Участь технічних товариств у здійсненні форсованої індустріалізації в УСРР - УРСР: кінець 20-х - 30-ті рр. XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Участь технічних товариств у здійсненні форсованої індустріалізації в УСРР - УРСР: кінець 20-х - 30-ті рр. XX ст.

Костюк Євген Сергійович

кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін та соціальної роботи, Міжрегіональна Академія управління персоналом, м. Київ

Стаття присвячена участі технічних товариств у здійсненні форсованої індустріалізації в УСРР-УРСР наприкінці 20-х - впродовж 30-х рр. XX ст. На основі архівних джерел і літератури було визначено суспільно-політичні засади функціонування системи технічних товариств, висвітлено історію їх створення та діяльності. Було проаналізовано механізм участі технічних товариств у здійснені модернізації промислових підприємств у ході здійснення політики форсованої індустріалізації. У статті досліджено ключові особливості участі кожного технічного товариства в кампаніях зі збільшення обсягу виробництва, запровадження на промислових підприємствах технічних і технологічних інновацій, раціоналізації виробництва, розвитку інфраструктури. Акцент робиться на діяльності технічних товариств на підприємствах важкої індустрії, насамперед великих промислових підприємств Східної України, де діяльність технічних товариств була особливо активною. Було доведено, що діяльність технічних товариств цілковито перебувала у руслі виконання завдань компартійної влади, зокрема, - виконання «п'ятирічних планів розвитку народного господарства». Часто поставлені завдання були нереальними до виконання, а тому керівництво технічних товариств було змушено публікувати фіктивні «досягнення», що загалом було характерно для політики форсованої індустріалізації та «комуністичного штурму». Поставлені перед технічними товариствами завдання просто не могли бути ефективно реалізовані в умовах комуністичної диктатури. Тоталітарний режим не допускав справжньої громадської ініціативи, йому були потрібні слухняні знаряддя, а не реальні громадські об 'єднання.

Ключові слова: громадські об 'єднання, технічні товариства, промисловість, виробництво, форсована індустріалізація, інфраструктура, винахідництво, промислове устаткування, п'ятирічні плани.

Summary

PARTISIPATION OF TECHNICAL ASSOCIATIONS AT FORCED INDUSTRIALIZATION AT USSR: THE END OF 1920TH - 1930TH YEARS Yevhen Kostiuk

PhD in Historical Sciences (Candidate of Historical Sciences), Associate Professor of the Department of

Social Sciences and Social Work of Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

The article is devoted to the participation of public associations at forced industrialization of USSR the end of 1920th - 1930th years. On the basis of the archive sources and literature, was defined the social and political basis of industrial technical associations system functioning, devoted history offoundation and activity. Analyzed the mechanism of technical associations participation in modernization of industrial enterprises at forced industrialization policy. At the article researched key aspects participation of each technical association at campaigns of increase of production, implement at industry enterprises technical and technological innovations, production rationalization, infrastructure development. Emphasis is placed at activity of heavy industry enterprises, first of all big industrial enterprises Orient Ukraine, where technical associations activity was especially active. Was brought, what technical associations activity was directed at follow communist power instructions, in particular follow five years plans development of the national economy. Often this instructions was unreal, and technical associations leaders were forced to published fictive results, what in general it was typical at forced industrialization policy and “communist assault” policy. Technical associations could not be effectively implemented this instructions at political regime of communist dictatorship. Totalitarian regime did not allow a real civic initiative, he needed them obedient instruments, but not real public associations.

Key words: public associations, technical associations, industry, production, forced industrialization, infrastructure, invention, industrial equipment, five tears plans.

Постановка проблеми

Починаючи з середини 1920-х рр. компартійна влада декларує необхідність прискореної індустріалізації. Форсування темпів індустріалізації передбачало насамперед розвиток галузей важкої індустрії, яку більшовицьке керівництво вважало пріоритетними. Стрімке розгортання індустріалізації зумовлювало потребу у мобілізації величезної кількості людських і матеріальних ресурсів.

Для здійснення форсованої індустріалізації компартійно-державна номенклатура активно використовувала мережу громадських об'єднань які, виконуючи вказівки правлячого режиму та будучи цілком від нього залежними, водночас створювали ілюзію активної участі населення у розробці та реалізації різного роду виробничих і соціальних програм.

Насамперед це стосується громадських об'єднань, які можна виділити в окрему категорію технічних товариств. До їх числа належать товариства «Техніка масам» і «За опанування техніки», Укравтодор, Українська асоціація робітників-винахідників і Всеукраїнське товариство робітників-винахідників, Товариство робітничо-технічної ініціативи.

Мета

Вищевикладене зумовлює наступну мету дослідження: здійснити комплексне вивчення участі технічних товариств у здійсненні форсованої індустріалізації на теренах УСРР (згодом УРСР). Хронологічні рамки дослідження обумовлені часовими рамками процесу форсованої індустріалізації.

Історіографічний огляд. Попри те, що окремі аспекти участі технічних товариств у здійсненні форсованої індустріалізації висвітлювалися у працях вітчизняних дослідників [Костецька, 1988; Свистович, 2006; Свистович, 2007;], дотепер не було комплексного наукового дослідження окресленої проблеми.

Відтак дана проблема має наукову актуальність. Крім того, є суспільна актуальність, адже висвітлення «білих плям» періоду формування комуністичного тоталітарного режиму дає змогу краще зрозуміти його природу, а відтак винести уроки для того, щоб жахіття тоталітаризму більше ніколи не повторилися.

Виклад основного матеріалу

технічний індустріалізація модернізація промисловий

Оскільки кожне технічне товариство мало свою специфіку діяльності, доцільно розглянути їх окремо, наприкінці дослідження в узагальненому вигляді визначивши базові тенденції їх діяльності.

Так, відповідно до постанови ЦК ВКП (б) від 19.11. 1931 р. «Про реорганізацію НТТ та тов. «Техніка масам», до компетенції останнього входила участь у розробці технічних показників промфінпланів заводів, сприяння технологічній модернізації фабрик і заводів. Члени товариства «Техніка масам» на виробництві брали участь у роботі виробничих нарад, керуючись вказівками фабрично-заводських комітетів. Пропозиції функціонерів і активістів цього громадського об'єднання, винесені на обговорення нарад, здебільшого стосувалися питань зниження відсотку бракованої продукції, зменшення втрат виробництва, підвищення продуктивності праці, раціоналізації виробництва, ефективного й ощадливого використання фабрично-заводського устаткування. Інколи виробничі осередки товариства були задіяні у розробці технічних показників промфінпланів, найчастіше ж їхня роль зводилася до ознайомлення робітників із промфінпланом - «доведенні промфінплану до робочого місця» [ЦДАВО України, ф. 3311, оп. 1, спр. 1, арк. 2].

Силами цього технічного товариства впродовж першої половини 30-х рр. розгорталася мережа так званих «технічних станцій». Ці установи, які функціонували при окружних філіях товариства «Техніка масам», мали проводити науково-дослідну роботу в сфері вивчення якості продукції та вироблення шляхів її вдосконалення, раціоналізації виробничих процесів, механізації виробництва, запровадження технічних і технологічних інновацій у виробничі процеси. Всі ці заходи повинні були здійснюватися з урахуванням технічних особливостей тих промислових підприємств, які перебували під опікою певної «технічної станції» [ЦДАВО України, ф. 2605, оп. 3, спр. 865, арк. 118].

На початку 30-х рр. товариство «Техніка масам» долучається до заходів щодо полегшення праці бурильників на підприємствах вугільної промисловості Донбасу. Для цього активісти товариства спільно з виробничими осередками Всеукраїнського товариства робітників-винахідників вживали заходів для реалізації винаходів і вдосконалень, спрямованих на посилення механізації виробничих процесів, пов'язаних із розробкою вугільних пластів [За винахідництво, 1931, № 7, с. 21].

З ініціативи компартійної влади та під контролем профспілкового керівництва товариство «Техніка масам» вживало заходів щодо вилучення коштів населення у ході проведення численних «технічних позик», надходження від яких спрямовувалися на потреби індустріалізації. Зокрема, на початку 30-х рр. такі заходи активно проводилися на провідних підприємствах Дніпропетровська та Дніпропетровської області, у тому числі на металургійному заводі імені Петровського, трубопрокатному заводі імені Леніна, сталеливарному заводі імені Ворошилова, на Дніпровському коксохімічному заводі [ЦДАВО України, ф. 3311, оп. 1, спр. 6, арк. 4].

Варто окреслити роль ще одного технічного товариства, а саме, товариства Укравтодор, у здійсненні промислової модернізації в УСРР-УРСР.

До компетенції товариства Укравтодор належало сприяння розвитку механізованого транспорту та шляхової інфраструктури. Виходячи з цього, товариство декларувало активну участь у здійсненні форсованої індустріалізації, темпи здійснення якої якраз значною мірою і були пов'язані з розвитком транспорту та і загалом інфраструктури.

Бурхливий розвиток індустрії наприкінці 20-х - упродовж першої половини 30х рр. вимагав різкого збільшення обсягів транспортування сировини, виробленої продукції, устаткування підприємств і робочої сили. У цих умовах якнайтісніше з потребами індустріалізації була пов'язана діяльність Укравтодору щодо налагодження системи ефективного обслуговування вантажних автомобілів.

Зокрема, силами цього громадського об'єднання було налагоджено мережу контрольних постів, які займалися перевірками якості ремонту автомашин. Долучався Укравтодор до розробки та реалізації програм із економії палива для автомобілів та інших транспортних засобів. Завдяки зусиллям осередків цього громадського об'єднання в установах автотранспортного господарства у середині 30-х рр. було організовано низку виставок на тему: «Раціоналізація та винахідництво в автогосподарствах» [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 61, арк. 18].

До компетенції Укравтодору також входили розробка та реалізація заходів зі сприяння безпеці дорожнього руху, запобігання аваріям автотранспорту. Так, активна боротьба з аварійністю на шляхах, принаймні, якщо вірити офіційним звітам Укравтодору, була організована місцевими філіями товариства на території Донбасу [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 105, арк. 113].

Виробничими осередками Укравтодору здійснювалися періодичні обстеження роботи підприємств, які виробляли транспортні засоби чи окремі деталі до них. Так, у 1935 р. активістами цього громадського об'єднання було проведено обстеження заводу «Автодеталь». Це підприємство, розташоване у Києві, займалося випуском автомобільних запчастин. Укравтодор безпосередньо опікувався виробничою діяльністю даного заводу [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 155, арк. 33].

Силами активу Укравтодору було також налагоджено систематичні перевірки інших підприємств, які займалися виробництвом запасних частин для автомобілів та інших механізованих транспортних засобів. Спеціальні «перевірочні бригади Укравтодору» мали стежити за виконанням такими підприємствами своїх зобов'язань щодо випуску продукції, її обсягу та якості [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 83, арк. 17].

Товариство також залучало населення до вивчення мотоциклетної справи, проводило дослідження у сфері зниження витрат паливних і мастильних матеріалів у цій сфері тн ін. Укрнвтодор ннднвнв практичну допомогу виробництву мотоциклів нн знводнх тресту Укрмето в Харкові, при цьому систематично повідомляючи Центральну Раду Автодору (загальносоюзного товариства) про хід виконання заводами виробничих програм [Свистович, 2007, с. 335].

Товариство розгортало роботу й у сфері налагодження виробництва та раціональної експлуатації тракторів. На всіх підприємствах, які мали стосунок до випуску тракторної техніки, силами виробничих осередків Укравтодору організовувалися так звані «сигнальні пости», до компетенції яких входив контроль за обсягом та якістю продукції, що випускалася цими заводами. Такі пости вели спостереження також за своєчасним постачанням підприємствам, які виробляли трактори та запасні частини до них, сировини та фабрикатів. Осередками Укравтодору на виробництві було налагоджено систему сприяння випуску тракторних моторів, які працювали на важкому паливі. Товариством також було створено бригади, які на підприємствах розробляли заходи із конструювання та виробництва дизельних моторів і газогенераторів [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 99, арк. 28].

Особливу увагу було акцентовано на питанні контролю за якістю продукції, яку випускав Харківський тракторний завод (ХТЗ) - провідне тракторобудівне підприємство УСРР. На цьому та суміжних за профілем діяльності підприємствах силами товариства Укравтодор з активу його виробничих осередків формувалися «бюро сприяння робітничому винахідництву у тракторній справі». На ХТЗ у рамках програми сприяння робітничому винахідництву було організовано систематичне висвітлення усіх подій, пов'язаних із винаходами у сфері тракторної техніки у загальній та спеціальній пресі, у тому числі й у заводській газеті. Активісти Укравтодору стежили за виконанням ХТЗ своїх виробничих завдань, за процесом проектування та виробництва нових видів тракторів. Актив осередків товариства на тракторобудівних заводах також долучався до участі у кампаніях «день трактора», які організовувалися цим громадським об'єднанням На «відсталі» ділянки виробництва надсилалися бригади, сформовані з активістів Укравтодору, які були фахівцями у тракторобудівній справі. У рамках контролю за якістю продукції на підприємствах виробничі осередки Укравтодору організовували бригади для боротьби з браком, влаштовували на виробництві виставки недоброякісної продукції тощо. У той же час, за досягнуті високі показники у сфері якості випущеної продукції трудові колективи підприємств отримували премії з ініціативи активістів цього громадського об'єднання [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 99, арк. 27, 29].

Укравтодор також займався виробництвом глісерів і аеросаней, створював ремонтні бази для них. Це громадське об'єднання шефствувало над підприємствами, які виробляли вищезгадані транспортні засоби, зокрема, - над Київським судноремонтним заводом, київським заводом «Червоний двигун» та ін. [Свистович, 2007, с. 334]

Інтенсивна промислова модернізація вимагала також налагодження розвиненої шляхової інфраструктури. Це питання безпосередньо перебувало у компетенції Укравтодору, який на початку 30-х рр. включився у роботу зі сприяння шляховому будівництву. Товариство надавало допомогу господарським органам, які опікувалися станом шляхової інфраструктури. Місцеві філії Укравтодору займалися забезпеченням шляхових робіт необхідними будівельними матеріалами й інструментами, робочою силою [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 129, арк. 9, 12].

Силами товариства на початку 30-х рр. було сформовано спеціальні бригади для транспортування будівельних матеріалів, призначених для спорудження шляхів. Ці бригади користувалися автотранспортом товариства [ЦДАВО України, ф.587, оп.2, спр.170, арк.25]. Відповідно до звітної документації Укравтодору, активну діяльність у цій сфері проводила його Донецька обласна філія. Завдяки цьому було налагоджено спорудження шляхів біля м. Макіївки, що мало важливе значення для функціонування промислових підприємств міста. Допомогу організаціям цієї філії Укравтодору надавало обласне управління шляхового транспорту [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 1, спр. 79, арк. 3].

Завдяки зусиллям цього громадського об'єднання споруджувалися й облаштовувалися під'їзні шляхи до промислових підприємств. Так, на початку 30-х рр. було відремонтовано під'їзні шляхи до промислових підприємств Краматорська й Умані, шахтарських міст Донбасу [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 1, спр. 70, арк. 21]. Укравтодор займався також брукуванням під'їзних шляхів до кар'єрів, копалень, рудників і шахт. Лише упродовж першого півріччя 1934 р. силами Укравтодору було створено 264 бригади із ремонту шляхів і 136 «контрольно-сигнальних постів» зі шляхового будівництва. Останні мали здійснювати «громадський контроль» за процесом спорудження та ремонту шляхів силами Головного шляхового управління УСРР [ЦДАВО України, ф. 587, оп. 2, спр. 121, арк. 10, 12].

Одним із провідних завдань у сфері промислової політики, які декларувала компартійна влада, було забезпечення розробки та впровадження у виробництво технічних і технологічних інновацій, які давали змогу зміцнити та модернізувати промисловий потенціал країни, насамперед, військово-промисловий комплекс. Це завдання мали виконувати громадські об'єднання, які консолідували у своїх лавах винахідників - Українська асоціація робітників-винахідників (УАРВИН) і її наступник - Всеукраїнське товариство робітників-винахідників (ВУТОРВИН).

Так, за даними архівних джерел, на початку 1930-х рр. Всеукраїнське товариство робітників-винахідників долучалося до розвитку раціоналізаторського руху. Зокрема, у 1931 р. за участі виробничих осередків цього громадського об'єднання на 60 промислових підприємствах Києва робітниками було подано 17 794 раціоналізаторських пропозицій, із яких 6 693 було прийнято. Реалізація цих пропозицій принесла згаданим підприємствам 5,637 млн. крб. економії У цей час ВУТОРВИН проводить масштабні кампанії, спрямовані на розгортання раціоналізації виробництва на теренах радянської України - «місячники раціоналізації» [ЦДАВО України, ф. 2344, оп. 1, спр. 89, арк. 283].

Починаючи з 1930 р. Всеукраїнське товариство робітників-винахідників долучається до розгортання на виробництві системи зустрічного планування, які передбачали внесення додаткових орієнтирів у наявні промфінплани [За винахідництво, 1930, № 8-9, с.1]. Упродовж першої половини 1930-х рр. товариство долучалося до розгортання на виробництві внутрішньоцехового, заводського, галузевого та міжгалузевого планування, чому сприяла організація цим громадським об'єднанням відповідних курсів при вищих навчальних закладах і науково-дослідних інститутах. Для налагодження системи планового розвитку виробництва фабрично- заводські осередки ВУТОРВИН складали контрольні цифри по роботі кожного заводського агрегату [За винахідництво, 1932, № 5, с. 16].

ВУТОРВИН також мало розробляти окремі промфінплани, які цілком були присвячені питанням винахідництва та раціоналізації. Ці промфінплани повинні були обговорюватися на розширених нарадах активів місцевих філій товариства. Їх укладання мало супроводжуватися відповідним інструктажем серед членів виробничих осередків цього громадського об'єднання та кампаніями з укладання господарсько-політичних угод [ЦДАВО України, ф. 2344, оп. 1, спр. 153, арк. 6-9]. На жаль, архівні документи не дають змоги простежити ефективність реалізації цих заходів. Цілком можливо, вони так і залишились «на папері».

Діяльність Всеукраїнського товариства робітників-винахідників у сфері планування перебувала у рамках загальних орієнтирів п'ятирічних планів розвитку народного господарства. Інколи господарські органи залучали це громадське об'єднання до розробки окремих аспектів п'ятирічних планів. Так, у 1932 р. відбувається масове залучення членів ВУТОРВИН до розробки винахідницької частини другого п'ятирічного плану розвитку індустрії радянської України. У 1931 р. активісти Всеукраїнського товариства робітників-винахідників брали участь у конференції «Вивчення природних ресурсів і розміщення продуктивних сил у другій п'ятирічці» [ЦДАВО України, ф. 2344, оп. 1, спр. 409, арк. 9].

З метою впорядкування системи розробки та подання робітничих винаходів і вдосконалень ВУТОРВИН застосовувала практику «соціалістичних замовлень» на певні проекти, які надходили від адміністрацій підприємств й інших господарських органів. Упродовж першої половини 30-х рр. завдяки зусиллям товариства розгорнувся рух за масову реалізацію галузевих «соціалістичних замовлень» по металургійній, вугільній, коксохімічній і загальній хімічній промисловості [ЦДАВО України, ф. 2344, оп. 1, спр. 409, арк. 7-8].

Одним із провідних завдань виробничих осередків Всеукраїнського товариства робітників-винахідників було досягнення економії сировини, матеріалів, палива й устаткування внаслідок реалізації винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Увага акцентувалася на підприємствах важкої промисловості. На початку 30-х рр. ВУТОРВИН спрямовувало свої зусилля на розгортанні виробничої економії на підприємствах металургійної промисловості, яка включала у себе раціональне використання залишків виробництва та заощадження металу [За винахідництво, 1933, № 6, с. 23].

Виробничі осередки ВУТОРВИН на підприємствах вугільної промисловості Донбасу спрямовували свої зусилля на інтенсивну механізацію виробничих процесів, що, відповідно до відомостей у тогочасній періодиці, дозволило збільшити обсяг видобутку вугілля [За винахідництво, 1933, № 10-11, с. 14, 19]. Знову ж таки, у нашому розпорядженні відсутні статистичні дані, які можуть переконливо спростувати чи підтвердити ці тези функціонерів та пропагандистів товариства.

Узагальнююча статистика є наступною. Завдяки реалізації винаходів і вдосконалень, зроблених членами ВУТОРВИН, у першій половині 1933 р. було досягнуто економії на суму 4 млн. крб., за 1934 р. - 76,6 млн. крб., у першому півріччі 1935 року було зекономлено 39 млн. крб., що було наслідком реалізації 11 405 винахідницьких пропозицій [Свистович, 2007, с. 339-340]. Утім, підбити таку статистику по окремим галузям не вбачається можливим. Відтак питання про реальну ефективність діяльності ВУТОРВИН залишається відкритим.

Звісно, що значною мірою успіхи діяльності технічних товариств існували лише на сторінках звітів компартійних та профспілкових органів, а також на шпальтах періодичних видань. Насправді ситуація у цій сфері не була задовільною. Знову ж таки, слід наголосити, що це не була провина технічних товариств, просто сама суть командно-адміністративної економіки погано корелювалася з впровадженням інноваційних розробок у виробництво, з науково-технічним прогресом, а відтак і з опануванням працівниками промислових підприємств сучасного устаткування.

Висновки

Будучи заручниками тоталітарного політичного режиму та командно-адміністративної моделі економіки, технічні товариства вони були завідомо приречені на поразку. Поставлені перед цими об'єднаннями завдання просто не могли бути ефективно реалізовані в умовах комуністичної диктатури. Історичний досвід міжвоєнної доби переконливо засвідчив: інноваційний розвиток не може бути системним і тривалим, якщо він реалізовується методами примусу і терору, а неефективний, громіздкий та інерційний бюрократичний механізм не може бути рушієм економіки. Ті ж успіхи, які вдавалося досягати шляхом надзусиль і перманентного стресу, в якому перебувало все суспільство, були явно меншими, ніж очікувалося.

Боячись втратити монополію на владу, партія-держава була не рушієм, а гальмом науково-технічного прогресу. Відтак і породжені нею громадські об'єднання, що формально повсякчас спонукалися партійно-державними органами до активної діяльності, насправді переважно бігли по колу, як і все суспільство бігло по зачарованому і кривавому колу тоталітарного «комуністичного штурму».

Список використаних джерел та літератури

За винахідництво, 1930. № 8-9.

За винахідництво, 1931. № 7.

За винахідництво, 1932. № 5.

За винахідництво, 1933. № 6.

За винахідництво, 1933. № 10-11.

Костецька, М. С., 1988. Деякі питання історії становлення добровільних товариств України, Український історичний журнал, № 9, Київ, с. 90-97.

Свистович, С. М., 2007. Громадський вимір соціалістичного експерименту в Україні (20 - 30-ті рр. XX ст.) Київ: Варта, 565 с.

Свистович, С. М., 2006. Товариство Укравтодор в економічних перетвореннях в Українській СРР 20-х - 30-х рр. XX ст., Історичні і політичні дослідження, № 1/2 (27/28), Донецьк, с. 114-122.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України).

References

Kostetska, M. S., 1988. Deyaki pytannya istoryi stanovlennya dobrovylnykh towarystw Ukrajiny [Some aspects of history of foundation and development public associations of Ukraine], Ukrainskyi Istorychnyi zhurnal, № 9, Kyiv, s. 90-97. (in Ukrainian).

Svystovych, S. M., 2006. Tovarystvo Ukravtodor v ekonomychnykh peretvorennyah v Ukrainskyi SRR 20 - 30-h rr. XX st., [Ukravtodor Association at economical transformations of Ukrainian SSR at 1920 - 30th years] Istorychni ipolitychni doslydzhennya, № 1/2 (27/28),Donetsk, s. 114-122. (in Ukrainian).

Svystovych, S. M., 2007. Gromadskyi vymir sotsialistychnogo eksperymentu v Ukrainy (20 - 30-ti rr. XX st.) [Public associations at socialistic experiment of Ukraine (1920 - 30th years )], Kyiv: Varta, 565 s. (in Ukrainian).

Tsentraljnyi derzhavnyi arkhiv vushchykh organiv vlady ta upravlynniya Ukrainy (TsDAVO Ukrainy) [Central State Archive of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine (CSASB of Ukraine)].

Za vynahidnytstvo, 1930. № 8-9. (in Ukrainian).

Za vynahidnytstvo, 1931. № 7. (in Ukrainian).

Za vynahidnytstvo, 1932. № 5. (in Ukrainian).

Za vynahidnytstvo, 1933. № 10-11. (in Ukrainian).

Za vynahidnytstvo, 1933. № 6. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru