Поховання 1922–1991 рр. Глухівського єврейського цвинтаря в контексті історії єврейської громади міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Поховання 1922-1991 рр. Глухівського єврейського цвинтаря в контексті історії єврейської громади міста

Гриценко Андрій,

доктор педагогічних наук, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання

Назарова Віра,

кандидат історичних наук, співзасновник генеалогічного порталу «Єврейське коріння», засновник проєктів «Онлайн-школа прикладної некрополістики «P.S. до долі» та «Вихованцям глухівських гімназій присвячується…», керівник проєкту «Ніч історії Глухова»

м. Глухів

м. Рамат-Ган

Анотація

Мета дослідження - вивчення складових історії єврейської громади міста Глухова через виявлення відомих персоналій із числа євреїв міста, похованих на єврейському кладовищі в радянський період. Це дасть можливість популяризувати дослідження іудейських і православних кладовищ північного сходу України та у подальшому внести найбільш цінні старовинні надгробки єврейського кладовища м. Глухова до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах аналізу, синтезу, узагальнення, а також на принципах історизму, науковості, верифікації та використанні спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна: впершебуло здійснено дослідження у контексті діяльності відомих діячів - членів єврейської громади Глухова, які зробили значний внесок у культуру, економіку та інші сфери життя міста та регіону. Висновки. Аналіз наукової розробки досліджуваної теми дозволяє дійти висновку, що життєпис похованих на єврейському цвинтарі м. Глухова представників єврейської громади Сіверщини має велике значення для вивчення регіональної історії. З проаналізованих нами 268 намогильних плит захоронень радянського періоду глухівського єврейського кладовища жоден життєпис ґрунтовно істориками не вивчався. Більше того, залишається актуальним питання збереження пам'яток цього кладовища з метою їх подальшого використання як об'єктів музейного показу надгробків і поховань. Тому, представлена у статті проблема не вичерпується і має перспективи подальшого розвитку у контексті комплексного підходу в ході дослідження міських некрополів, а також поховань на прикладі єврейського кладовища м. Глухова.

Ключові слова: Глухів, єврейське кладовище, поховання, надгробки, пам'ятки культури, епітафії, охорона пам'яток.

Abstract

єврей радянський громада кладовище

Burial of the Hlukhiv Jewish cemetery in 1922-1991 in the context of the history of the city's Jewish community

Hrytsenko Andrii - Doctor of Pedagogical Sciences, Head of the Department of History, Law and Teaching Methods Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, 24, Kyiv-Moscow Street, Hlukhiv, index 41430, Ukraine

Nazarova Vira - Candidate of Historical Sciences, co-founder of the genealogical portal «Jewish Roots»; founder of the projects «Online School of Applied Necropolis «P.S. to Fate»» and «Dedicated to Pupils of Glukhov Gymnasiums.»; Head of the project «Night of the History of Glukhov», 18/6, Savion Street, Ramat Gan, index 5257531, Israel

The purpose of the research is to study the components of the history of the Jewish community in Hlukhiv by identifying some of the most famous personalities among the city's Jews buried in the Jewish cemetery during the Soviet era. Ancient tombstones of the Jewish cemetery in Hlukhiv to the State Register of Immovable Monuments of Ukraine. The research methodology is based on general scientific principles of analysis, synthesis, generalization, as well as on the principles of historicism, scientificity, verification, and use of special historical (historical-typological, historical-systemic) methods. Scientific novelty: for the first time a study was conducted in the context of the activities of famous figures - members of the Jewish community of Hlukhiv, who made significant contributions to culture, economy, and other spheres of life in the city and region. Conclusions. The analysis of the scientific development of the researched topic allows us to conclude that the biography of the representatives of the Jewish community of Sivershchyna buried in the Jewish cemetery in Hlukhiv is of great importance for the study of regional history. After all, of the 268 burial slabs of the Soviet period of the Hlukhiv Jewish cemetery that we analyzed, none of the biographies have been thoroughly studied by historians. Moreover, the preservation of the monuments of the Hlukhiv Jewish cemetery remains relevant for further use as objects of a museum display of tombstones and burials, in particular. Therefore, the problem presented in the article is not exhaustive and has prospects for further development in the context of an integrated approach in the study of urban necropolises, as well as burials on the example of the Jewish cemetery in Hlukhiv.

Key words: Hlukhiv, Jewish cemetery, burial grounds, tombstones, cultural monuments epitaphs, monuments protection.

Основна частина

Постановка проблеми. В історичній ретроспективі розвитку таких прикордонних регіонів, як Сіверщина, актуальним аспектом дослідження є покращення міжнаціонального діалогу та співпраці українців та євреїв, адже установлення міжнаціональних миру і спокою є одним із дороговказів розвитку та удосконалення сучасного багатонаціонального суспільства України.

Актуальності темі надає також необхідність негайного зупинення руйнування надгробків глухівського кладовища, які не підпадають під державну охорону через відсутність статусу пам'яток культури. Комплексний історичний, генеалогічний та некрополістичний аналіз досліджуваних надгробків, більшість з яких має незадовільний стан, допоможе їх збереженню та охорони в подальшому. Актуальність нашого дослідження зумовлена ще й відсутністю фундаментальних та прикладних досліджень надгробків єврейських кладовищ радянського періоду на Сіверщині та, зокрема, у Глухові. Не менш важливою залишається потреба з вивчення та уведення до наукового обігу історичних даних, одержаних з надгробків глухівського кладовища, які поступово руйнуються.

Аналіз джерел та останні дослідження. Джерельна база статті складається з писемних, речових та зображальних матеріалів. Крім опрацювання архівних матеріалів (Держархів Сумської області, ф. р. 2196, оп. 13, спр. 15; Держархів Чернігівської області, ф. р. 4533, оп. 1, спр. 1) нами були використані речові джерела, які являють собою надгробки 1922-1991 рр., розташованих на глухівському єврейському кладовищі. У ході дослідження проводилися натурні обстеження і фотофіксація всіх знайдених надгробків.

За радянських часів дослідженню історії Глухова особливої уваги не приділялося. Лише у пострадянський період життя та діяльність єврейської громади Глухова частково досліджували українські дослідники А. Морозова (Морозова, 2005, с. 55-59; Морозова, 2009, с. 5-277; Морозова, 2003, с. 128 - 137) і С. Бельман (Бельман, 2014, с. 39-40). Першим почав вивчати історію євреїв Глухова краєзнавець М. Часницький (Часницкий, 2009; Часницкий, 2011). Теми історії громади у XIX - на початку XX ст. торкалась В. Назарова (Назарова, 2014; Назарова, 2019, с. 203-211; Назарова, 2019, с. 178-184). Ряд учених (Ю. Коваленко (Коваленко, 2009, с. 1), Н. Зайцева (Зайцева, 2013, с. 53 - 55 тощо), досліджуючи історичні поховання на кладовищах Глухова, практично не торкались означеної теми. Таким чином, незважаючи на наявність низки публікацій та дисертації В. Назарової про життя і діяльність єврейської громади м. Глухова у XIX - на початку XX ст. й опису ряду поховальних пам'яток, названа тематика жодним дослідником ніколи не вивчалася.

Метою статті є вивчення складових історії єврейської громади міста Глухова через виявлення відомих персоналій із числа євреїв міста, похованих на єврейському кладовищі в радянський період. Це дасть можливість популяризувати дослідження іудейських і православних кладовищ північного сходу України та у подальшому внести найбільш цінні старовинні надгробки єврейського кладовища м. Глухова до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Виклад основного матеріалу. На території сучасної Сумської області євреї з'явилися після 1794 року і принесли на ці землі свою культуру, мову та традиції. На відміну від інших регіонів України (Поділля, Галичина,

Буковина, Одещина тощо) на півночі нинішньої Сумщини не існувало великих хасидських осередків. Події ХХ ст. (революції, Друга світова війна, міграція у великі міста, боротьба з релігією) справили значний вплив на євреїв, доля яких виявилася куди більш складнішою і трагічнішою, ніж навіть українців. Закриття синагог, Голокост з масовим винищенням єврейського населення, призвели до поступового зникнення у радянському суспільстві традиційного єврейського способу життя, його соціальної структури і культурної складової, спричинили масову асиміляцію та втрату знання єврейської мови. Відповідно, були втрачені практично всі матеріальні пам'ятки єврейської культури та мистецтва - синагоги, сувої та книги. Чи не єдиними матеріальними свідченнями існування цієї нації залишилися поодинокі єврейські кладовища. Саме кам'яні надгробки та намогильні плити з традиційним різьбленим декором та епітафіями на івриті, представляють значну цінність з точки зору джерел історії, генеалогії, літератури і мистецтва.

Серед інших єврейських кладовищ цвинтар у Глухові вирізняється масовістю збережених понад 1 тис. намогильних плит. Утім, є можливість прочитати імена лише 352 похованих осіб, з них 268, які померли у радянський період. Нами було проведено часткова фіксація надгробків кладовища та проведено аналіз списків похованих. Зібрані історичні дані мають історичну, наукову, екологічну та хронологічну цінність і дають можливість визначити особливості розвитку глухівської єврейської громади, її найбільш відомих представників, носіїв єврейських традицій та культури за радянської доби.

У результаті проведення польових робіт на єврейському кладовищі ми прийшли до висновку, що на цвинтарі існували окремі ділянки для поховань жінок і чоловіків. Із 1040 наявних надгробків, більшість (758 або 72,9%) мають задовільний стан. З їх числа нами проаналізовано 259 намогильних плит за - хоронень радянського періоду. У них поховано 268 представників єврейської громади міста (більшість, 146 або 54,5% - це чоловіки). При цьому, найбільше, по 11 людей поховано в 1970, 1981 та 1982 рр. (з них, чоловіків, відповідно, 8, 4 та 4), 9 - у 1922 р., та по 8 - у 1959 і 1987 рр. (з них, чоловіків, 8, 4 та 2, відповідно). В розрізі десятиліть, найбільше чоловіків померло в 1960-ті рр. (39), у 1920-ті (29) та 1950-ті рр. (25), а жінок - у 1980-ті (37), 1960-ті (28) та 1970-ті рр. (22). Загалом, саме 1960-ті рр. стали періодом, коли було найбільше поховань - 67. Також цей період став останнім, коли у єврейській громаді помирало більше чоловіків, ніж жінок. У 1970-1980-ті рр. переважала смертність саме жінок (відповідно, 22 проти 18 та 37 проти 14). З 1971 по 1991 р. померло 32 чоловіка та 59 жінок. Найбільше різнилось гендерне співвідношення у 1920-ті рр. (6 жінок та 28 чоловіків) і у 1930-ті рр. (2 жінок та 12 чоловіків).

Для вироблення ефективної класифікації збережених об'єктів культурної спадщини єврейського кладовища нами було опрацьовано положення вітчизняного законодавства та ряд сучасних пам'яткознавчих наукових розробок. Це дало можливість визначити видову та типологічну приналежність поховальних об'єктів, а також їх розташувати за типологічним (хронологічним) принципом. Ми згодні з думкою науковців Е. Піскової та Л. Федорової (Денисенко, 2015, с. 198), що ці пам'ятки, доцільно класифікувати за двома типами: 1) змістом зосередженої в об'єктах інформації та 2) формально - типологічними ознаками носіїв цієї інформації. Крім того, нерухомі історичні пам'ятки доцільно пов'язувати з певними історичними подіями (фактами, особами) загальнолюдського й етносоціального значення (Піскова, 2007, с. 196).

У відповідності з формально-типологічними ознаками нерухомих пам'яток історії наявні об'єкти культурної спадщини єврейського кладовища Глухова мають стосунок до поховань (Денисенко, 2015, с. 199). У нашому випадку це поховання цілих родів відомих діячів - членів єврейської громади Глухова, які зробили значний внесок у культуру, економіку та інші сфери життя регіону. Загалом, серед 268 похованих на єврейському цвинтарі у радянський період представлено 158 варіантів прізвищ. Найрозповсюдженіші Непомнящі - 10 (з них 5 чоловіків) та Каплунови - 9 (з них 5 чоловіків). Також подібні до останнього Каплан (1 жінка) та Калтунов (1 чоловік). Ще шість - з роду Дворкіних. По 5 разів зустрічається прізвища Вайнерів (з них 4 жінки), Красовицьких (з них 4 чоловіки) та Фішкінів (з них 4 чоловіки). По чотири рази зустрічаються прізвища: Воловики, Гендліни, Гінзбурги, Двоскіни та Руцкіни. Ще тричі зустрічаються 12 прізвищ та двічі - 27. Решта (128) по одному разу.

На основі проведеного історично-біографічного дослідження, щонайменше 15 поховальних об'єктів мають значне історико-культурне значення. Однак, нами не було знайдено могил знаних представників єврейської громади міста, що померли в 1920-1930-ті рр. В той же час, у 1944-1991 рр. на єврейському цвинтарі міста Глухова було поховано чимало відомих людей, які зробили свій внесок у розвиток міста та залишили про себе добру пам'ять. Серед інших - лікар З. Браверман (надгробок №0857), фотограф М. Гендлін (надг. №0171), завуч Слоутської школи Б. Красовицький (надг. №0195), тренер глухівської футбольної команди «Спартак» Б. Кармен (надг. №0159), голова єврейської громади міста А. Ізраїтель (надг. №0757), начальник Глухівського міськуправління Г. Берман (надг. №0975), кондитер М. Юдкевич (надг. №0230), директор магазину «Воєнторг» на «стометрівці» І. Каплунов (надг. №0343), перукарі О. Негінський (надг. №0314), Я. Негінський (надг. №0350) та Є. Добрушин (надг. №0223; голова Глухівської промкооперативної артілі «Третій вирішальний рік п'ятирічки») та багато інших. Детально зупинимося на особистостях лише деяких із них.

Зиновій Аркадійович Браверман (він же Зиновій Львович та Залман Аронович) народився 26 грудня 1899 р. у Глухові. У 1920-і рр. Браверман навчався у Києві, де здобув медичну освіту. У 1930-і рр. працював у Глухові терапевтом та викладав у медичному технікумі (згодом фельдшерсько-акушерська школа), який готував фельдшерів, акушерок та медичних сестер. 1941 року Браверман разом з частиною педагогічного складу і випускників школи склав кістяк евако - госпіталя, що сформувався в Глухові. Усю війну Зиновій Аркадійович пройшов, працюючи у шпиталях військовим лікарем 3-го рангу. Після закінчення війни

Браверман працював завідувачем терапевтичного відділення у глухівській лікарні. М. Часницький у своїй книзі «Глухів. Євреї. Пам'ять жива…» згадує, що лікар Браверман був терапевтом «від бога». Коли йому відмовили ноги, його возили на колясці, а він робив неймовірне - піднімав на ноги майже безнадійно хворих. Був дуже вимогливий до себе і ніколи не підвищував голосу на підлеглих (Часницкий, 2009, с. 65, 121). Помер 1961 р.

Борис Павлович Кармен народився 4 квітня 1921 р. Після школи працював на «Харчокомбінаті». У 1941 р. після курсів у Саратові офіцером потрапив на фронт, брав участь в обороні Москви, у Сталінградській битві. На Курській дузі отримав важке поранення, ставши інвалідом. Мав нагороди: орден Червоної Зірки, Вітчизняної війни, медаль «За звитягу». Після закінчення німецько-радянської війни Б. Кармен у 1946 р. очолив футбольну команду «Спартак», а потім керував ДЗГ «Спартак» до 1954 р. на посаді голови ДЗГ «Авангард» (Романенко, 2016, с. 14; Єроха, 2016, с. 30). З 1954 і до 1963 р. був директором міського стадіону «Спартак», а з 1964 по 1967 р. тренував глу - хівську футбольну команду «Спартак». Під час керівництва стадіоном, спорт у місті розвивався досить активно. Стадіон не пустував будь-якої пори року. Влітку - футбол, волейбол, баскетбол, спортивні змагання, узимку - ковзанка, хокей. Звучала музика, було організовано прокат інвентарю (Часницкий, 2009, с. 79). Наприкінці 1960-х рр. брав активну участь у будівництві стадіону «Дружба». На думку фахівців того часу, Б. Кармен все свою життя присвятив спорту, стадіону, футболу, рідному Глухову, був гарним спортивним організатором (Романенко, 2016, с. 16-19). Помер 30 жовтня 1989 р.

Беніамін Ісаакович Красовицький народився 13 вересня 1921 р. у м. Се - редина-Буда. У 1928 р. разом з батьками переїхав до м. Глухова, де навчався у Глухівській середній школі №2. У званні старшого лейтенанта брав участь у німецько-радянській війні. Був двічі поранений у червні 1944 та січні 1945 р. Після повернення до Глухова навчався на мовно-літературному факультеті Глухівського державного педінституту. З серпня 1948 р. майже чотири десятиліття свого життя віддав освітній діяльності. Понад 22 роки працював завідувачем навчальної частини (завучем) Слоутської середньої школи (Часницкий, 2011, с. 290; Гриценко, 2019, с. 354). У 1957-1972 рр. був редактором колгоспної багатотиражної газети «Чапаєвець» (Бистров, 1954, с. 2). Також Беніаман Ісакович гарно грав у футбол, був півзахисником футбольної команди «Чапаєвець» (Єроха, 1985, с. 4). У 1949 р. він заснував в сільському клубі драматичний гурток. Передчасно помер 28 червня 1982 р. у Слоуті (Часницкий, 2011, с. 290).

Розповідаючи про поховання 1922-1991 рр., слід окремо звернути увагу на могили родичів радянського актора театру та кіно Анатолія Равиковича. Його пращури оселилися у Глухові незадовго до 1917 р. Дядько актора за батьківською лінією, Григорій Мойсейович Равикович, приїхав до Глухова з Чорнобиля і влаштувався працювати майстром на шкіряний завод. Трохи згодом на цьому ж заводі працював і батько актора (Равикович, 2008, с. 7-13). Після Другої світової війни разом із дружиною, Фанею Абрамівною, знову повернувся до Глухова, де й помер у 1955 р. Г. Равикович похований на єврейському цвинтарі міста. У 1981 р. там же була похована його дочка - Іда Григорівна Давидова, а у 2014 р. - онука, Зінаїда Йосипівна (Держархів Сумської області, ф. р. 2196, оп. 13, спр. 15, арк. 14, 17).

Батьки Анатолія Равиковича по материнській лінії теж влаштувалися у Глухові до 1917 р. Його дід, Нісон Лейбович Єдідін, був власником пекарні, де сам випікав хліб для сім'ї та на продаж. Після евакуації у роки Другої світової війни знову повернувся до Глухова. Був членом ініціативної групи глухівської єврейської громади, активно піклувався про надання євреям міста приміщення під синагогу. Помер у липні 1950 р., похований на глухівському єврейському цвинтарі. Його дружина, Бася Єдідіна, пережила чоловіка лише на 4 роки. Бабуся Анатолія Равиковича похована там же, поряд із дочкою Сонею. Софія Нісонівна Рустамова, тітка актора по материнській лінії, померла у 1969 р. (Равикович, 2008, с. 7-13).

Аналіз наукової розробки досліджуваної теми дозволяє дійти висновку, що життєпис похованих на єврейському цвинтарі м. Глухова представників єврейської громади Сіверщини має велике значення для вивчення регіональної історії. З проаналізованих нами 268 намогильних плит захоро - нень радянського періоду глухівського єврейського кладовища жоден життєпис ґрунтовно істориками не вивчався. Більше того, залишається актуальним питання збереження пам'яток цього кладовища з метою їх подальшого використання як об'єктів музейного показу надгробків і поховань. Тому, представлена у статті проблема не вичерпується і має перспективи подальшого розвитку у контексті комплексного підходу в ході дослідження міських некрополів, а також поховань на прикладі єврейського кладовища м. Глухова, зокрема й пошуку відомих представників, похованих у 1920-1930-х рр.

Список використаних джерел і літератури

1. Бельман, С. (2014). Еврейские погромы Гражданской войны: хроника трагедии и помощи пострадавшим. Євреї Лівобережної України. Історія та культура: матер. IX Міжн. наук. семінару (сс. 35-51). Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2014.

2. Бистров, Б. (1954). Колгоспна «Колючка». За перемогу, 73 (8 вересня), 2.

3. Гриценко, А.П. (2019). Петро Петрович Костюченко - перший Герой Соціалістичної Праці на Глухівщині: переваги та недоліки ідеології державних заохочень у СРСР. Сіверщина в історії України, (12), 353-357.

4. Денисенко, Г.Г., Івакін, Г.Ю., Катаргіна, Т. І., Ковпаненко, Н.Г., Кот, С. І., Скрипник, П. І., Тимофієнко, В. І., Титова, О.М. &Федорова, Л.Д. (2015). Культурна спадщина в контексті «Зводу пам'яток історії та культури України». Київ: Інститут історії України, 486 с.

5. Державний архів Сумської області.

6. Державний архів Чернігівської області.

7. Єроха, М.С. (2016). Від «Спартака» до «Велетня». Київ: ВД «Фолігрант», 152 с.

8. Єроха, М. (1985). Четвертий вимір. Народна трибуна, 199 (14 грудня), 4.

9. Зайцева, Н.О. (2013). Глухівські надгробки. Сіверщина в історії України, (6), 53-55.

10. Коваленко, Ю.О. (2009) Історія, закарбована в надгробках. Соборний майдан, (3), 1.

11. Морозова, А.В. (2005). Демографія та міграційні процеси серед єврейського населення Північного Лівобережжя України (друга половина XIX - початок XX ст.). Сіверянський літопис, (2-3), 55-59.

12. Морозова, А.В. (2009). Єврейське населення Лівобережної України в другій половині XIX - на початку XX ст. Київ: Євразійський єврейський конгрес, 300 с.

13. Морозова, А.В. (2003). Євреї-землероби Чернігівській губернії та 'їхні колонії. Архіви України, (1-3), 128-137.

14. Назарова, В.В. (2014). История и генеалогия глуховских евреев в заметках Черниговских губернских ведомостей. Можайск: ОАО «Можайский полиграфический комбинат», 400 с.

15. Назарова, В.В. (2019). История возникновения и развития еврейской общины города Глухова. Сіверщина в історії України, (12), 203-211.

16. Назарова, В.В. (2019). Єврейські погроми в Глухові у 1918-1919 роках. Сіверянський літопис, (1), 178-184.

17. Піскова, Е. & Федорова, Л. (2007). Нерухомі пам'ятки історії. Пам'яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. Київ: Інститут історії України НАН України, 177-247.

18. Равикович, А.С. (2008). Негероический герой. Москва: Лимбус Пресс, 368 с.

19. Романенко, В.И., Мамай, В.В., Шумицкий, В.А. & Сакун, С.Г. (2016). «Спартак» рожденный «Штурмом». Київ: Новий друк, 256 с.

20. Часницкий, М.М. (2009). Глухов. Евреи. Память жива… Страницы истории еврейской общины Глуховщины. Киев: Атопол, 317 с.

21. Часницкий, М.М. (2011). Евреи. Глухов и Сумщина. Страницы истории евреев Глуховщины и Сумщины. Киев: Золоті ворота, 380 с.

References

1. Bel'man, S. (2014). Evreyskye pohromy Hrazhdanskoy voyny: khronyka trahedyy y pomo - shchy postradavshym [Jewish pogroms of the Civil War: a chronicle of the tragedy and assistance to the victims]. YevreyiLivoberezhnoyi Ukrayiny. Istoriya ta kul'tura: mater. IX Mizhn. nauk. semi - naru (ss. 35-51). Chernihiv: Vydavnytstvo «Desna Polihraf», 2014. [in Russian].

2. Bystrov, B. (1954). Kolhospna «Kolyuchka» [Kolyuchka collective farm]. Za peremohu, 73 (8 veresnya), 2. [in Ukrainian].

3. Hrytsenko, A.P. (2019). Petro Petrovych Kostyuchenko - pershyy Heroy Sotsialistychnoyi Pratsi na Hlukhivshchyni: perevahy ta nedoliky ideolohiyi derzhavnykh zaokhochen' u SRSR [Petro Petrovich Kostyuchenko - the first Hero of Socialist Labor in the Hlukhiv region: advantages and disadvantages of the ideology of state incentives in the USSR]. Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny, (12), 353-357. [in Ukrainian].

4. Denysenko, H.H., Ivakin, H. Yu., Kalarhina, T.I., Kovpanenko, N.H., Kot, S.I., Skrypnyk, P.I., Tymofiyenko, V.I., Tytova, O.M., & Fedorova, L.D. (2015). Kul'turna spadshchyna v konteksti «Zvodu pamyatok istoriyi ta kul'tury Ukrayiny» [Cultural heritage in the context of the «Collection of monuments of history and culture of Ukraine»]. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny, 486 s. [in Ukrainian].

5. Derzhavnyy arkhiv Sums'koyi oblasti [State Archives of Sumy region]. [in Russian].

6. Derzhavnyy arkhiv Chernihivs'koyi oblasti [State Archives of Chernihiv region]. [in Russian].

7. Yerokha, M.S. (2016). Vid «Spartaka» do «Veletnya» [From «Spartacus» to «Giant»]. Kyiv: VD «Folihrant», 152 s. [in Ukrainian].

8. Yerokha, M. (1985). Chetvertyy vymir [The fourth dimension]. Narodna trybuna, 199 (14 hrudnya), 4. [in Ukrainian].

9. Zaytseva, N.O. (2013). Hlukhivs'ki nadhrobky [Hlukhiv tombstones]. Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny, (6), 53-55. [in Ukrainian].

10. Kovalenko, Yu. O. (2009). Istoriya, zakarbovana v nadhrobkakh [History engraved in tombstones]. Sobornyy maydan, (3), 1. [in Ukrainian].

11. Morozova, A.V. (2005). Demohrafiya ta mihratsiyni protsesy sered evreys'koho nase - lennya Pivnichnoho Livoberezhzhya Ukrayiny (druha polovyni XIX - pochatok XKh st.) [Demography and migration processes among the Jewish population of the Northern Left Bank of Ukraine (second half of the XIX - beginning of the XX century)]. Siveryans'kyy litopys, (2-3), 55-59. [in Ukrainian].

12. Morozova, A.V. (2009). Yevreys'ke naselennya Livoberezhnoyi Ukrayiny v druhiy polovyni XIX - na pochatku XX st. [The Jewish population of the Left Bank of Ukraine in the second half of the XIX - early XX centuries]. Kyiv: Yevraziys'kyy yevreys'kyy konhres, 300 s. [in Ukrainian].

13. Morozova, A.V. (2003). Yevreyi-zemleroby Chernihivs'kiy huberniyi ta yikhni koloniyi [Jewish farmers of Chernihiv province and their colonies]. Arkhivy Ukrayiny, (1-3), 128-137. [in Ukrainian].

14. Nazarova, V.V. (2014). Istoriya i genealogiya glukhovskikh yevreyev v zametkakh Cher - nigovskikh gubernskikh vedomostey [The history and genealogy of the Glukhov Jews in the notes of the Chernihiv Gubernskie Vedomosti]. Mozhaysk: OAO «Mozhayskiy poli - graficheskiy kombinat» 400 s. [in Russian].

15. Nazarova, V.V. (2019). Istoriya vozniknoveniya i razvitiya yevreyskoy obshchiny goroda Hlukhova [The history of the emergence and development of the Jewish community of the city of Hlukhsv]. Sіvershchina v htorn Ukraini, (12), 203-211.

16. Nazarova, V.V. (2019). Yevreiski pohromy v Hlukhovi u 1918-1919 rokakh [Jewish pogroms in Hlukhiv in 1918-1919]. Siverianskyi litopys, (1), 178-184. [in Ukrainian].

17. Piskova, E., & Fedorova, L. (2007). Nerukhomi pam'yatky istoriyi [Immovable monuments of history]. Pamyatkoznavchi studiyi v Ukrayini: teoriya i praktyka. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny, 177-247. [in Ukrainian].

18. Ravikovich, A.S. (2008). Negeroicheskiy geroy [Non-heroic hero]. Moskva: Limbus Press, 368 s. [in Russian].

19. Romanenko, V.I., Mamay, V.V., Shumitskiy, V.A., & Sakun, S.G. (2016). «SpartaK» rozhdennyy «Shturmom» [«Spartak» born «Sturm's»]. Kiev: Noviy druk, 256 s. [in Russian].

20. Chasnitskiy, M.M. (2009). Glukhov. Yevrei. Pamyat zhiva… Stranitsy istorii yevreyskoy obshchiny Glukhovshchiny [Hlukhiv. Jews. Memory is alive… Pages of the history of the Jewish community of Hlukhiv region]. Kiev: Atopol, 317 s. [in Russian].

21. Chasnitskiy, M.M. (2011). Yevrei. Glukhov i Sumshchina. Stranitsy istorii yevreyev Glukhovshchiny i Sumshchiny [Jews. Hlukhiv and Sumy region. Pages of the history of the Jews of Glukhov and Sumy regions]. Kiev: Zoloti vorota, 380 s. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru