекля- даючи 4 примірники статуту і оден відпис протоколу Загальних зборів просить Високе Воєводство як Вляду реєстраційну зареєструвати зміну §. 1. статуту Товариства «Українське Бесіда» в Перемишлі.

Перемишль, 18 лютого 1936 р.» (Держархів Львівської обл., ф. 1, оп. 54. спр. 3022, арк. 20-21).

Як переконуємося, документ засвідчує еволюційні процеси в українській національній свідомості членів товариства, жителів міста Перемишля, незважаючи на утиски з боку польської влади.

Ще одним товариством заснованим на русофільських ідеях було Товариство ім. Михайла Качковського (Общество им. Михаила Качковского). Як вже згадувалося у 1878 р. у Перемишлі філію цього товариства заснував професор гімназії Микола Антоневич. Влучну характеристику постаті М. Антоневича зробила Анна-Вероніка Венланд у своїй праці «Русофіли Галичини: українські консерватори між Австрією та Росією»: «Микола Антоневич (1840-1919), представник середнього покоління в русофільському русі, про якого почали говорити ще у середині 1860-х рр., коли він, молодий гімназійний учитель у Дрогобичі, став завсідником виборчих зборів. Через його політичну активність до нього вороже ставилася не лише польська преса, але його десятиліттями взагалі не підвищували по службі. Від 1875 до 1895 р. М. Антоневич був послом до Галицького сойму, спочатку як представник свого рідного міста Дрогобич. У центрі його невтомної праці в комісіях і на пленарних засіданнях (а до 1889 р. він виступив понад 400 разів) стояли повсякденні інтереси українського населення. Галицькі поляки також зважали на М. Антоневича, побоюючись його як найбільш удатного русофільського кра- євого політика. Прагматик М. Антоневич демонстрував і свої русофільські погляди. Він неодноразово полемізував проти фонетичного правопису і від 1890 до 1894 р. гостро критикував польсько-українське угодовство під час «нової ери», метою якої було насамперед подолати русофільські настрої серед українців. М. Антоневич був переконаним білоялістом, який не раз наголошував, що русофіли «не скошують погляду ані на Росію, ані на Україну» (Вендланд, 2015, с. 395-397).

У 1914 р. одразу ж після оголошення Австро-Угорщиною війни Росії був заарештований за участь у москвофільському русі й поміщений до концтабору Талергоф. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Святого Войцеха, 2. Помер 10 липня 1919 р. в Львові. Похований у м. Перемишль (Чорновол, 2010, с. 116).

Головною локацією Товариства ім. Михайла Качковського була квартира на вулиці Водній. У склад правління, окрім М. Антоневича входили - Тереза Несторович, Михайло Шкорка, священники Микола Малиняк і Роман Прислопський. Кривочуприн. Знаходимо інформацію про членів товариства в пізніший період - Романа Гладишовського, Петра Копка, Володимира Менцинського і Степана Хотинецького (Свистун, 1906, с. 62).

На посаді голови товариства був адвокат Кирило Черлюнчакевич (18691959 рр.) з початку ХХ ст. Зокрема, у загальному звіті товариства він повідомляє, що в 1908-1909 рр. були проведені одні загальні збори, засідань відділу було шість. В читальнях проводилися лекції в основному про те, як ними потрібно керувати. Відділ філії у чотирьох випадках відряджав лекторів у читальні. Читалень на статутах товариства було 35. Але К. Черлюнчакевич у звіті також вказує, що існує близько 30 читалень іншого виду без назви або читалень «Просвіти», які мають зв'язок і перебувають під впливом філії товариства ім. М. Качковського. Також у звіті вказано, що деякі читальні вже приготували для зміни статути і долучаться до товариства незабаром. Інші читальні цього зробити не можуть, бо мають дозволи на торгівлю спиртним і втратять їх при зміні статуту. Також вказано, що при читальнях функціонували крамниці, аматорські театральні гуртки, пожежні дружини і каси системи Рейфейзена (Отчет о деятельности Центрального Выдела и Выдела Филій Общества им. Михаила Качковского, 1909, ст. 24).

Уже в звіті за 1910-1911 рр. К. Черлюнчакевич вказує, що перемиська філія мала в структурі 112 читалень, крамниць заснованих при них чи з їх почину 187, кас системи Райфайзена 12 і «Русских Дружин» - 15. За вказаний період було проведено 5 засідань і 1 загальні збори. Хоча, ці факти не відображали реальної дійсності. Сам К. Черлюнчакевич наприкінці свого звіту наголошує про те, що «недостатньо інтелігентних сил, готових взятися за культурну працю на користь народу. До того ж, проти товариства велася запекла боротьба, щоб витіснити його із зайнятих позицій (Отчет о деятельности Центрального Выдела и Выдела Филій Общества им. Михаила Качковского, 1911, ст. 23).

На сторінках тогочасної перемишльської періодики можна відшукати чимало статей, які ілюструють суперництво між русофілами та народовцями. Наприклад, у «Просвітніх вістях» за лютий 1935 р. згадується боротьба за читальню в Клоковичах із Товариством ім. Михайла Качковського. Читальня «Просвіти» в Клоковичах була заснована у 1906 р., але не довго діяла, тому що її до рук прибрали члени Товариства ім. М. Качковського. Так тривало до грудня 1934 р., коли в читальні знову запанували проукраїнські настрої. Урочисте відкриття відбулося 20 січня 1935 р. На святі було близько двохсот осіб, а також доктор Карпяк з Нижанковичів і голова Перемиської філії доктор Хробак. Уже через декілька днів у читальні почали проводити культурно-освітні заходи. «Просвітні вісті» так описують реакцію москвофілів на цю справу: «Основання читальні не подобалося нашим темним безпутним кацапам...вони викликали поліцію і враз з нею б'ючи нас, забаву (в читальні) розігнали. Думають в той спосіб збити нас з вибраної нами дороги. Але даремні їх зусилля. Справу нападу зрештою ми подали до відома нашій парламентарній репрезентації, нехай знає світ, в якій то культурний спосіб поборюється український освітній рух» (З читальняного життя, с. 2). Не важко у даній цитаті побачити політичний підтекст, адже змагання між русофільською і українофільською течіями в Перемишлі розпочалося ще у другій половині ХІХ ст. В період Першої світової війни австрійська влада заборонила діяльність Товариства ім. М. Качковського. Тоді частину його майна собі забрала «Просвіта», але згодом Товариство відновило свої позиції, хоча не мало такого впливу на українців, як «Просвіта».

Певні корективи у русофільський рух внесла Перша світова війна. Частина поборників руху була заарештована, частина потрапила до табору Талергоф. Не минула ця участь і К. Черлюнчакевича, який був ув'язнений і звинувачений у діях на користь ворога. Засуджений до смертної кари, а зрештою до довічного ув'язнення. Впродовж 1914-1916 рр. він провів в австрійській в'язниці. Коли в листопаді 1916 року Карл І посів австро-угорський престол, Черлюнчакевич отримав амністію, завдяки якій був звільнений.

У період 1918-1919 рр. К. Черлюнчакевич зберігав нейтралітет хоча б через свої політичні переконання. Він продовжував керувати своїм адвокатським кабінетом, також був активним у кількох товариствах. Перед Другою світовою війною належав до Відділу Руської ревізійної спілки у Львові та перемишльського відділу товариства ім. Михайла Качковського. Помер 1 лютого 1950 р. і похований на Головному кладовищі в Перемишлі (Кривочуприн, 2012, с. 105).

Наприкінці ХІХ ст. москвофільство почало завмирати у Перемишлі. Це було викликано кризою в самій течії, а також активною роботою народовців у сфері освіти, культури, політики та економіки. За сприяння народовців у Перемишлі протягом другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст. були засновані філії культурно-освітніх товариств: «Просвіта» (1891), Товариство наукових викладів ім. П. Могили (1912), «Союз українок» (1917), Українське педагогічне товариство, «Учительська громада», «Взаїмна поміч українського учительства».

Таким чином, 1891-1908 рр. - етап поступового занепаду Товариства ім. М. Качковського, що був викликаний помилками, невмінням поєднати культурно-просвітницьку роботу з економічною діяльністю, а також яскраво вираженою проросійською орієнтацією (Трофимович, 2017, с. 188).

Унаслідок Першої світової війни русофільський рух було майже знищено. В кінці 20-х - на початку 30-х рр. позиції русофілів дещо відновилися, олнак вони уже не могли досягти переваги чи паритету із українофілами.

Висновки

У ході дослідження нами було встановлено, що у місті Перемишль русофільський рух не мав великої кількості прибічників, був представлений декількома культурно-освітніми товариствами. Серед найактивніших поборників русофільських ідей були професор гімназії Микола Антоневич (1840-1919 рр.) та адвокат Кирило Черлюнчакевич (18691950 рр.). До занепаду русофільських товариств і руху призвели такі причини: 1) основні русофільські організації, такі як Ставропігійський інститут, Галицько-руська матиця, Львівський Народний дім, не мали філій і не були представлені у Перемишлі; 2) українофільські культурно-освітні товариства переважали кількісно, їх діяльність охоплювала освітнє, культурне, мистецьке, економічне, духовне життя громади міста, зокрема йдеться про такі товариства як «Просвіта», Українське педагогічне товариство, «Учительська громада», «Взаїмна поміч українського учительства», Товариство наукових викладів ім. Петра Могили, «Союз українок»; 3) проукраїнська інтелігенція міста заснувала товариство «Народний дім», який став осередком для патріотично налаштованих діячів, а також надав локації для розміщення різних товариств, проведення культурних, освітніх і мистецьких заходів; 4) українофіли мали перевагу в засобах масової інформації, зокрема редагували такі газети як «Перемиський вісник» (1909-1912), «Український голос» (1919-1932); «Український бескид» (1928-1939); «Наша земля» (1930-1935); «Прорив» (1936-1937); «Надсянська земля» (1938-1939), тоді як представники москвофільського руху спромоглися видавати тільки декілька газет таких як «Русская воля» (1908-1909), «Доля», «Русская земля» (1914); 5) в одному із найстаріших товариств «Руська бесіда» наприкінці ХІХ ст. почали переважати народовці, які згодом повністю опанували це товариство; 6) представники Товариства ім. Качковського втратили свої позиції у Галицькому сеймі та Віденському парламенті; 7) під час Першої світової війни багатьох прихильників русофільства було ув'язнено або знищено. Вище перелічені причини призвели до повного занепаду русофільських культурно-освітніх товариств у Перемишлі ще до початку Другої світової війни.

Список використаних джерел і літератури:

1. Андрусяк, М. (1961). Перемишль в історії України до 1918 р. Перемишль - Західний бастіон України: збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської землі. Нью- Йорк, 25-66.

2. Аркуша, О. & Мудрий, М. (1999). Русофільство в Галичині в середині ХІХ - на початку ХХ ст.: ґенеза, етапи розвитку, світогляд. Вісник Львівського університету. Серія історична, (34), 231-268.

3. Ваврик, В. (1930). Справка о русском движении в Галичине, с библиографией за 1929 год. Львов: Типография Ставропигийського Института, 16 с.

4. Вендланд, А.-В. (2015). Русофіли Галичини. Українські консерватори між Австрією та Росією, 1848-1915. Львів: Літопис, 688 с.

5. З читальняного життя. (1935). Просвітні вісті, (1), 2.

6. Заброварний, С. (2003). Товариство «Народний дім» у Перемишлі. Перемишль і Перемиська земля протягом віків (Вип.3: Інституції): зб. наук. пр. та матер. міжнарод. наук. конф. Перемишль, 11-12 квітня 2002 р. (сс. 485-499). Львів.

7. Заброварний, С. (ред.). (2001). Перемишль і Перемиська земля протягом віків (Вип.2. Видатні діячі Перемищини). Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 350 с.

8. Загайкевич, Б. В. (відп. ред.). (1961). Перемишль - Західний бастіон України: збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської землі. Нью-Йорк: «America», 414 с.

9. Отчет о деятельности Центрального Выдела и Выдела Филій Общества им. Михаила Качковского и о состояніи того же Общества, за время от 3(16) сентября 1908 г. до 15 (28) сентября 1909 г. Львов: Типографія Ставропигійского Института под управленіем М. Рефця, 49 с.

10. Отчет о деятельности Центрального Выдела и Выдела Филій Общества им. Михаила Качковского и о состояніи того же Общества, за время от 16 (29) сентября 1910 г. до 15 (28) сентября 1911 г. Львов: Типографія Ставропигійского Института под управленіем М. Рефця, 49 с.

11. Кривочуприн, Е. (2012). Надсянская Русь - возрожденная и утерянная. Харьков: Сага, 141 c.

12. Кубійович, В. М. (ред.). (1966). Енциклопедія українознавства: Словникова частина (в 10 т., Т.5). Мюнхен: Молоде життя, 1600-2000 с.

13. Кубійович, В. М. (ред.). (1984). Енциклопедія Українознавства: Словникова частина (в 10 т., Т.10). Мюнхен: Молоде життя, 3600-4015 с.

14. Левицький, К. (1926). Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914 рр. Львів: О О. Василіан у Жовкві, 739 с.

15. Лозинський, М. (1909). Українство і москвофільство серед українсько-руського народу в Галичині. Львів: Друкарня Івана Айхельбергера, 96 с.

16. Мончаловський, О. (1899). Памятная книжка в 25-летний ювілей Общества имени Михаила Качковского. Львов: Изд. Общ-ва им. М. Качковского, 168 с.

17. На загальних зборах «Рускої Бесіди» в Перемишли. (1889). Діло, 29 січня, 2.

18. Свистун, Ф. И. (ред.). (1906). Генеральное собрание в Коломые. Львов: Типографія Ставропигійского Института под управленіем М. Рефця, 79 с.

19. Святкованя в «Руской Бесїдї». (1889). Діло, (23), 2

20. Середа, О. (2003). Громада ранніх народовців у Перемишлі (перша половина 60-х років ХІХ ст.). Перемишль і Перемиська земля протягом віків. (Вип.3: Інституції): зб. наук. пр. та матер. міжнарод. наук. конф. Перемишль, 11-12 квітня 2002 р. (сс. 83-94). Львів.

21. Стех, Я. (2006). Пропам'ятна книга українських діячів Перемищини ХІХ - ХХ століть: зб. есеїв (Ч.1). Львів: Сполом, 536 с.

22. Стех, Я. (2009). Пропам'ятна книга українських діячів Перемищини ХІХ - ХХ століть: зб. есеїв (Ч.2). Львів: Сполом, 355 с.

23. Сухий, О. М. (2003). Від русофільства до москвофільства (російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХІХ столітті). Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 498 с.

24. Сухий, О. М. (2001). Москвофільство: док. і матер. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 236 с.

25. Трофимович, В. В. & Трофимович, Л. В. (2017). Суперництво товариств «Просвіта» та імені Михайла Качковського за вплив на українців (друга половина ХІХ ст.). Русин. Пятые чтения памяти И.А. Анцупова, (47), 177-195.

26. Чорновол, І. (2010). 199 депутатів Галицького сейму. Львів: Тріада плюс, 228 с.

27. Шах, С. (1960). Між Сяном і Дунаєм. Спомини. Мюнхен: Християнський голос, 439 с.

28. Шах, С. (1977). Де срібнолентий Сян пливе. Брюссель: Українська друкарня в Брюсселі, 146 с.

References:

1. Andrusyak, M. (1961). Peremyshl' v istoriyi Ukrayiny do 1918 r. [Przemysl in the history of Ukraine until 1918]. Peremyshl' - Zakhidnyy bastion Ukrayiny: zbirnyk materialiv do istoriyi Peremyshlya i Peremys'koyi zemli. N'yu-York, 25-66. [in Ukrainian].

2. Arkusha, O. & Mudryi, M. (1999). Rusofilstvo v Halychyni v seredyni ХІХ - na pochat- ku ХХ st.: heneza, etapy rozvytku, svitohliad [Russophilism in Galicia in the middle of the 19th and early 20th centuries: genesis, stages of development, worldview]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, (34), 231-268. [in Ukrainian].

3. Vavryk, V. (1930). Spravka o russkom dvyzhenyy v Halychyne, s byblyohrafyei za 1929 hod [Information about the Russian movement in Galicia, with a bibliography for 1929]. Lvov: Typohrafyia Stavropyhyiskoho Ynstytuta, 16 s. [in Russian].

4. Vendland, A.-V. (2015). Rusofily Halychyny. Ukrainski konservatory mizh Avstriieiu ta Rosiieiu, 1848-1915. [Russophiles of Galicia. Ukrainian conservators between Austria and Russia, 1848-1915]. Lviv: Litopys, 688 s. [in Ukrainian].

5. Z chytal'nyanoho zhyttya [Life from the reading room]. (1935). Prosvitni visti, (1), 2. [in Ukrainian].

6. Zabrovarnyi, S. (2003). Tovarystvo «Narodnyi dim» u Peremyshli [Society «Narodnyi dim» in Przemysl]. Peremyshl i Peremyska zemliaprotiahom vikiv (Vyp.3 Instytutsii): zbirnyk naukovykh prats ta materialiv Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Peremyshl, 11-12 kvit- nia 2002 r. (ss. 485-499). Lviv. [in Ukrainian].

7. Zabrovarnyi, S. (Ed.). (2001). Peremyshl i Peremyska zemlia protiahom vikiv. [Przemysl and Przemysl land for centuries] (Vyp.2. Vydatni diiachi Peremyshchyny). Lviv: In-t ukrain- oznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, 350 s. [in Ukrainian].

8. Zahaikevych, B. V. (Ed.). (1961). Peremyshl - Zakhidnyi bastion Ukrainy [Przemysl - Western bastion of Ukraine]: zbirnyk materialiv do istorii Peremyshlia i Peremyskoi zemli. Niu-York: Peremyskyi Vydavnychyi Komitet, 414 s. [in Ukrainian].

9. Otchet o deiatelnosty Tsentralnoho Vydela i Vydela Fylii Obshchestva im. Mykhayla Kachkovskoho i o sostoianiy toho zhe Obshchestva, za vremia ot 3(16) sentiabria 1908 h. do 15 (28) sentiabria 1909 h. [Report on the activities of the Central Department and the Branch Department of the Mikhail Kachkovsky Society and on the state of the same Society for the period from September 3 (16), 1908 to September 15 (28), 1909]. Lvov: Typohrafiia Stavropyhiiskoho Ynstytuta pod upravleniem M. Reftsia, 49 s. [in Russian].

10. Otchet o deiatelnosty Tsentralnoho Vydela i Vydela Fylii Obshchestva im. Mykhayla Kachkovskoho i o sostoianiy toho zhe Obshchestva, za vremia ot 16 (29) sentiabria 1910 h. do 15 (28) sentiabria 1911 h. [Report on the activities of the Central Department and the Branch Department of the Mikhail Kachkovsky Society and on the state of the same Society for the period from September 16 (29), 1910 to September 15 (28), 1911]. Lvov: Typohrafiia Stavropyhiiskoho Ynstytuta pod upravleniem M. Reftsia, 49 s. [in Russian].

11. Kryvochupryn, E. (2012). Nadsianskaia Rus - vozrozhdennaia y uteriannaia [Nadsian Rus - revived and lost]. Kharkov: Saha, 141 c. [in Russian].

12. Kubiiovych, V. M. (Ed.). (1966). Entsyklopediia ukrainoznavstva [Encyclopedia of Ukrainian Studies]: Slovnykova chastyna (v 10 t., Vol.5). Miunkhen: Molode zhyttia, 16002000 s. [in Ukrainian].

13. Kubiiovych, V. M. (Ed.). (1984). Entsyklopediia ukrainoznavstva [Encyclopedia of Ukrainian Studies]: Slovnykova chastyna (v 10 t., Vol.10). Miunkhen: Molode zhyttia, 36004015 s. [in Ukrainian].

14. Levytskyi, K. (1926). Istoriia politychnoi dumky halytskykh ukraintsiv 1848-1914 rr. [History of political thought of Galician Ukrainians 1848-1914]. Lviv: O. O. Vasylian u Zhovkvi, 739 s. [in Ukrainian].

15. Lozynskyi, M. (1909). Ukrainstvo i moskvofilstvo sered ukrainsko-ruskoho narodu v Halychyni [Ukrainianism and Muscophilism among the Ukrainian-Russian people in Galicia]. Lviv: Drukarnia Ivana Aikhelberhera, 96 s. [in Ukrainian].

16. Monchalovskyi, O. (1899). Pamiatnaia knyzhka v 25-letnyi yuvilei Obshchestva yme- ny Mykhayla Kachkovskoho [Memorable book for the 25th anniversary of the Mykhailo Kachkovskoho Society]. Lvov: Yzd. Obshch-va ym. M. Kachkovskoho, 168 s. [in Russian].

17. Na zahal'nykh zborakh «Ruskoyi Besyidy» v Peremyshly [At the general meeting of the «Ruska Besida» in Przemysl]. (1889). Dilo, 29 sichnya, 2.

18. Svystun, F. Y. (Ed.). (1906). Heneralnoe sobranye v Kolomye [The general meeting in Kolomyia]. Lvov: Typohrafiia Stavropyhiiskoho Ynstytuta pod upravleniem M. Reftsia, 79 s. [in Russian].

19. Sviatkovania v «Ruskoi Besidi». Dilo, 1889 r., (23 sichnia), s. 2. [in Ukrainian].

20. Svyatkuvannya v «Russkoy Besidky» [Celebration in the “Ruska Besida”]. (1889). Dilo, (23), 2. [in Ukrainian].

21. Sereda, O. (2003). Hromada rannikh narodovtsiv u Peremyshli (persha polovyna 60-kh rokiv ХІХ st.) [The community of early nationalists in Przemysl (the first half of the 60s of the 19th century)]. Peremyshl i Peremyska zemlia protiahom vikiv (Vyp. 3. Instytutsii): zbirnyk naukovykh prats ta materialiv Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Peremyshl, 1112 kvitnia 2002 r. (ss. 83-94). Lviv. [in Ukrainian].

22. Stekh, Y. (2006). Propamiatna knyha ukrainskykh diiachiv Peremyshchyny ХІХ - ХХ stolit [A commemorative book Ukrainian leaders of Przemysl region of the 19th - 20th centuries]: zb. eseiv (Vol.1). Lviv: Spolom, 536 s. [in Ukrainian].

23. Stekh, Y. (2009). Propamiatna knyha ukrainskykh diiachiv Peremyshchyny ХІХ - ХХ stolit [A commemorative book Ukrainian leaders of Przemysl region of the 19th - 20th centuries]: zb. eseiv (Vol.2). Lviv: Spolom, 355 s. [in Ukrainian].

24. Sukhyi, O. M. (2003). Vid rusofilstva do moskvofilstva (rosiiskyi chynnyk u hromadskii dumtsi ta suspilno-politychnomu zhytti halytskykh ukraintsiv u ХІХ stolitti) [From Russophilism to Muscophilism (the Russian factor in the public opinion and socio-political life of Galician Ukrainians in the 19th century)]. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka, 498 s. [in Ukrainian].

25. Sukhyi, O. M. (2001). Moskvofilstvo [Muscovilianism: documents and materials]: dok. i mater. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU im. Ivana Franka, 236 s. [in Ukrainian].

26. Trofymovych, V. V. & Trofymovych, L. V. (2017). Supernytstvo tovarystv «Prosvita» ta imeni Mykhaila Kachkovskoho za vplyv na ukraintsiv (druha polovyna ХІХ st.) [The rivalry of «Prosvita» and Kachkovski societies for the influence on the ukrainians (the second half of the 19th - early 20th centuries)]. Rusyn, (47), 177-195. [in Ukrainian].

27. Chorrnovol, I. (2010). 199 deputativ Halytskoho seimu [199 members of the Galician parliament]. Lviv: Triada plius, 228 s. [in Ukrainian].

28. Shakh, S. (1960). Mizh Sianom i Dunaiem. Spomyny [Between rivers Danube and San. Memories]. Miunkhen: Khrystyianskyi holos, 439 s. [in Ukrainian].

29. Shakh, S. (1977). De sribnolentyi Sian plyve [Where silvery San floats]. Briussel: Ukrainska drukarnia v Briuseli, 146 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru