Сучасна гібридно-інформаційна війна: історіографічний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького

Сучасна гібридно-інформаційна війна: історіографічний вимір

Борис Дрогомирецькии, аспірант кафедри історії та археології

Мелітополь, Запорізька область, Україна

Анотація

У статті розглянуто узагальнення та осмислення існуючої історіографії стосовно сучасної гібридно-інформаційної війни. Зокрема особливу увагу приділено аналізу понять «гібридна війна» та «гібридно-інформаційна війна». Відтак зроблено спробу теоретико-методологічного переосмислення існуючої історіографії з цих питань.

Основна увага у статті приділяється розгляду витоків та визначальним тенденціям прояву гібридно- інформаційної війни. Так автором зазначено характерні особливості гібридних та інформаційних воєн. У тому числі підкреслено сучасну найбільш поширену форму - протистояння у кібернетичному просторі тощо. Підсумовано, що історіографія теми сучасної гібридно-інформаційної війни ґрунтується на значній кількості робіт і публікацій, більшість із котрих має дискусійний характер. Відтак необхідно відзначити, що сучасні методи ведення гібридної війни передбачають насамперед активне й всебічне використання засобів інформаційно-психологічного впливу на супротивника.

Наголошено, що стратегічною метою інформаційної діяльності супротивника залишається масштабна дестабілізація держави та країни загалом, що зазвичай проявляється у здійсненні різного роду підривних акцій. Саме це є однією з суттєвих передумов ефективного проведення всього комплексу заходів гібридно-інформаційної війни.

З огляду на це, надзвичайно важливими є офіційні пріоритети державної інформаційної політики. Водночас досить ефективними засобами протидії методам гібридно-інформаційної війни вважається активна діяльність держави на зовнішній інформаційній арені та належна протидія діяльності спецслужб агресора. Оскільки з розвитком комп'ютерних мереж кібервійна стає реальною загрозою для існування любої держави світу.

Ключові слова: гібридна війна, сучасна гібридно-інформаційна війна, міжнародна безпека, міжнародні договори, методи деструктивної пропаганди, маніпулятивні засоби інформаційно-психологічного впливу, «Русский мир».

Abstract

Borys DROGOMYRETSKY,

Postgraduate student at the Department of History and Archeology Bogdan Khmelnytskyi Melitopol State Pedagogical University (Melitopol, Zaporizhzhya region, Ukraine)

MODERN HYBRID-INFORMATION WAR: HISTORIOGRAPHICAL DIMENSION

The article considers the generalization and understanding of existing historiography in relation to modern hybrid information warfare. In particular, special attention is paid to the analysis of the concepts of "hybrid war" and "hybrid information war". Therefore, an attempt was made to theoretically and methodologically rethink the existing historiography on these issues. The main attention in the article is paid to the consideration of the origins and defining tendencies of the manifestation of hybrid information warfare. Thus, the author notes the characteristics of hybrid and information wars. In particular, the most common modern form is emphasized - confrontation in cyberspace, etc. It is concluded that the historiography of the topic of modern hybrid information warfare is based on a significant number of works and publications, most of which are debatable. Therefore, it should be noted that modern methods of hybrid warfare involve primarily active and comprehensive use of information and psychological influence on the enemy. It is emphasized that the strategic goal of the enemy's information activities remains large-scale destabilization of the state and the country as a whole, which is usually manifested in the implementation of various subversive actions. This is one of the essential prerequisites for the effective implementation of the whole set of measures of hybrid information warfare. In view of this, the official priorities of the state information policy are extremely important. At the same time, active activity of the state in the external information arena and proper counteraction to the activity of the aggressor's special services are considered to be quite effective means of counteracting the methods of hybrid information warfare. Because with the development of computer networks, cyber warfare is becoming a real threat to the existence of any country in the world.

Key words: hybrid war, modern hybrid information war, international security, international agreements, methods of destructive propaganda, manipulative means of information and psychological influence, "Russian world".

Постановка проблеми. Аналіз російсько- українських відносин на пострадянському просторі як прояву перманентної гібридної агресії вимагає значного теоретико-методологічного переосмислення існуючої історіографії та максимального залучення новітніх досліджень. Один із сучасних видів гібридно-інформаційної війни є «смислова» війна, коли агресор прагне в інформаційному полі нівелювати всі національні пріоритети. При цьому, одне з її головних завдань полягає в маніпулюванні суспільною свідомістю. Відтак постає завдання узагальнення історіографії щодо сучасної гібридно-інформаційної війни.

Аналіз досліджень. Аналізуючи історіографію сучасної гібридно-інформаційної війни насамперед слід відзначити працю «Світова гібридна війна: Український фронт» за загальною редакцією В. П. Горбуліна. Вона з'явилася в лютому 2017 року спочатку в українськомовній, а 6 червня цього ж року - в англомовній редакції. Це видання Національного інституту стратегічних досліджень стало однією з перших і найбільш всеохопних праць про «гібридну війну» (Горбулін, 2017). П. П. Гай-Нижник у своїй монографії «Росія проти України (1990-2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення» висвітлюючи комплекс дипломатичних та воєнно-політичних взаємин між Російською Федерацією та Україною, розглянув окремі аспекти сучасної гібридної війни в контексті політики національної безпеки (Гай-Нижник, 2017). Певною мірою історіографія сучасної гібридно-інформаційної війни міститься у праці О. М. Ситника. Серед іншого, в ній звернено увагу на те, що працях окремих військових експертів можна віднайти близький до даного термін «війна керованого хаосу» ^уШук, 2019: 72). У цілому слід наголосити, що історіографія сучасної гібридно-інформаційної війни лише деяким чином розкрита дослідниками цієї тематики.

Мета статі - узагальнення та осмислення існуючої історіографії стосовно сучасної гібридно- інформаційної війни.

Виклад основного матеріалу. Як зауважили В. Черниш і М. Прем, застосування поняття «гібридна війна» - як проміжного стану між збройним конфліктом і миром - вимагає особливо виваженого ставлення. Адже від часу більшовицького перевороту 1917 року, методи ведення війн зазнали значних змін. Держави вже відійшли від класичних форм початку та завершення війни. У той час, як агентами-провокаторами проводиться значна дестабілізуюча робота в країні-цілі, щоб дати агресору привід втрутитись у її внутрішні справи. Це мало місце і в Грузії в 1921 році під час агресії більшовиків та в 1939 році - під час вторгнення нацистів у Польщу. Аналогічна практика була застосована РФ в 2014 році, з початком гібридної агресії в Україну. При цьому, велике значення відводилося поширенню зумисній дезінформації. З допомогою котрої, серед іншого, досягається принцип «зменшення «війни» за рахунок збільшення «конфлікту» (Черниш, Прем, 2017: 77-78). Відтак офіційне поширення масованої дезінформації з боку влади Російської Федерації - насамперед через широку мережу російських ЗМІ, викликає на Заході все більше й більше занепокоєння. Адже все це несе реальну довгострокову безпекову загрозу для всього цивілізованого світу.

На думку А. Єрмолаєва, термін «гібридна війна» був запропонований в кінці ХХ століття в США для визначення конфлікту в якому поєднуються стандартні повномасштабні військові дії, локальні дії нерегулярних збройних формувань та інформаційні кампанії. Широку популярність термін доручив з початком збройного конфлікту в Україні, саме так світове експертне співтовариство охарактеризувало дії Росії проти нашої держави. З тих пір феномен «гібридної війни» вже став предметом вивчення не тільки журналістської, а й наукового співтовариства. Саме з таких позицій його розглядають співробітники Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» в матеріалі, який агентство пропонує увазі своїх читачів. Особливо цікаво, що в даній публікації автори розглядають вплив явища «гібридної війни» на суспільство в цілому і те, наскільки цей феномен змінює соціальні відносини (Ермолаев, 2015). Поняття гібридної війни розкривається в ряді робіт іноземних авторів, зокрема в праці Ф. Гоффмана (Hoffman, 2009). Окремі термінологічні аспекти поняття «гібридна війна» висвітлені в роботі Г М. Яворської (Яворська, 2017: 15-17). О. Ситник, розглядаючи поняття гібридної війни, прийшов до висновку, що це різновид війни, котрий охоплює значний діапазон впливів, вироблений противником із застосуванням як військових, так й іррегулярних формувань, в яких також беруть участь цивільні компоненти (Sytnyk, 2019: 71-72). Досить широке поширення нині також знаходить термін «гібридні загрози», який визначає загрози, що виходять від противника, здатного в один і той же час застосовувати традиційні та нетрадиційні інструменти в певних цілях (Ситник, 2017).

О.О. Комарчук висловив переконання, що війна як суспільно-політичне явище нині має довготривалий характер, при якому інтенсивно використовуються технологічні засоби, зокрема активно застосовується «інформаційний фронт» з метою маніпуляції свідомістю суспільства (Комар- чук, 2016: 5). А. Близнюк вважає, що інформаційна війна, яку давно веде Росія проти України, допомогла Росії успішно провести анексію Криму, забезпечити підтримку цих дій у населення РФ і спровокувати війну на Донбасі. Сьогодні інформаційна війна є важливою частиною боротьби за цілісність і незалежність України. Вкладення ресурсів в боротьбу з російською пропагандою, може стати більш ефективним у боротьбі з агресією, ніж прямі інвестиції в озброєння. Ефективна протидія російській пропаганді може зменшити потік нових добровольців до армій ДНР-ЛНР, а також позбавити агресора можливості втягнути в протистояння населення інших областей України. Контрпропаганда може викрити деякі міфи, в які вірить населення РФ, а це знизить підтримку дій Путіна населенням Росії, що, у свою чергу, ускладнило б можливості Росії по ескалації військових дій. Домінуючою складовою гібридної війни у цих зонах є інформаційний вплив, а точніше - пропаганда (Близнюк, 2015: 390, 391).

У праці В. П. Горбуліна «Світова гібридна війна: Український фронт», за заг. ред. праць про «гібридну війну», серед іншого, наголошено, що ми нині ми є свідками безпрецедентної за масштабами інформаційно-пропагандистської кампанії на міжнародному рівні з використанням усього спектра можливостей (телебачення, преса, інтер- нет, інформаційні заходи тощо) з метою формування у громадян іноземних держав вигідних для РФ уявлень про події довкола України та власного іміджу як «рятівника», «миротворця» тощо. З метою прикриття різноманітних дій (анексія АР Крим, конфлікт на Донбасі, трагедія з малайзійським авіалайнером тощо) дипломати РФ часто вдавалися і продовжують вдаватися до прийому зміщення акцентів щодо подій на сході України та перекладання відповідальності за них на нашу державу. Кремль спростовує власну відповідальність і продовжує не визнавати своєї участі у злочинах. Натомість українські дипломати наполегливо працюють над досягненням своїх ключових цілей - закріплення позиції України щодо конфлікту на Донбасі в рішеннях міжнародних організацій, надання об'єктивної інформації про ситуацію на сході нашої держави та в Криму, підтримання міжнародної безпеки, забезпечення прав людини на окупованих територіях, допомоги внутрішньо переміщеним особам тощо (Горбулін, 2017: 278).

В іншій свої роботі «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу»

В. Горбулін вказав на те, що окремі автори розглядають витоки російських практик «гібридних воєн» в контексті подій 1920-х років (методи «активної розвідки»). Проте, на його думку, більш доцільним є звернення уваги на фінальні етапи радянсько-американського протистояння під час «холодної війни». Тоді у відповідь на анонсовану США програму Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ) М. Горбачов 12 жовтня 1986 року, під час прес-конференції в Рейк'явіку, заявив: «Відповідь на СОІ буде. Асиметрична, але буде. При цьому нам не доведеться жертвувати значним». У січні 2013 року в Москві відбулися загальні збори Академії військових наук, на яких виступив начальник ГШ ЗС РФ генерал В. Герасімов. Це був своєрідний підсумок тривалої роботи військових аналітиків та фахівців-генштабістів, які певний час концептуалізували зазначену проблему і шукали механізми її вирішення. Саме доповідь генерала Герасімова - своєрідна «точка неповернення» у маніфестації російських поглядів на сучасну війну. В ній було вказано на те, як має розгортатися сучасний воєнно-політичний конфлікт, які елементи в ньому мають бути задіяні та на яких етапах. У доповіді наголошено на зростанні ролі невійськових методів тиску на противника, передусім через політичний, економічний і гуманітарний елементи. Інформаційне ж протиборство взагалі визначалося як наскрізна діяльність на всіх етапах конфлікту: його зародження, супроводу і в постконфліктний період. Звертається увага й на «асиметричні заходи», до яких було зараховано діяльність підрозділів спеціального призначення, розбудову внутрішньої опозиції, а також невпинне зростання інформаційного впливу на об'єкт нападу. Багато з того, про що говорив у своєму виступі генерал Герасімов (це, зокрема, важливість невійськових методів тиску, інформаційне протиборство тощо), вже використовувалося спочатку в Криму, а потім і на сході України. Тож можна констатувати, що проти України ведеться повноцінна війна: «гібридна» за формою, «асиметрична» за змістом. Україно-російська «гібридна війна»: практика застосування нового концепту Загалом правильний висновок начальника генштабу генерала Герасімова стосовно воєн нового типу, а саме що в таких війнах військові сили використовуються лише на завершальних етапах - за умов правильно побудованої компанії, справдився у Криму, однак не підтвердився на Донбасі (Гор- булін, 2015). інформаційний війна гібридний акція

Ф.Г. Турченко та Г. Ф. Турченко провели паралель між «гібридною війною» більшовицької Росії проти України 1917-1921 років і сучасною російсько-українською війною. При цьому, нинішня російсько-українська війна характеризується як: «гібридна», «нелінійна», «неконвен- ційна». В ході воєн такого типу використовуються різноманітні способи боротьби з противником. У загальному вигляді характерні особливості гібридних війн наступні: агресія без офіційного оголошення війни; приховування країною-агре- сором своєї участі в конфлікті; «інформаційна війна» - пропаганда та контрпропаганда з застосуванням «брудних» інформаційних технологій; широке використання «п'ятої колони» і нерегулярних збройних формувань (в т. ч. під прикриттям мирного населення); нехтування агресором міжнародними нормами ведення бойових дій, чинними угодами і новими домовленостями; заходи політичного та економічного тиску (за формального збереження дипломатичних зв'язків між двома країнами); протистояння у кібернетичному просторі тощо (Турченко, Турченко, 2015: 143).

Ю. Г Бадах проаналізував дії російського керівництва у міжнародних відносинах, втручання їх у внутрішні справи інших держав, в тому числі України, що могли привести до нової «холодної війни» (Бадах, 2012). В. В. Коцур зауважив, що неправомірна анексія Криму РФ та збройний конфлікт на Донбасі поставили під сумнів систему міжнародної безпеки та нівелювали значну кількість міжнародних договорів, а зокрема «Будапештський Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 р.». Усталена схема «силового балансу» з можливим супротивником із застосуванням воєнної сили в умовах ХХІ століття себе не виправдовує, на відміну від нових методів збройних конфліктів, які кожного року впроваджуються в нестабільних регіонах (Коцур, 2015: 77-78). П. Гай-Нижник зазначив, що на початку 2014 року РФ, розпочавши гібридну агресію проти України, порушила не лише українсько-російські спільні договори, а й міжнародно-правове законодавство в цілому. Російсько-українська війна, за своєю суттю, виходить за рамки двостороннього конфлікту та виявляє у собі виразні ознаки загальної кризи світової системи безпеки, що призведе до низки глобальних змін: зміняться не лише кордони та системи влади в Україні та Росії, закладено початок масштабної трансформації євразійського простору, що може спричинити якісний й територіальний перерозподіл ринків торгівлі та сировини, зазнають змін усталені правила політичного світогляду та взаємовідносин, принципи суспільно-політичної моралі деформуються, розпочнеться перегляд основ глобалістичної економіки та системи світової безпеки, світовий порядок базуватиметься на змінених правилах гри та розпочне набувати якісно нової конфігурації (Гай- Нижник, 2017: 283). Також у цілій низці праць П. П. Гай-Нижника аналізуються історичні передумови та геополітичні причини агресії Російської Федерації проти України у 2014 р., спадкоємність Російської імперії з Російською Федерацією в її експансіоністській політиці та агресивному насаджуванні ідеї т. зв. «Русского мира», політико- теоретичні, геополітичні, культурно-історичні й зовнішньополітичні аспекти анексії Криму та збройного конфлікту на Донбасі, міжнародна політика урядів України в контексті національної безпеки тощо (Гай-Нижник, 2016а; Гай-Нижник, 2016Ь; Гай-Нижник, 2016с; Гай-Нижник, 2016d). С. А. Дацюк висловив твердження, що існує загроза виникнення нових конфліктів на території Європи, а агресія Росії загрожує безпеці не тільки України, а й всієї Європи. В гібридній війні на власній території важко перемогти, оскільки в ній немає кордонів. Тому саме цей фактор вплинув на прорахунки української влади в проведенні анти- терористичної операції. Українсько-російський кордон неможливо перекрити, якщо Україна не контролює інформаційний простір та повітря Сходу України (Дацюк, 2014).

Досить помітний внесок в дослідження проблеми російсько-українських відносин на пострадянському просторі в контексті перманентної гібридної війни належить В. Василенку, який, розглядаючи генезу та природу війни Росії проти України, зауважив, що збройний напад РФ на Україну став несподіваним як для українського політикуму і громадськості, так і для міжнародної спільноти (Василенко, 2014: 77-78). А. Парубій вказав на те, що в неоголошеній війні проти України Росія активно застосовує методи інформаційно-психологічної війни, прагнучи зруйнувати моральний стан військовослужбовців та цивільного населення нашої держави (Парубій, 2014).

Характер сучасної гібридно-інформаційної війни частково висвітлено в статті І. Кременов- ської «Небезпечні шоу на вітчизняному телебаченні, або Як за допомогою телевізора в Україні обкатують кремлівські зомбі-програми». У ній, зокрема, прослідковано технологічний аспект, спрямований на зомбування людей телевізійним контентом. Також авторкою наголошено, що одна з кремлівських технологій полягає в зомбуванні людей телевізійним контентом. Для кожного проекту є своя, чітко визначена, цільова аудиторія (групи глядачів відповідного віку, статі, освіти, роду занять) і відповідний ефірний час. Темами для винесення на загальне обговорення завжди будуть резонансні, гучні події чи екстремальні ситуації, інакше глядачам нецікаво. Телеканали, зазвичай, у нас є переважно приватними й такими, що задіяні на повну потужність у період підготовки до виборів. Тривалий час РФ демонструвала ігнорування принципів моралі й широко використовувала методи деструктивної пропаганди й маніпулятивні засоби інформаційно-психологічного впливу. Мета всього цього полягає в зомбуванні свідомості людей та маніпулюванні масами (Кременовська, 2016).

Висновки

У цілому слід підсумувати, що історіографія теми російсько-українських відносин на пострадянському просторі як прояву перманентної гібридної агресії ґрунтується на значній кількості робіт і публікацій, більшість із котрих має дискусійний характер. Нині дослідники схильні вважати, що таке явище, як гібридно-інформаційна війна набуло особливого поширення на початку ХХІ століття. Зокрема у вигляді поєднання класичної війни, тероризму, війни в інформаційній сфері та пропаганді. Відтак необхідно відзначити, що сучасні методи ведення гібридної війни передбачають насамперед активне й всебічне використання засобів інформаційно-психологічного впливу на супротивника. Дедалі активніше застосовуються кібератаки як засіб досягнення загальних цілей агресора. Стратегічною метою інформаційної діяльності супротивника залишається масштабна дестабілізація держави та країни загалом, що зазвичай проявляється у здійсненні різного роду підривних акцій. Саме це є однією з суттєвих передумов ефективного проведення всього комплексу заходів гібридно-інформаційної війни. З огляду на це, надзвичайно важливими є офіційні пріоритети державної інформаційної політики. Також ефективними засобами протидії методам гібридно- інформаційної війни є активна діяльність держави на зовнішній інформаційній арені та належна протидія діяльності спецслужб агресора. Адже з розвитком комп'ютерних мереж кібервійна стає реальною загрозою для існування любої держави світу.

Список використаних джерел

1. Бадах Ю. Г «Холодна війна». загальний огляд (1946-1991 рр.).Холодна війна»: історія тауроки. 1946-1991 рр. : Матеріали Міжнародної наукової військово-історичної конференції, 4-5 жовтня 2012 року, м. Севастополь.

2. Близнюк А. Гібридна війна ХХІ століття. Пропаганда як основна складова у політичних, соціальних та етнічних протистояннях. INTERMARUM: історія, політика, культура. 2015. Вип. 2. С. 390-399.

3. Василенко В. Війна 2014 року: спроба системного аналізу. Український тиждень. N° 42. Спецвипуск. 2014. С. 27-42.

4. Гай-Нижник П. Агресія Росії проти України (2014-2016 рр.): гібридна війна на поглинання та спроба знищення. Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики / П. П. Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.); авт. кол.: П. П. Гай-Нижник, Л. Л. Залізняк, І. Й. Краснодемська, Ю. С. Фігурний, О. А. Чирков, Л. В. Чупрій. Київ : «МП Леся», 2016. С. 326-422.

5. Гай-Нижник П. Будапештський меморандум: передумови і наслідки (не)гарантії національної безпеки України. Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики / П. П. Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.) ; авт. кол.: П. П. Гай-Нижник, Л. Л. Залізняк, І. Й. Краснодемська, Ю. С. Фігурний, О. А. Чирков, Л. В. Чупрій. Київ : «МП Леся», 2016. С. 194-212.

6. Г ай-Нижник П. На порозі кривавої бані: російсько-українські міждержавні взаємини у 2010-2013 роках. Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики / П. П. Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.) ; авт. кол.: П. П. Гай-Нижник, Л. Л. Залізняк, І. Й. Краснодемська, Ю. С. Фігурний, О. А. Чирков, Л. В. Чупрій. Київ : «МП Леся», 2016. С. 247-299.

7. Гай-Нижник П. Формування загальнонаціональної ідентичності українців в контексті сучасних викликів Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики / П. П. Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.); авт. кол.: П. П. Гай-Нижник, Л. Л. Залізняк, І. Й. Краснодемська, Ю. С. Фігурний, О. А. Чирков, Л. В. Чупрій. Київ : «МП Леся», 2016. С. 32-54.

8. Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990-2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. Київ : «МП Леся», 2017. 332 с.

9. Горбулін В. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. 2015.

10. Дацюк С. А. Стратегія перемоги України у війні з Росією. Українська правда. 21. 06. 2014:

11. Ермолаев А. Гибридные проявления гибридной войны. Українські новини. 06. 08. 2015.

12. Комарчук О.О. Історичні та психологічні передумови виникнення гібридних війн. Політикус. № 2. 2016. С. 5-9.

13. Коцур В. В. «Гібридні» війни як феномен ХХІ ст. Матеріали всеукраїнської наукової конференції «Гуманітарне та патріотичне виховання студентської молоді в умовах глобалізації та євроінтеграції» (19 листопада 2015 року). Київ : НУХТ, 2015.

14. Кременовська І. Небезпечні шоу на вітчизняному телебаченні, або Як за допомогою телевізора в Україні обкатують кремлівські зомбі-програми. Голос України. 02 .11. 2016

15. Парубій А. Війна Росії проти України і світу. Українська Правда. 6. 08. 2014.

16. Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за заг ред. В. П. Горбуліна. Київ : НІСД, 2017. 496 с.

17. Ситник О. М. Гібридний характер російсько-української війни 2014-2017 років та пошук ефективних засобів протидії. Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова. 28. 04. 2017.

18. Турченко Ф., Турченко Г Проект «Новоросія» і новітня російсько-українська війна. Київ : Інститут історії України НАН України, 2015. 166 с.

19. Черниш В., Прем М. Інформаційний вимір гібридної війни. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць. 2017. № 1/2 (33/34). С. 9-21.

20. Яворська Г М. Концепт «війна»: семантика і прагматика. Стратегічні пріоритети. Серія: Філософія. 2016. № 1. С. 14-23.

21. Hoffman F. G. Hybrid Warfare and Challenges. JFQ. January 2009. № 52. National Defense University Press.

22. Sytnyk O. М. Evolution of a hybrid-information war in the context of aggressive policy of the Russian Federation in respect to Ukraine. Challenges of study, conservation and interpretation of historical and cultural heritage: collective monograph. Lviv-Torun: Liha-Pres, 2019. Р 70-92.

References

1. Badakh YU. H. “Kholodna viyna”. zahalnyy ohlyad (1946-1991 rr.). “Kholodna viyna”: istoriya ta uroky. 1946-1991 rr.“. Materialy Mizhnarodnoyi naukovoyi viyskovo-istorychnoyi konferentsiyi, 4-5 zhovtnya 2012 roku, m. Sevastopol. [Badakh YG ”Cold War“. general overview (1946-1991). The Cold War: History and Lessons. 1946-1991 ”. Proceedings of the International Scientific Military-Historical Conference, October 4-5, 2012, Sevastopol].

2. Blyznyuk A. Hibrydna viyna KHKHI stolittya. Propahanda yak osnovna skladova u politychnykh, sotsialnykh ta etnichnykh protystoyannyakh. INTERMARUM: istoriya, polityka, kultura. 2015. № 2. [Bliznyuk A. Hybrid war of the XXI century. Propaganda as a major component in political, social and ethnic confrontations. INTERMARUM: history, politics, culture. 2015. № 2]. P 390-399. [in Ukrainian].

3. Vasylenko V. Viyna 2014 roku: sproba systemnoho analizu. Ukrayinskyy tyzhden. № 42. Spetsvypusk. 2014 [Vasylenko V. The war of 2014: an attempt at systems analysis. Ukrainian week. № 42. Special issue]. P 27-42. [in Ukrainian].

4. Hay-Nyzhnyk P Ahresiya Rosiyi proty Ukrayiny (2014-2016 rr.): hibrydna viyna na pohlynannya ta sproba znyshchennya. Ahresiya Rosiyi proty Ukrayiny: istorychni peredumovy ta suchasni vyklyky / P P Hay-Nyzhnyk (kerivnyk proektu, uporyad. i nauk. red.); avt. kol.: P. P Hay-Nyzhnyk, L. L. Zaliznyak, I. Y. Krasnodemska, Yu. S. Fihurnyy, O. A. Chyrkov, L.V. Chupriy. Kyyiv : “MP Lesya”, 2016. [Gai-Nyzhnyk P. Russias aggression against Ukraine (2014-2016): a hybrid war of takeover and an attempt at destruction. Aggression of Russia against Ukraine: historical preconditions and modern challenges / P P Gai-Nyzhnyk (project manager, editor and scientific editor); aut. col.: P P Gai- Nyzhnyk, L. L. Zaliznyak, I. Y. Krasnodemskaya, Yu. S. Figurny, O. A. Chirkov, L. V. Chupriy]. P 326-422. [in Ukrainian].

5. Hay-Nyzhnyk P Budapesht-skyy memorandum: peredumovy i naslidky (ne)harantiyi natsionalnoyi bezpeky Ukrayiny. Ahresiya Rosiyi proty Ukrayiny: istorychni peredumovy ta suchasni vyklyky / P P. Hay-Nyzhnyk (kerivnyk proektu, uporyad. i nauk.red.); avt.kol.:P.P.Hay-Nyzhnyk, L.L. Zaliznyak, I.Y.Krasnodemska,YU.S. Fihurnyy, O.A. Chyrkov, L.V. Chupriy. Kyyiv : “MP Lesya”, 2016. [Gai-Nyzhnyk P Russias aggression against Ukraine (2014-2016): a hybrid war of takeover and an attempt at destruction. Aggression of Russia against Ukraine: historical preconditions and modern challenges / P. P. Gai- Nyzhnyk (project manager, editor and scientific editor); aut. col.: P. P Gai-Nyzhnyk, L. L. Zaliznyak, I. Y. Krasnodemskaya, Yu. S. Figurny, O. A. Chirkov, L. V. Chupriy]. P 194-212. [in Ukrainian].

6. Hay-Nyzhnyk P Na porozi kryvavoyi bani: rosiysko-ukrayinski mizhderzhavni vzayemyny u 2010-2013 rokakh. Ahresiya Rosiyi proty Ukrayiny: istorychni peredumovy ta suchasni vyklyky / P P Hay-Nyzhnyk (kerivnyk proektu, uporyad. i nauk. red.); avt. kol.: P. P Hay-Nyzhnyk, L. L. Zaliznyak, I. Y. Krasnodemska, Yu. S. Fihurnyy, O. A. Chyrkov, L. V. Chupriy. Kyyiv : “MP Lesya”, 2016. [Gai-Nyzhnyk P Russias aggression against Ukraine (2014-2016): a hybrid war of takeover and an attempt at destruction. Aggression of Russia against Ukraine: historical preconditions and modern challenges / P P. Gai-Nyzhnyk (project manager, editor and scientific editor); aut. col.: P P Gai-Nyzhnyk, L. L. Zaliznyak, I. Y. Krasnodemskaya, Yu. S. Figurny, O. A. Chirkov, L. V. Chupriy]. P 247-299. [in Ukrainian].

7. Hay-Nyzhnyk P Formuvannya zahalnonatsionalnoyi identychnosti ukrayintsiv v konteksti suchasnykh vyklykiv Ahresiya Rosiyi proty Ukrayiny: istorychni peredumovy ta suchasni vyklyky / P. P. Hay-Nyzhnyk (kerivnyk proektu, uporyad. i nauk. red.); avt. kol.: P. P. Hay-Nyzhnyk, L. L. Zaliznyak, I. Y. Krasnodemska, Yu. S. Fihurnyy, O. A. Chyrkov, L. V. Chupriy. Kyyiv : “MP Lesya”, 2016. [Gai-Nyzhnyk P. Russias aggression against Ukraine (2014-2016): a hybrid war of takeover and an attempt at destruction. Aggression of Russia against Ukraine: historical preconditions and modern challenges / P P. Gai-Nyzhnyk (project manager, editor and scientific editor); aut. col.: P P. Gai-Nyzhnyk, L. L. Zaliznyak, I. Y. Krasnodemskaya, Yu. S. Figurny, O. A. Chirkov, L. V. Chupriy]. P 32-54. [in Ukrainian].

8. Hay-Nyzhnyk P P. Rosiya proty Ukrayiny (1990-2016 rr.): vid polityky shantazhu i prymusu do viyny na pohlynannya ta sproby znyshchennya. Kyyiv : “MP Lesya”, 2017. [Gai-Nyzhnyk PP Russia v. Ukraine (1990-2016): from the policy of blackmail and coercion to the war of takeover and attempted destruction]. 332 p.

9. Horbulin V “Hibrydna viyna” yak klyuchovyy instrument rosiyskoyi heostratehiyi revanshu. [Gorbulin V. “Hybrid War” as a key tool of s geostrategy of revenge]. 2015.

10. Datsyuk S. A. Stratehiya peremohy Ukrayiny u viyni z Rosiyeyu. Ukrayinska pravda. 21.06.2014: [Datsyuk S. A. Strategy of Ukraines victory in the war with Russia. Ukrainian Pravda].

11. Ermolaev A. Hybrydnye proyavlenyya hybrydnoy voyny. Ukrayinski novyny. 06. 08. 2015. [Ermolaev A. Hybrid manifestations of hybrid war. Ukrainian news].

12. Komarchuk O. O. Istorychni ta psykholohichni peredumovy vynyknennya hibrydnykh viyn. Politykus. № 2. 2016. [Komarchuk O. O. Historical and psychological preconditions for the emergence of hybrid wars. Politician]. P 5-9. [in Ukrainian].

13. Kotsur V. V. “Hibrydni” viyny yak fenomen KHKHI st. Materialy vseukrayinskoyi naukovoyi konferentsiyi “Humanitarne ta patriotychne vykhovannya student-skoyi molodi v umovakh hlobalizatsiyi ta yevrointehratsiyi” (19 lystopada 2015 roku). Kyyiv : NUKHT, 2015. [Kotsur V. V. “Hybrid” wars as a phenomenon of the XXI century. Proceedings of the All-Ukrainian Scientific Conference “Humanitarian and patriotic education of student youth in the context of globalization and European integration”].

14. Kremenovska I. Nebezpechni shou na vitchyznyanomu telebachenni, abo Yak za dopomohoyu televizora v Ukrayini obkatuyut kremlivski zombi-prohramy. Holos Ukrayiny. 2 lystopada 2016: [Kremenovska I. Dangerous shows on domestic television, or How Kremlin zombie programs are being run in Ukraine with the help of television. Voice of Ukraine].

15. Parubiy A. Viyna Rosiyi proty Ukrayiny i svitu. Ukrayinska Pravda. 6. 08. 2014. [Parubiy A. Russias war against Ukraine and the world. Ukrainian Pravda].

16. Svitova hibrydna viyna: ukrayinskyy front: monohrafiya / za zah. red. V. P. Horbulina. Kyyiv : NISD, 2017. [World hybrid war: Ukrainian front: monograph / for general. ed. V. P. Gorbulin]. 496 p. [in Ukrainian].

17. Sytnyk O. M. Hibrydnyy kharakter rosiysko-ukrayinskoyi viyny 2014-2017 rokiv ta poshuk efektyvnykh zasobiv protydiyi. Naukovo-ideolohichnyy tsentr imeni Dmytra Dontsova. 28. 04. 2017. [Sytnyk O. M. Hybrid character of the Russian-Ukrainian war of 2014-2017 and search for effective means of counteraction. Dmitry Dontsov Scientific and Ideological Center].

18. Turchenko F., Turchenko H. Proekt “Novorosiya” i novitnya rosiysko-ukrayinska viyna. Kyyiv : Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny, 2015. [Turchenko F., Turchenko G. The project “New Russia” and the latest Russian-Ukrainian war]. 166 p. [in Ukrainian].

19. Chernysh V., Prem M. Informatsiynyy vymir hibrydnoyi viyny. Visnyk NTUU “KPI”. Politolohiya. Sotsiolohiya. Pravo: zbirnyk naukovykh prats. 2017. № 1/2 (33/34). [Chernysh V., Prem M. Information dimension of hybrid warfare. Bulletin of NTUU “KPI”. Politology. Sociology. Law: a collection of scientific papers]. P 9-21. [in Ukrainian].

20. Yavorska H. M. Kontsept “viyna”: semantyka i prahmatyka. Stratehichni priorytety. Seriya: Filosofiya. 2016. № 1. [Yavorska G. M. The concept of “war”: semantics and pragmatics. Strategic priorities. Series: Philosophy]. P 14-23. [in Ukrainian].

21. Hoffman F. G. Hybrid Warfare and Challenges. JFQ. January 2009. № 52. National Defense University Press.

22. Sytnyk O. M. Evolution of a hybrid-information war in the context of aggressive policy of the Russian Federation in respect to Ukraine. Challenges of study, conservation and interpretation of historical and cultural heritage: collective monograph. Lviv-Torun: Liha-Pres, 2019. P 70-92.

Размещено на Allbest.ru