Леонід Портенко (1896—1972) — знаний природник, учасник експедицій в Арктику та на Далекий Схід

Авторові вдалося розвідати, що вперше із кістками мамута Л. Портенко познайомився… в Україні, цит: «Член Зоольогічної Секції Л. Портенко, що робить тепер орнітольогічні спостереження на Звенигородщині, знайшов на Звенигородщині кілька мамутових кісток.» (Chronicle… 1921: 29). Цікаво: чи передали цю знахідку у зоомузей? Так чи інакше, але через десять років після експедиції на о. Врангеля, у 1949-му, Л. Портенку пощастило зустрітись із повноцінними викопними рештками мамута, коли він очолив експедицію ЗИН АН СССР и Главсевморпути при Совете Министров СССР (рос.) -- із вивчення і транспортування із Сибіру в Ленінград решток Таймирського мамута Таймырский мамонт. ВикипедиЯ. 2021. Перевірено 23 листопада 2021..

Історія2. Автор з'ясував, що Л.П. (або члени його родини?) передали в бібліотеку ІЗ НАНУ чимало відбитків статей, а також книжок, журналів -- усе з автографами ученого й присвятами. Іноді Л.П. підписував ці твори так, що літери Л і П якби суміщалися, зливалися, нагадуючи М. Можливо через це, відповідний внесок не розпізнали як твори із бібліотеки Портенка. Однак у вікіпедійному нарисі про бібліотеку є нотатка про існування надходжень від «орнітолога Л. Портенка».

Автор вважає, що ймовірно за протекції Портенка в бібліотеці інституту з явилося й дуже рідкісне двокнижкове видання результатів експедиції АН СРСР в Арктику, у т.ч. на о. Врангеля, раніше засекречене, а саме Far North-East of the USSR… (1952: 1, 2), із яким автор цієї статті встиг попрацювати у 1980-х. У 1950-х обидва томи друкували обмеженим тиражем, а на обкладинці кожного примірника витискали чіткі індивідуальні номери (як у ГУЛАГу), відповідно до радянської практики засекречування. На інститутських примірниках були номери із перших десятків. У сусідній державі, десь у Магадані, можна зустріти номери до 470-х. (Сьогодні на вебсторінці бібліотеки є посилання лише на другий том цього дуже рідкісного видання Бібліотека Інституту зоології НАН України, Е-каталог: «Крайний Северо-Восток Союза ССР / Акад. наук СССР, Зоол. ин-т; ред. Р.Ф. Геккер]. Изд-во АН СССР. Москва. Том 2: Фауна и флора Чукотского моря / [ред. П.В. Ушаков]. 1952. 1 359. [...]». В.П.-Д. (у списку джерел до цього нарису): Far North-East of the USSR…. Перший том кудись зник у часи СРСР.)

Нині на інтернет-аукціонах на РФ, зрідка, виставляють на продаж 2й том «Крайний Севе- ро-Восток…», соромливо зафарбовуючи, на всякий імперський випадок, застарілий радянський гриф, або пишучи те, чого не було: «для службового користування».

Коли у 1980-х, готуючись до захисту дисертації, автор натрапив у картотеці інституту на запис про ці мало запитувані книжки, і почав їх розшукувати, то з'ясував, що 1го тому в читальній залі немає, і зберігають його чомусь у сейфі режимного відділу.

Відповідний високий чин, почувши що я давно працюю на о. Врангеля, і знаю вдесятеро більше, ніж написано у тих книжках, неохоче, але дозволив погортати раритет «на коліні», перед дверцятами відкритого металевого ящика. Прийшлося усе «сфотографувати» у пам'яті. Сам же начальник сейфу стояв поряд і пильнував, аби страшенні таємниці кінця 1930-х, та ще й про Арктику, не потрапили у повітря, а потім у голови волелюбних київських науковців. Нічого таємного, як на мене, у тій книжці, звичайно, не було. До того ж обидва томи мали однаковий гриф про «таємність», і чому тільки 1й із них, про о. Врангеля, ретивий київський режимник вирішив позбавити волі та замкнути у сейфі, залишилося загадкою. Майже. Ймовірно, він намагався оточити себе таїнами, аби відвідувачі кабінету, у тому числі керівництво інституту, знали із якою важливою людиною мають справу. (Те що обємні твори Л. Портенка саме врангельського періоду не потрапили у перший звіт експедиції, можна вважати щасливим збігом обставин. Поза жодними сумнівами, їх би утаємничили, заховали. На щастя, відповідні рукописи Л.П. надрукував уже на початку 1970-х.)

Далеко не ідеальною, для заполітизованого суспільства, була історія цієї експедиції (і її звіту). До чи після експедиції потерпіли від підозр і репресій деякі учасники та члени їхніх сімей. Нагадаю, що авторами 1го тому були палеонтолог Р. Геккер Robert Roman Gustav Wilhelm von Hecker, син Theodor Eduard Woldemar von Hecker та Margarethe Adele Sophie von Hecker (Erik-Amburger-Datenbank, Auslander im vorrevolutionaren Russland). Перевірено 2 вересня 2021., геолог-геоморфолог К. Марков Батько -- К.С. Марков, мати -- М.І. Маркова (уроджена Досс, рос.)., мерзлотознавець С. Качурін Качурин Сергей Петрович (1898-1969). Институт мерзлотоведения им. акад. П.И. Мельникова СО РАН. Перевірено 23 листопада 2021., геоботанік Б. Городков, мікробіолог А. Крисс Крисс Анатолій Євсійович (1908-1984). Народився в Одесі (Україна), де мешкав до 1920 р. ВикипедиЯ. ЕСУ. У числі авторів 2го тому -- орнітолог та гідробіолог Г. Горбунов Автор монографії «Птицьі Земли Франца-Иосифа» (1932). В експедиції на о. Врангеля участи не брав.. У 1928 році була репресована Н. Маркова, сестра Марков, Константин Константинович. ВикипедиЯ. 2021. К. Маркова. У 1930-х? -- заарештовували брата Мухина, В.В., Г.Х. Казарина, А.К. Маркова. 2005. Школа А.П. Жузе. Природа, 7: 76. дружини К. Маркова. Сам же К. Марков був із родини дворян Про цю деталь написано у нарисі про географічний факультет МДУ.. Мерзлотознавець С. Качурин -- син осавула у відставці. Начальник експедиції Р. Геккер -- німець. Г. Горбунов -- брат репресованих Миколая та Олександра. Було й інше (див. нижче). У постанові президії АН СРСР від 11.11.38 лунало, що експедиція не виконала свого основного завдання. Почали шукати «врєдітєлей». Палеонтолога Ю. Орлова (головного знавця мамутів) двічі викликали в прокуратуру Orlov, Yu.A. 2003. The Story…. Через 14 років після експедиції звіт експедиції почали приховувати. Навіть у 1954 році Р. Геккер не давав посилання на власні статті (що увійшли в Far North-East… (ibid)), до оприлюдненої пізніше авторської настанови з палеонтології Геккер, Р.Ф. 1954. Наставление для исследований по палеозкологии. ПИН. Изд. АН СССР. М., 6: 1-39.. Посилання на 1й том у томі 2му дозволив собі лише непокірний А. Крисс Уродженець м. Одеса (Україна), колишній безпритульний; пізніше -- відомий учений, дослідник Арктики і Антарктики, д.б.н., професор. (Див. примітку «53»). (цензура цього не помітила). Троє із дванадцяти авторів другого тому Far NorthEast… (ibid) не дожили до виходу книжки у світ.

Вже у нашу, добу знайомлячись з описом документів врангельської експедиції, доступних в онлайн архівах РАН (Москва), фонд «564», автор помітив, що навпроти двох документів (із 27) є позначка олівцем «Вьібьіли 7/VI.50» -- це 135-сторінковий звіт мерзлотознавця С. Качуріна і 110-сторінковий звіт геоморфолога К. Маркова. (Якраз у 1950-ті розпочали вверстувати уже загаданий вище геккерівський Far North-East… (ibid).).

Час показав, що те засекречування було справою марною. (Тільки-но обмеження до об'єму цього нарису утримують автора від бажання навести увесь зміст 1го тому -- як відповідь старорежимнику і таким як він.) Другий том збірки вільно продається сьогодні на інтернет-аукціонах. У мережі можна знайти навіть DJVU-версію. Починаючи десь із 2008-х у статях, книжках, дисертаціях з'являлися посилання на перший том. (У 1980-х мені іще не дозволяли це зробити.) Отже, двокнижка Far North-East… (ibid) не зникла. Ну а щодо першого тому, то деякі науковці пригадали оттаке: приблизно 1985-х у дворі інституту, у Києві, високий чин спалював уміст свого сейфу у «буржуйці». Чи був там перший том Far North-East… (ibid), ніхто не знає. Мабуть, що був. (Адже каталожну карточку ми в архіві інституту так і не знайшли).

Немає карточки -- немає книжки. Вогонь -- це їхнє, рідне. У 1950-х у Львові ретивий помічник режимників спалив твори Івана Труша, Михайла Бойчука та інших Пеленська, О. 2021. Мистецтво у полоні. Твори українського мистецтва за межами України. Радіо Свобода. https://bit.ly/3oSIj74. Перевірено 23 листопада 2021.. У 1980-х відповідні чини продовжували гратися у секретність і боротьбу із вліянієм запада. Коли автор привіз на о. Врангеля із Києва карту «Чикаго. США», яку вільно придбав у книжковому магазині десь на Хрещатику, і повісив її на стіну у науковому відділі заповідника, у бухті Роджерса, то радянські прикордонники попросили її зняти.

Іще одна гарна книжка у бібліотеці інституту, безумовно пов'язана із бібліотечною спадщиною Портенка, -- це твір американського натураліста Е. Нельсона «Nelson, Edward W. 1918. Wild Animals of North America».

Історія 3. Мені д.б.н., проф. Л. Портенко запам'ятався тим, що залишив у бібліотеці ІЗ НАНУ у Києві низку книжок про Арктику та Далекий Схід. Для молодого зоолога це було -- як знайти записку у старовинній пляшці на березі океану. Екзотичні назви морських птахів, винайдені Л.П. після повернення з о. Врангеля, пробуджували уяву, кликали у незнайому далечінь. Серед таких назв: U. l. eleonorae Portenko (1937) -- тонкодзьоба кайра Елеонори, U. l. heckeri Portenko (1944) -- тонкодзьоба кайра Геккера, C. g. tajani Portenko (1944) -- чистун арктичний Таяна і так далі. Потрапивши потім на о. Врангеля та інші далекі острови Арктики, автор отримав можливість не тільки побачити портенківську екзотику, але й побувати у тих місцях, де збирав зразки із морфометрії п. Леонід, і навіть… трохи покритикувати метра, адже у моєму розпорядженні було значно більше порівняльного матеріалу, аніж у нього. Разом із тим, автор брав до уваги те, що п. Леонід був першим. Він був першим зоологом родом з України, який починав науковий шлях, у т.ч. в Арктику, іще за часів УНРЃCа потім, «емігрувавши» в РРФСРЃCпримудрився влаштуватися в неочікувану полярну експедицію рівня Президії АН СРСР, в результаті чого залишився (за власним бажанням) зимувати на о. Врангеля, у бухті Роджерса. Це відбулося у 1938/1939. Мені випало жити-й-зимувати на о. Врангеля удесятеро довше, упродовж 1978/1988, тому я прекрасно уявляю, де це і як. Якщо Л. Портенко тільки мріяв потрапити, наприклад, на сусідній о. Геральда (рис. 4) і зміг лише пролетіти над ним разом із легендарним льотчиком М. Камінським, на АН-2, на висоті 2300 метрів (Portenko 1971: 41), то мені пощастило провести на о. Геральда сорок один день. (А також -- листуватися із М. Камінським.) Як результат -- вдалося відкрити декілька нових видів у фауні острова (разом із моїм товаришем М.С.), а також підтвердити одне зі спірних спостережень Е. Нельсона (Prydatko-Dolin 2009 b), про яке автор вперше вичитав як раз у книзі, залишеній у бібліотеці київського інституту саме п. Леонідом. Якби у ті, геральдівські роки, автор знав, наскільки сміливо Л. П. давав імена «видам» й «підвидам», то, можливо, спокусився б та назвав би яку- небудь тварину красиво та із підтекстом -- ukrainikus або kyivensis, та хіба уженешся за Л.П.? Нехай уже тільки він і залишається таким от винятковим. Нехай на метрові тренуються тепер молекулярні генетики, виокремлюючи ДНК таємничих таксонів, із красивими іменами, винайденими Леонідом Олександровичем. Втім у автора вистачило сміливости назвати одне із піднять на острові Геральда на честь Генрі Келлета, а інше -- Едварда Нельсона і зобразити це на карті, у звіті експедиції. Все ж таки англієць і американець, дійсно, були серед перших, хто ступав на далеку землю -- у 1849 і 1881, відповідно. (Дивно, що науковці не зробили це раніше.) Хоча ні, не дивно: епоха була радянською і замість імен першовідкривачів на радянські карти бездумно наносили імена партійних діячів, як от на о. Геральда, де не сіло не впало, виник мис Мікояна, хоча той високопартійний дядько не мав ніякого відношення до острова. Або як вам -- острови Известий ЦИК (рос.) в Арктиці?) Зрештою, завдяки поштовху, отриманому у т.ч. від Л. Портенка, автор написав дисертацію про птахів островів Врангеля і Геральда, і багато чого іншого. Не було можливости зустрітися із Л.П., наприклад, у Києві, в Україні, зате потім пощастило натрапити на сліди ученого уже на далеких островах та узбережжі Арктики. Так і поспілкувалися -- у просторі й часі.

Чесноти, відзнаки, пам'ять, інше

Колективний автор україномовної «ВікіпедіЯ» вважає, що ученим опубліковано 163 наукові праці. Схожу цифру називає Г. Любарський (Lyubarsky 2009: 608). Набравши в GoogleScholar пошукове «портенко леонид», «portenko leonid» чи «portenko leonid aleksandrovich» і т.і., читач швидко знайде десятки російськомовних праць Л. Портенка (про україномовні інтернет іще «не знає»), а також праці, перекладені англійською й німецькою, на які активно посилаються у світі.

Автор вияснив, що учений написав значно більше розвідок, ніж «163», адже відрізнявся неймовірною працелюбністю. Згадаймо хоча б, у якій кількости спілок секретарював Л.П., перебуваючи у Києві, у 1920-х, до переїзду на навчання у Москву, або уявімо об'єми самостійно написаних ним і представлених в 1954 та 1959 роках до друку 3й та 4й томи «Птицьі СССР», об'ємом 257 та 417 сторінок -- 128 та 179 видів, відповідно.

Скоріше за все, Л.П. був автором декількох безіменних повідомлень у Бюллетень Арктического института (рос.), про хід чукотської експедиції АН СРСРЃCякі потім додалися до списку літератури у другій книзі «Птиць Чукотского…» (Portenko 1973: 307) як «Анонім» -- це «Chukotka-Anadyr ...» (1931, 12) та «Anadyr-Chukotka...» (1933, 1-2). До назви другого твору учений дописав: «Зоологический отряд Л.А. Портенко». У первинній публікації подібного словосполучення не було. Крім того, Л.П. вказав відповідні, тільки свої сторінки «4-6» поміж «2-8». Взагалі, у бюлетенях Арктичного інституту повідомлення про чукотську експедицію публікували неодноразово. На мою думку, Л.П. був автором й інших безіменних коротких повідомлень, а саме: The productive forces… (1931, 1-2: 11-12), Biological Research… (1933, 11: 353). Можливо, Л.П. долучився й до написання Chukotka expedition… (1931, 6: 102). Сьогодні читач може знайти ці публікації самостійно, скориставшись цифровим архівом видавництва У передмовах до двох томів вказано, що усі рисунки виконала художниця В.С. Рождественская (рос.). Бюллетень Арктического института СсСР. 1931-1936. Президентская библиотека. https://bit.ly/3nNBft0.. Взагалі, ці приклади із анонімністю не виглядають як випадкові. (Пригадаймо також збірку Far North-East… [Крайний Северо-Восток…] ibid.) Очевидно, після переїзду в РРФСР, Л.П. не дуже афішував своє походження із України і роботу в структурах уряду УНР, адже радянська імперія, із допомогою ВЧК-ОДПУ-НКВС, прискіпливо спостерігала у т.ч. за вихідцями з України, підштовхувала до приховування національности. Анонімні публікації можуть свідчити якщо не про пряме переслідування, то принаймні про готовність зачаїтися, перечекати, про намір не потрапляти зайвий раз на очі. Такі приклади в історії совітської зоології уже були Від переслідувань потерпів талановитий український зоолог Б. Волянський, який був вимушений публікувати деякі свої статті анонімно (перс. повід. І. Загороднюка)..

Учений зробив значний внесок у вивчення зоогеографічного районування території Поділля (Pridetkevich 2013); довів єдність фауни хребетних циркумаркичних тундр і необхідність виділення Галактики як окремої зоогеографічної області (Zoological Museum … 2021). Описав повітряні шийні мішечки у деяких птахів на прикладі: конюги та люрика, добутих на Чукотці (1934), а також горіхівки, добутої в Закарпатті (1947).

Персональна теріологічна історія ученого увінчалася й тим, що він написав книжку про ссавців Анадирського краю (Portenko 1941). На його честь у 1956 та 1967 роках назвали вид землерийок -- мідицю Портенка або мідицю чукотську (Sorex portenkoi), маловивчену тварину, внесену у червоний список МСОП, а також врангельського лемінга Lemmus portenkoi -- лемінга Портенка (Gerrie & Kennerley 2016; Beolens et al. 2009: 326).

Високу радянську державну нагороду €к Орден Трудового Красного Знамени (рос.) Йдеться про третій різновид нагороди, а саме «Подвесной. Большой овал. 1943 -- нач. 1950-х»., Л.П. отримав 17 травня 1944 року, відповідно до указу, підписаному М. Калініним (цит.): «за самоотверженную работу по сохранению в условиях блокади г. Ленинграда научньїх и культурних ценностей в институтах, музеях и библиотеках Академии наук CCPЃCявляющихся национальньїм богатством страньї» (Decree of the Presidium… 1944). Мав дві медалі: За оборону Ленинграда (1943) та За доблестний труд во время Великой Отечественной войни 19411945 гг. (1946) (див. Tikhonova 2018: 6175).

Після десятиріч наполегливого знищення української мови та викривлення знань з історії України, у згаданому зведенні 2009-х про ссавців, виконаному західними колегами, доктор Leoinid Aleksandrowitsch Portenko, «звичайно», був названий Russian zoologist. Можна увити, як би здивувався учений, побачивши, у який нечуваний гібрид перетворилося поєднання цієї маніпуляції з іншою, біографічно-вікіпедійною, іномовною, а саме: Russian zoologist… Russisches Reich. Навіть шановний п. Е. Кумарі якось не помітив, а скоріше не надав значення, тому що наш учений має прізвище із закінченням, притаманним українським. Звідси, навіть у спомині вивів дещо змішане: <...> in der ukrainischen Stadt Smela geboren. <^> russischen Ornithologen <^> (Kumari 1974: 365). Вийшло €к «ukrainischen» «russischen».

Тепер, вивчивши десятки джерел інформації, невраховані радянськими істориками, ми знаємо, що Л. Портенко €к українець за походженням, який із-за негараздів на батьківщині (викликаних, безсумнівно, більшовицьким переворотом 1917-х), виїхав з УНР в РРФСР. Драмою є те, що знайти спокій і сховатись від наслідків перевороту за межами батьківщини ученому не вдалося. Перебуваючи у самісінькому серці більшовицького перевороту, в Ленінграді, Л.П. був серед свідків «<...> первого погрома Академии наук СССР (1929-1937), когда были арестованы и заключены в тюрьми и лагеря многие выдающиеся деятели науки <...> когда скончался при странних обстоятельствах на курорте Минеральные Води П.П. Сушкин (1928), <...> сотрудники Отделения орнитологии, видя вокруг доноси и арести, не могли оставаться спокойними за свою судьбу», і боячись провокаторів, були вимушені навіть втопити у річці Нева музейну зброю (часів Пржевальського), про що своєму аспіранту Потапову «очень скупо и в общих «нейтральних» чертах рассказал Л.А. Портенко» (Potapov 2015: 91). У тих же спогадах можна прочитати, як репресували (пресували) іще одного учня П. Сушкіна, а саме німця Б. Штегмана, який пережив «Кресты», заслання в очерети на Балхаші О. Тихонова (Tikhonova 2018: 6175) уточнила, що це було в «Джельтуранге в дельте реки Или на Бал-хаше»., повернення у північну столицю, нові поневіряння, поки за нього не сказав слово І. Папанін У WikipediA та ВікіпедіЯ є згадування про участь І. Папаніна у «Червоному терорі».. Поміж одкровень Р. Потапова розпізнаємо й те, що Л.П. був серед невільних свідків багатьох драматичних подій і міг порівнювати, наприклад, майже однакові долі німця Штегмана (у Ленінграді) і француза-німця Шарлеманя (у Києві). Або, фотографуючись разом із Формозовим та Гептнером у 1923 р. -- фото 1, він, вірогідно, продовжував контактувати із ними, але точно не міг знати тоді, що у 1955-му ці двоє будуть фігурантами справи про «лист трьохсот». Немає числа тим подіям. Ймовірно, у Ленінграді, Л.П. чув і про масштабні репресії щодо геофізиків та полярників (див. Prydatko-Dolin 2020). Може навіть відав про репресованого у 1937 українця, геоморфолога М. Іваничука, який 14 місяців чесно відпрацював на Землі Франца-Йосифа. Не міг не знати про орнітолога і гідробіолога Г. Горбунова (ЗИН, АНИИ До 1958 року -- «Арктический научно-исследовательский институт (АНИИ)», після 1958 (і до сьогодні) -- «Арктический и антарктический научно-исследовательский институт (ААНИИ)».), брати якого були репресовані. Міг чути про «Справу славістів» у 1933-му, у котрій постраждав у т.ч. В. Вер- надський, якого Л.П. знав особисто, іще з часів роботи в Україні. Про долі авторів збірки Far North-East… (1952), ми вже згадували. Можна навіть не сумніватися, що Л.П. контактував із деякими героями-челюскінцями, потім репресованими. Наприклад -- із відомим зоологом Л. Білопольським. (У різні роки обидва полярники працювали в АНИИ (рос.), бували на Новій Землі, а також на Куршській косі).

Коли стаття уже була зверстана, п. Людмила написала мені, що натрапила у бібліотеці ІЗ НАНУ на декілька екземплярів часопису «Труды Арктического института». (Іще одна віднайдена нами частина зібрання, переданого у Київ родиною Портенків.) Серед примірників -- два екземпляри т. IV за 1932 р., в якому ленінградці опублікували працю Г. Горбунова «Птиць Земли Франца-Иосифа». Один з екземплярів «Птицьі...» пройшов через палітурну майстерню й виглядав як окрема книжка, а також мав на титулці дарчу: «Многоуважаемому Леониду Александровичу Портенко от автора. 25.IX.32». В середині €к сліди роботи із твором, червоноолівцеві позначки. На додаток, у т. IX праць Арктичного інституту за 1934 рік ми знайшли статтю Л. Білопольського «К орнитофауне Анадьірского края» із передмовою Л. Портенка, де він зазначив, що за згодою Білопольського зробив деякі корисні виправлення.

В україномовному вікінарисі про Л. Портенка написано мов учений «організував Біологічну станцію ЗІН АН СРСР на Куршській косі». М'яко кажучи, це є перебільшенням. Радянська орнітологічна станція з'явилася на Куршській косі як спадщина від німецької завдяки потужній передісторії: Johannes Thienemann Автор теж зустрічався і розмовляві із Л. Білопольским -- у Києві, 1978-х, у кабінеті проф. М. Воїнственського (ІЗ НАНУ). Teil, I., Von Prof. Dr. J. Thienemann. 1912. XI. Jahresbericht (1911) der Yogelwarte Rossitten der Deutschen 0rnithologisehen Gesellsehaft. Journal of Ornithology, 07 Vol. 60; Iss. 3. Vogelwarte Rossitten (1901) Ulmenhorst («Ульмен-хорст») «Рьібачий» (1956) «Фрингилла» (1962). Свідком подій був, зокрема, В. Паєвський (Paevsky 2011). Він залишив набагато більше підходящих спогадів про Л. Білопольського, аніж про Л. Портенка В. Паєвський (Paevsky 2011) згадував, що у 1956 р. комісія АН СРСР, до складу якої входили й орнітологи зооінституту, відвідали косу, аби вивчити питання про заснування там радянської орнітостанції замість німецької, але «вьіразила большое сомнение в возможности налаживания полноценной научной активности, исходя из бьітовьіх условий самого поселка», натомість «и только Белопольский <...> заявил, что берется все уладить». На вебсторінці національного парку «Куршская коса» (РФ), вказано, що Л. Білопольский був засновником і першим директором станції. Як пише В. Паєвський (Paevsky 2011), у жовтні 1958 року на станцію вперше прибули «маститьіе» московські орнітологи у супроводженні «известного зиновского орнитолога профессора Леонида Портенко» та інших.. У своїх записках орнітолог Е. Кумарі називав Л. Портенка лише першим куратором станції: «der erste Kurator dieser Station» (Kumari 1976: 367).

В україномовній вікіпедії є й таке (цит.): «Чимало зусиль [Л.П.] доклав до організації зоологічної групи інституту біологічних проблем півночі Далекосхідного наукового центру Академії наук». Тобто -- ИБПС ДВО РАН (Магадан). Але ж ИБПС ДВО РАН був створений у 1972 р. Інша справа, що підвалини ИБПС ДВО РАН були закладені у 1968-му, коли у складі «Северо-Восточного комплексного НИИ (СВКНИИ) СО АН СССР» створили «Отдел биологических проблем Севера». Однак в історичному зведенні на цю тему (Kashin 2002) прізвище Л. Портенка магаданці вносять не у список створювачів «зоологічної групи» ИБПС, а у список відомих дослідників, чий внесок у вивчення Півночі, безсумнівно, був вагомим.

Учнями обдарованого природника були як відомі москвичі, так і далекосхідники із РРФСР, зокрема (рос.): А.А. Кищинский, Ф. Чернявский, А. Кречмар, Р. Потапов та ін. (Andreev 2018: 360). Літери «А. А.» автор додав до прізвища Кищинського У зведенні Г. Любарського (Lyubarsky 2006: 546) є спогад про А.А. Кищинського: «После бесед с Портенко начал разрабатьівать каузальную орнитогеографию (по примеру Портенко), но в зкологическом аспекте». не випадково: талановитий учений був сином українця з Кіровоградщини -- А.С. Кищинського, інженера, «ворога народу», розстріляного у 1938 р. у ГУЛАГу, і потім реабілітованого у 1956 р. Кищинский Александр Семенович. «Бессмертньїй барак». https://bit.ly/3l0XQk0. Перевірено 5 вересня 2021.. Про це «на тій стороні» не люблять згадувати.

Не дивно, що знаючи, якими методами діє НКВС, і що насправді являє собою людожерська система, Л.П. фактично не залишив ніяких «українських» слідів у споминах тих, хто працював поряд із ним -- у Москві, Ленінграді, Анадирі тощо. Леонід Олександрович занурював себе із головою в науку й залишав інші сліди, зокрема, у систематиці. У зведенні В. Паєвського (Paevsky 2018) щодо етимології птахів Палеарктики можна нарахувати до сорока видів-та-підвидів птахів описування яких був причетний Л. Портенко. Серед них -- «підвиди», названі на честь Б. Штегмана, М. Мензбіра, Р. Геккера, П.-С. Палласа, Є. Козлової У дівоцтві -- Е. Пушкарева (рос.) -- див. «Юсупова, Т.И. 2010. В свободном полете. Е.В. Козлова -- ученьїй, путешественница, жена. Наука молодая, 30 марта, 31 (1): 1-15»., чукчі Таяна, невідомої (Мнньї, рос) та ін., а також своєї дочки (Еліонори), яка народилася на кораблі у Беринговому морі В. Паевский (див.: Paevsky 2018: 142). Сахалинская пеночка -- Phylloscopus borealoides [tenellipes] Portenko, 1950; Монгольская овсянка -- Schoeniclus lydiae [pallasi] (Portenko, 1929)., своєї дружини (Лідїї), а також самого себе. У іншому масштабному зведенні (Koblik & Archipov 2014) знаходимо, що у такому штучному, але грандіозному об'єкті-просторі як «фауна птиц стран Северной Евразии в границах бьівшего СССР», Л. Портенко виглядів й описав (= легалізував) два види -- вівчарик сахалінський і вівсянка монгольска76. Назви прижилися. При цьому, у бінарному імені останнього виду бачимо згадку про подружжя Портенків -- «lydiae» та «Portenko». Щодо ссавців, то як ми вже згадували, ученими Далекого Сходу, а фактично його учнями, на честь Л.П. назвали мідицю і лемінга.

Отделение орнитологии ЗИН РАН Об Отделении (с середини XX до начала XXI века). 2022. https://bit.ly/3rpU73f. Перевірено 5 вересня 2021. і сьогодні згадує про те, що Л.Портенко і Е. Штреземан були засновниками потужного багатокнижжя «Атлас распространения палеарктических птиц» 1960-1992 років. (Починаючи з 1989 року київський зоолог В.М. Лоскот Лоскот, В.М. 2019. Автобіографічний нарис. У кн.: Збірник праць зоологічного ... ННПМ НАНУ Київ, 50: 78-80. був одним зі співавторів видання.) Однак, оригінальна назва твору -- це Atlas der Verbreitungpalaearktischer Vogel. Упродовж 1960-2003 рр. у Берліні було надруковано 20 збірок німецькою. (Звідси, посилання на начебто російськомовний «Атлас распространения палеарктических птиц» є недоречним.) До 1987 р. включно видавці засвідчували на титульній сторінці авторство Е. Штрезмана та Л.А. Портенка. Потім авторський колектив змінився, але видавці зберегли на титулі пам'ятку про засновників: «BegrUndet von Е. STRESEMANN, Berlin, und L. A. PORTENKO, Leningrad». Сьогодні цей унікальний атлас є доступним онлайн Atlas der Verbreitung palaearktischer Vogel. Детальніше: https://bit.ly/3Hppu3v. Перевірено 5 вересня 2021..

За спогадом ленінградця В. Паєвського (Paevsky 2001) Паевский, В.А. 2001. Птицеловьі от науки. Воспоминания куршского орнитолога. С.-П., 1-148. [Paevsky… 2001]., Л. Портенко був у числі «зведньїх учеников» Біанкі-Сушкіна-Тугарінова. Магаданець О. Андрєєв пригадував, що такі як Л. Портенко «уже при жизни стали классиками» (Андреев 2018: 361).

У бібліотеці ІЗ НАНУ ми знайшли чимало книжок, підписаних для Л.П. відомими ученими: М. Шарлеманем («Дорогому Леоніду Олександровичу...») Підпіс віднайшов І. Загороднюк. Датовано 20.X.1921., О. Кістяківським, Г. Дементьє- вим, М. Гладковим, Є. Спангенбергом, Ю. Ісаковим, А. Суділовською та іншими. У присвяті Акад. Г. Підоплічку учений зазначив: «Дорогому земляку...». Укладачами україномовної вікіпедії Л. Портенко вписаний у перелік науковців Національного науково-природничого музею НАН України Науковці Національного науково-природничого музею НАН України. ВікіпедіЯ. 2021. Перевірено 3 лютого 2022.. Фотопортрет Л. Портенка (часів ЗИН АН СССР Після 1931 року заклад отримав назву «Зоологический институт АН СССР», рос. Сьогодні -- Зооло- гический институт Российской академии наук (ЗИН РАН), рос. та АНИИ АН СССР -- рос.) розміщено на панно у холі київського науково-природничого музею, серед зображень видатних науковців України. Пам'ять про Л. Портенка вшановано у багатьох наукових публікаціях в Україні та за її межами.

Подяки

Українська природоохоронна група (УПГ), її керівник, О. Василюк та небайдужі громадяни, знайшли час і сили й створили фантастичну збірку «Асканія-Нова. Антологія… (18451945)», у семи томах, у якій автор знайшов чимало забутих фактів із життя Л. О. Портенка, і без чого у розвідці не прозвучала б доба УНР. Луганчанин-киянин, просвітник, науковець Загороднюк ініціював створення цієї розвідки про Портенка, поділився посиланнями на влучні публікації, зокрема, про УЗТ, УЗЖ. Головне -- познайомив зі знавчинею бібліотечної справи, зберігачкою забутих секретів бібліотеки ІЗ НАНУ (Київ) п. Л. Ластіковою, чий внесок у розвідку був відчутним. Разом із п. Людмилою ми відшукали у Києві «Порадник» (1918), артефакт із печаткою бібліотеки УНР, де був надрукований один із найперших україномовних текстів Л. Портенка. Красно дякую колегам за участь і допомогу.

References

1. Anadyr-Chukotka complex expedition of the Arctic Institute. (Zoological team of L. A. Portenko.) 1933. Bulletin of the Arctic Institute of the USSR, Leningrad, 1-2: 2-8. [In Russian].

2. Andreev, A.V. 2018. Roald Leonidovich Potapov (on the occasion of his 85th birthday). Russian Ornithological Journal, Express Edition 27 (1559): 357-366. [In Russian].

3. Beolens, B., M. Watkins, M. Grayson 2009. The Eponym Dictionary of Mammals, JHU Press, https://bit. ly/3quHlAa. Retrieved November 24, 2021.

4. Boreiko, V.E. 1996. Blank spots in the history of nature conservation. USSR, Russia, Ukraine. (History of nature conservation). Kyiv Ecological Cult. Center, Center for Wildlife Conservation SoES, Kyiv, 1 (6): 1-224. [In Russian].

5. Biological Research of the Arctic Institute in the Chukchi Peninsula (1933,11: 353). [In Russian].

6. Chronicle. 1921. Ukrainian Zoological Journal, 1: 29. [In Ukrainian].

7. Chukotka-Anadyr expedition of the Arctic Institute. 1931. Bulletin of the USSR Arctic Institute, L., 12: 235-236. [In Russian].

8. Chukotka expedition of the Arctic Institute. 1931. Bulletin of the USSR Arctic Institute, L., 6: 102. [In Russian] Decree of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSR: On awarding orders and medals of the USSR to workers of the Leningrad institutions of the Academy of Sciences of the USSR No. 217/140 of May 17, 1944. Presidium of the USSR Armed Forces. Archive GARF, Fund P7523, Inv. 4, Storage unit 226, record #1560651330. [In Russian].

9. EA GDM. 2021. Portenko Leonid Alexandrovich, correspondence. e-Archive of A. F. Kots. The State Darwin Museum. https://bit.ly/3jTb5Dn. Retrieved September 20, 2021. [In Russian].

10. Far North-East of the USSR [Krajnij Severo-Vostok Sojuza SSR]. Volume I. Wrangel Island. 1952. (Edited by Prof. R.F. Gekker [Hecker], Prof. B.N. Gorodkov.) [level] [copy #]. The USSR Academy of Sciences. Zoological Institute. The USSR Academy of Sciences Publishing House. (Moscow), 1-212. [In Russian].

11. Far North-East of the USSR. Volume II. Flora and fauna of the Chukchi Sea. 1952. (Ed. by Prof. P.V. Ushakov.) [level] [copy #]. The USSR Academy of Sciences. Zoological Institute. The USSR Academy of Sciences Publishing House. (Moscow), 1-359. [In Russian].

12. Fry, E., S.K. Kim, S. Chigurapti, et al. 2020. Functional Architecture of Deleterious Genetic Variants in the Genome of a Wrangel Island Mammoth. Genome Biology and Evolution, 12 (3), 48-58.

13. Gerrie, R., R. Kennerley. 2016. Sorex portenkoi (errata version published in 2017). The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T41412A115185080.

14. In the Acclimatization Society. 1924. Nature and Hunting in Ukraine. Moscow, 1-2: 205-207. [In Russian] Kashin, V.A. 2002. The Institute of Biological Problems of the North, FEB RAS is 30 years old. Priroda, 10 (1046): 29-33. [In Russian].

15. Koblik, E.A., V.Yu. Arkhipov. 2014. Bird fauna of the countries of Northern Eurasia within the borders of the former USSR: lists of species. Zoological research, Moscow, ZMMU, 14, 1-171. [In Russian].

16. Kumari, E. 1974. Leonid Alexandrovich Portenko 1896-1972. Journal fur Ornithologie, 115 (3): 365-367. Lyubarsky, G.Yu. 2009. History of the Zoological Museum of the Moscow State University: ideas, people, structures.

17. Fellowship of Scientific Publications KMK, Moscow, 1-744. [In Russian].

18. Migulin, A.A. 1924. Mammals of the Kharkov Province. Nature and Hunting in Ukraine. 1-2: 117-141. [In Russian].

19. Nankinov, D. 1973. Prof. L.A. Portenko. Nature, 6: 91-92. [In Bulgarian].

20. Notice on the Expedition of the Academy of Sciences to Wrangel Island [to collect] the mammoth. AS Archive, #227, ##28. Komarov Vladimir Leontievich. Memo of the head of the USSR Academy of Sciences expedition to Wrangel Island about organization of the [Gekker's] expedition. 1938. RAS. https://bit.ly/3xiAr2B. Retrieved November 24, 2021. [In Russian].

21. Onoprienko, V.L., T.O. Shcherban. 2008. Historical sources for history of the Ukrainian Science Association in Kyiv. DP Information and Analytical Agency, Kyiv, 1-355. [In Ukrainian].

22. Onoprienko, V.I. 2019. Ukrainian Science Partnership in Kyiv (UNT). Encyclopedia of History of Ukraine: Ukraine--Ukrainians. Institute of History of Ukraine. Naukova Dumka, Kyiv, 2: 1-842. https://bit.ly/3vkimzT/. Retrieved 28 June 2021. [In Ukrainian].

23. Orlov, Yu.A. 2003. The Story of the Mammoth. Bulletin of the Paleontological Institute of the Russian Academy of Sciences, 2: 14-16. [In Russian].

24. Paevsky, V.A. 2001. Birders from Science. Memoirs of the Curonian Spit ornithologist. [n/a], SPb, 1-148. [In Russian].

25. Paevsky, V.A. 2018. Etymology of the Palaearctic birds' name. Partnership of Scientific Publications KMK, Moscow, SPb, 1-289. [In Russian].

26. Petruk, O.P. 2009. The Peoples Ministry of Land Regulations of the UPR (in documents of the Central State Archive of the Top Government Bodies and Administration of Ukraine). The Archives of Ukraine, 6: 171189. [In Ukrainian].

27. Portenko, L. 1918 a. About protection of the nature monuments. Nova Rada, 17.04.1918, 60: 2. [In Ukrainian] Portenko, L. 1918 b. Tasks for the instructor on the nature protection. In: Poradnyk [explainer] for activists on children-of-early-education and preschool-education. Ed.: Iv. Krizhakovsky. V.I. Department for Postmortem Education. (After Nova Rada [newspaper], 02.10.1918, 177: 3.) [In Ukrainian].

28. Portenko, L.A. 1924 a. Bird-watching excursions in the vicinity of Askania-Nova. Ukrainian Ornithological Bulletin. All Ukrainian Hunting and Fishing Society, 4-6: 57-58. [In Russian].

29. Portenko, L.A. 1924 b. An albino of the Sea plover. Nature and Hunting in Ukraine, Kharkov, 1-2: 179. [In Russian].

30. Portenko, L.A. 1925 a. Development of a protected area for birds on Dzharylgach Island. Ukrainian Hunter and Fisherman [Journal], 9: 24-27. [In Russian].

31. Portenko, L.A. 1925 b. Materials on the organization of protected areas for birds in Sivash Area of the Black Sea.

32. Excursion to Churyuk [Island]. Ukrainian Hunter and Fisherman [Journal], 2: 20-23. [In Russian] Portenko, L.A. 1926. Beavers on the Teterev River in Kyiv Province. Bulletin of the Moscow Society of Naturalists. 35 (1-2): 1-39. [In Russian].

33. Portenko L. 1927. On the protection of beavers. Ukrainski myslyvets ta rybalka [Ukraine Hunter and Fisherman], 1: 8-13. [In Russian].

34. Portenko, L.A. 1928. Dnieper and Dnieper Region. The notes of excursionist of a hunter in the middle reaches of the Dnieper. S.E. Moscow, Leningrad, 1-182. [In Russian].

35. Portenko, L. 1934. Zoogeographic research in the Anadyr Region and the Chukotka peninsula. Bulletin of the Arctic Institute of the USSR, Leningrad, 11-12: 402-404. [In Russian].

36. Portenko, L. 1941. Fauna of the Anadyr region. Part 3. Mammals. Glavsevmorput, L., M., 1-108. [In Russian] Portenko, L.A. 1950. Essay on birds' fauna of the Western Zakarpattya. In memory of academician Pyotr Petrovich Sushkin. Digest of articles. Academy of Sciences of the USSR, M., L., 301-360. [In Russian] Portenko L.A. 1970. P.P. Sushkin as a Faunist and Zoogeographer. Proceedings of the Zoological Institute of the USSR Academy of Sciences, 47: 19-31. [In Russian].

37. Portenko, L.A. 1972. Birds of the Chukchi Peninsula and Wrangel Island. Part I. Nauka, L., 1-424. [In Russian] Portenko, L.A. 1973. Birds of the Chukchi Peninsula and Wrangel Island. Part II. Nauka, L., 1-324. [In Russian] Potapov, R.L. 2015. My memoirs (about the ornithologist E.V. Kozlova and others). Historical and biological research, 7 (3): 79-94. [In Russian].

38. Pridetkevich, S. 2013. Zoocenoses area of anthropogenic landscapes in Podilla. In: Geographic Science and Practice: Challenges of the Epoch. Materials of the Int. Sc. Conf. is dedicated to 130th of geography at the Lviv University... May 16-18, 2013. The center of LNU by Ivana Franka, Lviv, 2: 84-86. [In Ukrainian] Prydatko-Dolin, V 2009 a. Mammoth Tusk and Sea Birds. ArtsInUa. https://bit.ly/3nNrvik. Retrieved March 30, 2021. [In Russian]

39. Prydatko-Dolin, V. 2009. The Herald's Year. Travel Notes of the Naturalist. (Author's Manuscript). ArcticInUa, 1-118. https://bit.ly/3BAg95p. Retrieved March 30, 2021. [In Russian].

40. Prydatko-Dolin, V. 2011. Land-art in Wrangel Island. ArcticInUa. https://bit.ly/3FIx2wS. Retrieved March 30, 2021. [In Russian].

41. Prydatko-Dolin, V 2020. The extraordinary history of geophysicist Pavel Senko. NANC Expedition XXI, Kyiv, 1-25. http://bit.ly/30CxYR2. Retrieved September 2, 2021. [In Ukrainian].

42. Rogozha, M.N. 2013. The history of development of ornithology in Ukraine (1850-1941). Humanities: topical subjects of the humanities and education, 2 (22): 111-116. [In Russian].

43. Sharleman, M., L. Portenko. 1926. Notes about Volyn birds. In: Materials for the Ukraine Avifauna. Proceedings of the Physics and Mathematics Department of the Ukrainian Academy of Sciences. Printing House of the Ukraine Academy of Sciences, Kyiv, 2 (2): 33-65. [In Ukrainian].

44. Suleimanov, A.A. 2014. Activities of the Academy of Sciences in the North-East of the USSR in the 1930s -- 1941. Bulletin of the Volgograd State University. Series 4, 6 (30): 7-19. [In Russian].

45. Taikova, S.Yu., G.V. Klochko. 2019. The ornithological collection addition of the Zoology Department of the National Science and Natural History Museum of the National Academy of Sciences of Ukraine in 19191933. Natural History Museums in Ukraine: Capacity Building and Prospects of Development (Pratsi Science Conference June, 7-8, 2019, Kyiv). NASU, NNPM, Logos, Kyiv, 5: 99-102. [In Ukrainian].

46. The productive forces of the avifauna of Novaya Zemlya. 1931. Bulletin of the Arctic Institute of the USSR. Leningrad, 1-2: 11-12. [In Russian].

47. The Ornithology Department. History (until the middle of the XX c.). 2017. Zoological Institute of the Russian Academy of Sciences. https://bit.ly/3rbescH. Retrieved November 24, 2021. [In Russian].

48. Tikhonova, E. P. 2018. To the biography of ornithologist Dina Safonovna Lyuleeva (Bekzhanova) (1931-2019).

49. Russian Ornithological Journal 2020, 29 (Express Edition 2018): 6167-6186. [In Russian].

50. Tsytsiura, V.K. 1996. Professor Leonid Alexandrovich Portenko (1896-1972). Malynschina u Prostori i Chasi (Proceedings of the All-Ukrainian Scientific and Local Lore Conference, September 25-27). Malin, 149150. [In Ukrainian].

51. Urmina, I. 2018. Expedition for the mammoth to Wrangel Island: truth and fiction. Nature, 1: 72-79. [In Russian].

52. Vasilyuk, O. V. 2017 a. Sharleman, Mykola: the spring of nature conservation. PVTP «LAT & K», Kyiv, 1-420. [In Ukrainian].

53. Vasilyuk, O. V. 2017. American and German roots' of the system of natural protection territories of Ukraine.

54. Bulletin of the National Museum of Natural History, 15: 105-115. [In Ukrainian].

55. Verstyuk, V.F. (Ed. Ch.) 2011. Studios for the Ukrainian Revolution History of 1917-1921: to memory of Ruslan Yakovich Pyrigh. The Scientific Articles of the Ukraine Institute of History NASU, Kyiv, 1-406. [In Ukrainian] Vorobiev, K. A. 1978. Notes of the ornithologist (with Afterwords of Prof. V.G. Heptner). The AS USSR Popular Science Series, 2nd Edition. Nauka, Moscow, 1-256. [In Russian].

56. Zagorodniuk, I. 2015. Collectors of Mammalogical Collections of the National Science and Natural History Museum of the NAS of Ukraine During 1930th. In: The contribution of amateur naturalists in the study of biological diversity. Proceedings of the International Scientific Conference Dedicated to the 200th Anniversary of the Birth of Ludwig Wagner (May 14-16, 2015, Beregovo, Ukraine). Uzhhorod, 299-306. [In Ukrainian].

57. Zagorodniuk, I.,V. Parkhomenko. 2018. The Ukrainian Zoological Journal and its successors in the light of the past of zoology in Ukraine. GEO&BIO, 16: 123-146. [In Ukrainian].

58. Zagorodniuk I. 2019. Species concepts in biology: development of ideas in Ukraine. Sci. Bull. Uzhhorod Univ. Series Biology, 46-47: 7-36. [In Ukrainian].

59. Zagorodniuk, I. 2021. The phenomenon of Theodosius Dobrzhansky: to the 100th anniversary of the beginning of his scientific research in Kyiv (1921-1924). Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr., 2: 49-68. [In Ukrainian] Zoological... 2021. Zoological Museum of Moscow University in persons (a team of authors). Portenko Leonid Alexandrovich. Website: Research Zoological Museum of Moscow State University. https://bit.ly/2XhF2nY. Retrieved 4 August, 2021. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru