Професор Микола Вегеш: історик, політолог, культурно-освітній діяч Закарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ужгородський національний університет

ПРОФЕСОР МИКОЛА ВЕГЕШ: ІСТОРИК, ПОЛІТОЛОГ, КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІЙ ДІЯЧ ЗАКАРПАТТЯ

Олашин М.В., доктор філософії, кандидат історичних наук, доцент

кафедри античності, середньовіччя та історії домодерної доби

Палінчак М.М., доктор політичних наук,

професор кафедри міжнародної політики

Анотація

вегеш ужгородський учений історичний

У статті зроблена спроба простежити основні віхи життєвого шляху одного з провідних учених Ужгородського національного університету, доктора історичних наук, професора кафедри політології і державного управління, академіка Академії Наук вищої освіти України Миколи Миколайовича Вегеша. Одним із перших в Україні ще наприкінці 1980-х рр. він почав об'єктивно і незаангажовано досліджувати державотворчі процеси на Закарпатті в 1938-1939 рр., реабілітувавши історію Карпатської України та її президента Августина Волошина, яку сфальсифікувала радянська історіографія. Багаторічна робота дослідника завершилася успішним захистом кандидатської (1994 р.) та докторської дисертацій (1999 р.), у яких історія краю висвітлювалася крізь призму українського державотворення ХХ ст.

Автори, проаналізувавши лише окремі видання (монографії, науково-популярні книги, підручники і навчально-методичні посібники) історика і політолога, акцентують на основних напрямках його наукової діяльності: дослідження політичної історії Закарпаття, висвітлення епохальних подій у житті Української Греко-Католицької церкви, вивчення національно-визвольних змагань українців упродовж ХХ ст. (історія ОУН-УПА, роль і місце митрополита Андрея Шептицького у вітчизняній і світовій історії), актуальні аспекти історичної та політичної науки в Україні та на Закарпатті.

В Ужгородському національному університеті Микола Вегеш пройшов шлях від аспіранта кафедри історії України до завідувача кафедри, декана історичного факультету і ректора. Його наукові й навчально-методичні праці друкувалися як в Україні («Український історичний журнал», «Наука і суспільство», «Сучасність», «Дзвін») так і за кордоном (США, Канада, Великобританія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Румунія, Польща). Упродовж багатьох років він активно співпрацює з престижними вітчизняними енциклопедичними виданнями («Енциклопедія історії України», «Енциклопедія Сучасної України», «Енциклопедія історії Закарпаття»). Багатогранна наукова і педагогічна діяльність Миколи Вегеша високо оцінена на державному рівні. Він є кавалером ордена «За заслуги» третього і другого ступенів, «Відмінником освіти України», лауреатом премій імені Августина Волошина, Василя Ґренджі-Донського, академіка Івана Крип'якевича, Почесним доктором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, заслуженим професором Ужгородського національного університету. Підготував 19 докторів і кандидатів наук.

Ключові слова: політична історія, політологія, Ужгородський національний університет, Карпатська Україна, Августин Волошин, історія Української Греко-Католицької церкви, геополітика, біографія, бібліографія, історіографія.

Annotation

PROFESSOR MYKOLA VEHESH: HISTORIAN, POLITICAL SCIENTIST, CULTURAL AND EDUCATIONAL ACTIVIST OF TRANSCARPATHIA

The article attempts to trace the main milestones of the life of one of the leading scientists of Uzhhorod National University, Doctor of History, Professor at the Department of Political Science and Public Administration, Academician of the Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine Mykola Mykolayovych Vehesh. He was one of the first in Ukraine in the late 1980s to study objectively and impartially the state-building processes in Transcarpathia in 1938-1939, rehabilitating the history of Carpathian Ukraine and its president, Avgustyn Voloshyn, which was falsified by Soviet historiography. The long-term work of the researcher ended with the successful defense of PhD (1994) and doctoral dissertations (1999), in which the history of the region was covered through the prism of Ukrainian state-building of the twentieth century.

The authors, analyzing only separate publications (monographs, popular science books, textbooks and manuals) of the historian and political scientist, focus on the main areas of his scientific activity: research on the political history of Transcarpathia, coverage of epoch-making events in the life of the Ukrainian Greek Catholic Church, study of national liberation struggles of Ukrainians during the twentieth century (history of the OUN-UPA, the role and place of Metropolitan Andrey Sheptytsky in national and world history), current aspects of Historical and Political science in Ukraine and Transcarpathia, problems of Ukrainian and world geopolitics.

At Uzhhorod National University, Mykola Vehesh went through a path from a graduate student at the Department of History of Ukraine to the head of the department, dean of the Faculty of History and rector (2005-2012). His scientific and educational works have been published both in Ukraine (“Ukrainian Historical Journal”, “Science and Society”, “Modernity”, “Bell”) and abroad (USA, Canada, Great Britain, Czech Republic, Slovakia, Hungary, Croatia, Romania). For many years he is actively cooperating with prestigious domestic encyclopedic publications (“Encyclopedia of the History of Ukraine”, “Encyclopedia of Modern Ukraine”, “Encyclopedia of the History of Transcarpathia”). Mykola Vehesh's multifaceted scientific and pedagogical activity is highly appreciated at the state level. He is a Chevalier of the Order of Merit of the third and second degrees, “Excellent Representative of Education of Ukraine”, winner of the Avgustyn Voloshyn Prize, of Vasyl Grendzha-Donsky Prize, of Academician Ivan Krypyakevych Prize, Honorary Doctor of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Honored Professor of Uzhhorod national University. He has prepared 19 doctors and candidates of sciences.

Key words: political history, Political Science, Uzhhorod National University, Carpathian Ukraine, Avgustyn Voloshyn, history of the Ukrainian Greek Catholic Church, geopolitics, biography, bibliography, historiography.

Постановка проблеми

Карпатська Україна (1938-1939 рр.) - важливий період не тільки крайової, але й вітчизняної історії в цілому. Він по праву вважається одним із важливих етапів українського державотворення. Зрозуміло, що в часи гортіївської окупації краю та радянську добу національно-визвольні змагання українців Закарпаття змальовувалися тільки чорними фарбами. І лише з кінця 1980-х років ситуація почала змінюватися на краще. А найбільша заслуга в цьому тоді ще молодого історика Миколи Миколайовича Вегеша. Він у ті неоднозначні часи не побоявся взятися за вивчення вищезгаданих подій. Відтоді минуло понад три десятиріччя. Сфера наукових зацікавлень науковця суттєво розширилася. Вона охоплює різнопланову проблематику: дослідження політичної історії Закарпаття 1918-2022 років, актуальні писання історії Української Греко-Католицької церкви в період тоталітаризму, сторінки історії національно-визвольних змагань на західноукраїнських землях між двома світовими війнами, боротьбу УПА в роки Другої світової війни. Чільне місце в науковій роботі М. Вегеша посідають різноманітні проблеми політичної науки і геополітики. Зараз наш колега - відома в наукових і політичних колах людина, він - доктор історичних наук, професор кафедри політології та державного управління. Його фахові здобутки та майбутній життєвий ювілей і спонукали нас до написання цієї статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Життєвий шлях і окремі аспекти наукової та освітньо-культурної діяльності М. Вегеша вже перебували в центрі уваги дослідників. Одними з перших це зробили відомий закарпатський письменник В. Фединишинець [166] та педагог В. Туряниця [164]. Вищеназвані автори спричинилися до видання бібліографічних покажчиків М. Вегеша. Професор М. Токар зробив скрупульозний аналіз наукових публікацій ученого, присвячених Августину Волошину і Карпатській Україні [161-163], зауваживши, що Микола Вегеш «підтверджує реноме плеяди вітчизняних історичних шкіл, адже він є талановитим учнем відомого українського історика, доктора історичних наук, професора Володимира Грабовецького, який так само був одним із учнів академіка Івана Крип'якевича» [163, с. 4]. Відомий український мовознавець М. Зимомря висвітлив наукову діяльність М. Вегеша крізь призму дослідження державотворчих процесів у Карпатській Україні [143]. Дещо подібною в цьому плані є стаття М. Зана [141]. Окремі аспекти роботи вченого на посаді ректора Ужгородського національного університету охарактеризував член-кореспондент НАН України С. Віднянський [134]. Місце Миколи Вегеша в історії краю та університету знайшло своє відображення в низці узагальнюючих праць [123-132]. Енциклопедичний нарис про свого учня опублікував В. Грабовецький [138]. Діяльність М. Вегеша на посаді декана історичного факультету УжНУ висвітлена в монографіях та довідникових виданнях [139, 151-157]. Біографічний портрет ученого помістив на сторінках «Енциклопедії культури русинів» відомий канадсько-американський історик, закордонний член НАН України П. Р. Магочій [174]. Президент України Віктор Ющенко (2005-2010) у «Вітанні учасникам, організаторам і гостям творчого звіту художніх колективів Закарпатської області» 11 грудня 2009 р. зарахував Миколу Вегеша до видатних особистостей, серед яких назвав Івана Чендея, Федора Потушняка, Петра Скунця, Йосипа Бокшая та багатьох інших [168].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Незважаючи на те, що у вищеназваних публікаціях частково висвітлювалися окремі аспекти життєвого шляху і різносторонньої діяльності Миколи Вегеша, досі ще не існує цілісного його портрета як провідного науковця політичної історії Закарпаття ХХ століття, відомого педагога і культурно-освітнього діяча.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою дослідження є проаналізувати життєвий шлях та наукові здобутки доктора історичних наук, професора Миколи Вегеша, акцентуючи на працях із політичної історії та політології.

Виклад основного матеріалу дослідження

Микола Вегеш народився 28 листопада 1962 р. в смт Міжгір'я Міжгірського (тепер Хустського) району Закарпатської області в родині службовців. У 1984 р. закінчив історико-педагогічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту (тепер Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника). У 1984-1990 рр. був вчителем історії та суспільствознавства Синевирської СШ, що на Міжгірщині. Згодом навчався в аспірантурі. З листопада 1993 р. працює в Ужгородському університеті на таких посадах: асистент (1993-1994) та доцент (1994-1997) кафедри історії України; доцент (1997-2000), професор (2000-2002) та завідувач (2002-2011, 2016-2022 рр.) кафедри політології; декан історичного факультету (2004-2005). У 2005-2012 рр. - ректор Ужгородського університету. Крім того, очолював за сумісництвом Інститут карпатознавства (2000-2004) та НДІ політичної регіоналістики УжНУ (2009-2012 рр.) [151, с. 161-164].

Професор Микола Вегеш - відомий вітчизняний вчений. Бібліографія його публікацій налічує понад 1000 позицій. Тут ми виділимо головні напрямки його дослідницьких пошуків.

Головна наукова тема, вивченню якої колега присвятив понад три десятиріччя, торкається такого важливого періоду крайової історії, як Карпатська Україна. Як уже було сказано, ця проблема привернула увагу історика ще у 80-х рр. ХХ ст. Ставши аспірантом, Микола Вегеш під керівництвом спочатку проф. Василя Ілька, а згодом проф. Володимира Задорожного наполегливо, цілеспрямовано і систематично працював над вивченням обраної теми. Він ґрунтовно опрацював матеріали Державного архіву Закарпатської області. Проаналізував і праці попередників, написані переважно на основі марксистсько-ленінської ідеології. Розшукав окремих учасників досліджуваної події і зафіксував їх спомини. До закінчення аспірантури він не тільки написав дисертацію, але й мав низку наукових публікацій, у тому числі дві книги [43, 85]. У студіях історик показав розвиток промисловості, сільського господарства та торгівлі на Закарпатті наприкінці 1930-х років. Він також приділив чільне місце характеристиці внутрішньополітичного становища Карпатської України, зокрема розкрив питання виникнення Карпатської Січі, підготовки і проведення виборів до Сойму, показав внесок українців Східної Галичини, Північної Буковини і Наддніпрянської України у розбудову Карпатської України, боротьбу січовиків проти угорських окупантів тощо. Підсумовуючи, можна сказати, що М. Вегеш уперше змалював об'єктивну картину розвитку подій на Закарпатті в період із жовтня 1938 р. і по березень 1939 р. Логічним наслідком дослідницьких пошуків у цьому напрямку став успішний захист кандидатської дисертації в березні 1994 р. [46].

Захистивши кандидатську дисертацію, М. Вегеш продовжив дослідження обраної проблеми. Тепер він почав вивчати Карпатську Україну в контексті міжнародних відносин другої половини 30-х рр. ХХ ст. Найбільш глибоко і комплексно ця проблема розкрита у докторській дисертації (захищена у вересні 1998 р.) [28] та низці монографій (написаних одноосібно або у співавторстві) [4-7, 12, 14-16, 19, 25, 33-34, 37, 42, 44-46, 48-50, 58]. У цих та інших студіях науковець уперше показав місце, роль і значення Закарпаття в зовнішньополітичних концепціях і політиці Німеччини, Італії, Угорщини, Польщі, Румунії, Югославії... На основі глибокого і всебічного опрацювання архівних документів (у тому числі й зарубіжних архівосховищ) Микола Вегеш об'єктивно висвітлив взаємовідносини керівництва Карпатської України з різними політичними об'єднаннями і організаціями та урядами окремих європейських держав. Він також зробив об'єктивний аналіз державно-правового становища Закарпаття в досліджуваний період. Погоджуємося з думкою дослідника про те, що Августин Волошин орієнтувався на Німеччину тільки тому, що вбачав у ній гаранта територіальної цілісності Карпато-Української держави (на жаль, інтереси правлячих кіл Угорщини, свого союзника, Гітлер поставив вище державницьких потуг закарпатських українців). Додамо, що М. Вегеш скрупульозно простежив етапи вивчення вищезазначеної проблеми (як вітчизняними, так і зарубіжними вченими) і запропонував власну її періодизацію [50, с. 9-80]. У співавторстві з професором С. Федакою дослідник видав найповніші бібліографічні довідники з історії Карпатської України [119-120].

Крім синтетичних праць з проблем Карпатської України, М. Вегеш написав низку досліджень, у яких розкриваються окремі актуальні аспекти досліджуваної теми. Також велику увагу історик приділяв вивченню життєвого шляху, політичної та державної діяльності видатних діячів Карпатської України. Серед них треба назвати Августина Волошина, Михайла Бращайка, Юлія Бращайка, Василя Ґренджу-Донського, Степана Клочурака, Михайла Колодзінського (Гузара), Федора Ревая, Юліана Ревая, Івана Рогача, Вікентія Шандора та ін. [1-3, 58, 60, 71, 72, 89-90, 97, 115-118, 144-145]. У співавторстві з визначним українським істориком С. Віднянським М. Вегеш написав найґрунтовніший на цей час політичний портрет (монографія витримала три перевидання) А. Волошина [66-67, 135] - Героя України (2002), президента Карпатської України (1939), видатного культурного, громадсько-політичного і державного діяча, загальновизнаного лідера українського національно-культурного напряму в міжвоєнному Закарпатті, з іменем якого цілком закономірно пов'язують національне відродження закарпатських українців у першій половині ХХ ст. У книзі йдеться про історичні умови формування світогляду, національно-культурної орієнтації та політичних поглядів А. Волошина, його церковно-релігійну, культурно-освітню, педагогічну і громадсько-політичну працю та діяльність на чолі автономного уряду Підкарпатської Русі - Карпатської України і внесок у розбудову Карпато-Української державності напередодні Другої світової війни, а також про життя в еміграції і останні дні президента Карпатської України, закатованого 77 років тому в радянських в'язницях. З використанням нових джерел і новітніх історіографічних здобутків із теми дослідження автори наголошують на маловивчених і дискусійних питаннях, пов'язаних насамперед із політичною діяльністю Волошина та оцінкою Карпатської України як одного з етапів українського державотворення і феномена української історії.

Микола Вегеш виступив науковим консультантом документального фільму із циклу передач «Третій відділ» «1939-й. Карпатська Україна» (режисер Олександра Мазер). Він також взяв участь у створенні документального фільму Закарпатської обласної державної телерадіокомпанії «Тиса» «Гіркота солодкої землі», присвяченому Августину Волошину і Карпатській Україні (режисер і автор сценарію Дмитро Кешеля). Стрічка визнана кращою публіцистичною роботою в галузі журналістики 2009 року і відзначена Премією імені В'ячеслава Чорновола. На основі книг Миколи Вегеша і Олександра Пагірі Василь Петрушко створив документальний фільм «Битва за Закарпаття. Карпатська Україна».

Підкреслимо, що в коло наукових зацікавлень ювіляра входять не тільки питання Карпатської України. Він досліджував низку інших проблем, а саме: національно-визвольні змагання українців Східної Галичини і Закарпаття у першій половині ХХ ст. [58, 68, 84, 112-114, 142], діяльність Української Повстанської Армії [51, 52, 83, 84, 94], угорську іреденту на Закарпатті у міжвоєнний період [70], становище українців Румунії після 1945 року [77, 82], заснування та розвиток Ужгородського державного (національного) університету [62, 64, 73]. Найсолідніша праця з цього питання - це монографія «Ужгородський національний університет: історія і сьогодення» (Ужгород, 2007). Чимало розвідок він присвятив відомим діячам вітчизняної історії - Михайлу Драгоманову, Михайлу Грушевському, Олегу Ольжичу, Андрею Шептицькому, Михайлові Колодзінському та ін. [1-2, 47, 58, 76, 106, 175]. Вищеназвані проблеми, які впродовж багатьох років досліджував М. Вегеш, найповніше представлені на сторінках його багатотомних видань - «Історичні дослідження» [30-36] та «Історія і політика» [38-41]. Нещодавно у Видавничому домі «Гельветика» побачила світ фундаментальна монографія за співавторства Миколи Вегеша «Політична історія Закарпаття крізь призму українського державотворення» [96]. У ній на основі величезного масиву архівних і опублікованих джерел, використання останніх здобутків української та зарубіжної історіографії, зроблена успішна спроба комплексно дослідити соціально-економічне, культурне і політичне становище Закарпаття в першій половині ХХ століття крізь призму державотворчих процесів в Україні. Автори монографії простежили складний історичний процес еволюції закарпатських русинів від народу-племені до усвідомлення себе частиною української політичної нації. Значна увага приділена висвітленню національно-визвольної боротьби закарпатських українців у 1918-1919 роках, яка увінчалася проголошенням славнозвісної Гуцульської республіки та державотворчим процесам у Карпатській Україні напередодні Другої світової війни. Об'єктивно і неупереджено аналізується діяльність Народної ради Закарпатської України в перші післявоєнні роки.

Низку публікацій, у тому числі й окремих видань, він має про свого вчителя - професора Володимира Грабовецького (1928-2015) [13, 17, 20, 26, 69, 75]. Саме завдяки його зусиллям побачили світ п'яте і шосте видання бібліографічного покажчика видатного українського історика [17]. «Ти один з тих моїх учнів, який по-справжньому не забував свого вчителя і гідно оцінив у своїх книгах про мене мою скромну працю. - писав В. Грабовецький М. Вегешу. - Хто знає як склалося б, коли б на моєму шляху не зустрівся незабутній мій вчитель Іван Крип'якевич. Але я його не забуваю, бо він повірив у мою наукову перспективу і став моїм наставником в тих нелегких 50-60-х роках минулого століття... Бажаю тобі наснаги в науковій творчості і гідно вести своїх учнів Ужгородської історичної школи на початку нового 21 століття» [133].

Займається Микола Вегеш й історією Греко-Католицької церкви [1-2, 27, 91-93, 106 ]. У колективній монографії «У Соборі Святого Юра: сторінки історії Української Греко-Католицької церкви» висвітлено історичну роль УКГЦ в суспільному житті України. На маловідомому джерельному матеріалі аналізуються церковно-релігійні трансформації в західному регіоні. Особливу увагу приділено життєдіяльності церковних структур після відновлення незалежної України. Автори простежують основні віхи життя митрополита Андрея Шептицького. Головна увага приділяється з'ясуванню аспектів наукової, освітньої та екуменічної спадщини визначного церковного, культурного і громадсько-політичного діяча України. У монографії також йдеться про взаємовідносини Галицького митрополита з діячами Закарпаття. Зокрема, висвітлюється позиція А. Шептицького стосовно проголошення в березні 1939 р. Карпатської України.

Микола Вегеш опублікував більше сотні статей на сторінках престижних енциклопедичних видань «Енциклопедія історії України», «Енциклопедія Сучасної України», «Малий словник історії України», «Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник», «Енциклопедія Закарпаття ХХ століття» тощо. Його співпрацю з «Енциклопедією Сучасної України» високо оцінив академік НАН України Іван Дзюба. У листі до М. Вегеша головний редактор ЕСУ писав: «Я не просто вдячний Вам, я просто зворушений тим, як Ви відгукнулися на потреби ЕСУ. Нам би в кожному регіоні такого співробітника, то не довелося б тут нам мучитися, збираючи по крихті інформацію... Усі Ваші 55 гасел (плюс раніше надіслані) безумовно підуть. Вони ідеально збігаються з тим, чого ми хочемо [1) максимально широке коло явищ і осіб, що «складають» у сумі Україну ХХ ст.; 2) виклад точний і лаконічний, але вичерпний], - із чим так важко погодитися авторам, «вихованим» на УРЕ. Усе, що Ви подасте, піде, навіть якщо вже є написане іншими авторами, - у Вас «добротніше»! Не дивуйтеся, що я пишу від руки і ніби в приватному порядку. Просто офіційною поштою буде довше, крім того, як я сам вкинув листа в скриньку, то вже знаю, що діло зробив. Бажаю добра і праці! І. Дзюба» [133].

Завершуючи мову про наукові здобутки колеги, зауважимо, що в останній період він більше працює в царині політології (переважно геополітики). Частина його студій із цієї тематики увійшла до уже згадуваного 4-томника «Історія і політика» (Ужгород, 2005). А ще побачили світ наступні видання: «Західна геополітика в іменах» (Ужгород, 2003), «Геополітика в іменах» (Ужгород, 2011), «Геополітична енциклопедія» (Ужгород, 2017) [21, 22, 56-57, 61, 63, 107-110]. До підручника «Геополітика в постатях і термінах», написаного у співавторстві з М. Палінчаком і В. Петрінком, увійшли нариси про засновників науки, яка протягом тривалого часу вважалася забороненою в колишньому Радянському Союзі - Фрідріха Ратцеля, Рудольфа Челлена, Карла Гаусгофера, Алфреда Тейлора Мегена, Ніколаса Спайкмена та багатьох інших. Автори не обійшли увагою також яскравих представників теорії географічного детермінізму, довівши, що початки геополітики слід шукати у найдавніші часи. Саме тому в пропонованому читачам виданні також йдеться про Аристотеля, Гіппократа, Цицерона, Макіавеллі, Монтеск'є... Основні погляди визначних геополітиків згруповано в окремі розділи «Німецька геополітика», «Італійська геополітика», «Англійська геополітика», «Скандинавська геополітика», «Американська геополітика», «Французька геополітика», «Російська геополітика», «Українська геополітика». Значну увагу відводиться висвітленню місця України в сучасному геополітичному просторі [108]. За редакцією М. Вегеша побачив світ підручник «Політологія», який витримав три видання й був рекомендований Міністерством освіти і науки України для студентів і аспірантів вітчизняних вишів [160]. У співавторстві з В. Боднаром і В. Худаничем Микола Вегеш ще на початку 1990-х років видав унікальні навчальні посібники «Становлення і розвиток політичної думки в Україні» [11] та «Історія української державності» [8], які позитивно оцінили рецензенти. Особливо плідною була співпраця з колегами по кафедрі політології і державного управління М. Заном і Ю. Остапцем [86-88, 100-105].

У наступній частині своєї статті торкнемося здобутків М. Вегеша в царині педагогіки і методики. Безперечно, він має педагогічний дар. Підтвердженням цьому слугує і той факт, що уже в 23 роки його було обрано керівником Міжгірського методичного об'єднання вчителів історії. І він успішно справлявся з покладеними на нього обов'язками. В університеті викладав такі курси, як «Історія України», «Політологія», «Зовнішня політика України», «Методика викладання політичних дисциплін» та спецкурс «Суспільно-політичні процеси на Закарпатті в 20-30-х рр. ХХ ст.» Він завжди демонстрував чудове знання фактичного матеріалу, вміння викладати його логічно, послідовно і доступно у взаємозв'язку з раніше вивченими темами, розуміння студентської психології тощо. Його заняття динамічні, пізнавальні і заставляють студентів працювати. Неабияким попитом у студентів закладів вищої освіти користуються методичні рекомендації, розроблені М. Вегешем. Перш за все йдеться про викладання навчальних дисциплін «Організація і проведення наукових досліджень», «Основи наукових досліджень», «Політична географія і геополітика», «Геополітика», Презентація наукових результатів та управління науковими проектами» [18, 22, 24, 53-57, 63, 110] тощо.