Політика земської ліберальної партії Північного Лівобережжя у галузі жіночої освіти (80-рр.ХІХ-ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політика земської ліберальної партії Північного Лівобережжя у галузі жіночої освіти (80-рр.ХІХ-ст.)

Котельницький Назар Анатолійович

кандидат історичних наук, доцент кафедри права, Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права Міжнародного науково-технічного університету імені Ю.Бугая, член-кореспондент Центру українських досліджень Інституту Європи РАН, м. Чернігів

Анотація

У публікації розглядається політика земської ліберальної партії Північного Лівобережжя у галузі жіночої освіти у 80-рр. ХІХ ст. Автор прийшов до висновку, що на етапі 80-рр. ХІХ ст. земські ліберали регіону були змушені враховувати радикальні зміни у внутрішній політиці держави Романових, зокрема початок періоду Контрреформ імператора Олександра ІІІ; несприятливі тенденції суспільного розвитку, наприклад колосальне посилення консервативно-реакційних політичних сил та відповідним чином коригувати свою діяльність, проводячи збалансовану політику: там, де було можливо - допомагаючи з бюджетів установ земського самоврядування, у випадках протидії реакціонерів - віддаючи проблеми на вирішення зусиллям демократичних філантропів. Необхідно підкреслити, що опозиціонери, на їхню честь, мали сміливість публічно критикувати політичний устрій, що склався у Російській імперії та відповідні суспільні тенденції : великі, красномовні публічні промови членів опозиційної аристократичної фронди краю - О. Ліндфорса та В.Варзара, тому підтвердження. Незважаючи на домінування консервативної ідеології і реакційних порядків у країні, ліберальні земці все-таки знаходили можливості для збереження досягнень епохи Великих реформ. У цілому, політику земської ліберальної партії північної України у сфері жіночої освіти 80рр.ХІХ ст. можна кваліфікувати як «виважений» лібералізм, спрямований на захист здобутків доби модернізації Російської імперії. Реалізовані демократичні імперативи у сфері жіночої освіти стали невід'ємною та органічною складовою широкомасштабної гуманітарної політики земського ліберального руху на півночі Лівобережної України у 60-80рр.ХІХ ст.

Ключові слова: земська ліберальна партія, північна Україна, жіноча освіта, земські установи, навчальні заклади.

Abstract

THE POLICY OF THE LAND LIBERAL PARTY OF THE NORTH LEFT BANK IN THE FIELD OF FEMALE EDUCATION (1980s)

Kotelnytsky Nazar Anatoliyovych Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of Law, Chernihiv Institute of Information, Business and Law, Yu. Bugay International University of Science and Technology, Corresponding Member of the Center for Ukrainian Studies, Institute of European Studies, Russian Academy of Sciences, Chernihiv

The publication examines the policy of the Zemstvo Liberal Party of the Northern Left Bank in the field of women's education in the 1980s. The author came to the conclusion that at the stage of the 80s of the XIX century. Zemstvo liberals of the region were forced to take into account radical changes in the internal politics of the Romanov state, in particular, the beginning of the Counter-Reform period of Emperor Alexander III; unfavorable trends in social development, for example, the colossal strengthening of conservative-reactionary political forces and to adjust their activities accordingly, pursuing a balanced policy: where it was possible - by helping from the budgets of local self-government institutions, in cases of opposition by reactionaries - by leaving the problem to be solved by the efforts of democratic philanthropists. It must be emphasized that the oppositionists, to their credit, had the courage to publicly criticize the political system established in the Russian Empire and the corresponding social trends: large, eloquent public speeches by members of the opposition aristocratic front of the region - O. Lindfors and V. Varzar, are proof of that. Despite the dominance of conservative ideology and reactionary orders in the country, liberal Zemstvos still found opportunities to preserve the achievements of the era of the Great Reforms. In general, the policy of the Zemstvo Liberal Party of Northern Ukraine in the field of women's education in the 1980s. can be qualified as "balanced" liberalism, aimed at protecting the achievements of the era of modernization of the Russian Empire. The realized democratic imperatives in the field of women's education became an integral and organic component of the large-scale humanitarian policy of the Zemstvo liberal movement in the north of Left Bank Ukraine in the 1960s-1980s.

Keywords: zemstvo liberal party, northern Ukraine, women's education, zemstvo institutions, educational institutions.

Постановка проблеми

Історія земського ліберального руху на півночі Лівобережної України належить до найменш досліджених проблем української історіографії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

земська ліберальна партія лівобережжя

Українська історична наука має лише декілька праць загального характеру, у яких викладені головні події політичної історії земського лібералізму в українських губерніях Російської імперії, зокрема це дисертації І. Жиленкової, В. Мойсієнко та О. Редькіної. Однак, політика опозиційної аристократичної фронди північної України у сфері народної просвіти, зокрема жіночої, й досі залишається поза увагою вчених.

Відтак, метою цієї статті є дослідження, на основі виявлених нами історичних першоджерел, абсолютна більшість яких уперше запроваджується до міжнародного наукового обігу, основних проявів політики земської ліберальної партії Північного Лівобережжя у галузі жіночої освіти на етапі 80рр.ХІХст.

Виклад основного матеріалу

Період Контрреформ у Російській імперії, який почався навесні 1881р. дуже швидко позначився на становищі народної просвіти у країні, у тому числі жіночої. Під впливом реакційного курсу російського самодержавства у внутрішній політиці, у суспільному житті держави знову почали панувати консервативні політичні сили, що неминуче позначилося на помітному нівелюванні усіх прогресивних досягнень епохи Великих реформ. Це дуже вплинуло на діяльність як земських інституцій північної України, так і опозиційної аристократичної фронди регіону.

Так, скажімо, на черговій сесії Чернігівського губернського земського зібрання 1881р. було розглянуто доповідь губернської земської управи про розширення інфраструктури Чернігівської жіночої гімназії і побудови нових учбових кампусів. На засіданні 8 жовтня від опозиційної аристократичної фронди з промовою з цього питання виступив М.Константинович, який наполягав на виділенні з земського бюджету необхідних фінансових ресурсів для потреб навчального закладу у розмірі 5 тисяч рублів. Консервативна партія зібрання виступила проти цієї ініціативи, посилаючись на дефіцит кошторису. Після емоційних дебатів губернські земські збори ухвалили: відмовити в асигнуванні 5 тисяч рублів Чернігівської жіночої гімназії на будівництво нових кампусів[1,№2,с.18-21]. Треба сказати, що опозиційна аристократична фронда північної України дбала про просвітництво жінок не лише на території свого регіону, а й допомагала розвивати його на високому столичному рівні Російської імперії. Так, наприклад, на черговій сесії Борзнянського повітового земського зібрання 1883р. обговорювалося питання участі земських інституцій краю у фінансуванні Санкт-Петербурзьких вищих жіночих курсів. 26 жовтня на засіданні повітових земських зборів з цього приводу виступив член земської опозиції - Н.Волк-Карачевський, який закликав перерахувати з земського бюджету 100 рублів у якості внеску до фонду побудови нового жіночого закладу. Борзнянське повітове земство одноголосно підтримало ініціативу ліберала і прийняло рішення: доручити Борзнянській повітовій земській управі асигнувати з бюджету 100 рублів для будівництва приміщення Санкт-Петербурзьких вищих жіночих курсів і перерахувати їх до вказаного фонду[2,№3,с.19-20].

На черговій сесії Чернігівського губернського земського зібрання у грудні 1883р. було розглянуто питання щодо фінансування жіночих лікарських курсів у Санкт-Петербурзі. 12 грудня губернські земські збори обговорювали клопотання губернської земської управи про асигнування 2 тисяч рублів на рік для утримання цього навчального закладу. Від ліберальної партії Сіверщини виступили депутати О.Ліндфорс, М.Константинович, В.Варзар.

Так, зокрема, з великою, красномовною промовою виступив О.Ліндфорс. Він почав з того, що закликав депутатський корпус губернських зборів комплексно розглядати порушену проблему, оскільки йдеться про розвиток жіночої освіти у Російській імперії, що є глибинною проблемою усієї інтелігенції держави. Ліберал констатував, що в імперії йде широкий процес емансипації, зокрема жіночої. До середини ХІХ ст. про масовий характер жіночої освіти можна було лише мріяти. Наразі відбулися революційні зміни. Представниці прекрасної статі вже висувають свої вимоги до суспільства про необхідність не лише початкової чи середньої, а й вищої жіночої освіти. Домашня, приватна освіта, достатня для вузької корпоративної культури, пішла в минуле. Нині йдеться про визнання рівності між жінками та чоловіками, тобто про ґендерну рівноправність. При цьому, треба визнати, що є і опозиція цим явищам, через поширеність патріархальної традиції у культурі суспільства. Зважаючи на протистояння між цими напрямами суспільної думки, далеко не усі представники соціуму готові публічно заявляти про свою позицію щодо цієї проблеми, а тим більше пояснювати свою готовність або неготовність асигнувати фінансові ресурси на жіночу освіту. Тому найчастіше будь-яка позиція декларується у формі юридичного рішення, яке може не мати нічого спільного з особистою, суб'єктивною думкою конкретного індивіда. Вищевикладені обставини створюють горезвісне відчуття дифузії громадської думки по цій проблеми, тому це питання потрібно вирішувати остаточно і безповоротно.

Продовжуючи, член опозиційної аристократичної фронди заявив, що уряд Російської імперії створив у країні те, чого немає і ніколи не було у жодній країні Європи. Йдеться про створення з 60 рр.ХІХ ст. середніх навчальних закладів - жіночих гімназій та пансіонів. Користуючись цією можливістю, багато сімей з середнім достатком почали направляти своїх дочок на виховання та навчання до цих навчальних закладів. Оскільки апетит приходить під час їжі, багато жінок, здобувши початкову та середню освіту, почали претендувати на здобуття й вищої освіти, що у дореформеній Російській імперії було привілеєм аристократичної корпорації. Наприклад, у Санкт-Петербурзі, Києві було відкрито вищі жіночі курси. Досвід функціонування цих закладів переконливо показав, що прагнення жінок до вищої освіти є очевидним. Про досягнутий прогрес свідчить і широкий суспільний консенсус: більшість населення держави виступають за наявність вищої освіти для жінок, у тому числі, що важливо - медичної. Можна сміливо констатувати, що жіноча емансипація і гендерний рух стали продуктом досягнень доленосного для Російської імперії історичного періоду - епохи Великих реформ(1856-1874). Однак, оратор з великою гіркотою констатував, що з весни 1881р. ситуація дуже радикально змінилася на гірше. Більшість жіночих навчальних закладів втратили симпатії та патронат з боку приватних меценатів та представників нобілітету. Прямим наслідком втрати підтримки приватних інвесторів стало зникнення фінансових субсидій для життєдіяльності гімназій і пансіонів, а також нерентабельність утримання інфраструктури та, як результат, втрата навчальних кампусів. І якщо до теперішнього часу земські установи Чернігівської губернії намагалися усіляко підтримувати жіночу освіту у регіоні, то не личить зараз виборним інститутам місцевого самоврядування, посилаючись на зміну суспільних настроїв, ідеологічної атмосфери, політичної аури і повернення державної політики у галузі освіти до консервативних тенденцій, відмовляти у допомозі жіночій освіті. Якщо ж реакційні сили у губернських зборах, використовуючи юридичну науку, не хочуть продовжувати фінансову підтримку жіночих навчальних закладів, посилаючись на те, що законність цього є дуже сумнівною, то демократи мають повне право запитати про те, чому у патріотичному пориві можна виділяти 10 тисяч рублів на потреби Червоного Хреста під час чергової російсько-турецької війни 1877-1878гг., а на просвітництво жінок краю ні??? О.Ліндфорс прямо зазначив, що подібні подвійні стандарти неприпустимі. Обов'язок прогресивних людей - знищити реакційність суспільного мислення та усіма засобами забезпечити перемогу ідей прогресу. Завершуючи свою промову, земський ліберал закликав депутатів губернських зборів внести до бюджету губернського земства необхідну суму для потреб жіночих лікарських курсів у Санкт-Петербурзі[3,№6,С.183-187].

Щодо обговорюваної проблеми висловився ще один представник земської ліберальної партії - В.Варзар. Він акцентував увагу депутатів зборів на тому, що морально-етичні норми змушують органи земського самоврядування підтримувати свою громадську репутацію та ідеологічне реноме. Якщо губернське земство брало участь у фінансуванні Санкт-петербурзьких жіночих курсів у 1882р., а у 1883 відмовиться це робити, то орган місцевого самоврядування ризикує отримати порцію гарантованих закидів, бо сума субсидії, що виділяється, не така вже й велика. Наслідком цього рішення буде втрата соціальної симпатії до земських установ. І навіть якщо з погляду реакціонерів губернське земство зробило помилку у минулому, субсидуючи курси, ми зобов'язані робити цю помилку і надалі. Завершуючи виступ, В.Варзар повністю підтримав пропозицію О.Ліндфорса. На превеликий жаль, усі аргументи, викладені опозиціонерами, не знайшли підтримки у сесійній залі.

Після емоційних дискусій губернське земське зібрання, більшістю голосів - 35 проти 20, ухвалило: не асигнувати з бюджету земства 2000 рублів для потреб жіночих лікарських курсів у м. Санкт-Петербург[3,№ 6,с.189-190,194].

Незважаючи на умови реакційного повороту у внутрішній політиці російського абсолютизму, земська ліберальна партія північної України все ж знаходила можливості для збереження досягнутих успіхів у справі жіночої освіти. Так, скажімо, на черговій сесії Чернігівського губернського земського зібрання у грудні 1884р., було розглянуто прохання Опікунської ради Чернігівської жіночої гімназії про виділення з земського бюджету фінансової допомоги для потреб навчального закладу у розмірі 1000 рублів. Губернська управа підготувала відповідну доповідь і 10 грудня на засіданні зборів питання було поставлене на обговорення. Консервативна партія губернського зібрання виступила проти асигнування коштів для утримання жіночої гімназії, як завжди посилаючись на мізерність фінансів земського бюджету. Від ліберальної партії виступили В.Хижняков, М.Константинович, В.Варзар, які довели, що Чернігівська жіноча гімназія - єдиний у регіоні навчальний заклад такого рівня, а тому він заслуговує на усіляку підтримку. У результаті тривалої полеміки, перемогла позиція лібералів і Чернігівське губернське земське зібрання, мінімальною більшістю голосів ухвалило: доручити губернській земській управі асигнувати з бюджету губернського земства 1000 рублів у вигляді субсидії на потреби Чернігівської жіночої гімназії[4,№4,с.27-28].

На жаль, вже в умовах поглиблення та остаточної перемоги філософії Контрреформ імператора Олександра ІІІ, опозиційна аристократична фронда українського Полісся не змогла належним чином продовжувати свою прогресивну політику, що на практиці позначилося і на долі жіночої просвіти. Так, наприклад, на черговій сесії Чернігівського губернського земського зібрання 1887р., було розглянуто чергове клопотання Чернігівської жіночої гімназії щодо виділення фінансової допомоги для функціонування навчального закладу.

На засіданні 15 грудня депутати від консервативної партії вкотре виступили проти асигнування субсидії. Більше того, вони публічно дорікнули губернській управі у тому, що виконавчий орган губернського земства «потурає примхам» жіночої гімназії, яка, на їхнє переконання, «проїдає» найбільші суми дотацій, при цьому повітові земства Чернігівської губернії не поспішають розщедрюватися на подібні потреби, а інші середні навчальні заклади регіону залишаються без допомоги.

Від ліберальної опозиції виступив В. Варзар, який спростував необґрунтовані твердження реакціонерів. Оратор проінформував губернські збори про те, що, наприклад, Чернігівське повітове земство у 1887р. асигнувало зі свого скромного бюджету спеціальну фінансову допомогу для потреб жіночої гімназії, оскільки свято вірить у те, що освіта жінок - майбутніх матерів, не менш важлива, ніж просвітництво чоловіків. Після гострих диспутів у залі засідань, зібрання мінімальною більшістю голосів ухвалило: офіційне клопотання Чернігівської жіночої гімназії відхилити; запитуваної суми фінансової субсидії не асигнувати[5,№ 9,с.228-229,232].

Висновки

Резюмуючи, можемо стверджувати, на етапі 80рр. ХІХст. земські ліберали регіону були змушені враховувати радикальні зміни у внутрішній політиці держави Романових, зокрема початок періоду Контрреформ імператора Олександра ІІІ; несприятливі тенденції суспільного розвитку, наприклад колосальне посилення консервативно-реакційних політичних сил та відповідним чином коригувати свою діяльність, проводячи збалансовану політику: там, де було можливо - допомагаючи з бюджетів установ земського самоврядування, у випадках протидії реакціонерів - віддаючи проблеми на вирішення зусиллям демократичних філантропів. Необхідно підкреслити, що опозиціонери, на їхню честь, мали сміливість публічно критикувати політичний устрій, що склався у Російській імперії та відповідні суспільні тенденції : великі, красномовні публічні промови членів опозиційної аристократичної фронди краю - О. Ліндфорса та В.Варзара, тому підтвердження. Незважаючи на домінування консервативної ідеології і реакційних порядків у країні, ліберальні земці все-таки знаходили можливості для збереження досягнень епохи Великих реформ.

У цілому, політику земської ліберальної партії північної України у сфері жіночої освіти 80рр.ХІХ ст. можна кваліфікувати як «виважений» лібералізм, спрямований на захист здобутків доби модернізації Російської імперії. Реалізовані демократичні імперативи у сфері жіночої освіти стали невід'ємною та органічною складовою широкомасштабної гуманітарної політики земського ліберального руху на півночі Лівобережної України у 60-80рр.ХІХ ст.

Література:

1. Журналы Черниговского губернского земского собрания, очередной сессии 1881 года. (1881). Чернигов: Земская типография.

2. Журналы очередного Борзенского уездного земского собрания 1883 года. (1884). Нежин: Типография Е.Ф.Венгера.

3. Стенографический отчет заседаний Черниговского губернского земского собрания, очередной сессии 1883 года // Земский сборник Черниговской губернии. - 1884. - №6-10.

4. Журналы Черниговского губернского земского собрания, очередной сессии 1884 года // Земский сборник Черниговской губернии. - 1885. №5-8.

5. Журналы очередного Черниговского губернского земского собрания 1887 года // Земский сборник Черниговской губернии. - 1888. - №3-5.

References:

1. Journals of the Chernigov Provincial Zemstvo Assembly, regular session of 1881. (1881). Chernov: Zemstvo Printing House.

2. Journals of the next Borzensky district zemstvo meeting in 1883. (1884). Nezhyn: Printing house of E.F. Venger.

3. Stenograficheskij otchet zasedanij Chernigovskogo gubernskogo zemskogo sobranija, ocherednoj sessii 1883 goda [Verbatim report of the meetings of the Chernigov provincial zemstvo assembly, the regular session of 1883] Zemskij sbornik Chernigovskoj gubernii - Zemsky collection of the Chernigov province, 1884, №6-10.

4. Zhurnaly Chernigovskogo gubernskogo zemskogo sobranija, ocherednoj sessii 1884 goda [Journals of the Chernigov provincial zemstvo assembly, the regular session of 1884] Zemskij sbornik Chernigovskoj gubernii - Zemsky collection of the Chernigov province, 1885, №5-8.

5. Zhurnaly ocherednogo Chernigovskogo gubernskogo zemskogo sobranija 1887 goda [Zemsky collection of the Chernigov province] Zemskij sbornik Chernigovskoj gubernii - Zemsky collection of Chernigov province, 1888, №3-5.

Размещено на Allbest.ru