Організація медико-санітарної служби Війська Польського у Східній Галичині (листопад 1918 - лютий 1919 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ СЛУЖБИ ВІЙСЬКА ПОЛЬСЬКОГО У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ (листопад 1918 - лютий 1919 рр.)

Володимир РУТАР, к.і.н., абсольвент

Варшавського університету, стипендіят Вишеградського фонду

Анотація

Проаналізовано становлення медичної служби Війська Польського на перших етапах польсько-української війни у Східній Галичині, встановлено і доповнено відомості про медико-санітарний персонал, побут хворих у лікарнях, а також окреслено низку проблем, які доводилося вирішувати командуванню, щоб покращити надання допомоги хворим воякам.

Ключові слова: Військо Польське, медико-санітарна служба, Східна Галичина.

Abstract

THE ORGANIZATION OF MEDICAL AND SANITARY SERVICEOF THE POLISH ARMY IN EASTERN GALICIA (November 1918 February 1919).

Volodymyr RUTAR, PhD, absolvent of the University of Warsaw Visegrad Foundation scholar.

The organization of the military medical service of the Polish Army in Eastern Galicia began in the first days of November 1918. It was managed to create a network of medical and dressing stations in Lviv. Compelling assistance was provided by women who cared for the sick and wounded soldiers.

The local hospital on Tehnika was the main center of medical care of the Polish Army. All hospitals had a clear organizational structure, setting the time of admission of patients, as well as areas of responsibility. In addition to medical institutions in Lviv, doctors and hospitals in Przemyrel provided significant assistance in the treatment of patients, where patients were transported by ambulance trains.

The patients were dominated by soldiers with bullet wounds, typhus and sexually transmitted diseases. The command constantly stressed to the soldiers to follow the rules of personal hygiene and maintain cleanliness in the barracks. Medical examinations were performed for this purpose. There were some baths, dental and bacteriological laboratories in the city. Additionally, the command developed special nutrition and diet for patients.

To train medical staff, the NK organized sanitary courses and courses for loaders. They tried to solve the shortage of medical staff by mobilizing and attracting medical students. In general, the positive factors that influenced the formation of military medicine of the Armed Forces were the provision of military ranks to doctors and physicians, the introduction of wages, the provision of social benefits and guarantees.

Keywords: military, Lviv, Polish, armed forces, medical service.

В умовах початку польсько-українського протистояння у Східній Галичині виникла нагальна потреба в організації військово-медичної служби. Дня 1 листопада 1918 р. Начальне Командування Війська Польського (НК ВП), перебуваючи у край скрутному становищі, призначило Леслава Венґриновського на посаду Санітарного шефа польських сил у Львові, а Леха Глузінського його ад'ютантом Volodymyr Rutar, “Organizacja polskich sil zbrojnych podczas walk z Ukraincami we Lwowie (1-21 listopada 1918 r.) wedlug materialow archiwalnych Wojskowego Biura Historycznego i Archiwum Akt Nowych”, Przeglqd Srodkowo-Wschodni, Nr 5, (Warszawa, 2020): 208.. Цього ж дня, командування встановило розмір заробітної платні медиків. Лікарі з офіцерським званням отримували платню бойових офіцерів, лікарі котрі не мали ранґи поручника, медики хорунжого, санітарки 10 кор., помічники 6 кор., а санітари 8 кор. денно Koncept norm uposazenia za sluzb? w Wojsku Polskim,Wojskowe Biuro Historyczne (далі - WBH), zesp. I.341.1, sygn. 71, k. 153-154..

У місті швидко організовано мережу перев'язувальних пунктів. Уже 1 листопада такі пункти з'явилися при вулицях Малецького, 3 (санітарки Станіслава Кєлбінська, Іза Щесцікєвічовна і Марія Здобніцька) і Словацького, 18 (Ю зефа Здиньчук-Закревська, Марія Гамерська-Віткєвічова і Ірена Пьотровська-Ромерова). Відтак 4 листопада відкрито ще два нових перев'язувальних пункти. Один з них, № 8, в районі Високого Замку при вул. Театиньській, 4 де несли службу Яніна Ручайовна, Станіслава Лянґнеровна, Марія Якубік-Прохніцька, Марія Квятковська і ін. Наступний в будинку сестер Феліціянок при вул. Нємцевіча, 1. Зміна лінії фронту в наступні дні змусила командування закрити усі перелічені вище пункти, адже ті опинилися на підконтрольній українцям стороні Ewa Maleczynska “Harcerki lwowskie w listopadowej obronie Lwowa”, Rocznik towarzystwa badania historii obrony Lwowa i wojewodztwpoludniowo-wschodnich, (Lwow, 1937): 100-101..

Від 6 листопада допомогу надавали в Домі Техніків з філіями у Кадетській школі і при вул. Вулецькій, у школі ім. Сєнкевича, у жіночій в'язниці, в інтернаті Пірамовича, у школі Конарського, в будинку братів Альбертинів, у школі ім. Марії Маґдалени, при вул. Кордецького, Свєнтокшиській, 11 і на Замарстинові. Дня 8 листопада з'явилися пункти при вул. Потоцького на розі Набєляка, в школі Марії Маґдалени і в Рясне Польському. До складу перев'язувального пункту біля будинку братів Альбертинів входили комендант лікар Горнунґ, лікарі Станіслав Чельни і Едвард Крайовський, санітарки Анна Змуркевічова, Ольга Наринаківна, Гелла Брутловна, Стефанія Коморовська, Анастасія Вуйціновна, Яніна Пєтрусівна, Кристина Туліґловеціна, Бояновська, Гелена Воліньська, Софія Ковай, Станіслава Залуська і Альбіна Дзєдзінська, санітари Леопольд Холова і Ромуальд Бояновський. У школі ім. Сєнкевича працювало чотири лікарі і 48 осіб допоміжного персоналу. Вже 13 листопада 1918 р. тут перебувало 322 хворих і поранених. Усі санітарні патрулі вважалися нейтральними, а їх члени зобов'язувалися носити на рукаві пов'язки з червоним хрестом і мати відповідну посвідку. До 21 листопада у Львові організовано понад 20 перев'язувальних пунктів, частина з яких працювала цілодобово, інші надавали допомогу лише вдень Volodymyr Rutar, “Organizacja polskich sil zbrojnych podczas walk z Ukraincami we Lwowie (1-21 listopada 1918 r.) wedlug materialow archiwalnych Wojskowego Biura Historycznego i Archiwum Akt Nowych”, Przeglqd Srodkowo-Wschodni, Nr 5, (Warszawa, 2020): 209-210.; Rozkaz dzienny nr. 5, z dnia 8 listopada 1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 76, k. 2.; Marjan Jakubowski I Stefania Pazandy'owa: Z walk o Lwow 1918, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, рук. 5867/ІІ, k. 3.. Медичний персонал протягом усієї польсько-української війни також активно залучався до мобілізаційних комісій, на яких визначали рівень придатности рекрутів до військової служби Володимир Рутар, “Мобілізація до Війська Польського у Східній Галичині під час польсько- української війни (листопад 1918 - липень 1919 рр.)”, Наукові зошити історичного факультету Львівського університету, Вип. 21, (Львів, 2020): 235-256.. військо польське медичний хворий

На ранок 4 листопада в школі Конарського з'явилися перші польські лікарі Тишка, Домашевіч, Адамчевський, Каліна, Косковський і медик Патрина. Наступного дня вони отримали приділ до різних відтинків фронту: перший очолив Каліна, другий Хорновський, третій Адамчевський, якого згодом замінив Валеґа, четвертий Заячковський і п'ятий Горнунґ. До їх обов'язків належало проводити медичний огляд кожного дня о 7 год ранку. На Підзамчі лікареві Войцеховському вдалося організувати медпункт. При вул. Крашевського, Сикстуській і Коперніка працювала санітарна колона ппор. Адама Солтисіка, до складу якої входили Анатоля Бєгановна і Ванда Черкавська Rozkaz dzienny nr. 5, z dnia 8 listopada 1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 76, k. 2.; Jan Gella, Ruski miesiqc 1.XI- 22.XI 1918, (Lwow, 1919): 198-201,204.. Від 10 листопада 1918 р. лікарями відтинків залишалися Каліна, Хорновський, Адамчевський, Горнунґ і Войцеховський Rozkaz dzienny № 7, Komenda Naczelna W.P. we Lwowie, Lwow 10/XI 1918, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 67, k. 14..

НК ВП вирішило сформувати головний осередок надання медичної допомоги у Львові навколо місцевого шпиталю на Техніці. Дня 5 листопада 1918 р. його комендантом став лікар Адам Чижевич, якого 11 листопада замінив Александр Домашевіч. Адміністративні справи провадив Казимир Круль, провіянтові ппор. Юліюш Шульц, склади Ян Краєвський, військову адміністрацію ппор. Вацлав Нєсвятовський, кухню Артур Бєлохлавський, склади провіянту Станіслав Ордон, допоміжний персонал Роман Балохлавек і Юзеф Серетні. Лікарями працювали Генрик Гілгенрейнер, Алексєєвіч, Еміль Вессчі, Адольф Ваторек, Леон Чаплінські, Ігнацій Мазанек, Тадеуш Шанявський, Юліюш Драк і Арматос; медиками Казимир Ольшевські, Станіслав Шиманович, Владислав Потецкі, Єжи Шеффнер, Генрік Бек, Казимир Завадські, Юліюш Сіґал, Леслав Слузіньські, Верхрадська, Ґустав Новацак, Єлена Катзувна, Роберт Реґер і Станіслав Вінценз. Надання медичної допомоги у шпиталі № 1 забезпечував допоміжний персонал у кількості 50 осіб і трьох ординансів. Уже 15 листопада у штаті лікарні на Техніці перебувало 42 лікарі і медики, 163 осіб чоловічого персоналу і 210 жіночого. В місті працювали мобільні санітарні патрулі під проводом Міколая Скіби, Тимуса Новака, Діонізія Германовського, Людвіка Краєвського, Мар'яна Яґларжа, Ґрегоржа Пйотровського і Емануеля Рошка Volodymyr Rutar, “Organizacja polskich sil zbrojnych podczas walk z Ukraincami we Lwowie (1-21 listopada 1918 r.) wedlug materialow archiwalnych Wojskowego Biura Historycznego i Archiwum Akt Nowych”, Przeglqd Srodkowo-Wschodni, Nr 5, (Warszawa, 2020): 208, 230.. Наказом Технічного відділу від 11 листопада 1918 р. оголошено про відкриття парку санітарних автомобілів при шпиталі на Техніці Zdislaw Krzeminski-Nagody, “Wspomnienia o wojskach samochodowych w czasie listopadowej obrony Lwowa”, Rocznik towarzystwa badania historii obrony Lwowa i wojewodztw poludniowo- wschodnich, (Lwow, 1937): 91.. За твердженням Я. Гелли, таких патрулів було 12 з трьома санітарними автомобілями Jan Gella, Ruski miesiqc 1.XI - 22.XI 1918, (Lwow, 1919): 201..

Наказом № 7 від 7 листопада 1918 р. поруч з Будинком Інвалідів відкрито шпиталь № 2. Він був розрахований на 300 пацієнтів, а допомогу надавали в хірургічному, епідемічному і венеричному відділеннях. Комендантом шпиталю став пполк. Генрік Ґлясер, лікарями тут були Казимир Фріц, Людвік Ридиґєр, Здіслав Ґорецкі, Міхал Парілле і Леон Козьолковські. Начальником адміністративно-господарчої служби призначено ппор. Болеслава Домбровського, провіянтової Юліяна Лахціка і релігійної Альфреда Добєцького. При шпиталі працювала примітивна лазня на три ванни. Наприкінці січня 1919 р. відбулася зміна керівництва і його очолив майор Францішек Чеховіч. Цим самим наказом заборонено використовувати автомобілі Червоного Хреста не за призначенням або розміщувати на них кулемети Historya powstania szpitala epidemicznego W.P. we Lwowie, WBH, zesp. I.400, sygn. 3251, k. 1.; Volodymyr Rutar, “Organizacja polskich sil zbrojnych podczas walk z Ukraincami we Lwowie (1-21 listopada 1918 r.) wedlug materialow archiwalnych Wojskowego Biura Historycznego i Archiwum Akt Nowych”, Przeglqd Srodkowo-Wschodni, Nr 5, (Warszawa, 2020): 208-209.; Krzysztof Kopocinski, Zbigniew Kopocinski, Czeslaw Jesman, “Mjr dr Kazimierz Rudolf Fritz (1896-1979) - obronca Lwowa, powstaniec warszawski, czlowiek wielkiego serca i ducha”, Lekarz Wojskowy, Nr 3, (2017): 318.; Krzysztof Kopocinski, Zbigniew Kopocinski, Czeslaw Jesman, “Szpital nr 2 i jego naczelny chirurg podczas Obrony Lwowa 1 - 22 listopada 1918 roku”, Lekarz Wojskowy, Nr 1, (2018): 89-90.. Вже 19 листопада в шпиталі № 1 вдалося збільшити кількість відділів. Відтак працювали хірургічний, венеричних захворювань, офтальмологічний, стоматологічний і неврологічний відділи. У шпиталі № 2 з'явився ще відділ шкірних захворювань. Відомо, що у ґарнізонному шпиталі № 3 працювали медики Євгеній Каплан, Юліюш Вишинській і Александр Закревські, фармацевти Едмунд Смалець, Альфред Кржановські і Владислав Двожанський Volodymyr Rutar, “Organizacja polskich sil zbrojnych podczas walk z Ukraincami we Lwowie (1-21 listopada 1918 r.) wedlug materialow archiwalnych Woj skowego Biura Historycznego i Archiwum Akt Nowych”, Przeglqd Srodkowo-Wschodni, Nr 5, (Warszawa, 2020): 209..

З метою уніфікувати роботу медзакладів 7 листопада 1918 р. НК ВП встановила години прийому пацієнтів від 13.00 до 15.00. На дверях Політехніки вирішено щоденно вивішувати список поранених і загиблих під час львівських боїв Pobudka, nr. 2, Lwow, 7 listopada 1918 r., k. 4.. Додатково тут розміщували оголошення про набір необхідних працівників. Один з таких шпиталів на Техніці шукав 20-30 жінок для прибирання у своїх палатах Pobudka, nr. 4, Lwow, 9 listopada 1918 r., k. 4..

Організаційні роботи тривали надалі, так що під керівництвом С. Бадзиньського 11 листопада 1918 р. відкрито «Відділ здоров'я». До його складу обрано лікарів Міколаєвського, Шрама, Чижевіча, Мазанека, Ваторека і Щурковського. Відділ оголосив звернення до лікарів, аби ті повідомляли про усі випадки епідемічних захворювань, обстежували трупи і видавали сертифікати смерти за встановлену винагороду в 10 кор. Керівники шпиталів зобов'язувалися складати звіти про кількість померлих у шпиталях. При цьому померлих у військових шпиталях вимагалося ховати поруч з Політехнікою, померлих у власних помешканнях на Городоцькому цвинтарі, а євреїв на єврейському Pobudka, nr. 6, Lwow, 11 listopada 1918 r., k. 4..

З огляду на значну кількість хворих і поранених, для НК ВП важливим залишалося опанувати й інші лікарні на терені Східної Галичини. Вигідне стратегічне положення Перемишля давало можливість розвантажити переповнені лікарні Львова, використовуючи для цього залізницю. В самому

Перемишлі ситуація на початку листопада 1918 р. була складною, адже місто майже одразу потрапило до рук українців. Згодом активні бойові дії змінили становище на користь поляків. Перший медичний заклад, шпиталь № 10, захопив майор Стахєвіч. До 5 листопада в ньому працювали майори-лікарі Юзеф Кржановскі і Міхал Грабшейд та українець Степан Дмоховський. Уже 5 листопада С. Дмоховський став комендантом цього шпиталю, 13 його змінив М. Грабшейд, від 19 листопада до 5 грудня очолював пполк. Роман Гізинські. Дня 13 листопада шпиталь № 10 змінив назву на «Головний шпиталь Округу Перемишль» Historia Okr^gowego Szpitalu cz. 10 w Przemyslu, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 239, k. 1..

У місті працював також «Військовий запасний шпиталь в Перемишлі на Засянні». Першим його комендантом від 1 до 20 листопада 1918 р. був лікар Ян Оссадник, а далі полк. Станіслав Гілевич. Шпиталь складався з відділів для важко хворих, легко хворих, визначення придатності до військової служби і легеневих захворювань. Загальна кількість ліжок 580. Вже від середини 1919 р. в ньому функціонували відділи венеричних захворювань, хірургічний, малярії і туберкульозу. З чотирьох лікарень у Перемишлі в листопаді 1918 р. функціонувало лише дві запасний шпиталь № 2 і шпиталь залоги. При шпиталі працювала лазня і дезінфекційний пункт, якими завідував пор. Тадеуш Паньковський L. dz. 1286/20 adj. Historya szpitala L. 2, Przemysl, dnia 31 maja 1920, WBH, zesp. I.400, sygn. 3363, k. 1-4..

Дня 15 листопада 1918 р. санітарним референтом Перемишльського військового округу призначено полк. лікаря Якуба Артза, а його заступником майора Крисаковського Rozkaz № 3, Polskie dowodztwo okr^gu wojskowego w Przemyslu, Przemysl, dnia 15 listopada 1918, WBH, zesp. I.400, sygn. 1516, k. 2.. В Ярославі санітарним шефом повіту був Кароль Каровський, комендантом шпиталю № 1 лікар Бліндер, помічником ппор. Доб'єцький і № 2 лікар Кочвар Rozkaz L. 1, Polska powiatowa komenda w Jaroslawie, 4 listopada 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 57, k. 1.. Відтак 20 листопада 1918 р. з Кракова на допомогу Львову окрім так званої «Відсічі» вирушила санітарна експедиція. До її персоналу належали лікарі Заклінський, Ласковніцький, Стронський і пор. Шуберт, медики Скуржевська, Калленбахова, Солецька, Пахольська, Крафт і серж. Капіш. Завдання санпотягу № 20 полягало патрулювати на лінії Перемишль-Львів. Персонал складався: кап. Вілка-Вирвінський, кап. Заячковський, пор. Артвінський, ппор. Іржендовський і ін. Organizacja poci^gu sanitarnego 20.I. Sztab Gen. Rozwadowskiego, 7/Ш 1919 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 127, k. 44-45.. Відомо про ще один санпоїзд, який 22 листопада 1918 р. сформували на Головному двірці у Львові. В його 6-ти вагонах вдалося розмістити 64 ліжко-місць і 480 місць для сидячих. Залога потяга складалася з 2 медиків і 2 медсестр Oddzial sanitarny. Odcinek IV Raport, Lwow, 22.XI.1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 118, k. 2..

Наприкінці листопада 1918 р. у Львові працювали лікарня на Техніці, запасний епідемічний шпиталь N° 2 і шпиталь братів Альбертинів при вул. Клепарівській коменданта пор. Чельного, єврейський шпиталь, санаторій Червоного Хреста на Личаківській, 107, хірургічна клініка, шпиталь «Фундація хворих», шпиталь залоги, перев'язувальний пункт і перев'язувальний пункт польської санітарної служби. Впродовж листопадових боїв у Львові міські лікарні надали допомогу 453 цивільним особам, з яких померло 108 Wykaz statystyczny ranionych mieszkancow miasta Lwowa opatrzonych przez szpitali i zaklady Czerwonego Krzyza przed dniem 22 go listopada 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 68, k. 1.. Упродовж 22 24 листопада прибуло ще 42 поранених, з яких 7 померло Wykaz statystyczny cywilnych mieszkancow m. Lwowa ranionych 22, 23 i 24 listopada 1918 a opatrzonych przez szpitali i zaklady Czerwonego Krzyza 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 68, k. 1.. За іншими даними польські лікарі надали допомогу 1090 хірургічним хворим, з яких 790 поляків і 300 українців. При цьому 269 осіб не вдалося врятувати. Втрати серед медичного персоналу не менш вражали загинуло 439, з яких 8 лікарі Krzysztof Kopocinski, Zbigniew Kopocinski, Czeslaw Jesman, “Szpital nr 2 i jego naczelny chirurg podczas Obrony Lwowa 1-22 listopada 1918 roku”, Lekarz Wojskowy, Nr 1, (2018): 91..

На українському боці під час листопадових боїв існувало 12 медичних пунктів. У них надано допомогу 112 пораненим, з яких 10 померло. Серед поранених було 87 поляків, 6 українців, угорець, 7 євреїв і 2 осіб невстановленої національності. Серед поранених 19 жінок і 93 чоловіки. До статистики не враховувалися пацієнти, що отримали допомогу в хірургічній клініці при університеті, санаторію Червоного Хреста, загальному шпиталю і перев'язувальному пункті при Ветеринарній академії. Одним з найкращих був перев'язувальний пункт № 16 в школі св. Софії, поблизу Стрийського парку, під керівництвом Станіслава Бродецького, а також пункт № 1 при вул. Зеленій, 5а проф. Цєшинського, № 6 на площі Академічній медика Павловського і № 19 при вул. Варненьчика Гаслоровського. Не працювали пункти № 7 при вул. Зеленій, 22 і № 12 при вул. Фредра, 7. Як твердить В. Сулімірський, в польській санітарній службі працювало 13 лікарів, 10 слухачів медицини, три слухачки, 53 санітарок, помічниць і кур'єрок, чотири санітари і п'ять хлопців для різних доручень. Відзначилися лікарі Цєшинський, Вічинський, Панек і Похорецький, слухачі медицини Лазаревич, Павловський, Томашевський, Кауфман, Святкевіч, Селзер, Бродецкі, Яворські, Гасьоровський, Мачевський і Схустеровна. Ліга Жінок опікувалася кількома перев'язувальними пунктами: при вулицях Потоцького, 27; Городоцькій, 16; Турецькій, 3 і на площі Академічній Wit Sulimirski, “Grupa Sokol-Macierz”, Obrona Lwowa 1-22 listopada 1918, Relacje uczestnikow, t. II, (Lwow, 1936): 592-594..

Уже після зайняття Львова поляки продовжили пристосовувати свою медичну службу відповідно до нових умов. Відтак 23 листопада 1918 р. санітарним шефом польських сил призначено Болеслава Королкевіча Michal Klimecki, Polsko-ukrainska wojna o Lwow i Galicj% Wschodniq 1918-1919, (Warszawa, 2000): 146.. Наказом № 23 від 26 листопада полковим лікарем І полку стр. львів. призначено пор. Станіслава Войцеховського, батальйонними лікарями пор. Островського, ппор. Касевського і ппор. Адамчицького. Полковим лікарем ІІ полку стрільців призначено пор. Каміну, батальйонів ппор. Бенедикта Земельського, ппор. Заячковського і ппор. Артура Катуа Rozkaz dzienny № 23 z dnia 26 listopada 1918 r., Komendy miasta Lwowa, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 68, k. 44.. 28 листопада саншефом групи полк. Токаржевського призначено пполк. Коллатая Szef sanitarny dodatek do rozkazu 28/XI 1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 92, k. 113..

Дня 25 листопада 1918 р. НК ВП закрило усі перев'язувальні пункти у Львові. Поранених і хворих перевели до ґарнізонного шпиталю або лікарні № 1. При медпунктах відтинків залишалися лише легко хворі, венеричних скеровували до ґарнізонного шпиталю. На Головному двірці відкрито санітарну станція відсилки, а її комендантом призначено лікаря Дим`яновського Rozkaz dzienny № 22 z dnia 25.XI.1918 r., Komendy miasta Lwowa, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 68, k. 41..

Відтак 7 грудня 1918 р. ґарнізонним лікарем Львова призначено полк. Леопольда Шийковського, саншефом команди міста і повіту лікаря майора Чеховіча L. prez. 83. - Mianowanie, L. prez. 84. - Mianowanie, Rozkaz Nr 15 Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodniq, Lwow, dnia 7 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 1., звільняючи з цієї посади майора Венґриновського Rozkaz dzienny № 35 z dnia 8 grudnia 1918 r., Komendy miasta Lwowa i powiatu, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 68, k. 73.. Для швидшого транспортування хворих вояків з фронту вирішено організувати санітарні патрулі на залізниці. Один з перших створено 7 грудня при санпотязі № 20. Патруль складався з двох вагонів і локомотиви. Місцем дислокації обрано залізничний вокзал у Львові O.W. 53/VI. - Patrol sanitarny, Rozkaz Nr 15 Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodniq, Lwow, dnia 7 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3.. Вже 17 грудня комендантом того санпотягу призначено майора лікаря Людвіка Баумбаха-Мілковського L. prez. 230. - Przydzial., Rozkaz Nr 22, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodniq, Lwow, dnia 17 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 2.. Через місяць, 6 січня, створено деташований залізничний санітарний патруль № 2, що складався з двох вагонів для хворих і поранених, по одному вагону для перев'язки і для персоналу, який також виділили з санітарного потяга № 20. Місцем дислокації обрано Перемишль. Згодом патруль мав повернутися до складу цього потягу O.W. 53/VI. Sanitarna patrol kolejowa, Rozkaz Nr 8, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodniq, Lwow, dnia 9 stycznia 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3..

Одночасно прийнято санітарне розпорядження навести порядок в казармах і викупати вояків. Вимагалося побілити стіни, обробити підлогу гарячим лугом і продезінфікувати туалети, щоб очистити їх від черв'яків і вошей. Вояки зобов'язувалися кожного тижня змінювати білизну, двічі на місяць купатися і стригти коротко волосся. Команда плацу отримала завдання розробити програму відвідин підрозділами лазні при вул. Жовківській. Тут проводили і профілактику боротьби з педикульозом. Ще один подібний купальний заклад планувалося відкрити при вул. Янівській O.W. 52/VI. - Zarz^dzenie sanitarne, Rozkaz Nr 15 Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwцw, dnia 7 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3..

Лікували стоматологічні захворювання вояків у стоматологічній амбулаторії ґарнізонного шпиталю і в стоматологічному інституті Львівського університету. Прийомні години від 9 до 12 і від 17 до 18. Обстеження і лікування для вояків відбувалося безкоштовно, а офіцери оплачували ціну закупівлі матеріялів зі 100% націнкою. В Університеті лікували лише стоматологічні захворювання, а кульові поранення і лицеві травми у військових шпиталях Львова O.W. 49/VI. - Leczenie chorцb z^bowych, Rozkaz Nr 15 Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwцw, dnia 7 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3.. В наступному наказі години праці змінено від 8 до 12. Інститут містився при вул. Зеленій, 5 а O.W. 105/VI. - Leczenie chorцb z^bowych, Rozkaz Nr 19, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwцw, dnia 13 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 2..

Дня 10 грудня 1918 р. полк. лікаря Павла Кучеру призначено комендантом бактеріологічної лабораторії. До її складу ввійшли кап. лікар Наполеон Гасляровський, хімік Станіслав Нємчинський, медик Станіслав Леґожинсьий і слухачка Ванда Лянґ I. prez. 131. - Przydzial, Rozkaz Nr 17, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^, Lwцw, dnia 10 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 2.. Лабораторія містилася при вул. Пекарській 52 у «Закладі гігієни». Шпиталі, за винятком епідемічного, і інші військові формації зобов'язувалися надсилали сюди взяті аналізи у пацієнтів O.W. 86/VI. - Zarz^dzenia sanitarne, Rozkaz Nr 17, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^, Lwцw, dnia 10 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 4..

Наказ № 1 Санітарного департаменту від 9 грудня 1918 р. мав ключове значення для організації медичного персоналу ВП. У цьому документі лікарів, що служили в армії, визнано офіцерами і надано їм відповідні ранґи. Це зумовило утворення окремого офіцерського корпусу і впровадило медичну службу в рамки військової організації. Додатково медична служба отримала окремі військові знаки розрізнення на одностроях Mateusz Paluch, “Organizacja sluzby zdrowia w Wojsku Polskim w latach 1918-1925”, Przeglqd Prawno-Ekonomiczny, nr 46, (Stalowa Wolia, 2019): 246..

Наступного дня проведено нову організацію санітарної служби в бойових відділах, яку очолив полковий лікар, з правами командира батальйону, а при батальйоні батальйонний лікар, з правами командира компанії (сотні). Військові лікарі підпорядковувалися комендантам свого підрозділу і санітарному шефові.

Вони носили однострій, як у піхоти і забезпечувалися лікарською сумкою з хірургічним обладнанням, перев'язувальним матеріялом, ліками, шприцом і кліщами до видалення зубів.

На допомогу полковому або батальйонному лікарю приділено одного медика, санітарний патруль, двоє вояків-вантажників, пару коней з возом (пристосований транспортувати двох поранених) і шість ковдр. При кожній компанії функціонував санітарний патруль, у складі чотирьох вантажників і коменданта-медика. Під час наступу ці чотири патрулі залишалися в тилу батальйону і під наглядом лікаря займалися організацією перев'язувального пункту. В перервах між перестрілками, знаходячи необхідне укриття, вони вирушали за пораненими на поле бою. Не рекомендувалося скеровувати патрулі з передовими відділами, адже ті, потрапляючи під ворожий вогонь, зазнавали поранень і не могли виконувати свої безпосередні обов'язки. Кожен патруль отримував дві пари ношей і шин, ліхтар, дві польові пляшки, санітарну сумку з пов'язками і дві хлібниці, в одній з яких зберігали пов'язки. Також кожен комендант забезпечувався пов'язкою Есмарка. До патрулів входили фізично сильні вояки, при цьому жінки могли виконувати цю службу до моменту їх заміни на чоловіків. Вояки зобов'язувалися носити зашитий перев'язувальний пакет у правій кишені блузи. Відділи самостійно призначали зі свого числа необхідних людей на санітарів.

Одночасно оголошено про створення резервної транспортної колони при шпиталі № 1 на Техніці. Проте відділи продовжували транспортувати хворих і поранених з поля бою власними або реквізованими возами. Залучати саму колону могли лише старші лікарі санітарно-операційних груп. Кожен її віз чи автомобіль пристосовувався перевозити двох поранених і двоє санітарів, двоє нош, шість ковдр, по одному термосу для чаю та кави і пов'язки Есмарка. Кожен транспорт з пораненими, що прибував до шпиталя з поля бою, отримував від лікаря на перев'язувальній станції подальші вказівки, чи потрібно знову повертатися на фронт O.W. 90/VI. - Ustroj sluzby sanitarnej w formacjach bojowych, Rozkaz Nr 17, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwow, dnia 10 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 5-6..

Того ж дня встановлено норми харчування для хворих і поранених у військових шпиталях. Передбачалося, що лікарні будуть отримувати продовольство в інтендантурі НК ВП або закуповувати його самостійно. Встановлені норми залежали від спеціялізації лікарні. Передбачалися сніданки, обіди, вечері і, в разі необхідності, ще два додаткові прийоми їжі. Сформовано три форми дієти: для важко хворих, для хворих, яким необхідне краще харчування і для тих, хто проходив реабілітацію, легко хворих і допоміжного лікарського персоналу. Перша дієта на сніданок передбачала чай або білу каву чи какао з додатком 50 г сухарів; другий сніданок чай або молоко, або два яйця, або каша, до всього додавали 50 г сухарів; на обід давали бульйон або борщ, або кашу, або омлет і компот; на підвечірок як на перший сніданок; вечеря каша або омлет і компот. Друга форма включала сніданок такий як у першій, але до раціону міг входити ще хліб; другий сніданок такий, як і в першій формі; на обід міг бути бульйон, суп, борщ, каші або омлет і компот; підвечірок такий, як перший сніданок; вечеря з каші і компоту. Третя дієта складалася з сніданку, як у першій формі або суп; на обід давали бульйон або суп, варене або печене м'ясо із овочами і компот; на вечерю овочі або каша і компот, що другий день м'ясо. До першої дієти в окремих випадках передбачалося давати вино, чорну каву, винну поливку, шинку і 12 булки. До другої дієти всі додатки з першої, окрім того на другу вечерю можна давати хворому м'ясну підливу, смажену або печену курку, шніцель, або кашу з ґрису, борошна або рису, а також хрін чи картопляний салат. До першої дієти видавати сухарі або булки, до другої сухарі, булки або хліб і до третьої лише хліб. Загалом на кожного хворого передбачалося денно 400 г муки, 20 г жиру, 25 г солі і 40 г цукру O.W. 83/I.30. - Odzywienie chorych w szpitalach i personalu pomocniczego, Rozkaz Nr 17, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galicy? Wschodni^ Lwow, dnia 10 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 4..

НК ВП 13 грудня 1918 р. знову вимагала провести дезінфекцію в казармах. Для цього при санітарній резерві ґарнізонного шпиталю вирішено створити робітничо-санітарний відділ з 30 осіб. Його комендантом міг стати підпоручик або хорунжий. Перед початком роботи відділ зобов'язувався пройти санітарне навчання, на ґарнізонний шпиталь покладалося завдання забезпечити його необхідним реманентом, щоб проводити дезінфекції O.W. 113/VI. - Zarz^dzenie sanitarne, Rozkaz Nr 19, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^ Lwцw, dnia 13 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3..

Того ж дня оголошено про відкриття в школі св. Антонія при вул. Личаківській лікарні Червоного Хреста на 60 ліжок. За тиждень планувалося збільшити їх кількість до 100. Командування вирішило, що шпиталь отримуватиме харчі із складів Інтендатури за відповідну оплату, а лікування вояків у ньому буде платним і дорівнюватиме розміру їх щоденної зарплатні O.W. 108/VI. - Otwarcie szpitala Czerwonego Krzyza, Rozkaz Nr 19, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwцw, dnia 13 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 2.. При цьому відвідувати пацієнтів у шпиталях дозволялося лише у визначені години, в інших випадках НК ВП або бюро Червоного Хреста могло призначити додатковий час O.W. 110/VI. - Odwiedzenie chorych w szpitalach wojskowych i Czerwonego Krzyza, Rozkaz Nr 19, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni% Lwцw, dnia 13 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 2..

Спроба впорядкувати санітарний персонал в бойових формаціях наприкінці 1918 р. не принесла бажаного результату, адже надходили численні скарги на брак вантажників і санітарів. Для виходу з ситуації НК ВП оголосила про відкриття двотижневих курсів при шпиталях залоги у Львові і Перемишлі. Перший курс розпочинався 15 січня, наступний після його завершення. Кожен полк, як і кожна етапна формація в розмірі батальйону скеровувала на цей курс по два вояки. З кожної сотні по чотири особи, з кожного батальйону дві, з кожного полку дві, з кожного батальйону і полку по чотири особи для санітарних патрулів. Отже, після завершення курсу при кожному батальйоні були б сформовані чотири патрулі, а це 16 вантажників, один патруль з чотирьох вантажників для лікаря і ще два вантажники у санітарному патрулі. Всього 22 вантажники. При полку 22 вантажники на кожен батальйон, чотири вояки в санітарному патрулі і два при полковому лікарі. Для санітарів курс тривав три тижні при ґарнізонному шпиталі у Львові. В годинах поза навчанням їх рекомендували використовувати в залах біля хворих. Після завершення курсу санітарів передавали до комісії ген. Альбіновського, який розподіляв їх до транспортної колони або до санітарної колони при Дивізії. При цьому їх забороняли використовувати при бойових формаціях L.p. 260, Do rozkazu. Szkola tragarzy rannych i sanitaryuszow, 4/1 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 28, k. 1-2..

Наприкінці місяця командування встановило нові умови набору медиків на військову службу. Придатних до фронтової служби планувалося використовувати в бойових відділах, а непридатних в шпиталях і формаціях поза фронтом. Кандидатами ставали лише ті, хто закінчив хоча б два роки медицини. Медикам, які навчалися понад два роки дозволялося призначати звання хорунжих після двомісячної служби, а після чотирьох підпоручників. При цьому кандидати залишали за собою військові ранґи отримані ще у австрійській армії. Остаточне право підвищувати медиків належало до компетенції НК ВП. Наказом N° 21/40 від 13 грудня 1918 р. врегульовано виплату зарплатні O. W. 165/VI. - Nominacye medykцw., Rozkaz Nr 25, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^ Lwцw, dnia 21 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3..

Упродовж 21-22 грудня 1918 р. відбулися нові призначення на керівні посади у медичних структурах ВП у Східній Галичині. Так, санітарним інспектором при НК призначено пполк. Галбана O. W. 167/VI. L. prez. 287. - Inspektorat sanitarny, Rozkaz Nr 25, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwцw, dnia 21 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3.. На посаду референтів аптекарського відділу затверджено Мар'яна Крижановського і Яна Піпеса-Поратинського. До їх завдань належала організація аптекарської служби, встановлення кількости санітарного майна у підрозділах і у військових аптеках, на складах перев'язувального матеріялу, а також відкриття нових організаційних структур. Після погодження з Саншефом замовляли і закуповували необхідні матеріяли, встановлювали контроль за рахунками, підтверджуючи всі асигнації від лікарень, аптек, складів та військових підрозділів O. W. 185/VI. L. prez. 312. - Wydzial aptekarski, Rozkaz Nr 26, Naczelne Dowцdztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^, Lwцw, dnia 22 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3..

НК ВП продовжила розбудову і оптимізацію мережі медичних закладів у Львові. Дня 22 грудня 1918 р. на баланс армії передано шпиталь Червоного Хреста на 50-70 ліжок при вул. Личаківській. В ньому лікували лише офіцерів за визначену платню в розмірі денного утримання і ще додатково 50% від цієї суми. За оплату санаторій отримував харчі, засоби обігріву і пашу для коней від господарського уряду Інтендантури НК ВП. Сюди перевели всіх офіцерів, окрім психічно хворих O. W. 179/VI. - Sanatorium Czerwonego Krzyza, Rozkaz Nr 26, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^ Lwow, dnia 22 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3.. Від 24 грудня переставав існувати офтальмологічний відділ в ґарнізонному шпиталі. Хворих перевели до запасного шпиталю № 1 на Техніці O. W. 195. - Leczenie chorych na oczy, Rozkaz Nr 27, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^ Lwow, dnia 24 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 3..

Дня 1 січня 1919 р. у Львові відкрито ортопедичний заклад при вул. Сенаторській, 6. Його очолив пор. Юзеф Алексєєвіч. Персонал складався з підлікаря, двох масажистів і трьох фахових санітарок. При закладі працювала майстерня виготовлення протезів і ортопедичних апаратів. Її персонал спеціяліст перев'язування і його помічник, ортопедичний механік з двома помічниками O.W./kwat. 17. - Zaklad ortopedyczny W.P., Rozkaz Nr. 37, Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicye Wschodni^ Lwow, dnia 12 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3..

Зіпсуття міського водоканалу вплинуло на роботу лікарень. Для готування їжі топили сніг, який проціджували через кілька шарів марлі, а для пиття таку воду кип'ятили. Шпитальними туалетами могли користуватися лише пацієнти, де для зливу також топився сніг. Для решти вояків викопували вигрібні ями поблизу казарм O.W. 231/VI. Zarz^dzenie sanitarne, Rozkaz Nr. 29, Lwow, dnia 29 grudnia 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 1, k. 5..

Відтак 4 січня 1919 р. підписано наказ, яким встановлено чисельний склад львівських шпиталів. До їх штату входили комендант, два офіцери провіянтури, офіцер начальник будинку, офіцер персоналу, офіцер економіст і депозитарій, офіцер рахунковий і офіцер каси. До ґарнізонного шпиталю міг входити ще офіцер як комендант персоналу резерви. Усі офіцери належали до групи В і С (непридатні до фронтової служби). НК ВП вимагало скерувати надлишок офіцерів до офіцерської резерви при Команді міста і плацу, а далі, по можливості, офіцерів заміняти аптекарями і санітарами офіцерами O. W. 15. - Etat oficerow szpitali lwowskich, Rozkaz Nr. 3, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^, Lwow, dnia 4 stycznia 1919 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3..

Уже 6 січня вирішено організувати санітарні колони при дивізіях ген. Леснєвського у Львові і ген. Зєлінського у Перемишлі. В окремих випадках санітарна дивізійна колона могла приділятися і до самостійної діючої бригади. Колона розраховувалася на 100 осіб. До її складу входили два-три лікарі, військовий капелан, по одному офіцерові таборовому, провіянтури, рахунковому і касовому, аптекар, чотири медики підпоручники, 10 санітарок, 30 вантажників, п'ять офіцерів з груп В і С, дезінфектор, два кухарі, швець, кравець, коваль, муляр, столяр або тесля, три писарі, 25 візників, 20 возів, польова кухня, дезінфекційний апарат, віз для особистого користування, 46 тяглових і три верхові коні. До завдань колони належало організовувати збірні пункти для хворих і поранених з дивізійних відділів під час маршу, стоянки або обозування. На випадок тривалої зупинки вимагалося створити будинок для легких пацієнтів, а важких скеровувати до найближчого шпиталю. Головне завдання колони під час бою організація двох відділів: транспортабельних і нетранспортабельних (легеневі поранення або в живіт) поранених. З першого відділу скеровували до найближчих шпиталів, а з другого лікували на місці до часу поки не з'являлася можливість їх перевезти або не наступала смерть. Транспортували возами і залізницею, однак при цьому заборонялося використовувати санітарні вози дивізії. Дивізійні вози могли використовуватися лише для перевезення з пунктів збору і до головної станції L.p. 358. Do rozkazu. Organizacya kolumny sanitarnej dywizyjnej, 6/1 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 28, k. 1-3..

Дня 11 січня 1919 р. на залізничній лінії Львів-Перемишль розташовувалися такі медичні заклади: у Львові збірна стація для поранених і хворих разом з будинком для хворих, лікарем і санітарним персоналом на Головному двірці; Зимній Воді перев'язувальний пункт з будинком для хворих, санітарний патруль на перехресті доріг в селі і санітарна автоколона; Мшані перев'язувальний пункт на станції, будинок для хворих на п'ять осіб і санітарний патруль; Кам'яноброді перев'язувальний пункт, санітарний патруль і будинок для хворих; станція Городок перев'язувальний пункт, будинок для хворих на шість ліжок і санітарний патруль; Городок місто пункт перев'язувальний і шпиталь на 60 ліжок; Судовій Вишні перев'язувальний пункт на станції, будинок для хворих на шість ліжок і санітарний патруль; Хоросниці перев'язувальний пункт, будинок для хворих і санітарний патруль; Мостиськах перев'язувальний пункт, будинок для хворих на п'ять ліжок і санітарний патруль; Медиці медичну службу провадив лікар Димитрієвич. Транспортування відбувалося санітарним вагоном, який щоденно курсував зі Львова о 7.45 і наступного дня назад з Перемишля O.W. 70/VI. Urz^dzenia sanitarne i transport chorych i rannych na linji kolejowej Lwow- Przemysl, Rozkaz Nr 10, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwow, dnia 11 stycznia 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 2-3.. Інспекційну медичну службу на залізничній лінії Львів-Перемишль виконував пор. лікар Адам Електровіч з Команди Етапу O. W. 143/IV. L. prez. 477. Sluzba inspekcyjna sanitarna, Rozkaz Nr 19, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni% Lwow, dnia 21 stycznia 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3..

З приходом холодів серед військовиків почали ширитися різноманітні епідемічні захворювання. Тому, Міністерство Військових Справ видало наказ № 6 від 21 січня 1919 р.: персонал, який буде контактувати з такими хворими, мав уже перехворіти на них. Одночасно вимагалося, щоб відділи які отримували медичні інструменти, повертали їх до Головного санітарного складу. Наголошувалося на бережливому використанні запасів вати і перев'язувальних матеріялів. Перев'язувальний матеріял заборонялося викидати, а навпаки їх слід передавати до пральні O. W.253. Ministerstwo Spraw Wojsk. Dep. sanit. Rozkaz Nr. 6, Rozkaz Nr 31, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^ Lwow, dnia 5 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3..

Відтак 28 січня НК ВП вирішила, щоб лікарі кожні два тижні проводили медогляд і виявляли венеричних хворих у своїх відділах. У разі підтвердження хвороби вояка скеровували до шпиталю залоги у Львові або в Перемишлі. При цьому амбулаторне лікування здебільшого заборонялося, це не стосувалося випадків негонорейного ураження сечівника чи герпесу. Якщо не було можливості негайно вислати хворого до лікарні, то протягом цього часу його лікували йодом, ртутною маззю і ляпісом. Командування вимагало встановити джерело зараження і не допускати повторних випадків O.W. 233/VI. Peryodyczne badanie zolnierzy po oddzialach i post?powanie w razie wypadku choroby wenerycznej, Rozkaz Nr 27, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni% Lwow, dnia 28 stycznia 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3.; L.p. 1811, Peryodyczne badanie zolnierzy po oddzialach i post?powanie w razie wypadku choroby wenerycznej, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 29, k. 1.. Упродовж лютого 1919 р. у Львові і Перемишлі виявлено 452 випадки венеричних захворювань. Така кількість хворих змусила НК ВП відкрити у Будинку інвалідів венеричний відділ на 250 ліжок. Наголошувалося також на тому, щоб надавати можливість воякам купувати презервативи L. 177, Raport w sprawie dzial^lnosci i agend prowadzonych przez Komisy? zdrowotnosci “Wschod”, 3.Ш.1919, WBH, zesp. I.301.17, sygn. 1, k. 3..

На початку лютого 1919 р. хворих на вушні, офтальмологічні захворювання і нервові розлади вирішено скерувати до шпиталю «Техніка», зубні до шпиталю залоги, а внутрішні до амбулаторії в Гімназії Руській біля Техніки O. W.248. Odsylanie chorych, Rozkaz Nr 30, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^, Lwow, dnia 4 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3. (тепер Академічна гімназія у Львові). Від 15 лютого почала працювати рухома епідемічна колона № 4 коменданта Юзефа Байсаровича L. kwat. 480. Kolumna epidemiczna Nr. 4, Rozkaz Nr. 55, Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicy? Wschodni^, Lwow, dnia 5 marca 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 4.. Дня 22 лютого створено польову стоматологічну амбулаторію в Городку. В її штаті працювали лікар, санітарний підофіцер і дві санітарки L.kwat. 284. Polowe ambulatorium dentystyczne Nr 1, Rozkaz Nr 46, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^, Lwow, dnia 22 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 4..

У лютому командування далі наголошувало на потребі проводити дезінфекції і купелі для усіх вояків у лазнях, а також вимагало прибирати на позиціях і в казармах. На фронті виникла проблема нестачі облаштованих місць під туалети, що загрожувало появі інфекційних захворювань. Тому вимагалося якомога швидше вирішити цю проблему, а вояків змусити справляти природні потреби лише у відведених для цього місцях. Окрім того, з'явилася заборона брати до фронтових відділів санітарок без дозволу санітарного референта групи Rozkaz № 33, Miejsce postoju. Dnia 26 lutego 1919 r., WBH, zesp. 1.341.1, sygn. 87, k. 23-24., з огляду на ріжні випадки, що підривали дисципліну у відділах.

Проблема нестачі медичних кадрів дошкуляла НК ВП. Тому 1 лютого 1919 р. оголошено мобілізацію лікарів віком до 35 років Dekret o powolaniu do sluzby czynnej wojskowych lekarzy w wieku do 35 lat, Robotnik, nr. 37, 24 stycznia 1919, WBH, zesp. I.300.1, sygn. 1060, k. 1.. Додатково в хірургічній клініці лікаря Ридґєра відкрито хірургічні курси. Для цього саншефи відділів зобов'язувалися виділити по три медики з санітарної резерви до лікарні залоги у Львові O.W./ op. 7. Kursa chirurgii polowej, Rozkaz Nr 36, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicj? Wschodni^ Lwow, dnia 11 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 2.. Вдалося врегулювати службу санітарок, прийнятих до ВП. Згідно з розпорядженням, вони перебували на частковому забезпечені і отримували визначену платню. Утримання складалося з норми покращеної дієти для хворих. Мешкання при лікарні надавали безкоштовно, на випадок відсутності місця санітарки винаймали його за свій кошт. Їм не передбачалось державного одягу. На першому році служби санітарка отримувала 4 марки денно; на 2 4,5; на 35; 4-6 марок. Вислуга років у інших арміях зараховувалася. Санітаркам, які працювали в польових шпиталях ВП або у епідемічних чи психіятричних відділах служба, зараховувалася подвійно. Кожній санітарці надавалась чотиритижнева відпустка раз на рік. Звільнення входило до компетенції військового командування, при цьому санітарка отримувала відпускні у розмірі двотижневої платні при піврічній службі і місячну за тривалішу службу I. 80. Pobory sanitaryuszek, Rozkaz Nr. 38, Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicy? Wschodni^, Lwow, dnia 13 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 3..

Дня 16 лютого 1919 р. вирішено, що на випадок захворювання санітарок або допоміжного персоналу на службі вони отримуватимуть повну платню до повного одужання або до звільнення їх зі служби. В інших випадках в перші тижні нараховувалася повна платня, далі лише половина. Перебуваючи в лікарнях, санітаркам не виплачували харчового додатку. Це право не стосувалося цивільних працівників, які отримували виплату в касі хворих. У разі, коли хвороба тривала понад три місяці, санітарок звільняли зі служби I.94/43. Pobory sanitaryuszek i sil pomocniczych w czasie choroby i przebywania w szpitalu, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 30, k. 1..

Відтак 20 лютого 1919 р. оголошено про утворення «Комісії здоров'я армії Схід», яку очолив майор Леслав Венґриновський. До неї увійшли референт легеневих захворювань кап. Леон Кжеміцкі, референт до справ лабораторій і одночасно начальник гігієнічно-бактеріологічної лабораторії № 1 кап. Наполеон Гасіровскі, його заступник кап. Здіслав Стеусінґ, референт гігієни фронту епідемічних колон і дезінфекторів пор. Адам Електровіч, референт асанації місцевостей Роман Слушкєвіч і референт до справ продовольчих, одягу і розкватерування хімік Нємчицкі. Штат в основному складався з лікарів гігієни, а їх чисельність залежала від потреб. До обов'язків комісії входила боротьба з епідемічними захворюваннями, нагляд за гігієною в армії, а також збір статистичних і наукових матеріялів. Для цього вона проводила санітарні інспекції у всіх відділах, що підпорядковувалися НК ВП з метою поліпшити умови життя і боротьби з пошестями. Комісії підпорядковувалися бактеріологічні, хімічні і лабораторії харчового контролю, дезінфекційні і купальні колони O.W/op. 30. Komisya zdrowotnosci armii „Wschod”, Rozkaz Nr 47, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwow, dnia 23 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 2-3.. Дня 22 лютого НК ВП створила три гігієнічні округи Львів, очолив пор. Влодзімєж Косковські, Городок пор. Влодзімєж Добія і Перемишль Владислав Фухс O.W/kwat. 62. Okr^gi hygieniczne Lwow, Grodek Jagiel., Przemysl, Rozkaz Nr 46, Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galij Wschodni^ Lwow, dnia 22 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 5..

У лютому 1919 р. медична мережа складалася у Львові зі шпиталю залоги, запасних шпиталів N° 1 і № 2, збірної станції хворих і поранених, Центрального санітарного складу у Львові і з філією у Перемишлі, шпитального потягу № 2; в Городку запасного шпиталю; у Перемишлі шпиталю залоги, запасного шпиталю і збірної станція; шпиталів в Сяноці, Сухій, Ярославі, Ланцуті і Ніску. Станом на 13 лютого на залізницях працювало три санітарних патрулі. Рухома санітарна колона перебувала в Перемишлі, загалом їх було чотири. При польових формаціях працювали три санітарних пункти Objasnienie. Zmiany od dnia 13 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 46, k. 1-2.. У Львові будувалися потягидезінфектори. Таких потягів було чотири. Перший «Полтва» збудовано 20 лютого 1919 р. Також проводилися ремонти санітарних потягів Dane o budowie poci^gow pancernych w warsztatach gl. I kl. PKP we Lwowie, WBH, zesp. I.400, sygn. 2105, k. 3.. У районі Белза, що належав до оперативного простору групи «Буг», у лютому 1919 р. функціонував перев'язувальний пункт під керівництвом Александра Завадського. На залізничній лінії їздив санітарний потяг ім. Єлени Падеревської Stefan Jellenta. Obrona Belza 18 - 22 lutego 1919 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 57, k. 3.. Відтак 25-го лютого командування утворило ще й санітарну автоколону під керівництвом Станіслава Запаловіча O.W./op. 31. - Kolumna sanitarna automobilowa, Rozkaz Nr. 48, Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicye Wschodni% Lwow, dnia 25 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 3, k. 1; L. 177, Raport w sprawie dzial^lnosci i agend prowadzonych przez Komisya zdrowotnosci „Wschod”, 3.III.1919, WBH, zesp. I.301.17, sygn. 1, k. 1-3..