Наступ на українське шкільництво: діяльність кураторії Львівського шкільного округу в 1921-1926 роках

На підставі положень шкільного закону 1924 р. у ЛШО були запроваджені суттєві обмеження для навчання дітей рідною мовою у середніх навчальних закладах. Покликаючись на ст. 6 закону, кураторія давала дозвіл на відкриття державної утраквістичної середньої школи з українською мовою навчання лише на підставі звернень- декларацій батьків 150 учнів, які відвідували польськомовні школи відповідного типу в одному повіті або місті, а на відкриття державних утраквістичних фахових шкіл - звернень-декларацій батьків 40 % усіх учнів польськомовної фахової школи. Підписувати звернення-декларацію батьки чи опікуни школяра мали у присутності директора польської середньої школи, у якій навчалася дитина. Директор підписом підтверджував статус прохачів, а також те, що учень справді відвідує цю школу та є українцем за національністю. Підписані декларації він надсилав кураторові шкільного округу, який після перевірки документів ухвалював відповідне рішення. Однак міністр фінансів міг заблокувати дозвіл на відкриття української школи, посилаючись на брак необхідних коштів. Водночас через спротив батьків-поляків домогтися утраквізації гімназій було досить складно, навіть попри те, що там навчалися як діти-українці, так і з мішаних польсько-українських сімей. Подекуди вони становили близько 35 % усіх учнів Курляк І. Є. Класична освіта на західноукраїнських землях (ХІХ - перша половина ХХ століт-тя). Історико-педагогічний аспект. Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. С. 140-141..

Значне невдоволення в української громадськості спричиняли дії кураторії ЛШО, яка відповідно до ст. 6 шкільного закону приступила до об'єднання польських та українських гімназій в утраквістичні, а також до запровадження на підставі ст. 7 цього ж закону в державних і приватних середніх школах із непольською мовою викладання навчання державною мовою історії, географії та науки про сучасну Польщу, польської мови та літератури. Вже 12 жовтня 1924 р. кураторія звернулася до українських культурно-освітніх товариств, які утримували приватні середні навчальні заклади, а також до їхніх директорів, із вимогою відкликати видані українською мовою шкільні свідоцтва за 1923/1924 н. р. і замінити їх аналогічними польськомовними, а також перекласти головні каталоги закладів на польську мову. Від виконання цієї вимоги залежало затвердження директорів цих навчальних закладів (наприклад, через невиконання приписів директорові приватної україномовної гімназії в Чорткові Дмитрові Піхуті відмовили у затвердженні), а також внесення цих навчальних закладів до переліку шкіл, що можуть подавати заявки на отримання права публічності AZBN w Warszawie. ATNSz. Mikrof. 68732. K. 55.. 22 червня 1925 р. кураторія ЛШО видала розпорядження «До дирекції державних і приватних середніх шкіл з непольською мовою викладання щодо навчання польської мови та літератури, історії й географії та науки про сучасну Польщу», відповідно до якого з 1925/1926 н. р. вказані предмети мали викладати лише державною мовою. Уряд всіляко підтримував подібні нововведення, оскільки, як зазначав міністр освіти Станіслав Ґрабський (Stanislaw Grabski), «там, де рух білоруський чи український є найсильні- шим, там повинні дати найкращу школу чисто польську» Цит. за: Мосійчук Т. Боротьба УНДО з утраквізацією освіти в Галичині (1925-1939). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2013. Вип. 23: До 22-ої річ-ниці здобуття незалежності України. С. 467.. Наступне розпорядження кураторії ЛШО від 18 серпня 1925 р. передбачало з 1925/1926 н. р. поступове щорічне об'єднання по одному класу українських гімназій Львова, Перемишля та Тернополя з відповідними польськими навчальними закладами. У цих новостворених школах на вивчення польської та української мов відводили по 4 год. Натомість польську мову, історію, географію, математику, фізику та природу вчителі мали викладати державною, а українську мову, рисунки, співи та гімнастику - українською. Навчати релігії учнів повинні були рідною мовою AAN. Zesp. 322. Sygn. 2250. K. 12-13; О. І. Польонізація українських середніх шкіл. Діло. 1925. 26 серпня.. Проти цього рішення виступили представники як української, так і польської громадськості. Своє невдоволення поляки висловили бойкотом, не записавши своїх дітей до цих гімназій, а українці організовували масові віча та протести. Така реакція української і польської громадськості змусила міністра освіти С. Ґрабського скасувати розпорядження про об'єднання середніх шкіл Проти польонізації українського шкільництва. Діло. 1925. 2 вересня; Sanojca K. Relacje polsko- ukrainskie w szkolnictwie panstwowym. S. 167.. Зокрема, у листі до куратора С. Собінського від 17 вересня 1925 р. С. Ґрабський наголошував на доцільності призупинення реалізації його розпорядження від 18 липня 1925 р. на підставі того, що польська молодь не представлена повноцінно в перших класах українських гімназій Львова, Перемишля та Тернополя, а це «суперечить духу та літері згаданого закону від 31 липня 1924 р.» AAN. Zesp. 322. Sygn. 2250. K. 11.. Критику в української громадськості спричинили також доповнення до шкільного закону 1924 р. від 7 січня 1925 р. Rozporzadzenie Ministra Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego z dnia 7 stycznia 1925 r. wy- dane w porozumieniu z Ministrem Spraw Wewnetrznych i Ministrem Rolnictwa i Dobr Panstwowych w sprawie wykonania ustawy z dnia 31 lipca 1924 r. zawierajacej niektore postanowienia o organizacji szkolnictwa. Dz. U. 1925. Nr 3. Poz. 33. S. 26-30. щодо запровадження у приватних непольських учительських семінаріях обов'язкового вивчення державною мовою історії, географії, науки про тогочасну Польщу, а також польської мови та літератури. Щоб дещо зменшити невдоволення української громадськості, спричинене як прийнятими освітніми законами, так і діяльністю кураторії, куратор С. Собінський розпорядженням від 4 жовтня 1926 р. до директорів приватних середніх шкіл із непольською мовою навчання дозволив їм навчати учнів рідною мовою географії з 1-го по 3-й класи, історії - в 4-му. У 5-му, 6-му та 7-му класах у предметі «загальна історія» дозволялося розмежовувати польську історію, якої навчали державною, та середньовічну й новітню, які викладали рідною мовою. Загалом у приватних українських середніх навчальних закладах польською навчали від двох до чотирьох предметів Sanojca K. Relacje polsko-ukrainskie w szkolnictwie panstwowym. S. 180..

Поза увагою влади не залишилися шкільні підручники, за якими учні вчилися в державних і приватних навчальних закладах. Зауважмо, що на початку 20-х років тимчасово залишалися у вжитку австрійські, однак із них вилучили тексти, що возвеличували Австро-Угорську монархію, а з навчальних планів усунули німецьку мову, історію, географію та статистику Австро-Угорщини, натомість запровадили предмети, пов'язані з Польською державою, зокрема польську мову, історію та географію тощо Ворончак І. Шкільництво на Борщівщині: історичний нарис. Львів: ВЕЛАКС, 2003. Ч. 1. С. 45-46.. Згодом з обігу почали вилучати як австрійські, так і україномовні підручники, а також інші праці, які уклали українські педагоги, що використовувалися у приватних школах з українською мовою навчання. Зокрема, Окружний кримінальний суд Львова своїм рішенням від 29 квітня 1924 р. заборонив поширення брошури В'ячеслава Будзиновського «Мала історія України» (Львів, 1924) AZBN w Warszawie. ATNSz. Mikrof. 68730. K. 85; Ksiazki. Dziennik Urzcdowy dla Ohygu Szkolne-go Lwowskiego. 1924. R. 28. Nr 4. S. 224.. Звернімо увагу, що ще 1923 р. куратор С. Собінський зобов'язав директорів приватних і державних українських середніх шкіл та учительських семінарій вилучити зі шкільних бібліотек усю літературу, просякнуту громадським радикалізмом, або ту, яка пропагувала гасла національної ненависті й ворожості до Польщі, а також усі малюнки, фотографії, карти, що ображали гідність поляків та Польської держави ЦДІАЛ України. Ф. 179. Оп. 1. Спр. 27. Арк. 17.. Натомість у початкових і середніх школах та учительських семінаріях дозволяли використовувати лише навчальну літературу, схвалену комісією з рецензування книжок, перелік якої оприлюднювали в урядових часописах. Водночас у цих рекомендованих комісією книжках нерідко принижувалася гідність українців, спотворювалося історичне минуле Там само. Спр. 263. Арк. 3..

Отже, у 1921-1926 рр. питаннями шкільництва й іншими освітніми проблемами Галичини займалася кураторія ЛШО на чолі з куратором С. Собінським. Українська громадськість краю дуже критично оцінила діяльність кураторії у вказаний період, звинувачуючи освітню владу в нищенні національних навчальних закладів. Найбільше невдоволення в українців спричиняли розпорядження куратора С. Собінського, які хоча й відповідали цілям і завданням шкільного закону 1924 р., однак всупереч інтересам української громадськості сприяли утраквізації українських середніх навчальних закладів та учительських семінарій, перетворенню україномовних початкових шкіл на двомовні або їх ліквідації, переведенню українських педагогів, запідозрених у націоналізмі та нелояльному ставленні до держави, в польськомовні школи або на етнічно польські землі, запровадженню у діловодстві україномовних середніх і фахових навчальних закладів винятково польської мови тощо. Подібні дії кураторії ЛШО українська спільнота сприйняла як спробу ліквідації непольських освітніх закладів і повної асиміляції місцевого населення Галичини.

References

Bemko, V. (1993). Berezhany - Berezhanshchyna: istoryko-heohrafichnyy narys. In N. Volynets, B. Melnychuk, I. Semenets (Eds.), Berezhanshchyna v spohadakh emihrantiv (pp. 3-246). Ternopil: Knyzhkovo-zhurnalne vyd-vo «Ternopil» [in Ukrainian].

Chepil, M. (2005). Formuvannia natsionalnoii svidomosti uchnivskoii molodi Halychyny (1848-1939 rr.). Drohobych: Kolo [in Ukrainian].

Dzieniakowska, J. (2015). «Dziennik Urzcdowy Kuratorium Okrcgu Szkolnego Lwowskiego» (1921-1939) jako zrodlo do dziejow szkolnictwa micdzywojennego Lwowa. UkraiinaXXstolittia: kultura, ideolohiia, polityka, 20, 308-325 [in Polish; in Ukrainian].

Halai, M. (2011). Administruvannia shkilnytstva Ternopilskoho voievodstva v systemi upravlinnia osvitnioiu haluzziu Druhoii Rechi Pospolytoii periodu 1919-1939 rokiv. Proceedings of the III International Conference for Young Scientists: Humanitarni ta sotsialni nauky, Lviv, 24-26 lystopada 2011. (pp. 38-41). Lviv: Vyd-vo Lvivskoii politekhniky [in Ukrainian].

Hetmanchuk, M. P. (2008). Mizh Moskvoiu ta Varshavoiu: ukraiinske pytannia u radiansko-polskykh vidnosynakh mizhvoiennoho periodu (1918-1939 rr.): monohrafiia. Lviv: Vyd-vo Lvivskoii politekhniky [in Ukrainian].

Holyk, R. (2015). Kulturna pamiat i Skhidna Yevropa:pysemna kultura ta formuvannia suspilnykh uiavlen v Halychyni. Lviv: Instytut ukraiinoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukraiiny [in Ukrainian].

Krypiakevych, I. (2001). Spohady (Avtobiohrafiia). Ukraiina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, 8, 77-140 [in Ukrainian].

Kurliak, I. Ye. (2000). Klasychna osvita na zakhidnoukraiinskykh zemliakh (XIX - persha polovyna XX stolittia). Istoryko-pedahohichnyi aspekt. Ternopil: Pidruchnyky i posibnyky [in Ukrainian].

Lempicki, S. (1927). Stanislaw Sobinski: czlowiek i ideologja. Lviv: Komitet Obywatelski ku uczczeniu sp. kuratora Sobinskiego [in Polish].

Manifestacja zalobna u trumny s.p. Stanislawa Sobinskiego. (1926, Pazdziernik 22). Gazeta Lwowska, 242 [in Polish].

Mosiichuk, T. (2013). Borotba UNDO z utrakvizatsiieiu osvity v Halychyni (19251939). Ukraiina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, 23, 466-474 [in Ukrainian].

Nasha shkola v yarmi. (1927, Cherven 4). Hromadskyi holos, 23, 5 [in Ukrainian].

O zgodne wspolzycie narodowosci na kresach. Ankieta «Kuriera Lwowskiego» w sprawie ustaw kresowych. (1924, Lipiec 12). Kurier Lwowski, 158, 2 [in Polish].

O. I. (1925, Serpen 26). Polionizatsiia ukraiinskykh serednikh shkil. Dilo, 189 [in Ukrainian].

Padl na posterunku! (1926, Pazdziernik 21). Gazeta Lwowska, 241 [in Polish].

Papierzynska-Turek, M. (1979). Sprawa ukrainska w Drugiej Rzeczypospolitej 19221926. Krakow: Wydawnictwo Literackie [in Polish].

Pollak, M. (1929). Organizacja wladz szkolnych II instancji w ciqgu dziesicciolecia istnienia Polski odrodzonej. Oswiata i Wychowanie, 1 (3), 213-219 [in Polish].

Protesty proty bezpravnoii pereminy ukraiinskykh shkil na polski y utrakvistychni. (1933, Lystopad 12). Meta, 45 (137) [in Ukrainian].

Proty polionizatsii ukraiinskoho shkilnytstva. (1925, Veresen 2). Dilo, 194 [in Ukrainian].

Ruda, O. (2016). Diialnist kuratorii Lvivskoho shkilnoho okruhu u 1921-1939 rokakh. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 46, 192-196 [in Ukrainian].

Ruda, O. (2019). Natsionalno-osvitniapolityka uriadiv Polshchi shchodo naselennia Halychyny v 20-30-kh rokakh XX stolittia: realizatsiia ta retseptsii. Monohrafiia. Lviv: Natsionalna akademiia nauk Ukraiiny, Instytut ukraiinoznavstva im. I. Krypiakevycha [in Ukrainian].

Rz^sa, A. (2006, Marzec 7). Wspomnienie (1872-1926). Gazeta.pl. Retrieved from: https://web. archive.org/web/20121005084519/http://wroclaw.gazeta.pl/wro- claw/1,35779,3198929.html [in Polish].

Samovolia shk. inspektora. (1922, Sichen). Uchytelske slovo, 1, 5-6 [in Ukrainian].

Sanojca, K. (2002). Problem lojalnosci nauczycieli Ukraincow wobec panstwa pol- skiego w okresie micdzywojennym. In A. Bilewicz, R. Gladkiewicz, S. Walasek (Eds), Edukacja-panstwo-narod w Europie Srodkowej i Wschodniej XIXi XXw. (pp. 335-341). Wroclaw: Uniwersytet Wroclawski [in Polish].

Sanojca, K. (2013). Relacje polsko-ukrainskie w szkolnictwie panstwowym polu- dniowo-wschodnich wojewodztw Drugiej Rzeczypospolitej. Krakow: Historia lagellonica [in Polish].

Sanojca, K. (2019). Edukacja historyczna w gimnazjach ukrainskich w okresie Drugiej Rzeczypospolitej. Studia Historica Gedanensia, 10, 190-198 [in Polish].

Semchyshyn, M. (1993). Tysiacha rokiv ukraiinskoii kultury. Istorychnyi ohliad kulturnohoprotsesu (2nd ed.). Kyiv: Feniks [in Ukrainian].

Shkilnyi pliebistsyt. Protesty proty naduzhyt. (1927, Hruden 25). Nova zoria, 51, 1-2 [in Ukrainian].

Shukhevych, S. (1991). Moie zhyttia. Spohady. London: Ukraiinska vydavnycha spilka [in Ukrainian].

Siudut, G. (2012). Rozwoj potencjalu edukacyjnego szkolnictwa sredniego ogol- noksztalcqcego w lwowskim Okrcgu Szkolnym w latach 1921-1939. In A. Patka (Ed.), Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego MCCCXXIII. Prace Historyczne, 139, 117-124 [in Polish].

Stuparyk, B. M. (1994). Shkilnytstvo Halychyny (1772-1939). Ivano-Frankivsk: ISDO [in Ukrainian].

U trumny s.p. Kuratora. (1926, Pazdziernik 23). Gazeta Lwowska, 243 [in Polish].

Ukraiinska shkola v yarmi. Promova holovy Ukraiinskoii Parlamentskoii Reprezentatsii p. senatora Cherkavskoho, vyholoshena dnia 22 chervnia u polskomu senati pry obhovoriuvanni byudzhetu ministerstva osvity. (1925, Lypen 1). Dilo, 143 [in Ukrainian].

Voronchak, I. (2003). Shkilnytstvo na Borshchivshchyni: istorychnyi narys (Pt. 1). Lviv: VELAKS [in Ukrainian].

W holdzie Niestrudzonemu Bojownikowi. (1926, Pazdziernik 24). Gazeta Lwowska, 244 [in Polish].

Yak doruchuvaty shkilni dekliaratsii povitovym shkilnym inspektoram. (1933, Sichen 1). Meta, 1 (93) [in Ukrainian].

Yaremchuk, V. D. (2009). Pravovyi status ukraiinskykh shkil v Respublitsi Polshcha u 1919-1939 rr. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav, 2, 1-12. Retrieved from: https://www.lvduvs.edu.ua/documents_pdf/visnyky/ nvsy/02_2009/09yvdvrp.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru