Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола)

Размещено на http://allbest.ru

Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола)

Володимир Пилипенко Пилипенко Володимир Миколайович - кандидат історичних наук, доцент, докторант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Анотація

Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола)

Володимир Пилипенко

Мета роботи. На основі щоденників представників козацької еліти Гетьманщини визначити ставлення до книжок у освічених колах цього стану.

Завдання роботи. Визначити згадки про книжки та друковану продукцію в щоденниках, каталогізувати цю інформацію, окреслити ставлення до книжок у авторів щоденників.

Актуалізація теми. Українська козацька старшина як суспільний стан упродовж щонайменше трьох століть перебуває в центрі уваги дослідників. За цей час кілька разів змінювалася історична парадигма і, як наслідок, оцінка діяльності козацької старшини.

Сьогодні в суспільстві є запит на історію власних, а не чужих, як російське дворянство, еліт. Саме тому зростає інтерес до дослідження різних сфер життя козацької старшини.

Це дозволяє поглянути на їх не лише як на воїнів, а й як на суспільний стан, який постав і розвився, намагався усвідомити себе, боровся за власне збереження. Гарна освіта є необхідною для політичної еліти держави, і старшина з кінця XVII ст. почала дбати про неї своїх дітей. А під час навчання закладалася повага до книжки, що можна побачити на прикладі збережених щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола.

Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексного висвітлення ролі книжок, репрезентованої у щоденниках представників козацької еліти XVIII ст.

Висновки. Тексти щоденників дають можливість каталогізувати номенклатуру дій щодо книжки. Так, книжки купували, дарували, позичали, виписували з-за кордону, переписували, пересилали один одному.

Про дбайливе ставлення до книжки свідчать згадки про каталогізування бібліотеки, постійні нагадування різним адресатам повернути позичену книжку, значні витрати на покупку книжок та послуги інтролігаторів.

Ключові слова: козацька старшина, мемуари, дозвілля, Гетьманщина XVIII ст.

Вступ

Постановка проблеми. Козацька старшина, як провідний стан українського суспільства та керівний стан української держави сер. XVII-XVIII ст., виникла в результаті національно-визвольної війни сер. XVII ст. І поки точилися війни з Річчю Посполитою, головними і найбільш шанованими ознаками були особиста мужність, сміливість, військова вдача.

Але з часом, коли війни припинилися й настав відносно спокійний час (звісно, на скільки цей вислів можна застосувати до др. пол. XVII ст.), значення почали набувати інші риси та уміння, які були потрібні для мирного часу. Освіченість була однією з них.

Наприкінці XVII ст. інтелектуальним центром для дітей козацької старшини став Києво-Могилянський колегіум. Там козацькі сини знайомилися із античною культурою, іноземними мовами, вільними мистецтвами тощо.

У тих стінах їм прищеплювали повагу до книжки. І, судячи зі збережених щоденників представників старшини, робили це досить успішно. Діаріуші Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола дають достатній матеріал для аналізу ролі книжки в житті вищих прошарків козацької старшини.

Мета статті. На основі щоденників представників козацької еліти Гетьманщини визначити ставлення до книжок у освічених представників козацької еліти. Для досягнення мети слід виділити окремі дослідницькі завдання: визначити згадки про книжки та друковану продукцію у щоденниках, каталогізувати цю інформацію, окреслити ставлення до книжки в авторів щоденників.

Аналіз джерел та останні дослідження. Джерелами дослідження є щоденники трьох представників відомих козацько-старшинських родів: Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола. Вони були введені до наукового обігу ще у XIX ст., відтоді лише окремі частинки діаріушів були додруковані. Незважаючи на те, що записи збереглися не за всі роки, коли автори вели щоденники (наприклад, у Миколи Ханенка існує пробіл від 1734 до 1741 рр. включно), вони дозволяють реалізовувати поставлені дослідницькі завдання.

Інтерес до щоденників козацької старшини зберігається від часу їхньої публікації і кожен дослідник знаходить в них те, що цікаво саме йому. Щоденники дають інформацію щодо політичної та економічної історії, родинних зв'язків Сердюк І. Маленький дорослий: дитина й дитинство в Гетьманщині ХVШ ст. Київ: К.І.С., 2018. 456 с., історії культури Дзюба О. Приватні бібліотеки України XVIII ст.: власники та репертуар зібрань. Україна в Центрально-Східній Європі. 2002. Вип. 2. С. 292-302; Дзюба О. Вихованці Києво-Могилянської академії: українські мемуаристи Я. Маркович та М. Ханенко (перша половина ХVШ ст.). Український історичний журнал. 2019. № 3. С. 64-87; Дзюба О. Дозвілля в повсякденному житті козацької старшини (на матеріалах мемуарної літератури першої половини ХVШ ст.). Соціум. Альманах соціальної історії. 2017. Вип. 13-14. С. 308-328., повсякдення Таїрова-Яковлева Т. Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини. Київ: Кліо, 2017. С. 184. та дозвілля Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина ХVІІ - ХVШ ст.). Київ: Ін-т історії України НАН України, 1995. С. 221.. Дослідники аналізували щоденники й з погляду джерелознавства Острянко А. «Щоденник» М.Д. Ханенка в листуванні О.І. Ханенка з О.Ф. Кістяківським. Сіверщина в історії України. Київ. 2011. Вип. 4. С. 290-294; Зінченко О. Наративні стратегії в «Денних записках» Якова Марковича. Слово і час. 2015. № 10. С. 86-92; Зінченко О. «Домашній протокол» 1717-1767 рр. генерального підскарбія Якова Марковича в контексті українського щоденникарства XVIII ст.: автореф. дис. ... канд. філол. наук, 10.01.01 [б.в.], 2017; Любовець Н. Вивчення мемуарів як історичного та біографічного джерела: до історіографії проблеми. Українська біографістика. Київ, 2010. Вип. 7. С. 66-104..

Виклад основного матеріалу

Яків Маркович (1696-1770 рр.), Микола Ханенко (1693-1760 рр.) та Петро Апостол (1710-1758 рр.) були майже ровесниками, представниками молодших поколінь дуже впливових, багатих козацьких старшинських родин. Вони отримали гарну освіту, завдяки сімейним зв'язкам обіймали керівні посади, примножуючи сімейні статки. Усі вони вели щоденники, які в більшості збереглися до сьогодні. Усе це разом складає колективний портрет «золотої молоді» Гетьманщини першої половини XVIII ст. Тим цікавіше зануритися в їхні щоденники, адже в них відображені різні аспекти життя авторів. При чому, варто відмітити, що самі ці діаріуші були текстами не для сторонніх очей. На цьому неодноразово наголошували різні дослідники.

Почнемо зі щоденника Миколи Ханенка Я користувався оцифрованию версію «Щоденника», уміщеною на сайті: Ізборник. URL: http://litopys.org.ua/ khanenko/khan.htm.. Одразу зазначу, що моїм завданням не було перерахувати усі згадки про книжки. Робити це, на мою думку, не варто, адже не усі записи збережені і, звісно, автори читали значно більше, ніж згадували про це у своїх записах. Натомість було б цікаво зрозуміти, що робили із книжкою. Загалом, згадок про них у щоденнику М. Ханенка багато. Але виокремлюються роки, коли автор був у Санкт-Петербурзі. Пояснити це досить просто: у столиці імперії був книжковий ринок, бібліотеки та інтелектуальне оточення. Найпоширенішою дією щодо книжки, зафіксованою у щоденнику Ханенка, є купівля. Автор вказує, що «купив» книжку, або ж просто вказує її ціну (6 жовтня 1730 р.: «Дві псалтирки куплены за 1 рубль 20 копіекь»; 7 вересня 1730 р.: «За книжку латинскую, називаемую Hugo Grotius de veritate religionis Christianae, дано 64 к.»; 9 лютого 1747 р.: «За граматику печатную на русскомь и німецкомь язьікі 80 к.»; 4 липня 1748 р.: «За книгу «Физику експерименталную» дано 60 к.»). Досить часто авторові щоденника книжки дарують. Дарувальниками виступають священники, дворяни, єпископи. Так, 18 лютого 1733 р. М. Ханенко робить запис: «Обідали мы у панеи матки, а послі обіда у мене быль первей отець Патермуфій, городничій ли- щицкій и подариль мні книжечку Полуставець». А 10 травня того ж року нотує: «Отець же архимандрить подариль мні и сину дві книжки латинскіе». Або 26 листопада 1747 р.: «Послі полдня ездили сь Гудовичемь на Василевскій островь и тамь были у префекта академіи кіевской, отца Варлаама Лащевского, который подариль мні книжку “Граматику греко-латинскукю”». При чому акт дарування відбувається і в зворотному напрямку - дарує Микола Ханенко:

14 серпня 1746 р.: «Андрея Івановича Полянского синь. Петрь Андріевичь, сержанть інгермоландского полку и принесь ко мні другое писмо оть сина моего, зь моря писанное, которому я подариль книжку молитвенникь печерского друку сь тропарами».

23 квітня 1743 р.: «Івану Андріевичу Гамаліи подарилъ я книгу печатныхъ указовъ імператора Петра 1-го, съ 1714 по 1722 годъ состоявшихся».

М. Ханенка активно поповнював свою бібліотеку поштою. Для цього він замовляв книжки в своїх приятелів, просив чи наказував купити книжки, виписував через свого сина, який навчався в Кіллі.

9 серпня 1732 р.: «Книгу Телемака прислалъ уставщикъ цесаревнинъ 1ванъ Петро- вичъ».

20 серпня 1732 р.: «Послі полдня прислана отъ отца М. книжка латинская моя, а къ нему я его книжку отпустилъ: losephi Binghami de antiquitatibus Ecclesiasticis».

7 листопада 1744 р.: «Обослано мене какъ зъ михайловского монастыря водкою, ме- домъ и пивомъ. такъ изъ печерского тЬмъ-же, а сверхъ того прислана отъ отца архимандрита печерского книга “Камень Віри”».

10 жовтня 1746 р.: «Даны въ переплютъ дві книги латинскіе, изъ Киля отъ сина мні присланные, за которіе отъ роботы надлежитъ дать 80 к. и даны уже 15 к. (14. За оправу двохъ книжокъ, отъ Василя сина изъ Киля присланныхъ, доплачено 65 к.)».

21 серпня 1732 р.: «Данъ реестръ книгъ латинскихъ господину учителю Крафту, кото- ріе надобно за моремъ покупить».

Микола Ханенко часто давав книжки зі своєї бібліотеки для читання знайомим. Так, 26 червня 1732 р. він «позычилъ отцу архимандриту Платону Малиновскому книжки de officiis hominis, а у его вчора взялъ для прочитаня Sulpitii Severi hystoriam sacram». Або ж 24 вересня 1742 р. «позичилъ сынъ Василь у сотника глуховского Даміана Турянского сина книжку граматику німецкую зъ русскимъ».

При цьому автор чітко розрізняє: «дав» він книжки, чи «позичив». І 3 липня 1749 р. нотує, що «Об^алъ у насъ 1ванъ Алекаевичъ Горчаковъ, и ему-жъ книги его дві отданы и моя одна, Лексиконъ Саваріев^ позичена для прочитанія». Або 27 жовтня 1733 р. записує, що «полковнику черезъ Якова цилюрика позыченъ Военный Уставъ».

Також Ханенко пересилав книжки різним адресатам через своїх слуг або якимось іншим способом.

28 березня 1746 р.: «До г. Кондратовича отосланы 3 книжки латинскіе».

21 серпня 1746 р.: «Отослалъ чрезъ хлопця Карпа книжку німецкую до Носка - о. св. ©еодорі Стратилаті».

21 жовтня 1746 р.: «Отослалъ книжки латинскіе къ Григорію Политикі».

Незважаючи на статки М. Ханенка, мабуть, він не завжди міг купити бажану книжку, іноді доводилося їх переписувати. Відповідні згадки є в щоденнику. Наприклад, 4 січня 1733 р. він позичив книжку для копіювання і зобов'язувався повернути оригінал: «Взялъ позыкою для переписаня книгу, зовемую “ЛНописецъ Келейній” покойного преосвященного Димитрія, ростовского митрополита, - у Івана Петровича, уставщика надъ півчими государыни цесаревны, и къ нему о визыченю тоей книги писалъ карту, что по переписаню оную отдать я долженъ». Або 4 листопада 1742 р.: «Началъ писецъ гадяцкого полку переписовать книгу Розговоровъ въ царствіи мертвыхъ Кароля 12, короля шведского, зъ герцогомъ голштейнъ готторискимъ Фридрихомъ». Ханенко і сам позичав книжки для копіювання, і давав іншим. 2 січня 1748 р.: «Вечеромъ былъ у насъ г. Горчаковъ, которому позичилъ я для переписки казань дві: 1-е изъ французского переведенное, 2-е въ день Рожества Христова съ нравоучешемъ о совісти, 3-е отв^ъ епископовъ россшскихъ на писмо богослововъ сорбонскихъ, 4-е переводъ о ис- повіди и розговоры Марнолфа и Федра о смерти Корнилія Монтія».

28 березня 1753 р.: «Протопопъ погарскій и Кочержинскій у насъ были и книжку рукописную мою протопопъ для переписи взялъ».

Іноді М. Ханенко згадує, що відправляв когось по книжки, але з тексту не зрозуміло, чи вони йому належали, чи він їх випозичав. Так, 6 квітня 1753 р. «посланъ Матвій ком- паніець за нікоторьіми справками въ Стародубъ и зъ писмами до полковника о Кості, сніцару погарскому, и до Івана Дащенка за книгами».

Окрім книжок М. Ханенко купував газети. Про кількість можна судити зі згадки у щоденнику, яка вказує, що вони окремо перепліталися.

17 грудня 1752 р.: «Писалъ въ С.-П.-Бурхъ до Вайникова, до Карновича и до секретаря академіи наукъ Петра Ісаевича Ханіна о газетахъ на 1753-й годъ, о календарі новомъ и о книгахъ вновь печатанныхъ».

23 лютого 1743 р.: «Переплетчику за газеты 6 к.»

М. Ханенко робив переклади різних текстів. Так, від 17 квітня 1747 р. у щоденнику є запис: «Началъ переводить Малярдовы до покойного преосвященного Феофана Прокоповича отвітн о вірі нашей и о римской и протестантскихъ релипахъ». Про те, що вони були не лише для власного вжитку, свідчить згадка від 13 листопада 1747 р.: «Чрезъ Чамова послалъ переводы катехисмы и писма Малярдового до прокурора Николева». Такі пере- клади звірялися фахівцями Синода. Так, Ханенко 5 лютого 1748 р. нотує, що відіслав власний переклад до обер-секретаря Синода Якова Леванідова: «и я къ нему послалъ своего переводу Катехисмъ, Апологію и Малярда ответы, какъ приступилъ къ нашей церкві». І, звісно, книжки оправляли в спеціальні обкладинки. Про це у щоденнику є дуже багато згадок, часто із зазначенням суми, витраченої на послуги інтролігатора.

Назагал трохи інша номенклатура дії щодо книжки спостерігається в щоденнику Якова Марковича. Про них у записах Марковича є багато згадок. Як і Ханенко, Маркович часто купує книжки, про що лишає відповідні записи:

19 січня 1728 р.: «Сегодня купилемъ книгъ 6 полскихъ, за 7 р.»;

23 січня 1728 р.: «заездилъ въ городъ покупать книгъ , и у библіотекара купилемъ книгъ, а именно: болшихъ 5 за 6 р. и 20 коп.»;

28 березня 1728 р.: «Сегодня исторію полскую, въ томахъ 3-хъ купилъ я за 2 р.» Дневник генерального подскарбия Якова Марковича (1717-1767 гг.): В 3 ч. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1893-1897. Ч. 2: 1726-1729 гг. С. 209, 211, 219..

Також Марковичу книжки дарували. Так, у записі від 25я серпня 1729 р. відзначено, що «Билисмо у футорі галецкого, гді книжку Manuale contra. противъ лютеранъ и проч. подарилъ мні его служитель.». Бібліотеку Марковича активно використовував не лише власник. Книжки активно позичали родичам та іншим старшинам. Щоденник рясніє згадками про те, що якусь «книгу позичив», чи замовив, переслав. Адресатами такого обміну були представники старшини та церковні ієрархи. Наприклад:

«Отецъ ректоръ Волчанскій бувъ у мене и просидЬлъ долго, а взялъ библіотецкую книжку Opera Gregorii Thaumaturgi, а другую позичилемъ для читання Алъкоран Рус- скій» Там само. Ч. 1. С. 113.; «отцу Савіцкому протопопі позичилемъ книгу латинской Василія вел.» Там само. Ч. 1. С. 169.. Власник стежив за тим, кому що позичав, іноді нагадував - книжки слід повернути. Яків Маркович і сам часто брав чужі книжки або для прочитання, або для конспектування. Про це маємо такі записи:

1 червня 1725 р.: «заехали до прилучанъ п.п. Федора, Горленка и прочшхъ, где книжку писаную літописную о казакахъ взялисмо для прочитання» Там само. Ч. 1. С. 241.;

1726 р., 29 квітня: «Стефану Гамаліи позиченую отъ его книгу «Compedium medicum» полскую отдалемъ, и мою другую время Basilii magni до прочитання позичилемъ» Там само. Т. 1. Ч. 2. С. 35..

Іноді у щоденнику йдеться про дії, які важко інтерпретувати, адже не зрозуміло кому належала книжка. Наприклад, 26 серпня 1729 р.: «отецъ протопопъ роменскій принюсъ мні поетику Прокоповича, архиерея» Там само Т. 1. Ч. 2. С. 317..

Яків Маркович часто замовляв книжки в інших містах. Так, у записі від 11 грудня 1730 р. вміщено розлогий список книжок, які були куплені на замовлення у Гданську, або ж згадка про те, що «писалемъ писма въ Глуховъ... о покупкі медикаменту, апологіи Бу- деевой и двохъ книгъ Морері» Там само. Т. 1. Ч. 3: 1730-1734 гг. С. 70, 84..

Окрім активного поповнення своєї бібліотеки книгами, Маркович постійно замовляв газети, у тому числі іноземні. У Гетьманщині періодичних видань тоді не було, але про них добре знала освічена публіка, адже вони вже майже двісті років виходили у Європі. Прикладом для наслідування могли бути гетьмани, які пильно стежили за подіями в європейських державах і активно купували газети. Так, про значну кількість європейських газет у Мазепи згадували іноземні посли. Я. Маркович замовляв французькі та голландські газети в Петербурзі: «Писал письмо до Заруцкого в С.П.бурхъ, чтоб купил. газетъ фран- цужских от септевр» Дневник Якова Марковича. Видав В. Модзалевський. Київ; Львів: Накладом НТШ, 1913. C. 1..

Мабуть, як і інші власники бібліотек, Маркович витрачав значні кошти на послуги палітурників, про що писав у щоденнику. Так, 2 листопада 1739 р. він зазначає: «Dictionaire le grand de Moreri, отправлений интелліgaторомъ в пустинці, принесен ко мні имъ же, которому залпатил 1 р. 40 к.» Там само. С. 300.; «Далъ я интелліgaториви тестаментъ Compendium medicale - и лібри зъ аркушами, книжицею оправить, за все 90 коп.» Дневник генерального подскарбия. Ч. 3. С. 330..

Я. Маркович, як і М. Ханенко, займався літературними вправами. Це може засвідчувати як власні письменницькі здібності, так і бути результатом отриманої освіти. При чому варто зазначити, що Маркович значно частіше про це згадував у своєму щоденнику.

Маркович не лише читав книжки, досить часто він робив виписки на теми, що його цікавили: богословські, кулінарні, природничі. Так, є виписки «изъ филозофа Конфунція» Дневник генерального подскарбия... Ч. 2. С. 293., католицького богослова Гуеція (Пьєра Даніеля Юе) Там само. Ч. 2. С. 298. ^2Q Там само. Ч. 2. С. 253-254., голландського натураліста Антоні 2Q 21 ван Левенгука, особливо багато виписок із творів Аврелія Августина Там само. Ч. 2. С. 313, 321, 319, 323, 324, 326, 327, 329, 331, 332; Ч. 3. С. 50..

Окрім читання книжок Я. Маркович перекладав різні тексти й писав промови на різні оказії. З одного боку, це - особисте зацікавлення, а з іншого - результат звички, що була сформована ще у часи навчання в Могилянці. Так, 2Q липня 1728 р. автор зазначає, що зробив переклад 2-го Псалма зі староєврейської мови «на славенскій діялекта.» Там само. Ч. 2. С. 239.. Перекладав Маркович і з латини: «С. Григорія, Неокессарійского чудотворца, слово на Благо- віщеніе Пресвятыя Богродицы зъ латинского на язикъ рускій переведлемъ» Там само. Ч. 1. С. 76..

Робив переклади не лише богословських текстів, а й поезії. Так, автор вмістив до щоденника власний переклад відомого середньовічного гімну про марноту життя, авторство якого приписують Джакопоні да Тоді (Jacopone da Todi бл. 1236-13Q6 рр.). Окремо зазначу, що Маркович зробив переклад під час військового походу Там само. Ч. 1. С. 292. Про інші переклади цього гімну див.: Grzeskowiak R. Decyma barokowych przekladow piesni o marnosci swiata (inc.: «Cur mundus militat sub vana gloria»). Studium zrodloznawcze. Roczniki Humanistyczne. 2Q21. T. LXIX. S. 1Q1-123. А в березні-квітні 1729 р. написав «розсужденіе богословкое на бозбожіе» об'ємом 2^ 26 2Q листів четвертого формату . Писав вірші для своїх доньок .

Третій щоденник, який мене цікавить - це щоденник Петра Апостола Я користувався згаданою вище оцифрованию версію «Щоденника».. Його текст найкоротший і охоплює лише роки 1725-1727. У щоденнику автор кілька разів згадує, що купив книжки:

4 грудня 1725 р.: «Былъ съ отцомъ у князя, гді купилъ за 1Q р. слідующія книги...»;

2Q січня 1726 р.: «Заплатилъ 2 р. за книгу Les curieuses assemblees d'Eva».

Також П. Апостол давав власні книжки. Наприклад, 7 грудня 1725 р. автор нотує, що «послалъ молдавскому князю словарь де-Поме». А іноді брав чужі книжки. Так, у записі за 5 січня 1726 р. читаємо: «Былъ у князя, у отца Кондоиди, гді взялъ 17 итальянскихъ книгъ».

Окрім книжок, купував Апостол і газети. У щоденнику є згадки про російські й німецькі газети. Але, враховуючи знання іноземних мов, можна припустити, що було багато газет із різних країн. Також П. Апостол досить часто записує до щоденника витримки з текстів як художніх, так і філософських. Наприклад, 9 липня 1725 р.: «Я извлекъ изъ итальянской книги.» або того само місяця нотує: «міста изъ Ceremoniale Historico Politico». козацький інтелектуальний бібліотека гетьманщина

Висновки

Порівнюючи між собою три щоденники, можна зазначити, що в Я. Марковича значно більше згадок про якісь літературні вправи (написання текстів, перекладів, роздумів, казань на святкові дні, віршів); але не варто забувати, що діаріуш Я. Марковича - найдовший із усіх.

Усі три автори згадують певні назви книжок або їхніх авторів. З-поміж трьох авторів найбільше таких згадок є в П. Апостола. Але при цьому варто пам'ятати - щоденник Апостола найкоротший, тому й складається відповідне враження.

Прочитання текстів щоденників дозволяє визначити номенклатуру дій щодо книги. Отже, книги:

• купували;

• замовляли книжки, у тому числі за кордоном; іноді купували по кілька однакових примірників, а це означає, що потім їх комусь роздавали / розсилали / продавали / дарували;

• дарували самі й приймали в дар;

• позичали для себе й позичали комусь; при цьому іноді використовували слово «брав»;

• давали, при чому автори розмежовують поняття «дав» і «позичив»;

• книги пересилали. Це робили як інші люди на замовлення авторів щоденників, так і самі автори кудись / комусь відсилали книги;

• книги переписували або робили з них виписки;

• у щоденниках згадуються рукописні книжки, які також брали для переписування;

• автори щоденників самі займалися літературною творчістю: писали вірші, промови, філософсько-релігійні роздуми, робили переклади й потім часто ці тексти відсилали іншим адресатам.

Так, постійним «рецензентом» Якова Марковича був Феофан Прокопович;

• книжки й газети віддавали палітурникам для виготовлення обкладинки.

Що в текстах щоденників вказує на ставлення авторів до книжки? Найперше, постійні згадки про книжки й газети. Якби це було не важливим для авторів, то вони б не згадували про них. До того ж щоденники не писалися для чужих очей і дбати про створення гарного іміджу не було сенсу.

Готовність авторів витрачати немалі гроші на придбання книжок, замовляти дорогі екземпляри з-за кордону. Наприклад, Я. Маркович вказував, що за місяць витратив на купівлю книжок майже 15 рублів, що було дуже значною сумою.

«Купилемъ минею праздниковъ за 1 р., октоихъ въ двохъ книжкахъ, за 1 р. и 23 а., объ ординах книжку» Дневник генерального подскарбия... Ч. 2. С. 209.. Можна припустити, що навряд це перший октоїх у_д бібліотеці. Через кілька днів Маркович ще купує «книгъ 6, полскихъ за 7 р. зъ гривнею» Там само. С. 210.. А за кілька днів ще докуповує книжок на суму 12 рублів із гривнею.

Про те, що книжки вважали не лише матеріальною цінністю, свідчать і постійні нагадування повернути примірник, який комусь позичили. Окремою статтею витрат власників бібліотек були послуги палітурників. Усі автори щоденників вказують на це.

Можемо стверджувати, що в авторів щоденників до книжки було трепетне ставлення, вони піклувалися як про кожний окремий екземпляр, так і про бібліотеку загалом.

На мою думку, найкраще це виявляється в щоденнику Я. Марковича, коли він передивляється свою бібліотеку, каталогізує та наводить у ній лад: «Сегодня не ездилемъ никуда, а пересмотривалемъ книгъ своихъ и пересушошовалемъ, которыхъ по ищисленію показалось, болшихъ книгъ самихъ - 88, аркушовихъ - 29, чвертковихъ и малихъ - 223, итого 340» Там само. С. 308..

Отже, не зважаючи на те, що щоденники Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола були оприлюднені півтора століття тому, вони й надалі зберігають свій інформаційний потенціал і дозволяють дослідникові наблизитися до розуміння внутрішнього світу української еліти XVIII ст.

References

Dziuba, O. (2002). Pryvatni biblioteky Ukrainy XVIII st.: vlasnyky ta repertuar zibran [Private libraries of Ukraine in the XVIII c.: owners and repertoire of collections]. Ukraina v tsentralno-skhidnii Yevropi - Ukraine in Central-Eastern Europe, 2, P. 292-302.

Dziuba, O. (2016). Vykhovantsi Kyievo-Mohylianskoi akademii: ukrainski memuarysty Ya. Marko- vych ta M. Khanenko (persha pol. XVIII st.) [Pupils of the Kyiv-Mohyla Academy: Ukrainian memoirists Ya. Markovych and M. Khanenko (the first half of the XVIII c.)]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian historical journal, 3, P. 64-87.

Dziuba, O. (2017). Dozvillya u povsyakdennomu zhytti kozatskoyi starshyny (na materialakh, shcho peredayetsya memuarnoyu literaturoyu pershoyi pol. XVIII st.) [Leisure in everyday life for cossack officers (based on memoirs of the first half of the XVIII c.)]. Ukrainskyj istorychnyj zhurnal - Ukrainian historical journal, 13-14, P. 308-328.

Grzeskowiak R. (2021). Decyma barokowych przekladow piesni o marnosci swiata (inc.: «Cur mundus militat sub vana gloria»). Studium zrodloznawcze. Roczniki Humanistyczne. T. LXIX. P. 101-123.

Liubovets, N. (2010). Vyvchennia memuariv yak istorychnoho ta biohrafichnoho dzherela: do istorio- hrafii problemy [Study of memoirs as historic and biographic source: to the historiography of the problem]. Ukrainska biohrafistyka - Ukrainian biograph studies, 7, P. 66-104.

Ostrianko, A. (2011). «Shchodennyk» M.D. Khanenka v lystuvanni O.I. Khanenka z O.F. Kistiakivs- kym [Khanenko's «Diary» in the letters of O. Khanenko to O. Kistiakivskyi]. Sivershchyna v istorii Ukrainy - Sivershchyna in the history of Ukraine, 4, P. 290-294.

Panashenko, V. (1995). Socialna elita Hetmanshchyny (dr. pol. XVII - XVIII st.) [The social elite of the Hetmanate (the second half of the XVII - XVIII c.)]. Kyiv, Ukraine.

Serdiuk, I. (2018). Malenkyi doroslyi: Dytyna y dytynstvo v Hetmanshchyni XVIII st. [Little Grown Up: Child and childhood in the Hetmanate in the XVIII c.]. Kyiv, Ukraine.

Sokyrko, O. (2021). Kulinarna mandrivka v Hetmanshchynu: Sekrety y tayemnytsi staroukrayinskoyi kukhni ser. XVII - XVIII st. [Culinary Journey to the Hetmanate: Secrets and secrecies of old ukrainian cuisine of the middle of the xVlI-XVIII c.]. Kyiv, Ukraine.

Strukevich, O. (1997). Heneralnyy pidskarbiy Yakiv Markovych [The general treasurer Yakiv Markovych]. Ukrainskyj istorychnyj zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 5, P. 87-96.

Tairova-Yakovleva, T. (2017). Povsyakdennya, dozvillya i tradytsiyi kozatskoyi elity Hetmanshchyny [Everyday life, leisure and traditions of the Cossack elite of the Hetmanate]. Kyiv, Ukraine.

Zinchenko, O. (2015). Naratyvni stratehii v «Dennykh zapyskakh» Yakova Markovycha [Narrative strategies in «Diary written» by Yakiv Markovych]. Slovo i chas - Word and time, 10, P. 86-92.

Zinchenko, O. (2017). «Domashniy protokol» 1717-1767 rr. heneralnoho pidskarbiya Yakova Markovycha v konteksti ukrayinskoho shchodennykarstva XVIII st. [«Home Protocol» of 1717-1767 of the general treasurer Yakov Markovych in the context of Ukrainian diaries of the XVIII c.]. Kyiv, Ukraine.

Abstract

Books in the life of the Cossack elite of the Hetmanship (based on the diaries of Yakov Markovych, Mykola Khanenko and Peter apostOl)

Pylypenko Volodymyr - Ph.D., assistant professor, M. Hrushevsky Institute of Ukrainian archeography and source studies.

The aim of the research. To determine the attitude to books among educated representatives of the Cossack elite in Hetmanship on the basis of the diaries.

Tasks of the research. To identify mentions of books and printed products in the diaries, catalog what was done with the books, outline the attitude of the authors of the diaries to the book.

Actualization of research. The Ukrainian Cossack elite, as the stratum of society, has been studied thoroughly by researchers for at least three centuries. During this time, the historical paradigm and, as a result, the assessment of the activities of the Cossack foreman changed several times. Today, there is a demand in society for the history of its own, not foreign, elites such as the Russian nobility. That is why there is a growing interest in the study of various spheres of life of Cossack elite.

This allows us to look at them not only as warriors, but also as the stratum of society that arose and developed, tried to realize itself, fought for its own existence. Good education is necessary for the political elite of the state, and the elite began to care about the education of children from the end of the XVII c. During educational process, respect for the book was established. This can be seen from the diaries by Yakiv Markovych, Mykola Khanenko, and Petro Apostol. Their diaries have survived to present times.

The scientific novelty of the work is to comprehensively highlight the role of the book, represented in the diaries of Cossack elite members of the XVIII c.

Conclusions. The texts of the diaries make it possible to catalog the nomenclature of actions related to the book. It's true that books were bought, donated, borrowed, ordered from abroad, copied, sent to each other. Mentions of library cataloging, constant reminders to various addressees to return a borrowed book, significant expenses for the purchase of books and the services of introbinders testify to the careful attitude towards the book.

Key words: Cossack elite, memoirs, leisure, Hetmanship of the XVIII c.

Размещено на Allbest.ru