Розвиток політичного процесу у Волинській області (1991—2021)

Зміни виборчого законодавства на місцевих виборах 2015 р. в умовах здійснення адміністративно-територіальної реформи та зростання ролі „регіональних” політичних партій знаменували початок третього етапу партійного будівництва на Волині, який ще не завершився.

Запропонована автором статті періодизація партійного будівництва на Волині дещо відрізняється, зокрема, від періодизації, що її запропонувала М. Кармазіна, яка виділяє чотири періоди розвитку регіональних політичних сил: перший (1991--1997); другий (1997--2003); третій (кінець 2003 -- початок 2014); четвертий (початок 2014 -- до сьогодні) [38, с. 122, с. 124, с. 125, с. 127].

23 березня 2018 р. під час візиту на Волинь П. Порошенка, представлено нового голову Волинської ОДА -- генерал-полковника МВС О. Савченка, який ставав уже другим генералом МВС, що очолював цю установу. Однією із причин такого призначення була необхідність наведення ладу в галузі нелегального видобутку бурштину, що супроводжувалося погіршенням криміногенної ситуації в регіоні. „В області має бути порядок із бурштином. Хто захоче бавитись -- дістане по руках. Доходи від бурштину мають йти, в тому числі, у місцеві бюджети”, -- зазначив глава держави на процедурі представленні нового очільника ОДА [39].

З перемогою на президентських виборах 2019 р. В. Зеленського пов'язані наступні зміни керівного складу області. 28 жовтня 2019 р. Кабінет

Міністрів України погодив на посаду голови Волинської ОДА Ю. Погуляйка з Луганська, який, подібно до свого попередника, працював в органах МВС, у податковій міліції Державної фіскальної служби України, а згодом недовго перебував на посаді першого заступника голови Луганської ОДА. Указом Президента України від 2 грудня 2019 р. цього держслужбовця призначено головою Волинської ОДА. Щоправда, таке рішення викликало спротив місцевої політичної еліти, яке мало наслідком висловлення недовіри новопризначеному голові ОДА з боку більшості депутатів обласної ради. Проте зміни керівника Волинської ОДА не відбулося.

„Палітра” впливових політичних сил на початку наступного електорального циклу 2020-х рр. на Волині, з врахуванням того, що політичну партію „УКРОП” трансформовано у політичну партію „За майбутнє”, суттєво не змінилася. Так, на місцевих виборах 2020 р. до обласної ради восьмого скликання, яка налічувала 64 обранця, увійшли представники семи партій: „За майбутнє” (22 депутати), ВО „Батьківщина” (9), „Європейська Солідарність” (9), „Слуга народу” (8), ВО „Свобода” (7), Аграрна партія України (5), „Сила і честь” (4) [40]. У листопаді 2020 р. головою Волинської обласної ради обрано Г. Недопада („За майбутнє”).

Характерно, що пропрезидентська партія „Слуга народу” на виборах не здобула вагомого представництва, що можна пояснити „молодістю” цієї політичної сили та слабкістю її організаційних структур на місцях. Натомість логічною видається перемога наступниці політичної партії „УКРОП” політичної сили „За майбутнє”, яка мала відомого регіонального лідера (І. Палиця), розгалужену структуру й сталість традицій політичної діяльності.

Загалом, зростання ролі регіональних політичних партій у політичному житті України підтвердили й підсумки виборчої кампанії 2020 р.: представництво в місцевих радах різного рівня здобули приблизно 54 „регіональні” партії із загальної кількості партій-переможців -- 111. Для порівняння, у 2015 р. „регіональних” партій, які здобули зазначене представництво, було менше 20 (із 89) [41, с. 3, с. 4]. Опосередковано це явище демонструє позитивна динаміка відповідей респондентів Центру Разумкова, які зазначали, що внаслідок проведення реформи місцевого самоврядування „вся влада опинилася в руках "місцевих князьків"” -- 29,7% у 2020 р., проти 22,7% у 2018-му [42].

На Волині процес партійного будівництва пройшов еволюцію, притаманну партійній системі країни загалом: місцеві вибори 2015 і 2020 рр. підтвердили тенденцію до зростання у практичній політиці ролі регіональних політичних партій. Результати виборів до Волинської обласної ради засвідчили специфіку перебігу політичного процесу в області, яка полягала у домінуванні у вищому представницькому органі краю упродовж двох виборчих циклів регіональної політичної сили „УКРОП”/„За майбутнє”.

Участь волинян у парламентських виборах. На виборах до українського парламенту 1994 р. вітчизняні політичні партії уперше отримали право висувати своїх кандидатів, що знаменувало перехід до реалізації принципів політичного плюралізму і змагальності, чого не було за часів панування КПРС. Водночас, недосконалість виборів за мажоритарної системи абсолютної більшості (явка виборців не менше 50%, здобуття кандидатом не менше 25% голосів виборців тощо) зумовила неочікувану тривалість електорального процесу. У першому турі остаточну перемогу здобув лише О. Скипальський. В інших округах було призначено повторні вибори. У квітні народними депутатами від Волині стали: М. Жулинський, А. Мостиський, А. Бутейко, К. Ващук, В. Корнелюк. У липні того ж року і дещо пізніше до парламенту потрапили Р. Чап'юк, Л. Лук'яненко і П. Германчук. Обрані народні депутати переважно уособлювали сили національно-демократичного спрямування.

У другій половині 1990-х рр. зміст політичного процесу визначали парламентські та президентські вибори 1998 і 1999 рр. За результатами парламентських виборів простежувалася тенденція майже абсолютної втрати довіри населення України до правих та праворадикальних політичних сил, у тому числі й на Волині. У Волинській області в одномандатних округах народними депутатами обрано В. Діброву, К. Ващук, М. Мартиненка, Свириду, С. Шевчука. За партійними списками до Верховної Ради України пройшли С. Пхиденко -- від КПУ та Є. Кирильчук -- від виборчого блоку „За правду, за народ, за Україну!” [11, с. 188].

Парламентські вибори 2002 р. проходили на тлі гострої політичної кризи й безкомпромісної боротьби влади та опозиції, яка йшла на вибори у складі виборчого блоку Віктора Ющенка „Наша Україна”. Високий авторитет цієї політичної сили та її лідера в західних областях України загалом і Волині зокрема майже гарантував успіх політикам, які балотувалися від імені цього блоку. Свідченням цього -- проходження до українського парламенту С. Слабенка та С. Бондарчука, які раніше не брали активної участі у політичному житті краю.

Унаслідок виборів до Верховної Ради України 2002 р. представництво від Волинської області стало найбільшим за усі попередні роки -- 11 депутатів. В одномандатних виборчих округах перемогли: В. Бондар, А. Бондарчук, Єремєєв, М. Мартиненко і С. Слабенко. За партійними списками виборчого блоку „За єдину Україну!” до парламенту пройшли К. Ващук і С. Шевчук, блоку Юлії Тимошенко -- Є. Кирильчук, блоку Віктора Ющенка „Наша Україна” -- Б. Загрева, КПУ -- А. Мартинюк, С. Пхиденко [11, с. 191--192].

За результатами виборів 2006 р. Волинську область в українському парламенті п'ятого скликання представляли шість народних депутатів від чотирьох політичних сил: від БЮТ -- П. Кравчук, Є. Кирильчук, С. Шевчук, від блоку „Наша Україна” -- В. Карпук, від КПУ -- А. Мартинюк і від Партії регіонів -- А. Горбатюк. Отже, представництво від Волині у вищому законодавчому органі країни, порівняно із попередніми виборами, зменшилося майже наполовину. Водночас, вибори засвідчили стабільність прихильності волинян до певних політичних сил. Цю тенденцію підтверджує сумарний результат „помаранчевих сил”, що залишився майже незмінним, -- 70,86% у 2002 р. і 70,83% у 2006-му [43, с. 201].

На позачергових парламентських виборах 2007 р. до складу депутатського корпусу Верховної Ради України від Волині ввійшли так само представники чотирьох політичних сил, проте їх склад дещо змінився. Волинську область в українському парламенті шостого скликання представляли: К. Ващук -- Народний блок Литвина, В. Карпук -- „Наша Україна”, А. Мартинюк -- КПУ. Від БЮТ -- Є. Кирильчук, В. Олійник, М. Потапчук, С. Шевчук [11, с. 191 -- 192].

Вплив й авторитет певних політичних сил на Волині засвідчили чергові парламентські вибори 2012 р. Партіями-переможцями, які подолали п'ятивідсотковий прохідний бар'єр у Волинській області, стали ВО „Батьківщина”, ВО „Свобода”, УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка, ПР та КПУ. За партійними списками до Верховної Ради України пройшли: А. Вітів і В. Черняков -- від ВО „Свобода”, К. Ващук і Г. Смітюх -- від ПР, від УДАРу -- Ю. Савчук, від КПУ -- А. Мартинюк.

Специфікою цих виборів на Волині стало те, що найбільш потужні бізнесмени: І. Палиця -- голова правління компанії „Укрнафта”, І. Єремеєв та С. Івахів -- співвласники групи компаній „Континіум”, С. Мартиняк -- співвласник компанії ТМ „Пан Курчак”, а також член ВО „Свобода” Є. Мельник йшли на вибори і перемогли в мажоритарних округах як самовисуванці. Це дало змогу обраним депутатам дистанціюватися як від влади, так і від опозиції [22, с. 45]. їх перемозі сприяло створення іміджу незалежного депутата-благодійника, що прагне відстоювати не інтереси партій, а своїх виборців. Іншим чинником перемоги стали значні кошти, що використовувалися через спеціальні фонди, а виборчу кампанію супроводжувала активна меценатська діяльність, допомога із ремонтуванням доріг, шкіл, будівництвом дитячих майданчиків тощо.

Позачергові парламентські вибори 2014 р. вказали на зміни у політичному ландшафті краю, свідченням чого -- перемога на виборах нових політичних сил. Так, найбільшу підтримку у Волинській області здобула політична партія „Народний фронт” (33,2% голосів виборців). „Блок Петра Порошенка” набрав майже вдвічі менше голосів -- 16,89%. Радикальну партію Олега Ляшка підтримало 9,70% волинян [22, с. 46].

Особливістю парламентських виборів 2014 р. було те, що вони проходили на тлі російської агресії проти України та участі в перегонах активних учасників Революції Гідності, бійців АТО, волонтерів, яких масово заносили до партійних списків задля збільшення рейтингів партій. Зокрема, за підтримки політичної партії „Народний фронт” до Верховної Ради України обрано І. Лапіна, учасника воєнних дій у складі батальйону територіальної оборони „Айдар”, сформованого переважно із добровольців Волині. Саме завдяки високому авторитету військових йому вдалося перемогти такого потужного конкурента, як члена правління фонду І. Палиці „Тільки разом” І. Костанкевич. „Народний фронт” також делегував до українського парламенту І. Гузя. Ще три народних депутати -- І. Єремєєв, С. Івахів та С. Мартиняк -- представники великого бізнесу, балотувалися як самовисуванці. Знов-таки, як і на попередніх парламентських виборах, основна боротьба точилася між висуванцями потужних бізнес-угруповань.

Наступні президентські та позачергові парламентські вибори 2019 р. проходили в умовах тотального падіння авторитету провладної політичної сили та її очільника П. Порошенка за одночасного зростання підтримки політичної партії „Слуга народу”, яка на Волині набрала 41,76% голосів. На другому місці ВО „Батьківщина”, за яку проголосувало 13,08% виборців. Третю позицію зайняла „Європейська Солідарність” П. Порошенка з 8,02% голосів [44]. За результатами парламентських виборів до Верховної Ради України потрапили: І. Гузь, В. Рубльов, С. Івахів, І. Палиця, І. Констанкевич. Характерно, що більшість кандидатів, попри те, що вони користувалися певним авторитетом серед виборців, були висуванцями великого бізнесу. Так, троє із п'яти народних обранців (І. Палиця, І. Костанкевич, В. Рубльов) йшли на вибори за підтримки ФПГ „Приват”, а С. Івахів є співвласником ФПГ „Континіум”.

Розвиток політичних сил в області віддзеркалював складні процеси, що відбувалися в суспільно-політичному житті України. Його характерною ознакою стало послаблення ідеологічного чинника, виникнення величезної кількості центристських партій з одночасним посиленням ролі та впливу ФПГ. Щоправда, після передчасної смерті у 2015 р. відомого на Волині політика і бізнесмена, народного депутата І. Єремєєва, роль бізнес- угруповання „Континіум” у політичному житті краю помітно зменшилася.

Висновки

Отже, політичний процес на Волині значною мірою відтворював спрямованість перебігу загальнонаціонального політичного процесу, коли на початковому етапі національно-державного будівництва точилася боротьба із залишками тоталітарної системи з одночасним утвердженням матеріальних і духовних цінностей і традицій українського народу. Політичний процес супроводжували хвилі біфуркацій, коли боротьба політичних сил, влади та народу набували надзвичайної гостроти. Найпотужніші із них припадають на періоди Помаранчевої революції та Революції Гідності.

Напередодні виборів різного рівня спостерігалися активізація суспільно- політичного життя та інтенсивне партійне будівництво. Політичні симпатії волинян тяжіли до опозиційних політиків центристського спрямування, які стояли на державницьких позиціях і сповідували цінності західної демократії.

Зміни виборчого законодавства на користь політичних партій, реалізація завдань адміністративно-територіальної реформи тощо створили умови для зростання ролі місцевих політичних еліт. Водночас, ці реформи сприяли активізації партійного будівництва у напрямі виникнення „регіональних” політичних партій і проєктів, що знаходили масову підтримку електорату. Яскравим свідченням цього є домінування на місцевих виборах 2015 і 2020 рр. політичної партії „УКРОП”, яка трансформувалася у політичну партію „За майбутнє”. Монополізація політичного простору окремою політичною силою ставить питання про ризики такого домінування і пошуку запобіжників щодо його обмеження на демократичних засадах.

Перспектива подальших досліджень передбачає акцентування уваги науковців на завершальному етапі адміністративно-територіальної реформи у контексті дослідження специфіки рекрутування місцевих політичних еліт, ступеня впливу великого бізнесу на прийняття рішень, вивчення напрямів здійснення місцевої політики партіями і фракціями у місцевих радах.

Створення нових суб'єктів політичних відносин на місцевому рівні актуалізує питання дослідження механізмів впливу громадян на процеси ухвалення політичних рішень, діяльності органів місцевої влади на засадах транспарентності.

На окрему увагу заслуговує проблема пошуку шляхів гармонізації відносин між центром та регіонами на засадах принципу субсидіарності, оптимізації стосунків між новоствореними виконавчими та представницькими органами влади на місцях, запобіжників проти егоїзму та сепаратистських інтенцій регіональних еліт.

Бібліографічні посилання

політичний процес волинська область

1. Польовий М. А. Політичні процеси: теорія та практика моделювання : монографія. Одеса : Фенікс, 2011. 288 с.

2. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества / пер. с польск. С. М. Червонной. Москва : Логос, 2005. 664 с.

3. Политический процесс: основные аспекты и способы анализа : сб. учеб. материалов / под ред. Е. Ю. Мелешкиной. Москва : Изд. дом „ИНФРА-М”; Издательство : „Весь Мир”, 2001. 304 с.

4. Бортніков В. Політична участь і демократія: українські реалії : монографія. Луцьк : РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. 524 с.

5. Мельвиль А. Ю. О траектории посткоммунистических трансформаций. ПОЛИС. 2004. № 2. С. 64-75.

6. Вайнштейн Г. И. Российский транзит и проблемы типологического разнообразия „глобальной демократизации”. Политические институты на рубеже тысячелетий.Дубна : ООО „Фенікс+”, 2001. С. 410-443.

7. Волинь: 90-і роки ХХ століття. Ілюстрований літопис політичних подій /

В.Бортніков, кер. авт. кол. Луцьк : РВВ Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1998. 162 с.

8. Бортніков В. І., Надольський Й. Е., Денисюк В. Т. та ін. Волинь на зламі століть: історія краю (1989-2000 рр.). Луцьк : РВВ „Вежа”, 2001. 694 с.

9. Тиский М. Історія виникнення Народного Руху України на Волині. Луцьк : Ініціал, 2001. 256 с.

10. Бортніков В. Помаранчева революція на Волині: історія, факти, документи. Луцьк : Волин. обл. друк, 2005. 224 с.

11. Волинь в умовах демократичної трансформації (кінець ХХ - початок ХХІ століття) : кол. монографія / В. І. Бортніков, Н. Н. Коцан, Н. В. Павліха та ін.; за заг. ред. В. І. Бортнікова. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки. 656 с.

12. Малиновський В. Я. Становлення і розвиток місцевого самоврядування у Волинській області (1990-2010 рр.) : монографія. Луцьк : Ініціал, 2013. 352 с.

13. Мельник В. В. Розвиток політичного процесу в Україні (на прикладі Волинської області) : автореф. дис. ... к. політ н., спец. 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Львів, 2017. 18 с.

14. Троценко В. В. Регіональні особливості політичної участі громадян в умовах переходу до демократії : автореф. дис. ... к. політ. н., спец. 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Чернівці, 2012. 19 с.

15. Бурдье П. Социология политики / пер. з фр., сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко. Москва : Socio-Logos, 1993. 336 с.

16. Вершина В. А., Михайлюк А. В. Семиотическое пространство города. Урбаністичні студії: сучасний стан та перспективи розвитку : зб. матеріалів ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Дніпро. 20 квітня 2018 р.). Дніпро : ЛізуновПрес, 2018. С. 46-48.

17. Результати голосування на Всеукраїнському референдумі. Радянська Волинь. 1991. 5 грудня.

18. Кармазіна М. Тридцять років української багатопартійності (кінець 1990 - початок 2020 рр.). Політичний процес у незалежній Україні: підсумки і проблеми. Київ : Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2021. С. 274-331.

19. Щомісячна аналітична довідка про розвиток суспільно-політичної ситуації та актуальні питання в інших сферах життя Волинської області (за вересень 2020 року). URL: https://voladm.gov.ua/article/veresen2/(дата звернення: 02.12.2021).

20. Ордешук П. Американская политическая система: поиск эффективной демократии. Свободная мысль. 1991. № 14. С. 44-55.

21. Бортнікова А. В. Місцеве самоврядування на Волині: суспільно-політичні традиції і сучасний процес децентралізації : монографія. Луцьк : Вежа-Друк, 2018. 372 с.

22. Бортніков В. Партійно-політична структуризація у Волинській області (19902015).Політичні партії і вибори: українські та світові практики : зб. статей і тез наук. конф. „Політичні партії і вибори: українські та світові практики” (пам'яті Юрія Романовича Шведи), 8 жовтня 2016 р. / за заг. ред. А. Романюка. Львів : Простір-М, 2017. С. 34-50.

23. Дані Головного управління статистики у Волинській області. Запит від 06.08.2021. № 08/01/2021.

24. Лис В. Обласна рада бере владу в області. Волинь. 2004. 27 листопада.

25. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монографія / за заг. ред. Ю. Рубана. Київ : НІСД, 2008. 186 с.

26. Наход М. Місцеві вибори - 2010: Волинська область. Місцеві вибори - 2010. Пульс країни / відп. ред. А. Когут, К. Сідаш. Київ : Лаб. законод. ініціатив, 2011.С.57-65.

27. Наумук С. Обласна рада засудила харківські угоди. Волинь-нова. 2010. 29 квітня.

28. Гарбарчук К. Борис Клімчук погодився піти... Волинь-нова. 2014. 25 січня.

29. Народна рада вимагає заборони ПР та КПУ. Волинь-нова. 2014. 11 лютого.

30. „Кривава” екскурсія підприємствами регіоналів в Луцьку. Волинські новини. 2014. 5 лютого.

31. На Волині обласну раду очолили опозиціонери. Волинь-нова. 2014. 22 лютого.

32. Гаврилюк Я. Люстрація дійшла до Ковельщини. Волинь-нова. 2014. 27 лютого.

33. Нагорний В. Беркут покаявся перед людьми та Богом. Волинь-нова. 2014. 25 лютого.

34. Ревко О. Ви все ще не „обнародувані”? Тоді люстратори йдуть до вас! Хроніки Любарта. 2014. 24 квітня.

94

35. Качан І. Волинський „Беркут” поставили на коліна. Хроніки Любарта. 2014. 27 лютого.

36. Усіх загиблих в АТО/АОС волинян визнали почесними громадянами області. Суспільне. Новини. 2020. 10 вересня. URL: https://suspilne.medm/61907-usih- zagiblih-v-atooos-volinan-viznali-pocesnimi-gromadanami-oblasti/(дата звернення: 02.12.2021).

37. Місцеві вибори в Україні - 2015. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%86%... (дата звернення: 12.07.2021).

38. Кармазіна М. Політичні партії в Україні. 2014-2017 рр. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2018. 168 с.

39. Олександр Савченко - новий голова Волинської ОДА. Луцький замок. 2018. 29 березня.

40. Волинська обласна рада. Місцеві вибори 25.10.2020.URL: https://www. cvk.gov.ua/pls/vm2020/pvm057pid112=12pid102=455pf7691=455pt001f01=695rej=0 pt00_t001f01=695.html (дата звернення: 15.08.2021).

41. Павленко І. А. Аналіз результатів виборчої кампанії до місцевих органів влади у жовтні 2020 р. : аналітична доповідь. Національний інститут стратегічних досліджень. 32 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-12/analit- dopovid-2.pdf(дата звернення: 08.11.2020).

42. Громадська думка населення щодо реформи децентралізації та її результатів (серпень 2020 р.). Разумков центр.URL: https://razumkov.org.ua/ napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/gromadska-dumka-naselennia-shchodo-reformy- detsentralizatsii-ta-ii-rezultativ-serpen-2020 r (дата звернення: 15.12.2020).

43. Малиновський В. Волинський вибір - 2006. Волинь : Всеукр. сусп.-політ., літературно-мистецький часопис. 2007. Чис. 8. С. 195-206.

44. На парламентських виборах на Волині перемогла партія „Слуга народу”. Волинські новини. 23.07.2019. URL: https://www.volynnews.com/news/all/na- parlamentskykh-vyborakh-na-volyni-peremohla-partiia-sluha-narodu/(дата звернення: 20.01.2022).

References

1. Polovyi M. A. Politychni protsesy: teoriia ta praktyka modeliuvannia : monohrafiia. Odesa : Feniks, 2011. 288 s. (Political processes: theory and practice of modeling: monograph).

2. Shtompka P. Sociologiya. Analiz sovremennogo obshestva / per. s polsk. S. M. Chervonnoj. Moskva : Logos, 2005. 664 s. (Sociology. Analysis of the modern society).

3. Politicheskij process: osnovnye aspekty i sposoby analiza : sb. ucheb. materialov/ pod red. E. Yu. Meleshkinoj. Moskva : Izd. dom „INFRA-M”; Izd-vo : „Ves' Mir”, 2001. 304 s. (Political process: main aspects and methods of analysis).

4. Bortnikov V. Politychna uchast i demokratiia: ukrainski realii : monohrafiia. Lutsk : RVV „Vezha” Volyn. derzh. un-tu im. Lesi Ukrainky, 2007. 524 s. (Political participation and democracy : Ukrainian realities).

5. Melvil A. Yu. O traektorii postkommunisticheskih transformacij. POLIS. 2004.

N.2. S. 64-75. (On the trajectory of post-communist transformations).

6. Vajnshtejn G. I. Rossijskij tranzit i problemy tipologicheskogo raznoobraziya „globalnoj demokratizacii”. Politicheskie instituty na rubezhe tysyacheletij.Dubna : OOO „Feniks+”, 2001. S. 410-443. (Russian transit and problems of typological diversity of the „global democratization”).

7. Volyn: 90-i roky XX stolittia. Iliustrovanyi litopys politychnykh podii / V. I. Bortnikov, ker. avt. kolektyvu. Lutsk : RVV Volyn. derzh. un-tu im. Lesi Ukrainky, 1998. 162 s. (Volyn: 90^s of the 20^th century. Illustrated chronicle of political events).

8. Bortnikov V. I., Nadolskyi Y. E., Denysiuk V. T. ta in. Volyn na zlami stolit : istoriia kraiu (1989-2000 rr.). Lutsk : RVV „Vezha”, 2001. 694 s. (Volyn at the turn of the century: the history of the region (1989-2000)).

9. Tyskyi M. Istoriia vynyknennia Narodnoho Rukhu Ukrainy na Volyni. Lutsk : Initsial, 2001. 256 s. (History of the People's Movement of Ukraine in Volyn).

10. Bortnikov V. Pomarancheva revoliutsiia na Volyni: istoriia, fakty, dokumenty. Lutsk : Volyn. obl. druk, 2005. 224 s. (The Orange Revolution in Volyn: history, facts, documents).

11. Volyn v umovakh demokratychnoi transformatsii (kinets XX - pochatok XXI stolittia) : kol. monohrafiia / V. I. Bortnikov, N. N. Kotsan, N. V. Pavlikha ta in.; za zah. red. V. I. Bortnikova. Lutsk : Skhidnoievrop. nats. un-t im. Lesi Ukrainky. 656 s. (Volyn in the conditions of democratic transformation (the end of the 20^th - the beginning of the 21^st century)).

12. Malynovskyi V. Ya. Stanovlennia i rozvytok mistsevoho samovriaduvannia u Volynskii oblasti (1990-2010 rr.) : monohrafiia. Lutsk : Initsial, 2013. 352 s. (Formation and development of local self-government in the Volyn region (1990-2010)).

13. Melnyk V. V. Rozvytok politychnoho protsesu v Ukraini (na prykladi Volynskoi oblasti) : avtoref. dys. ... k. polit. n., spets. 23.00.02 - politychni instytuty ta protsesy. Lviv, 2017. 18 s. (The political process evolution in Ukraine (on the example of Volyn region)).

14. Trotsenko V. V. Rehionalni osoblyvosti politychnoi uchasti hromadian v umovakh perekhodu do demokratii : avtoref. dys. ... k. polit. n., spets. 23.00.02 - politychni instytuty ta protsesy. Chernivtsi, 2012. 19 s. (Regional peculiarities of the citizens' political participation in the transition to democracy).

15. Burd'e P. Sociologiya politiki / per. z fr., sost., obsh. red. i predisl.

N.A. Shmatko. Moskva : Socio-Logos, 1993. 336 s. (Sociology of politics).

16. Vershina V. A., Mihajlyuk A. V. Semioticheskoe prostranstvo goroda. Urbanistychni studii: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku : zb. materialiv III Vseukr. nauk.-prakt. konf. (m. Dnipro. 20 kvit. 2018 r.). Dnipro : LizunovPres, 2018. S. 46-48. (Semiotic space of the city).

17. Rezultaty holosuvannia na Vseukrainskomu referendumi. Radianska Volyn. 1991. 5 hrudnia. (Results of voting in the All-Ukrainian referendum).

18. Karmazina M. Trydtsiat rokiv ukrainskoi bahatopartiinosti (kinets 1990 - pochatok 2020 rr.). Politychnyi protses u nezalezhnii Ukraini: pidsumky i problemy Kyiv : In-t politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy, 2021. S. 274-331. (Thirty years of Ukrainian multiparty system (late 1990 - early 2020)).

19. Shchomisiachna analitychna dovidka pro rozvytok suspilno-politychnoi sytuatsii ta aktualni pytannia v inshykh sferakh zhyttia Volynskoi oblasti (za veresen 2020 roku). URL: https://voladm.gov.ua/article/veresen2/ (Monthly analytical report on the development of the socio-political situation and current issues in other spheres of life in the Volyn Oblast (September 2020)).

20. Ordeshuk P. Amerikanskaya politicheskaya sistema: poisk effektivnoj demokratii. Svobodnaya mysl. 1991. N. 14. S. 44-55. (The american political system: the search for an effective democracy).

21. Bortnikova A. V. Mistseve samovriaduvannia na Volyni: suspilno-politychni tradytsii i suchasnyi protses detsentralizatsii : monohrafiia. Lutsk : Vezha-Druk, 2018.

372 s. (Local self-government in Volyn: socio-political traditions and the modern process of decentralization).

22. Bortnikov V. Partiino-politychna strukturyzatsiia u Volynskii oblasti (19902015). Politychni partii i vybory: ukrainski ta svitovi praktyky : zb. statei i tez nauk. konf. „Politychni partii i vybory: ukrainski ta svitovi praktyky” (pam'iati Yuriia Romanovycha Shvedy), 8 zhovtnia 2016 r. / za zah. red. A. Romaniuka. Lviv : Prostir-M, 2017. S. 34-50. (Party-political structuring in the Volyn region (1990-2015)).

23. Dani Holovnoho upravlinnia statystyky u Volynskii oblasti. Zapyt vid 06.08.2021. N. 08/01/2021. (Data from the Main Department of Statistics in Volyn Oblast. Request dated August 6, 2021).

24. Lys V. Oblasna rada bere vladu v oblasti. Volyn. 2004. 27 lystopada. (The regional council takes power in the region).

25. Ukraina v 2008 rotsi: shchorichni otsinky suspilno-politychnoho ta sotsialno- ekonomichnoho rozvytku : monohrafiia / za zah. red. Yu. Rubana. Kyiv : NISD, 2008. 186 s. (Ukraine in 2008: annual assessments of socio-political and socio-economic development).

26. Nakhod M. Mistsevi vybory - 2010: Volynska oblast. Mistsevi vybory -- 2010. Puls krainy / vidp. red. A. Kohut, K. Sidash. Kyiv : Lab. zakonod. initsiatyv, 2011. S. 57-65. (Local elections - 2010: Volyn region).

27. Naumuk S. Oblasna rada zasudyla kharkivski uhody. Volyn-nova. 2010. 29 kvitnia. (The regional council condemned the Kharkiv agreements).

28. Harbarchuk K. Borys Klimchuk pohodyvsia pity™ Volyn-nova. 2014. 25 sichnia. (Borys Klimchuk agreed to leave™.).

29. Narodna rada vymahaie zaborony PR ta KPU. Volyn-nova. 2014. 11 liutoho. (The People's Council demands a ban on the Party of Regions and the Communist Party).

30. „Kryvava” ekskursiia pidpryiemstvamy rehionaliv v Lutsku. Volynski novyny 2014. 5 liutoho. URL: http://www.volynnews.com/news/policy/kryvava-ekskursiia- pidpryyemstvamy-rehionaliv-u-lutsku-fotoreportazh/ („Bloody” tour of regional enterprises in Lutsk).

31. Na Volyni oblasnu radu ocholyly opozytsionery. Volyn-nova. 2014. 22 liutoho. (In Volyn, the regional council was headed by the opposition).

32. Havryliuk Ya. Liustratsiia diishla do Kovelshchyny. Volyn-nova. 2014. 27 liutoho. (Lustration reached the Kovel region).

33. Nahornyi V. Berkut pokaiavsia pered liudmy ta Bohom. Volyn-nova. 2014. 25 liutoho. (Berkut repented before people and God).

34. Revko O. Vy vse shche ne „obnaroduvani”? Todi liustratory ydut do vas! Khroniky Liubarta. 2014. 24 kvitnia. (Are you still not „published”? Then the lustrators come to you!).

35. Kachan I. Volynskyi „Berkut” postavyly na kolina. Khroniky Liubarta. 2014. 27 liutoho. (Volyn „Berkut” was brought to its knees).

36. Usikh zahyblykh v ATO/AOS volynian vyznaly pochesnymy hromadianamy oblasti. Suspilne. Novyny. 2020. 10 veresnia. URL: https://suspilne.media/61907-usih- zagiblih-v-atooos-volinan-viznali-pocesnimi-gromadanami-oblasti/ (All Volyn residents killed in the ATO/JFOwere recognized as honorary citizens of the region).

37. Mistsevi vybory v Ukraini - 2015. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%86%... (Local elections in Ukraine - 2015).

38. Karmazina M. Politychni partii v Ukraini. 2014-2017 rr. Kyiv : IPiEnD im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy, 2018. 168 s. (Political parties in Ukraine. 2014-2017).

39. Oleksandr Savchenko - novyi holova Volynskoi ODA. Lutskyi zamok. 2018. 29 bereznia. (Oleksandr Savchenko is the new head of the Volyn Regional State Administration).

40. Volynska oblasna rada. Mistsevi vybory 25.10.2020. URL: https://www.cvk. gov.ua/pls/vm2020/pvm057pid112=12pid102=455pf7691=455pt001f01=695rej=0pt00_ t001f01=695.html (Volyn Regional Council. Local elections 25.10.2020).

41. Pavlenko I. A. Analiz rezultativ vyborchoi kampanii do mistsevykh orhaniv vlady u zhovtni 2020 r. : analitychna dopovid. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. 32 s. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-12/analit-dopovid-2. pdf (Analysis of the results of the election campaign to local authorities in October 2020).

42. Hromadska dumka naselennia shchodo reformy detsentralizatsii ta yii rezultativ (serpen 2020 r.). Razumkov tsentr. URL: https://razumkov.org.ua/ napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/gromadska-dumka-naselennia-shchodo-reformy- detsentralizatsii-ta-ii-rezultativ-serpen-2020r (Public opinion on decentralization reform and its results (August 2020)).

43. Malynovskyi V. Volynskyi vybir - 2006. Volyn : Vseukr. susp.-polit., literaturno- mystetskyi chasopys. 2007. Chys. 8. S. 195-206. (The Volyn choice - 2006).

44. „Na parlamentskykh vyborakh na Volyni peremohla partiia „Sluha narodu”. Volynski novyny. 23.07.2019. URL: https://www.volynnews.com/news/all/na- parlamentskykh-vyborakh-na-volyni-peremohla-partiia-sluha-narodu/ („The Servant of the People party” won the parliamentary elections in Volyn).

Размещено на Allbest.ru