Правознавець-енциклопедист Євген Васильович Спекторський (1875-1951)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОЗНАВЕЦЬ-ЕНЦИКЛОПЕДИСТ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ СПЕКТОРСЬКИЙ (1875-1951)

Ірина Володимирівна Музика, кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Резюме

Музика І.В. Правознавець-енциклопедист Євген Васильович Спекторський (1875-1951).

Розглянуто особливості праворозуміння професора Євгена Васильовича Спекторського та правові концепції й ідеї мислителя, що вплинули на формування і розвиток вітчизняної теорії права, філософії права, юридичної соціології й залишаються актуальними в сучасній юридичній науці.

Ключові слова: Євген Васильович Спекторський, юридична наука, теорія права, філософія права, юридична соціологія, історія права, концепція універсального права.

Резюме

Музыка И.В. Правовед-энциклопедист Евгений Васильевич Спекторский (1875-1951).

Рассмотрены особенности правопонимания профессора Евгения Васильевича Спекторского, правовые концепции и идеи мыслителя, повлиявшие на формирование и развитие отечественной теории права, философии права, юридической социологии, остающиеся актуальными в современной юридической науке.

Ключевые слова: Евгений Васильевич Спекторский, юридическая наука, теория права, философия права, юридическая социология, история права, концепция универсального права.

Summary

Iryna Muzyka. Jurist-encyclopedist Yevhen Vasyliovych Spektorsky (1875-1951).

This year marks the 70th anniversary of the death of Professor Eugene Spektorsky - one of the most prominent specialist of his time in the field of socio-legal and socio-philosophical thought, whose research has contributed to the development of legal theory, philosophy of law and sociology of law as important areas of modem law, the formation of which was due to his theoretical and methodological developments in the field of philosophy, general sociology, culturology.

The scientist derived law directly from morality. In particular, he argued that there are three worlds: “the physical world, in other words, the world of bodies that fill space and are subject to mechanical study; the mental world, ie the world of mental acts and states, which is subject to psychological study in terms of causality; the moral world, that is, the world of human actions, which is subject to moral evaluation in terms of the idea of due and certain moral goals. The sphere of law and jurisprudence belongs to the last world“. And, if each scientific sphere (psychological, physical and moral) is subject to its social regularity, then, obviously, legal regularity is not psychological and not sociological, but moral. This is the conformity of a certain kind of specially legal acts, facts, relations, appeals, etc. a certain norm of the current ethical order.

Spektorsky was one of the few domestic scholars who defended the positive importance of Christian morality for the development of law. Although he did not write a special work on the influence of Christian ethics on the formation of the principles of modern law, yet the content of his two thorough works “Christianity and Culture”.

Spektorsky considered the principle of justice to be the core of Christian ethics, which is based on Christian spiritual love, which is manifested in self-sacrifice, mercy for the needy and disadvantaged, brotherhood of all people and recognition of the highest value of human life and respect for any person, even a criminal.

Peculiarities of legal understanding of Professor Yevhen Vasyliovych Spektorsky are considered. The legal concepts and ideas of the thinker that influenced the formation and development of the domestic theory of law, philosophy of law, legal sociology and remain relevant in modern legal science are highlighted.

According to the content of his works, we can formulate the main ideas of EV Spektorsky concerning the sociological aspects of law: 1. Law is a social phenomenon that arises and exists objectively as part of society and is, above all, an ethical category. 2. Sociological aspects of law should be an integral part of the subject of jurisprudence, along with psychological, political and ethical. 3. The source of law is society. 4. Rights, as a special ethical social phenomenon, should be studied not by general sociology, but by special moral sociology.

E.V. Spektorsky was one of the first to consider law as a social process, as part of the process of socio-cultural development of mankind. The main ideas of E.V. Spektorsky: 1. Law is a social phenomenon that arises and exists objectively as part of society and is, above all, an ethical category. 2. Sociological aspects of law should be an integral part of the subject of jurisprudence, along with psychological, political and ethical. 3. The source of law is society. 4. Right, as a special ethical social phenomenon, should be studied not by general sociology, but by special moral sociology.

Key words: Yevhen Vasyliovych Spektorsky, jurisprudence, theory of law, philosophy of law, legal sociology, history of law, concept of universal law.

спекторський мислитель науковий право

Цього року виповнилося 70 років від дня смерті професора Євгена Васильовича Спекторського - одного із найвидатніших фахівців свого часу в сфері соціально-правової і соціально-філософської думки, чиї дослідження сприяли розвитку теорії права, філософії права й соціології права як важливих напрямів сучасної вітчизняної юридичної науки, становлення яких було зумовлено його теоретичними та методологічними розробками в галузі філософії, загальної соціології, культурології.

Огляд літератури за тематикою дослідження

Біографію та науковий доробок професора у сфері правознавства висвітлюють сучасні вітчизняні та зарубіжні вчені В.І. Ульяновський, В.А. Короткий, О.С. Скиба¹, В.Г. Рутман², В.І. Тимошенко³, В.І. Адрейцев⁴, І.Б. Усенко⁵, І.В. Музика⁶, М.І. Герасимов⁷, О.В. Ткаченко⁸, С.І. Михальченко⁹, О.Р. Слободян¹⁰, О.М. Ковальчук¹¹, О.Д. Білімовіч¹², В.Д. Козлітін¹³, В.О. Щученко¹⁴, С.Д. Чернік¹⁵ та ін. Деякі погляди науковця на правні та державні категорії й інститути є доволі дослідженими та мають власну історіографію. Утім, комплексного дослідження правових поглядів ученого до цього часу не здійснено.

Формулювання мети статті

Мета статті полягає у викладенні в рамках обсягу даної публікації особливостей праворозуміння, правових концепцій та ідей мислителя, які, на наш погляд, є найбільш визначальними для його наукової спадщини й залишаються актуальними для сьогодення.

Виклад основного матеріалу

Євген Васильович Спекторський - відомий філософ, правознавець, культуролог, народився 3 (15) жовтня 1875 р. в Острозі, в родині мирового судді, випускника юридичного факультету університету св. Володимира у Києві. Закінчив гімназію у м. Радомі (Царство Польське) 1893 р. і юридичний факультет Варшавського університету 1897 р. Після захисту роботи «Жан-Жак Руссо як політичний письменник» у 1898 р. здобув звання кандидата прав. Був залишений професорським стипендіатом кафедри державного права для підготовки до викладацької діяльності. Наукові пошуки розпочав під керівництвом професора державного права О.Л. Блока (батька поета). Спеціалізувався на питаннях філософії права, історії політичної і правової думки. У 1900-1901 рр. успішно склав магістерські іспити, але у зв'язку з відсутністю вакантної посади два роки працював у прокуратурі Царства Польського. Упродовж 1902-1903 рр. поглиблював свої знання в університетах Парижа, Берліна, Геттінгена, Гейдельберга. У 1903 р. обраний доцентом кафедри енциклопедії та історії філософії права Варшавського університету. За монографією «Проблема соціальної фізики в XVII столітті. Том 1. Новий світогляд і нова теорія науки» (Варшава, 1910) у травні 1911 р. захистив магістерську дисертацію в Юр'євському (Дерптському, тепер - Тартуський) університеті. У вересні 1911 р. був переведений на посаду екстраординарного професора Варшавського університету. У 1913 р. обраний екстраординарним професором кафедри енциклопедії та історії філософії права Київського університету св. Володимира, затверджений на цій посаді 7 липня 1914 р. міністром народної освіти. Водночас викладав на Вищих жіночих курсах та у 1914-1918 рр. очолював Київське науково-філософське товариство.

Після захисту в Московському університеті дисертації за другим томом монографії «Проблема соціальної фізики в XVII столітті» (К., 1917) 27 травня 1917 р. здобув ступінь доктора державного права й у вересні 1917 р. був затверджений ординарним професором кафедри енциклопедії права й історії філософії права університету Св. Володимира. З травня 1917 р. був обраний деканом юридичного факультету цього університету, а з 6 квітня 1918 р. - став ректором університету (затверджений міністром народної освіти 28 вересня). Входив до складу Київського юридичного товариства і ряду інших наукових товариств. Брав активну участь у діяльності Комісії для вироблення законопроєкту про заснування Української Академії наук (липень-вересень 1918 р.)¹⁶.

У період гетьманату П. Скоропадського входив до складу спеціальної комісії у справах вищої школи для розробки нового університетського Статуту під головуванням М.П. Василенка. Імовірно, саме під впливом Є.В. Спекторського і Б.О. Кістяківського в Статуті УАН було передбачено окрему кафедру філософії права, тоді як в університетах була лише кафедра енциклопедії права й історії філософії права. Після закінчення роботи комісії активної участі в академічному житті Є.В. Спекторський уже не брав, до українського руху ставився обережно, а з приходом денікінців - і загалом негативно¹⁷. Після окупації Києва більшовиками посади ректора і деканів було скасовано й відновлено після приходу денікінців у серпні 1919 р. Одночасно Є.В. Спекторський був призначений попечителем Київського навчального округу та заступником головноуправляючого народною освітою. Після того як Добрармія залишила Київ, виїхав до Одеси (грудень 1919 р.).

На початку 1920 р. емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців (КСХС, з 1929 р. - Югославія). У 1920-1924 рр. - професор юридичного факультету Белградського університету. У 1924-1927 рр. - професор і декан Руського юридичного факультету в Празі (упродовж одного семестру також обіймав посаду професора чеського Карлова університету). У 1927-1930 рр. знову викладав у Белградському університеті, був організатором і першим головою (1928-1930 рр.) Руського наукового інституту в Белграді (1928-1944 рр.). Брав участь у роботі Руського археологічного товариства в Королевстві СХС. У 1930 р. переїхав до Любляни, де викладав в університеті конституційне право, філософію права і введення до соціології. Водночас у 19301945 рр. очолював Словенське товариство з вивчення філософії права та соціології, культурно-освітнє товариство «Руська матиця» та словенське Товариство філософії права і соціології у Любляні.

Офіційно Є.В. Спекторський звільнився з Люблянського університету 10 серпня 1945 р. Упродовж 1945-1947 рр. перебував в Італії у таборах для переміщених осіб. З 1947 р. і до самої смерті - професор Свято-Володимирської православної духовної академії в Нью-Йорку. Був він також головою Руської академічної групи в США (з 1948 р.), очолював руську секцію Асоціації американських та іноземних вчених. Помер від випадкової черепно-мозкової травми в Нью-Йорку 3 березня 1951 р.

Є.В. Спекторський є автором понад 400 наукових праць, у яких розглядається низка важливих проблем з теорії права, історії філософії права, церковного права, історії права, юридичної соціології, а також загальнотеоретичних проблем філософії, соціології, культурології, релігієзнавства, історії соціальних ідей. Найбільш важливими роботами, присвяченими ключовим проблемам правознавства, є фундаментальна двотомна монографія «Проблема соціальної фізики в XVII столітті»; монографії і статті: «До питання про систематизацію в суспільствознавстві» (Варшава, 1903 р.); «Органічна теорія суспільства» (Варшава, 1904 р.); «Нариси з філософії суспільних наук» (Варшава, 1907 р.); «Суспільні науки і теоретична філософія» (Варшава, 1907); «Фізицизм в суспільній філософії XVII ст.» (Ярославль, 1909 р.); «Поняття суспільства в античному світі. Етюд з семантики суспільствознавства» (Варшава, 1911 р.); «До питання про систему «Духа законів» Монтеск'є і його філософські джерела» (Ярославль, 1912 р.); «Енциклопедія права» (Варшава, 1912 р.); «Філософія і юриспруденція» (Юридичний вісник, 1913. Кн. Н.); Есмен як державознавець (Юридичний вісник. 1913. Кн. Ш); «До суперечки про філософію права» (Москва, 1914 р.); «До суперечки про реальність права» (Юридичний вісник. 1914. Кн. V(I)); «До століття історичної школи в правознавстві» (Юридичний вісник. 1914. Кн. VI.II); «Походження протестантського раціоналізму» (Варшава, 1914 р.); «Протестантство і раціоналізм в XVI і XVII сторіччях» (Варшава, 1914 р.); «Номіналізм і реалізм в юридичних науках» (Юридичний вісник. 1915. КЬ. IX (I)), «Походження ідеї загального або універсального права» (Журнал министерства народного просвещения, 1916 р.), «Теорія солідарності» (Юридический вестник, 1916 р.); «Посібник до лекцій з історії філософії права» (Саратов, 1916 р.); «Що таке конституція» (Москва, 1917 р.); «Установчі збори і конституція (Київ, 1917 р.); «Держава» (Пг.: Огни, 1918 р.), «Криза сучасної держави» (Русские сборники. София, 1921. Кн. 2); «Російський анархізм» (Русская мысль. Прага, 1922. № 12); Посібник до лекцій з історії філософії права (Прага, 1925. Вып. П); «Лібералізм» (Белград, 1935 р.); «Свобода і детермінізм» (Записки Русской академической группы в США. Нью-Йорк, 1967. Т. I); «Уряд і влада» (Записки Русской академической группы в США. Нью-Йорк, 1968. Т. ІІ) та інші. Значну частину цих робіт присвячено історико-генетичному аналізу юридичних термінів і понять.

Поняття усякого права, наголошував Є.В. Спекторський, складається з двох моментів: субстанційного й формального. Субстанційний момент - це існування тих цілей, заради яких створюється право. Цілями є інтереси, вигода, пов'язана з користуванням даним правом. Формальний момент - це засіб здійснення інтересу, а саме юридичний захист. Право, таким чином, є юридично захищеним інтересом, нормальним домаганням. Таке визначення права, на думку ученого, охоплює як позитивне, так і природне право, а також право у об'єктивному і суб'єктивному смислі та приватне й публічне право. Елемент «нормального» у визначенні права вказує, зазначає правознавець, на етичний характер права. Елемент домагання відмежовує його від моральності у вузькому розумінні¹⁸.

Учений виводив право безпосередньо з моралі. Зокрема, він стверджував, що існує три світи: «світ фізичний, інакше кажучи, світ тіл, що наповнюють простір і підлягають механічному дослідженню; світ психічний, тобто світ душевних актів і станів, що підлягає психологічному дослідженню з точки зору причинності; світ моральний, тобто світ людських діянь, що підлягає моральній оцінці з точки зору ідеї належного й тих чи інших моральних цілей. До останнього світу і належить сфера права і правознавства»¹⁹. І якщо кожна наукова сфера (психологічна, фізична й моральна) підлягає своїй соціальній закономірності, то, очевидно, юридична закономірність - це не психологічна і не соціологічна, а моральна. Це - відповідність певного роду спеціально юридичних актів, фактів, відносин, притягань і т.п. певній нормі діючого етичного порядку²⁰.

На думку вченого, існують два види законів: природні соціальні закони й штучні юридичні закони. Бувають випадки, коли штучні юридичні закони максимально наближаються до природних соціальних, а інколи вони є чимось прямо протилежним ним. Розглядаючи проблему співвідношення «належного» і «сущого» у праві, Є.В. Спекторський, одним із перших ставив питання про необхідність узгодження штучних юридичних законів з природними соціальними законами. Зокрема, наголошував, що трапляються випадки, коли законодавець різко розходиться з життям і намагається нав'язати йому непідходящі норми²¹. Джерелами права Є.В. Спекторський вважав природу (природне право) та етику.

Є.В. Спекторський був одним із небагатьох вітчизняних вчених, який обстоював позитивне значення християнської моралі для розвитку права. Хоча ним не було написано спеціальної праці, присвяченої впливу християнської етики на формування принципів сучасного права, все ж зміст його двох ґрунтовних праць «Християнство і культура»²² (видана в Празі в 1925 р.) і «Християнська етика»²³ (видана у Нью-Йорку в 1950-1951 рр.) чітко вказує на те, що основні принципи права учений виводив саме з християнської етики.

Головним науковим інтересом Є.В. Спекторського в теорії права була проблема співвідношення права, моральності та релігії. Є.В. Спекторський наполягав на необхідності розвитку нової ідеалістичної методології права, заснованої на ідеології християнства. Головною особливістю робіт ученого, яка відрізняла його від інших дослідників цієї проблематики, було включення релігії у питання про співвідношення етики і права. Він був переконаний, що подальший розвиток правової теорії має будуватися виключно на християнській філософії права відповідно до трьох основних принципів: відсутності розмежування права і моральності, відсутності ідеалізації юстиції та на проповіді прощення, а не стягненні свого²⁴.

Виходячи з цих його переконань, можна розкрити зміст основних принципів права, сформульованих у згаданих працях вченого, який є тотожним принципам християнської етики. Так, Є.В. Спекторський вважав, що суб'єктивну, внутрішню основу етики становить совість, закладена в кожну нормальну людину як моральне почуття або як моральна свідомість. Об'єктивну, зовнішню основу етики утворюють вимоги моралі, права, держави. Вони утворюють те, що зветься етосом. І суб'єктивні, і об'єктивні основи відносні, залежать від особистостей і мінливі у зв'язку з місцем та часом. Тому етика потребує абсолютної основи. Такою може бути або природа, або людина, або Бог²⁵.

Найголовнішим принципом, який сформувався під впливом християнської етики відповідно до положень праць Є.В. Спекторського, є принцип гуманізму²⁶. Основними ідеями християнського гуманізму учений називає: виконання заповідей, любов не лише до ближнього, а й до ворогів (тобто людей як таких), життя і діяння з «Богом у серці». Це означає, що тривалий і всезагальний мир можливий лише тоді, коли люди «мають ласку Божу у серці і благовоління замість ненависті та байдужості»²⁷.

Зокрема, учений обстоював ідею рівноправності чоловіків і жінок та зазначав: «Зараз жіноче питання більш-менш всюди вирішене в сенсі правової, політичної і господарської рівноправності. ... виявилося можливим стверджувати, що настає царство жінки («гінекократія») і що майбутнє належить їй»²⁸.

Є.В. Спекторський доводив, що ідеалом християнського суспільства є рівність і братерство та підкреслював, що воно має ґрунтуватися на духовній спільності людей. Він також засуджував «примусову «зрівнялівку» або тоталитарну Gleichschaltung»²⁹. Із християнської етики учений виводив і принцип свободи, оскільки християнська етика звернута до вільної людини. Але це не свобода нічим не стриманого свавілля, це свобода, пов'язана нормою повинності, що оцінює людську поведінку. Зло, на думку ученого, походить від зловживання свободою. З християнського розуміння свободи випливає розуміння Є.В. Спекторським принципу законності, зокрема він спирається на вислови апостола Павла «де немає закону, немає і злочину» й «я не інакше пізнав гріх, як за допомогою закону»³⁰.

Стрижнем християнської етики Є.В. Спекторський вважав принцип справедливості, який ґрунтується на християнській духовній любові, що проявляється у самопожертві, милосерді до нужденних і знедолених, братерстві всіх людей та визнанні найвищою цінністю людського життя й поваги до особистості будь-якої людини, навіть злочинця³¹.

Таким чином, Є.В. Спекторський принципи гуманізм, рівність, верховенство закону, свободу і справедливість вважав принципами права й трактував їх зміст відповідно до його розуміння християнської етики.

Становлення вітчизняної соціології права також тісно пов'язано з ім'ям Є.В. Спекторського, який першим з викладачів Київського університету звернувся до розгляду соціологічних аспектів права.

Відповідно до змісту його праць можна сформулювати основні ідеї Є.В. Спекторського, що стосуються соціологічних аспектів права: 1. Право - це соціальне явище, яке виникає і існує об'єктивно як частина життя суспільства і є насамперед етичною категорією. 2. Соціологічні аспекти права повинно бути невід'ємною частиною предмета юриспруденції поряд з психологічними, політичними та етичними. 3. Джерелом права є суспільство. 4. Права, як особливе етичне соціальне явище, повинно досліджуватись не загальною соціологією, а спеціальною моральною соціологією.

Ці концептуальні ідеї ученого стали підґрунтям процесів у вітчизняній юридичній науці, які на початку ХХ ст. зумовили появу соціологічного напряму у юриспруденції та розвиток нової юридичної науки - юридичної соціології.

Прогресивним кроком у розвитку правознавства вчений вважав розвиток ідеї загального або універсального соціального права, а важливою проблемою правознавства - дослідження структури права як соціального явища³². Він спирався на концепцію, розроблену Генриком Йене Кьолером (Henrico Jenae Koehlero), відповідно до якої право поділялося на державне, міждержавне (міжнародне), універсальне приватне, універсальне публічне. Вдалим учений також вважав поділ універсального соціального права на зовнішнє і внутрішнє, здійснений Готфридом Ахенвалем (Gottfriedo AсhenwaИ)³³.

Зокрема, Є.В. Спекторський досліджував процес становлення універсального приватного право на прикладі рецепції римського права. Учений звернув увагу на причини рецепції норм приватного римського права. Такими причинами він вважав (задовго до концептуального оформлення синергетичного підходу до осмислення процесу трансформації права) циклічність і хвильовий характер процесу становлення європейського приватного права.

Соціальні проблеми, які виникли у першій половині ХІХ ст., наголошував він, зумовили необхідність перегляду традиційних правових понять, які не відповідали вимогам правової дійсності. Тому, на думку Є.В. Спекторського, нові умови життя суспільства змусили юристів вийти за межі пандектного правознавства через застосування історичного методу до догматів класичної юриспруденції нового часу. У зв'язку з цим, визначаючи завдання нової соціологічної юриспруденції, учений наголошував на необхідності врахування історичної еволюції права. У ході цієї еволюції будь-яка догматична конструкція права, на його думку, була не більш ніж його своєрідною історичною характеристикою³⁴.

Позитивною стороною концепції універсального соціального права Є.В. Спекторський вважав те, що ідея суспільства не поглинала й не придушувала ідеї індивіда, і соціальна закономірність сприймалась як закономірність моральна та юридична, що зобов'язувала індивідів до поведінки, відповідної до всезагальної і необхідної норми³⁵.

Таким чином, на нашу думку, Є.В. Спекторський, використовуючи прийоми наукового пізнання, відомі сьогодні як синергетичний метод пізнання історико-правової реальності, одним із перших розглянув право як суспільний процес, що є частиною процесу соціокультурного розвитку людства. Дослідження ученим концепції соціального універсального права дає можливість вирізнити в його концепції історико-правової реальності два важливі зрізи, пов'язані з онтологічною та епістемологічною сторонами буття права, а саме: 1) трансформація реально існуючого права, що проявляється в певному типі порядку, певних формах і конкретних джерелах права; 2) накопичення та трансформація теоретичних знань і уявлень про право, сформульованих у вигляді категорій, понять, термінів, теорій, концепцій, ідей тощо. Нові наукові підходи та ідеї Є.В. Спекторського суттєво збагатили юридичну науку, а широкий спектр проблем, порушений вченим, залишається актуальним для сучасної юриспруденції.

Література

1 Ульяновський В.І., Короткий В.А., Скиба О.С. Останній ректор Університету Святого Володимира Євген Васильович Спекторський: монографія. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. 311 с.

2 Рутман В. Г. Государственно-правовые воззрения Е.В. Спекторского : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Белгород: Белгородский национальный исследовательский университет, 2013. 23 с.

3 Тимошенко В.І. Теория государства в политико-правовой мысли Украины и России (конец XIX - начало ХХ вв.). Чернигов: Издатель Лозовой В.М., 2014. С. 334-335.

4 Андрейцев В.І. Спекторський Євген Васильович. Юридична енциклопедія : в 6 т. / НАН України. Ін-т держави і права імені В.М. Корецького. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія», 2003. Т. 5 : П-С. С. 572.

5 Усенко І.Б. «Волинський внесок» у становлення й розвиток української довоєнної академічної юридичної науки. Люди- ноцентристський вимір в історії права, держави і юридичної думки: до 150-річчя початку наукової діяльності М.П. Драгома- нова : матеріали XXVIII Міжнародної історико-правової конференції, 13-16 червня 2013 р., м. Рівне. Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2013. С. 30-31; Усенко І.Б. Спекторський Є.В. Антологія української юридичної думки: в 10 т. Київ: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. Т. 1. Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. С. 454-459; Усенко І.Б. Спекторський Є.В. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. Понятійний апарат. Концептуальні підходи. Теорія та практика. Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. С. 977-978.

6 Музика І.В. Розвиток соціології права викладачами Київського університету у другій половині ХІХ століття - на початку ХХ століття. Регіональні аспекти історико-правових досліджень: матеріали XV!! Міжнародної історико-правової конференції 31 трав. - 3 черв. 2007 р., м. Донецьк. Донецьк: ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2008. С. 309-311; Музика І.В. З історії вітчизняної соціології права: Є.В. Спекторський. Правова держава. Київ: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2010. Вип. 21. С. 18-23. Музика І.В. Проблема дуальної природи права у соціологічному праворозумінні: історико-право- вий аспект. Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики: науково-практичний юридичний журнал. Київ: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2011. Вип. 2. С. 121. Музика І.В. Поняття «джерело права» у працях представників вітчизняної соціологічної школи права кінця ХІХ - початку ХХ ст. Часопис Київського університету права. 2013. № 3. С. 38-39. Музика І.В. Класифікація джерел права представниками вітчизняної соціологічної школи права кінця ХІХ - початку ХХ ст. Джерела права України, інших країн та міжнародної спільноти : історія та сучасність : матеріали ККИ Міжнародної історико-правової конференції, 19-22 вересня 2013 р., м. Феодосія. Київ; Сімферополь, 2013. С. 388-389. Музика І.В. Концепція універсального права у творчій спадщині вітчизняних соціологів права. Альманах права. Правовий прогрес: складові забезпечення в сучасних умовах. Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України. 2016.

Вип. 7. С. 208-209; Музика І.В. Християнська етика і принципи права в інтерпретації Є.В. Спекторського. Релігійний чинник в історії права, держави та юридичної думки : матеріали XXXIV Міжнародної історико-правової конференції, 27-29 травня 2016 р., м. Тисмениця / ред. колегія : І.Б. Усенко (голова) та ін. Київ-Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2016. С. 211-215.

7 Герасимов Н.И. Е.В. Спекторский как историк «социальной физики». История философии. 2016. Т. 21. N° 1. С. 116-127.

8 Ткаченко Е.В. Научно-образовательная деятельность и общественно-политические взгляды Е.В. Спекторского : дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02. Брянск, 2008. 226 с.

9 Михальченко С.И., Ткаченко О.В. Е.В. Спекторский в эмиграции (1920-1951). Славяноведение. 2009. № 1. Январь. Февраль. С. 14-24.

10 Слободян О.Р. Рецепція ідей марбурзького неокантіанства у ранній період творчості Євгена Спекторського. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. 2018. Т. 2. С. 35-42.

11 Ковальчук О.М. Теорія права у працях вчених Київського університету (19 - початок 20 століття) : монографія. Київ, 2009. С. 133-143.

12 Билимович А.Д. Памяти профессора Е.В. Спекторского. Записки Русской акад. группы в США. Нью-Йорк, 1970. Т. IV. С. 148-157.

13 Козлитин В.Д. Русская и украинская эмиграция в Югославии (1919-1945). Харьков, 1996. 476 с.

14 Щученко В.А. Некоторые идеи христианской культурологии Е.В. Спекторского в свете современного общественного развития. Православие в русской культуре. Санкт-Петербург, 1998. С. 6-13.

15 Чернік С.Д. Конституційна держава в поглядах Є.В. Спекторського. Порівняльно-аналітичне право. 2020. № 1. С. 82-84.

16 Збірник праць комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук у Київі. Київ: Видання Української Академії наук, 1919. IV, 88, XXXIV с.

17 Усенко І.Б. «Волинський внесок» у становлення й розвиток української довоєнної академічної юридичної науки. Людиноцентристський вимір в історії права, держави і юридичної думки: до 150-річчя початку наукової діяльності М.П. Дра- гоманова : матеріали XXVIII Міжнародної історико-правової конференції, 13-16 червня 2013 р., м. Рівне. Київ: вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2013. С. 31.

18 Спекторский Е.В. Энциклопедия права. Лекции. Вып. 1. Варшава, 1912. С. 136-137.

19 Там само. С. 28.

20 Спекторский Е.В. К спору о реальности права. Юридический вестник. Кн. V (1). Москва, 1914. С. 67-68.

21 Там само. С. 27.

22 Спекторский Е.В. Христианство и культура. Центр стратегической конъюнктуры, 2013. 360 с.

23 Спекторский Е.В. Христианская этика: Лекции, прочитанные в Свято-Владимирской Духовной академии в г. Нью- Йорке в 1950/51 академическом году. Москва: Центр стратегической конъюнктуры, 2013. 150 с.

24 Рутман В.Г. Государственно-правовые воззрения Е. В. Спекторского ... С. 19-21.

25 Спекторский Е.В. Христианская этика: Лекции, прочитанные в Свято-Владимирской Духовной академии в г. Нью- Йорке в 1950/51 академическом году. Москва: Центр стратегической конъюнктуры, 2013. С. 16.

26 Там само. С. 31.

27 Там само. С. 32.

28 Там само. С. 56-57.

29 Там само. С. 58-59.

30 Там само. С. 61, 63, 67.

31 Там само. С. 69-71.

32 Спекторский Е.В. Энциклопедия права. Лекции. Вып. 1. Варшава, 1912. С. 131, 134.

33 Спекторский Е.В. Происхождение идеи общего или универсального права. Антологія української юридичної думки : в 6 т. Київ, 2002. Т. 1. С. 511-513.

34 Спекторский Е.В. Из области чистой этики. Вопросы философии и психологии. 1905. Кн. 78. С. 406-407.

35 Спекторский Е.В. Происхождение идеи общего или универсального права. С. 514.

Размещено на Allbest.ru