Педагогічна термінологія Стефана Коваліва: до питання про становлення наукової мови в Східній Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічна термінологія Стефана Коваліва: до питання про становлення наукової мови в Східній Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Світлана Гірняк

доктор філологічних наук

доцент кафедри філологічних дисциплін та

методики їх викладання у початковій школі

Дрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка (Дрогобич, Львівська область, Україна)

Анотація

ковалів учитель новатор лексика

Мова завжди була і залишається чинником ідентифікації народу. Вона розвивається в суспільстві та не може існувати без людей, які сприяють її розвитку і становленню на різних історичних етапах. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. - це період широкого застосування і використання української мови в Східній Галичині в найрізноманітніших сферах літературної, наукової та просвітницької діяльності.

У статті окреслено етапи становлення С. Коваліва як учителя-новатора і письменника; розкрито погляди Осипа Маковея й Івана Франка на його творчість. Відомий літературознавець М. Шалата справедливо зазначає, що «такої вірності географічно локальній темі, як у Стефана Коваліва, в українській літературі треба довго шукати, а такої манери письма взагалі не знайти. Твори С. Коваліва мають як літературну, так і історико-пізнавальну цінність. Їх читаючи, пізнаєш, яке-то хижацьке було тогочасне суспільство і як не просто було в нім залишатися Людиною».

Проведений аналіз засвідчує, що С. Ковалів на сторінках методичних праць і художніх творів на педагогічну тематику активно використовує лексичні одиниці (як питомі, так і запозичені), серед яких діалектизми, канцеляризми, терміни (професіоналізми), що безпосередньо пов'язані з освітнім процесом, а також нетранслітеровані конструкції різного типу й обсягу. Водночас це дає підстави стверджувати, що ядро ідіолекту Стефана Коваліва, як і інших представників педагогічного цеху, зокрема Уляни Кравченко, Константини Малицької, становить лексика професійна, властива спілкуванню освіченої, культурної верстви, тоді як аудиторія, якій представники української галицької інтелігенції кінця ХІХ - початку ХХ ст. адресують свої твори - це як широкий загал, так і інтелігенція, освічений читач Східної Галичини і Наддніпрянщини.

Ключові слова: мовні особливості, педагогічна термінологія, Стефан Ковалів, Іван Франко, Осип Маковей, Східна Галичина.

Svitlana Hirniak, Doctor of Philology, Associate Professor at the Departmant of Philological Sciences and Methods of Teaching in Elementary School of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University (Drohobych, Lviv region, Ukraine)

Stefan Kovaliv's pedagogical terminology: to the question of scientific language formation in Eastern Galicia of the late XIX - early XX century

Abstract

A language has always been and remains a factor of the nation identification. It develops in the society and cannot exist without people who contribute to its development and formation at different historical stages. The end of the XIX - the beginning of the XX century is a period of widespread use of the Ukrainian language in Eastern Galicia in various areas of literary, scientific and educational activities.

The article outlines the stages of Stefan Kovaliv's career as a teacher-innovator and writer; Osyp Makovey's and Ivan Franko's views on his creative work are revealed. A well-known literary scholar M. Shalata points out that “such a fidelity to a geographically local topic as that of Stefan Kovaliv must be long looked for in the Ukrainian literature and such a manner of writing is not found at all. Stefan Kovaliv's works have both literary and historical-cognitive value. Reading them, you find out what a predatory society it was at that time and how difficult it was to remain a Man”.

The conducted analysis shows that Stefan Kovaliv actively uses lexical units (both native and borrowed) on the pages of his methodological and literary works on pedagogical themes. Among them there are dialectisms, stationery names, terms (professionalisms), which are directly related to the educational process, as well as non-translated constructions of various types and sizes. At the same time it gives grounds to claim that the core of the idiolect of Stefan Kovaliv, as well as other representatives of the pedagogical workshop, in particular Ulyana Kravchenko, Konstantyna Malytska, is a professional vocabulary peculiar to the communication of the educated, cultural group, whereas the audience (both common people and intelligentsia), to which the representatives of the Ukrainian Galician intelligentsia of the late XIX - early XX century address their works is an educated reader of Eastern Galicia and Naddnipryanshchyna.

Key words: language peculiarities, pedagogical terminology, Stefan Kovaliv, Ivan Franko, Osyp Makovej, Eastern Galicia.

Стефан Ковалів (25.12.1848 - 26.04.1920 рр.)

До 100-х роковин від дня смерті Стефана Коваліва

Постановка проблеми

Стефан Ковалів - учитель за покликанням і професією, не тільки педагог-практик, а й методист (автор 40 педагогічних статей), історик-дослідник (вивчав історію краю - рідного Борислава - «галицької Каліфорнії»); письменник (зростав під впливом І. Франка), написав цикл оповідань для дітей і молоді (відомо понад 150 його оповідань і нарисів). С. Ковалів закликав пам'ятати, що «найбільше щастя і багатство - це залишити по собі в народі чесне ім'я і добру пам'ять». Попри те, що творча спадщина С. Коваліва багатогранна і різножанрова, об'єктом нашої уваги стали методичні праці учителя-новатора та художні твори, в яких він описує стан народної освіти в Східній Галичині, розповідає про непросту долю вчителів, а також змальовує шкільне життя дітей, які мали жагу до навчання.

Актуальність нашого дослідження вбачаємо у тому, що аналіз фахової мови освітян, яку використовує С. Ковалів на сторінках методичних праць і художніх творів, дасть змогу схарактеризувати особливості становлення і розвитку педагогічної термінології в Східній Галичині, а також цілісно висвітлити соціальні аспекти функціонування української мови на цих теренах на межі ХІХ-ХХ ст.

Аналіз досліджень

Серед праць, які розкривають особливості мови галичан, можемо назвати наукові розвідки: Ю. Шевельова «Внесок Галичини у формування української літературної мови» (Шевельов, 2003), Л. Ткач «Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.» (Ткач, 2007), І. Гавриш «Розвиток українського наукового стилю 20-30-х років ХХ століття (на матеріалі науково-технічних текстів)» (Гавриш, 2001), а також публікації І. Матвіяса (Матвіяс, 2002), В. Кононенка (Кононенко, 2008) й інших мовознавців.

Мета статті - проаналізувати мовні особливості методичних праць і художніх творів на педагогічну тематику Стефана Коваліва, схарактеризувати фахову термінологію, використовувану вчителем-новатором, що так стрімко розвивалася в Східній Галичині на зламі ХІХ-ХХ ст.

Виклад основного матеріалу

Талановитий письменник і вчитель кінця ХІХ - початку ХХ ст. Стефан Михайлович Ковалів (псевд. - Дрозди- шин, Дрозд, Стефан П'ятка, Плескачка, Естко й ін.) народився 25 грудня 1848 р. в селі Брониця колишнього Дрогобицького повіту (тепер Львівська область) у дуже бідній селянській сім'ї. Читати і писати навчили хлопця сільський дяк Андрій Дем'янів і писар Микола Ганкевич (Івасенко, 1998: 2); закінчив школу оо. Василіан у Дрогобичі, в якій згодом навчався Іван Франко, деякий час наймитував, проте бажання вчитися привело його до Перемишля. Ось як про період здобуття освіти С. Ковалівим згадує Осип Маковей: «До народної школи ходив Стефан у Дрогобичі у оо. Василиян; потім учив ся в низшій реальній школї в Перемишлї. Заки вступив до учительської семінарії, був дякоучителем у Сарнах, Торгановичах і учителем у Городищі і у своїм ріднім селї Броницї. Всюди любили його і всюди лишав по собі гарну память» (Маковей, 1900: 82).

1875 р. блискуче закінчує Львівську учительську семінарію й отримує диплом першого ступеня, у якому було зазначено: «Дуже добре обдарований до самостійного ведення уряду учительського з викладовою польською і руською мовою» (Гетьман, 2006: 25). С. Коваліву пропонували залишитися викладачем у цьому навчальному закладі, однак «По скінченю учительської семінарії у Львові Ковалїв вернув на ново до рідного села Броницї в р. 1875 і тут працював чотири роки. Його заходами поставлено там гарний будинок шкільний, але в нїм Ковалїв довго не побув, мусїв 1879 р. покинути рідне село і та школа лишилася пусткою (В Галичинї багато шкіл стоїть від часу до часу пусткою: нїби нема учителів; а в краю ще тепер 60% неписьменних людей!). Того року 1879 перенесли його на посаду в Борислав і тут він живе й доси управителем величезної народної школи. В роцї 1881 став він писати до Приятеля дітей повістки і педагогічні статї» (Маковей, 1900: 82).

Із 1879 р. і до смерті, понад 40 років, учителює «Сидить собі у «галицькій Каліфорнії», в Бориславі, працює в школї і «на сьвіт» не показуєть ся: в кружках львівських лїтераторів довгі лїта ніхто його не бачив і не знає, чи він старий, чи молодий» (Маковей, 1900: 82). Робота в народній школі допомогла С. Коваліву реалістично розповісти про стан народної освіти у Східній Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема про непросту долю вчителів, жахливі умови вчительської праці та мізерну зарплатню, постійні переслідування прогресивних учителів із боку держави, а також про дітей, які мали жагу до навчання, однак змушені були тяжко працювати, щоб заробити на шматок хліба.

С. Ковалів був не просто вчителем, а педагогом-новатором, він намагався поєднати теоретичний виклад матеріалу з практикою, а для цього створив хімічну й фізичну лабораторію, ставок, у якому розводив різні види риб, невеликий зал для занять фізкультурою, часто організовував дітям екскурсії, під час яких знайомив їх із географією і прищеплював любов до рідного краю, його історії, традицій і звичаїв, оскільки серед учнів С. Коваліва були представники різних національностей і віросповідань. У школі функціонував створений педагогом учнівський хор.

Робота у школі була виснажливою, оскільки «фрекванция дітей у школї більшала, треба було по девять годин денно займати ся самою школою; і ті відносини не змінили ся, але ставали щораз труднїйшими [...] в Галичині на полї народного шкільництва невідрадні відносини: учителї дуже зле винагороджувані за свою працю, службові відносини невільничі, учителів усе за мало, а між тим, які є, значне число учительок <...> не завсїди вони приготовані відповідно, бо жіночих учительських семінарий дуже мало, або знов не годні дати собі раду в таких величезних школах з 1200 дїтьми! Де тут найти просто вільну годину на літературну роботу?» (Маковей, 1900: 83).

Будівля, у якій учителював С. Ковалів, збереглася дотепер. У цьому непримітному приміщенні в центрі міста Борислава 1887 р. працювало 5 вчителів і навчалося 500 учнів, у 1899 р. - 1200, а 1908 р. - 2 300 школярів, яких навчали 29 учителів, у класах було по 60-65 учнів (Івасенко, 1998: 2).

Умови праці у школі були важкими, проте вірним другом і надійною опорою С. Коваліва була його сім'я, зокрема дружина, яка також була «прихильна до мужицької стріхи і хліборобів <.> піддержувала його в житю, так що він не запропастив ся в тім гнїздї розпусти і гнилї, яким є Борислав. Коли тілько мав яку вільну годину, то писав, прихапцем писав, що бачили очи, що відчувала душа. Писав і посилав до часописий і нераз аж по лїтах довідував ся припадком, що се або те його оповіданє надруковане» (Маковей, 1900: 83).

Іван Франко цінував творчість С. Коваліва і стверджував: «Гостра спостережливість, жвавість оповідання, гумор і щира любов до народу є його достоїнством» (Франко, 1982: 15), а Осип Маковей зауважував: «Стефана Кавальова я причислив ся до групи галицьких письменників, у котрій бачу Івана Франка, Василя Стефаника, Олексу Мартовича, Тимофія Бордуляка і пок. Михайла Петрушевича. Як артист, Франко може з кожним з названих письменників станути до суспільництва, але знанєм селянського житя вже перевершили його ті письменники. Крім того кожний з них - майстер у своїм родї, бо кожний дивить ся на селян своїми очима» (Маковей, 1900: 90).

Співець галицької Каліфорнії писав про те, що добре знав: життя і психологію краю, героями його оповідань були народні вчителі та діти-школярі, вихідці з бідних робітничих сімей. «Подумати тілько: живе у малім місточку, у правдивій Содомі, учитель; у нього і свої клопоти і страшенна праця в школї; він на власній шкурі зазнав нещасних галицьких «порядків» - і той чоловік ще находить у собі стілько сили, щоби в оповіданнях - а він написав їх кількадесять! - звернути увагу і инших людей на те, що він побачив і що його заболіло! Праця - справдї гідна найвищої похвали, бо хоч вона авторови не принесла ніякої матеріяльної користи, за те в читачах збудила нео- дну благородну думку. У сїм найбільша заслуга таких оповідань», - зазначає Осип Маковей (Маковей, 1900: 91).

С. Ковалів - постійний учасник крайових учительських конференцій, автор не лише художніх, публіцистичних, науково-популярних та історико-краєзнавчих праць, а і статей до підручників, укладачем яких часто був. За підрахунками дослідників, перу С. Коваліва належить близько 40 педагогічних статей і методичних розробок, які досі залишаються невідомими педагогічній спільноті.

Помер Стефан Ковалів 26 квітня 1920 р. від серцевого нападу й похований на цвинтарі по вулиці Потік у Бориславі. «Дитина убогих родичів. Нуждою і бідою продирався до науки і світла, щоби то світло дати потім своєму народу. Попри свою учительську працю находив ще час для літературної праці. З многих його оповідань віє щира, сердечна любов до тих, «що вміють коритися і гнутися», до свого обездоленого народу. Він радів радістю свого народу і плакав його сльозами. Легкою нехай буде Тобі та руська земля, котру Ти так щиро любив, а народ, для котрого Ти так тяжко працював, вспом'яне Тебе добрим тихим словом та сирітською сльозою», зазначалося в некролозі про С. Коваліва, що був опублікований у газеті «Прикарпатська Русь» (Івасенко, 1998: 2). Ім'я С. Коваліва носять одна зі шкіл міста Борислава та вулиця. Письменник і журналіст Анатолій Власюк справедливо стверджує, що сьогодні вже настав час «вивести із забуття цього воістину європейського письменника» (Власюк, 2012).

Серед творів С. Коваліва, у яких розповідається про стан народної освіти у Східній Галичині, можемо назвати оповідання «На прічках», «Свій по званню», «Незварені яблука», «В остатній лавці», «Чоловіколюбець», «З мужицької школи», «На Дрімайловім пустирищу», тоді як у творах «Прогулка верхи», «Очертанє грама», «З кількох тисяч один» узагальнено педагогічний досвід автора. Писав С. Ковалів і методичні статті, в яких аналізував окремі підручники, подавав рекомендації щодо вивчення математики, рідної й іноземних мов, співів й інших навчальних дисциплін. Педагог уважав: читання й писання є тим засобом, «що усуне з лиця землі недовір'я, збагатить матерню мову, взнесе нарід о один ступень духовного життя висше» (Ковалів, 2009: 76). Учитель-новатор підкреслював потребу створення такої школи, де б навчали дітей рідною мовою, та наголошував: «Мови учить метода практична, а методою сею є сам учитель» (Ковалів. 2009: 78). Його виступи на захист рідної мови, зауважує В. Гетьман, мали важливе значення для розвитку народних шкіл, допомагали передовим учителям у їхній діяльності (Гетьман, 2006: 73-74). С. Ковалів один із перших в українській літературі створив оригінальний жанр педагогічних нарисів. Його художні замальовки педагогічного процесу показують взаємовідносини вчителя і учнів як під час навчального процесу, так і на екскурсіях, прогулянках, пришкільній ділянці й ін. Епіграфом до статті С. Коваліва «Одвічальність учителя-педагога» стали слова: «У школі мучилось, росло, У школі й сивіть почало, У школі й дурня поховають...», а в іншій статті додає: «Оно так справді й є: чоловік все в школі, все чогось нового научиться, якусь крихтичку досвіду придбає в крузі своєї діяльности і в міру спосібностій духовних, в міру свого образованя зуміє сей досвід вихіснувати до відповідних цілей» (Ковалів, 2009: 131).

У текстах методичних праць і художніх творах на педагогічну тематику С. Коваліва чимало лексичних одиниць (як питомих, так і запозичених), серед яких діалектизми, канцеляризми, терміни (професіоналізми), безпосередньо пов'язані з освітнім процесом, а також нетранслітеровані конструкції, як-от:

гадка «[Сократ] довів ... основну гадку нашого шкільництва» (Ковалів, 2009: 80) - Гадка думка (ЛЛ 2012: 178); Гадка 1. Те саме, що думка (Ткач І: 78-79);

едукация «цілю каждої едукациї єсть виховнє молодіжи в напрямі моральнім» (Ковалів, 2009: 80) - Едукация. Освіта, виховання / пол. edukacja, заст. - виховання, освіта, edukowac, заст. - виховувати, давати освіту (Ткач І: 112);

квестия «Важну також квестию порушено щодо заняття молодіжи в шкільних огородах» (Ковалів, 2009: 85) - Квестія, ї, ж., зах. Проблема; питання (СУМ-11 ІУ: 133); Квестія - питання (ЛЛ 2012: 355); Квестія - полонізм, пор. з польськ. kwestia «справа, що потребує розгляду; завдання, проблема» (MSJP: 377); Квестія, квестия - проблемне питання, справа, яка потребує обговорення й розв'язання [Ткач І: 171];

лєкция «[учень] ошибки ті повторяв до кінця лєкциї (Ковалів, 2009: 78) - Лекція - урок (ЛЛ 2012: 411);

поступ «а поступ поміж молодіжжю значний» (Ковалів, 2009: 76) - Поступ, у ч. 2. чого, який, а також без додатка або означ., перен. Поступальний розвиток по висхідній лінії, перехід від нижчого рівня до вищого; прогрес. Вічний революцьонер Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Він живе, він ще не вмер (І. Франко, X, 1954, 7) (СУМ-11 VII: 383); Молодіж, дежі, ж., діал., Молодь (СУМ-11 IV: 787);

огород «огород шкільний - то легкий предмет» (Ковалів, 2009: 84) - Огород - сад / пол. ogrod - сад, ogrod zoologiczny - зоопарк, зоосад; нім. der Garten - сад, der Gemisegarten - город, zoologischer Garten - зоопарк, зоосад (Ткач І: 233-234);

професор «Директор семинариї учительскої в Станіславові п. Турчинський, будучи гімназіальним професором, мав звичай на годині польского язика вмісто граматики диктовати добірні приміри, з котрих правила граматичні самі випливали» (Ковалів, 2009: 80) - Професор, а, ч. 2. зах. Учитель (СУМ-11 VIII: 332);

реґулямін «книжка ся [«Powinnosci nauczyciela»] містила в собі <...> в осібній главі суть повинностей учителя - рід нашого реґуляміну» (Ковалів, 2009: 81] - Реґулямін устав (ЛЛ 2012: 629); Реґулямін. Регламент, розпорядок, приписи / пол. regulamin - розпорядок, устав, regulamin obrad (posiedzen) - регламент; порівн. реґулямін, лат. - те саме, що й реґлямент (Ткач І: 308); (СЧС 1955: 524);

реферат «реферат П.М. Барановського» (Ковалів, 2009: 75] - Реферат, лат. - 1) доповідь, виклад змісту якогось питання; Реферат, лат. 2) прилюдна доповідь наукового характеру (СЧС 1955, 374), полонізм, пол. referat - доповідь, referowac - доповідати (Ткач І: 311);

розвій «В міру, отже, умислового розвою <.> народа» (Ковалів, 2009: 76) - Розвій 1, розвою, ч., заст. 1. Розвиток. 3. Розквіт (сил) (СУМ-11 VIII: 635); Розвій - розвиток (ЛЛ 2012: 641);

урльопники (похідне від урльоп) «Глядять урльопники на Шемелика, слухають і не слухають його» (Ковалів, 1952: 99) - Урльоп - відпустка (ЛЛ 2012: 742); Урльоп, у, ч., діал., заст. Відпустка (СУМ-11 Х: 479); Урльоп - відпустка / пол. urlop - відпустка; нім. der Urlaub - відпустка; урльоп, нім. - відпустка (СЧС 1955: 528); (Ткач І: 375-376); Урльопованє - надання відпустки (Ткач І: 376);

трафні «в методичнім підручнику може автор подати трафні питання і відповіди» (Ковалів, 2009: 81) - Трафний влучний вдалий (ЛЛ 2012: 730); Трафити. 1. Влучити, поцілити / пол. trafic - 1) потрапити, влучити, 2) натрапити, зустріти; нім. treffen - 1) влучити, 2) зустріти, застати, 3) спіткати (Ткач І: 359);

фреквенция «Не дивує мене се, що не оден учитель одним тілько співом зумів збільшити фреквенцію в школі, зєднати прихильність начальства громадського і любов загальну, а тим самим ідніс він значінь своє і своєї школи» (Ковалів, 2009: 119) - Фреквенция. Відвідуваність, відвідання (школи тощо) / пол. frekwencja - відвідуваність (Ткач І: 387);

хиби «подібніхиби» (Ковалів, 2009: 77) - Хиба, и, ж. 1. Недогляд, помилка і т ін. в чому-небудь; недолік. 2. Негативна риса, ознака і т ін. кого-, чого- небудь (СУМ-11 XI: 51); Хибити «допускати хиби в чому-небудь; помилятися», хиба «вада» - п. chybiac, chybic «хибити» (ЕСУМ VI: 172);

хісна (хосен) «на певній точці спільного хісна і добробуту» (Ковалів, 2009: 76) - Хосен, хісна, ч., діал. Користь (СУМ-11 ХІ: 132); Хосен користь, вигода (ЛЛ 2012: 774), а також похідні цієї лексеми: хісновати «зможуть хісновати мужицькі сини, покінчивши 1-4 клясову школу» (Ковалів, 2009: 84), вихіснувати «в міру свого образованя зуміє сей досвід вихіснувати до відповідних цілей» (Ковалів, 2009: 131); схісновати «книжки [язика німецкого] суть досить обширні, материял в них становить максимум того, з чого можуть діти в тім часі під проводом вправного учителя схісновати» (Ковалів, 2009: 78); нехосенно «впливає нехосенно на житє товариске <.> людей» (Ковалів, 2009: 76);

ціха (и) «щоби цій науці надати ціху практичности» (Ковалів, 2009: 82); «нова інструкція подає докладно ціхи вправ письменних» (Ковалів, 2009: 81) - Ціха, и, ж., діал. Характерна риса, ознака (СУМ-11 ХІ: 241); Ціха (цеха) характерна риса, ознака (ЛЛ 2012: 786); Ціха. Прикмета, риса, ознака / пол. cecha - прикмета, ознака, риса; нім. das Zeichen - ознака, риса; порівн. ціха, нім. - 1) знак, значок, ознака, 2) риса (Ткач І: 393-394); (СЧС 1955: 473) тощо.

Нетранслітеровані конструкції: «в осібній книжці п. з. «V konferencja krajowa nauczycieli szkol ludowych i seminarow nauczycielskich» - «V крайова конференція вчителів народних шкіл і вчительських семінарів», «часопис “Szkola”» - часопис «Школа» (Ковалів, 2009: 75) й ін.

Аналіз педагогічних праць С. Коваліва дозволив виокремити окремі вирази, які безпосередньо пов'язані з його професійною діяльністю:

назви педагогічних понять: приготовленє методичне, одвічальність учителя-педагога, методика в рахунках, шкільництво, взорець методи Йєменського, метода научаня, егзамін або попис річний, просвіта, метода практична, натуральна або наслідовання, методичний підручник (Ковалів, 2009: 77-138);

назви, пов'язані з організацію шкільної освіти, шкільного навчання і виховання: лектура для старшої молодіжі шкільної; учительська конференция краєва, нива шкільництва, предмети, лєкциї, ученик, язик викладовий, ступені науки, научна мова, секция шкільна, шкільна власть (Ковалів, 2009: 73-82);

назви навчальних предметів: стилістика, писання, історія, географія, науки природничі, натуральна фізика (у знач. природознавство - прим. наша С.Г.), фізика, огород шкільний (Ковалів, 2009: 78-82);

назви навчальних закладів, працівників шкіл та ін.: учительство (Ковалів, 1952: 191), бельфер (у знач. «учитель; учитель єврейської школи» - прим. наша - С. Г.) (Ковалів, 1958: 512), управитель школи (Ковалів, 2003: 156); заклади глухонімих, школа народна 1-4 клясова, новий тип шкіл з 5 і 6 клясами, школи промислові, торговельні, гімназияльний професор, директор семінарії учительської, інспектор шкільний, педагоги, шкільна рада, нарада, совітник шкільний (Ковалів, 2009: 75-115);

слова, словосполучення, тематично пов'язані з викладанням рідної (української) мови в школі: матерний язик, взірцеве читанє і писанє, читанє курсоричне, красна вимова, модуляція голосу, прикмети взорового писаня і читаня, диктат, язик викладовий, словесність, граматика, правила граматичні, форми граматичні, склоненя імен і спряженя глаголів, звороти мови, добірні речення, заіменник особистий, перша особа, перший відмінок, відміняти глаголи на всілякі лади, навіть і способі условнім (Ковалів, 2009: 76-110). Важливим є також ставлення С. Коваліва до рідної мови, яке він висловив на учительській конференції 28 серпня 1893 р. у Дрогобичі: «Ширенє матерньої мови письмом і словом підносить нарід з мертвоти духовної, спонукає єго до діяльности на певній точці спільного хісна і добробуту. Через систематичне взірцеве читанє і писанє даєся спроможність дітям пізнати матерню мову. Через читанє і писанє присвоює собі чоловік незнані слова, звороти мови, ширить їх дальше» (Ковалів, 2009: 76);

- слова, словосполучення, тематично пов'язані з викладанням математики: число многе, правила тригонометричні, форми зрівнянь, задачі теоретичні, сі добутки, числення в памяти (Ковалів, 2009: 78-115).

Висновки

У пропонованій статті ми схарактеризували окремі особливості мови художніх творів і методичних статей на педагогічну тематику С. Коваліва, вказали на лексико-семантичні особливості регіонального функціонування української мови на західноукраїнських землях. Ядро ідіолекту Стефана Коваліва, як і інших представників педагогічного цеху, зокрема Уляни Кравченко, Константини Малицької, становить лексика професійна, властива спілкуванню освіченої, культурної верстви, саме тому в оповіданнях про шкільне життя, педагогічних працях С. Коваліва широковживаними є галицькі лексеми (як питомі, так і запозичені), що побутували в освітянському середовищі, зокрема термінологія й професіоналізми, які моделюють підмову освітян у складі соціолекту інтелігенції.

Список використаних джерел

1. Власюк А. Забутий письменник Стефан Ковалів. URL: https://www.obozrevatel.com/author-column/zabutij-pismennik-stefan-kovaliv.htm.

2. Гавриш І. Розвиток українського наукового стилю 20-30-х років ХХ століття (на матеріалі науково-технічних текстів): автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Харків. 2001. 20 с.

3. Гетьман В. Освітня діяльність і педагогічні погляди Степана Коваліва: монографія. Дрогобич: Вид-во ДДПУ, 2006. 86 с.

4. Івасенко М. Радів радістю свого народу (до 150-річчя від дня народження Стефана Коваліва). Нафтовик Борислава. 1998. С. 2.

5. Ковалів С. Вибрані оповідання. Львів: Книжково-журнальне вид-во, 1952. 245 с.

6. Ковалів С. Твори. Київ: Державне вид-во художньої літератури, 1958. 719 с.

7. Ковалів С. Оповідання. Казки. Листи (З недрукованої спадщини). Львів: Кобзар, 2003. 191 с.

8. Ковалів С. Оповідання. Статті. Щоденник (З недрукованої спадщини). Борислав, 2009. 183 с.

9. Кононенко В. Мовостиль західноукраїнських письменників: регіональний аспект. Вісник Прикарпатського університету. Філологія. 2008. Вип. 19/20. С. 17-21.

10. Маковей О. Стефан Ковалів. Літературно-науковий вісник. 1900. Т. 11. Кн. 8. С. 81-91.

11. Матвіяс І. Внесок Івана Франка в українську літературну мову. Українська мова. 2002. № 1. С. 71-77.

12. Ткач Л.О. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Ч. 2: Джерела і соціо-культурні чинники розвитку. Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. 704 с.

13. Франко І. Українська [література за 1899 рік]. Зібрання творів: у 50 т. Т 33 : Літературно-критичні праці (1900-1902). Київ: Наукова думка, 1982. С. 10-17.

14. Франко І. З останніх десятиліть ХІХ віку. Зібрання творів: у 50 т. Т. 41: Літературно-критичні праці (18901910). Київ: Наукова думка, 1984. С. 470-530.

15. Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови. Київ: ВД «КМ Академія», 2003. 158 с.

Умовні скорочення

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: у 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні; Редкол. О.С. Мельничук (головний ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1982-2012.

ЛЛ 2012 - Лексикон львівський: поважно і на жарт. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012. 852 с.

СУМ-11 - Словник української мови. У 1-11 т. НАН України ; Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ: Наукова думка, 1970-1980 рр.

СЧС 1955 - Словник чужомовних слів. Нью-Йорк: Вид-во Михайла Борецького, 1955. 532 с.

Ткач І - Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX - на початку XX ст. Ч. 1: Матеріали до словника. Чернівці: Рута, 2000. 408 с.

MSJP - Maly slownik j^zyka polskiego. Red. E. Sobol. Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 1993. Wyd. zmienione і poprawione. 1181 s.

References

1. Vlasiuk A. Zabutyi pysmennyk Stefan Kovaliv. [The forgotten writer Stefan Kovaliv]. URL: https://www.obozrevatel.com/author-column/zabutij-pismennik-stefan-kovaliv.htm [in Ukrainian].

2. Havrysh I. Rozvytok ukrainskoho naukovoho styliu 20-30-kh rokiv KhKh stolittia (na materiali naukovo-tekhnichnykh tekstiv) [The development of Ukrainian scientific style of the 1920s-1930s of the XX century (on the basis of scientific and technical texts)]: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01. Kharkiv. 2001. 20 s. [in Ukrainian].

3. Hetman V. Osvitnia diialnist i pedahohichni pohliady Stepana Kovaliva: monohrafiia. [Stepan Kovaliv's educational activities and pedagogical views: monograph]. Drohobych: Vyd-vo DDPU, 2006. 86 s. [in Ukrainian].

4. Ivasenko M. Radiv radistiu svoho narodu (do 150-richchia vid dnia narodzhennia Stefana Kovaliva. [He rejoiced the joy of his nation (to Stefan Kovaliv's 150-th birth anniversary.]. Naftovyk Boryslava. 1998. S. 2. [in Ukrainian].

5. Kovaliv S. Vybrani opovidannia. [Selected stories]. Lviv: Knyzhkovo-zhurnalne vyd-vo, 1952. 245 s. [in Ukrainian].

6. Kovaliv S. Tvory. [Works]. Kyiv: Derzhavne vyd-vo khudozhnoi literatury, 1958. 719 s. [in Ukrainian].

7. Kovaliv S. Opovidannia. Kazky. Lysty (Z nedrukovanoi spadshchyny). [Stories. Fairy tales. Letters (From unprinted heritage)]. Lviv: Kobzar, 2003. 191 s. [in Ukrainian].

8. Kovaliv S. Opovidannia. Statti. Shchodennyk (Z nedrukovanoi spadshchyny). [Stories. Articles. Diary (From unprinted heritage).]. Boryslav, 2009. 183 s. [in Ukrainian].

9. Kononenko V. Movostyl zakhidnoukrainskykh pysmennykiv: rehionalnyi aspekt. [The Language style of Western Ukrainian writers: a regional aspect]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Filolohiia. 2008. Vyp. 19/20. S. 17-21. [in Ukrainian].

10. Makovei O. Stefan Kovaliv. [Stefan Kovaliv]. Literaturno naukovyi vistnyk. 1900. T. 11. Kn. 8. S. 81-91. [in Ukrainian].

11. Matviias I. Vnesok Ivana Franka v ukrainsku literaturnu movu. [Ivan Franko's contribution to the Ukrainian literary language.]. Ukrainskamova. 2002. № 1. S. 71-77. [in Ukrainian].

12. Tkach L.O. Ukrainska literaturna mova na Bukovyni v kintsi ХІХ - na pochatku ХХ st. [The Ukrainian literary language in Bukovyna in the late XIX - early XX centuries.]. Ch. 2: Dzherela i sotsiokulturni chynnyky rozvytku. Chernivtsi: Knyhy-ХХІ, 2007. 704 s. [in Ukrainian].

13. Franko I. Ukrainska [literatura za 1899 rik]. [Ukrainian [1899 Literature]. Zibrannia tvoriv: u 50 t. T. 33 : Literaturno-krytychni pratsi (1900-1902). Kyiv: Naukova dumka, 1982. S. 10-17. [in Ukrainian].

14. Franko I. Z ostannikh desiatylit ХІХ viku. [From the last decades of the XIX century]. Zibrannia tvoriv: u 50 t. T. 41: Literaturno-krytychni pratsi (1890-1910). Kyiv: Naukova dumka, 1984. S. 470-530. [in Ukrainian].

15. Shevelov Yu. Vnesok Halychyny u formuvannia ukrainskoi literaturnoi movy. [Galicia's contribution to the formation of the Ukrainian literary language.]. Kyiv: VD “KM Akademiia», 2003. 158 s. [in Ukrainian].

Abbreviation

ESUM - Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy: u 7 t. [The etymological dictionary of the Ukrainian language: in seven volumes] / AN URSR. Instytut movoznavstva im. O.O. Potebni; Redkol. O.S. Melnychuk (holovnyi red.) ta in. Kyiv: Naukova dumka, 1982-2012. [in Ukrainian].

LL 2012 - Leksykon lvivskyi: povazhno i na zhart. [Lexicon of Lviv: seriously and in joke.]. NAN Ukrainy, Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha. Khobzei N., Simovych O., Yastremska T., Dydyk-Meush H. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, 2012. 852 s. [in Ukrainian].

SUM-11 - Slovnyk ukrainskoi movy. [The Ukrainian language dictionary]. U 1-11 t. NAN Ukrainy; Instytut movoznavstva im. O.O. Potebni. Kyiv: Naukova dumka, 1970-1980 rr. [in Ukrainian].

SChS 1955 - Slovnyk chuzhomovnykh sliv [The dictionary of foreign words]. Niu-York: Vyd-vo Mykhaila Boretskoho, 1955. 532 s. [in Ukrainian].

Tkach I - Tkach L. Ukrainska literaturna mova na Bukovyni v kintsi XIX - na pochatku XX st. [The Ukrainian literary language in Bukovyna in the late XIX - early XX centuries.]. Ch. 1: Materialy do slovnyka. Chernivtsi: Ruta, 2000. 408 s. [in Ukrainian].

MSJP - Maly slownik j^zyka polskiego. [A small dictionary of the Polish language]. Red. E. Sobol. Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 1993. Wyd. zmienione i poprawione. 1181 s. [in Poland].

Размещено на Allbest.ru