Маркіян Шашкевич – зародження національного культу (1862–1879)

Цього ж 1874 року Товариство «Просвіта» намагалося втретє влаштувати величне вшанування поета. 22 червня Виділ Товариства ухвалив «урядити вечір в честь Маркіяна Шашкевича. Виконання поручено п. Романчукові, з тим, що на коли б не знайшлися співаки - то вечір не відбудеться. На кошта прелименовано п'ятнадцять р[инських]» [14, с. 138]. Однак більшої інформації про плани і їх здійснення немає. Очевидно, захід не відбувся. Бо на наступному зібранні, де згадано цього представника «Руської Трійці», проведеному аж 17 листопада 1875 р., йшлося про долю закупленого раніше рукописного перекладу Євангелія: «Манускрипт Маркіяна Шашкевича, котрий Виділ вже давніше на власність закупив, постановлено сховати в архіві» [14, с. 194].

Зверталася до цього славного імені «Правда» й у тому ж 1875 р. у матеріалі, в якому йшлося про ідею слов'янської федерації. Серед іншого зазначено, що «федерація слов'янська, слов'янофільство є й справді ідеалом русинів в Галичині (від Маркіяна Шашкевича) і в Україні (Кирило-методіївський кружок в Києві)» [34, с. 620].

Дещо більше уваги звернено на постать видатного галичанина у матеріалах «Правди» за 1876 р. У першому з них, в якому йшлося про київське видання творів О. Федьковича, зазначено, що «час би вже видати також і збірник творів лучших писателів давнішої пори. А то іменно Маркіяна Шашкевича і Николая Устияновича; гадаємо, що ті видання були б пожадані так для Галичини, як мабуть і для України» [35, с. 159]. Також у додатку до числа шостого «Правди» у надрукованій промові В. Барвінського, виголошеній на вечорі, присвяченому Т. Шевченкові, зауважено, що «палкий патріотизм русинів з 1848 р. на диво скоро став погасати. Провідні ідеї, які виявилися в творах Маркіяна Шашкевича, в декотрих творах Устияновича, Головацького і інших, - не знайшли якось відгомону в широкій громаді ново - відроджених русинів-галичан» [36, с. 14].

У цьому ж 1876 р. відбувся черговий вечір, присвячений М. Шашкевичу, влаштований спільно двома ідейно протилежними студентськими організаціями. Як повідомила «Правда» у ч. 12, «оба наші товариства «Дружній лихвар» і «Академический Кружок» устроїли дня 24 червця в салях «Руської

Бесіди» музикально-декламаторський вечір на тридцять треті роковини смерті Маркіяна Шашкевича». Далі подано програму заходу. «Вступну» промову виголосив студент А. Дольницький «О М. Шаш - кевича життю, творах і значенню в нашій літературі». Після цього оркестр виконав «симфонію G-mol М. Вербицького». Далі І. Белей продекламував вірш О. Федьковича «Празник у Такові». Наступним номером був твір - «Кому Бог в груди», - слова М. Шашкевича, музика Н. Вахнянина, який виконали «пп. Яминський, Вахнянин і Ланицький». Вечір продовжив виступ «М. Павлика о користі і потребі етнографічної роботи в Галичині». А «акад. Ланицький виконав пісню «Прощанє, стих і музика Н. Вах - нянина» у супроводі оркестру. Останнім, сьомим, номером програми був спів чоловічого хору думи, на слова Т. Шевченка, музика І. Воробкевича - «Заросли шляхи тернами». Як зазначено у публікації, найбільшу увагу викликав виступ М. Павлика, «в котрім він показав, як-то досі у нас бралися за літературну роботу без найменшого приготовленя в найголовнішій річі - в пізнанню нашого народу, через що й вся та робота не мала й не могла мати правдивої і тривалої вартості». На завершення відзначено, що «сей вечір буде тим пам'ятний, що оба наші товариства академічні, при уділі «Бесіди» зійшлися, по довгім розрізненню в своїх поглядах на нашу літературу - в однім напрямку щиро-народнім, котрому так річ п. Дольницького, як і відчит п. Павлика дали дуже ясний вираз» [37, с. 482]. Таке несподіване спільне «ділання» двох ідеологічно опозиційних товариств відбулося у часі спроби порозуміння народовців й москвофілів, що припало на другу половину 70-х рр. ХІХ ст., і, як бачимо, саме постать М. Шашкевича їх поєднала. Однак такі «експерименти», у майбутньому, показали неспроможність налагодити співпрацю між ідейно протилежними структурами, і вони залишалися при своїх уявленнях про майбутнє галицьких русинів.

Останнє звернення «Правди» до імені цього галицького діяча, яке вдалося виявити, знаходимо у п'ятому випуску за 1879 р. У рубриці «Бібліографія» подано матеріал щодо перекладу І. Верхатським Короледворського рукопису, де зазначено, що переклад цього твору здійснив і М. Шашкевич. Вказано, що саме перекладено, і також поінформовано про плани поета щодо цього «рукопису»: «Розказують, що Маркіян мав зладити перевод цілої Короледворської рукописи з судом Любушським і одіслати тую свою працю російскому ученому, академіку Срезневському» [38, с. 328].

У цьому 1879 р. відбулося, з перервою у чотири роки, чергове згадування «Просвітою» постаті М. Шашкевича. На засіданні проводу від 22 березня на прохання Ігнатія Онишкевича, професора Чернівецького університету, «о випожиченя всіх рукописей Маркіяна Шашкевича - рішено названу рукопись Євангеліє св. Матфія на 14 днів випозичити і зажелати кілька екземплярів «Руской Библиотеки» за тоє» [14, с. 360]. А ще через три роки на нараді виділових від 28 травня 1881 р.: «вечір в пам'ять Марк. Шашкевича ухвалено не обходити тепер, позаяк недавно вже інше руське товариство такий вечір обходило урочисто» [14, с. 415]. Можливо, малося на увазі відзначення, яке організувала, як можна зрозуміти, «Руська Бесіда» у 1880 р. Хоч відстань у часі склала чи не 11 місяців, все ж треба врахувати традиційний час проведення таких заходів - 7 липня. Оскільки «Просвіта» про це висловилася наприкінці травня 1881 р., то найближча відповідна (попередня) дата припадає саме на липень 1880 р. Про цю подію інформувало «Діло».

У рубриці «Новини» у матеріалі п. н. «Пам'ятник Маркіяна Шашкевича» подано інформацію, за якою директор Білоус у листі повідомив про «прекрасну гадку здвигнення пам'ятника в честь Маркіяна Шашкевича». Цей адресат звернув увагу «на вчорашній вечір, устроєний в честь М. Шашкевича, і вносить, щоби якусь частину доходу з того вечера, хотяй би і дрібну (5-10 зр.) відложити на той же пам'ятник». Далі дописувач вважав, що кожний русин погодиться з тією думкою, бо «ходить тілько о тоє, як, чим, увіковічнити Маркіянову пам'ять. Пам'ятник, розумієся, був би найвідповідніший». Однак, як зауважено, не залишилося жодного портрета М. Шашкевича, який би «міг послужити яко модель для пам'ятника» [39, с. 3]. Як випливає з цієї інформації, вже тоді піднімалося питання про спорудження пам'ятника галицькому поету. Однак не зрозуміло, де саме. Цей матеріал, і перш за все висловлення самої ідеї на увічнення пам'яті очільника Руської Трійці означало початок нового періоду в створені культу Будителя Галицької Русі, а саме у його формуванні, що тривав до 1892-1893 рр., до часу перенесення праху поета до Львова. Цей матеріал виходить за хронологічні межі, заявлені на початку статті. Однак вони засвідчують початок нового періоду, пов'язаного із формуванням культу М. Шашкевича, і першим кроком у цьому було проголошення ідеї увіковічення пам'яті пам'ятником.

На загал викладений матеріал засвідчує, що в період 1868-1879 рр. процес зародження культу М. Шашкевича полягав у продовженні створення ідеологічної основи у періодиці, тобто у народовській «Правді», однак у чіткішому, ґрунтовнішому визначенні суті особистості поета, ніж це було у попередньому етапі. Крім окремих згадок про цього видатного діяча, у вказаному часописі вміщено також кілька публікацій комплексного характеру, в яких історична постать осмислювалася і розкривалася у цілісній формі. Другим важливим елементом зародження культу було долучення до цього процесу тодішніх громадсько-патріотичних організацій, головно народовського напрямку, перш за все влаштовуванням вечорів пам'яті поета.

У цьому другому етапі відбулося завершення, в основному, формування ідеологічної основи культу, в якій М. Шашкевич був представлений і як видатна особистість, і окреслено його внесок у розвиток національної справи, та як морально-духовний авторитет.

У «Правді» цього часу М. Шашкевич згаданий в 25 матеріалах. Із них 16 разів використано ім'я поета у статтях суспільно-політичного характеру і дев'ять матеріалів були безпосередньо присвячені цій видатній постаті й стосувалися інформації про влаштовувані народовськими товариствами вечори пам'яті. Крім того, у першій групі приблизно порівну М. Шашкевич згаданий і як самостійний діяч, і як представник літературного рух разом з іншими письменниками і галицькими, і наддніпрянськими та європейськими.

Важливо визначити роки, в яких найбільше було згадок про цього видатного діяча Галицької Русі. У 1868 р. таких матеріалів - два, 1869 - один, 1872 - чотири, 1873 - десять, 1874 - три, 1875 - один, 1876 - три, 1879 - один. З цього випливає, що найінтенсивніше процес зародження культу М. Шашкевича відбувався у 1872-1874 та 1876 роках (20 матеріалів із 25).

Зібрані, систематизовані й викладені у комплексному форматі матеріали дають підставу окреслити характер та структуру процесу зародження національного культу основоположнику національно - демократичного руху в нашому краї.

Першою атрибутивною складовою частиною цього процесу стали дії спрямовані на формування ідеологічної основи культового образу М. Шашкевича, структура якого включала три невід'ємних елементи, які були створені в окресленому часі: 1) виокремлення культової постаті із загалу та, в обґрунтованій формі, вираження високих оціночних суджень про неї, тобто надання їй виключно позитивних якостей; 2) констатацію вагомого внеску в розвиток суспільства, в т. ч. визначення його природних перспектив, окреслення напряму руху; 3) звертання до постаті як до морального, безапеляційного авторитету у відстоюванні своїх поглядів і дій та як прикладу для наслідування. Все це в сукупності визначило формування культового образу талановитої особистості, за допомогою якого обґрунтовано підставу й необхідну доцільність вшанування й возвеличення постаті, яка своїми винятковими якостями, талантом, життєвою позицією та діями відіграла особливо важливу історичну роль у долі краю, а навіть і цілого українського суспільства. Очевидно, ці положення варто конкретизувати.

1) Відтак і матеріали, і їх сутнісний аналіз та узагальнення свідчать про те, що виходець із Підлисся був, перш за все, виокремлений як особлива постать, яка відрізнялася від інших своїм вагомим внеском у суспільну справу. Відповідно це, зусиллями молодих галицьких патріотів, стало основою для формування величного, культового образу поета, наділеного винятковими позитивними якостями й особливими рисами, який визначив долю краю і суспільства. Його суть, за однозначними твердженнями, означала, що М. Шашкевич: письменник великої ваги, один із найбільших талантів у галицькій літературі, месія, дар долі (поета післало «Провидінє»), віщий геній, «світоч народу», єдиний талант в Галичині, народний поет, найперший українофіл, якого треба вважати батьком нової літератури в Галичині й батьком народовців («народної партії», щирий народовець), природний талант, сміливий (поет «саморідний, котрий сміло…»), творець руської літератури в Галичині та поставлений на один рівень з наддніпрянськими і європейськими письменниками;

2) Другим елементом було обґрунтування високих оцінок, що здійснювалося за допомогою розкриття його діяльності через призму інтересів, потреб суспільства. Відтак пояснювалося, що робив і що зробив цей діяч вагомого, корисного, важливого для краян. Передусім наголошувалося на тому, що він був першим у багатьох важливих національних починаннях: першим, хто пробудив галичан до власного («питомого») національного («руського») життя, першим, хто вказав, якою дорогою мала розвиватися наша література («перший, що витичив дорогу, якою нашій літературі прямувати»), першим, хто виступив проти полонізації краю, жертвою якої галичани ледь не стали. Однак найбільшою заслугою вважалося започаткування ним в Галичині сучасної літератури. Для цього використовувалися різноманітні форми подачі цього чину, за якими М. Шашкевич: запровадив народну мову в літературу, появився для того, щоб розбудити земляків і дати їм енергію розвитку («спісніле життя своїх земляків зелектризувати») і щоб розвиток літератури скерувати у природному напрямку, перший, що писав поетичні твори народною мовою і в народному дусі («народним складом і ладом»), відродив «нашу словесність» і був творцем нової літератури в Галичині. Або визначив дорогу розвитку літератури, чим поставив її в ряд із європейськими літературами, які вже кількасот років нею прямували, став підставою для дальшого розвитку літератури у краї.

Також для посилення розуміння його внеску в суспільне життя використано возвеличувально-патетичні алегоричні образи - «він явився в Галицькій Русі неначе той ясний луч сходячого сонця, що після темної ночі прошиб на хвилиночку чорні хмари», був променем світла у темноті (засвітив наче ясний місяць. на темнім галицькім небі); відзначено, що М. Шашкевич й інші представники «Руської Трійці» «вергли нове зерно в галицько-руську землю» й чітко вказали, якою дорогою мали прямувати всі наступні галицькі письменники. Поряд з цим неодноразово наголошувалося, що поет був творцем ідеї соборності й продовжувачем тих процесів, що розвивалися у Наддніпрянщині, а саме - він усвідомив, що мова галичан і українців є ідентичною. Діяльність М. Шашкевича, поряд з іншими письменниками, була потрактована як революційний крок, що означав початок нового періоду в боротьбі за відстоювання національних інтересів, оскільки, як вказувалося, після Б. Хмельницького народ почав підупадати, «загибав у кріпацтві», тоді І. Котляревський народну мову «підніс із пониження вікового», яка укріпилася й знайшла «поруку ліпшої будучности» у повістях Г. Квітки-Основ'яненка, «в поезіях Маркіяна Шашкевича… у безсмертних творах Тараса Шевченка» і, що його творчість була «під впливом діл і видань пісень народних українських Котляревського, Максимовича і др.», або, чіткіше, що поштовх до національного руху в Галичині був даний з Наддніпрянської України в часах М. Шашкевича («перший підпих національному одродженню у Галичині дан був у часи М. Шашкевича з України»). Крім того, визначено і його вагомий, дієтворчий вплив на громадське галицьке життя, за яким він започаткував боротьбу в середовищі руської інтелігенції, яка продовжувалася й у тодішніх часах («борба, котра від кількох літ, а, властиво, єще від Маркіяна Шашкевича, ведеться між руською інтелігенцією в Галичині»), та заклав основи просвіти народу;

3) Третім елементом формування ідеологічної основи творення національного культу в той час було використання імені генія як морального, безумовного авторитету у відстоюванні власних політичних поглядів і як духовної опори в протистоянні із москвофілами, і як зразок для наслідування. Згідно з цим у «Правді» звучали заклики до москвофілів, у т. ч. й до «Слова», серед іншого, писати тою мовою, якою писали Шашкевич, Устиянович та ін., а також у пресі використовувати мову М. Шашкевича і його товаришів як можливий засіб порозуміння із цими супротивниками. Крім того, у промовах звучали заклики йти дорогою Маркіяна і трудитися «щиро около плекання рідного слова і просвіти на своєродних підставах». Загадувалося також ім'я поета й у контексті обговорення політичних проектів щодо слов'янської федерації, за якими стверджувалося, що це була ідея і М. Шашкевича. Важливо, що до формування ідеологічної основи культу того часу долучилися і наддніпрянські представники - М. Драгоманов та М. Старицький, твори яких друкувала народовська «Правда».

Друга атрибутивна складова частина процесу зародження національного культу М. Шашкевича (започаткована у 1868 р.), пов'язана із тодішніми громадськими інституціями, головно народовського напрямку, визначила початок організованого, цілеспрямованого творення культу, передусім за допомогою публічних заходів вшанування поета, що було новим явищем у галицькому громадському житті, а також кристалізацією культового образу та продовженням збирання його творчої спадщини. Відповідно, особливо важливим новим елементом у цьому були вечори пам'яті поета, які традиційно проводилися 7 липня (виняток склав захід «Січі» - проведений у березні).

Першим товариством, яке застосувало цю публічну форму вшанування видатної особистості, була віденська «Січ». Ця, заснована студентами галичанами, що навчалися у Відні, перша легальна народовська організація провела на міжслов'янському рівні перший музично-поетичний вечір в честь М. Шашкевича. Другою народовською структурою, яка організовувала такі заходи, була «Просвіта» (два вечори пам'яті відбулися у 1872 і 1873 рр.) та здійснила спробу влаштування вечора у 1874 р., однак, як можна зрозуміти, він не відбувся. Крім того, музично-поетичний вечір провели спільно у 1876 р. дві студентські організації протилежного ідеологічного спрямування «Дружній Лихвар» і «Академі - ческий Кружок». Загалом у зазначеному часі було влаштовано чотири таких заходи.

Вони проходили за звичним для того часу сценарієм. Головним пунктом заходу були промови про життя й діяльність М. Шашкевича, далі вечір продовжували музичні номери - звучали хорові співи й сольні виступи, які змінювалися читанням драматичних чи прозових творів, поезій, у т. ч. і Маркіяна, і написані на його честь, а також виконувалися народні пісні та інструментальні композиції як тогочасних авторів, так і класиків, як правило, епохи романтизму. У публікаціях вказано присутність на вечорах значної кількості шанувальників поета.

На таких заходах відбувалося своєрідне поєднання ідеологічної основи культу, яка виражалася у прилюдному викладі оціночних поглядів на особистість, і на поясненні її вагомого, визначального внеску в національний розвиток русинів краю із вшануванням його пам'яті музичними і літературно-поетичними засобами. Це мало великий наростаючий плив на суспільство, оскільки такі заходи приваблювали значну кількість учасників і були організованим способом популяризації й возвеличення першого народного галицького поета. Крім названих народовських товариств, до зародження культу долучалася і «Руська

Бесіда», в приміщенні якої і відбувалися ці вечори пам'яті, і яка у 1873 р. вирішила оголосити конкурс на кращі сценарії, у т. ч. й на музично-поетичні вечори в честь М. Шашкевича. Також у той час «Просвіта» придбала від приватної особи манускрипт перекладеного Маркіяном Євангелія, який зберігався в архіві Товариства, що було черговим свідченням особливої уваги до постаті поета.

Третьою атрибутивною складовою частиною процесу творення національного культу Будителя Галицької Русі, що склала його особливу важливість, стали дії, спрямовані на реалізацію започаткованої ним національної ідеології у Галичині та втілення у життя ідей демократичного поступу. Це найбільше проявилося у мові та в літературі. Для цього творці культу самі використовували народну мову в міжособистісному приватному та корпоративному спілкуванні, у пресі та, що мало особливе значення, творили народною мовою і в народному дусі українську літературу, яка ставала національною, зрозумілою не лише вербально, а і тематично, ментально для всіх українців, незалежно від їх місця проживання. А також народовці втілили в життя ідею М. Шашкевича щодо потреби просвіти народу народною мовою [40, с. 301-306], заснувавши у 1868 р. Товариство «Просвіта» та розгорнули відповідну просвітницьку діяльність.

Зрозуміло, що саме це, поряд з ідеологічним культовим образом й прилюдними діями вшанування, склали третій і найважливіший чинник зародження саме національного культу. І саме народовці заклали основу й започаткували процес та активізували його розвиток, який визначив зародження цього націотворчого явища доконаним фактом.

Відтворивши хронологію подій та здійснивши аналітично сутнісні узагальнення й висновки, можемо з'ясувати три важливі питання:

I - коли відбулося зародження культу М. Шашкевича;

II - у чому полягала його сутність;

III - яким був суспільний характер та хто був ініціатором зародження цього національного інституту.

І - Зародження національного культу М. Шашкевича в Галичині відбулося в період 1862-1879 рр. і пройшло два етапи: перший охопив час 1862-1867 рр., другий стосувався подій 1868-1879 рр. Кожний з них мав свої характерні риси, особливості, які в сукупності означили зародження цього важливого атрибутивного національного інституту. В той час у періодиці народовці звернули увагу, виокремивши із загалу тогочасних видатних осіб, на постать М. Шашкевича як на визначну особистість, виразили йому свою прихильність й висловили високу оцінку його діяльності. Цим відбулося започаткування творення ідеологічної основи культового образу поета та збирання його творчої спадщини. Однак ці перші заходи, перші уваги й висока оцінка не складали самого національного культу, а лише започаткували процес його зародження. По суті народовці 60-х рр. ХІХ ст. заклали основи лише корпоративного культу, який був важливим тільки для їхнього громадсько-політичного угруповання й маловідомим для загалу. Все ж ці заходи стали базою для майбутніх процесів й знайшли продовження в більших масштабах у наступному часі.

ІІ - Саме зародження національного культу як загальносуспільного явища відбулося у 1868-1879 рр. й проявилося у трьох площинах: 1) завершення, в основному, формування його ідеологічної основи, визначеної формуванням культового образу. Для творення культу важливим було ідеологічне окреслення доцільності й історичної необхідності, закономірності цього явища. Відповідно, обґрунтовуючи таку позицію, народовці намагалися у своїх публікаціях показати значну вагу особистості через високу оцінку та вияснення ролі й внеску М. Шашкевича у суспільний розвиток галицьких русинів, а також у переконаності у потребі возвеличення цієї постаті, яка набувала історичного виміру; 2) організаційне забезпечення цілеспрямованими публічними заходами вшанування й возвеличення видатної особистості взяли на себе товариства, головно, народовського напрямку - «Просвіта», віденська «Січ», дві студентські організації народовський «Дружній лихва» та москвофільський «Академіческій кружок» за участі «Руської Бесіди». На цих вечорах, у доповідях, подавався цілісний образ поета, в честь якого звучали поетичні, прозові, пісенні та інструментальні твори, виступи, що забезпечувало поширення національного інституту спочатку в елітному середовищі, згодом у суспільстві. Такі заходи якнайкраще сприяли поширенню культу в суспільстві, чим забезпечили його зародження; 3) реалізація на практиці ідей М. Шашкевича. Відтак народовці продовжили, але в більшому, ніж їх попередник, суспільному форматі, процес формування національної словесності, базованій на народних мові, проблематиці, духовних засадах. Також започаткували й розвинули власну періодику, просвіту народу, яка стала вагомим чинником поступу, важливість і доцільність якої пропагував цей видатний галичанин. На загал суспільний характер явища виражався і прилюдним возвеличенням постаті М. Шашкевича, і поширенням його модерних, націотворчих ідей, та їх втіленням у життя.

ІІІ - Важливо у цьому зв'язку з'ясувати суспільний характер цього явища та сили, які були ініціатором зародження атрибутивного національного інституту. Оскільки саме народовці відіграли ключову роль й найбільше причинилися до зародження культу М. Шашкевича в Галичині, то закономірно виникають логічні запитання - що саме спонукало нову генерацію до цього і яким саме вони бачили свого земляка?

Підставою до ініціативи й участі народовців у формуванні культу стало те, що вони були ідейними продовжувачами та наступниками національно-демократичного руху, започаткованого М. Шашкевичем, від якого відступили їхні супротивники, а, вийшовши на суспільну арену, потребували духовно-моральної опори в історичному вимірі й поступі. Першою такою опорою став Т. Шевченко, культ якого вони почали формувати з перших років свого існування. Другим, кому виявили особливе вшанування, був М. Шашкевич - галичанин, діяльність якого багато в чому перегукувалася із Кобзарем, і який дійсно, поряд з ним, був ідейно-духовним попередником народовців. Тому закономірно молоді діячі вважали себе його послідовниками. Все це разом стало поштовхом до дій, спрямованих на вшанування його пам'яті та продовженні його справи.

У тому зв'язку показовим було трактування видатного земляка народовцями у двох взаємопов'язаних вимірах - літературному й громадянському. Однак головною підставою для творення саме національного культу була власне громадянська позиція поета, яка виявилася найбільше у літературній діяльності. Тому М. Шашкевич розглядався не стільки як поет-письменник і творець нової народної чи національної літератури, скільки як громадський діяч, що визначив саме національно-демократичний напрям руху галичан, у т. ч. і як виразник ідеї соборності. У цьому контексті впадає у вічі промовистий факт - ніде у матеріалах не наголошувалося на духовному сані поета, а головно акцентувалася увага на його внеску в літературний процес, що був, по суті, громадянським напрямом руху і громадянською позицією в краї. Базовими в оціночних судженнях видатного земляка стали риси, які характеризували особистість, що була здатна впливала на хід подій, їх визначати, а не їм підкорятися, чим могла сприяти поступу суспільства. А це було під силу геніям, творцям, сміливцям, патріотам, яких за виняткові риси необхідно возвеличувати, вшановувати, звіряти з ними свої думки, погляди, вчинки. Тому М. Шаш - кевич був возведений у ранг непохитного морального авторитету, духовної опори, з позицією якого варто було рахуватися і узгоджувати із його ідеями та ділами свої погляди та вчинки, і його наслідувати.

Висновки. Загалом у зародженні культу М. Шашкевича, що відбулося в період 1862-1879 рр., головну роль відіграли народовці та створені ними організації, серед яких важливе місце належить «Просвіті». Перш за все саме вони визнали цього видатного галичанина своїм духовним та ідейним попередником, а себе продовжувачами започаткованої ним справи, що і стало для них поштовхом створення культу цієї особистості. Процес зародження цього суспільно - національного інституту полягав у формуванні його ідеологічної основи та влаштуванні публічних заходів вшанування поета. За допомогою першого було створено культовий образ національного генія в історичному вимірі, за допомогою чого обґрунтовано необхідність і важливість возвеличення, і вшановування цієї особистості. Відповідно М. Шашкевича потрактовано як поета-письменника, громадянського діяча, патріота, моральну величину, загалом особистість, яка не пристосовувалася до обставин, а на них впливала, і своїми діями визначила зміну історичної епохи у розвитку русинів краю, забезпечивши їм ідеї, дії природного поступу, сприяла зближенню через літературу Галичини з Наддніпрянською Україною, що піднімало краян до європейського рівня. Влаштовувані, головно, народовськими організаціями публічні заходи популяризували й утверджували цей образ, залучали до вшанування видатного земляка частину громадськості, чим сприяли поширенню його ідей, що були важливими для природного розвитку народу.

Ще одним із базових елементів творення цього інституту було підняття видатного галичанина до якості еталону, критерію, з яким необхідно було звіряти свої думки, дії з погляду їх правильності чи хибності і в якому можна було шукати опору у відстоюванні своїх позицій чи поборювати опонентів. Загалом відтворений та сформований культовий образ піднімав галичан до загальноукраїнського і європейського рівнів. Однак на той час всі ці заходи стосувалися народовців, їх прихильників, а також частини суспільства, відповідно саме зародження національного культу мало виражений елітарний характер, і цей інститут не набув, і не міг набути, з об'єктивних причин, загальносуспільного галицького виміру.

На завершення доречно відзначити, що поширення культу М. Шашкевича на всю Галичину відбулося у наступному періоді - періоді його формування, що припав на 1880-1892-1893 рр., і який виразився увіковічненням пам'яті видатного галичанина, що стало останнім заходом у створенні цього національного інституту. Цей період започаткувала «Руська Бесіда», висловивши ідею спорудження пам'ятника, а завершила «Просвіта» - перенесенням праху Будителя Галицької Русі до Львова.

Викладене, проаналізоване й узагальнене дає підставу стверджувати, що національні культи, пов'язані із суспільними явищами й процесами, характерними для періоду формування національно-демократичних суспільств, і виступають на історичні арені як їх визначальні чинники, що творили якість нової епохи. Відтак цей інститут був атрибутивним чинником творення модерних суспільств, які прийшли на зміну старим, внісши у суспільний поступ нові ідеї та вартості.

Література

шашкевич національний культ

1. Горинь В. Витоки культу Маркіяна Шашкевича. Дзвін. Львів, 2011. №11/12. С. 127-132.

2. Шашкевич В. До мого Батька. Вечерниці. 1862. Ч. 19. 7 червня.

3. Шашкевич М. Над Бугом. Вечерниці. 1862. Ч. 20. 14 червня.

4. Климкович К. [Післямова]. Вечерниці. 1862. Ч. 20. 14 червня.

5. До ч. ч. п. п. передплатителів. Вечерниці. 1862. Ч. 33. 13 вересня.

6. Дещо за переводи староруської пісні «О полку Ігоревім» на живе народне слово. Вечерниці. 1863. Ч. 13. 4 квітня.

7. Галицько-Руська Матиця и іі ціль. Мета. 1865. №4.

8. Новинки. Мета. 1865. №18.

9. Чорний Я. Значінє етимології. Правда. 1867. Ч. 11. 11 липця.

10. З Відня. Закладання «Січи». Поминки за Маркіяном Шашкевичем. Правда. 1868. Ч. 10-11. 15 березня.

11. (З над Дністра) Ще де-що про «Руську Читанку» А. Торонського. Правда. 1868. Ч. 21. 8 червня.

12. (З над Дністра) Ще де-що про «Руську Читанку» А. Торонського. Правда. 1868. Ч. 22. 15 червня.

13. Наші московські каліки. Правда. 1869. Ч. 13.

14. Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України). Ф. 348. Оп. 1. Спр. 7628.

15. Новинки. Правда. 1872. Ч. 3.

16. Вечір в честь пам'яті Маркіяна Шашкевича. Правда. 1872. Ч. 4.

17. Маркияна Шашкевича жизнь і літературна діяльність (Річ Поф. Дра Омеляна Огоновського виголошена на декламаторському вечері, даному заходом Товариства «Просвіта» в пам'ять поета дня 7. Лат. Липця с. р.). Правда. 1872. Ч. 4.

18. Огоновський О. Короткий погляд на историю язиків словянських, особливо-ж на историю язика руського. Правда. 1872. Ч. 5.

19. Сіроманець. Українофільство у зв'язку зо східною політикою Прусиі и «обрусінєм» західного краю. Правда. 1872. Ч. 7.

20. Чи може у нас бути згода між Русинами а «Русскими»? Правда. 1873. Ч. 1.

21. Новинки. Станіславська гімназія. Правда. 1873. Ч. 2.

22. Новинки. Правда. 1873. Ч. 3.

23. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: у 2-х т. Т. 1. Київ, 1970.

24. Українець Література российска, великоруска, українська и галицька. Правда. 1873. Ч. 6.

25. Новинки: Академическій Кружок» в словах і в ділах. Правда. 1873. Ч. 8.

26. Новинки. Правда. 1873. Ч. 10.

27. Новинки. Правда. 1873. Ч. 9.

28. Шесті загальні збори «Просвіти». Правда. 1874. Ч. 7.

29. Маркиян Шашкевич (річ пр. Верхратського в 30. роковини смерти М. Шашкевича). Правда. 1873. Ч. 11.

30. Маркиян Шашкевич (річ пр. Верхратського в 30. роковини смерти М. Шашкевича). Правда. 1873. Ч. 12.

31. Навроцький. Ukraine il movimento letterario rutene in Russia e Gallizia (1798-1872). Правда.1873. Ч. 15-16.

32. Часть політично-соціяльна. Огляд на рік 1873. Правда. 1874. Ч. 1.

33. Литература российска, великоркска, украінска и га - лицка. Правда. 1874. Ч. 6.

34. Малоруська національність. Правда. 1875. Ч. 15.

35. Літературні звістки. Повість Осипа Федьковича. Правда. 1876. Ч. 4.

36. Бесіда Володимира Барвінського виголошена на музикально-декляматорськім вечері у Львові в XV роковини смерті Тараса Шевченка дня 11 марта 1876. Правда. 1876. Ч. 6: Додаток до Ч-а 6-го «Правди» р. 1876.

37. Новинки, замітки и кореспонденція. Правда. 1876. Ч. 12.

38. Бібліографія, Рукопис Короледворска. Правда. 1879. Вип. 5.

39. Новини. Пам'ятник Маркіяна Шашкевича. Діло. 1880. Ч. 45. 11 (23) червня.

40. Пашук В. Товариство «Просвіта» - ідейний спадкоємець «Руської Трійці» Шашкевичіана. Нова серія. Вип. 1-2. НАН України; Ін-т українознавства ім. І. Крипякевича. Львів; Броди; Вінніпег, 1996. С. 301-306.

References

1. Horyn', V. (2011). The origins of the cult of Markiyan Shash - kevich. Dzvin, 11/12,127-132 [in Ukrainian].

2. Shashkevych, V. (1862). To my Father. Vechernytsi (Part 19) [in Ukrainian].

3. Shashkevych, M. (1862). Over the Bug. Vechernytsi (Part 20) [in Ukrainian].

4. Klymkovych, K. (1862). [Epilogue]. Vechernytsi (Part 20) [in Ukrainian]. (1862, September 13). To n. r. h. m. subscribers Vechernitsa (Part 33) [in Ukrainian]. (1863, April 4). Something about translations of the old Rus' song «The Tale of Igor's Campaign» into the folk word. Vechernytsi (Part 13) [in Ukrainian]. (1865). Galician-Russian Matytsia and its goal. Meta, 4 [in Ukrainian]. (1865). News. Meta, 18 [in Ukrainian].

5. Chornyj, Ya. (1867, 11 July). The meaning of etymology. Prav - da (Part 11) [in Ukrainian]. (1868, March 15). From Vienna. Foundation of the Sich. Funeral for Markiyan Shashkevych. Pravda (Part 10-11) [in Ukrainian]. (1868, June 8). (From above the Dniester) Something else about «Russian Reader» by A. Toronsky. Pravda (Part 21) [in Ukrainian]. (1868, June 15). (From above the Dniester) Something else about «Russian Reader» by A. Toronsky. Pravda (Part 22) [in Ukrainian]. (1869). Our Moscow cripples. Pravda (Part 13) [in Ukrainian].

6. Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv (CDIAL of Ukraine. F. 348. Op. 1. File 7628 [in Ukrainian]. (1872). News. Pravda (Ch. 3) [in Ukrainian]. (1872). An evening in memory of Markiyan Shashkevych. Pravda (Part 4) [in Ukrainian]. (1872). Markiyan Shashkevych's life and literary activity (Speech of Prof. Dr. Omelyan Ogonovsky delivered at a poetry evening organized by the «Enlightenment» Society in memory of the poet. the day 7. Gregorian calendar. July s. r.) True. Pravda (Part 4) [in Ukrainian].

7. Ogonovsky, O. (1872). A brief look at the history of Slavic languages, especially the history of the Rus' language. Pravda (Part 5) [in Ukrainian].

8. (1872). Siromanets'. Ukrainophilism in connection with the eastern policy of Prussia and the «Russification» of the West. Pravda (Part 7) [in Ukrainian].

9. (1873). Can we have an consensus between the Ruthenians and the «Russians»? Pravda (Part 1) [in Ukrainian].

10. (1873). News. Stanislavskaya Gymnasium. Pravda (Part 2) [in Ukrainian].

11. (1873). News. Pravda (Part 3) [in Ukrainian].

12. Drahomanov, M. (1970). Literary and journalistic works: in 2 vol. (Vol. 1). Kyiv [in Ukrainian].

13. (1873). Ukrainian Literature, Russian, Velykorussian, Ukrainian and Galician. Pravda (Part 6) [in Ukrainian].

14. (1873). News: Academic Circle «in words and deeds». Pravda (Part 8) [in Ukrainian].

15. (1873). News. Pravda (Part 10) [in Ukrainian].

16. (1873). News. Pravda (Part 9) [in Ukrainian].

17. (1874). Sixth General Meeting of Enlightenment. Pravda (Part 7) [in Ukrainian].

18. (1873). Markiyan Shashkevych (speech of prof. Verkhratsky on the 30^th anniversary of M. Shashkevych's death). Pravda (Part 11) [in Ukrainian].

19. (1873). Markiyan Shashkevych (a thing on Verkhratsky Avenue on the 30^th anniversary of M. Shashkevych's death). Pravda (Part 12) [in Ukrainian].

20. (1873). Navrots'kyj. Ukraine il movimento letterario rutene in Russia e Gallizia (1798-1872). Pravda (Part 15-16) [in Ukrainian].

21. (1874). The heading politically social. Review for the year 1873. Pravda (Part 1) [in Ukrainian].

22. (1874). Literature Russian, Velykorussian, Ukrainian and Galician. Pravda (Part 6) [in Ukrainian].

23. (1875). Malorus'ka nationality. Pravda (Part 15) [in Ukrainian].

24. (1876). Literary news. The story of Osip Fedkovych. Pravda (Part 4) [in Ukrainian].

25. (1876). Speech of Volodymyr Barvinsky was delivered at a musical-recitation event in Lviv on the 15^th anniversary of Taras Shevchenko's death on March 11, 1876. Supplement to Part 6 of Pravda. Pravda (Part 6) [in Ukrainian].

26. (1876). News, notes and correspondence. Pravda (Part 12) [in Ukrainian].

27. (1879). Bibliography, Manuscript Koroledvorska. Pravda (Issue 5) [in Ukrainian].

28. (1880, 11 (23) June). News. Monument to Markiyan Shashkevych. Dilo (Part 45) [in Ukrainian].

29. Pashuk, V. (1996). Society «Enlightenment» - the ideological successor of the «Russian Trinity» Shashkevychi - ana. New series (Ussue 1-2, pp. 301-306). NAS of Ukraine, Institute of the Ukrainian Studies I. Krypyakev - ych. Lviv; Brody; Winnipeg [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru