Трансформація воєнної історії та відновлення історичної пам'яті в умовах протидії інформаційній експансії

Інна Вановська, кандидат історичних наук, доцент, провідний науковий співробітник лінгвістичного науково-дослідного управління

Yevhen KHAN, PhD of Historical Sciences, Research fellow at the Research Center Military Institute of Taras Shevchenko National University of Кугу (Kyiv, Ukraine)

Вступ

Постановка проблеми. Збройна агресія Російської Федерації проти України, яка призвела до окупації Криму та розв'язала війну на Сході нашої держави, спричинила руйнівні наслідки для європейської та глобальної безпеки. Одночасно вона засвідчила, що її проведення у значній мірі є відходом від традиційних форм і способів ведення війни та має елементи гібридного характеру.

Протистояння російській агресії виявило цілий ряд системних проблем, зокрема: відсутність системи здійснення наукового воєнно-історичного аналізу сучасних воєнних конфліктів; низька ефективність впровадження набутих воєнно-історичних знань в освітній процес; підготовку військ (сил); недосконалість воєнно-історичної роботи з формування патріотизму та морально-бойового духу захисників України, що призвело до него- товності значної частини українських громадян до виконання свого конституційного обов'язку - захисту незалежності та територіальної цілісності нашої держави. Ці проблеми посилюються через наявність історичних стереотипів та міфів в оцінюванні подій воєнної історії, інформаційну експансію, що супроводжується фальсифікацією історії України. Всі ці фактори мають активізувати процеси створення чіткої системи воєнно- історичної роботи у Збройних Силах України.

Аналіз досліджень. Джерелами з вивчення представленої тематики було визначено два основоположних документи, які визначають та регламентують процес вивчення, узагальнення та аналізу вітчизняної воєнної історії та науково- дослідницької роботи у сфері воєнно-історичних досліджень. А саме: Доктрина з воєнно-історичної роботи у Збройних Силах України, затверджена 07.10.2020 року та Концепція воєнної історії України, затверджена Міністром оборони України від 8.12.2017 року.

Дослідженням воєнної історії України та історичної пам'яті українського народу займаються такі українські науковці як: Ковальська-Павленко І. М. (Ковальська-Павленко, 2021), Яблонський В. М. (Яблонський, 2019), Горобець С. (Горобець, 2021), Пашкова О. О. (Пашкова, 2019). Також варто згадати відомих українських істориків, які досліджують проблематику воєнної історії України, а також проблематику відродження національної історичної пам'яті. Серед них: Володимир Вятрович, Іван Патриляк, Володимир Сергійчук, Олексій Сокирко та ін. В контексті вивчення воєнно-історичної спадщини нашого народу, та проблематики політики національної пам'яті, варто згадати і про праці відомого американського історика та письменника Тімоті Снайдера, автора таких науково-популярних робіт як «Перетворення націй. Польща. Україна. Литва. Білорусь», «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним», «Чорний князь».

Мета статті: дослідити проблему вивчення воєнної історії України в контексті відродження української національної історичної пам'яті та національних воєнно-історичних традицій в умовах інформаційно-пропагандистської експансії Російської Федерації.

Виклад основного матеріалу

Науковим фундаментом сучасної воєнної теорії та практики діяльності військ є воєнно-історичні знання, оскільки вони є джерелом і базою для розвитку Збройних Сил України.

Перш за все варто розібратися з термінами та поняттями, які стосуються воєнної історії, її функціями та її основними завданнями.

Отже, воєнна історія - термін, що використовується у двох значеннях:

1) процес розвитку військової справи, підготовки і ведення воєнних дій із найдавніших часів до сьогодення;

2) сукупність воєнно-історичних знань, галузь воєнної науки, що вивчає війни і збройні сили минулого, розвиток засобів, форм і способів ведення збройної боротьби.

Її складовими є: історія війн; історія воєнного мистецтва; історія військового будівництва; історія озброєння і військової техніки; історія воєнної думки; воєнно-історична робота у Збройних Силах України; воєнно-історичні дослідження; воєнно-історичне джерелознавство; розроблення воєнно-історичних публікацій (Доктрина з воєнно-історичної роботи у Збройних Силах України, 2020: 6).

Воєнна історія збагачує воєнну науку конкретними матеріалами і досвідом, містить теоретичні і практичні рекомендації з удосконалення військової справи, дозволяє передбачити шляхи її розвитку в подальшому.

Воєнна історія базується на фактах, подіях і процесах минулого. Воєнна історія має дві складові - фактологічну (описову) та узагальнюючу. Фактологічна (описова) складова передбачає точну фіксацію подій, оскільки вірогідні узагальнення можна зробити лише спираючись на достовірні факти. Узагальнення - дозволяють зрозуміти причини подій, що відбулися, встановити тенденції закономірності та імовірність їх повторення у майбутньому. Воєнна історія як сфера знання виконує світоглядну, виховну, освітню та методологічну (дослідницьку) функції.

Воєнна історія як наука не обмежується лише відтворенням фактичної хронології подій. Її мета полягає не лише у конструюванні картини військового минулого, а й у дослідженні його в єдиному закономірному історичному процесі. Воєнні історики можуть самі відривати і формулювати історичні закономірності або запозичувати їх із інших джерел.

Отже, воєнна історія як наука є активним і рівноправним учасником формування наукової картини розвитку суспільства в цілому (Доктрина з воєнно-історичної роботи у Збройних Силах України: 2020: 10-11).

Згідно з документом, що має назву «Доктрина з воєнно-історичної роботи у Збройних Силах України» одним з головних завдань воєнної історії є протидія фальсифікації української воєнної історії, негативному інформаційному впливу у воєнно-історичних питаннях сприяння реалізації актуальних наукових воєнно-історичних проектів, що сприятимуть формуванню національно-патріотичних поглядів, державницького світогляду та відновленню історичної правди (Доктрина з воєнно-історичної роботи у Збройних Силах України, 2020: 13).

Ще у 2017 році Міністром оборони України Степаном Полтораком була затверджена «Концепція воєнної історії України» (Концепція воєнної історії України, 2017), метою якої було визначено формування у суспільстві системи поглядів на наукове дослідження воєнної історії України як складової світової воєнної історії та використанні набутого досвіду у процесі будівництва Збройних Сил України.

Основними завданнями воєнно-історичних досліджень визначено: дослідження ролі і місця вітчизняної воєнної історії в українському державотворенні; узгодження зусиль органів державного і військового управління та дослідників щодо основних напрямів розвитку вітчизняної воєнно-історичної науки; координація діяльності науково-дослідних установ і навчальних закладів з вивчення історії застосування збройних сил та інших військових (збройних) формувань у війнах, збройних конфліктах, операціях з підтримання миру та безпеки; з виявлення тенденцій і закономірностей у розвитку воєнної справи з найдавніших часів до сьогодення; використання воєнно-історичних знань у практиці національного військового будівництва для досягнення належного рівня боєготовності та боєздатності Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони держави; розроблення стандартів та навчальних програм воєнно-історичних дисциплін у військових і цивільних навчальних закладах з урахуванням періодизації воєнної історії України; національно-патріотичне виховання широких верств українського суспільства; популяризація воєнної історії України; сприяння поширенню серед міжнародної спільноти наукової інформації про історичне минуле України; протидія фальсифікації української воєнної історії, негативному інформаційному впливу у воєнно-історичних питаннях (Концепція воєнної історії України, 2017: 2-3).

Однак, за 30 років незалежності, Українська держава все ще знаходиться на перехідному етапі своєї історії: від стану перебування в межах однієї держави (СРСР) до стану розвинутих форм самостійної державності. На такому ж перехідному стані перебувають і ті шари суспільної свідомості, які відповідають за функціонування колективних типів пам'яті - тут спостерігається змагальна ситуація декількох версій минулого. Отже, модель історичної пам'яті знаходиться на стадії формування, оскільки в неї міститься ще багато нерозв'язаних протиріч (Ковальська-Павленко, 2021: 142). воєнний історія інформаційний пропагандистський

На жаль пострадянська Україна так і не завершила критичного переосмислення своєї історії. Відсутність об'єднувального історичного наративу, регіоналізація інтерпретацій історії України, постійні маніпуляції з мовним питанням - усе це істотно вплинуло на поглиблення політичних і соціокультурних міжрегіональних суперечностей, що мало негативні наслідки для формування загальноукраїнської ідентичності, дестабілізувало суспільство, послаблювало державу.

Криза ідентичності стала виявом стану невизначеності щодо усталеної загальноукраїнської системи суспільнополітичних цінностей, гострої конфронтації різновекторних політичних сил і, як наслідок, - неможливості визначення оптимального напряму розвитку суспільства. Проблема вироблення концепції щодо історичної пам'яті та формування національної ідентичності ускладнювалася ще й тим, що в Україні тривав затяжний перехідний період, спостерігалися постійні коливання стосовно вибору напряму цивілізаційного розвитку і свого місця в міжнародному співтоваристві (Політика історичної пам'яті в контексті національної безпеки України: аналіт. доповідь, 2019: 6).

В таких умовах протягом тридцяти років розвивалася і українська військова історія та воєнна наука. Варто зазначити, що поштовхом до наукових досліджень в галузі вітчизняної воєнної історії, її переосмислення та трансформація з так званого радянського чи то пострадянського минулого, а фактично у фарватері радянської (російської) воєнної історії, були події, спочатку Помаранчевої революції 2004 року, а потім і події Революції Гідності 2013-2014 років та російській воєнній агресії проти України (анексія Криму, війна на Донбасі). Разом з тим, змінилися і самі підходи до вивчення воєнної історії, історії українського війська, були переглянуті окремі поняття назви, які довгий час вживалися як в російській так і в українській історіографії, наприклад поняття «Вітчизняна війна 1812 року»- частина періоду Наполеонівських війн, поняття «Велика вітчизняна війна», яке глибоко укорінилося у свідомості не тільки старшого покоління, а і нової генерації українських громадян, поступово зникає з наукового обігу та наукової літератури, натомість науковці (історики) вживають назву «Історія України у Другій світовій війні» якщо ідеться про період 1939-1945 років або ж поняття «німецько- радянська війна».

Серйозні зміни відбулися і у свідомості громадян та переосмислення радянського минулого, зокрема відзначення святкових, пам'ятних дат, урочистостей та заходів на різних рівнях. В контексті цього варто зазначити, що Указом президента України Петра Порошенка від 14 жовтня 2014 року цей день в Україні прийнято відзначати як «День захисника України». Саме цю дату було обрано не випадково. Як відомо, вона має символічне, обрядове та історичне значення. 14 жовтня християни Східного обряду (православні) відзначають велике релігійне свято - Покрову Пресвятої Богородиці (саме ця свята була покровителькою українського козацтва і високо шанувалася козаками), саме в цей день в Україні прийнято святкувати День українського козацтва. Також 14 жовтня 1942 року було створено Українську Повстанську Армію (УПА). Таким чином, українці фактично позбулися старої радянської, пострадянської, а відтак і російської традиції святкувати «День Захисника Вітчизни» 23 лютого, яке взагалі було створене більшовицькою пропагандою, а насправді ознаменувало фактично капітуляцію більшовицьких військ перед кайзерівською Німеччиною (Горобець, 2021).

Важливу роль у воєнно-історичних дослідженнях відіграють структурні підрозділи провідних військових вищих навчальних закладів. Зокрема, велика робота на цьому напрямку ведеться на кафедрі історії війн і воєнного мистецтва інституту державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Кафедра здійснює навчальну, виховну, методичну, видавничу роботу, наукову та науково-технічну діяльність з проблемних питань історії війн, історії воєнного мистецтва, історії військового будівництва, історії розвитку озброєння і військової техніки, воєнної історія України. Основними завданнями кафедри є:

• участь у підготовці військових фахівців стратегічного, оперативного й тактичного рівнів підготовки за визначеними спеціальностями та спеціалізаціями для Збройних Сил України, інших військових формувань держави та фахівців іноземних держав, участь у перепідготовці та підвищення кваліфікації;

• підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації - кандидатів (докторів філософії) і докторів наук для Збройних Сил України та інших військових формувань;

• проведення наукових воєнно-історичних досліджень за науковими напрямами: історія війн, історія воєнного мистецтва, історія військового будівництва, історія розвитку озброєння і військової техніки, воєнна історія України;

• видання підручників, навчальних посібників й інших навчально-методичних матеріалів з навчальних дисциплін кафедри, наукове супроводження навчального процесу в університеті за воєнно-історичним напрямом;

• забезпечення роботи спеціалізованої вченої ради зі спеціальності - військова історія з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук;

• видання збірника наукових праць університету «Воєнно-історичний вісник» (фахового видання з історичних наук);

• участь у розробці та здійсненні експертизи проектів законодавчих та інших нормативно- правових актів за напрямом діяльності кафедри (Інформація з офіційного сайту Національного університету оборони України імені Івана Черня- ховського, 2021).

Важливу роль у популяризації вітчизняної воєнної історії відіграють нині провідні вищі військові навчальні заклади України. Найбільший потенціал у поширенні воєнно-історичних знань серед курсантів, студентів і слухачів належить вищим військовим навчальним закладам. Зокрема, у двох провідних вітчизняних ВВНЗ засновано наукові видання, присвячені тематиці воєнної історії: «Воєнно-історичний вісник» Національного університету оборони України імені Івана Черняхов- ського і «Військово-науковий вісник» Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Видання вміщують наукові студії з історії України, всесвітньої історії, історії Українського війська та сучасних Збройних Сил України, історії розроблення та застосування озброєння та військової техніки (Пашкова, 2019: 22).

Значний внесок у вивченні воєнної історії, проведенні науково-пошукових досліджень, написанні наукових праць та захисту українського інформаційного простору від ворожої пропаганди, фальсифікації історичних подій та фактів здійснюють державні органам влади та різноманітні громадські організації. Зокрема, Інститут національної пам'яті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та інформаційної політики, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу.

Також позитивні зрушення відбулись і в українському культурному просторі, зокрема можна говорити про справжнє відродження українського кінематографу.

З початком анексії Криму та російської збройної агресії проти нашої держави було знято чимало художніх та документальних картин на тему анексії Криму, війни на Донбасі, героїчні події захисту донецького аеропорту, битву за Іловайськ, звитягу українських воїнів, патріотизм та волелюбність нашого народу. Сучасний український глядач вже переглянув такі художні картини про нову російсько-українську війну як: «Іловайськ», «Кіборги», «Позивний Бандерас» та інші.

Героїчне минуле часів української національної революції 1917-1921 років демонструють такі фільми як «Крути 1918» та «Таємні щоденники Симона Петлюри». Також з'явилися нові, сучасні фільми про трагічне минуле нашого народу, зокрема про часи репресій, депортацій, голодомору та інших страждань і поневірянь яких зазнав наш народ в часи радянської окупації. До таких фільмів можемо віднести зокрема «Гіркі жнива» - фільм канадського виробництва про події голодомору 1932-1933 років, фільм «Ціна правди» - розповідає про валлійського репортера який таємно відвідав Україну та вперше в західній пресі заявив під власним ім'я про Голодомор і страшні події 1932-1933 років. Про героїчний опір та незламність духу українських патріотів навіть в умовах радянських концтаборів розповідає фільм «Червоний».

Сотні пісень на воєнно-патріотичну тематику, як професійних творчих колективів сучасності, так і аматорських (авторських) було написано з початком війни. Авторами таких пісень часто були самі українські воїни.

Висновки

Отже, вивчення вітчизняної воєнної історії має важливе значення для формування державницького світогляду, національної ідентичності, патріотизму та відновлення національної історичної пам'яті українського народу в умовах інформаційно-пропагандистської експансії.

Виклики, що постали перед Україною в останні роки, актуалізували комплекс завдань, пов'язаних зі зміцненням обороноздатності держави, та зумовили потребу у всебічному дослідженні і популяризації воєнної історії України. Підвищення боєздатності та ролі Збройних Сил України, утвердження у суспільній свідомості ідей самовідданості у захисті своєї держави сформували необхідність детального вивчення воєнної історії України. Трансформація воєнної історії України в рамках відновлення національної історичної пам'яті є важливою складовою не тільки у інформаційному протистоянні агресору, а і цивілізаційній боротьбі, яку нині веде наша держава.

Список використаних джерел

1. Доктрина з воєнно-історичної роботи у Збройних Силах України, затверджена 07.10.2020 року. ”ШЬ: https://dovidnykmpz.info/zagalni/doktryna-z-voienno-istorychnoi-roboty-u-zs-ukrainy/

2. Концепція воєнної історії України, затверджена Міністром оборони України від 8.12.2017 року. ”ШЬ: https://dovidnykmpz.info/wp-content/uploads/2018/pdf

3. Ковальська-Павленко І. М. Політика історичної пам'яті як напрям інформаційної війни: український контекст. V Міжнародна наукова конференція Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба «Сучасна війна: гуманітарний аспект»: збірник матеріалів, 25-26 травня 2021 року., Х.: Факт, 2021. С. 142.

4. Політика історичної пам'яті в контексті національної безпеки України: аналіт. доповідь / Яблонський В. М., Лозовий В. С., Валевський О. Л., Здіорук С. І., Зубченко С. О. та ін. ; За заг. ред. В. М. Яблонського. Київ: НІСД, 2019. С. 6.

5. Горобець С. Радянське міфічне свято «23 лютого» Український інститут національної пам'яті. URL: https://old.uinp.gov.ua/news/sergii-gorobets-radyanske-mifichne-svyato-23-lyutogo

6. Інформація з офіційного сайту Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. ІЖЬ: https://nuou.org.ш/u/stm/insti/idvu/kafedra-%D1%96stor%D1%96%D1%97-v%D1%96jn-%D1%96-vo%D1%94nnogo- mistecztva.html

7. Пашкова О. О. Вітчизняна воєнно-історична періодика у військово-патріотичному вихованні курсантів ВВНЗ. Воєнно-історичний вісник: Збірник наукових праць Національного університету оборони України. К.: НУОУ, 2019. Вип. 2 (32). С.22.

References

1. Doktryna z voienno-istorychnoi roboty u Zbroinykh Sylakh Ukrainy, vid 07.10.2020 roku. (2020) [Doctrine on military-historical work in the Armed Forces of Ukraine, approved on October 7, 2020.] URL: https://dovidnykmpz.info/ zagalni/doktryna-z-voienno-istorychnoi-roboty-u-zs-ukrainy/ [in Ukrainian].

2. Kontseptsiia voiennoi istorii Ukrainy, zatverdzhena Ministrom oborony Ukrainy vid 8.12.2017 roku. [The concept of military history of Ukraine, approved by the Minister of Defense of Ukraine on December 8, 2017.] URL: https:// dovidnykmpz.info/wp-content/uploads/2018/pdf . [in Ukrainian].

3. Kovalska-Pavlenko I. M. Polityka istorychnoi pamiati yak napriam informatsiinoi viiny: ukrainskyi kontekst. [The politics of historical memory as a direction of information warfare: the Ukrainian context] V International Scientific Conference of Kharkiv National University of the Air Force named after Ivan Kozhedub “Modern War: Humanitarian Aspect”: a collection of materials, May 25-26, 2021., H.: Fact, 2021, pp. 142 [in Ukrainian].

4. Polityka istorychnoi pamiati v konteksti natsionalnoi bezpeky Ukrainy: analit. dopovid [The policy of historical memory in the context of national security of Ukraine: analytical report] For the head. ed. V. M. Yablonsky. Kyiv: NISS, 2019, pp. 144 [in Ukrainian].

5. Horobets S. Radianske mifichne sviato “23 liutoho” Ukrainskyi instytut natsionalnoi pamiati. [Soviet mythical holiday “February 23” Ukrainian Institute of National Memory] URL: https://old.uinp.gov.ua/news/sergii-gorobets- radyanske-mifichne-svyato-23-lyutogo [in Ukrainian].

6. Informatsiia z ofitsiinoho saitu Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy imeni Ivana Cherniakhovskoho. [Information from the official website of the Ivan Chernyakhovsky National University of Defense of Ukraine] URL: https://nuou.org.ua/u/stru/insti/idvu/kafedra-%D1%96stor%D1%96%D1%97-v%D1%96jn-%D1%96-vo%D1%94nnogo- mistecztva.html

7. Pashkova O. O. Vitchyzniana voienno-istorychna periodyka u viiskovo-patriotychnomu vykhovanni kursantiv VVNZ. [Domestic military-historical periodicals in military-patriotic education of university cadets] Military-historical bulletin: Collection of scientific works of the National University of Defense of Ukraine. K.: NUOU, 2019. Vip. 2 (32). pp. 22. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru