Етнічні росіяни на службі у військових формуваннях СС нацистської Німеччини (1941-1945 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЕТНІЧНІ РОСІЯНИ НА СЛУЖБІ У ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАННЯХ СС НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ (1941-1945 РР.)

Сергій Пивовар, кандидат історичних наук,

професор кафедри новітньої історії України

Анотація

росіянин нацистський військовий есесівець

Етнічні росіяни на службі у військових формуваннях СС нацистської Німеччини (1941-1945)

У статті досліджується важлива, але маловивчена в історичній науці проблема співпраці етнічних росіян з нацистською військово-політичною організацією СС у період німецько-радянської війни 1941-1945 рр. Аналізується сутність, зміст і форми співробітництва росіян з військовими формуваннями СС, уточняються деякі факти, узагальнюється розрізнена інформація, порівнюються оцінки дослідників щодо визначення чисельності російських есесівців. У результаті проведеного дослідження підтверджено, що етнічні росіяни - колишні громадяни СРСР, а також представники російської еміграції, служили у різних військових формуваннях нацистських СС: Допоміжній службі поліції порядку на окупованій території СРСР, 29-й і 30-й «російських» дивізіях СС, 28-й, 33-й і 36-й «іноземних» дивізіях СС, 1-й Російській національній бригаді СС («Дружина»), добровольчому полку СС «Варяг», 15-у Козацькому кавалерійському корпусі військ СС, «Винищувальному з'єднанні військ СС» та ін. Виявлено розбіжності в історичній літературі щодо визначення точної чисельності етнічних росіян, які служили в збройних формуваннях СС. Водночас встановлено, що за приблизними розрахунками їх загальна кількість становила мінімум 100-120 тис. Висвітлення питання служби етнічних росіян у збройних формуваннях нацистських СС у роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр. розвінчує твердження сучасної російської історичної пропаганди про те, що подібне військове співробітництво характерно передусім для українців, прибалтів та інших національностей. Зазначається, що кожен з розглянутих у статті аспектів може бути предметом подальшого ґрунтовного дослідження. Наголошується, що ці питання можуть бути остаточно з'ясовані тільки після розсекречення радянських архівних документів у Російській Федерації.

Ключові слова: етнічні росіяни, війська СС, військовополонені, колабораціонізм, німецько-радянська війна, російські есесівці.

Annotation

ETHNIC RUSSIANS IN SERVICE IN THE MILITARY SS FORMATIONS OF NAZI GERMANY (1941-1945)

SerhiiPyvovar, Candidate of Historical Sciences, Professor of the Department of Modern History of Ukraine, Taras Shevchenko National University of Kyiv.

The article examines an important, but little-studied in historical science, problem of cooperation of ethnic Russians with the Nazi military-political organization of the SS during the German-Soviet war of 1941-1945. The essence, content and forms of Russians cooperation with the military formations of the SS are analyzed, some facts are clarified, scattered information is summarized, the assessments of researchers on determining the number of Russian SS men are compared. As a result of the study, it was confirmed that ethnic Russians - former citizens of the USSR, as well as representatives of the Russian emigration, served in various military formations of the Nazi SS: Auxiliary service of the order police in the occupied territory of the USSR, the 29th and 30th «Russian» SS divisions, 28th, 33rd and 36th «foreign» SS divisions, 1st Russian national brigade of the SS («Druzhina»), SS volunteer regiment «Variag», 15th SS Cossack cavalry corps, «SS fighter unit» and others. Discrepancies in the historical literature on determining the exact number of ethnic Russians who served in the armed formations of the SS were revealed. At the same time, it was established that, according to rough estimates, their total number was at least 100-120 thousand. Coverage of the issue of ethnic Russian service in the armed formations of the Nazi SS during the German-Soviet war of 1941-1945 debunks the assertion of modern Russian historical propaganda that such military cooperation is characteristic primarily of Ukrainians, Baltics, and other nationalities. It is noted that each of the aspects considered in the article can be the subject of further detailed research. It is emphasized that these issues can be finally clarified only after the declassification of Soviet archival documents in the Russian Federation.

Keywords: ethnic Russians, SS troops, prisoners of war, collaborationism, German-Soviet war, Russian SS.

Виклад основного матеріалу

Одним з ключових наративів сучасної російської історичної пропаганди, підпорядкованій геополітичній стратегії Кремля, є твердження про те, що українські націоналісти - «фашисти», які в роки Другої світової війни тісно співпрацювали з нацистською Німеччиною, зокрема, служили у військах СС. Натомість цинічно замовчується або фальсифікується історія співробітництва росіян з різними структурами нацистських СС. За цих умов вітчизняні історики покликані спростовувати викривлення історичних фактів, розвінчувати антинаукові інтерпретації подій минулого, сприяючи зміцненню духовного суверенітету українців і незалежності Української Держави.

Метою статті є аналіз сутності, змісту та форм участі етнічних росіян у військових формуваннях нацистських СС у період німецько-радянської війни 1941-1945 рр.

Найбільший внесок у наукову розробку зазначеної проблеми зробили дослідники Д. Жуков й І. Ковтун, які видали низку праць, присвячених різним аспектам діяльності російських есесівців (Жуков і Ковтун, 2009, 2010, 2019 та ін.). З українських дослідників слід виділити наукові праці А. Боляновського (Боляновський 2012, 2013, 2014).

Однак, аналіз основних джерел дослідження і публікацій, в яких започатковано розв'язання зазначеної проблеми, свідчить що вона потребує подальшого вивчення, з'ясування деяких аспектів, уточнення окремих фактів і систематизації розрізненої інформації щодо участі етнічних росіян у військових формуваннях нацистських СС.

Військово-поліційна організація СС (SS) була створена в 1925 р. як охоронні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини - НСРПН (Schutzstaffeln der NSDAP). Процес формування військ СС почався з приходом до влади нацистів, лідери яких потребували спеціальної охорони. У 1933 р. у Берліні було створено «Загальні сС» (Allgemeine sS), а в інших містах Німеччини згодом виникли подібні воєнізовані загони СС, які одержали назву «політичних частин». На їх основі в 1934 р. було сформовано т зв. частини посилення військ СС (SS-Verfugungstruppe, SS-VT), а в 1937 р. - спеціальні загони СС «Тотенкопф» (ССTotenkopfverbande, SS-TV), призначені для охорони концтаборів. У 1939 р. в структурі Сс було організовано елітні бойові формування - «Збройні СС» (Waffen-SS). У роки Другої світової війни у військах СС було створено 39 дивізій, через які, як стверджує К. Бішоп, «пройшло в цілому близько 1 мільйона осіб, що належали до 15 національностей» (Бишоп 2009, с. 6). Етнічні росіяни, переважно - колишні громадяни СРСР, а також представники російської еміграції, були однією з таких національностей.

У період німецько-радянської війни на окупованих територіях СРСР державна поліція безпеки - Сіпо (Sicherheitspolizei - SiPo) і служба безпеки СД (Sicherheinstsdienst - SD) об'єднувались у спеціальні каральні загони військового типу - айнзатцгрупи (Einsatzgruppen der Sicherheitspolizei und des SD), які складалися з айнзатцкоманд (Einsatzkommando) або зондеркоманд (Sonderkommando). їхнє завдання полягало в тому, «щоб гарантувати «політичну безпеку» в зоні бойових дій та в зоні тилу» (Косик 1996, с. 110). У листопаді 1941 р. охоронні та поліцейські частини, сформовані з добровольців і військовополонених на окупованій території були об'єднані у Допоміжну службу поліції порядку (Schutzmannschaft der Ordnungspolizei) (Генерал Власов 2015, с. 813). Всі вищезазначені організації перебували під загальним контролем Головного управління імперської безпеки - РЗГА (Reichssicherheitshauptamt - RSHA) і підпорядковувалися райхсфюреру СС Г. Гіммлеру, а в районах бойових дій - оперативному воєнному командуванню. Командувачами всіма загонами СС і підрозділами поліції порядку, а також місцевою поліцією безпеки і СД, керували вищі фюрери СС і поліції (Hohere SS und Polizeifuhrer). За цих умов виникли особливі підрозділи - шутцманшафти (Schutzmannschaft). Вони формувалися з місцевого населення і військовополонених і діяли під німецьким командуванням, згодом - безпосередньо у складі СС. Для російських і білоруських підрозділів встановили нумерацію від 51 до 100. Проте, значна кількість етнічних росіян за сприяння німецького командування видавала себе за українців чи білорусів, завдяки чому служила і в райхскомісаріатах «Остланд» (нумерація від 1 до 50) і «Україна» (101-200). Крім того, у Прибалтиці етнічні росіяни масово вступали на службу в т зв. латгальські батальйони. З осіб російського походження були створені 314-й і 315-й батальйони. Загалом, як стверджують Д. Жуков й І. Ковтун, «десятки тисяч росіян вступили у допоміжну поліцію, у різні формування поліції безпеки і СД» (Жуков і Ковтун 2009, с. 195, 196, 197, 238).

За оцінками дослідників, всі німецькі спецслужби для боротьби з СРСР щорічно готували бл. 10 тис. агентів і диверсантів (Сергеев 1991, с. 227). Проте найефективнішою у цьому напрямі була діяльність спеціального розвідувально-диверсійного органу «Цеппелін» (Unternehmen Zeppelin), створеного у структурі VI управління (SD-Ausland - зовнішня розвідка) РЗГА на початку 1942 р. (Гетьманчук 2018, p. 11). Начальник VI управління В. Шелленберг свідчив, що головна мета «Цеппеліна» полягала в «десантуванні в глибокий тил Рад військових підрозділів, набраних з російських військовополонених», а також «у тому, щоб протистояти ефективності партизанської війни». Цих вояків «організували у так звані бойові «дружини» і ставили їм в обов'язок надавати допомогу в підтриманні порядку в тилу й, у випадку необхідності, вступати у боротьбу з партизанами» (Шелленберг 1991, с. 121, 126).

У травні 1942 р. з-поміж радянських військовополонених табору в м. Сувалки почалось формування першого загону «Дружина», який очолив колишній підполковник Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА) В. Гіль. Після успішних боїв з польськими партизанами бл. 500 вояків «Дружини» були передислоковані під м. Смоленськ (Дробязко 1999, с. 34). У грудні 1942 р. у таборі СС «Гайлов» поблизу м. Любліна сформували «Дружину II» чисельністю бл. 300 осіб під командуванням колишнього капітана РСЧА А. Блажевича. У березні 1943 р. обидва загони, а також «Особливий російський батальйон СС», сформований у м. Бреслау, і диверсійний загін з розвідувальної школи у м. Волау об'єднали в 1-й Російський національний полк СС (1. Russisches Nationale SS-Regiment). У квітні 1943 р. його переформували в 1-у Російську національну бригаду СС («Дружина»). Російська бригада підпорядковувалася СД, а загони очолювали штандартенфюрери СС В. Гіль і А. Блажевич. Після додаткової мобілізації місцевого населення чисельність новоутвореного з'єднання влітку 1943 р. сягнула 3 тис. вояків, а за іншими оцінками, 8 і навіть 12 тис. 20% з них були колишніми військовополоненими, а 80% - поліцейські та мобілізоване місцеве населення. 80% особового складу бригади становили етнічні росіяни (Дробязко та ін. 2011, с. 475; Кіпіані 2011).

Хоча головним завданням бригади СС «Дружина» була боротьба з радянськими партизанами 16 серпня 1943 р. 2,2 тис. російських есесівців перейшли на бік своїх противників. З колишніх російських есесівців сформували 1-у Антифашистську партизанську бригаду. Зазнавши значних втрат у боях з частинами СС та поліції, навесні 1944 р. бригада припинила своє існування (Жуков 2014).

Ще одне колабораціоністське російське військове з'єднання було сформовано в 1942 р. під керівництвом гаупштурмфюрера М. Семенова. Йдеться про формування, яке згодом отримало назву Добровольчий полк СС «Варяг» (Freiwilligen SS-Sonderregiment «Warager»). Спочатку його основу складали російські емігранти, згодом він поповнювався радянськими військовополоненими. Наприкінці 1944 р. чисельність полку становила 2,5 тис. вояків. Російські есесівці полку «Варяг» брали участь у бойових діях проти югославських партизан, а М. Семенов отримав звання штандартенфюрера СС і був нагороджений Залізними хрестами І і ІІ ступеня (Жуков і Ковтун 2009, с. 135, 136).

1 серпня 1944 р. на основі розформованих шутцманшафтів у тилу групи армій «Центр» було створено бригаду допоміжної поліції порядку «Зіглінг» (Schutzmannschaft-Brigade Siegling), яку очолив оберштурмбанфюрер Г Зіглінг. Б. Соколов наголошує, що особовий склад становили «в основному - колишні полонені російської національності» (Соколов 2000, с. 319). Бригада Зіглінга складалася з 4-х полків, розміщених на території Східної Прусії. Спочатку це з'єднання допомагало вермахту стримувати наступ РСЧА, а в серпні 1944 р. було передислоковано до Європи для боротьби з французькими партизанами. 18 серпня бригаду переформували на 30-ту гренадерську дивізію Сс (російську № 2) (30. Waffen-Grenadier-Division der SS (russische Nr. 2)). 24 жовтня дивізію знову реорганізували, у результаті чого було створено 3 російські полки СС: 75-й (4-й російський) - Waffen-Grenadier-Regiment der SS Nr. 75 (russische Nr. 4); 76-й (5-й російський) - Waffen-Grenadier-Regiment der SS Nr. 76 (russische Nr. 5); 77-й (6-й російський) - Waffen-Grenadier-Regiment der SS Nr. 77 (russische Nr. 6) і ще кілька російських підрозділів (Романько 2008, с. 312).

Одним з найвідоміших російських колабораціоністських збройних формувань була 29-а дивізія Сс, відома також як Російська визвольна народна армія (РВНА) чи «бригада Камінського». Спочатку це збройне формування являло собою збройні сили т зв. Локотської республіки (див. докладніше: Пивовар 2021, с. 557-566). Після успішних бойових дій проти партизан улітку 1944 р. РВНА була включена до складу військ СС як Штурмова бригада СС «РВНА». Російські офіцери одержали відповідні звання Сс, а їхній командир Б. Камінський став ваффен-бригаденфюрером і генералом військ СС. 1 серпня за наказом Головного оперативного управління Сс (SS-Fuhrungshauptamt - SS-FHA) бригаду було переформовано в 29-у ваффен-гренадерську дивізію СС «РВНА» (29. Waffen-Grenadier-Division der SS «RONA» (Russische Nr. 1)). Проте, запланованій реорганізації РВНА в повноцінну есесівську дивізію стало на перешкоді Варшавське повстання, на придушення якого німецьке командування направило новоявлених російських есесівців. Зведенням чисельністю бл. 1,7 тис. вояків командував оберштурмбанфюрер СС І. Фролов. У ході боїв з польськими повстанцями росіяни втратили майже 500 осіб убитими, пораненими і такими, що пропали безвісти (Русские эсэсовцы в боях за Варшаву 2012).

Через кілька тижнів після зникнення 19 серпня за остаточно нез'ясованих обставин російських командирів бригаденфюрера Б. Камінського та начальника штабу оберштурмбанфюрера І. Шавикіна (див. докладніше: Глаубе 2007, с. 31; Пивовар 2021, с. 563-564) 29-у дивізію СС було визнано такою, що підлягає розформуванню (Дробязко 1999, с. 32). На початку листопада 1944 р. більшу частину її особового складу передали в розпорядження Російської визвольної армії (Хоффманн 1990, с. 49).

Етнічні росіяни воювали і в складі інших, офіційно неросійських формуваннях, зокрема в 36-й дивізії СС. Створений ще в липні 1940 р. як спеціальна команда на чолі з О. Дірлевангером (SS-Sonderkommando «Dirlewanger»), цей підрозділ був підпорядкований СС і перейменований на батальйон СС (SS-Sonderbataillon «Dirlewanger»), а у вересні 1943 р. - на полк СС (SS-Sonderregiment «Dirlewanger»). У роки німецько-радянської війни каральний підрозділ СС поповнювався т зв. «східними добровольцями», у т ч. колишніми радянськими військовополоненими (Рейтлингер 2011, с. 467). З'єднання О. Дірлевангера брало участь в антипартизанських операціях на території Білорусії, придушенні Варшавського і Словацького повстань. У жовтні 1944 р. німецьке командування передало у розпорядження оберфюрера СС О. Дірлевангера 2 полки розформованої російської 29-ї дивізії СС. 19 грудня це з'єднання переформували в Штурмову бригаду СС, а і4 лютого 1945 р. - у дивізію, яка стала 36-ю гренадерською дивізією Ваффен СС (36. Waffen-Grenadier-Division der SS). Подальше поповнення особового складу дивізії відбувалося за рахунок військовополонених, у т ч. етнічних росіян. К. Бішоп підтверджує, що 36-а дивізія «мала в своїх лавах багато росіян, деякі з яких дезертирували з Червоної армії разом зі своїми танками» (Бишоп, с. 182).

Етнічні росіяни воювали також у складі 32-ї гренадерської дивізії військ СС «30 січня» (32. SS-Freiwilligen-Grenadier-Division «30. Januar»), сформованій у січні 1945 р. У лютому 1945 р. це з'єднання увійшло до складу V армійського корпусу СС ІХ армії групи армій «Вісла» і в березні було направлено проти наступаючих радянських військ на Одері. Уцілілі залишки з'єднання 5 травня 1945 р. здались у полон західним союзникам (Жуков і Ковтун 2009, с. 235).

Ще одним джерелом поповнення військових формувань СС було російське козацтво. У квітні 1943 р. німецьке командування сформувало 1-у козацьку кавалерійську дивізію під командуванням генерала Г фон Панвіца. У листопаді 1943 р. до її складу входило 18555 вояків, з яких 14506 були козаками (Окороков 1997, с. 225). Враховуючи бойову здатність козацької дивізії, навесні 1944 р. командування СС створило Головне управління козацьких військ - ГУКВ (Hauptverwaltung der Kosakenheere), яке очолив російський генерал П. Краснов. У березні ГУКВ підпорядкували Головному управлінню СС (SS-Hauptamt - SS-HA). У вересні в Берліні ухвалили рішення про переформування дивізії в 1-у козацьку кавалерійську дивізію військ СС. З метою об'єднання всіх російських козаків у Головному штабі СС було створено Резерв козацьких військ, який очолив російський генерал А. Шкуро. 4 листопада 1-а Козацька дивізія перейшла у підпорядкування Головного штабу військ СС (Генерал Власов 2015, с. 792). Зрештою, 25 лютого 1945 р. це формування було перетворено на 15-й Козацький кавалерійський корпус військ СС (15. SS-Kosaken Kavallerie Korps). Чисельність з'єднання на той час становила 25 тис. осіб. Російські козаки воювали на боці нацистської Німеччини до її капітуляції і були передані британцями офіційним представникам СРСР, які кваліфікували козацький корпус як «спеціальні партизанські частини німецьких СС» (Рейтлингер 2011, с. 495).

Певна кількість етнічних росіян воювала під керівництвом гауптштурмфюрера СС О. Скорцені. Так, росіяни служили у створеному влітку 1944 р. «Винищувальному з'єднанні військ СС» (Waffen SS Jagdverband) - спеціальному органі для здійснення розвідувальних, диверсійних і терористичних операцій. Наприкінці 1944 р. було сформовано «Винищувальну команду Схід» (Jagdverbend Ost) і «Винищувальну команду Північ» (Jagdverbend Nord), яким відводилась особлива роль у здійсненні підривної роботи проти СРСР. Російські есесівці входили також до складу ще двох груп, очолюваних російськими офіцерами. Згодом всі російські підрозділи об'єднали в Загальноросійську групу (Russland im gesand) під командуванням штурмбанфюрера СС Х. Еберхарда (Смерш 2005, с. 134).

У науковій літературі існують чималі розбіжності щодо встановлення чисельності етнічних росіян, які служили в збройних формуваннях СС. Характерно, що всі дослідники оперують фіксованими даними чисельності вояків СС, не враховуючи факт постійного поповнення військових підрозділів через втрати в боях. Так, В. Похльобкін стверджує, що у військах СС служили понад 150 тис. колишніх радянських військовослужбовців (Похлёбкин 1997, с. 132), однак не враховує добровольців з цивільного населення і тих, хто перебував у інших підрозділах СС. М. Гетьманчук також вважає, що безпосередньо у військах СС служило не менше 150 тис. радянських громадян. Водночас, він визнає, що слід окремо враховувати осіб, які «хоч і входили до складу військ СС, але знаходилися у підпорядкуванні РЗГА» (Гетьманчук 2018, с. 30). На відміну від згаданих дослідників, історик А. Боляновський здійснив спробу визначити етнічну приналежність тих осіб, які співробітничали з СС. Вважаючи, що «через різні збройні формування ЗС Третього Райху пройшло щонайменше півмільйона росіян», він вказує, що у військах СС служили 27 тис. етнічних росіян. Водночас автор уточнює, що має на увазі лише дві російські бригади, полк «Варяг», дві російські дивізії і допоміжний персонал в інших з'єднаннях Ваффен-СС. Однак, визнаючи, що «80 000 росіян служили в козацьких формуваннях або як козаки «допоміжними добровольцями» на німецькій службі, автор не зараховує їх до складу формувань СС (Боляновський 2012, с. 84, 85). Очевидно, найближчими до з'ясування істини у цьому питанні є І. Ковтун і Д. Жуков. Вони визначають «приблизну кількість росіян, які співробітничали з СС», у 100-120 тис. осіб. Водночас дослідники уточнюють, що ця цифра «не може бути абсолютно точною, оскільки в деяких випадках росіяни записувались на службу як українці, білоруси, козаки, інгерманландці і т д.» (Жуков і Ковтун 2009, с. 238-239).

На той факт, що етнічні росіяни видавали себе за представників інших слов'янських національностей звертають увагу й інші автори: український військовий діяч П. Шандрук (Шандрук 1994, с. 66), німецький офіцер В. Стрік-Стрікфельдт (Strik-Strikfeldt 1970, p. 123) та ін. Це підтверджує А. Боляновський, вказуючи, що деякі військовополонені росіяни видавали себе за білорусів або українців, і, відповідно, входили до складу білоруських чи українських військових формувань. Тому «вказати точну кількість російських бійців Вермахту, Ваффен-СС та інших родів військ Німеччини доволі складно» (Боляновський 2012, с. 81, 86).

Слід підкреслити, що етнічні росіяни не лише служили в складі різних військових формувань СС, але й співробітничали з іншими структурами СС (див. докладніше: Пивовар 2021).

Загалом, не претендуючи на остаточне розкриття зазначеної теми, зазначимо, що кожен з розглянутих аспектів може бути предметом подальшого ґрунтовного дослідження, з'ясування й уточнення окремих фактів, зокрема, питання співробітництва з СС етнічних росіян-емігрантів тощо.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження доведено, що в роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр. етнічні росіяни - емігранти і колишні громадяни СРСР - служили у різних збройних формуваннях нацистських СС: Допоміжній службі поліції порядку, 29-й і 30-й «російських» дивізіях СС, 28-й, 33-й 36-й «іноземних» дивізіях СС, 1-й Російській національній бригаді СС («Дружина»), добровольчому полку СС «Варяг», 15-у Козацькому кавалерійському корпусі військ СС, «Винищувальному з'єднанні військ СС» та ін. Виявлено розбіжності в історичній літературі щодо визначення чисельності етнічних росіян, які служили в збройних формуваннях СС. Хоча точна кількість росіян-есесівців не встановлена, попередні розрахунки свідчать, що їх загальна чисельність, тобто в усіх структурах СС, становила мінімум 100-120 тис. осіб.

Список використаних джерел і літератури