Забезпечення зброєю козаків чорноморського війська під час Російсько-Турецької війни 1787-1791 рр.

Ключові слова: Військо вірних козаків, Чорноморське військо, зброя, «запорозькі човни», арсенали регулярних військ, російсько-турецька війна

Abstract

На жаль, з огляду на ідеологічні перепони, питання озброєння козаків Чорноморського війська розглянуто нерівномірно. Більшість досліджень істориків стосується озброєння та військової тактики періоду після переселення війська на Кубань у 1790-х рр.¹ Натомість перший період існування чорноморців (формування підрозділів та участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 рр.) розглядався дослідниками здебільшого дотично, або у контексті загальної історії. Серед них вирізняються дослідження, написані на основі архівних документів «кубанських істориків»Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XIX - на початку XX ст. Донецьк: НордПрес, 2006. 335 с.; Авраменко А. Козацьке військо на Кубані // Історія Українського Козацтва. Київ, 2007. Т. II. С. 364-414; Фролов Б.Е. Оружие кубанских казаков. Краснодар: Традиция, 2009. 128 с.; Шахторин А.А. Подготовка казаков Кубанского казачьего войска во второй половине ХІХ - начале ХХ веков. Краснодар: КВВАУЛ, 2008. 213 с.Фролов Б. Национальный состав Черноморского казачьего войска (1787-1860) // Культурная жизнь Юга России. 2002. №2. С. 41-48.. Зокрема, важливим джерелом для дослідження зазначеного питання є опубліковане П. Короленком офіційне листування між командуванням Російської імперії та чорноморською старшиною. Так, у «Відомості казенних поставок 1787-1788» до дрібниць простежено кількість наданої чорноморцям вогнепальної та холодної зброї, гармат тощоКороленко П.П. Кубанские казаки: Материалы для истории Кубанского казачьего войска. Екатеринодар, 1894. Т. 3. С. 70-72.. І лише здобуття Україною незалежності дозволило позбутися ідеологічних заборон та об'єктивніше подивитися на дослідження зазначеного питанняПолторак В., Ровнер О. Одяг, зброя та військове спорядження Вірних козаків чорноморських у російсько- турецькій війні 1787-1792 рр. // Чорноморська минувшина. 2012. Вип. 7. С. 61-75..

Дана робота ставить за мету дослідити забезпечення зброєю чорноморських козаків під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр., проаналізувавши й узагальнивши інформацію історичних досліджень та архівних документів.

Чорноморське військо було створене «напередодні» російсько-турецької війни 17871791 рр. з метою залучення колишніх запорожців до лав іррегулярного формування на боці Російської імперії. Як колись останній кошовий отаман Запорізького війська Петро Калнишевський, що на той час закований у кайдани сидів ув'язнений у сирій ямі Соловецького монастиря, так перший кошовий отаман Війська вірних козаків - Чорноморського війська Сидір Білий щиро вірив, що вірною службою та пролитою у боях козацькою кров'ю можна заслужити у колонізаторів право вільного життя на рідній землі. Освічений і розважливий, Сидір Білий добре розумівся в політиці й у розстановці тогочасних політичних і військових сил. Він, як ніхто інший, розумів, що зберегти Січ в Імперії в її історичному вигляді вже неможливо, тому вважав, що національне козацьке військо і флот необхідно відроджувати на рідній землі при будь-якій владі. Рідна земля буде постійно поповнювати свіжими силами козаків. Тому С. Білий і не пішов за Дунай, і при першій нагоді почав створювати «Військо вірних козаків» і козацький флот, хоч і під імператорським орлом.

Від початку існування Військо поділялось на пішу та кінну команду. Піші козаки здебільшого служили на козацькій флотилії. Окремо згадується козацька артилерія - невеличка «канонірна команда» (до ста чоловік), яка здебільшого належала до піших підрозділів - використовувалась на козацькій флотилії. Іншими словами, у Чорноморському війську існував поділ на два роди військ: кінноту та морську піхоту. Справою кінних полків було бойове забезпечення регулярної армії, включаючи утримання постів на комунікаціях, доправлення кореспонденції, розвідка та диверсії на ворожій території. А козацька флотилія становила військовий різновид, пристосований не лише до бою на морі, але й для блискавичного десанту на суходіл. Поєднання цих якостей дало чудові результати під час морських баталій і штурму турецьких фортець.

Зброя та військове спорядження чорноморців у зазначений час не були унормовані, хоча в 1787 р. і намагалися озброїти козаків лише карабіном і пістолемШиян Р. Козацтво Південної України в останній чверті XVШ ст. Запоріжжя, 1998. С. 50.. Через те, що Військо формувалося за територіальним принципом, козаки мусили забезпечувати самі себе зброєю, одягом, спорядженням, харчами, і лише вогнепальною зброєю їх забезпечувала ІмперіяПопко И.Д. Черноморские казаки. Москва: Вече, 2009. С. 122.. Та більшість тих, хто вступав до Війська, приходила голіруч - це звичайно не стосувалося заможних козаків, які могли собі дозволити придбати зброю самотужки, тому основним джерелом їх озброєння були арсенали регулярної армії. Ще на початковому етапі формування волонтерських команд, на основі яких створювалось іррегулярне формування, С. Білий неодноразово звертався до князя Г. Потьомкіна з проханням про надання козакам зброї. Зокрема, 2 листопада 1784 р. він повідомляв про вербування 30 кінних і 253 піших колишніх запорожців і прохав надати казенну зброю: «патронниць єгерських 283, рушниць 283, списів 283, пороху та свинцю»Козацтво на півдні України. Кінець XVІІІ-XIX століття / автори-упоряд. О.А. Бачинська. Одеса: Друк, 2000. С. 102..

Про залежність новоствореного іррегулярного формування від регулярної армії свідчить і низка указів уряду та командування Російської імперії, які були підписані в другій половині 1787 - на початку 1788 р. Зокрема, О. Суворов у своєму наказі від 21 грудня 1787 р. зазначав, що «якщо під час бою всі, або більшість запорожців хочуть до нас приєднатись, то таким випадком користуватись і їх не зустрічати вороже. Обов'язок їх начальника відразу ж всю зброю від себе відкинути, яка опісля може бути повернена»Суворов А.В.: документы: в 3 т. / под ред. Г.П. Мещерякова. Москва-Ленинград: Воениздат, 1952. Т. 3: (17911798). С. 374-375.. Тобто запорожцям, які переходили на бік Російської імперії повертали зброю, не вважаючи їх ворогами.

Підтверджує це й ордер князя Г. Потьомкіна військовому отаману С. Білому від 2 січня 1788 р. в якому повідомлялося: «Застосовуйте всебічне старання, щоб примножити кількість козаків, і, приймаючи їх, надавайте зброю. У випадку, коли вся зброя буде роздана, повідомляйте мені, після чого я дам наказ знову її вам відпустити. Спостерігайте по всій можливості, щоб козаки вашої команди люди були гарними, сильними та вміли стріляти; ті що не вміють - навчати, бо я, вибравши час, кожного буду оглядати, як хто зі зброї стріляє»Дубровин Н.Ф. Сборник военно-исторических материалов. Санкт-Петербург: Военная типография, 1894. Вып. 7: Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического: 1788-1789 гг. С. 166-167.. Того ж дня С. Білий отримав у своє розпорядження 499 пар пістолетів, а в лютому - «карабіни нарізні та гладкоствольні». Окрім того, у новостворене, ще офіційно неоформлене, іррегулярне формування тоді ж було відправлено порох і свинець, з розрахунку 100 патронів на козака, здебільшого з Херсонського цейхгаузаФролов Б. Оружие кубанських казаков. Краснодар, 2009. С. 10.Короленко П.П. Кубанские казаки: Материалы для истории Кубанского казачьего войска. Екатеринодар, Типо-Литография Э. Килиус, б.г. Т. 3. С. 14.. Слід зазначити, що з Херсону козаки отримували зброю ще до підписання в січні 1788 р. указу Катерини ІІ про створення «Війська вірних козаків». Так, у листопаді 1787 р. вони отримали з цейхгауза 392 рушниці.

Підписання наказу про офіційне оформлення Війська відбулося 14 січня 1788 р., що зумовило значне збільшення кількості його козаків. Хоча надходження озброєння із арсеналів регулярної армії Російської імперії і відбувалося регулярно, але забезпечити всіх бажаючих захищати рідний край від османських гнобителів не могли. Зброї не вистачало і частина козаків залишалась беззбройною. З цієї причини Сидір Білий рапортував генерал- аншефу І. Меллеру 28 березня 1788 р., що для прибулих у Кіш 700 вірних козаків треба видати рушниць, «пороху та свинцю на кожного по сто патронів, тобто по два золотника з половиною, свинцю по восьми золотників з половиною та на навчання по тридцять п'ять холостих, і для цього ж кожному свинцю на три патрони, кременів на 1500 осіб».

Розглянемо детальніше шляхи надходження зброї у першій половині 1788 р.: Аврамов у січні передав у військо 48 рушниць; князь Єрестов передав у січні у військо 303 рушниці, поручику Жуковському 150 рушниць, старшині Сутиці - 100, в лютому отаману Кравцю - 130 рушниць, у квітні осавулові Кобильняку - 1 000 рушниць. Всього за листопад 1787 р. - квітень 1788 р. козаки отримали 2 621 рушницю та 1 696 пістолівКороленко П.П. Предки кубанских казаков на Днестре // Кубанский сборник. Екатеринодар, 1901. Т. 8. С. 146.. З них піші козаки, що служили у козацькій флотилії під командою полковників Антона Головатого, Якова Мокрого, Давида Білого, Мокія Гулика, Остапа Іванова, Івана Сухини отримали 2 120 рушниць і 1 197 пістолів, а кінні козаки - 501 рушницю та 499 пістолівIbid. С. 147..

Окрім рушниць і пістолів козаки були озброєні ножами, списами та карабінами. Так, князь Г. Потьомкін 30 березня 1788 р. повідомляв О. Суворову про відправку 1 000 ножівСуворов А.В.: сборник документов / под. общей ред.: А.В. Сухомлина, В.Д. Стырова. Москва: Военное издательство военного министерства Союза ССР, 1951. Т. 2. С. 400.: «Відправив одного єгеря для зразка, як бути озброєному батальйону гренадерському... 500 для цього ножів вже до вас відправлено через Херсон, а інші 500 віддайте запорожцям»Леонов О. Вооружение «потемкинских» гренадер // Цейхгауз. 2003. № 1 (21). С. 12.. Наступного дня Г. Потьомкін знову відправив для запорожців 500 ножівIbid. С. 12., додатково повідомивши О. Суворова: «Відправляю до тебе... також і патронташів єгерських з пряжками... Карабіни доставлені будуть, як і інше, з Херсона»Ibidem., та ще 500 ножів і карабінів з патронташами направив з гренадерського батальйону підполковник і кавалер ФішерСуворов А.В.: сборник документов / под. общей ред.: А.В. Сухомлина, В.Д. Стырова... Т. 2. С. 422..

7 квітня 1788 р. О. Суворов звітував про отримання зброї та відзначав: «Доставлені в Херсон з Крюкова нарізні карабіни 2 000, відпущені присланому з Коша вірних козаків приймальнику. В числі 2 000 ножів на ратищах в Херсон доставлено 1 500, з яких в кіш вірних козаків відпущено 500»Леонов О. Вооружение «потемкинских» гренадер // Цейхгауз. 2003. № 1 (21). С. 13.. Насаджені на ратища ножі були придатні як для коління, так і для рубання й широко використовувались під час штурму та в артилерії. Зокрема, в ордері Антона Головатого гармашу Ф. Бакіру від 12 вересня 1789 р. сказано, що канонірам його команди потрібно роздати ножі - «нехай вичистять їх та нагострять»Короленко П.П. Двухсотлетие Кубанского казачьего войска. 1696-1896 гг. Екатеринодар: Тип. Кубанского обласного правления, 1896. Т. 3. С. 137..

Одним з видів «популярної» зброї для Війська вірних козаків (Чорноморського війська) був спис. Зокрема, у квітні 1788 р. контр-адмірал М. Мордвинов видав козакам 500 списівСуворов А.В.: сборник документов / под. общей ред.: А.В. Сухомлина, В.Д. Стырова... Т. 2. С. 370., а в травні того ж року з Катеринославської армії їм видали ще 2 243 списи. 4 травня Й. де-Рибас повідомляв отаману С. Білому: «За велінням Його Світлості

Головнокомандуючого армією відправлено до вас при цьому списів з ратищами тисяча п'ятсот, для озброєння ними козаків ввіреного вам Вірного війська»Ibid. С. 124.. У червні князь Г. Потьомкін надіслав ще 428 списів, окрім того в Херсоні козаки отримали наконечники та ратища списів.

Таким чином, під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. козаки Чорноморського війська хоча й зберігали запорозькі традиції, були здебільшого озброєні казенною, і дуже зрідка трофейною чи особистою розрізненою зброєю: кіннотники - шаблею, рушницею, двома пістолями та списом; піші - списом, довгою рушницею (терновкою, литовкою, арнауткою тощо), коротким сучкуватим списом - «підсохою» та ножем на зразок ятагануБілоусова Л., Харковенко В. Замальовки військової форми чорноморських козаків 1814 р. у фондах Державного архіву Одеської області // Чорноморська минувшина. 2007. Вип. 2. С. 154.. При цьому слід зазначити, що шаблями озброювались здебільшого колишні запорожціКозацтво на півдні України. Кінець XVIII-XIX століття / автор-упоряд. О.А. Бачинська. Одеса: Друк, 2000. С. 96.. А. Головатий в ордері Саві Білому від 5 червня 1789 р. називає військове спорядження чорноморців, яке потрібно перевірити перед походом: рушниці, пістолі, списи, ножі, «патронниці» до запалуКороленко П.П. Кубанские казаки: Материалы для истории Кубанского казачьего войска. Т. 3. С. 111.. Під час походу на грудях замість ладунки навколо козака зазвичай був пов'язаний широкий «через» - або патронташ, заповнений у 2 ряди запасними патронами з порохом і кулямиСлавутич Є. Озброєння козацького війська Гетьманщини у XVIII ст. // Військово-історичний альманах. 2008. № 1. С. 143, 153.. військовий спорядження козак чорноморський військо

Під час перестрілки козак встромлював свою «підсоху» в землю, клав рушницю на один з її сучків і влучно стріляв. У ручній сутичці він закидав рушницю за плече та зустрічав ворога гострим дротиком «підсохи»Попко И.Д., Короленко П.П. Черноморские казаки. Москва: Вече, 2009. С. 127..

Кількісне надходження зброї для Війська постійно збільшувалось, але її весь час не вистачало. Окрім того, в 1789 р. полковник М. Гулик отримав доручення не випускати козаків із табору в Бендерах без рушниць і списівКороленко П.П. Кубанские казаки: Материалы для истории Кубанского казачьего войска... Т. 3. С. 142-144.. А це означало, що частина козаків мала «очікувати своєї черги» вступати в бій під час російсько-турецької війни. Та не встигали очільники забезпечити тих, «заявки» на яких поступали раніше, як «нові» козаки вже чекали своєї черги озброєння. Так, згідно з рапортом Коша до О. Суворова від 20 травня 1788 р. Військо отримало від генерал-аншефа І. Меллера рушниці та припаси на оголошених у березні 700 чоловік, проте за цей період записалось ще 555 новобранців, які чекали на нові надходження зброїIbid. С. 25..

Прослідкуємо зростання чисельності війська протягом 1788 р.: 4 лютого - 708 козаків, 12 лютого - 944Бачинська О.А. Українське населення придунайських земель XVIII - початок XX ст.: (Заселення і економічне освоєння). Одесса: Астропринт, 2002. С. 29; Бачинська О.А. Козацтво в «післякозацьку добу» української історії (кінець XVІII - XIX ст.). Одеса: Астропринт, 2009. С. 14., наприкінці березня - 1 343, у травні - 1 812Держархів Краснодарського краю. Ф. 249. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 2, 11, 13., наприкінці червня - 2 431, у вересні - 4 104Ibid. Арк. 2, 11, 13-14.. Звичайно, що отриманої за 1787-1788 рр. зброї: 1 696 пістолів, 2 621 рушниці, 1 592 викруток, 495 патронташівКороленко П.П. Кубанские казаки: Материалы для истории Кубанского казачьего войска. Т. 3. С. 70-72. їм не вистачило. З огляду на те, що чисельність війська продовжувала збільшуватись і надалі, на травень 1789 р. козакам не вистачало 1 550 рушниць і 2 517 пістолів. Лише для кінноти М. Кутузов прохав виділити 150 рушниць і пістолівКутузов М.И.: документы / под ред. Л.Г. Бескровного. Москва, 1950. Т. 1. С. 66..

У червні 1789 р. очільники Війська, намагаючись озброїти беззбройних козаків, збільшили надходження зброї. Якщо до червня 1789 р. за даними Б. Фролова чорноморцям належало 205 власних і 1 636 казенних списів, то у червні вони отримали ще 3 340 наконечників («залізяк голих»), 138 списів з ратищами та ще тисяча списів була записана на балансі кінної командиФролов Б. Оружие кубанских казаков. Краснодар, 2009. С. 55.. Зокрема, 4 червня 1789 р. на озброєння чорноморцям було передано артилерії підполковником і кавалером М. Мордвиновим стільки списів з Очакова, скільки було потрібно козакам і відпущено «з Херсонського мундирного магазину капітану Курляндському 708 нових карабінів»Дмитренко И.И. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска. Санкт- Петербург, 1896. Т. 2: 1787-1795. С. 240.. Про передачу козакам списів говориться і в ордері князя Г. Потьомкіна контр-адміралу І. Войновичу від 7 червня 1789 р.: «Списів без ратищ звідси відправлено для піхоти чорноморських вірних козаків понад трьох тисяч, а ратища наказано зробити. Окрім ратищ, я наказав, відібравши від кінних єгерів, послати пістолі, скільки є їх в наявності в Крюкові; відпустити наказав також і рушниць»Материалы для истории русского флота. Санкт-Петербург: Тип. Мор. м-ва. 1895. Ч. 15: Документы Черноморского флота с 1783-1796 год. С. 244.. Окрім того, з Херсонського арсеналу поступило 708 нових карабінів, з Єлисаветграда - 1 400 (з них 1 240 карабінів «вже використовувались раніше»).

Наступного місяця Військо отримало ще 2 724 рушниці та з Єлисаветграду доставили ще 3 054 списиДмитренко И.И. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска... Т. 2. С. 242.. Проте це не могло остаточно вирішити проблему.

Дефіцит озброєння зображають такі данні: 4 365 козакам влітку 1789 р. належали казенних 2 432 рушниці та 509 пістолів, власних 151 рушниця і 127 пістолів. До того ж частина зброї виходила з ладу, частина козаків втікала з нею. На наявність у козаків «казенної» зброї вказує й те, що «виганяючи» їх за провини з війська, в них відбирали зброю. Так, 13 червня 1788 р. Кіш наказав полковнику Давиду Білому: «Колишнього при військовій канцелярії письмових справ Івана Крошмана..., відібравши від нього рушницю, пістолет, порох, свинець, вислати з команди».

Щодо артилерійського озброєння піших і кінних чорноморців, то відомості достатньо скупі. При кінній команді згадується про використання одної трифунтової гармати в обозі 1789 р., яка була передана згідно з рапортом З. Чепіги генерал-поручику П. Потьомкіну у жовтні 1788 р. для 930 козаків разом з «ящиком запасу», кіньми та упряжжю до неїIbid. С. 56.. Відомо також про використання влітку 1788 р. мідних гармат зі станками та колесами: двох важких і 15 середніх і малого калібру (3-фунтових, 1,75-фунтових, 1,25-фунтових), фальконетів з лафетами та спорядженнямIbid. С. 70-72., 4 мідних єдинорогів на лафетах, з приробленими на передках ящиками, з додачею до кожного станків з катками, скребків з пижовниками, по 2 ганшпугиПолторак В., Ровнер О. Одяг, зброя та військове спорядження Вірних козаків чорноморських у російсько- турецькій війні 1787-1792 рр. // Чорноморська минувшина. 2012. Вип. 7. С. 75.. Згадується використання гармат і в подальшому. Так, 11 серпня 1789 р. у полку Давида Білого з 500 козаками було 2 єдинорогиКороленко П.П. Кубанские казаки: Материалы для истории Кубанского казачьего войска. Т. 3. С. 129., 1 листопада того ж року в таборі під Бендерами у кінній команді знаходилася одна трьохфунтова гармата із запасами: 115 картузів з ядрами, 27 - з картечами, 15 скоропальних свічок, 20 сажень пальнику, 60 трубок, яку обслуговували 7 канонірівКозацтво на півдні України. Кінець XVIII-XIX століття / автори-упоряд. О.А. Бачинська... С. 107..

Поряд зі зброєю козацька флотилія забезпечувалася човнами. Перша згадка про оснащення козаків човнами датується жовтнем 1787 р., коли князь Г. Потьомкін наказував контр-адміралу М. Мордвинову «полагодити декілька човнів запорозьких, озброївши їх одною гарматою куршейною, яку човен підняти зможе»Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 81.. Щоправда, на початку листопада, не отримавши ніяких повідомлень про пророблену роботу, Г. Потьомкін знову звернувся до контр-адмірала: «Підтверджую мій наказ щодо озброєння п'яти запорозьких човнів. Маючи їх, ми будемо спокійніші й очистимо Буг від розбійників»Ibid. С. 85..

Контр-адмірал з відповіддю не забарився - у листопаді 1787 р. він передав «секунд- майору С. Білому 5 човнів непридатних для використання: три, на кожен по 150 чоловік, через те, що не могли пройти біля берега через розмір, четвертий - нестійкий, а п'ятий тік»Суворов А.В. Сборник документов / под. общей ред.: А.В. Сухомлина, В.Д. Стырова... Т. 2. С. 370., від яких козаки відмовилися. Іншими словами, навіть перебуваючи під прапорами Російської імперії, козаки відстоювали своє право на краще озброєння та відмовлялися від наданих їм човнів до тих пір, доки не отримали нові «запорозькі човни» з Кременчука.

Маючи військову потреба у досвідчених кадрах - колишніх запорожцях, які вміли вести морські абордажні боїРусов А. Осада и взятие Очакова (1788) // Киевская старина. 1888. Т. 23. С. 552-553., Російська імперія «поступилася» козакам - у грудні в Кременчуці під керівництвом полковника М. Фалєєва розпочалося будівництво перших 25 «запорозьких човнів» для «Війська вірних козаків»Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 86.. Та, скоріш за все, із будівництвом «запорозьких човнів» спочатку не поспішали та вирішили «віддати» козацькій флотилії нікому не потрібні старі човни, але знову отримали відмову козаків. Про це у березні 1788 р. М. Мордвинов писав Г. Потьомкіну: «полковник Головатий знайшов їх незручними, повернув нам і попередні човни; запорожці хочуть мати солоні дуби, які вони тепер розшукують»Ibid. С. 102..

Ретельність оснащення козацьких човнів була пов'язана, у першу чергу, з тим, що під час кампанії 1788 р. козаки вперше мали зустрітися не з поодинокими суднами чи караванами, що охоронялися, а із цілим турецьким флотом лінійних кораблів і фрегатів, які мали суттєву перевагу в артилерії. У цьому випадку швидкість і маневреність човнів могли збільшити шанси у сутичці з великим і добре озброєним кораблем, а тим більше із транспортним судномКнязь Григорий Александрович Потемкин-Таврический, 1739-1791 гг.: биографический очерк // Русская старина (Санкт-Петербург). 1875. № 5 (май). С. 32.. Фактично, козацька флотилія готувалась взяти участь у реалізації тактики, яка пізніше стала відомою під назвою «тактика москітного флоту» та полягала у діях великої маси дрібних військових човнів, що мали протистояти потужному супротивникуСамойлов К.И. Москитный флот. Москва-Ленинград, 1939. Т. 1. С. 615.. Така тактика стала відомою внаслідок дій невеликих канонерських човнів США у часи Англо-американської війни 1812-1814 рр. та застосовувалася у багатьох війнах, у тому числі світових. Для цього залучали спеціально побудовані, а також переобладнані й озброєні невійськові човни.

Проте варто зазначити, що існують прямі аналогії цієї тактики із загальновідомою тактикою флотилій запорозьких козаків, що застосовувалася вже у XVI-XVІІ ст. та вимагала відповідних суднобудівних формРижева Н.А. Суднобудування в Україні: етапи й особливості розвитку (від давнини до початку ХХ ст.): автореф. дис... д. іст.н.: 07.00.01. Київ, 2010. С. 14.. Ось тому козаки, готуючись до військової кампанії, ретельно ставились до характеристик своїх човнів. Важливість забезпечення козаків боєздатними човнами підкреслює і лист Г. Потьомкіна О. Суворову від 2 березня 1788 р.: «Човни готувати наказав я веслові з якомога можливим поспіхом; в Кременчуці у мене на кшталт «запорозьких човнів» буде 75, що можуть нести й більші гармати»Князь Григорий Александрович Потемкин-Таврический, 1739-1791 гг.: биографический очерк // Русская старина (Санкт-Петербург). 1875. № 5 (май). С. 29..

Проте козацька флотилія до літа 1788 р. залишалась недоукомплектованою. Про це, зокрема, повідомляв 22 травня 1788 р. кошовий отаман С. Білий, вказуючи на те, що на 200 чоловік його команди (137 козаків і 63 каноніри) лише три човни та маленький човник і бажано на кожен човен покласти по дві гармати та «необхідні три роги підсипні канонерські, бо запалювальні трубки не дістають до картуза»КороленкоП.П. Кубанские казаки: Материалы для истории Кубанского казачьего войска... Т. 3. С. 25.. Вбачаючи необхідність у боєздатності козацької флотилії, цього разу на прохання кошового отамана відреагували досить швидко. Відразу ж з'явився наказ Г. Потьомкіна, де зазначалось: «Підтверджую вжити усестороннє старання, щоб за даною від мене запискою, найшвидше полагодити решту човнів вірних козаків. Морехідні ж за моїм приписом озброїти гарматами, відремонтувавши на них все, що потрібно власноручно як і ті, що були послані від мене до веслової флотилії»Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 111.. До кінця місяця полковник А. Головатий отримав 22 кременчуцьких човни з гарматами та військовими снарядамиКороленко П.П. Предки кубанских казаков на Днестре // Кубанский сборник. Екатеринодар, 1901. Т. 8. С. 150., а у червні - 1 великий і 13 малих канонірських човни з відомства шкіпера Валінського, які разом із боєприпасами роздали по куреняхIbid. С. 158.. Нові човни, які отримувала козацька флотилія, іменувалися козаками за назвами куренів - Корсунський човен, Калниболоцький човен, Уманський великий човен тощо.

Загалом, у Кременчуці було побудовано сто човнів, які через потужну артилерію Г.О. Потьомкін класифікував як канонерські «річкові» (малі) та «морехідні» (великі)Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 86, 123, 214.. Оснащення човнів і розміри гармат весь час змінювалисяIbid. С. 81, 85, 97, 111.. Першу партію «запорозьких човнів», яку у травні 1788 р. передали військовому судді А. Головатому, складали 8 великих і 14 малих з 18-фунтовими гарматами, які у червні вже брали участь у бойових діяхДмитренко И.И. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска. Т. 3. С. 74, 89; Сборник военно-исторических материалов / под. ред. Д.Ф. Масловского. Санкт-Петербург: Воен. учен. ком. Главного штаба, 1893. Вып. 4: Письма и бумаги А.В. Суворова, Г.А. Потемкина и П.А. Румянцева. 17871789 гг. С. 225, 232; Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 144; ЛевченкоЛ.Л. Чорноморський центральний військово-морський архів (1794-1934). Дослідження. Документи. Реєстр фондів: реконструкція. Миколаїв: Іліон, 2018. С. 146.. Згодом козаки отримали ще 28 великих запорозьких човнів першої закладки, оснащених 24-фунтовими гарматами. До другої закладки входило 25 малих запорозьких човнів з 12- фунтовими гарматами. Ще 25 малих запорозьких човнів «особливої конструкції з куршеями» з 24-фунтовими гарматами входили до третьої закладкиИмператрица Екатерина II и кн. Потемкин. Подлинная переписка. Из сборника профессора Николаевской Акад. Ген. Штаба П.С. Лебедева // Русская старина (Санкт-Петербург). 1876. № 6 (июль). С. 459.. «Запорозькі човни» оснащувалися 18-ти - 30-фунтовими гарматами у Дніпровському лиманіМатериалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 86, 123, 213, 228..

Звичайно, під час війни були великі втрати, у тому числі серед «запорозьких човнів». Взимку 1788-1789 рр. шторми знищили 13 і пошкодили 3 човни флотилії, внаслідок чого вона скоротилася з 40 до 24 човнівКирюшин С.Ю., Фролов Б.Е. Гребная флотилия Черноморского казачьего войска. Краснодар, 2006. С. 57.. Проте всі запорозькі човни не могли бути знищеними. Вже у червні 1789 р. флотилія нараховувала 50 човнів, на яких несли службу 2 150 козаківДмитренко И.И. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска... Т. 3. С. 115..

Забезпечення Чорноморського війська озброєнням і в подальшому «лягло на плечі» регулярних військ. На початку 1789 р. в Кіш Чорноморського війська контр-адмірал граф Іван Войнович передав 11 канонерських човнів, щоправда з них мали зняти гармати й іншу зброюДубровин Н.Ф. Сборник военно-исторических материалов. Санкт-Петербург: Военная типография, 1894. Вып. 7: Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического: 1788-1789 гг. С. 100-101.. Разом з тим він мав забезпечити Кіш всім, що потребували козаки «для ремонту і озброєння човнів»Ibid. С. 100-101.. Зокрема, у своєму наказі від 22 травня 1789 р. контр-адміралу графу І. Войновичу князь Г. Потьомкін наказував: «козаки вірні запорозькі... стали в гирлі Березані, де я знаходжу бути їм невигідно, тому що легко може ворог їх заперти. Я, доручаючи їх в вашу команду, вам і даю на розсуд, де їх вигідніше та безпечніше поставити знайдете; декілька з їх човнів озброїти гарматами великого калібру до тих, які є в них»Ibid. С. 147..

Уявлення про чисельність та оснащення козацької флотилії дає «іменний список човнам» за 1789 і 1791 рр. Зокрема, у ньому прослідковується, що на великих кременчуцьких човнах здебільшого стояли 18-фунтові гармати, а на малих - 1,5 і 3-фунтові. Та зустрічалися і винятки: на Дядьківському «малому» стояли 12-фунтові гармати, а на Пашківському «великому» - лише 3-фунтові. Встановлювали гармати на спеціальних лафетах; віддача блокувалась за допомогою мотузки, прикріпленої до носової частини. Якщо на човен ставили другу гармату, то перша знаходилась на носі, а друга - на кормі.

Під час походу човни розміщувались у певній послідовності: спочатку йшли малі човни з 1,5-фунтовими гарматами, потім - з 12-фунтовими. За ними йшли великі човни з 18-фунтовими гарматами та наостанку колони перебували човни з 3-фунтовими гарматами.

Відповідно до «іменного списку човнів» за липень 1791 р. у козацькій флотилії нараховувалось: в команді Сави Білого - 6 канонірських човнів, озброєних 12-ти і 18- фунтовими гарматами та 4 кременчуцьких човни з 3-фунтовими гарматами; в команді Івана Чорнишова - 7 канонірських човнів з 12-ти і 20-фунтовими гарматами та 5 кременчуцьких човнів з 3-фунтовими гарматами; в команді полковника Івана Кулика - 6 канонірських човнів з 12-ти, 18-ти й 20-фунтовими гарматами та 4 кременчуцьких човни; в команді полкового старшини Кияниці - 7 канонірських човнів з 12-ти, 18-ти, 23,5- фунтовими гарматами та 8 кременчуцьких з 1,5-ти, 3-фунтовими гарматами.

«Запорозькі човни» козацької флотилії під час війни слугували для перевезення військ, десантних операцій. Козаки на них вели бої з ворожими бойовими кораблями, захоплювали вантажні човни, що здійснювали забезпечення турецької армії, вели артилерійські бої проти ворожих фортець і батарей. Під час розвідок козаки стежили за ворожими човнами й оперативно надавали командуванню дані щодо «помічених у морі плаваючих човнів»Дмитренко И.И. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска... Т. 2. С. 94.. Під час боїв у Дніпро-Бузькому лимані невеликими силами козаки постійно атакували з метою знищення або захоплення окремих човнів. Такі нічні рейди, зокрема планував Дж.П. Джонс проти канонірських човнів супротивника поблизу острова Березань. Хоча американець очолював вітрильну флотилію, він відразу ж оцінив флотські вміння козаків і залучав їх до проведення бойових операцій у лимані. 20 червня 1788 р. він особисто очолив загін з п'яти канонірських човнів. Іншого разу для цього він відрядив 4 «озброєнні човни та 5 запорозьких»Саричев В.Д. Розвиток суднобудування запорізького козацтва в XVI-XVШ ст.: дис... доктора філософії (РМ): 032. Запоріжжя, 2021. С. 145.. Напередодні битви 16 червня 1788 р. Дж.П. Джонс провів огляд готовності човнів козацької флотилії, та на легкому човні під виглядом торговця сіллю вирушив у нічну розвідку ворожих позицій у супроводі лише одного козака. Відразу після повернення адмірал почав готувати план бою з урахуванням отриманих данихМорісон С.М. Джон Пол Джонс: біографія моряка. Київ: Вид-во ім. Соломії Павличко «Основи», 2013. С. 440442.. До екіпажів своєї вітрильної флотилії він залучив і вірних козаківСаричев В.Д. Розвиток суднобудування запорізького козацтва в XVI-XVШ ст.. С. 145..

Отже, «Військо вірних козаків» - Чорноморське козацьке військо змушене було захищати терени Південної України під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. від османів під прапорами Російської імперії. У деякій мірі козаки залежали від регулярних військ і в озброєнні й оснащенні козацької флотилії. Але до Війська здебільшого записувались українці та їх прагнення зробити рідну землю вільною і незалежною від загарбників, варте того, щоб знехтувати цим фактом.

Козаки-чорноморці, нащадки запорозьких традицій, за п'ять років перебування у Буго-Дністровському межиріччі записали чимало героїчних сторінок до військової історії України. Вони не лише розвинули та вдосконалили тактику ведення бойових дій як на суші, так і на морі, а й започаткували український Чорноморський флот. Зброя, надана козакам для участі у боях, була лише одним із засобів довести вмілість та обізнаність у військовій справі.

Література

1. Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XIX - на початку XX ст. Донецьк: НордПрес, 2006. 335 с.;

2. Авраменко А. Козацьке військо на Кубані // Історія Українського Козацтва. Київ, 2007. Т. II. С. 364-414;

3. Фролов Б. Оружие кубанских казаков. Краснодар: Традиция, 2009. 128 с.;

4. Шахторин А.А. Подготовка казаков Кубанского казачьего войска во второй половине ХІХ - начале ХХ веков. Краснодар: КВВАУЛ, 2008. 213 с.

5. Фролов Б. Национальный состав Черноморского казачьего войска (1787-1860) // Культурная жизнь Юга России. 2002. № 2. С. 41-48.

6. Полторак В., Ровнер О. Одяг, зброя та військове спорядження Вірних козаків чорноморських у російсько-турецькій війні 1787-1792 рр. // Чорноморська минувшина. 2012. Вип. 7. С. 61-75.

7. Шиян Р. Козацтво Південної України в останній чверті XVШ ст. Запоріжжя, 1998. С. 50.

8. Дубровин Н.Ф. Сборник военно-исторических материалов. Санкт-Петербург: Военная типография, 1894. Вып. 7: Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического: 1788-1789 гг. С. 166-167.

9. Фролов Б. Оружие кубанских казаков. Краснодар, 2009. С. 10.

10. Леонов О. Вооружение «потемкинских» гренадер // Цейхгауз. 2003. №1 (21). С. 13.

11. Короленко П.П. Двухсотлетие Кубанского казачьего войска. 1696-1896 гг. Екатеринодар: Тип. Кубанского обласного правления, 1896. Т. 3. С. 137.

12. Білоусова Л., Харковенко В. Замальовки військової форми чорноморських козаків 1814 р. у фондах Державного архіву Одеської області // Чорноморська минувшина. 2007. Вип. 2. С. 154.

13. Славутич Є. Озброєння козацького війська Гетьманщини у XVIII ст. // Військово-історичний альманах. 2008. №1. С. 143, 153.

14. Бачинська О.А. Українське населення придунайських земель XVIII - початок XX ст.: (Заселення і економічне освоєння). Одесса: Астропринт, 2002. С. 29; Бачинська О.А. Козацтво в «післякозацьку добу» української історії (кінець XVIII - XIX ст.). Одеса: Астропринт, 2009. С. 14.

15. Держархів Краснодарського краю. Ф. 249. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 2, 11, 13.

16. Кутузов М.И.: документы / под ред. Л.Г. Бескровного. Москва, 1950. Т. 1. С. 66.

17. Фролов Б. Оружие кубанских казаков. Краснодар, 2009. С. 55.

18. Полторак В., Ровнер О. Одяг, зброя та військове спорядження Вірних козаків чорноморських у російсько-турецькій війні 1787-1792 рр. // Чорноморська минувшина. 2012. Вип. 7. С. 75.

19. Козацтво на півдні України. Кінець XVIII-XIX століття / автори-упоряд. О.А. Бачинська... С. 107.

20. Суворов А.В. Сборник документов / под. общей ред.: А.В. Сухомлина, В.Д. Стырова... Т. 2. С. 370.

21. Русов А. Осада и взятие Очакова (1788) // Киевская старина. 1888. Т. 23. С. 552-553.

22. Самойлов К.И. Москитный флот. Москва-Ленинград, 1939. Т. 1. С. 615.

23. Рижева Н.А. Суднобудування в Україні: етапи й особливості розвитку (від давнини до початку ХХ ст.): автореф. дис... д. іст.н.: 07.00.01. Київ, 2010. С. 14.

24. Князь Григорий Александрович Потемкин-Таврический, 1739-1791 гг.: биографический очерк // Русская старина (Санкт-Петербург). 1875. №5 (май). С. 29.

25. Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 111.

26. Короленко П.П. Предки кубанских казаков на Днестре // Кубанский сборник. Екатеринодар, 1901. Т. 8. С. 150.

27. Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 86, 123, 214.

28. Сборник военно-исторических материалов / под. ред. Д.Ф. Масловского. Санкт-Петербург: Воен. учен. ком. Главного штаба, 1893. Вып. 4: Письма и бумаги А.В. Суворова, Г.А. Потемкина и П.А. Румянцева. 1787-1789 гг. С. 225, 232;

29. Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 144;

30. Левченко Л.Л. Чорноморський центральний військово-морський архів (1794-1934). Дослідження. Документи. Реєстр фондів: реконструкція. Миколаїв: Іліон, 2018. С. 146.

31. Императрица Екатерина II и кн. Потемкин. Подлинная переписка. Из сборника профессора Николаевской Акад. Ген. Штаба П.С. Лебедева // Русская старина (Санкт-Петербург). 1876. № 6 (июль). С. 459.

32. Материалы для истории русского флота. Ч. 15. С. 86, 123, 213, 228.

33. Кирюшин С.Ю., Фролов Б.Е. Гребная флотилия Черноморского казачьего войска. Краснодар, 2006. С. 57.

34. Дмитренко И.И. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска... Т. 3. С. 115.

35. Дубровин Н.Ф. Сборник военно-исторических материалов. Санкт-Петербург: Военная типография, 1894. Вып. 7: Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического: 1788-1789 гг. С. 100-101.

36. Саричев В.Д. Розвиток суднобудування запорізького козацтва в XVI-XVШ ст.: дис... доктора філософії (РМ): 032. Запоріжжя, 2021. С. 145.

37. Морісон С.М. Джон Пол Джонс: біографія моряка. Київ: Вид-во ім. Соломії Павличко «Основи», 2013. С. 440442.

Размещено на allbest.ru