Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного як суб'єкт професійної й наукової комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г С. Пшеничного

Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного як суб'єкт професійної й наукової комунікацій

Людмила Касян завідувачка сектору публікації документів відділу використання інформації документів

Анотація

Мета публікації полягає у висвітленні ролі Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного у процесі наукової й професійної комунікацій у контексті розвитку української архівознавчої науки і практики. Особлива увага приділяється аналізу участі співробітників архіву у формальній науково-практичній комунікації, зокрема презентації їхнього доробку на шпальтах науково-практичного журналу «Архіви України», характеристиці векторів науково-професійного пошуку. Методи дослідження. Підґрунтям дослідження є теоретичні розробки та концепції вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі соціальної, наукової й професійної комунікацій. Робота проведена із використанням загальнонаукових методів аналізу і синтезу на підставі системного підходу, принципів історизму та об'єктивності. При висвітленні теми також були застосовані хронологічний, структурно-типологічний, проблемно-тематичний, жанрово-видовий методи. Наукова новизна статті полягає у з'ясуванні значення ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного у формальній науково-професійній комунікації і його впливу на розвиток аудіовізуального архівознавства та архівних практик зі збереження аудіовізуальної спадщини. Висновки. ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного є важливим суб'єктом соціокультурної й науково-професійної сфери та активним учасником професійної й наукової комунікацій. Дослідження засвідчило, що наукові й науково-методичні праці його співробітників відіграли значну роль у виробленні науково-методичних, фахових засад зберігання і використання аудіовізуальної спадщини нашої держави. За сучасних умов стрімкого розвитку інформаційного суспільства, зростаючої ролі інформаційно-комунікаційних технологій вбачається перспективним подальше дослідження різних форм науково-професійної комунікації, зокрема неформальної та електронно-опосередкованої у науково-фаховому архівному середовищі.

Ключові слова: наукова комунікація; професійна комунікація; архів; ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного; канал комунікації; науково-практичний журнал; архівне середовище.

Abstract

Ludmila Kasyan

Head of the Sector Publication of Documents Department of Information Use of Documents, Central State Archives of Cinema, Audio and Visual Documents of Ukraine named after H. S. Pshenychny

CENTRAL STATE ARCHIVES OF CINEMA, AUDIO AND VISUAL DOCUMENTS OF UKRAINE NAMED AFTER H. S. PSHENYCHNY AS THE SUBJECT OF PROFESSIONAL AND SCIENTIFIC COMMUNICATION

The purpose of the publication is to highlight the role of the Central State Archives of Cinema, Audio and Visual Documents of Ukraine named after H. S. Pshenychny in the process of scientific and professional communication in the context of the development of Ukrainian archival science and practice. Special attention is paid to the analysis of the participation of archive employees in formal scientific and practical communication, in particular the presentation of their work in the columns of the scientific and practical journal «Archives of Ukraine», the characteristics of the vectors of scientific and professional search. Research methods. The research is based on theoretical developments and concepts of domestic and foreign scientists in the field of social, scientific and professional communications. The work was carried out using general scientific methods of analysis and synthesis based on a systemic approach, principles of historicism and objectivity. Chronological, structural-typological, problem-thematic, genre-specific methods were also used when covering the topic. The scientific novelty of the article lies in clarifying the significance of the Central State Archives of Cinema, Audio and Visual Documents of Ukraine named after H. S. Pshenychny in formal scientific and professional communication and its impact on the development of audiovisual archival science and archival practices for the preservation of audiovisual heritage. Conclusions. Central State Archives of Cinema, Audio and Visual Documents of Ukraine named after H. S. Pshenychny is an important subject of the socio-cultural and scientific-professional sphere and an active participant in professional and scientific communication. The study proved that the scientific and scientific-methodical works of its employees played a significant role in the development of scientific-methodical, professional principles for the preservation and use of the audiovisual heritage of our country. Under the current conditions of the rapid development of the information society, the growing role of information and communication technologies, further research of various forms of scientific and professional communication, in particular informal and electronically mediated, in the scientific and professional archival environment is considered promising.

Key words: scientific communication; professional communication; archives; Central State Archives of Cinema, Audio and Visual Documents of Ukraine named after H. S. Pshenychny; communication channel; scientific and practical journal; archival environment.

Комунікація є однією із фундаментальних засад існування соціуму, необхідною умовою та водночас результатом соціальної взаємодії, єднальною ланкою у структурі інтелектуального капіталу. На сьогодні існує значна кількість наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, присвячених широкому спектру проблем комунікаційної діяльності від загальної теорії комунікації до її спеціальних видів і різних галузевих й функціональних аспектів.

Із другої половини ХХ ст. зросло усвідомлення важливості наукової комунікації у науково-пізнавальному процесі й, відповідно, збільшився інтерес учених до питань наукової й професійної комунікацій. Проблематику наукової комунікації в ХХІ ст. розглянуто у студіях таких вітчизняних і зарубіжних дослідників, як О Бєліков 1, О. Ба- чинська, Р. Мірошник, Г. Кундицька Бєліков О. В. Наукова комунікація як складник педагогічної науки // Вісник Черкаського нац. ун-ту ім. Богдана Хмельницького. № 1. 2020. Серія «Педагогічні науки». С. 36-41. Бачинська О. М., Мірошник Р. О., Кундицька Г. С. Наукові комунікації: історія розвитку та сучасні тенденції // Norwegian Journal of development of the International Science. 2021. № 58. P. 28-31. URL: https://cyberleninka.ru/ article/n/naukovi-komunikatsiyi-istoriya-rozvitku-ta-suchasni-tendentsiyi/viewer (дата звернення: 22.04.2022)., Я. Горбенко Горбенко Я. О. Тенденції розвитку наукових комунікацій в сучасній Україні // Вісник Харківського національного університету імєні В. Н. Каразі- на. 2009. Вип. 24. С. 167-174., Н. Зелінська Зелінська Н. В. «Традиційна» періодика у системі сучасної наукової комунікації: тенденції та перспективи // Наука України у світовому інформаційному просторі. 2011. Вип. 5. С. 20-27. Костенко Л. Й. Сучасний стан та проблеми української академічної наукової періодики // Наука України у світовому інформаційному просторі. 2013. Вип. 8. С. 27-33., Л. Костенко 5, В Корнієнко Корнієнко В. Наукове спілкування як один із ефективних засобів підвищення професіоналізму // Вісник Книжкової палати. 2012. № 7. С. 19-21., Л Литвинова Литвинова Л. Наукова комунікація як складова науки державного управління // Актуальні проблеми державного управління. 2012. Вип. 4. С. 26-30., Т. Яхонтова Яхонтова Т. В. Жанри первинної наукової комунікації: тенденції розвитку // Науковий вісник ДДПУ імені І. Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство. 2014. № 2. С. 135-140., С. Роман- чук Романчук С. М. Формальна та неформальна наукова комунікація: соціологічний аспект. URL: https://pgk.ffs.npu.edu.ua/-1/34-2010-11-23-19-02-49 (дата звернення: 22.04.2022)., К. Фишбах (Kai Fischbach), П. Глор (Peter Gloor), Д. Шодер (Detlef Schoder) Fischbach K., Gloor P., Schoder D. Analys is ofinformal communication networks: A case study // Business a information systems engineering. Wiesbaden. 2009. Vol. 1. № 2. P. 140-149. та ін.

Особливості наукової й професійної комунікацій у документ- но-інформаційній сфері були предметом дослідження В. Бездрабко Бездрабко В., Новальська Т. Інформація, комунікація і управління знаннями у глобалізованому світі // Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. 2019. Вип. 3. С. 110-115., ЛТТ _ 14 І^-1 ТТТ _ _ _ _"1S А гт. Демчиної Демчина Л. І. Система комунікації в контексті науково-інформаційної сфери // Інформація, комунікація та управління знаннями в глобалізованому світі: Четверта Міжнар. наук. конф. (20-22 травня 2021 р., м. Київ). 2021. С. 191-193., В. Сошинської Сошинська В. Трансформація каналів професійної комунікації в доку- ментно-інформаційній сфері // Вісник Книжкової палати. 2012. № 6. С. 16-19., І. Соколової Соколова І. Тенденції розвиту наукових комунікацій (інформаційний аспект) // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадского. 2012. Вип. 33. С. 42-53., Г. Шемаєвої Шемаєва Г. В. Електронні ресурси бібліотек України в системі наукових комунікацій: Харків: ХДАК, 2008. 289 с., А. Ямчук, В. Евтушенко, Т. Куранди Ямчук А. В. Евтушенко В. М., Куранда Т. К. Реферативні інформаційні ресурси як інтеграційна основа системи наукової комунікації // Науково-технічна інформація. 2010. № 4. С. 3-6. та ін.

Наукова комунікація розглядається як «обмін науковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими і спеціалістами» Бєліков О. В. Наукова комунікація як складник педагогічної науки... С. 37. Бачинська О. М., Мірошник Р. О., Кундицька Г. С. Наукові комунікації: історія розвитку та сучасні тенденції. С. 28. і «становить ядро професійної діяльності вчених» 18. Наукові комунікації трактуються також як «складна, багаторівнева динамічна система, сукупність взаємозв'язків, які постійно змінюються і трансформуються» Там само. С. 28..

У процесі обміну інформацією традиційно виділять 4 базові елементи: відправник, повідомлення, канал передачі інформації, одержувач. Таким чином, комунікація є різновидом взаємодії між певними суб'єктами (відправник, одержувач) за посередництвом певного об'єкта (повідомлення).

Суб'єкт наукового спілкування є «внутрішньо диференційованим у просторі й часі, включеним у різноманітні зовнішні зв'язки - ціннісно- світоглядні, нормативно-регулятивні, субординаційно-координаційні, історико-наукові» Скиба О.П., Скиба І. П., Сідоркіна О. М., Шоріна Т. Г. Наукова комунікація в умовах інформатизації суспільства // Соціальні комунікації інформаційного суспільства: теоретичні та прикладні аспекти монографія Київ: Талком, 2020. С. 245.. Суб'єктами наукової комунікації можуть бути: а) окремий учений; б) науковий колектив, наукова група, об'єднана інституційно, чи та, що виникла неформально (школа, напрям, «невидимий коледж»); в) наукове співтовариство вчених. Об'єктом наукового спілкування є «знання, яке розглядається як пізнавальна і соціальна цінність» Там само.. Між комунікантом (відправником) і реципієнтом (одержувачем) встановлюється канал (спосіб обміну, передачі інформації), який забезпечує можливість безпосередньої чи опосередкованої наукової комунікації.

Важливим критерієм характеристики наукової комунікації є наявність документально зафіксованих або незафіксованих форм наукової інформації. Відповідно до нього наукова комунікація поділяється на формальну і неформальну. Під формальною комунікацією розуміють «набір засобів та процесів, що призводить до появи наукових публікацій, зокрема статей та монографій» Там само. С. 246., «неформальна комунікація - це ті види та форми спілкування вчених, котрі не передбачають обов'язкової появи наукових робіт» Там само. С. 247..

Надзвичайно важливим складником будь-якої фахової діяльності є професійне спілкування. Професійна комунікація сприяє підвищенню фахового рівня працівників, розвитку галузі загалом, дозволяє застосовувати інноваційні підходи у практичній діяльності та актуалізувати напрями наукових досліджень. У широкому сенсі професійну комунікацію розглядають як процес обміну інформацією між фахівцями. Американський учений Г. Л. Гудол (мол.) (Harold Lloyd «Bud» Goodall Jr.) під поняттям професійної комунікації розуміє різні форми спілкування (усні, документні, безпосередні та електронно-опосередковані) на робочому місці Goodall H. L. Business and Professional communication in the Global Workplace / H. L. Goodall, S. Goodall, J. Schiefelbein. Third ed. Boston: Wadsworth, 2010. P. 6.. Українська дослідниця В. Сошинська пропонує таке визначення: «професійна комунікація є специфічною формою групових соціальних відносин, за яких відбувається обмін інформацією та професійна взаємодія фахівців тієї чи іншої сфери діяльності для виконання поставлених науково-виробничих завдань і досягнення необхідних науково-практичних результатів» Сошинська В. Є. Професійна комунікація як фактор розвитку книжкової галузі: автореф. дис. ... канд. наук із соц. комунікацій: 27.00.03 // Сошинська Вікторія Євгенівна; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. Київ, 2013. С. 7.. Науковиця зазначає, що структура і функції наукової й професійної комунікацій мають багато спільного і «між суто науковою та виключно професійною комунікацією відсутнє чітке розмежування, оскільки первинні суб'єкти комунікації (вчені та фахівці) тісно пов'язані між собою, працюють в одних і тих самих колективах, беруть участь у спільних заходах, а частина фахівців упродовж 5-10 років своєї професійної діяльності здобувають науковий ступінь і переходять у ранг науковців, не залишаючи при цьому активної професійної діяльності в галузі» Там само..

Архіви є важливими суб'єктами соціокультурної й науково-професійної сфери. Вони «беруть активну участь у процесах державотворення, сприяють успішному виконанню важливих управлінських й адміністративних функцій, розвитку економіки, втіленню цінних наукових і культурних проєктів» Палієнко М. Українські архіви, війна та збереження національної ідентичності // Архіви України. 2022. № 1. С. 13..

Питання функціонування архівів як соціо-комунікаційних структур, центрів соціальної, наукової й професійної комунікацій розглядалися у працях С. Кулешова Кулешов С. Г. Архів, бібліотека, музей: спроба інтеграції на засадах комунікаційного підходу // Студії з архів. справи та документознавства. 2009. Т. 17. С. 29-31., М. Васильченка Васильченко М. М. Концепція синергетики в дослідженні архіву як соціально-комунікаційної структури // Вісник Харківської державної академії культури. 2011. Вип. 33. С. 143-150; Його ж. Організаційно-функціональні трансформації архіву як структури системи соціальних комунікацій // Вісник Книжкової палати. 2012. № 6. С. 1-5., Л. Божук Божук Л. В. Державні архіви України як інформаційно-комунікаційна система // Соціальні комунікації інформаційного суспільства: теоретичні та прикладні аспекти монографія. Київ: Талком, 2020. С. 127-137., З. Свердлик Свердлик З. Державний архів Київської області як соціально-комунікаційний центр // Інформація, комунікація та управління знаннями в гло- балізованому світі зб. матеріалів Міжнар. наук. конф. (15 травня 2018 р., м. Київ). Київ: Вид. центр КНУКіМ, 2018. С. 126-128., Л. Касян Касян Л. Г. Проєктна і публікаційна діяльність Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного в процесі функціонування і розвитку історичної пам'яті // Архівістика: теорія, методика, практика: матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції (22-23 квітня 2021 р., м. Кам'янець-Подільський). Кам'янець-Подільський: ТОВ Друкарня «Рута», 2021. С. 93-97. та ін. М. Васильченко запропонував увести до наукового обігу термін «архівокомунікологія» - «напрям в архівній науці, який вивчає, досліджує, аналізує діяльність, місце, роль, структуру, функції, історію, сучасний стан і перспективи розвитку архіву в системі соціальних комунікацій» Васильченко М. Організаційно-функціональні трансформації архіву як структури системи соціальних комунікацій... С. 1..

Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного (далі - ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного) є однією із найстаріших архівних установ України, 20 червня 2022 р. виповнилося 90 років від дня його створення. ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного - єдиний державний архів, створений спеціально для зберігання аудіовізуальних документів, на сьогодні це - найбільше архівосховище аудіовізуальної інформації в державі.

Упродовж усього часу свого існування ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного поряд із виконанням основних функцій збереження документів і створення необхідних умов для їх найширшого використання був професійним науково-методичним центром із широкого кола питань, що стосувалися кіно-, фото-, фоно-, відеодокументів, і, відповідно, суб'єктом професійної й наукової комунікацій.

Сучасні напрями інформаційної діяльності архіву охоплюють різні види комунікаційної взаємодії, але з огляду на широту і різноаспек- тність теми у нашій розвідці розглянемо лише участь співробітників установи у формальній професійно-науковій комунікації.

Більшість дослідників ядром наукових комунікацій і найпотужнішим каналом формальної наукової й професійної комунікацій вважають періодичні видання, зокрема журнали. Журнальні статті займають перше місце серед джерел інформації, якими користуються вчені, «саме журнальна стаття залишається, незважаючи на всі зміни в технології, «атомом наукового зв'язку» Копанєва В. Бібліотека в системі наукової електронної комунікації // Бібліотечний вісник. 2022. № 5. С. 4. Див. зокрема: Бандура М. В. Надійний супутник архівістів та істориків // Архіви України. 2017. № 5-6. С. 103-138; Ковтун М. Особливості розвитку української архівної періодики на початку 1990-х рр. // Архіви України. 2009. № 1-2. С. 203-208..

Вже 75 років головним періодичним виданням архівної галузі України є науково-практичний журнал «Архіви України», котрий став авторитетним майданчиком для апробації наукових пошуків і «ретранслятором» професійної галузевої інформації. Перший номер журналу з'явився 1947 р. під назвою «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР», 1965 р. він був перейменований у науково-інформаційний бюлетень «Архіви України», 1990 р. його перетворено на науково-практичний журнал. Події та етапи в історії видання тісно пов'язані зі змінами, котрі відбувалися в історії українського суспільства та держави³³⁵.

Публікації співробітників ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного (Всеукраїнського центрального фотокіноархіву, з 1943 р. - ЦДАФФКД УРСР, із 1953 р. - ЦДАКФФД УРСР, із 1992 р. - ЦДКФФА України, з 1998 р. - ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного) з'являлися на сторінках журналу в рубриках «Статті та повідомлення», «Документи», «Огляд літератури та джерел», «Огляди джерел та документальні нариси», «Обмін досвідом», «Консультації», «Запитання і відповіді», починаючи з 1948 р.

Зі зрозумілих причин, у матеріалах, які друкувалися до другої половини 1980-х років, поряд із цінною науково-фаховою інформацією часто присутні ознаки політичної кон'юнктури та ідеологічного тиску.

Тематичне коло публікацій окреслюється питаннями комплектування, описування та упорядкування, забезпечення збереження, обліку й експертизи фото-, кіно-, фонодокументів, створення довідкового апарату й особливостей ефективного використання документів, висвітлення важливих етапів функціонування архіву, організації діяльності й вирішення проблем матеріально-технічного забезпечення. У розвідках узагальнюється практичний досвід колективу архіву. Часто та чи інша публікація є першою спробою теоретичного осмислення і практичного вирішення питання, яке набуває подальшого розвитку в архівознавчій науці.

Так, у статті директора архіву Г. Пшеничного «Досягнення Центрального фото-фоно-кіноархіву» Пшеничний Г. Досягнення Центрального фото-фоно-кіноархіву // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР. 1948. № 2. С. 18-22. вперше коротко висвітлено історію створення архіву, процеси інституалізації установи до 1941 р. і відновлення його роботи в 1943 р., охарактеризовано кількісно-видовий склад документів 1932-1940 рр. і 1943-1948 рр., матеріально-технічне оснащення, проаналізовано особливості використання фотодокументів у відбудові народного господарства, зокрема застосування довоєнних фотознімків для проєктування і відновлення зруйнованих нацистами споруд, а також експонування документів на виставках.

Питання організації роботи з використання архівних документів знайшло своє продовження у наступних працях Г. Пшеничного. У розвідці «Із досвіду підготовки виставок документальних матеріалів Центральним державним архівом кіно-фото-фоно-документів УССР» Пшеничный Г. Из опыта подготовки выставок документальных материалов Центральным государственным архивом кино-фото-фоно-документов УССР // Научно-информационный бюллетень Архивного управления МВД УРСР. 1956. № 2-3. С. 78-84. автор, узагальнюючи досвід роботи ЦДАКФФД УРСР з організації виставок фотодокументів, запропонував алгоритм їх підготовки і критерії відбору документів. При цьому Г. Пшеничний висловив низку слушних зауважень, які й до сьогодні не втратили своєї актуальності, наприклад, при підготовці виставки «потрібно прагнути експонувати більше маловідомих документів, оскільки вони висвітлюють подію новими фактами і викликають більший інтерес у глядачів. Крім змісту, необхідно звертати увагу і на композицію, тобто на розміщення деталей на знімку і на оригінальність документа» Пшеничный Г. Из опыта подготовки выставок документальных материалов Центральным государственным архивом кино-фото-фоно-документов УССР // Научно-информационный бюллетень Архивного управления МВД УРСР. 1956. № 2-3. С. 82.. У статті «Кіно-фото-фонодокументи на службу соціалістичному будівництву» Пшеничний Г. Кіно-фото-фонодокументи на службу соціалістичному будівництву // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. 1960. № 1. С. 17-21. розглядається питання популяризації архівних документів і передумов їх успішного використання, такими, на думку автора, є широке і всебічне інформування зацікавлених установ, організацій, підприємств і осіб про наявність і зміст документів в архіві та висока якість науково-технічного упорядкування документів, стану описів, монтажних листів і правильної систематизації кіно-фото-фонотеки.

У другій половині 1950-х років спостерігається відновлення і нарощування потужностей вітчизняної фото кінопромисловості та збільшення фото- і кінодокументів у інформаційному просторі. Інтенсифікується робота архівних установ з їх збирання і забезпечення збереженості. Зростає попит на використання архівних візуальних документів. У перші повоєнні роки кіно-, фотодокументи республіканських та обласних установ концентрувалися переважно в Центральному державному архіві кіно-фото-фонодокументів УРСР і відсутність «документальної бази» в регіонах ускладнювало їх використання. У зв'язку з цим та із величезним нагромадженням фотодокументів постало питання про концентрацію фотодокументів місцевих установ в обласних архівах.

Ці виклики не залишилися поза увагою співробітників ЦДАКФФД УРСР, які вже мали значний досвід і напрацювання з науково-технічного опрацювання фотодокументів. Начальниця фотовідділу М. Базанова Базанова М. Концентрація фотодокументів місцевих установ // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР. 1959. № 1. С. 51-57. зазначила низку заходів і конкретних поточних й перспективних видів робіт, котрі повинні виконати обласні архіви, готуючись до приймання на зберігання фотодокументів і надала конкретні рекомендації щодо їх втілення. Це стосувалося облаштування сховищ фотодокументів, визначення джерел комплектування, обліку і збереження фотодокументів, умов зберігання негативів, оскільки вони «більше ніж папір реагують на підвищення та зниження температури і вологості повітря» Там само. С. 52., правильного описування фотодокументів, створення анотацій до документів і тематичної фототеки.

Особливості розшифрування і складання анотацій на фотодокументи М. Базанова деталізувала в окремій праці Базанова М. Розшифровка і складання анотацій на фотодокументи // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. 1960. № 4. С. 30-37., наголошуючи, що «найважливішими елементами упорядкування фотодокументів є їх роз- шифровка і складання анотацій, від якості яких залежить успіх використання цих документів для наукових і практичних цілей»⁴³³ Там само. С. 30..

Питання відбору фотодокументів на постійне зберігання висвітлено у праці співробітниці архіву Л. Квітченко Квітченко Л. Деякі питання відбору фотодокументів на постійне зберігання в облдержархівах // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. 1964. № 1. С. 27-29. Авторка охарактеризувала різні види фотодокументів (подієві знімки, фотоетюди, знімки людей) і означила критерії відбору кожного з них. Так, серед документів, що зафіксували події широкого розголосу (демонстрації, вибори тощо) та відзначаються зовнішньою схожістю й великою кількістю варіантів і дублів, «треба виявити фото, які підкреслюють специфічні риси й властивості події, її індивідуальність»⁴⁵⁵ Там само. С. 30.. Щодо відбору фотодокументів із зображенням людей Л. Квітченко зауважила: «Невірно вважати, якщо в архіві є портрет певної людини, то інші її портрети або знімки не потрібні. Але фотознімки однієї людини повинні в сукупності давати найбільш повну, широку і всебічну уяву про людину в трудовій діяльності, навчанні, участь у суспільній праці тощо»⁴⁶⁶ Там само.. Авторка також радить звертати увагу на фотолюбителів як джерела комплектування архіву, бо вони «створюють дуже цікаві фотознімки, висвітлюючи такі події і факти, які не завжди відображені в офіціальній фотохроніці»⁴⁷⁷ Там само. С. 30..

Про особливості комплектування архівних установ кінодокумента- ми йдеться у розвідках Г. Пшеничного Пшеничний Г. Джерела комплектування Центрального державного архіву кіно-фото-фонодокументів УРСР кінодокументами // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. 1962. № 6. С. 12-18., М. Базанової Базанова М. Комплектування облдержархівів кінофотодокументами, які створюються на телестудіях // Архіви України. 1971. № 6. С. 3-9.. Автори подають перелік джерел комплектування, що включає республіканські, обласні, відомчі кіно-, телестудії, кіновідділи та кінолабораторії, характеризують носії інформації, супровідну документацію, розглядають питання експертизи цінності кінодокументів, пояснюють і деталізують окремі аспекти критеріїв змістовності документів, за якими відбувається наукова експертиза кінодокументів. На час друку цих матеріалів такий фаховий аналіз був дуже своєчасним і затребуваним, оскільки обласні державні архіви працювали з документами з паперовою основою й не мали достатнього досвіду роботи з кінодокументами, а за рішенням Колегії архівного управління при Раді Міністрів УРСР та наказом начальника Архівного управління при Раді Міністрів УРСР № 41 від 7 вересня 1971 р. Базанова М. Комплектування облдержархівів кінофотодокументами, які створюються на телестудіях // Архіви України. 1971. № 6. С. 4. облдержархіви повинні були розпочати організацію відбору і приймання на державне зберігання кінодокументів із триацетатною негорючою основою.

М. Базанова також звернула увагу на важливі фактори, які обов'язково потрібно враховувати при відборі кінодокументів на державне зберігання. Зокрема, акцентувала увагу на тому, що при відборі кіно- документів потрібно не лише ознайомлюватися з текстом супровідної документації (монтажними листами чи описами планів зйомки), а обов'язково робити перегляд матеріалу, брати до уваги технічний стан плівки та якість описової документації. Як досвідчена фахівчиня і на той час заступниця директора спеціалізованого архіву, М. Базанова обґрунтувала необхідність приймати на зберігання різні види кінодокументів: «До державних архівів потрібно приймати всі періодичні кіножурнали і спецвипуски, бо саме періодика є найпослідовнішим джерелом інформації про події. Слід приймати також усі документальні фільми і нариси, оскільки творці їх з маси знятих плівок відібрали найцінніші кадри» Там само. С. 5..

Досвідом організації та особливостями обліку кінодокументів у ДАКФФД УРСР поділився у своїй розвідці Л. Пількевич Пількевич Л. Б. Організація обліку кінодокументів у ЦДАКФФД УРСР // Архіви України. 1977. № 4. С. 30-33..

Із 1960-х років архівісти-практики й науковці почали переводити нітроплівки на негорючу триацетатну основу. ЦДАКФФД УРСР був однією із перших у країні установ, яка безпосередньо взялася за розв'язання цього питання. Теоретичні аспекти й практичні результати цієї роботи представлені у публікаціях канд. іст. наук, директора архіву О. Коваленка Коваленко О. М. Забезпечення схоронності кінофотофонодокументів у ЦДАКФФД УРСР // Архіви України. 1987. № 2. С. 37-43. та начальниці відділу забезпечення збереженості документів А. Шелест Шелест А. М. Перекопіювання кінодокументів з нітроплівки на триацетатну основу - важливий фактор поліпшення їх зберігання // Архіви України. 1986. № 4. С. 22-23.. Фахівці архіву, із врахуванням набутого досвіду, аргументовано довели, що саме переведення документів на триацетатну основу сприяє їх безпечному довготривалому зберіганню; проаналізували особливості переведення на чорно-білу плівку кольорових кінодокументів, усунення розходжень між негативом зображення і позитивом, між негативом зображення і негативом фонограми, висвітлили етапи роботи архіву з перекопіювання кінодокументів на безпечну плівку і доукомплектування комплекту кінодокументів відсутніми елементами, створення страхового фонду документів.

Зі здобуттям Україною незалежності, реформуванням архівної галузі, появою нового покоління фахівців тематичний діапазон наукових публікації співробітників ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного значно розширився. З'явилися праці, присвячені раніше забороненим темам Емельянова Т. О. Львівський церковний собор 1946 року у світлі документального кіно // Архіви України. 2009. № 5. С. 168-179; Її ж. Кінодоку- менти з колекції хореографа і кінематографіста Василя Авраменка - джерела з історії української діаспори // Архіви України. 2015. № 2. С. 125-136; Ка- сян Л. Г. Аудіовізуальні документи у процесі формування історичної пам'яті // Архіви України. 2018. № 5-6. С. 91-99., розвідки, які висвітлюють джерельний потенціал окремих аудіовізуальних документів і документних масивів у контексті комемо- ративних практик Касян Л. Г. Іван Кавалерідзе: домінанти меморіального образу (за аудіовізуальними документами Центрального державного кінофотофоноархі- ву України ім. Г. С. Пшеничного) // Архіви України. 2017. № 2. С. 122-131; Її ж. Кінообраз Максима Рильського в контексті коммеморативних практик // Архіви України. 2015. № 1. С. 129-138., біографічних досліджень⁵⁷³ Касян Л. Г. Аудіовізуальні документи в контексті автобіографічного синергену Юрія Яновського // Архіви України. 2017. № 3-4. С. 156-168; Її ж. Поет в умовах заблокованої культури: аудіовізуальні версії біографії Павла Тичини (до 125-річчя від дня народження) // Архіви України. 2016. № 1. С. 77-89; Її ж. Документальна спадщина Богдана Весоловського в аудіовізуальній колекції Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного // Архіви України. 2015. № 4. С. 136-145; Її ж. Аудіовізуальні документи як джерело вивчення історії українського театру ХХ століття // Архіви України. 2014. № 3. С. 158-169., статті, присвячені історії архівної справи, теоретичним і науково-практичним проблемам сучасного архівознавства. В цьому контексті особливо слід відмітити науковий доробок канд. іст. наук, багаторічної заступниці директора архіву Т. Ємельянової. У низці публікацій науковиці висвітлено важливі етапи в історії організації збереження аудіовізуальної спадщини, розвитку вітчизняного та зарубіжного «аудіовізуального архівознавства» Емельянова Т. О. Нотатки з історії кіноархівів // Архіви України. 2017. № 5-6. С. 56-74; Її ж. Архівування аудіовізуальної спадщини у Великій Британії: історичні традиції та сучасна практика // Архіви України. 2021. № 1. С. 81-103.. Дослідниця ввела до наукового обігу відомості про доробок українських архівістів Ємельянова Т. О. Цій людині в житті поталанило (до 95-річчя Г. С. Пшеничного) // Архіви України. 2009. № 1-2. С. 209-220; Її ж. Глибокий слід на архівній ниві (до 85-річчя від дня народження Олени Миколаївни Базанової) // Архіви України. 2010. № 1. С. 193-201., керівників і співробітників Центрального державного кінофотофоноархіву України - Г. Пшеничного, М. Базанової, Н. Слончак. науковий український кінофотофоноархів

Т. Емельянова приділила значну увагу аналізу трансформаційних процесів, які відбуваються в основних напрямах роботи зі збереження та використання аудіовізуальних документів під впливом нових інформаційно-комунікаційних технологій. Зокрема, йдеться про зміни в «традиційних» архівних методах і засобах описування, створення інструментів пошуку й оприлюднення (включаючи забезпечення віддаленого доступу) аудіовізуальних документів Ємельянова Т., Казімірова І. З досвіду оцифровування кінодокументів у ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного // Архіви України. 2010. № 3-4. С. 87-92; Ємельянова Т. О. Відповідаючи на виклики часу (до 80-річчя Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного) // Архіви України. 2012. № 3. С. 5-18., обґрунтування засад і технологічних рішень створення цифрових копій документів, формування фонду користування Ємельянова Т. О. Актуалізація аудіовізуальної спадщини засобами інформаційно-комунікаційних технологій (стандарти та практики) // Архіви України. 2017. № 3-4. С. 81-94; Її ж. Формування архівних аудіовізуальних колекцій: новітні тенденції та виклики розвитку // Архіви України. 2019. № 3. С. 100-112..

Теоретичні й науково-практичні праці співробітників архіву публікувалися також на шпальтах таких фахових часописів, як щорічник Українського науково-дослідного інституту архівної справи та доку- ментознавства «Студії з архівної справи та документознавства», «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Історія».

Роль професійно-наукової комунікації у розвитку вітчизняної ар- хівістики важко переоцінити. У різні, часом дуже складні періоди, вона була важливим стимулом і рушієм для наукових, фахових пошуків і звершень, сприяла професійному зростанню архівістів-практиків і науковців-архівознавців. Не останнє місце у цьому процесі посідав ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного як науково-методичний центр із роботи з аудіовізуальними документами. Наукові й науково-методичні праці його співробітників відіграли значну роль у виробленні науково-методичних, фахових засад зберігання і використання аудіовізуальної спадщини нашої держави.

References

1. Bachynska, O. M., Miroshnyk, R. O., & Kundytska H. S. (2021). Naukovi komunikatsii: istoriia rozvytku ta suchasni tendentsii [Scientific communications: history of development and current trends]. Norwegian Journal of development of the International Science, 58, 28-31. Retrieved from https://cyberleninka.ru/ article/n/naukovi-komunikatsiyi-istoriya-rozvitku-ta-suchasni-tendentsiyi/viewer [in Ukrainian].

2. Bandura, M. V. (2017). Nadijnyj suputnyk arkhivistiv ta istorykiv [A reliable companion of archivists and historians]. Arkhivy Ukrainy, 5 6, 103-138. [in Ukrainian].

3. Bazanova, M. (1959). Kontsentratsiia fotodokumentiv mistsevykh ustanov [Concentration of photo documents of local institutions]. Naukovo-informatsijnyj biuleten Arkhivnoho upravlinniaMVS URSR, 1, 51-57. [in Ukrainian].

4. Bazanova, M. (1960). Rozshyfrovka i skladannia anotatsij na fotodokumenty [Decoding and making annotations on photo documents]. Naukovo-informatsijnyj biuleten Arkhivnoho upravlinnia URSR, 4, 30-37. [in Ukrainian].

5. Bazanova, M. (1971). Komplektuvannia oblderzharkhiviv kinofotodokumentamy, iaki stvoriuiutsia na telestudiiakh [Completion of regional state capitals with film and photo documents created at TV studios]. Arkhivy Ukrainy, 6, 3-9. [in Ukrainian].

6. Bielikov, O. V. (2020). Naukova komunikatsiia iak skladnyk pedahohichnoi nauky [Scientific communication as an integral part pedagogical science]. Visnyk Cherkaskoho natsionalnoho universytetu im. Bohdana Khmelnytskoho. Seriia «Pedahohichni nauky», 1, 36-41. [in Ukrainian].

7. Demchyna, L. I. (2021). Systema komunikatsii v konteksti naukovo- informatsijnoi sfery [Communication system in the context of the scientific and information sphere]. Abstract of Papers '21: Informatsiia, komunikatsiia ta upravlinnia znanniamy v hlobalizovanomu sviti: materialy 4-і Mizhnar. nauk. konf (pp. 191-193), Kyiv. [in Ukrainian].

8. Goodall, H. L. (2010). Business and Professional communication in the Global Workplace / H. L. Goodall, S. Goodall, J. Schiefelbein. Third ed. Boston: Wadsworth. 336 p.

9. Kasian, L. H. (2015). Kinoobraz Maksyma Rylskoho v konteksti kommemoratyvnykh praktyk [The film image of Maksym Rylskyi in the context of commemorative practices]. Arkhivy Ukrainy, 1, 129-138. [in Ukrainian].

10. Kasian, L. H. (2016). Poet v umovakh zablokovanoi kultury: audiovizualni versii biohrafii Pavla Tychyny (do 125-richchia vid dnia narodzhennia) [A poet in the conditions of a blocked culture: audiovisual versions of the biography of Pavlo Tychyna (for the 125th anniversary of his birth)]. Arkhivy Ukrainy, 1, 77-89. [in Ukrainian].

11. Kasian, L. H. (2017). Audiovizualni dokumenty v konteksti avtobiohrafichnoho synerhenu Yuriia Yanovskoho [Audiovisual documents in the context of Yuri Yanovsky's autobiographical synergen]. Arkhivy Ukrainy, 3-4, 156-168. [in Ukrainian].

12. Kasian, L. H. (2018). Audiovizualni dokumenty u protsesi formuvannia istorychnoi pamiati [Audiovisual documents in the process of forming historical memory]. Arkhivy Ukrainy, 5-6, 91-99. [in Ukrainian].

13. Kovtun, M. (2009). Osoblyvosti rozvytku ukrainskoi arkhivnoi periodyky na pochatku 1990-kh rr. [Peculiarities of the development of Ukrainian archival periodicals in the early 1990s]. Arkhivy Ukrainy, 1 2, 203-208. [in Ukrainian].

14. Kuleshov, S. H. (2009). Arkhiv, biblioteka, muzej: sproba intehratsii na zasadakh komunikatsijnoho pidkhodu [Archive, library, museum: an attempt at integration on the basis of the communication approach]. Studii z arkhivnoi spravy ta dokumentoznavstva, 17, 29-31. [in Ukrainian].

15. Kvitchenko, L. (1960). Deiaki pytannia vidboru fotodokumentiv na postijne zberihannia v oblderzharkhivakh [Some issues of selection of photo documents for permanent storage in regional state archives]. Naukovo-informatsijnyj biuleten Arkhivnoho upravlinnia URSR, 1, 27-29. [in Ukrainian].

16. Paliienko, M. (2022). Ukrainski arkhivy, vijna ta zberezhennia natsionalnoi identychnosti [Ukrainian archives, war and preservation of national identity]. Arkhivy Ukrainy, 1, 12-38. [in Ukrainian].

17. Pshenychnyj, H. (1948). Dosiahnennia Tsentralnoho foto-fono-kinoarkhivu [Achievements of the Central Photo-Phono-Film Archive]. Naukovo-informatsijnyj biuleten Arkhivnoho upravlinnia MVS URSR, 2,18-22. [in Ukrainian].

18. Skyba, O. P., Skyba, I. P., Sidorkina, O. M. & Shorina, T. H. (2020). Naukova komunikatsiia v umovakh informatyzatsii suspilstva [Scientific communication in the conditions of informatization of society]. In A. H. Hudmanian, S. M. Yahodzinskyj, (Eds.), Sotsialni komunikatsii informatsijnoho suspilstva: teoretychni ta prykladni aspekty [Social communications of the information society: theoretical and applied aspects]. (pp. 243-258). Kyiv: Talkom. [in Ukrainian].

19. Soshynska, V. (2012.). Transformatsiia kanaliv profesijnoi komunikatsii v dokumentno-informatsijnij sferi [Transformation of professional communication channels in the document and information field]. Visnyk Knyzhkovoi palaty, 6, 1619. [in Ukrainian].

20. Soshynska, V. Ye. (2013). Profesijna komunikatsiia iak faktor rozvytku knyzhkovoi haluzi [Professional communication as a factor in the development of the book industry]. (Abstract of candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

21. Vasylchenko, M. (2012). Orhanizatsijno-funktsionalni transformatsii arkhivu iak struktury systemy sotsialnykh komunikatsij [Organizational and functional transformations of the archive as a structure of the social communications system]. Visnyk Knyzhkovoi palaty, 6, 1-5. [in Ukrainian].

22. Yemelianova, T. O. (2017). Aktualizatsiia audiovizualnoi spadschyny zasobamy informatsijno-komunikatsijnykh tekhnolohij (standarty ta praktyky) [Updating of audiovisual heritage by means of information and communication technologies (standards and practices)]. Arkhivy Ukrainy, 3 4, 81-94. [in Ukrainian].

23. Yemelianova, T. O. (2017). Notatky z istorii kinoarkhiviv [Notes on the history of film archives]. Arkhivy Ukrainy, 5 6, 56-74. [in Ukrainian].

24. Yemelianova, T. O. (2019). Formuvannia arkhivnykh audiovizualnykh kolektsij: novitni tendentsii ta vyklyky rozvytku [Formation of archival audiovisual collections: latest trends and development challenges]. Arkhivy Ukrainy, 3, 100112. [in Ukrainian].

25. Yemelianova, T. O. (2021). Arkhivuvannia audiovizualnoi spadschyny u Velykij Brytanii: istorychni tradytsii ta suchasna praktyka [Archiving Audiovisual Heritage in Great Britain: Historical Traditions and Contemporary Practice]. Arkhivy Ukrainy, 1, 81-103. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru