Китай та повномасштабна російсько-українська війна: еволюція позиції

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАН України

Інститут історії України

Китай та повномасштабна російсько-українська війна: еволюція позиції

В. Головко

Київ

На початку 2022 р. українсько-китайські відносини розвивалися as usual. На офіційному рівні комунікацію пожвавила «кругла дата» - 4 січня виповнилося 30 років від установлення дипломатичних відносин між державами. З цієї нагоди керівники обмінялися вітальними телеграмами, в яких констатувалося стратегічне партнерство. У цілому на початку 2022 р. офіційні контакти між українською та китайською сторонами не були інтенсивними. Формально це можна пояснити новорічними й різдвяними святами в Україні та наближенням новорічних свят у Китаї, а також зміною наприкінці 2021 р. голови української частини Міжурядової комісії зі співробітництва України та Китаю.

Проте в російсько-китайському офіційному діалозі, навпаки, спостерігалася висока інтенсивність, причому на найвищому рівні. Відзначимо відеосаміт Сі Цзіньпіна та В. Путіна 15 грудня 2021 р. Тоді президент РФ оцінив російсько-китайські відносини як «всеохоплююче партнерство та стратегічну взаємодію». А 4 лютого 2022 р. відбувся очний саміт В. Путіна й Сі Цзіньпіна. За його підсумками було оприлюднено «Спільну заяву РФ і КНР про міжнародні відносини, які вступають в нову епоху, і про глобальний сталий розвиток». У ній відзначалося, що «дружба між державами не має кордонів», а «у співробітництві немає заборонених зон».

Чи знав Пекін про плани Кремля здійснити вторгнення в Україну? Публікації в низці ЗМІ дають позитивну відповідь на це питання. Так, вашингтонський журналіст гонконгзької газети «South China Morning Post» із посиланням на джерела в адміністрації президента Дж. Байдена повідомив, що США у грудні 2021 р. передали Китаю інформацію про плани російської агресії проти України з метою мотивувати його вплинути на Росію. Однак Пекін начебто не тільки не став впливати на Москву, але й передав цю інформацію Кремлю, кваліфікувавши дії Вашинґтона як спробу спровокувати розкол у відносинах із Росією. А 22 січня інформаційне агентство «Bloomberg» повідомило, що Сі Цзіньпін звернувся до В. Путіна з проханням не розпочинати вторгнення в Україну, поки йдуть Зимові Олімпійські ігри в Китаї, тобто до 20 лютого. Російська та китайська сторони заперечували дану інформацію.

Масштаб російського вторгнення в Україну для Китаю, ймовірно, все ж таки був досить неочікуваним. Безпосередньо у дні напередодні вторгнення посольство КНР у Києві працювало у штатному режимі та не закликало своїх громадян до евакуації. Коли вторгнення розпочалося, 24 лютого міністр іноземних справ КНР Ван І намагався терміново прояснити російські плани в телефонній розмові з главою МЗС РФ С. Лавровим. Ван І за її підсумками заявив, що Китай «визнає складну та особливу історію українського питання». Наступного дня В. Путін подзвонив Сі Цзіньпіну, щоб особисто пояснити ситуацію.

24 лютого Китай в ООН виступив за мирне вирішення російсько-українського конфлікту, а не за негайне припинення російської агресії. Офіційний представник МЗС КНР Хуа Чуньїн у спілкуванні з мас-медіа відмовилася визначати російські дії проти України як вторгнення. У подальші дні Китай зберігав проросійський нейтралітет у своїх підходах, одночасно говорячи про підтримку територіальної цілісності України і про врахування занепокоєння Росії своєю безпекою, а також виступаючи проти міжнародних антиросійських санкцій.

Провал російського бліцкригу в Україні привів до певних змін у китайській позиції. На початку березня спостерігалася висока інтенсивність російсько-китайської комунікації на дипломатичному треку й невелике пожвавлення українсько-китайського діалогу. 1 березня посол КНР у РФ Чжан Ханьхуей був прийнятий заступником міністра іноземних справ І. Моргуловим. У протокольній новині повідомлялося: «Сторони обговорили поточні питання російсько-китайської стратегічної взаємодії та хід реалізації домовленостей щодо її подальшого зміцнення, досягнутих лідерами двох країн під час зустрічі в Пекіні 4 лютого ц. р. [...] У світлі напруженої зовнішньополітичної обстановки І. Моргулов і Чжан Ханьхуей відзначили важливість подальшої координації зусиль наших країн на світовій арені». У той же день відбулася телефонна розмова Ван І та Д. Кулеби. Останній звернувся з проханням використати рівень відносин між Пекіном і Москвою, щоб примусити Росію припинити збройну агресію проти українського народу. Ван І у відповідь запевнив, що Китай готовий докладати всіх зусиль для припинення війни дипломатичним шляхом і підтвердив «тверду підтримку суверенітету та територіальної цілісності» України з боку КНР, відзначив стратегічний характер двосторонніх відносин. Утім у розмові Ван І найбільше хвилювали питання евакуації китайських громадян з України.

3 березня Китай знову утримався при голосуванні за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, яка засуджувала російське вторгнення в Україну. Глава делегації КНР Чжан Цзюнь відзначив, що резолюція «не бере до уваги історію та складність нинішньої кризи». А Ван І виступив з ініціативою щодо запобігання великомасштабній гуманітарній кризі в Україні. Ця ініціатива стосувалася наслідків російської агресії проти України та не була спрямована на її припинення по суті.

8 березня відбувся відеосаміт Сі Цзіньпіна, президента Франції Е. Макрона та канцлера ФРН О. Шольца. На ньому проявилися зміни в китайській позиції. Зокрема Сі Цзіньпін зазначив, що нинішня ситуація в Україні викликає занепокоєння, і китайська сторона глибоко шкодує, що на Європейському континенті знову вибухнула «війна» (а не «військова операція», як це намагалася просувати РФ, а за нею й офіційні китайські речники). 11 березня прем'єр КНР Лі Кецян також заявив про «глибоку занепокоєність ситуацією в Україні».

Проте 13 березня у західних ЗМІ, а згодом й у заявах американських високопосадовців була оприлюднена інформація, що Росія звернулася до Китаю з проханням надати військово-технічну та економічну допомогу російським силам, що задіяні у збройній агресії проти України. І начебто Пекін позитивно відреагував на ці запити. Прогнозовано Росія, а згодом і Китай виступили зі спростуваннями цієї інформації. Пекіну все ж довелося докладати зусиль на офіційному рівні, щоб переконати Захід у своїй відвертості. 14 березня в Італії відбулася зустріч радника президента США з національної безпеки Дж. Саллівана та глави канцелярії ЦК КПК з іноземних справ Яна Цзечі. У центрі обговорення була агресія Росії проти України. Також 14 березня посол КНР в Україні Фань Сяньжун зустрівся з главою Львівської обласної військової адміністрації М. Козицьким (китайське посольство через російське вторгнення було евакуйоване до Львова) і заявив: «Китай та Україна - це стратегічні партнери [...] Китай - дружня держава для українського народу». Він також зазначив: «Китай ніколи не буде нападати на Україну, ми будемо допомагати, зокрема в економічному напрямі [,..]У цій ситуації, яка є нині у вас, будемо чинити відповідально. Ми побачили, наскільки великою є єдність українського народу, а це означає і його силу». За кілька днів, 17 березня, китайський МЗС заявив, що підтримує слова свого посла в Україні. геополітичний китай російський український війна

18 березня в розвиток зустрічі Дж. Саллівана та Ян Цзечі відбулися переговори Сі Цзіньпіна і Дж. Байдена, на яких китайський лідер заявив: «Конфлікт в Україні не відповідає нічиїм інтересам, а мир і безпека - найдорожча коштовність міжнародного співтовариства». 22 березня Дж. Салліван повідомив, що США не бачать ознак того, що Китай надає Росії військово-технічну допомогу.

На цьому фоні на китайському напрямі активізувалася українська сторона. Зокрема Д. Кулеба закликав Китай зіграти важливу роль у припиненні війни в Україні. А 22 березня глава офісу президента А. Єрмак, виступаючи у Chatham House, зазначив: «Досі ми бачили нейтральну позицію Китаю. І [...] ми вважаємо, що Китай [...] повинен грати більш помітну роль у припиненні цієї війни і в розбудові нової глобальної системи безпеки». А. Єрмак також зазначив: «Ми з нетерпінням чекаємо розмови Сі Цзіньпіна з Володимиром Зеленським». Однак комунікація між В. Зеленським і Сі Цзіньпінем станом на майже кінець травня 2022 р. так і не відбулася.

Відзначимо позитивну реакцію Китаю на стамбульський раунд російсько-українських переговорів 29 березня. У свою чергу, за підсумками стамбульського раунду переговорів глава української делегації Д. Арахамія зазначив, що Україна сподівається побачити серед держав-гарантів усіх постійних членів Ради Безпеки ООН, включно з Китаєм. Пізніше він повідомив, що з КНР проходять відповідні переговори дипломатичними каналами.

Питання російсько-української війни посіло одне з центральних місць на онлайн-саміті КНР - ЄС 1 квітня. Європейська сторона не приховувала своє розчаруванням небажанням Китаю вплинути на Росію. Верховний представник ЄС з іноземних справ і політики безпеки Ж. Боррель назвав переговори «діалогом глухих». За його его словами, Пекін окреслює Москві лише одну «червону лінію» - не застосовувати ядерну зброю.

Еволюція в китайській позиції щодо російсько-української війни проявилася після виступу Сі Цзіньпіна 21 квітня на Боаоському азійському форумі (так званий «Східний Давос»). Зокрема лідер КНР висунув нову «ініціативу глобальної безпеки» для забезпечення сталого миру. У своєму виступі він не згадав ні Росію, ні Україну, ні російсько-українську війну. Однак, говорячи про сучасні виклики глобального управління, зазначив, що сьогоднішній світ є добре сконструйованою машиною і спроба зняти з неї будь-яку деталь небезпечна критичним збоєм і найважчими наслідками. Ймовірно, що під «деталлю» малася на увазі Росія.

У розвиток «ініціативи глобальної безпеки» Китай став демонструвати більшу нейтральність. Показовими були його символічні кроки. 30 квітня китайське державне інформаційне агентство «Сіньхуа» оприлюднило два інтерв'ю - міністра закордонних справ України Д. Кулеби та міністра закордонних справ РФ С. Лаврова. На брифінгу 5 травня представник МЗС КНР Чжао Ліцзянь звернув увагу журналістів до одночасної публікації цих інтерв'ю, при цьому зазначивши: «І Росія, і Україна цінують справедливу та об'єктивну позицію Китаю з українського питання».

У рамках реалізації «ініціативи глобальної безпеки» Китай активізувався на західному напрямі. І якщо на саміті КНР - ЄС 1 квітня китайське керівництво не демонструвало бажання навіть обговорювати тему російсько-української війни, то у травні, навпаки, активно висловлювало занепокоєння розвитком ситуації - зокрема під час переговорів Сі Цзіньпіня 9 травня з канцлером Німеччини О. Шольцом та 10 травня з президентом Франції Е. Макроном. А 18 травня відбулися чергові переговори Дж. Саллівана та Ян Цзечи.

Про те, як Пекін оцінює російське вторгнення в Україну, почасти дає розуміння доповідь на внутрішньому відеосемінарі співробітника Китайської академії суспільних наук, екс-посла КНР в Україні (2005-2007 рр.) Ґао Юйшеня. Тези доповіді були оприлюднені 10 травня на порталі ifeng, але невдовзі текст був видалений. Звернімо увагу на три оцінки, висловлені Ґао Юйшенем:

- остаточна поразка Росії - лише питання часу;

- Росія не може контролювати, коли та як закінчиться ця війна;

- Росія буде значно ослаблена, ізольована та покарана в політичному, економічному, військовому й дипломатичному плані.

Водночас доповідач не висвітлив, якою буде китайська стратегія у зв'язку з озвученим прогнозом.

Відзначимо, що наприкінці травня, вперше з часу повномасштабного російського вторгнення, позицію Китаю прокоментував президент України В. Зеленський. Зокрема, на його думку, Китай обрав політику бути у стороні, і Україну на сьогоднішній день влаштовує ця політика.

Отже за три місяці від початку російського вторгнення в Україну китайська позиція еволюціонувала від проросійського нейтралітету до реального дистанціювання від російсько-українського протистояння. Протягом цього часу з боку Китаю не зафіксована військово-технічна допомога чи сприяння Росії у спробах обійти міжнародні санкції. Водночас КНР надає стриману підтримку РФ на міжнародних майданчиках та в інформаційній сфері. Така ситуація, очевидно, збережеться, допоки між Москвою й Києвом не буде досягнуто домовленості хоча б про стале перемир'я. Це буде означити зменшення ймовірності нових хвиль міжнародних антиросійських санкцій, що дасть можливість Пекіну визначитися, як адаптуватися до нової міжнародної ситуації та як вибудовувати свою стратегію щодо відносин із Росією й Україною.

Размещено на allbest.ru