Зустріч монарших осіб та побудування тріумфальної арки у Добрянці 1781 р.

Размещено на http://allbest.ru

ЗУСТРІЧ МОНАРШИХ ОСІБ ТА ПОБУДУВАННЯ ТРІУМФАЛЬНОЇ АРКИ У ДОБРЯНЦІ 1781 Р.

Тарасенко Інна Юріївна кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної Академії наук України



У публікації представлені документи, пов'язані з коротким перебуванням майбутнього імператора Павла І з дружиною на території України по дорозі до Італії. Уперше друкуються листи тодішньої найвищої старшини Ніжинського полку стосовно фінансування й підготовки зустрічі, а також побудови тріумфальних воріт у Добрянці в 1781 р.

Ключові слова: листи, документи, тріумфальна арка, шляхта, Добрянка, Павло І.

Історія північних районів Чернігівщини неодноразово привертала увагу дослідників¹. Так, протягом більше чверті століття сторінки «Сіверянського літопису» стали місцем публікації таких розвідок История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Черниговская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П.Т. Тронько (пред.) и др. Киев: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР. C. 601; Алгинин А.Н. Корни: очерки по истории русских старообрядческих слобод Добрянки и Радуля. Чернігів: Деснянська правда, 2006. 463 с. Клеменчук О. Куточок поліського краю (з історії села Петруші Ріпкинського р-ну). 1999. № 3. C. 137-140; Кон- дратьєв I. Любеч (матеріали до довідково-енциклопедичних видань). 2008. № 2. С. 35-45; Пиріг П. З історії Ріпок. 2005. № 2-3. С. 26-30; Поддубний А. Про походження назви селища Радуль. 2008. № 6. С. 77-80; Куценко Т. З історії гончарства в Олешні. 1995. № 2. С. 38-43; Мащенко С. Старообрядці на Придесенні (кторико-ре- лігієзнавчий нарис). 2000. № 5. С. 82-92; З нових документів до історії Сіверщини (др. пол. XVII-XVIII ст.). 2017. № 1-2. С. 140-175; З нових документів до історії Сіверщини (XVII-XVIII ст.). 2018. № 6. С. 60-97; З нових документів до історії Сіверщини (XVII-XVIII ст.). 2020. № 3. С. 61-103., у тому числі й наших, стосовно документів XVII-XVIII ст. Попри це історія маленьких містечок залишається недостатньо дослідженою. У цій статті на основі нововиявлених у ^статуті рукопису НБУВ у фонді Лазаревського Иститут рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського (далі - № НБУВ) Ф. I. Од. зіб. 5656856676. документів, які вперше вводяться до наукового обігу, буде здійснена спроба дослідити ще одну сторінку історії містечка Добрянки.

У фонді № I серед різних матеріалів є добірка документів (понад 100 одиниць зберігання, № 56568-56675), котрі пов'язані з організацією зустрічі майбутнього імператора Павла I з дружиною. Тут бачимо масу ордерів, рапортів, звітів, листів, що циркулювали в межах Ніжинського й Батуринського повітів у зв'язку з видатною подією. Можемо припустити, що ці документи походять із архіву підкоморія й предводителя дворянства Ніжинського та Батуринського повітів Якова Максимовича Почеки (1716-1786), оскільки його листи збереглися в чорнових варіантах, а вся інша документація в оригіналах і адресована здебільшого саме йому. Хронологічні рамки цієї справи: друга половина серпня грудень 1781 р.

Це листування між тогочасною найвищою старшиною Ніжинського полку щодо короткого перебування в межах України членів монаршої родини. Нагадаємо, що 1781 р. це зеніт правління Катерини II. Її син і спадкоємець трону Павло Петрович (1754-1801), отримавши добру освіту, одружився вдруге з Марією Федорівною (Доротеєю Вюртемберзькою) (1759-1828). Для розширення світогляду й завершення освіти, відповідно до тогочасної моди, молодий князь повинен був здійснити подорож до Європи. Кінцевим пунктом подорожі мала стати Палія, а шлях пролягав через Україну. Відтак правитель України, президент Малоросійської колегії граф П. Рум'янцев-Задунайський розпорядився прийняти молодого князя з дружиною з усіма можливими урочистостями й почестями. Для цього 2 вересня (22 серпня) 1781 р. граф П. Рум'янцев-Задунайський повідомив генерального суддю у 1756-1782 рр. Іллю Журмана, що маршрут подорожі на відрізку Добрянка (нині див. Добрянка на півночі Ріпкінського р-ну) Київ буде пролягати по землях Чернігівського й Київського полків і треба буде облаштувати все належним чином. І. Журман, діючи відповідно до наказу Рум'янцева, розпорядився підготувати зустріч монаршого подружжя на кордоні в Добрянці, біля якої раніше проходив кордон між Гетьманщиною і Річчю Посполитою, а нині кордон між Україною та Росією ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56667, 56659.. Також треба було підготувати станції, де подорожні міняли б коней, будинки, де б вони ночували, обідали й відпочивали. Таких станцій готували кілька Олишівка, Чемер та Козелець. Ніжинському і Батуринському повітам належало облаштувати станцію у с. Чемер Київського полку. Для цього зокрема треба було забезпечити провіантом подорожніх і надати гідний конвой із числа місцевої шляхти. А визначені будинки «убрать лутчим и возможным образом в расуждениї зеркал, стульев, столов, столиков и занавісья и иных мебелей», які треба було тимчасово забезпечити своїми або розшукати в найближчих дворянських домах ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56659.. У Чернігів та Київ мало б з'їхатися по можливості все дворянство. Вочевидь, були видані й інші розпорядження, бо до цієї справи долучилася й старшина Ніжинського полку, зокрема Я. Почека, колишній ніжинський полковий осавул (1751-1754), полковий писар (1757-1772), підкоморій і предводитель Батуринського й Ніжинського повітів (1775-1781). Так, з листа Григорія Краснокутського дізнаємося, що сам Почека опікувався пошуками фаянсового сервізу для достойного прийому поважних гостей, і навіть «разных сортов салаты и других зелий» ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56649, 56584..

Наприкінці серпня шляхті обидвох повітів від імені Я. Почеки через сотенну старшину були розіслані повістки («пакет с предписанием») прибути на станцію Чемер у розпорядження надвірного радника Григорія Карповича Долинського і полковника Петра Івановича Забіли для участі «в приуготовлениї тамо всего надлежащего» до 1 вересня. У разі невиконання наказу «в противном случае не подвергли б вы себе отвіту к штрафу». Такі накази надіслані капітану Василю Кандибі, поручику Степану Кулаковському, прапорщикам Оболонському й Кулаковському, хорунжому полковому Григорію Троцькому, військовим товаришам Андрію Лободі, Петру Велентію, Дмитру Башуцькому, Мойсею Грищенкову, Івану Строгову, Андрію Редькі, колезькому канцеляристу Занкевичу та багатьом іншим. Так, військовий товариш А. Лобода отримав таке призначення від шляхетського зібрання й перебував у Чемері від перших чисел вересня «по проезд их императорских высочеств октябра по 11 число» ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56598..

Конотопський, новоборзенський, новомлинський сотники негайно розіслали накази всій шляхті. Наприклад, конотопський сотник Андрій Торанский 6 вересня 1781 рапортував, що сповістив дворянство Конотопської сотні про з'їзд усіх на зустріч князя, а саме майору Леонтію Парпурі, титулярному раднику полковому судді Петру Базилевичу, капітану Івану Мацієвичу, поручнику Петру Кандибі ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56579.. Інші сотники також рапортували Я. Почеці про виконання.

Дещо пізніше (1 вересня) І. Журман написав нового листа до Я. Почеки. У ньому були повторені положення попереднього й додано, що для зустрічі монаршої сім'ї в Добрянці там має бути дворянство Ніжинського та Батуринського повітів «непремінно» до 20 вересня. Точної дати прибуття подорожніх ніде в листах не зустрічаємо, але судячи зі свідчення А. Лободи, ця подія відбулася на початку жовтня 1781 р.

24 (13) вересня 1781 р. Г. Долинський уже був у Чемері й разом із Іваном Марковичем написав листа до Почеки. У листі доповідали про готовність будинку для монархів, але не вистачало сукна для покриття ґанку. Тому вони посилали це сукно Журману з проханням докупити такого самого" ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56587..

Важливою подією урочистостей мала стати тріумфальна арка, іншими словами брама, при в'їзді у Добрянку. В Європі з часів Давнього Риму існувала свого роду мода на тріумфальні арки та брами на честь переможної битви або важливої події. Арки розташовувались при в'їзді до міста, чи на великих шляхах, багато оздоблювались скульптурами, написами. Серед найвідоміших таких споруд арка Тита і арка Костянтина в Італії, Тріумфальна арка в Парижі, Тріумфальна арка Оранжа у Франції. На території Російської імперії намагалися не відставати від такої традиції й будували тріумфальні арки на честь сходження на престол, перемоги над Наполеоном або, як у Могилеві та Благовіщенську, на честь приїзду монарха. В Україні яскравим прикладом може бути арка в НовгородіСіверському, побудована в 1786 р. на честь приїзду Катерини ІІ.

Про будівництво арки-брами свідчить лист від 22 (11) вересня 1781 р. до Почеки, написаний Павлом Остроградським і Федором Туманським. Відзначимо, що Павло Федорович Остроградський (1730-1813) був бунчуковим товаришем із 1760 р., підкоморієм Миргородського полку (з 1764 р.). Стосовно Федора Туманського, то тут є аж два представника цього роду тезки. На нашу думку, ним був Федір Григорович (1734 після 1798), київський полковий осавул (1764-1780), бунчуковий товариш, козелецький повітовий предводитель дворянства (1785-1796). Федір Йосипович (1757-1810) хоч і служив із 1774 р., але розквіт його кар'єри припадав на пізніший період. Будівництво арки успішно відбувалося «по врученому нам плану и эмблемам». Виділених коштів (600 руб.), що витрачались на підготовку зустрічі й на будівництво арки, виявилося недостатньо. Автори листа просили терміново надіслати їм не менше 400 руб., насамперед для платні «живописцов, ріщиков, столярей, кузнецов, такожде на дерево, гвоздье». Із грошима виникла певна затримка, бо спочатку Почека відмовився платити додаткові кошти й написав відповідного листа Остроградському й Туманському. Обурені такою відповіддю, останні відписали після 21 (10) вересня й пригрозили припинити роботи й доповісти «куда слідует»¹¹.

Для вирішення цієї проблеми дворянство Ніжинського й Батуринського повітів зібралося й позичило гроші під вексель у Глухові, у бунчукового товариша Семена Йосиповича Марченка ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56589. ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56590. ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56642.. Позику розподіліли між усім дворянством пропорційно до прибутків. Про це свідчать рапорти про отримання повістки та листи-пояснення тих, хто з певних причин не міг прибути 29 жовтня у Ніжин і давав свою згоду на рішення загальних зборів. У справі є оригінал списку на 3-х аркушах тих, хто вніс кошти і на яку суму, датований 29 жовтня 1781 р. ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56624. Усього зафіксовано 93 імені поважних осіб судді, колезькі і надвірні радники, військові (полковники, майори, капітани, комісари, хорунжі), сотники, осавули, війти та ін. Зустрічаємо й жіночі імена «Пелагея Семеновна» і Оболонська. Можна припустити, що віддавати мали до кінця 1781 р. На будівництво арки в Добрянці гроші збирала шляхта не лише Ніжинського, а й Гадяцького та Миргордського полків ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56592.. Про збір коштів свідчать листи й розписки про передачу грошей, які збирали аж до кінця грудня 1781 р. ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56641.

Не вся шляхта з нетерпінням чекала прибуття спадкоємця трону, оскільки є у справі рапорти сотників зі списками тих, хто не схотів або не зміг, із певних причин, підписати повістку про негайне прибуття до Чемера або до Ніжина для збору необхідних коштів ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56615, 56617, 56636, 56627.. Усе ж видно, що гроші, як і все необхідне, було надано, і всі приготування успішно завершилися. Представників монаршої родини належно зустріли. 27 (16) жовтня 1781 р. царевич Павло написав листа з с. Жидівці (нині с. Квітневе Попільнянського р-ну Житомирської обл.) до графа П. Рум'янцева-Задунайського. У ньому він висловив подяку «за труды и попечения ваши в учиненних вами хороших приуготовлениях для моего проезда чрез Малороссию..., примітил я желаемой порядок и благоустройство во всех частях оной вами уведенния с отменною чувстветелностью видел я знаки усердия малороссийского дворянства» ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56631.. Того ж дня подібного листа надіслала до графа й дружина спадкоємця престолу ІР НБУВ. Ф. І. Од. зіб. 56632..

Стосовно самої брами в Добрянці, то, на превеликий жаль, вона не збереглася. Не дійшло до нас ім'я автора проєкту й жодного зображення або документальної згадки (окрім наведених нами) про цю споруду. Думаємо, вона була подібна до новгород-сіверської арки. Скоріш за все збудована також у стилі класицизму й скромніша, оскільки Добрянка була на той час лише слобідкою, а Новгород-Сіверський центром намісництва. Узагалі залишаються відкритими питання хто автор проєкту арки, сам вигляд споруди, коли й чому вона була зруйнована. Подальші пошуки можуть прояснити це питання.

У додатках до статті наводимо копії документів стосовно приїзду членів монаршої родини та зведення тріумфальної арки в Добрянці. Зазначимо, що слова, які не вдалося розібрати, позначені (...)*. Квадратними дужками позначені пропуски в тексті або відновлені за змістом слова. Підписи-автографи в документах підкреслені нами.

імператор павло україна листи старшина ніжинський полк

№ 1.

1781, вересня 2 (серпня 22). Глухів. Лист Іллі Журмана до Якова Максимовича Почеки.

«Милостивый государь мой, Яков Максимович.

Его сиятельство высокоповелителный господин генерал фелдмаршал, малоросийский генералгубернатор, коллегиї Малороссийской президент, сенатор и разных ординов кавалер, граф Петр Александрович Румянцов Задунайский полученным мною сего августа 22-го дня предложением прописивая, что доходившие пред сым извістия о вожделінном сего края посіщениї удостовіряются ньіні полученным им высочайшим рескриптом, что будет иміть щастие видіть в сых преділах их императорския высочества государя великого князя и государыню великую княгиню, путешествующих по высочайшему ея императорскаго величества соизволению в Италию. Изволил мні повеліть для учреждения вами с благородным обществом лутчих мір к тому времени на встрітение при гран[и]ці в Добрянки и надлежащое на станциях приуготовление и чтобы вы извістили, дабы всі желающие пользоваться сым щастливым и вожделінним случаем дворянство обоего пола спихались, Чернигов и Киев каждой по способности, а опредшенным от вас и общества на станциях дворянам, дабы они приуготовляли там доми по неудобности за скоростию от казны снабдить всіми уборами найприліжніе постарались их убрать лутчим и возможным образом в расуждениї зеркал, стульев, столов, столиков и занавісья и иных мебелей, что все могут они на то время употребить из своих или отыскать из находящихся в близости дворянских домов и чтобы вы придтвердили им отправляемим от высочайшего двора с провизиями придворным, чиновникам (?) для сложения оных удобныя отводили міста, так и в содержаниї их оказивали всякия услуги. Я о сем как от вашего высокоблагородия, так и протчих господ предводителей, ожидаю найскорійшаго и порядочнійшаго исполнения, о чем увідомить меня не оставте для отрепортования его сиятелству. В протчем с почтением к вам есмь вас, милостиваго гсдря моего, покорний слуга Илия Журман.

1781 года августа 22 д. Глухов.

Р. S. Сущая благопристойность и непремінная надобность требует, чтобы на всякой станції так, как и на опредыенных вашему повіту с (?) приезду карет до комнат к покритъю дороги, иміть сукно в приуготовности».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56659. Оригінал. На початку документа запис: «Получен 25 августа в 8 часу пополудни»).

№ 2.

1781, вересня 5 (серпня 25). Нові Млини. Лист Григорія Краснокутського до Якова Почеки.

«Батюшка, милостивый гсдрь, Яков Максимович.

Писмо ваше, милостивого гсдря, о следованиї мне в Чемер я имел честь получить и по оному исполняя повеление ваше со всем предписанием от вас к отезди изготовился и на сих днях вместе з господами надворним советником Григорием Карповичем Долинским и протчими от вас назначенними, виеду. Касателно же толко прописиваемого вами фаянцового сервизу, я его у себя не имею, а хотя и есть у меня каменной (?) калужской, как я вам в Глухове докладивал, но и тот (?) не полной, а часть оново. А так в скором времени фаянцового (...)* негде, для того милостивый гсдрь не изволите ли оной от ково другово здешнего повету на чемерскую станцию приказать доставить.

Я же при засведетелствованиї должнаго моего вам, милостивому гсдрю, высокопочитания искреннейшею преданностию пребиваю навсегда. Батюшка, милостивый гсдрь вашого высокоблагородия всепокорнейшой слуга Григорей Краснокуцкий

От 25 августа 1781 году. м. Новий Млин».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56649. Оригінал. На початку документа запис: «Пол[учено]1781 году августа 28 д.»).

№ 3.

1781, вересня 10 (серпня 29). Ніжин. Лист Якова Почеки до Івана Яковича N.

«Милостивый государь мой, Иван Яковлевич

25 числа настоящого мсця от его превосходителства Ильи Васильевича, получено мною предписание с известием, что сей край будет имет щастие видет в сих пределах их императорския высочества государя и великого князя и государыню великую княгиню, путеществующих по высочайшему ея им[ператорского] в[еличеств]а соизволению в Италию и чтобы я известил, дабы все желающие ползоватся сим щастливым и вожделенным случаем дворянство обоего полу сьехались в Чернигов и Киев, каждой по способности. Я вам о сем даю знать с тем, что как вы назначены к встрече в месте со мною в Добрянке, то и благоволите зараз к тому изготовытся и меня з сым нарочным уведомит о болезни ж вашей, естли паче чаяния быт ва (!) к назначенному месту не можете, репортоват ли мне к его пр[евосходитедст]ву Илии Василевичу уведомит мене не оставте. (...)* же в сем писме вашем усиливающейся в вас слабосты уволнит я без ведома вышней власти не могу в рассуждении что о назначении вас к таковой в Добрянке встрече, учинено оной донесение. В протчем когда вы и посему отрекатиметесь, то принужден буду о сем под резолюцию представит куда надлежит. А за сим с моим почтением пребываю вашего высокоблагородия покорнейший слуга Яков Почека.

29 августа 1781 году Нежин».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56655. Чернетка).

№ 4.

1781, вересня 12 (1). Лист Іллі Журмана до Якова Почеки.

«Милостивый государь мой! Яков Максимович.

В силу предложения его сиятельства высокоповелителнаго господина генерал фелдмаршала, малоросийскаго генерал-губернатора, сенатора, коллегиї Малороссийской президента и разных ординов кавалера, графа Петра Александровича Румянцова Задунайского о дачи вами в своїх повітах известия к сезду желающаго ползоватся сым вожделінньїм случаем дворянства обоего пола в Чернігов или Киев по способности; так и о приліжнійшем опреділенньїми от общества на станциї дворянами всякими потребными мебелями уборі приуготовляемых там домов разным образом, дабы оние отправляемым от высочайшаго двора с провизиами придворным чинам к сложению оных удобные отводили міста и в содержаниї их оказывали бы услуги. Я вашему высокоблагородию прошедшаго августа 24 писал. По положению ж приближающагося непреміннаго термина судя необходимость быть в совершенных на ваших станциях приуготовлениях сколь по точности вышеизясненнаго предписания, столь и по установлению общаго собрания отвітствующих. Вашему высокоблагородию сым вторично рекомендую к сохранению на тіх станциях добраго порядка приложить во всем вам старание, как от меня в силу его сиятелства предложения и писано было, а между тім обявить назначенным вами с шляхетством из вашого повіта господам, дабы для встречи их императорских высочеств на границі в слободі Добрянки съехались с вами в оную Добрянку сего сентебра к 20 числу непремінно.

В протчем с истинным почтением честь имію пребыть вашего высокоблагородия милостиваго государя моего покорный слуга Илия Журман

1781 года сентябра 1 числа».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56573. Оригінал. На початку документа запис: «Пол[учено] сентября 5 д. 1781 года»).

№ 5.

1781, вересня 21 (11). Добрянка. Лист Павла Остроградського і Федора Туманського до Якова Почеки.

«Высокоблагородный и достойнопочтенный господин коллежский ассесор подкоморый и предводитель повіту Батуринского и Ніжинского Яков Максимович, милостивый государь наш.

Строение сооружаемых от усердия малороссийскаго шляхетства на границі триумфальных ворот, по врученому нам плану и эмблемам происходит с должным успехом и рачением. Теперь же принуждены будем иміть остановку по недостатку денег, ибо по счету представленному нам (и намы свидітелствованному) от комисара для скуплі и отпуску материалов опреділеннаго войсковаго товарища Макухы Криницкаго дійствительно уже в расході шестъсот рублей и именно триста пятъдесят рублей заплачено, а двісті пятьдесят рублей на вірі. И как чрез сей в деньгах недостаток мы и в порученном нам ділі усматриваем безнужную и излишную остановку, то мы чрез сие ко всім господам предводителям, в том числі и вашему высокоблагородию, сообщая, требуем немедлінной и в самоскорійшем времени присылки их з каждого повіта по пятидесяти рублей. В противном же случаї за несовершение работы мы повинны не будем, ибо соразміря ныш оставшуюсь работу, потребно впредь еще на работников разнаго рода, яко то живописцов, ріщиков, столярей, кузнецов, також де на дерево гвоздье и протчое не меніе четырехсот рублей. В ожидании таковой денег присылки как прежных от вас за каждой свій повіт по пятидесяти рублей еще не полученных, так и ныш требуемых, пребываем с должным почтением вашего высокоблагородия милостиваго государя нашего покорние слуги

Павел Остроградской.

Федор Туманский.

З Добрянки сентября 11 д. 1781 года».

Адреса на звороті: «Высокоблагородному и достойнопочтенному господину коллежскому ассесору, подкоморию и предводителю двух повітов батуринскому и ніжинскому Якову Максимовичу Почекі от находящихся при строении триумфалных ворот указное сообщение».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56589. Документу передує запис: «Пол[учено] 1781 году сентября 18»).

№ 6.

1781, після вересня 21 (10). Лист Павла Остроградського і Федора Туманського до Якова Почеки».

«Высокоблагородный господин коллежский ассесор и двух поветов Батуринского и Нежинского предводитель Почека!

К крайнему удивлению нашему получили мы от вас пущенное вами к нам из Нежина десятого числа сентябра писмо, в котором вы самы собою (а не согласием шляхетства, коего воли воли (це слово написано двічі І. Т.) вы токмо выполнитель) отказываете снабдить нас денгами к сооружению ворот цілой (?) Малыя России шляхетством прожектированных. На оное изъясняем вам кратко:

1- е. Изволите вы отзываться, что таков же предводитель полков Миргородского и Гадяцкого, господин коллежский ассесор Война отпустил нам пятьдесят, а не сто рублев. Во опровержение сего вашего неправильного мнения препровождаем при сем для увідения первое его к нам сообщение, из коего усмотрите, что он за два свои повета прислал нам сто рублев.

2- е. Упоминаете вы тамо же, что благородное малороссийское шляхетство якобы постановило отпустить на постройку ворот пятьсот рублев, то сие произошло или от того, что вы постановления шляхетства или не читали или не знали, и что

3- е. Сей ваш отказ есть собственно происходящий от вас, а не от шляхетства. Прилагаем вам в доказательство вторичное сообщение господина предводителя глуховского, которой свідомий о усердии шляхетства на наше уже вторичное требование тотчас другие пятьдесят рублей прислал и так получили мы от глуховского предводителя сто рублев. На вторичное наше сообщение с требованием сверх первых пятидесяти рублей с каждого повета и еще по пятидесяти, вы уже никаким не удостоили нас ответом. Мы чрез сие вашему высокоблагородию сообщая и ведая, что вы находитесь уже в Добрянке, объявляем, что ежели мы сегодни принадлежащих от вас ньіні недосланных первие пятдесят, а в другой раз неприсланных ста рублей чрез отправляемого к вам с сим комисара не получим, сегодни ж в вечеру работников ежеденно о заплаті нас стужающих (?), распустим и работу приостановив, куда слідуе при репорты отправим.

Вашего высокоблагородия покорные слуги

Павел Остроградской.

Федор Туманский».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56590. Оригінал).

№ 7.

1781, вересня 21 (10). Лист Федора Войни до Павла Федоровича N і Федора Йосиповича N.

«Милостивые государи мои, Павел Федорович, Федор Осипович!

Письмо вашого высокоблагородия от 30 августа пущенное получил я с почты сего сентября 10 числа послі полудня в 4-м часу.

Требуемые сто рублев от шляхетства Миргородского и Гадяцкого полков на сооружение в слободі Добрянкі триумфальных ворот при сем в ассигнации чрез сотенного городискаго асаула Саву Котлярева посылаю. Покорнійше прошу находячемусь тамо комісару г. войсковому товаришу Игнату Макухину приказать в приемі их дать тому нарочному росписку. Пребываю в протчем с моїм должным почтением ваш милостивых государей моїх покорніший слуга Федор Война.

С подлинным читал канцелярист Петр Нарбут

1781 года сентября 10 д.».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56592. Копія. Вгорі напис: «Пол[учено] 1781 сентябра 18 д.»).

№ 8.

1781, вересня 24 (13). с. Чемер. Лист Григорія Долинського й Івана Марковича до Якова Почеки.

«Милостивый гсдр наш, Яков Максымович.

Заготовленной дом в селі Чемер для известнаго случая прибран уже как можно было лутше уведомляем. Но иміющоесь при оном домі крылцо длиною девяти аршин, чрез которое все надлежить быть сукну непременно. От вашего ж высокоблагородия дано сукна на сию станцию пять аршин толко. Для того оное сукно посылаем с подателем сего к вам обратно, с тем, чтоб ваше высокоблагородие соблагоизволили приказать докупить еще таковаго же точно четири аршины и прислать к нам. Ежели ж сего не учините, то сами судіте каково ето будет, когда толко половина крилца накроется, сукном, а даліе голо. Осміют нас да и стоятимет того, ибо весма дурно.

Милостивый гсдр наш вашего высокоблагородия покорнійшие слуги Григорий Долинский, Иван Маркович

Сентябра 13 дня 1781 году

Чемер».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56587. Оригінал. Зверху документа запис: «Пол[учено] сентября 16 д. 1781 году»).

№ 9.

1781, вересня 25 (14). Лист Василя Кочубея до Павла Федоровича N і Федора Йосиповича N.

«Милостивые государи мои Павел Федорович и Федор Осипович.

По требованию ваших высокоблагородий с моего предводительства в добавку прежних на достройку триумфальных ворот с нарочным чрез сотенное кролевецкое правление пятдесят рублей посилая есмь с истинным почтением милоствые государи мои ваш покорный слуга Василей Кочубей

С подлинным читал коллежский канцелярист Петр Нарбут.

14 сентября 1781 году».

Адреса: «Его высокоблагородию господин коллежскому асесору и предводителю ніжинскому и батуринскому Якову Максимовичу Почекі от избранных шляхетством для строения триумфальных ворот»

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56591. Оригінал. Запис: «Пол[учено] сентября 17 д. 1781»).

№ 10.

1781, жовтня 13 (2). Початок рєстру шляхти Ніжинського й Батуринського повітів з вказівкою суми внеску на спорудження тріумфальної арки в Добрянці.

«Расположение коликое число полку з шляхетства заплатит вомісто издержанных от повітов Ніжинского и Батурынского на сооружение в Добрянки ворот и ради приуготовления на доставшейся оным повітам в числі протчаго малороссійских полков шляхетства станциї полку Киевского в Чемері, учинено 1781 году октябра 29 д..

Граф Витгенштейн 20 [рублів]

Полковник Тернавиот 20

Полковник Селецкий 20

Полковник Жураковский 20

Коллежский совітник Мотонис 20

Надворний совітник Долинский 20

Надворний совітник Селецкий 20

Полковник Забіла 20

Пример майор Скерлет 20

Майор Гаврило Божич 10

Пелагея Семеновна 10

Маиор Рудавский 5

Маиор Закревский 10

Маиор Краснокуцкий 2

Подкоморий Маркович 10

Судия земский Левиский (?) 4

Подсудок Жураковский 10

Подсудок Гриценко 10

Андрей Паскевич 2

Иван Романовский 2

Яков Тарасевич 5

[...]».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56624. Оригінал).

№ 11.

1781, жовтня 17 (6). с. Добрянка. Лист Павла Остроградського й Федора Туманського до Якова Почеки.

«Высокоблагородный господин предводитель ніжинский Яков Максимович, милостивый государь наш!

По сообщенном нам зділанному вчерась расположению слідует с вашего полку на заплату работникам бывшим у триумфальных ворот 4 рубли 22 копійки. Которые и просим во избіжание дальших клопот посланому з сым комісару отдать. Также и о полученном нами от предводителя погарского холсті учинить между собою рощет.

Ваши покорные слуги

Павел Остроградской

Федор Туманский

Добрянка октябра 6 д. 1781».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56593. Оригінал).

№ 12.

1781, жовтня 17(6). Розписка Гната Кривицького.

«1781 года октябра 6 дня.

Приняв я по рощету гспд предводителей от Ніжинского и Ботуринского повета гспдна предводителя Якова Максимовича Почеки в число употреблених на строение в Добрянки тріумфальних ворот четире рубля двадцять две копейки да за прислание от гспдна погарского предводителя Лашкевича тисячу аршин холста, доводячиеся три рубля 38 ко[п], итого всех семи рублей пятдесят шесть копеек.

Принял войсковий товариш Игнат Макухин Кривіцкий.

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56594. Автограф).

№ 13.

1781 р. Квит.

«За купленное на станцию Чемерскую десят аршин алого сукна заплачено тридцят пять рублей»

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56595. Оригінал).

№ 14.

1781. Рішення представників дворянсва.

«Собравшиесь шляхетство с предводителем в разсуждениї употребленной на случай приуготовления необходимостей прывысочайшем и вожделеннейшем посіщениї сего края трехсот рублев суммы, которая предводителем с нікоторьім шляхетством в Глухові взаймы на вексель взята, по уплате скорійшей общое, согласное распоряжение учинили таково: как собранные в Глухов предводители и шляхетство приняли на себя все приуготовления, потребные на учрежденных станциях, так употребленную на то сумму расположить на самых себе, по пропорциї владіний и имущества.

Генерал порутчик граф Витгенштейн.

От артил[ериї] полковник Иван Тернавиот.

Полковник .(...)*.

Подсудок земский Петр Жураковский.

Бунчуковый товариш Иван Романовский (?).

Бунчуковий товариш Александр Стрешенцов.

Полковой асаул Алексей Павловский.

Сотник борзенский Николай Рыба.

Сотник шаповаловский Петр Псиол.

Сотник ивангородский Иван Забіла.

Войковий товарищ Григорий Велектій.

Войсковий товариш Семен Полішко».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56656. Оригінал).

№ 15.

1781, листопада 7 (жовтня 27). Звіт конотопського козака М. Бурди.

«Реестр кто зачем на обявленной мною подписки в видіниї повістки господина предводителя шляхетств повітов Нежинского и Батуринского коллежскаго ассесора подкомория нежинского Почеки о сьезді в Ніжин в полковую канцелярию ко учинению расположения о собраниї денег на станциї Чемерск для искупления надлежащих припасов употребленних не подписался 1781 году октябра 27 д.

Капитан Иван Мациевич, капитан Василь Кандиба, подпоручик Петр Кандиба, корнет Исай Тишалинов, полковий асаул Филип Приймаков, полковий хоружий Андрей Кандиба.

Войсковие товарищи: Алексій Костенецкий, Андрей Лобода, Афанасий Нестерович, Иван Езучевский, Семен Езучевский, Яков Сердюков, Василь Армошевский, Степан Парпура, Григорий Мироновский, Петр Велентій, Данило Кузюра, Емелиян Коропчевский, Матвій Харевич, Кирило Лазкевич по небитности в домах не подписалис.

Андрей Редка, возний Иван Яремов.

Войсковие канцеляристы: Федот Костенецкий, Иван Гацук, Осип Костенецкий, Павел Кравченко, Федор Лобода, Иван Прасол.

Значковые товарищи: Сидор Чорний, Яков Парпура, Герасим Симоновский, Иван Хелкидоцкий.

Сотенние атаманы: Антон Борчевский, Захарий Шкляр, Максим Базалій, Алексій Кияниця. Суда генералного авшкултант Мойсей Костенецкий за небитием в домах не подписалис. Секунд майор Леонтий Пурпур.

Войсковие товарищы: Иван Мартишко, Василь Воленко

Полковие канцеляристы: Степан Езучевский; обявливанно персонално оним, неведомо почему не подписались.

Павел Кашпуровский, Иван Герасимовский, генералной артилериї канцелярист Захарий Осташко, войскового товариша син Яков Гащук (?) по небитности в домах не подписалис.

К сему реестру козак конотопский Михайло Бурда подписался, а вмісто его неграмотного по его рукоданному прошению руку приложил сотенний протоколист Василь Грабков».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56636. Оригінал).

№ 16.

1781, листопада 7 (жовтня 27). Рапорт з івангородської сотенної канцелярії.

«Високоблагородному и достойнопочтенному гспдну предводителю шляхетств повітов Ніжинского и Батуринского, коллежскому ассесору подкоморию ніжинскому Якову Максимовичу его високоблагородию Почекы з сотенной иваногородской канцеляриї рапорт.

Присланная от вашего високоблагородия от 18 сего октябра повістка о сьезді в город Ніжин в полковую канцелярию сего октябра на 29-е число всім господам шляхетству, в сотні Ивангородской жителствующим, ради чинения расположения о занятих на вексель. в Глухові денег собравшимс в Глухов по зазиву вишшей власти, повітов Ніжинского и Батуринского знатнійшого шляхетства, будучи под распоряжением его превосходителства гспдна дійствителного статского совітника и Малороссийской коллегиї члена Илиї Васильевича Журмана обьщественно для ожидаемого тогда вожделіннійшого здешняго краю посіщения, кое нині путешествием их императорских высочеств государя великого князя и государині великой княгини учиненно, воздвигнут от шляхетства на малороссийской границі, в слободі Добрянки триумфалние ворота и для приему учиненного на станциях подліжащаго приуготовления чрез нарочно опреділенного от сотенной ивангородской канцеляриї козака сотні Ивангородской Осипа Федоряку всім в сотні здешней благороднійшому шляхетству обьявливанно, о чем вашему високоблагородию сотенная ивангородская канцелярия сим репортует.

Сотенний писар Сава Барановский.

1781 году октябра 27 д. № 698».

На звороті: «Вісокоблагородному и достойнопочтенному гспдну предводителю шляхетсв повітов Ніжинского и Батуринского, коллежскому ассесору, подкоморию ніжинскому Якову Максимовичу, его високоблагородию Почеки, з сотенной ивангородской канцеляриї рапорт № 698».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56639. Оригінал, завірений печаткою, яка погано збереглася. Вгорі на документі напис: «Пол[учен] ноябра 7 д. 1781 году»).



№ 17.

1781, жовтня 27(16). с. Жидівці. Лист царевича Павла до графа П. Рум'янцева-Задунайського.

«Копия.

Жидовец октябра 16 дня 1781 года

Граф Петр Александрович.

Оставив сегодня нашу границу, я сьчитаю приятним для себя долгом изъявить вам мое искренное благодарение за труды и попечения ваши в учиненних вами хороших приуготовлениях для моего проезда чрез Малороссию. Не мение признаю я себя обязанним оказать вам то совершенное удоволствие, с каковым примітил я желаемой порядок и благоустройство во всех частях оной вами уведенния с отменною чувстветелностью видел я знакы усердия малороссийского дворянства и при сем как (...)* зделанный при изъявлении моей благодарности оному. Прошу быть истинним истолкователем моих чувств и моего расположения. В протчем пребываю ваш благосклонный

Подлинное подписанно собственною его императорского высочества рукою тако: Павел.

С подлінньїм читал бунчуковый товариш Семен Дубовик».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56631. Тогочасна копія).

№ 18.

1781, жовтня 27 (16). с. Жидівці. Лист дружини спадкоємця престолу Павла Марії.

«Копия.

Жидовец октябра 16 д. 1781 года.

Граф Петр Александрович.

При самом оставлениї нашей граници я считаю моим долгом изявить вам мое благодарение за хорошия приготовления, вами учиненния для проезда нашего чрез Малороссию. В сем попечениї видела я новый и приятнейший знак вашего к нам усердия. Так же прошу вас засвидетелствовать малороссийскому дворянству мою благодарность за прием оным зделанный, который не престану в памяти моей с удоволъствием сохранять. В протчем пребываю я ваша благосклонная.

Подлинное подписанно собственною ея императорскаго высочества рукою тако: Мария.

С подлшным читал бунчуковый товариш Семен Дубовик».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56632. Тогочасна копія).

№ 19.

1781, грудня 12 (1). с. Пекарев (суч. Сосницького р.). Лист Григорія Долинського до Якова Почеки.

«Милостивый государ мой, Яков Максимович.

Имію честь поздравить вас первоприсутствующим в новоучрежденном суді, желая усерднійше отправлять сие служение с помощию Всядійствующого благополучно. То ест судити людем во правду.

Гдн бунчуковий товарыш Семен Осипович Марченко дважди уже домогается отдачи ему занятих нами на обру (?) денег. Я отписал к нему, что он получит денги от вас. Понеже вы глава между шляхетством и кромі вас нихто другой не иміет власти собрать их на отдачу. Пожалуйте уплатите немедленно з благодарением и подлежащим процентом.

В протчем пребываю навсегда з искренним моїм к вам, млостивому гсдру, усердием и преданностию.

Вашего высокоблагородия млстивого гсдря моего вірний и покорнійший слуга Григорий Долинский.

Декабра 7 д.1781 году. Пекарев».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56642. Оригінал).

Размещено на Allbest.ru