Радянські спецслужби та утворення всесоюзної ради Євангельських християн-баптистів (1944-1947 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Радянські спецслужби та утворення всесоюзної ради Євангельських християн-баптистів (1944-1947 рр.)

Коротаєв Олександр - аспірант кафедри історії України, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, пр. Гагаріна, 72, м. Дніпро, індекс 49000, Україна

KOROTAIEV Oleksandr - PhD-student of the Department of history of Ukraine, Oles Honchar Dnipro National University, 72 Gagarina Avenue, Dnipro, index 49000, Ukraine

Анотація

Мета дослідження - на основі аналізу розсекречених документів з архівів колишнього КГБ, дослідити питання походження найбільшого союзу євангеліків СРСР - Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів (ВРЄХБ); встановити роль, яку відіграли радянські спецслужби в цьому процесі. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналіз і синтез; метод індуктивної та дедуктивної логіки) та спеціально-історичних (історико-логічний та системно- структурний) методів. Наукова новизна: введено в науковий обіг ряд невідомих документів, на основі яких з'ясовано походження міжконфесійного релігійного союзу ВРЄХБ, визначено роль, яку грали радянські спецслужби в цьому процесі; розшифровано агентурні псевдоніми найцінніших агентів НКГБ-МГБ (республіканського та обласних пресвітерів) серед євангеліків УРСР; наданий основний перелік завдань, які вони виконували на користь НКГБ-МГБ. Висновки. В ході дослідження встановлено, що міжконфесійний союз ВРЄХБ виник не за бажанням віруючих, а з ініціативи радянських органів держбезпеки. Цим доведено вірність гіпотези, висунутої західними та українськими істориками, на противагу радянсько-російській концепції походження ВРЄХБ. Також встановлено мету створення цього союзу. Вона полягала у прагненні НКГБ-МГБ взяти під негласний централізований контроль діяльність найбільших євангельських конфесій СРСР (євангельських християн і баптистів) та менш чисельних деноміна- цій (п'ятидесятників, дарбістів, тверезників, колосковців), зменшити їх чисельність, уніфікувати віровчення, секуляризувати та радянізувати їх громади. Поставлені цілі досягалися шляхом використання агентури з числа пресвітерсько-керівного складу ВРЄХБ, яку було впроваджено на керівні посади в союзі. Органи НКГБ-МГБ виконували при цьому організуючі, контролюючі та супроводжуючі функції.

Ключові слова: НКГБ-МГБ, євангельські християни-баптисти, агентурно-оперативна діяльність, агентура, цілком таємні (секретні) документи, оперативна розробка. радянська спецслужба євангельський

SOVIET SPECIAL SERVICES AND THE ESTABLISHMENT

OF THE ALL-UNION COUNCIL OF EVANGELICAL BAPTIST

CHRISTIANS (1944-1947)

Abstract

The purpose of the study is to investigate the origin of the largest union of evangelicals in the USSR - the All-Union Council of Evangelical Christian-Baptists (AUCECB); to establish the role played by the Soviet special services in this process. The research methodology is based on a combination of general scientific (analysis and synthesis; method of inductive and deductive logic) and special-historical (historical-logical and systemic-structural) methods. The scientific novelty - a number of completely secret documents were introduced into scientific circulation, on the basis of which the origin of the inter-confessional religious union of the AUCECB was clarified, the role played by the Soviet special services in this process was determined; the agent pseudonyms of the most valuable agents of the NKGB-MGB (republican and regional presbyters) among the evangelicals of the Ukrainian SSR were deciphered; the main list of tasks they performed for the benefit of the NKGB-MGB was provided. Conclusions. In the course of the research, it was established that the inter-confessional union of the AUCECB did not arise at the request of the believers, but at the initiative of the Soviet state security agencies. This proves the validity of the hypothesis put forward by Western and Ukrainian historians, as opposed to the Soviet-Russian concept of the origin of the AUCECB. The purpose of creating this union is also established. It lies in the desire of the NKGB-MGB to take under covert centralized control the activities of the largest evangelical denominations of the USSR (Evangelical Christians and Baptists) and smaller denominations (Pentecostalists, Darbists, teetotalers, Koloskovites), and reduce their number, unify their beliefs, secularize and Sovietize them community The set goals were achieved through the use of agents from among the presbytery-management staff of the AUCECB, who were introduced to leadership positions in the union. At the same time, the bodies of the NKGB-MGB performed organizing, controlling, and supporting functions.

Key words: NKGB-MGB, evangelical Christians-Baptists, agent-operational activity, agency, classified (secret) documents, operational development.

Постановка проблеми. У науковій історіографії існують два протилежні погляди на питання походження найбільшого союзу євангеліків СРСР - Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів (далі ВРЄХБ). Перша точка зору репрезентована працями відомих радянських/російських вчених С. Савінського (Савінський, 1999; Савінський, 2001), М. Одинцова та А. Кочетової (Одинцов, Кочетова, 2014), Т. Нікольської (Никольская, 2009) тощо. За їх твердженням це протестантське об'єднання виникло винятково з ініціативи самих віруючих як закономірне завершення тривалого процесу взаємодії двох споріднених релігійних конфесій (євангельських християн та баптистів) без втручання радянських владних структур. Їх опонентами є не менш відомі західні та українські історики - В. Заватскі (Заватскі, 1995), В. Войналович (Войналович, 2005), О. Бажан та Ю. Данилюк (Бажан, Данилюк, 2000a; Бажан, Данилюк, 2000b) тощо. Вони, навпаки, стверджують, що каталізатором утворення ВРЄХБ була саме радянська держава, а не примарна ініціатива віруючих.

На підтвердження висунутих гіпотез обидва табори дослідників наводять різну наукову аргументацію, однак погоджуються із тим, що питання походження радянського міжконфесійного союзу залишається все ж таки відкритим. Як зазначав російський історик Л. Митрохін, причиною цьому слугувала тривала засекреченість документів радянських спеціальних структур, які займалися впровадженням радянської атеїстичної політики. Дослідження цієї документації, у разі її розсекречення, на думку історика, змогло б пролити світло на питання походження ВРЄХБ (Митрохин, 1997, с. 400).

Зміна політичної ситуації в Україні призвела до прийняття Верховною Радою України Закону «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (09.04.2015), що створило юридичні передумови для пошуку відповіді на питання про характер походження ВРЄХБ.

Аналіз джерел та останні дослідження. Дослідження ґрунтується переважно на архівних джерелах, які зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України (ГДА СБУ) (фонди 1-3, 9, 13, 16, 71). Окремі документи (різні статистичні дані, матеріали про роботу Уповноваженого з питань релігійних культів УРСР) акумульовані в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) та Державному архіві Дніпропетровської області (Держархів Дніпропетровської обл.).

Вивченням роботи радянських спецслужб у середовищі євангельських християн та баптистів (ЄХБ) займалися такі історики, як О. Бажан, Ю. Данилюк, О. Лахно (Бажан, Лахно, 2010) та О. Висовень (Висовень, 2014; Висовень, 2017; Висовень, 2021). Деякі з аспектів агентурно-оперативної роботи радянських органів держбезпеки серед цієї конфесії були також розкриті в працях Л. Бабенко (Бабенко, 2005; Бабенко, 2018), О. Тригуба (Trygub, 2021), О. Лисенка (Лисенко, 2012) та Д. Вєдєнєєва (Веденеев, 2016). Однак пи- танню про походження самого союзу ВРЄХБ та ролі радянських спецслужб у цьому процесі в названих студіях не приділено достатньої уваги. Дана робота є спробою заповнити існуючі прогалини з цієї тематики.

Мета статті - на основі аналізу розсекречених документів з архівів колишнього КДБ, дослідити питання походження найбільшого союзу євангелі- ків СРСР - Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів; встановити роль, яку грали радянські спецслужби в цьому процесі.

Виклад основного матеріалу. 10 листопада 1944 р. офіційні радянські джерела (газета «Известия», вип. № 266 за 1944 р.), а пізніше друкований орган ВРЄХБ «Братський вісник» (1945/1), повідомили радянському суспільству про утворення нового міжконфесійного союзу євангеліків СРСР - ВРЄХБ з центром у Москві. Повідомлялося, що утворення нового релігійного союзу мало добровільний характер, а призначення його керівництва (республіканських та обласних пресвітерів) відбувалося винятково на демократичних засадах. «Дружню родину» нового союзу спочатку склали євангельські християни та баптисти, однак потім до складу ВРЄХБ увійшли Всеукраїнський та Всепольський союзи християн віри євангельської п'ятидесятників, національні братства Прибалтики (Латвії та Естонії), Союз вільних християн (дарбістів) Закарпаття, Союз християн у дусі апостолів (смородин- ців), Союз християн-тверезників (колосковців) та Союз церков Христових Західної Білорусі та України. Таким чином, ВРЄХБ став найбільшим релігійним об'єднанням євангеліків в СРСР та налічував у часи свого розквіту до трьох мільйонів адептів (Синичкин, http://www.rusbaptist). Вказане релігійне об'єднання проіснувало майже пів століття (до лютого 1990 р.), і факт його існування завжди тлумачився радянською пропагандою та радянськими (а пізніше й більшістю російських істориків), як доказ існування свободи совісті та віросповідання в післявоєнному СРСР.

Аналіз нещодавно розсекречених документів органів НКГБ-МГБ Автор свідомо вживає абревіатуру назв НКВД - НКГБ - МГБ - КГБ в російськомовно-му варіанті, солідаризуючись з думкою, що склалася у вітчизняній історіографії про їх не-українське походження та повну політичну і адміністративно-управлінську підпорядко-ваність Москві, в тому числі в питаннях формування та комплектації їх кадрового складу (Шаповалов, 1997, с. 5-18). Додатковим фактором мого вибору саме такої форми написан-ня, послугувала також наявність академічної структури (відділу) по розробці архівів ВУЧК- ГПУ-НКВД-КГБ при Інституті історії НАН України та однойменного часопису («З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ»), який і закріпив цю традицію. Такий підхід суголосний й вимогам українського правопису, за яким власні назви слід подавати незмінними (без перекладу)., що зберігаються в ГДА СБУ (м. Київ) дозволив спростувати дані твердження. Автору вдалося встановити пряму причетність радянських спецслужб до створення ВРЄХБ та введення адміністративної структури управління цим союзом. Так, директивою НКГБ УРСР № 8180/2 від 22 вересня 1944 р. вводилася посада республіканського уповноваженого (пресвітера) ВРЄХБ Посада дорівнювала чину митрополита в РПЦ. по

Україні та посади обласних уповноважених (обласних пресвітерів) ВРЄХБ. За сприяння НКГБ СРСР на посаду республіканського пресвітера УРСР було призначено О. Андреєва (агент «Рязанский»). Кандидатури ж для посад старших обласних пресвітерів України підбирали із числа «перевіреної агентури» вже обласні управління НКГБ (ГДА СБУ, ф. 1, оп. 1, спр. 6, арк. 208-209).

Згідно із директивою НКГБ СРСР № 157 від 12 грудня 1944 р. обласні управління НКГБ УРСР зобов'язувалися провести об'єднання помісних громад євангельських християн із баптистами та підпорядкувати їх впливу московського центру. Процес об'єднання громад наказувалося провести руками республіканського та обласних пресвітерів ВРЄХБ. «Для централізації керівництва» на чолі об'єднаних громад ЄХБ необхідно було поставити обласних пресвітерів ВРЄХБ, призначених із числа перевірених агентів НКГБ. У разі виникнення спротиву об'єднавчим процесам зі сторони рядових вірян, обласні управління НКГБ повинні були придушувати їх оперативним шляхом. Кожну об'єднану громаду органи НКГБ зобов'язувалися забезпечувати надійною агентурою із числа рядових вірян (ГДА СБУ, ф. 9 СС/СР, спр. 19, арк. 223-224).

Реалізація названих директив органами НКГБ викликала жвавий протест серед віруючих (особливо баптистів, менш репрезентованих в новому союзі). Для його придушення був реалізований ряд агентурно-оперативних справ - «Евангелисты», «Мракобесы», «Уповающие», «Бурьян», «Иуды», «Пришельцы», «Фараоны» тощо (ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 565, арк. 22-24, 29-31, 42; ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 569, арк. 20-21, 30-31, 35-36; ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 564, арк. 17). Тому вже у лютому 1946 р. об'єднання ЄХБ України під орудою Всесоюзної ради ЄХБ і створення інституту уповноважених (обласних пресвітерів) ВРЄХБ під кураторством НКГБ було завершено.

Доповідаючи у Москву про пророблену роботу, голова НКГБ УРСР С. Савченко зазначав: «з метою підпорядкування нашому впливу діяльності основної сектантської течії в Україні “євангельських християн та баптистів” нами завершено роботу зі створення інституту старших обласних пресвітерів “ВРЄХБ” та впроваджено на ці посади Так в оригіналі документу. із числа сектантсь

ких авторитетів» (ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 565, арк. 2). Оскільки документу присвоїли високий гриф секретності, прізвища агентів у тексті не проставлено. Аналізуючи інші цілком таємні документи органів НКГБ-МГБ УРСР, вдалося з'ясувати, що цими агентами в Україні були: республіканський пресвітер ВРЄХБ по УРСР О. Андреєв (агент «Рязанський») (ГДА СБУ, ф. 1, оп. 1, спр. 1103, арк. 14) та три його заступники: агент «Антип» (прізвище наразі не з'ясовано) (ГДА СБУ, ф. 13, спр. 511, арк. 19), А. Міцкевич (агент «Косарев») та Д. Пономарчук (агент «Березовський») (ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 564, арк. 21). На посаду обласних пресвітерів ВРЄХБ радянські спец- служби впровадили: по Київській області - Г. Аксьонова (агент «Строгий») (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 3, спр. 32, арк. 50), Дніпропетровській - М. Мельникова (агент «Миргородський») (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 1, спр. 2750, арк. 65), Миколаївській - Ф. Мітряєва (агентурний псевдонім не встановлено) (ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 573, арк. 154), Херсонській - К. Калібабчука (агент «Петровський») (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 1, спр. 738, арк. 231); Закарпатській - Є. Штумпфа (агент «Альфа») (ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 566, арк. 67), Львівській - С. Бричука (агент «Павлов») (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 1, спр. 737, арк. 13), Кам'янець-Подільській - В. Лук'янчука (агентурний псевдонім не встановлено) (ГДА СБУ, ф. 9, спр. 88, арк. 87-89; ГДА СБУ, ф. 3, оп. 1, спр. 330, арк. 59), Тернопільській - П. Теслюка (агент «М») (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 1, спр. 2587, арк. 337) тощо.

У результаті таких дій радянських органів держбезпеки вже на 1947 р. агентурний апарат серед євангельських конфесій УРСР (3/4 з яких становили ЄХ та Б) налічував 2 392 особи (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 1, спр. 476, арк. 229). З аналізу документації голови Ради у справах культів (далі РСРК) УРСР П. Вільхового встановлено, що загальна чисельність керівного апарату ВРЄХБ по Україні на 1947 р. налічувала разом 1 905 осіб (1 - республіканський пресвітер; 3 - його заступники; 25 - старших обласних пресвітерів; 9 - їх помічників та 1 867 - пресвітерів помісних громад), а загальна чисельність союзу ВРЄХБ в УРСР складала близько 120 тис. осіб (ЦДАВО, ф. 4648, оп. 4, спр. 27, арк. 86).

Завдяки дослідженню змісту цілком таємних документів НКГБ-МГБ також вдалося встановити й перелік основних завдань, які виконувала їх агентура із числа пресвітерсько-керівного складу ВРЄХБ. До них відносилися: 1) здійснення контролю за діяльністю членів, підвідомчих їм громад, з метою недопущення «антирадянських випадів» з їх боку; 2) пошук «посібників фашистів», «зрадників» батьківщини, «антивоєнників», агентури іноземних розвідок, яка могла б залишатись і діяти в релігійному середовищі після відступу нацистів; 3) виявлення та агентурна розробка громад ЄХБ (а пізніше й інших конфесій), керівництво яких не бажало реєструватися в РСРК та вступати у ВРЄХБ тощо (ГДА СБУ, ф. 9 СР/СР, спр. 19, арк. 224; ГДА СБУ, ф. 9 УР/СР, спр. 74, арк. 14; ГДА СБУ, ф. 9 УР/СР, спр. 88, арк. 87-89; ГДА СБУ, ф. 1, оп. 1, спр. 6, арк. 46-47; ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 539, арк. 200-204; ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 564, арк. 22; ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 565, арк. 39, 40; ГДА СБУ, ф. 71, оп. 6, спр. 124, арк. 29-30). З документації органів НКГБ- МГБ випливає, що цей перелік завдань не був фіксованим. Їх могли змінювати відповідно до потреб оперативної необхідності або політичної обстановки в країні та за її межами. Загалом, упродовж 1945-1947 рр. антирелігійні підрозділи НКГБ-МГБ УРСР, реалізуючи дані завдання через свою агентуру, «викрили» в середовищі ЄХБ 21 «антирадянське» угрупування та заарештували 480 вірян (ГДА СБУ, ф. 2, оп. 1, спр. 476, арк. 224).

Органи НКГБ-МГБ та РСРК ставили перед пресвітерсько-керівним складом ВРЄХБ, окрім оперативних завдань, ще й завдання суто організаційного характеру. Наприклад, від них вимагали виховувати членів ВРЄХБ у радянському дусі (т.зв. «патріотична робота»), зменшувати кількість громад ВРЄХБ та їх чисельний склад, стежити, щоб дії членів помісних громад не виходили за межі суто формального відправлення релігійних культів тощо (ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 539, арк. 200-204). На виконання цих завдань Президія ВРЄХБ своїми інструктивними листами, написаними всупереч радянському законодавству про культи, зобов'язала республіканських та обласних пресвітерів через пресвітерів помісних громад закрити недільні школи при помісних громадах; заборонити участь (а пізніше і присутність) дітей на богослужіннях; зменшити кількість хрещень, обмеживши вік охрещених (осіб молодших від 18-25 років не допускали до хрещення) (ЦДАВО, ф. 4648, оп. 4, спр. 110, арк. 56); обмежити число проповідників (не більше 3-5 осіб на громаду); ввести цензуру на зміст їх проповідей (ЦДАВО, ф. 4648, оп. 4, спр. 95, арк. 31, 32) та припинити євангелізаційну діяльність і надання будь-якої матеріальної допомоги незаможним членам громади (ЦДАВО, ф. 4648, оп. 4, спр. 2, арк. 24, 50). Натомість Президія ВРЄХБ вимагала від республіканських та обласних пресвітерів розпочати через пресвітерів помісних громад «патріотичну» роботу, спрямовану на виховання підопічної пастви в радянському дусі. Для цього пресвітерів зобов'язали наполегливо запобігати спробам ухиляння пастви від служби в РСЧА «зі зброєю в руках» та відзначення державних (комуністичних) свят (Міжнародного Дня робітників, Дня перемоги над Німеччиною, Дня пам'яті В. Леніна, Дня перемоги над Японією, річниці Жовтневої революції, Дня сталінської Конституції тощо) нарівні з релігійними (Братский вестник, 1945/1, с. 7; Братский вестник, 1946/2, с. 13-15). На сторінках «Братського віснику» (офіційного друкованого органу ВРЄХБ) дедалі частіше публікували заклики Президії ВРЄХБ до прояву «патріотизму» віруючими, «сумлінного виконання законів та розпоряджень уряду»; обов'язковості проходження служби в РСЧА адептами культу «зі зброєю в руках»; організації черги молитовно-патріотичних зібрань, присвячених важливим подіям в історії СРСР; прийняття участі в радянських мітингах та демонстраціях, у виборах у Верховну та місцеві ради; звершення колінопреклоненої молитви на початку богослужінь «за нашу країну - СРСР і усі народи, що її населяють, та за Радянський Уряд» тощо (ЦДАВО, ф. 4648, оп. 4, спр. 24, арк. 5; Братский вестник, 1945/1, с. 7; Братский вестник, 1945/2, с. 40; Братский вестник, 1945/3, с. 12; Братский вестник, 1946/2, с. 13-15).

Водночас, на сторінках журналу пресвітери-агенти друкували статті «патріотичного» змісту, присвячені звеличенню «Країни Рад» та її очільників - «великого вождя світового пролетаріату» Й. Сталіна та «геніального організатора», «вчителя» та «творця Радянської держави» В. Леніна (Братский вестник, 1945/1, с. 6-8, 12; Братский вестник, 1945/2, с. 3; Братский вестник. 1945/3, с. 2; Братский вестник 1946/2, с. 14). А в одному з чисел «Братського вісника», присвяченому 30-й річниці «Великого Жовтня», голова ВРЄХБ Я. Жидков взагалі провів паралель між християнською та комуністичною ідеологіями: «Чимало ясних виразів Самого Христа і Його апостолів говорять про те, що принципи, покладені в основу Жовтневої революції, близькі словами і вченню Христа і

Його апостолів, а значить і дорогі всім нам, віруючим в Христа, Спасителя нашого <...>. Ми, віруючі в Христа Ісуса, повинні добре знати, що Господь наш, керуючий народами і царствами, на місці тюрми народів - царської Росії - висунув славетний радянський лад. Це сталося на основі слів Писання <...> Бог не тільки поставив, а й зміцнив радянську державу» (Братский вестник, 1947/4, с. 5-6). В такий спосіб Я. Жидков від імені усіх адептів ВРЄХБ висловлював повну підтримку та лояльність радянській владі, вивищуючи її в очах тих же самих адептів у ранг «богообраної».

Як стверджував заступник голови РСРК І. Полянського полковник НКГБ Ю. Садовський, використовуючи церкву в політичних цілях, органи НКГБ-МГБ мали на меті через РСРК, Президію ВРЄХБ та інститут її пресвітерів «висушити» та «вихолостити» діяльність помісних громад ЄХБ, звести її до суто «механічного» задоволення релігійних потреб віруючих, а самі громади - перетворити з релігійних організацій у державні радянські установи (Держархів Дніпропетровської обл., ф. 6463, оп. 1, спр. 1, арк. 42 зв.). У своїй доповіді (1947 р.), адресованій членам ЦК ВКП(б) та радянському уряду, той же Ю. Садовський зазначав, що, використовуючи Всесоюзну Раду ЄХБ, інститут її уповноважених та друкований орган «Братський вісник», РСРК (а де-факто НКГБ-МГБ) добилися в конфесійному середовищі СРСР таких результатів: «1. Майже повністю викорінені, раніше панівні, так звані антивоєнні настрої, тобто відмова від служби в армії зі зброєю в руках. Ілюстрацією цього стану є майже поголовна участь військовозобов'язаних баптистів у Вітчизняній війні та доволі широко розгорнута в громадах патріотична робота, що не припинено й дотепер; 2. Поступово вводиться чітка централізація та ієрархічна система, що займає місце колишньої фактичної децентралізації і анархічного існування окремих громад. Тільки релігійно- консультативні функції керівних колегіальних центрів, властиві їм у недалекому минулому, поступилися нині місцем твердому адміністративно- організаційному курсу, що здійснюється одноосібним представником центру, з одночасним збереженням і релігійного авторитету <...>. Цей курс, що докорінно змінює і вже змінив обриси колишнього сектантства, досить послідовно і чітко проводився ВРЄХБ через його республіканських і обласних «старших пресвітерів» (аналогічних митрополитам і єпископам православної церкви), через періодичний орган ВРЄХБ - журнал «Братський вісник» і за допомогою циркулярних листів ВРЕХБ, адресованих місцевим громадам <...> » (Германюк, 2008, с. 149).

Завдяки такій злагодженій діяльності керівництва ВРЄХБ і НКГБ-МГБ в період з 1944 по 1947 рр., за даними голови РСРК УРСР П. Вільхового, кількість громад ЄХБ УРСР скоротилася з 2 174 (110 тис. осіб) до 1 875 (95 457 осіб) (ЦДАВО, ф. 4648, оп. 4, спр. 4, арк. 81, 82). Паралельно із цим зросла кількість оперативних розробок «антирадянського» елементу в середині цих громад. Так, за даними МГБ УРСР, у 1950 р. їх співробітники розробляли за «анти- радянську діяльність по сектантській лінії» вже 3 540 осіб (за 211 агентурними справами проходило - 1 635 осіб, за справами-формулярами - 1 529, за обліково-наглядовими справами - 376 осіб) (ГДА СБУ, ф. 1, оп. 1, спр. 1102, арк. 34, 35).

Висновки

Отже, можна стверджувати, що аналіз уведених в обіг розсекречених матеріалів колишнього КГБ дав можливість встановити, що міжконфесійний союз ВРЄХБ виник не за бажанням віруючих, а з ініціативи радянських органів держбезпеки. Доведено правильність гіпотези, висунутої західними та українськими істориками, на противагу радянсько-російській концепції походження ВРЄХБ. Також встановлено мету створення цього союзу - прагнення НКГБ-МГБ взяти під негласний централізований контроль діяльність найбільших євангельських конфесій СРСР (євангельських християн і баптистів) та менш чисельних деномінацій (п'ятидесятників, дар- бістів, тверезників, колосковців), зменшити їх чисельність, уніфікувати віровчення, секуляризувати та радянізувати їх громади. Задекларовані цілі досягалися шляхом використання агентури з числа пресвітерсько-керівного складу ВРЄХБ, яку було впроваджено на керівні посади в даному союзі. Органи НКГБ-МГБ виконували при цьому організуючі, контролюючі та супроводжуючі функції.

Список використаних джерел та літератури

Бабенко, Л. Л. (2005). Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років ХХ століття. Краєзнавство, 14, 78-83.

Бабенко, Л. Л. (2018). Протестантські конфесії в оперативних розробках радянських органів державної безпеки (1940-1950-ті рр.). Історія релігій в Україні: Науковий щорічник, 28/1, 348-366.

Бажан, О. Г. & Данилюк, Ю. З. (2000a). Випробування вірою: Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950-х - 1980-ті рр. [НАН України; Інститут історії України; Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”]. Київ: Інститут історії України НАН України, 329 с.

Бажан, О. Г. & Данилюк, Ю. З. (2000b). Опозиція в Україні. Київ: Рідний край, 616 с.

Бажан, О. Г. & Лахно, О. П. (2010). Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960-1980-х рр. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, 1 (34), 282-300.

Братский вестник. Москва: ВСЕХБ. 1945/1.

Братский вестник. Москва: ВСЕХБ. 1945/2.

Братский вестник. Москва: ВСЕХБ. 1945/3.

Братский вестник. Москва: ВСЕХБ. 1946/2.

Братский вестник. Москва: ВСЕХБ. 1947/4.

Вєдєнєєв, Д. В. & Лисенко, О. Є. (2012). Релігійні конфесії України як об'єкт оперативної розробки німецьких і радянських спецслужб (1943-1945 рр.). Український історичний журнал, 4, 104-126.

Веденеев, Д. В. (2016). Атеисты в мундирах: Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины. Москва: Алгоритм, 496 с.

Висовень, О. І. (2017). Агентурно-оперативна та профілактична робота органів МДБ-КДБ УРСР щодо громади євангельських християн-баптистів (друга половина ХХ ст.). Етнічна історія народів Європи, (53), 123-129.

Висовень, О. І. (2014). Каральні заходи радянського тоталітарного режиму проти євангельських християн-баптистів УРСР (друга половина ХХ ст.). З архівів ВУЧК-ГПУ- НКВД-КГБ, 2 (43), 457-468.

Висовень, О. І. (2021). Громади євангельських християн-баптистів радянської України в політичних, соціокультурних вимірах тоталітарної доби (40 - 80-ті рр. ХХ ст.): (дис. ... докт. іст. наук: 07.00.01 - Історія України). Переяслав, 528 с.

Войналович, В. А. (2005). Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960-х років: політологічний дискурс. Київ: Світогляд, 741 с.

Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ).

Германюк, С. Г. (ред.). (2008). Церковь должна оставаться церковью: необратимые десятилетия (1917-1937) в истории евангельского и баптистского движения. Москва: МСЦ ЕХБ, 427 с.

Державний архів Дніпропетровської області (Держархів Дніпропетровської обл.).

Заватски, В. В. (1995). Евангелическое движение в СССР после Второй мировой вой ны. Москва: Гарант, 559 с.

Митрохин, Л. Н. (1997). Баптизм: история и современность (философско-социологические очерки). Санкт-Петербург: РХГИ, 480 с.

Никольская, Т. Л. (2009). Русский протестантизм и государственная власть в 1905-1991 годах. Санкт-Петербург, 356 с.

Одинцов, М. И. & Кочетова, А. С. (2014). Конфессиональная политика в Советском Союзе в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Москва: Научнополитическая книга; Политическая энциклопедия, 317 с.

Савинский, С. Н. (1999). История евангельских христиан баптистов Украины, России, Белоруссии (1867-1917). Санкт-Петербург: Библия для всех, 424 с.

Савинский, С. Н. (2001). История евангельских христиан баптистов Украины, России, Белоруссии (1917-1967). Санкт-Петербург: Библия для всех, 441 с.

Синичкин, А. В. О динамике роста братства ЕХБ с 1945 по 1965 год. URL: http:// www.rusbaptist.stunda.org/dop/statist.htm (дата звернення: 21.05.2022).

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України).

Шаповалов, Ю. І., Пристайко, В. І. & Золотарьов, В. А. (1997). ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. Київ: Абрис, 608 с.

Trygub, O. Р. (2021). Agent-Operational Activities of Soviet Security Services in A Protestant Environment (1945 - 1953). Occasional Papers on Religion in Eastern Europe. Vol. 41: Iss. 4, Article 7. URL: https://digitalcommons.georgefox.edU/ree/vol41/iss4/7 (дата звернення: 21.05.2022).

References

Babenko, L. L. (2005). Protestantski hromady Bukovyny: represii ta peresliduvannia 40- 50-kh rokiv ХХ stolittia [Protestant communities in Bukovina: repression and persecution of the 1940s and 1950s]. Kraieznavstvo, 14, 78-83. [in Ukrainian].

Babenko, L. L. (2018). Protestantski konfesii v operatyvnykh rozrobkakh radianskykh orhaniv derzhavnoi bezpeky (1940-1950-ti rr.) [Protestant denominations in the operational developments of the Soviet state security agencies (1940s - 1950s)]. Istoriia relihii v Ukraini: Naukovyi shchorichnyk, 28/1, 348-366. [in Ukrainian].

Bazhan, O. H. & Danyliuk, Yu. Z. (2000a). Vyprobuvannia viroiu: Borotba za realizat- siiu prav i svobod viruiuchykh v Ukraini v druhii polovyni 1950-kh - 1980-ti rr. [The Test of Faith: The Struggle for the Realization of the Rights and Freedoms of Believers in Ukraine in the Second Half of the 1950s and 1980s]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NANU, 329 s. [in Ukrainian].

Bazhan, O. H. & Danyliuk, Yu. Z. (2000b). Opozytsiia v Ukraini [Opposition in Ukraine]. Kyiv: Ridnyi krai, 616 s. [in Ukrainian].

Bazhan, O. H. & Lakhno, O. P. (2010). Zakhody radianskykh spetssluzhb z obmezhen- nia opozytsiinoho rukhu v seredovyshchi yevanhelskykh khrystyian-baptystiv u 1960-1980- kh rr. [Measures of the Soviet Special Services to Restrict the Opposition Movement among Evangelical Baptists in the 1960s and 1980s]. Z arkhiviv VUChK-GPU-NKVD-KGB, 1 (34), 282-300. [in Ukrainian].

Bratskiy viestnik [Fellowship Bulletin]. Moskva: VSEKhB. 1945/1. [in Russian].

Bratskiy viestnik [Fellowship Bulletin]. Moskva: VSEKhB. 1945/2. [in Russian].

Bratskiy viestnik [Fellowship Bulletin]. Moskva: VSEKhB. 1945/3. [in Russian].

Bratskiy viestnik [Fellowship Bulletin]. Moskva: VSEKhB. 1946/2. [in Russian].

Bratskiy viestnik [Fellowship Bulletin]. Moskva: VSEKhB. 1947/4. [in Russian].

Viedienieiev, D. V. & Lysenko, O. Ye. (2012). Relihiini konfesii Ukrainy yak ob'iekt ope- ratyvnoi rozrobky nimetskykh i radianskykh spetssluzhb (1943-1945 rr.) [Religious denominations of Ukraine as an object of operational development of German and Soviet special services (1943-1945)]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 104-126. [in Ukrainian].

Viedienieiev, D. V. (2016). Ateisty v mundirakh: Sovietskiie spetssluzhby i rieligiozna- ia sfiera Ukrainy [Atheists in Uniforms: Soviet Secret Services and the Religious Sphere of Ukraine]. Moskva: Algoritm, 496 s. [in Russian].

Vysoven, O. I. (2017). Ahenturno-operatyvna ta profilaktychna robota orhaniv MDB- KDB URSR shchodo hromady yevanhelskykh khrystyian-baptystiv (druha polovyna ХХ st.) [Agency-operational and preventive work of the MGB-KGB of the USSR on the community of Evangelical Baptists (second half of the twentieth century)]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy, (53), 123-129. [in Ukrainian].

Vysoven, O. I. (2014). Karalni zakhody radianskoho totalitarnoho rezhymu proty yevanhelskykh khrystyian-baptystiv URSR (druha polovyna XX st.) [Punitive measures of the Soviet totalitarian regime against the Evangelical Baptists of the USSR (second half of the twentieth century)]. Zarkhiviv VUChK-GPU-NKVD-KGB, 2 (43), 457-468. [in Ukrainian].

Vysoven, O. I. (2021). Hromady yevanhelskykh khrystyian-baptystiv radianskoi Ukrainy v politychnykh, sotsiokulturnykh vymirakh totalitarnoi doby (40 - 80-ti rr. XX st.) [Communities of Evangelical Baptists of Soviet Ukraine in the political, socio-cultural dimensions of the totalitarian era (40 - 80's of the twentieth century) (Candidate's thesis). Pereiaslav, 528 s. [in Ukrainian].

Voinalovych, V. A. (2005). Partiino-derzhavna polityka shchodo relihii ta relihiinykh instytutsii v Ukraini 1940 - 1960-kh rokiv: politolohichnyi dyskurs [Party-State Policy on Religion and Religious Institutions in Ukraine in the 1940s and 1960s: Political Discourse]. Kyiv: Svitohliad, 741 s. [in Ukrainian].

Haluzevyi derzhavnyi arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrainy [Security Service of Ukraine Sectoral State Archive]. [in Russian].

Germanyuk, S. G. (red.). (2008). Tserkov dolzhna ostavatsya tserkovyu: neobratimyie desyatiletiya (1917-1937) v istorii evangelskogo i baptistskogo dvizheniya [The Church Must Remain the Church: Irreversible Decades (1917-1937) in the History of the Evangelical and Baptist Movement]. Moskva: MSTs EKhB, 427 s. [in Russian].

Derzhavnyi arkhiv Dnipropetrovskoi oblasti [State Archives of Dnipropetrovsk region]. [in Russian].

Zavatski, V. V. (1995). Evangelicheskoe dvizhenie v SSSR posle Vtoroy mirovoy voynyi [Evangelical movement in the USSR after World War II]. Moskva: Garant, 559 s. [in Russian].

Mitrohin, L. N. (1997). Baptizm: istoriya i sovremennost (filosofsko-sotsiologicheskie ocherki) [Baptism: history and modernity (philosophical and sociological essays)]. Sankt- Peterburg: RHGI, 480 s. [in Russian].

Nikolskaya, T. L. (2009). Russkiy protestantizm i gosudarstvennaya vlast v 19051991 godah [Russian Protestantism and State Power in 1905-1991]. Sankt-Peterburg, 356 s. [in Russian].

Odintsov, M. I. & Kochetova, A. S. (2014). Konfessionalnaya politika v Sovetskom Soyuze v godyi Velikoy Otechestvennoy voynyi 1941-1945 gg. [Confessional policy in the Soviet Union during the Great Patriotic War of 1941-1945]. Moskva: Nauchno-politicheskaya kniga; Politicheskaya entsiklopediya, 317 s. [in Russian].

Savinskiy, S. N. (1999). Istoriya evangelskih hristian baptistov Ukrainyi, Rossii, Belorussii (1867-1917) [History of Evangelical Christian Baptists in Ukraine, Russia, Belarus (18671917)]. Sankt-Peterburg: Bibliya dlya vseh, 424 s. [in Russian].

Savinskiy, S. N. (2001). Istoriya evangelskih hristian baptistov Ukrainyi, Rossii, Belorussii (1917-1967) [History of Evangelical Christian Baptists in Ukraine, Russia, Belarus (18671917)]. Sankt-Peterburg: Bibliya dlya vseh, 441 s. [in Russian].

Sinichkin, A. V. O dinamike rosta bratstva EKhB s 1945 po 1965 god [On the growth dynamics of the ECB brotherhood from 1945 to 1965]. Retrieved from http://www.rusbaptist. stunda.org/dop/statist.htm [in Russian].

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnia Ukrainy [The Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine]. [in Russian].

Shapovalov, Yu. I., Prystaiko, V. I. & Zolotarov, V. A. (1997). ChK-GPU-NKVD v Ukraini: osoby, fakty, dokumenty [Cheka-GPU-NKVD in Ukraine: persons, facts, documents]. Kyiv: Abrys, 608 s. [in Ukrainian].

Trygub, O. Р. (2021). Agent-Operational Activities of Soviet Security Services in A Protestant Environment (1945-1953). Occasional Papers on Religion in Eastern Europe. Vol. 41: Iss. 4, Article 7. Retrieved from https://digitalcommons.georgefox.edu/ree/vol41/ iss4/7 [in English].

Размещено на Allbest.ru