Роль особистості ректора О.С. Тимошенка в розвитку вищої музичної освіти в НМАУ імені П.І. Чайковського: культурологічні виміри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль особистості ректора О.С. Тимошенка в розвитку вищої музичної освіти в НМАУ імені П.І. Чайковського: культурологічні виміри

Даць Ірина Вільямівна

професор кафедри оперної підготовки

та музичної режисури

Національної музичної академії України

імені П.І. Чайковського, народна артистка України

Анотація

Мета роботи - дослідити культуротворчі особливості архаїзації візуальності в контексті сучасного образотворення, що зумовлює появу нових естетичних практик і режимів бачення. Методологія дослідження полягає в застосуванні системного, аксіологічного й культурфілософського підходів, а також комунікативного та герменевтичного методів для осмислення характерних особливостей і стратегій інтерпретації візуальних практик в контексті сучасної культури. Наукова новизна полягає в спробі визначити культуротворчу роль архаїчних візуальних практик у синкретизмі новітніх медіа. Висновки. У новій медійній реальності з'являються нові функції сприймання і бачення. Ідея розширення медіа корелює з розширенням сприймання. Наголос у сучасних дослідженнях зроблено на динамічних аспектах бачення та конфігурації естетичного досвіду, невід'ємною частиною якого стають медіальні засоби. Вихід за межі парадигми окулярцентризму зумовлює дослідницьку увагу до вимірів процесуальності й архаїчних елементів візуального мислення. Це дає можливість розглядати візуальність у тенденціях спрощення та ускладнення образотворення в новітніх естетичних практиках, які задають нові режими бачення. Процесуальність, амбівалентність, амодальність, одночасність, утривалення бачення, змінність його ракурсів («бачення зсередини», асимптотичне, латеральне, «відгалужене» бачення), з одного боку, є свідченням регресії «розумного ока», з іншого - містить потужний культуротворчий потенціал, що дає можливість відновити забуту синергію людини зі світом і фундамент практики образотворення з первинних відчуттів. У добу нанотехнологій основою нових режимів бачення стає поріг (або межа) між різними медіаформатами, що дозволяє долати різкі переходи масштабування і перемикання. Це відбувається через встановлення балансу: постійний процес творчого оновлення, експресію і динаміку, коли ціле видозмінюється в процесі становлення. Через актуалізацію спрощених архаїчних форм відбувається урівноваження складності візуальної моделі культури й ідентичності.

Ключові слова: візуальність, візуальна культура, архаїзація, естетичні практики, образотворення, режими бачення.

Dats Iryna, People's Artist of Ukraine, Professor, Opera Training and Music Directing Department, Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music

Role of Rector O.S. Tymoshenko's Personality in the Development of Higher Musical Education atUkrainian National Tchaikovsky Academy of Music: Cultural Dimensions

Abstract

The purpose of the paper is to investigate the role of the rector O.S. Tymoshenko's personality in the formation and development of higher musical education within the framework of the Kyiv Conservatory and later the UkranianNational Tchaikovsky Academy of Music (UNTAM) from the point of view of understanding the cultural dimensions of the process. The research methodology includes a systematic approach to a holistic outline of the ways of higher musical education development at UNTAMduring the period of rector O. S. Timoshenko's activity (1983-2004); biographical method - to clarify the facts of O.S. Tymoshenko's biography and creative achievements during his administrative and scientific-pedagogical career at the academy; cultural - to study the originality of the cultural and artistic processes of the day; analytical method - for the analysis and study of facts and establishment of scientifically based conclusions. The scientific novelty lies in the fact that for the first time the place and role of O.S. Tymoshenko'screative personality, the rector of Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music, has been investigated through the prism of the cultural dimension of higher musical education formation and development in Ukraine at the end of the 20th -beginning of the 21st century. Conclusions. As a result of the conducted research, it has been established that O.S. Tymoshenko'smanagerial and creative activity a arector atthe Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Musicis characterised as such that it allowed to achieve high productivity both within the higher education institution and at the national level, influencing the general process of forming and developing higher musical education in Ukraine. The figure of rector O.S. Tymoshenko can reasonably be described as a universal creative personality, since his activities combined executive, pedagogical, methodical, broad musical-social, and large-scale organisational work. In O.S. Tymoshenko'sactivity as rector at the Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music, manifestations of focus on the construction of Ukrainian culture, in particular in the field of music education, and its integration into the European cultural space on the basis of universal and national cultural values are vividly reflected.

Key words: higher musical education, UkrainianNationalTchaikovsky Academy of Music, rector O.S. Tymoshenko, cultural values, European integration.

Актуальність теми дослідження

історія тимошенко музичний освіта

Історії становлення музичної освіти в межах одного з найстаріших і авторитетніших закладів вищої освіти потребують їх розгляду в контексті складних процесів трансформації культурологічних парадигм, зміни світоглядних настанов, метанаративів, коли на зміну соцреалістичній картині світу прийшли ідеї відродження і фактичного повернення української культури; необхідності аналізу тих процесів, що відбувалися в українській культурі та мистецтві другої половини ХХ ст., особливо 1980-1990-х рр., які були надзвичайно вагомими з точки зору національно-культурного відродження, поширення забутих імен української культури в науковому середовищі та серед широкого суспільного загалу. Паралельно до цього в загальносвітових межах культура переживала постмодерні трансформації, виробляючи нові моделі сприйняття і світовідчування. І ці процеси, хоч і з запізненням, вливалися і проростали на українському культурному ґрунті, переломлюючись через інший конкретно-історичний контекст культуротворчості, розвитку української культури, яка протягом всього ХХ ст. зазнавала постійних утисків і репресій, викорінення національної свідомості й ідентичності народу.

Музичне мистецтво, його освітня складова, так само гостро реагували на стрімкі зміни в культурі, її спрямованості, що відбувалося на рівні державної культурної політики, інституційного забезпечення тощо. Узагальнення цих основних тенденцій слугуватиме тією науковою призмою, крізь яку матимемо можливість дослідити формування творчої особистості талановитого управлінця, українського диригента-хормейстра і ректора НМАУ імені П.І. Чайковського Олега Семеновича Тимошенка. Його перебування на чолі тоді ще Київської консерваторії припадає на помежів'я століть, яке позначене низкою знакових подій, що мали вагоме значення для розвитку української культури: руйнація радянської тоталітарної держави, здобуття Україною незалежності, оновлення системи музичної освіти шляхом впровадження європейської Болонської системи, повернення національної культури - все це спонукало тодішнього ректора О. Тимошенка до гуртування митців-професіоналів високого ґатунку задля становлення й розбудови музичної освіти на основі цінностей української і світової культури, і найперше, - модернізація творчої і наукової бази в самій консерваторії.

Аналіз досліджень і публікацій

Теоретико-методологічні принципи вищої музичної освіти, музичної культури в умовах трансформаційних процесів висвітлювалися у працях Г. Ніколаї, А. Мірошниченка, Л. Сбітнєвої, Н. Овчаренко, П. Саух, Н. Семергей, Т. Сідлецької, О. Сухомлинської, С. Терепищого, І. Утюж, І. Федорової, Ю. Чекана, В. Черкасова, М. Ярко.

На шляху модернізації і реформування системи освіти в низці наукових праць висвітлювалася проблематика євроінтеграційних процесів та ролі української музичної освіти у формуванні світового музичного простору, культурологізації музичної освіти тощо. Про це наголошували у свої працях І. Власенко, А. Коваленко, О. Марченко, І. Мудролюбова, М. Прищак, В. Черкасов.

На думку С. Терепищого, освіті належить функція відтворення людської спільноти і цивілізації, так як саме у сфері освіти закріплюються і отримують розвиток набуті культурні цінності, а сама освіта виявляється ареною зіткнення економічних, політичних, національних і суспільних інтересів, виступаючи одним з рушіїв еволюції людського розвитку [8, 1].

За визначенням Г. Ніколаї, наприкінці ХХ століття з'являється нова перспектива бачення як музично-педагогічної освіти, так і музичного мистецтва взагалі. Думка про те, що західна класична музика уособлює музичний розвиток, а західна музична едукація - ідеальну й концентровану форму музичної освіти змінюється інтеркультурним (мультикультурним, полікультурним) підходом, який спирається на теорію діалогу культур. У сферу дослідницьких інтересів потрапляють різноманітні форми музичного навчання. Західна класична музика розуміється як один з багатьох різновидів музики, кожний з яких аналізується у власному контексті згідно з конкретною музичною традицією, а західна музична освіта визнається тільки одним з багатьох методів, завдяки яким людина пізнає музику [4, 14].

Дослідники відзначають, що оновлення загальної музичної освіти в Україні періоду 1990-х рр. - початку ХХІ ст. формувалося як у світлі національного культурного відродження, так і орієнтування українського суспільства на європейськість - освітні стандарти європейського виміру освіти. Загалом обидві соціокультурні передумови спричиняють шлях модернізації загальної музичної освіти саме як «національної» - з увиразненням етнічного компонента ідентичності особи та її «відкритості» щодо «іншого» [10, 77].

Мета роботи - дослідити роль особистості ректора О.С. Тимошенка у становленні та розвитку вищої музичної освіти в межах спочатку Київської консерваторії - згодом Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського (НМАУ) з точки зору осягнення культурологічних вимірів процесу.

Виклад основного матеріалу

Постать О.С. Тимошенка відома в культурному просторі України насамперед як талановитого диригента і хормейстера, де він досягнув професійних висот як маестро-диригент, долучившись до формування потужної мистецької школи. О.С. Тимошенко протягом кількох десятиліть очолював Київську державну консерваторію імені П.І. Чайковського (нині - Національну музичну академію України). Ректор, науковець, генератор творчих ідей і автор художніх проєктів, він перебував в епіцентрі мистецького життя України, був безпосереднім його учасником й активним розбудовником.

Дослідники справедливо відзначають, що невід'ємною рисою сучасної музичної освіти є спрямування уваги на формування особистості митця, який має яскраву, багатогранну й творчу індивідуальність, своє особливе бачення художнього смислу музичного твору [7, 14].

Методологічний принцип «конструювання» біографії також маркує ще одну особливість сучасної культурологічної дискурсивності: біографічний наратив виходить за межі хронотопу людського життя, перетворюючись на маркер «біографічної свідомості епохи». Залишаючи «за дужками» «залізну» непохитність років життя, у створенні біографічної оповіді дослідникові необхідно враховувати нашарування історичних та особистісних контекстів, надособистісних культурних чинників. Спосіб внутрішнього наративу вбудовується в культуру, стає загальнозначущим оповіданням, перетворюється на схему, модель, структуру [9, 16-17].

У розгляді особистісного феномену О.С. Тимошенка та його культуротворчої місії в українській музичній культурі як ректора і ширше як багатогранної творчої особистості варто звернутися до ряду психологічних категорій, таких, як феномен, особистість, індивідуальність, діяльність, творчість.

Митець формується під впливом складного комплексу явищ: історичної ситуації, рівня розвитку громадської думки, течій, що панують у мистецтві, і далеко не останню роль відіграє психоособистісна структура автора - характер, темперамент, особливості протікання нервово-психічних процесів [1, 1].Особистість - це симбіоз різних ідентичностей: культурної, національної, професійної ідентичностей та самоідентичності. Її дослідження в рамках сучасних соціоглобальних культурних зрушень стають надзвичайно важливими. Залишаючись компонентами особистості диригента, вони є психологічними факторами комфорту, що допомагають здолати (за потреби) кризу ідентичності [3, 82].

Ректор О.С. Тимошенко доклав багато зусиль, щоб налагодити творчі зв'язки з багатьма навчальними закладами Європи. Це відкрило широкі перспективи для викладачів і студентів. Зокрема, організовувались гастрольні тури оркестру й хору Консерваторії до Франції, Канади, Німеччини, Швейцарії, сприяючи зростанню авторитету українського музичного виконавства, української музичної освіти в Європі.

Одним із найважливіших чинників успішності О.С. Тимошенка на посаді ректора, безумовно, є те, що він, будучи випускником консерваторії, глибоко сприйняв усі найкращі її традиції та здобутки. Діяльність О.С. Тимошенка на посаді ректора розпочалася у дуже непростий і відповідальний період історії України: «Із середини 1980-х років світ змінювався буквально на очах. Горбачовська “перебудова” давала надію на повернення радянської спільноти на магістральні шляхи людської цивілізації. В Україні то був час піднесення народного руху, коли боріння за права людини, національне відродження й демократизацію суспільства набуло масового характеру і обумовило справдження вікових сподівань українського народу - здобуття незалежності, народження суверенної Української держави. У нових соціально-історичних умовах <...> головне завдання закладу - постійне вдосконалення навчального процесу, досягнення високого мистецького рівня - стає особливо актуальним, адже професійна елітарна художня культура є базовою основою суспільства, фактором його консолідації, важливим чинником державотворення. <...> Важливою рисою діяльності ректора було вміння збирати найкращі мистецькі сили, згуртовувати їх навколо ідей розвитку української музичної культури, збереження славетних традицій вітчизняних педагогічних шкіл, водночас запровадження сміливих експериментальних новацій, зорієнтованих на сучасний досвід. У співпраці ректорату, Вченої ради та всього колективу консерваторії народжувалися концептуальні рішення, спрямовані на вдосконалення навчального процесу» [5, 246].

Зусилля усього колективу консерваторії на чолі з ректором призвели до історичної події - надання навчальному закладу нового статусу: за високі педагогічні та науково-творчі досягнення, значний внесок у розвиток музичної культури держави Указом Президента України від 5 вересня 1995 Київській консерваторії було надано статус Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського.

О.С. Тимошенко зробив вагомий внесок у справу підвищення міжнародного авторитету вишу, у становлення її як одного з науково-культурних центрів на мапі Європи. Яскраве свідчення цього - прийняття НМА України ім. П.І. Чайковського - першої серед вищих музичних закладів колишнього Союзу - до Європейської асоціації музичних академій, консерваторій та музичних шкіл. За ректорства О.С. Тимошенка в Академії були відкриті нові кафедри - історії української музики, народної творчості, комп'ютерних технологій, старовинної музики, теорії та історії культури, оперної режисури, а також Центр музичної україністики, лабораторії, відкрито спеціалізовану вчену раду із захисту докторських дисертацій. Ряд студентських колективів, передусім студентський хор та симфонічний оркестр, отримали можливість виїжджати закордон і здобули світову славу [2, 38].

Основними чинниками, що сприяли ефективності О.С. Тимошенка як керівника провідного музичного навчального закладу були: обдарованість музиканта, прагнення досконалості й наполеглива праця, як результат - високий професіоналізм, фахова озброєність та широка ерудиція, що забезпечили йому незаперечний авторитет.

Креативною складовою творчості О.С. Тимошенка стала трансформація енергії людських інстинктів до трансформації принципу задоволення в принцип реальності на рівні суспільства. Креативність Олега Семеновича пояснюється як воля та натхнення, кордоцентричність та здатність її пробудження в інших, як патріотизм і виживання в надзвичайних умовах; як морально-етична домінанта (етика відповідальності), свобода і любов, самореалізація та актуалізація. Такий підхід позначив новий етап у розвитку української музики, її функціонального призначення [6, 109].

Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено місце і роль творчої особистості ректора НМАУ імені П.І. Чайковського О.С. Тимошенка крізь призму культурологічного виміру становлення і розвитку вищої музичної освіти України кінця XX - початку ХХІ сторіччя.

Висновки

В результаті проведеного дослідження встановлено, що управлінська і творча діяльність О.С. Тимошенка на посаді ректора НМАУ імені П.І. Чайковського характеризується як така, що дозволила досягнути високої продуктивності як в межах закладу вищої освіти, так і національного рівня, впливаючи на загальний процес становлення і розвитку вищої музичної освіти в Україні. Постать ректора О.С. Тимошенка можна обґрунтовано окреслити універсальною творчою особистістю, оскільки у його діяльності поєднувалася виконавська, педагогічна, методична, широка музично - громадська та масштабна організаторська робота. У діяльності О. Тимошенка на посаді ректора імені П.І. Чайковського яскраво відображено прояви спрямованості на будівництво української культури, зокрема в сфері музичної освіти, та її інтеграції в європейський культурний простір засадах загальносвітових та національних культурних цінностей.

Література

1. Варнава Р.А. Психологічний порірег композитора як джерело пізнання «образу автора» (на прикладі Бориса Лятошинського га Василя Барвінського): авгореф. дис. ... канд. мистецтвозн.: 17.00.03 - музичне мистецтво / Львівська нац. муз. академія ім. М.В. Лисенка. Львів, 2017. 27 с.

2. Гусарчук Т. Особистісний феномен ректора: культуротворча місія академіка Олега Тимошенка. Часопис Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. 2020. № 4 (49). С. 21-45.

3. Дзундза Р.М. Особистість українського хорового диригента кінця ХІХ - початку XXI століть в контексті проблем ідентичності: дис. докт. філос.: 034 - культурологія / ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Івано-Франківськ, 2021. 282 с.

4. Ніколаї Г.Ю. Методологічні пошуки у сфері мистецької освіти. Актуальні питання мистецької освіти та виховання. 2013. Вип. 1 (1). С. 3-18.

5. Малозьомова О.І., Копиця М.Д., Гусарчук Т.В. Київська консерваторія. Етапи історії. Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського 100 років / ред. В. Рожок. Київ: Музична Україна, 2012. С. 12-277.

6. Мартинова С. Феномен креативного диригента Олега Семеновича Тимошенка. Часопис Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. 2020. № 4 (49). С. 109-120.

7. Овчаренко Н. Парадигмальний простір сучасної музичної освіти. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Педагогічні науки. 2017. Вип. № 1-2 (50-51). С. 13-20.

8. Терепищий С.О. Філософська парадигма сучасних освітніх ландшафтів: автореф. дис. ... докт. філос. наук: 09.00.10 - філософія освіти / Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. Київ, 2016. 35 с.

9. Тимошенко М.О. Моделі конструювання біографії в контексті неокласичного дискурсу. Часопис Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. 2020. № 4 (49). С. 8-20.

10. Ярко М.І. Сучасні епістемологічні (знаннєві) та теоретичні основи загальної музичної освіти. Наукові записки. Мистецтвознавство. 2012. № 2. С. 75-83.

References

1. Varnava, R.A. (2017). Psychological portrait of the composeras a source of knowledge of the «image of the author» (on the example of Borys Lyatoshinskyi and Vasyl Barvinskyi). Extended abstract of candidate's thesis. Lviv [in Ukrainian].

2. Husarchuk, T. (2020). The rector's personal phenomenon: the cultural mission of Academician Oleg Tymoshenko. Chasopys Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho, 4 (49), 21-45 [in Ukrainian].

3. Dzundza, R.M. (2021). The personality of the Ukrainian choral conductor of the end of the 19th and beginning of the 21st centuries in the context of identity problems. Doctor's thesis. Ivano-Frankivsk [in Ukrainian].

4. Nikolai, G.Yu. (2013). Methodological searches in the field of art education. Aktualni pytannia mystetskoi osvity ta vykhovannia, 1 (1), 3-18 [in Ukrainian].

5. Malozyomova, O.I., Kopytsia, M.D., Husarchuk, T.V. (2013). Kyiv Conservatory. Stages of history. 100 years of the P.I. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine. Kyiv: Myzychna Ukraina, 12-277 [in Ukrainian].

6. Martynova, S. (2020). The phenomenon of the creative conductor Oleg Semenovych Tymoshenko. Chasopys Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P.I. Chaikovskoho, 4 (49), 109-120 [in Ukrainian].

7. Ovcharenko, N. (2017). Paradigmatic space of modern music education. Neperervna profesiina osvita: teoriia i praktyka. Pedahohichni nauky, 1-2 (50-51), 13-20 [in Ukrainian].

8. Terepyschy, S.O. (2016). Philosophical paradigm of modern educational landscapes. Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

9. Tymoshenko, M.O. (2020). Models of biography construction in the context of neoclassical discourse. Chasopys Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P.I. Chaikovskoho, 4 (49), 8-20 [in Ukrainian].

10. Yarko, M.I. (2012). Modern epistemological (knowledge) and theoretical foundations of general musical education. Naukovi zapysky. Mystetstvoznavstvo, 2, 75-83 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru