Політичні маніфестації соціал-демократів у Львові 1905 року: від мітингів солідарності з робітниками Варшави до вимог загального виборчого права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичні маніфестації соціал-демократів у Львові 1905 року: від мітингів солідарності з робітниками Варшави до вимог загального виборчого права

Назар Кісь, кандидат історичних наук науковий співробітник відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крипінкевича НАН України

Досліджено події 1905 р. у Львові, який хоч і не був центром робітничого руху і не мав для цього об'єктивних причин (значної кількості власне робітників), проте став місцем численних соціальних виступів, причому з виразним національним польським виміром через солідарність місцевих поляків із повсталими поляками в Російській імперії.

Проаналізовано події революційного 1905 р. у Львові, коли соціал-демократи, розпочавши з мітингів на підтримку поляків Російської імперії, змогли стати головним політичним гравцем у місті. Показано, як вони організовували демонстрації, підтримували страйкарів, вели переговори від їхнього імені, і зрештою, коли в Росії оголосили про намір провести ліберальні реформи, стали тими, хто найактивніше просував ідею загального виборчого права в Австро-Угорській імперії. Проаналізовано, як при цьому вони змогли мобілізувати під свої знамена тих, хто за інших обставин навряд чи з ними б солідаризувався. Показано, як на соціальні виступи впливала внутрішньополітична конкуренція та міжнаціональні стосунки, як протистояння між польськими соціалістами й націоналістами у Варшаві спричинило криваві конфлікти на тому ж ґрунті у Львові і як діяли соціалісти українці та євреї, які постали перед вибором між соціальною і національною солідарністю. Висвітлено, кого звинувачували в антисемітизмі, а кого - у зраді національних інтересів на користь ефемерної справедливості.

Описано те, як Львів став ареною цієї боротьби: де були головні місця для протестів, де збиралися страйкарі, якими маршрутами вони проводили свої маніфестації, а також які локації ставали місцями конфліктів, де збиралися робітники і куди вони ішли, щоби висловити протест.

Розглянуто чинник місцевого патріотизму: якою була політика місцевого самоврядування, як патріотична карта розігрувалася, щоб налаштувати львівських робітників проти робітників інших регіонів імперії, як розуміли патріотизм підприємці, а як - робітники, і як соціалісти намагалися вирішити цю дилему.

Ключові слова: соціал-демократи, мітинг, протест, страйк, конфлікт.

Political manifestations of social democrats in Lviv in 1905: from solidarity rallies with Warsaw workers to demands for universal suffrage

Nazar KIS, PhD (History) Researcher at the Department of Modern History of the I. Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the NAS of Ukraine

Lviv was not the center of the labor movement and had no objective reasons for this - there was no significant number of workers. Nevertheless, in 1905, the city became a location for numerous social protests. Moreover, with a distinct national Polish character, due to the solidarity of local Poles with the insurgent Poles in the Russian Empire.

The article talks about the events of the revolutionary year of 1905 in Lviv, when the social democrats, starting with rallies in support of the Poles of the Russian Empire, eventually became a key political player in the city. They organized demonstrations, supported the strikers and negotiated on their behalf. After all, when Russia announced its intention to carry out liberal reforms, the Social Democrats became the ones who most actively promoted the idea of universal suffrage in the Austro-Hungarian Empire. At the same time, they were able to mobilize under their banner those who would hardly have supported them under other circumstances. It is shown how competition between political parties and international relations influenced social protests. How the confrontation between Polish socialists and nationalists in Warsaw caused bloody conflicts on the same ground in Lviv. And how Ukrainian and Jewish socialists acted, faced with a choice between social and national solidarity. Who was accused of anti-Semitism, and who was accused of betraying national interests in favor of ephemeral justice.

It is highlighted how Lviv became the arena of this struggle - where were the main places for protests, where the strikers gathered, which routes they used to conduct their demonstrations. And also which points became places of conflict, where workers gathered and where they went to protest.

The factor of local patriotism was also considered: what was the policy of local selfgovernment, how the patriotic card was played to set Lviv workers against workers from other regions of the empire. How entrepreneurs understood patriotism, how workers understood it, and how socialists tried to solve this dilemma.

Keywords: social democrats, rally, protest, strike, conflict.

Історію політичних рухів у 1905 р., зокрема в Галичині €к провінції Австро-Угорщини, в українськії історіографії традиційно розглядали з радянських часів і досі в контексті революційних подій у Російській імперії. Це має сенс, оскільки події в Росії справді неабияк вплинули на сусідні країни. Однак у випадку з Галичиною та столицею коронного краю - м. Львовом, цей вплив відбувався через Королівство Польське. Галицькі поляки - більшість населення м. Львова того часу - активно солідаризувалися з повсталими поляками Російської імперії, а політичне протистояння у Варшаві віддзеркалювалося на подіях у місті.

Однак у цьому криється і певне спрощення, адже умови для політичної активності в Королівстві Польському та Галичині, зокрема у Львові, були іншими. По-перше, австрійське законодавство - значно ліберальнішим, а політична автономія - ширшою, ніж в Росії чи Німеччині, де так само проживало багато поляків. Відповідно, Львів часів автономії був важливим центром усього польського політичного життя завдяки своєму самоврядуваннюSroka L. Rada Miejska we Lwowie w okresie autonomii galicyjskiej 1870-1914: studium o elicie wtadzy. Krakow, 2012. Wyd-wo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego. 564 s.. По-друге, кількість робітників навіть у найбільшому місті краю виявилася недостатньою для розгортання власне робітничих протестів. Львів не був індустріальним центром, зате тут діяли Університет, Політехніка, австрійське намісництво, редакції численних газет. Львів, як центр політичної боротьби поляків, українців та євреїв, тяжів більше до національної, аніж до соціальної політики - національне питання завжди було присутнім, навіть тоді, коли йшлося про права робітниківBinder H. Making and Defending a Polish Town: «Lwow» (Lemberg), 1848-1914. Austrian History Yearbook. 2000. Vol. 34. P. 57-81..

У наукової літературі (як польській, так і українській) історія політичного життя, фунціювання партій детально описані. Однак, і в цьому актуальність цієї статті, не на рівні Львова (мається на увазі не місто як адреса, а місто власне як «політичний простір»), де в конкретному місці та конкретний час відбувалися важливі політичні події. Підхід, застосовуючи який ми можемо побачити місто як місце для політики, на прикладі польських національних ювілеїв демонструють у роботі «Commemorations and the Shaping of Modern Poland» Патріс Домбровскі (Patrice Dabrowski)Dabrowski P. Commemorations and the Shaping of Modern Poland. Bloomington: Indiana University Press, 2004. 312 р. та Маркіян Прокопович у книзі «Habsburg Lemberg: architecture, public space, and politics in the Galician capital, 1772-1914»Prokopovych M. Habsburg Lemberg: architecture, public space, and politics in the Galician capital, 1772-1914. Central European Studies. West Lafayette: Purdue University Press, 2009. 357 p.. Лукаш Срока (Lukasz Sroka) в праці «Rada Miejska we Lwowie w okresie autonomii galicyjskiej 1870-1914: studium o elicie wladzy» показує роль Ради міста і місцевого самоврядування в період, коли місцеві політики одержали можливість «вийти на простір»Sroka L. Rada Miejska we Lwowie w okresie autonomii galicyjskiej 1870-1914... 564 s.. У статті Гаральда Біндера (Harald Binder) «Making and Defending a Polish Town: “Lwow” (Lemberg), 1848-1914»Binder H. Making and Defending a Polish Town... P. 57-81. та книзі Даніеля Уновського (Daniel Unowsky) «The pomp and politics of patriotism: imperial celebrations in Habsburg Austria, 1848-1916»Unowsky Daniel L. The pomp and politics of patriotism: imperial celebrations in Habsburg Austria, 1848-1916. West Lafayette, Indiana: Purdue University Press, 2005. 270 p. Львів постає не лише точкою на карті, а ‰v місцем, яке впливає і саме є певною мірою актором.

Такого опису ‰v аналізу подій революційного 1905 р. у Львові, наскільки мені відомо, не існує. Відповідно, мета статті - показати, як у Львові - місті, далеко неідеальному для соціалістичної пропаганди, розгорталися події, що ознаменували прихід масової політики з мобілізацією електорату місцевими соціал-демократами. Йдеться не про історію партій, не про партійне будівництво чи конкуренцію, а про масову політику в конкретному місці.

Виступи поляків Російської імперії розпочалися в січні 1905 р., після «Кривавої неділі» у Петрограді. 28 січня €к загальний страйк робітників у Варшаві та інших промислових центрах, жорстоко придушений царськими військами (лише у Варшаві протягом січня загинуло близько сотні протестувальників). Тоді ж на повну силу виявився антагонізм між польськими націоналістами, які засуджували «соціалістичну анархію», та соціал-демократами, які звинувачували націоналістів у роботі на російську владу. Цей антагонізм «перебрався» і до Львова, де соціал-демократи підтримували польських протестувальників та одночасно боролися з польськими націоналістами.

Вже з кінця січня 1905 р. львівські соціалісти почали організовувати акції на підтримку страйкарів Варшави. Спочатку студенти лівих переконань 30 січня провели віче, на якому підтримали революціонерів із Королівства Польського, а наступного дня Польська партія соціал-демократична Галичини і Сілезії (ППСД), попри заборону поліції, влаштувала збори в Народному театрі. Головними доповідачами на цих нелегальних зборах були українець Семен Вітик і єврей Герман Діаманд (Herman Вттапф. Важливо зазначити, що, попри польську назву партії, її членами були також українці та євреї. Тут виявилися головні риси подальших маніфестацій польська патріотична риторика, солідарність із поляками Росії, критика царського уряду як репресивного антипольського, а також боротьба з місцевими польськими націоналістами €к ендеками, прихильниками Націонал-демократичної партії Романа Дмовського.

На зборах, після палких промов, у яких ендеків звинуватили в антисемітизмі, роботі на царський уряд і бажанні посварити поляків з євреями, близько 500 учасників вирішили «покарати» (фактично €к розгромити) редакцію націоналістичного часопису «Slowo Polskie». Як наслідок, постраждав кіоск газети та фасад приміщення, де містилася редакція, яку захистив відділ поліції, однак затриманих чи заарештованих не булоNapad. Slowo Polskie. 1905. 1 lutego. S. 6..

За день, 2 лютого, відбулося ще одне студентське віче €к цього разу більше і репрезентативніше, адже брали участь не лише студенти-поляки, а й євреї та українці, що, тим не менше, не завадило деяким патріотичним польським газетам назвати його зборами польської молодіW Sali teatru ludowego. Gazeta Lwowska. 1905. 2 lutego. S. 4.. Крім ширшого представництва, були і конкретніші заяви, наприклад, віче не просто декларувало підтримку повсталих робітників-поляків, а й привітало «вибух революційної боротьби в Росії, який стане початком визволення Польщі, Литви і Русі»Manifestacja przeeiw caratowi. Kurjer Lwowski. 1905. 3 lutego. S. 2..

Наприкінці віча до зали ввійшли робітники €к учасники ще однієї демонстрації. Як наслідок, колона з півтора тисячі осіб, яка складалася зі студентів і робітників, під керівництвом лідерів львівської ППСД вирушила в центр міста з червоними прапорами, транспарантами і національною українською та польською символіками. Незважаючи на непорозуміння з поліцією, яка вимагала сховати червоні прапори, мітингувальники продемонстрували союз студентства і робітництва, знову затаврували політику ендеків та їхньої преси, а також виголосили протест проти політики російського царату. На цьому мітинг і закінчився, адже консульство Росії охороняли посилені загони поліції та дістатися до нього не видавалося можливим.

У наступні дні, попри відсутність страйків, ситуація залишалася напруженою. Студенти львівської Політехніки побили редактора газети «Slowo Polskie», а намісник граф Анжей Потоцький (Andrzej Potocki) викликав на розмову президента міста Міхала Міхальського (Michal Michalski) через резолюцію Ради міста про солідарність із польськими робітниками, оскільки це негативно впливало на австрійсько-російські відносиниПо причинї антиросийскої манїфестациї в міськії раді у Львові. Діло. 1905. 4 лютого. С. 2..

Після активних маніфестацій січня-лютого 1905 р. наступило затишшя, яке закінчилося у травні. Причому не через першотравневі демонстрації (які відбулися на диво спокійно)«Пролетарі усїх країв, єднайте ся!» Діло. 1905. 15 травня. С. 1-2., а внаслідок страйків.

Мітинги у травні 1905 р. показали, що патріотизм може бути використаний навіть у таких питаннях, як оплата праці. Наприклад, власники підприємств звинувачували низькокваліфікованих кравецьких челядників у тому, що їхні вимоги роблять місцеві товари неконкурентними, відкривають місцевий ринок для імпортуStrajk czeliadzi krawieckiej. Kurjer Lwowski. 1905. 9 maja. S. 3.. Однак такі прийоми не були ефективними, і власникам підприємств доводилося іти на поступки.

Ці ж страйки (а в травні мітигнували будівельники, кравці, шевці, робітники цегельних заводів і прачки) дали змогу соціал-демократам укотре виступити в ролі представників робітничого класу та закріпитися в цьому амплуа. Так, лідер ППСД Ігнацій Дашинський (Ignacy Daszynski) відвідував збори мітингарів і намагався стати посередником між ними та їхнім керівництвомIbid..

Також страйки продемонстрували солідарність працівників, попри розділення на поляків, українців та євреїв. Хоча робітники християни і юдеї мали окремі організації, проте вони намагалися узгоджувати свої дії та допомагати тим, хто опинився у скруті через припинення роботиIbid..

У травні робітники випробували метод «примусу до страйку» щодо тих колег, які не хотіли припиняти роботуСтрайки. Діло. 1905. 20 травня. С. 3.. Все це вповні виявилося вже в липні, коли застрайкували будівельні робітники.

На відміну від травневих страйків, мітинг будівельних робітників у липні 1905 р. був і масштабнішим, і організованішим, і драматичнішим. У ньому активну участь взяли представники ППСД, які не лише проводили збори та мітинги, апелюючи до патріотизму та солідарності з робітниками Варшави, а намагалися не допустити провокацій, конфліктів і силового протистояння.

Рада м. Львова від початку спробувала скерувати страйк у більш-менш конструктивне русло. Для цього робітникам виділили музичний павільйон на повиставкової площі, де проводили наради і збори, а перші переговори організовували в Ратуші. Для переговорів із владою страйкарі створили спеціальний комітетStrajk robotnikow budowlanych. Kurjer Lwowski. 1905. 11 lipca. S. 4..

Незважаючи на ці зусилля, з новою силою спалахнули конфлікти з ендеками. У перший же день страйку, в понеділок, 10 липня 1905 р., робітники з повиставкової площі вирушили в центр Львова з метою погромити редакцію та кіоск газети «Slowo Polskie». Їх розігнали кінні ї піші підрозділи поліції, які застосували для цього шабліDemonstracje uliczne. GazetaLwowska. 1905. 12 lipca. S. 4.. Що, однак, не вберегло кіоски нелояльної до робітників преси €к демонстранти розділилися на невеликі групи і до 11-і вечора таки закидали їх каміннямDalszy ci^g demonstracji. Kurjer Lwowski. 1905. 12 lipca. S. 3..

Таку цілеспрямованість можна було передбачити. Напередодні, у неділю, 9 липня, соціал-демократи організували мітинг на знак солідарності з робітниками Королівства Польського. Крім висловлення цієї солідарності, була інша мета зібрання - продемонструвати обурення тими, хто «прислужує царату» у Львові, тобто ендеками редакцією часопису «Slowo Polskie»Демонстрація у Львові. Діло. 1905. 10 липня. С. 3..

Оскільки від місця проведення мітингу біля пам'ятника Міцкевичу до редакції «Slowa» в пасажі Міколяша було декілька десятків метрів, не дивно, що група молодиків вирішила тут-таки добитися сатисфакції. Однак при наступні‰v спробі погрому по них відкрили вогонь із револьвера, пораненого студента (який виявився підданим Російської імперії) посадили до фіакра і повезли до мітингарів із криками «Кров за кров!». Зупинити конфлікт вдалося одному з лідерів ППСД, українцеві Миколі Ганкевичу, який якраз виступав на мітингу ‰v закликав учасників не піддаватися на провокації. Дуже вчасно, оскільки під редакцією вже чекали представники поліціїStrzaly we Lwowie. Kurjer Lwowski. 1905. 10 lipca. S. 1-2..

Тим не менше, коли страйк закінчився, спокійніше не стало. Окремі групи лівих студентів намагалися прорватися до редакції, кінна поліція розганяла будь-які зібрання в середмісті, а під вечір кіоск «Slowa» таки розтрощилиIbid. 11 lipca. S. 3..

У перший тиждень липневого страйку будівельних робітників кількість протестувальників сягнула 7 000 осіб, переважно некваліфікованих і малооплачуванихStrajk robotnikow budowlanych. Kurjer Lwowski. 1905. 15 lipca. S. 3.. Щодня в музичному павільйоні відбувалися збори, на яких іноді були присутні представники Ради міста чи намісництва. Після зборів робітники рушали в середмістя, де проводили мітинги біля Міського театру або пам'ятника Міцкевичу. І якщо на початку поводили себе піднесено, а щодо редакції «Slowa» - агресивно, то вже ближче до кінця другого тижня протестів ішли, «щоб продемонструвати своє важке становище»Страйки у Львові. Діло. 1905. 27 липня. С. 3.. Їхнє пересування щоразу контролювала поліція, а присутні на заходах інспектори пильнували і за висловлюваннями учасників. Як наслідок, соціал-демократа Семена Вітика засудили до семи днів арешту за підбурювання проти владиСтрайки у Львові. Діло. 1905. 27 липня. С. 3..

Увесь цей час відбувалися переговори працівників із працедавцями, на яких були присутні чиновники з Ради міста та намісництва. Сторони намагалися використати і «патріотичну карту»: йшлося про окремі умови для «місцевих працівників», про те, що «робітники-поляки» не повинні йти на поводу в «соціалістів-інтернаціо- налістів», тоді як соціалісти якраз і називали себе патріотами, що борються з російським гнітом і його «прислужниками-ендеками»Strajk budowlany. Kurjer Lwowski. 1905. 19 lipca. S. 3.. У місті регулярно з'являлися плакати, де сторони звинувачували одна одну в подібному стилі. Згодом розійшлися чутки, що робітники планують погром єврейського кварталу, на що організатори відповіли тим, що для погрому «обирали б інші дільниці міста, а не найбіднішу»Ibid..

Наприкінці другого тижня, коли становище протестувальників стало нестерпним через відсутність грошей, численні робітничі товариства Львова почали збирати кошти для підтримки будівельних робітників. Допомагали продуктами і погрожували теж розпочати протест €к так над містом нависла реальна загроза загального страйкуБудівельний страйк у Львові. Діло. 1905. 24 липня. С. 3.. Була інша сторона цього явища: з'явилися аферисти, які займалися збором пожертв нібито на користь робітників. Їх били, якщо не встигала втрутитися поліція. Аналогічно було і з працівниками, які виходили на роботу, €к діяли своєрідні «патрулі», що руйнували риштування, ламали інструменти лупцювали штрейкбрехерівStrajk budowlany. Kurjer Lwowski. 1905. 22 lipca. S. 3..

Соціал-демократи, щоби страйк справді не скотився до погромів і грабежів, організували в неділю, 23 липня, збори в кількох робітничих товариствах, даючи зрозуміти, що перспектива загальноміського мітингу може стати реальністю, а в музичному павільйоні налагодили щоденну роздачу хлібаIbid. 31 lipca. S. 2..

Після недільних зборів товариств їхні учасники вирушили на повиставкову площу, де будівельні працівники ухвалили рішення продовжувати страйк. Зібралося близько 6 000 осіб, і це за повідомленням урядової газети, тобто цифри явно не завищені. Від площі вони вирушили до середмістя, несучи червону лопату, прикрашену зеленими галузками червоними стрічками, співаючи «Марсельєзу» і «Червоний прапор». На мітингу біля Міського театру знову пригрозили загальноміським страйком, запевнили, що не планують заворушень чи погромів, і розійшлисяManifestacja na rzecz strajku. Kurjer Lwowski. 1905. 24 lipca. S. 1-2..

Того ж дня в робітничому товаристві «Гвязда» відбувся конфлікт між тими, хто хотів допомогти мітингарям-будівельникам, і тими, хто підтримував підприємців. Єврейські робітничі товариства, хоч і не приєдналися до страйку, висловили будівельним робітникам підтримку та зібрали для них коштиIbid..

На третій тиждень ситуація була далекою від вирішення. Працедавці не збиралися піднімати платню чи покращувати умови праці, все більше страйкарів поверталися до роботи, отже, росла й кількість конфліктів між ними. Поліція затримувала тих, хто атакував штрейкбрехерів. Переговори за участі чиновників не давали результатів, зате все більше було нарікань на мітинги, які перешкоджали руху трамваїв і звичній торгівліStrajk robotnikow budowlanych. Kurjer Lwowski. 1905. 29 maja. S. 2..

У п'ятницю, 28 липня, на пл. Ринок зчинився переполох, адже хулігани та кишенькові злодії (за іншою версією €к платні провокатори) почали кричати, що колона озлоблених робітників «йде і грабує» всіх підряд. Торгівці на Ринку швидко збирали товар і ховалися в Ратуші, у тисняві багато продуктів потовклося та порозливалося, власники магазинів зачиняли свої крамниці. За декілька хвилин, поки не прибула поліція, люди з'юрмилися в коридорах Ратуші, а на Ринку «господарювали» злодіїWielka panika na Rynku lwowskim. GazetaLwowska. 1905. 29 lipca. S. 4..

Суботній мітинг біля пам'ятника Міцкевичу 29 липня був напруженим і нервовим. Лідерам соціал-демократів треба було пильнувати, щоби випадковий конфлікт не став початком неконтрольованого спалаху агресії, пропускати трамваї та кінні екіпажі. Говорили, серед іншого, і про допомогу від робітників Кракова та Відня, яка от-от мала прибутиStrajk budowlany. Kurjer LwowM. 1905. 30 lipca. S. 3..

З понеділка, 31 липня, почався останній етап переговорів, у яких робітників представляв політик-соціаліст Юзеф Гудец (Jozef Hudec). Домовленості 1 серпня вийшли компромісними, поступки з боку підприємців були незначними, зате соціал- демократи ставили собі в заслугу те, що страйк пройшов мирно і без кровопролиттяPo strajku. Kurjer Lwowski. 1905. 2 sierpnia. S. 5-6..

У вівторок, 2 серпня, соціалісти Артур Гауснер (Artur Hausner), Ігнацій Дашинський та Юзеф Гудец прийшли до музичного павільйону і представили страйкарям свої домовленості з працедавцями. Говорили про серйозність моменту, відповідальність за долі тисяч людей і про певну перемогу для працівників. Останнє спричинило в залі найбільше незадоволення, тому довелося переконувати тих, хто вимагав продовження мітингу. Врешті вирішили повертатися до роботи, тому заспівали «Червоний прапор», востаннє роздали 1 000 хлібин і оголосили про закінчення протестів.

Нова активізація політичного життя Львова відбулася в листопаді 1905 р. Цього разу, як і у випадку з маніфестаціями січня-лютого, була безпосередньо пов'язана з подіями в Росії. І знову соціал-демократи змогли найкраще показати себе у ЛьвовіManifestacja robotnicza. Kurjer Lwowski. 1905. 6 listopada. S. 2..

Восени 1905 р. російський цар оголосив про «дарування конституції». Це, по-перше, підштовхнуло політиків в Австро-Угорщині також вимагати конституційних змін. По-друге, спрацював ефект тої-таки солідарності з поляками Королівства - майбутня російська Конституція не мала діяти там, поки тривав «бунт». Отже, знову національні та ліберальні вимоги підсилювали одні одних, Львів став центром політичного життя, а ППСД змогла вдало поєднати мобілізацію робітників, чіткі вимоги (таємне, пряме, загальне виборче право) та національні почуття (солідарність із Варшавою).

У неділю, 5 листопада 1905 р. львівські соціалісти організували збори в 14 робітничих товариствах, які згодом перетворилися на спільну маніфестацію. Оскільки всі сили поліції були кинуті на охорону російського консульства й редакції газети «Slowo Polskie», мітингарі змогли безперешкодно ходити з червоними прапорами центром міста і не зважати на накази комісарів поліції їх сховатиManifestacja robotnicza. Kurjer Lwowski. 1905. 6 listopada. S. 2..

Наступного вечора, у понеділок, 6 листопада відбулися ще одні збори, цього разу спільні, а тоді -- маніфестація і похід через місто. Попри заклики політиків розходитися, натовп збільшувався, аж поки його не розігнали озброєні поліцейські не затримали окремих, особливо активних осібDemonstracya socyalistyczna. GazetaLwowska. 1905. 8 listopada. S. 3..

У суботу, 11 листопада, мітингували єврейські соціалісти. Цю маніфестацію теж розігнала поліція і теж за червоний прапорDemonstracja robotnikow zydowskich. Kurjer Lwowski. 1905. 14 listopada. S. 4.. Натомість заходи із вшанування жертв погромів у Російській імперії пройшли без конфліктів та сутичокPami^ci pomordowanych zydow. Kurjer Lwowski. 1905. 15 listopada. S. 4..

Соціалісти організували 23 листопада кількатисячний мітинг навпроти Сейму, де якраз проходило засідання. Маніфестація була масовою, адже крім робітників ППСД змогла мобілізувати всіх, хто виступав за реформу виборчого законодавства і критикував місцевий Сейм, який її не підтримувавМанїфестация перед СоЉўмом. Діло. 1905. 24 листопада. С. 3..

Піком активності львівських соціал-демократів стала маніфестація 28 листопада -- у день, коли в австрійському парламенті виступав прем'єр-міністр і коли аналогічні мітинги організували в багатьох містах імперії. На цей день соціалісти запланували й частково навіть організували загальноміський страйк (щоправда, без участі єврейських соціалістів), змогли сформувати «страйкову гвардію» (для охорони порядку), домовитися про місця проведення заходів на подвір'ї Ратуші та в Міському театрі. На урочисту ходу зібралося близько 6 000 осіб (за даними урядової газети). І хоча не всі страйкували в цей день,поліція жорстко реагувала на спроби «провчити штрейкбрехерів», більшість магазинів і підприємств були зачинені. Показово, що навіть Рада міста (до виборів у яку існував високий майновий ценз) заявила про підтримку виборчої реформи. Львів досягнув рівня таких великих промислових центрів, як Прага і ВіденьDo strajku generalnego. Kurjer Lwowski. 1905. 26 listopada. S. 2..

Так Львів, який за час автономії став центром «польського життя» для поляків трьох імперій, у 1905 р. перетворився на центр солідарності з робітниками Варшави. Робітниче питання в «бюрократичному» та «інтелігентському» Львові стало домінантним, а соціал-демократи змогли провести ефективну й ефектну мобілізацію своїх прихильників.

Під час страйків і мітингів соціалісти змогли перехопити «прапор патріотизму» у своїх конкурентів націоналістів. Особливо це помітно під час гарячих дискусій щодо виборчої реформи, коли націоналісти продовжували обговорювати давнішу історію, як-от річницю Листопадового повстання чи ювілей облоги Львова військами Богдана Хмельницького.

Національний крен соціалістів мав і побічні ефекти: єврейські організації остаточно стали на шлях самостійності, а українці змушені були, хоч і без особливого ентузіазму, підтримати колег в їхній солідарності з робітниками Варшави. Так, поглибилися суперечності між українськими політиками, адже націоналісти критикували соціалістів за «зраду національних інтересів», тоді як між єврейськими - зменшилися. У польському політикумі все залишилося без змін, дублюючи протистояння ендеків і соціалістів у Королівстві.

Рада міста, бачачи успіхи лівих на ниві патріотизму, і собі солідаризувалася з Варшавою (що вело до напруження з намісництвом), а також виступила за лібералізацію виборчого законодавства (що суперечило інтересам самих членів ради). Загалом же робітниче питання остаточно стало національним, а сутички з поліцією і перестрілки з політичними опонентами - нормою.

соціал-демократ політичний мітинг

References

1. Binder H. (2000). Making and Defending a Polish Town: «Lwow» (Lemberg), 1848-1914. Austrian History Yearbook, 34, 57-81 [in English].

2. Budivelnyi straik u Lvovi. (1905, Lypen 24). Dilo, 3 [in Ukrainian].

3. Dabrowski P. (2004). Commemorations and the Shaping of Modern Poland. Bloomington: Indiana University Press [in English].

4. Dalszy cig demonstracji. (1905, Lipiec 12). Kurjer Lwowski, 3 [in Polish].

5. Demonstracja robotnikow ydowskich. (1905, Listopad 14). Kurjer Lwowski, 4 [in Polish].

6. Demonstracje uliczne. (1905, Lipiec 12). Gazeta Lwowska, 4 [in Polish].

7. Demonstracya socyalistyczna. (1905, Listopad 8). Gazeta Lwowska, 3 [in Polish].

8. Demonstratsyia u Lvovi. (1905, Lypen 10). Dilo, 3 [in Ukrainian].

9. Do strajku generalnego. (1905, Listopad 26). Kurjer Lwowski, 2 [in Polish].

10. Manifestacja na rzecz strajku. (1905, Lipiec 24). Kurjer Lwowski, 1-2 [in Polish].

11. Manifestacja przedw caratowi. (1905, Luty 3). Kurjer Lwowski, 2 [in Polish].

12. Manifestacja robotnicza. (1905, Listopad 6). Kurjer Lwowski, 2 [in Polish].

13. Manifestatsyia pered Soimom. (1905, Lystopad 24). Dilo, 3 [in Ukrainian].

14. Napad. (1905, Luty 1). Slowo Polskie, 6 [in Polish].

15. Pamici pomordowanych yd6w. (1905, Listopad 15). Kurjer Lwowski, 4 [in Polish].

16. Po prychyni antyrosyiskoi manifestatsyi v miskii radi u Lvovi. (1905, Liutyi 4). Dilo, 2 [in Ukrainian].

17. Po strajku. (1905, Sierpien 2). Kurjer Lwowski, 5-6 [in Polish].

18. Prokopovych M. (2009). Habsburg Lemberg: architecture, public space, and politics in the Galician capital, 1772-1914. West Lafayette, Indiana: Purdue University Press [in English].

19. «Prolietari usikh kraiv, yednaite sia!». (1905, Traven 15). Dilo, 1-2 [in Ukrainian].

20. Sroka, L. (2012). Rada Miejska we Lwowie w okresie autonomii galicyjskiej 1870-1914: studium o elicie wladzy. Krakow: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego [in Polish].

21. Straiky u Lvovi. (1905, Lypen 27). Dilo, 3 [in Ukrainian].

22. Straiky. (1905, Traven 20). Dilo, 3 [in Ukrainian].

23. Strajk budowlany. (1905, Lipiec 11). Kurjer Lwowski, 3 [in Polish].

24. Strajk budowlany. (1905, Lipiec 19). Kurjer Lwowski, 3 [in Polish].

25. Strajk budowlany. (1905, Lipiec 22). Kurjer Lwowski, 3 [in Polish].

26. Strajk budowlany. (1905, Lipiec 30). Kurjer Lwowski, 3 [in Polish].

27. Strajk budowlany. (1905, Lipiec 31). Kurjer Lwowski, 2 [in Polish].

28. Strajk czeliadzi krawieckiej. (1905, Maj 9). Kurjer Lwowski, 3 [in Polish].

29. Strajkrobotnikow budowlanych. (1905, Lipiec 11). Kurjer Lwowski, 4 [in Polish].

30. Strajk robotnikow budowlanych. (1905, Lipiec 15). Kurjer Lwowski, 3 [in Polish].

31. Strajk robotnikow budowlanych. (1905, Maj 29). Kurjer Lwowski, 2 [in Polish].

32. Strzaly we Lwowie. (1905, Lipiec 10). Kurjer Lwowski, 1-2 [in Polish].

33. Unowsky D. (2005). The pomp and politics ofpatriotism: imperial celebrations in Habsburg Austria, 1848-1916. West Lafayette, Indiana: Purdue University Press [in English].

34. W Sali teatru ludowego. (1905, Luty 2). Gazcta Lwowska, 4 [in Polish].

35. Wielka panika na Rynku lwowskim. (1905, Lipiec 29). Gazeta Lwowska, 4 [in Polish].

Размещено на Allbest.ru