Постать "будителя" Анатолія Кралицького у працях науковців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра історії України

Кам'янець-Подільського національного університету

імені Івана Огієнка

Постать «будителя» Анатолія Кралицького у працях науковців

Заводовський Анатолій -

кандидат історичних наук, доцент

Анотація

Мета дослідження здійснити усесторонній та неупереджений аналіз наукових досліджень життя та діяльності Анатолія Кралицького, з'ясувати весь спектр поглядів науковців на особистісні трансформації в його житті та творчості. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу й системності, та спеціальних описовому, порівняльно-історичному, реконструкції історичних подій, методі контент-аналізу, який дав можливість виявити й оцінити специфічні характеристики проаналізованих текстів. У дослідженні також застосовувалися методи історичної імагології. Наукова новизна полягає в системному дослідженні публіцистичних і наукових праць про Анатолія Кралицького, а також в глибокому аналізі етапів трансформації його національної самоідентичності та світогляду в цілому. Висновки. Життєвий шлях та творчий доробок Анатолія Кралицького, значний як за обсягом, так і за жанрами, цікавив істориків, етнографів, літературознавців, лінгвістів та націологів упродовж десятиліть. Переважна більшість дослідників досить високо оцінює його вклад у процеси націєтворення і відносить його до найвидатніших діячів закарпатського регіону у «довгому» ХІХ ст. Праці науковців його творчості засвідчують, що одна з найвидатніших заслуг «будителя» полягає у тому, що він чи не вперше в художній літературі Закарпаття, сформував імаготип русинів українців. Життя та творчість А. Кралицького є недостатньо дослідженими, а деякі твори письменника про існування яких відомо, ще досі не знайдені. Значна частина його робіт опублікована під псевдонімами, криптонімами або й без підпису через побоювання автора переслідувань з боку угорської адміністрації та єпископської влади. Ускладнює процес дослідження творчого доробку А. Кралицького те, що він не написав своєї автобіографії, а відомості про його дитячі та юнацькі роки досить заплутані.

Ключові слова: Анатолій Кралицький, «будителі», русинська ідентичність, українське націєтворення, нативний націоналізм, Закарпаття, «довге ХІХ ст.».

THE FIGURE OF THE «AWAKENER» ANATOLIY KRALYTSKY IN THE WORKS OF SCIENTISTS

Abstract

The purpose of the study is to carry out a comprehensive and unbiased analysis of scientific research into the life and work of Anatoliy Kralytsky, find out the full range of views of scientists on personal transformations in his life and work. The research methodology is based on general scientific methods of analysis, synthesis, and systematization, and special descriptive, comparative-historical, reconstruction of historical events, method of content analysis, which allowed to identify and evaluate specific characteristics of analyzed texts. The study has also used the methods of historical imagology. The scientific novelty lies in the systematic study of journalistic and scientific works on Anatoliy Kralytsky, as well as in-depth analysis of the stages of transformation of his national identity and worldview in general. Conclusions. Historians, ethnographers, literary critics, linguists, and nationalists have been interested in Anatoliy Kralytsky s life and creative work, significant in both volume and genre. The vast majority of researchers appreciate his contribution to the process of nation-building and rank him among the most prominent figures of the Transcarpathian region in the “long” nineteenth century. The works of scholars of his legacy show that one of the greatest achievements of the “awakener” is that he, almost for the first time in the fiction of Transcarpathia, formed the image of Ruthenian-Ukrainians. The life and work of A. Kralytsky are insufficiently researched, and some works of the writer which existence is known have not yet been found. Much of his work has been published under pseudonyms, cryptonyms, or without a signature due to fears of persecution by the Hungarian administration and the episcopal authorities. The fact that he did not write his autobiography complicates the process of researching the creative work of A. Kralytsky, and the information about his childhood and adolescence is quite confusing.

Key words: Anatoliy Kralytsky, “awakeners”, Ruthenian identity, Ukrainian nation-building, native nationalism, Transcarpathia, “long XIX century”.

Вступ

Постановка проблеми. Закарпаття єдиний український етнорегіон, який відділений від інших українських територій головним карпатським хребтом. Корінне населення цих земель упродовж століть перебувало під гнітом угорських феодалів і на початок ХІХ ст. фактично являло собою кріпацьку масу, з якої подекуди вибивалися малочисельна дрібна шляхта та пригнічене духовенство. Позбавлене політичної влади і привілейованих станів, економічної самостійності, воно зберегло свою ідентичність насамперед завдяки релігійній окремішності. Англійський дослідник Ентоні Сміт, розглядаючи усю сукупність соціальних ідентичностей, виокремив релігійну ідентичність як найбільш стійку, що, на його думку, ґрунтується на потужних глибинних категоріях і критеріях, цілком відмінних від інших ідентичностей (Смит, 2004).

Відомий славіст Роман Якобсон зазначав: «У всьому східнослов'янському світі навряд чи існує інша маргінальна територія, минуле якої було б розглянуто з такою прихильною прискіпливістю та науковістю, як Підкарпатська Русь» (цит. за Magocsi, 324.). Однак, не дивлячись на це, історія зазначеного українського етнорегіону має найбільше «білих плям», а з приводу історії його «довгого ХІХ ст.» історики і по сьогодні ламають численні списи. Найбільше непорозумінь стосується періоду, коли невелика група закарпатських русинів-інтелектуалів, поступово засвоюючи логіку нової європейської ідеології націоналізму, першими на українських землях взялися за «віднайдення» своєї історії, мови та культури, «відродження» національних традицій та інших необхідних чинників процесу націєтворення, які докладно описав у своїй праці «Масове виробництво традицій у Європі: 1870-1914» Ерік Гобсбаум (Нс^Ьашш Е., 2000).

Аналіз джерел та останні дослідження. Життя та діяльність Анатолія Кралицького у різний час досліджували Й. Голенда, П. Магочій, В. Мороз, В. Микитась, В. Падяк, Е. Русінко, Є. Фенцик, Ю. Яворський та ін. Праці цих науковців розглядають постать будителя з різних сторін і у різних ракурсах і, через те, що він не написав автобіографії спостерігаються багато різнотлумачень окремих епізодів його життя. Частина творчого доробку письменника ще не знайдена, а певна кількість його робіт опуб-лікована під псевдонімами, криптонімами або й без підпису.

Мета дослідження здійснити усесторонній та неупереджений аналіз наукових досліджень життя та діяльності Анатолія Кралицького, з'ясувати весь спектр поглядів науковців на особистісні трансформації в його житті та творчості.

Виклад основного матеріалу

У ХІХ ст. Олександр Духнович, Адольф Добрянський, Іван Раковський, Андрій Балудянський, Олександр Павлович, Іван Ріпа, Микола Надь, Анатолій Кралицький та ін. зосередили свої зусилля на створенні русинської літератури, виданні газет і журналів, заснуванні громадських організацій русинів, розширенні сітки їхніх народних шкіл та підвищення рівня освіти. Через це їх діяльність дослідники відносять до феномену слов'янського «будительства», початок якому поклали діячі чеського «національного відродження» 2009, р. 38).

Загальна особливість націєтворчої діяльності «будителів» Закарпаття обумовлювалася тим, що практично всі вони були священниками. Так, марамороський діяч С. Мустіянович писав, що в «Угорській землі із світських осіб, хіба що два-три підтримують національно-літературні змагання... бо інтелігенцію і аристократію у русинів представляють виключно греко-католицькі священники» (Церковная газета, 1857, № 14, с. 1). Тому більшість «будителів» Закарпаття й обмежувалися творами морально-релігійного характеру: рідною говіркою укладалися молитовники, катехизиси, збірники недільних проповідей, а для винайдення модерної національної мови використовувалася священна для отців церкви церковно-слов'янська мова. Центром діяльності «будителів» на деякий час стало місто Пряшів (сьогодні знаходиться на сході Словацької Республіки). Тут діяло «Літературноє завєдєніє Пряшевскоє», засноване О. Духновичем у часи угорської революції. Ця група активних націєтворців (націоналістів-«початківців») ще глибоко не переймалася питаннями створення нації та самостійної національної держави. Максимальна політична програма, до якої вони схилялися перетворення імперії Габсбургів у федеративну конституційну монархію, в межах якої могла б існувати русинська автономія. Головну мету, яку вони ставили перед собою влучно сформулював священик із Зарічова М. Маркош: «якщо священики будуть проводити просвітницьку роботу, то наш народ буде вірним вірі своїх батьків, любитиме службу Божу нашої східної церкви і не піддасться чужим впливам» (Церковная газета, 1856, 27, с. 1).

Чернець, а в 1869-1894 рр. ігумен Мукачівського василіанського монастиря, Анатолій Кралицький є одним із найвидатніших представників третього (кризового) етапу розвитку цього руху. Він проявив себе різносторонньо як талановитий історик, публіцист, збирач та дослідник етнографічних матеріалів і, врешті, письменник, залишивши по собі численні праці, розкидані по десятках видань Австро-Угорської та Російської імперій.

Перша розвідка про Анатолія Кралицького була опублікована ще за його життя, у 1893 р. його приятелем Євґенієм Фенциком у розлогому історичнолітературному дослідженні «Очерк Угро-Русской письменности», який друкувався впродовж 1892-1896 рр. на сторінках журнала «Листок» (згодом ця праця вийшла окремим виданням). Однак самому «будителю» автор присвятив всього кілька рядків (Фенцик, 1893, с. 55).

У 1930 р. в ужгородському «Карпаторусскому сборнику» було видруковано короткий, неповний і неточний «Хронологічний перелік друкованих праць» «будителя», укладений відомим вченим-славістом, літературознавцем та істориком Федором Аристовим (Аристов, 1930). Цього ж року в іншому часописі «Карпатский свет» вийшла друком ще одна бібліографічна розвідка видань, опублікованих у галицьких часописах, не менш відомого вченого, літературознавця та етнографа Юліана Яворського, однак теж далеко не повна (Яворский, 1930).

У 1936 р. у Празі виходить праця чеського дослідника Франтішека Тіхого, який ще на початку 1930-х рр. зацікавився літературною творчістю А. Кралицького. Окрім літературного аналізу творів, він подає деякі відомості з біографії «будителя», зокрема помилково зазначає, що його рід походив з галицького Стрия, де він згодом і здобув освіту, а вже після того вступив до монастыря у Красному Броді у Закарпатті» (Tichy, 1936, s. 355).

1958 року у своїй праці про Василіанські монастирі відомий історик і богослов Михайло Ваврик назвав Кралицького плодовитим істориком, «замітним етнографом» й «народним письменником», якому не було рівних у ХІХ ст. на Закарпатті і Галичині (Ваврик, 1958, с. 220). У 1961 р. у Пряшеві видруковано монографію словацького українця Юрія Бачі «Літературний рух на Закарпатті у середині ХІХ ст.» У своєму дослідженні автор покликається на три статті А. Кралицького про О. Духновича (Бача, 1961, с. 265). Критикуючи літературний рух на Закарпатті середини ХІХ ст. за те, що той розвивався «не на народнім ґрунті і в цілому був далеким від зображення справжнього життя народу», автор, як виняток, серед інших, позитивно оцінює повість А. Кралицького «Князь Лаборець» (Бача, 1961, с. 236). Після багатьох десятиліть замовчування на Батьківщині Кралицький побіжно згадується у політично заангажованому дослідженні Д. Заславського та І. Романченка про життя і літературнодослідницьку діяльність М. Драгоманова (Заславський, Романченко, 1964).

70-ті рр. минулого століття теж не стали плідними на дослідження доробку А. Кралицького. Лише радянський літературознавець та історик Василь Микитась, аналізуючи культурні й літературні зв'язки Закарпаття з Україною та Росією у ХІХ-ХХ ст., звернув увагу на літературну та публіцистичну спадщину «будителя» (Микитась, 1977, с. 33).

Дослідник А. Штефан у своїх «Споминах...», що побачили світ у 1981 р., склав поіменний список, до якого вніс прізвища закарпатців, які, за його поінформованістю, були «мовчазними або явними українцями без огляду на їх мовні переконання, і саботували або бодай хотіли саботувати мадяризацію» наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. Серед 208 осіб цього списку ми знаходимо Анатолія Кралицького (Штефан, 1981, с. 39-40).

Першою спробою об'ємного наукового осмислення наукового та творчого доробку А. Кралицького став збірник оповідань та нарисів науковиці зі Словаччини Йолани Голенди, що побачив світ у 1984 р. Зі сторінок збірника ми дізнаємося, що народився «будитель» в багатодітній сім'ї у Вишніх Чабинах, що на Лабірщині, при народженні отримав ім'я Олександр, а коли постригся в ченці, став зватись Анатолієм (Голенда, 1984, с. 28).

У 1994 р. директорка Інституту русистики, україністики та славістики (м. Пряшів, Словацька Республіка) мовознавиця Любиця Бабота, досліджуючи місце літератури Закарпаття в загальноукраїнському контексті та контакти її представників із сусідніми літературами, проаналізувавши творчість окремих прозаїків, назвала Анатолія Федоровича найпомітнішим представником романтизму у закарпатоукраїнській літературі другої половини ХІХ ст. (Бабота, 1994, с. 124). Дослідниця ідентифікувала його за національною ознакою як українця.

На особливу увагу заслуговує багаторічне, змістовне та кропітке дослідження біографії та творчості А. Кралицького сучасного науковця, відомого історика літератури, книговидавця Валерія Падяка. Ще у 1989 р. він упорядкував найповніше на той час зібрання творів Кралицького, яке сподівався видати в ужгородському видавництві «Карпати». Однак на заваді стали суспільно-політичні трансформації, пов'язані з крахом Радянського Союзу (Падяк, 2019, с. 11). У 1992 р. виходить його перша невелика стаття про захоплення Кралицького фотографією, в якій автор робить аналіз «будителевого» зошита з фотографії (Падяк, 1992). У 1993 р. Валерій Падяк разом із Яковом Штернбергом у третьому випуску збірника «СаграЯса-Карпатика» друкують аналіз ще невідомої науковому загалу рукописної спадщини А. Кралицького, віднайденої ними в архівах України, Росії та Угорщини (Падяк, Штернберг, 1993). Підсумком усіх намагань всебічно і об'єктивно осмислити життєвий шлях та доробок свого земляка став бібліографічний покажчик праць, виданий В. Падяком у співавторстві з Л. Іліченко у 1997 р. (Падяк, Іліченко, 1997).

1998 року в Ужгороді виходить книга оповідань А. Кралицького «Кому мила єсть отчина». В. Падяк до неї написав вступну статтю, упорядкував тексти та примітки (Падяк, 1998). Від автора ми дізнаємося про те, що у 1858 р. в Пряшеві Кралицького було висвячено у чин священника, після чого він проживав при Марія-Повчанському монастирі, працював викладачем церковної історії та канонічного права. У 1999 р. науковець на семінарі, присвяченому 150-річчю Слов'янського з'їзду у Празі, виголошує доповідь «З історії діяльності Слов'янських комітетів поміж русинів», у якій аналізує невідоме листування А. Кралицького з М. Раєвським у 1865 і 1866 рр. Згодом доповідь було опубліковано у збірнику «Ідеї словянської єдності та суспільна думка на Закарпатті в ХІХ-ХХ ст.» (Падяк, 1999). У 2003 р. до 110-річчя від дня смерті Анатолія Кралицького у календарі краєзнавчих пам'ятних дат на 2004 р. в Ужгороді виходить ювілейна стаття В. Падяка про Кралицького, в якій зазначається, що «будитель» з 1863 р. до самої смерті проживав у Мукачівському монастирі, а помер 30 січня 1894 р. (Падяк, 2019). 2006 року науковцю вдалося віднайти в «Книзі архівних копій конфесійних записів Земплинського комітату» (Угорщина) метричні записи Чабинської парафії, які свідчать про те, що 13 лютого 1835 р. чабинський парох Михаіл Якович похрестив немовля русинського дяка Федора Кралицького на ім'я Олександр (Падяк, 2006). У цьому ж році побачила світ анотована бібліографія матеріалів та історичний нарис дослідника, присвячені ужгородському тижневику «Новый Свет», де описуються статті А. Кралицького, що виходили на його сторінках у 1871-1872 рр. (Падяк, 2006).

У 2003 р. вийшла друком монографія професорки Мерілендського університету Елайн Русінко, присвячена становленню карпаторусинської літератури у «довгому» ХІХ ст. На думку дослідниці, саме А. Кралицький і соратники розробили унікальний міжнаціональний наратив, зсинтезувавши Схід і Захід, православ'я і католицизм, латинство і слов'янство, угорські та русинські діалекти ^шіпко, 2003, р. 28).

Досліджуючи русинські часописи Ужгорода, окремі публікації А. Кралицького у них проаналізував літературознавець Василь Габор (Габор, 2010, с. 64). Високо оцінив Анатолія Федоровича у своїх дослідженнях присвячених розвитку національного руху і діяльності «будителів» на Закарпатті відомий історик, завідувач відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України Степан Віднянський (Віднянський, 2003; 2005). Розлога інформація про час, події, однодумців та самого А. Кралицького міститься в «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів», упорядкованої П.-Р. Магочієм та І. Папом, що побачила світ у 2010 р. (Магочій, Пап, 2010).

Постать Анатолія Кралицького, як предтечу наукового націоналізму на Закарпатті проаналізував автор цієї статті. Зокрема, він вважає «будителя» першим «українцем» Закарпаття (Заводовський, 2018, с. 67-68). Ще один український дослідник присвятив свою розлогу статтю постаті Анатолія Кралицького у 2018 р. В. Мороз. Науковець, використовуючи модерну методологію і багатий фактичний матеріал, намагається встановити національну та релігійну ідентичність Кралицького (Мороз, 2018, с. 41-53). У 2019 р. у Пряшеві вийшла друком книга з творами Анатолія Федоровича, упорядники якої вважають його «унікальною особистістю русинської культури, літератури та історії доби будительства» (Падяк, 2019, с. 10).

Очевидець суспільно-політичних змін у Закарпатті відомий історик Володимир Гнатюк відзначав, що дякуючи таким «будителям» як А. Кралицький іскра національного почуття «розжевріла у великий вогонь, який уже не згасне. Як Фенікс із попелу почали повставати всякі товариства від гуманітарних до політичних, потворилися школи... Малий відломок українського народу відроджувався на наших очах» (Гнатюк, 1922, с. 87).

будитель кралицький

Висновки

Життєвий шлях та творчий доробок Анатолія Кралицького, значний як за обсягом, так і за жанрами, цікавив істориків, етнографів, літературознавців, лінгвістів та націологів упродовж десятиліть. Переважна більшість дослідників досить високо оцінює його вклад у процеси націєтворення і відносить його до найвидатніших діячів закарпатського регіону у «довгому» ХІХ ст.

Праці дослідників його творчості засвідчують, що одна з найвидатніших заслуг «будителя» полягає у тому, що він чи не вперше в художній літературі Закарпаття, сформував імаготип русинів-українців, людей хоробрих, добрих та мужніх. Уся літературна і наукова творчість Кралицького сповнена патріотизму, спрямована на підняття сили духу закарпатців, однак і насичена гіркотою розчарувань за минуле краю.

До сьогодні життя та творчість А. Кралицького є недостатньо дослідженими, а деякі твори письменника про існування яких відомо, ще досі не знайдені. Значна частина його робіт опублікована під псевдонімами, криптонімами або й без підпису через побоювання автора переслідувань з боку угорської адміністрації і єпископської влади. Ускладнює процес дослідження творчого доробку А. Кралицького те, що він не написав своєї автобіографії, а відомості про його дитячі та юнацькі роки досить заплутані.

Сьогодні залишається нез'ясованими цілий ряд питань, серед яких: чи підтримував Кралицький процеси зросійщення русинів Закарпаття, чому вороже ставився до запровадження «кулішівки», а сам певний період писав «язичієм», що спонукало його поступово перейти до галицького фонетичного правопису тощо.

Список використаних джерел і літератури

Аристов, Ф. (1930). Хронологический перечень печатных сочинений А.Ф. Кралицкого 1850-1893. Карпаторусский сборник. Ужгород, 138-141.

Бабота, Л. (1994). Закарпатоукраїнська проза другої половини ХІХ століття. Братислава: Словац. пед. вид-во; Пряшів: Від. укр. л-ри, 258 с.

Бача, Ю. (1961). Літературний рух на Закарпатті у середині ХІХ ст. Пряшів: Словац. пед. вид-во. Від. укр. л-ри, 273 с.

Ваврик, М. (1958). По василіянських монастирях. Торонто, 291 с.

Віднянський, С. (2003). Будителі. Енциклопедія історії України (Т.1: А-В). Київ: Наукова думка, 688 с.

Віднянський, С. (2005). Закарпатська Україна, Закарпаття. Енциклопедія історії України (Т. 3: Е Й). Київ: Наукова думка, 672 с.

Габор, В. (2003). Українські часописи Ужгорода, 1867-1944. Львів, 564 с.

Гнатюк, В. (1922). Володимир Бирчак. Літературні стремління Підкарпатської Руси. Наукові записки наукового товариства ім. Т. Шевченка (Т.76). Львів, 81-102.

Голенда, Й. (1984). Анатолій Кралицький (життя і творчість). Словацьке пед. вид-во в Братиславі, 248 с.

Заводовський, А. (2018). Анатолій Кралицький предтеча націоналізму на Закарпатті. Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: зб. за підсумками звіт. наук. конф. викладачів, докторантів і аспірантів (в 3 т., Вип. 17, Т. 1). Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 66-68.

Заславський, Д. & Романченко, І. С. (1964). Михайло Драгоманов: життя і літературно-дослідницька діяльність. Київ: Дніпро, 200 с.

Козелек, Р. (2005). Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу. Київ: Дух і літера, 380 с.

Магочій, П. & Пап, І. (Упорядн.). (2010). Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 856 с.

Микитась, В. (1977). Через гори і кордони (Культурні й літературні зв'язки Закарпаття з Україною та Росією у ХІХ-ХХ ст.). Київ: Товариство «Знання» УРСР, 46 с.

Мороз, В. (2018). Чернець та його доба: національна та релігійна ідентичність у спадщині о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ (1835-1894). Етнічна історія народів Європи, (56), 41-53.

Мустиянович, С (1857). Церковная газета, 14, 1.

Падяк, В. (1992). Невідомий фотограф Анатолій Кралицький. Науковий збірник музею української культури у Свиднику, (18). Братислава, Пряшів: Словац. пед. вид-во в Братиславі, 199-202.

Падяк, В. (1998). Вступна стаття. Анатолій Кралицький: Кому мила єсть отчина: оповідання. Ужгород, 268 с.

Падяк, В. (1998). З історії діяльності Слов'янських комітетів поміж русинів: невідоме листування А. Кралицького з М. Раєвським у 1865 і 1866 рр. Ідеї словянської єдності та суспільна думка на Закарпатті в ХІ-ХХ ст.: доп. наук. семінару, присвяч. 150-річчю Слов'янського з'їзду в Празі. Ужгород, 62-78.

Падяк, В. (2003). Анатолій Федорович Кралицький: 110-річчя від дня смерті прозаїка, етнографа, фольклориста, журналіста (1834-1894). Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2004 рік: рекомендаційний біобібліографічн. посіб. Ужгород: вид-во В. Падяка, 60-63.

Падяк, В. (2010). Нарис історії карпаторусинської літератури XVI-ХІХ століть. Ужгород: Дослідний центр карпатознавства. Вид. В. Падяка, 204 с.

Падяк, В. (2006). Нижній Земплін русинська терра інкогніта ІІ. Міжнародна наукова конференція пам'яті письменника та історика, ігумена Мукачівського монастиря А. Кралицького завершилась... сенсацією. Старий ЗамокПаланок, 12 (6-12 квітня).

Падяк, В. (2006). Ужгородський тижневик «Новый Свет» (1871-1872): анотована бібліографія матеріалів та історичний нарис. Ужгород: Вид. В. Падяка, 172 с.

Падяк, В. (2019). Анатолій Кралицькый: житя література народ. Кралицькый А. Творы / вшорителі В. Падяк, М. Павліч. Пряшів, 16-22.

Падяк, В. & Іліченко, Л. (1997). Анатолій Кралицький: бібліографічний покажчик. Ужгород: Патент, 112 с.

Падяк, В. & Штернберг, Я. (1993). Невідома рукописна спадщина А. Кралицького в архівах України, Росії та Угорщини. Carpatica-Карпатика, (3). Ужгород, 160-169.

Пап, С. (2003). Історія Закарпаття (Т. 3). Івано-Франківськ: Нова Зоря, 648 с.

Смит, Э. (2004). Национализм и модернизм. Критический обзор современных теорий наций и национализма. Москва: Праксис, 464 с.

Фенцик, Є. (1893). Очерк угро-русской письменности. Листок. Унгвар. (№ 5. Ч. 5), 54-58.

Штефан, А. (1981). За правду і волю: Спомини і дещо з історії Карпатської України від давніх давен до 1927р. (Кн. 2). Торонто: Пробоєм, 384 с.

Яворский, Ю. (1930). К изучению А.Ф. Кралицкого: библиогр. Справки. Карпатский свет, (9-10). Ужгород, 1094-1096.

Hobsbawm, E. (2000). Mass-Producing Traditions: Europe, 1870-1914. Hobsbawm E., Ranger T. (Eds.). The Invention of Tradition. Cambridge: Cambridge University Press.

Magocsi, P-R. (2003). An Historiographical Guide to Subcarpathian Rus' Of the Making of Nationalities There is No End. East European Monographs. New York: Columbia University Press. 2, 323-408.

Rusinko, Elaine (2009). Straddling Borders: Subcarpatian Rusyn Literature in Post-Colonial Perspective. New York: Columbia University Press, 560 р.

Taylor, Ch. (1989). Sources of the Self: The Making of the Modern Identity. Harvard University Press, 624 р.

Tichy, Fr. (1936). Anatolij Kralickij (Prlspevky k studiu jeho zivota i dila). Carpatika: Sbor pro vyzkum Slovenska a Podkarpatske Rusi pfi Slovanskem Ustavu v Praze / ridi K. Chotek. Praha, 459.

References

Aristov, F. (1930). Khronologicheskiy perechen' pechatnykh sochineniy A.F. Kralitskogo 1850-1893 [Chronological list of printed works of A.F. Kralitsky 1850-1893]. Carpathian collection. Uzhgorod, 138-141. [in Ukrainian].

Babota, L. (1994). Zakarpatoukrayins'ka proza druhoyi polovyny XIX stolittya [Transcarpathian Ukrainian prose of the second half of the XIX century]. Bratislava: Slovats. ped. vyd-vo; Pryashiv: Vid. ukr. l-ry, 258 s. [in Ukrainian].

Bacha, Y. (1961). Literaturnyy rukh na Zakarpatti u seredyni XIX st. [Literary movement in Transcarpathia in the middle of the XIX century]. Pryashiv: Slovats. ped. vyd-vo. Vid. ukr. l-ry, 273 s. [in Ukrainian].

Vavryk, M. (1958). Po vasyliyans'kykh manastyryakh [In the Basilian monasteries]. Toronto, 291 s. [in Ukrainian].

Vidnyans'kyy, S. (2003). Budyteli [Awakeners]. Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny (Vol.1: A-V). Kyiv: Naukova dumka, 688 s. [in Ukrainian].

Vidnyans'kyy, S. (2005). Zakarpat-s'ka Ukrayina, Zakarpattya [Transcarpathian Ukraine, Transcarpathia]. Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny (Vol.3: E-Y). Kyiv: Naukova dumka, 672 s. [in Ukrainian].

Habor, V. (2003). Ukrayins'ki chasopysy Uzhhoroda,1867-1944 [Ukrainian magazines of Uzhhorod]. L'viv, 564 s. [in Ukrainian].

Hnatyuk, V. (1922). Volodymyr Byrchak. Literaturni stremlinnya Pidkarpat-s'koyi Rusy [Literary aspirations of Subcarpathian Rus]. Naukovi zapysky naukovoho tovarystva im. T. Shevchenka (Vol. 76). L'viv, 81-102. [in Ukrainian].

Holenda, Y. (1984). Anatoliy Kralyts'kyi (zhyttya i tvorchist') [Anatoliy Kralytskyi (life and work)]. Slovats'ke ped. vyd-vo v Bratyslavi, 248 s. [in Ukrainian].

Zavodovs'kyy, A. (2018). Anatoliy Kralyts'kyi predtecha natsionalizmu na Zakarpatti [Anatoliy Kralytskyi the forerunner of nationalism in Transcarpathia]. Naukovi pratsi Kamianets-Podil's'koho natsional'noho universytetu imeni Ivana Ohiienka: zb. za pidsumkamy zvit. nauk. konf. vykladachiv, doktorantiv i aspirantiv (Vyp. 17. Vol. 1). Kamianets-Podilskyi: Kamianets-Podilskyi natsional'nyy universytet imeni Ivana Ohiienka, 66-68. [in Ukrainian].

Zaslavs'kyy, D. & Romanchenko, I. S. (1964). Mykhaylo Drahomanov: zhyttya i literaturno-doslidnyts'ka diyal'nist' [Mykhailo Drahomanov: life and literary research activities]. Kyiv: Dnipro, 200 s. [in Ukrainian].

Kozelek, R. (2005). Mynule maybutnye. Pro semantyku istorychnoho chasu [Past future. On the semantics of historical time]. Kyiv: Dukh i litera, 380 s. [in Ukrainian].

Mahochiy, P. & Pap, I. (Comps.). (2010). Entsyklopediya istoriyi ta kul'tury karpats'kykh rusyniv [Encyclopedia of the history and culture of the Carpathian Ruthenians]. Uzhhorod: Vyd-vo V.Padyaka, 856 s. [in Ukrainian].

Mykytas', V. (1977). Cherez hory i kordony (Kul'turni y literaturni zv'yazky Zakarpattya z Ukrayinoyu ta Rosiyeyu u ХІХ-ХХ st.) [Across the mountains and borders (Cultural and literary ties of Transcarpathia with Ukraine and Russia in the XIX-XX centuries)]. Kyiv: Tovarystvo «Znannya» URSR, 46 s. [in Ukrainian].

Moroz, V. (2018). Chernets' ta yoho doba: natsional'na ta relihiyna identychnist' u spadshchyni o. Anatoliya Kralyts'koho, CHSVV (1835-1894) [The monk and his time: national and religious identity in the legacy of Fr. Anatoliy Kralytskyi, OSBM (1835-1894)]. Etnichna istoriya narodiv Yevropy, (56), 41-53. [in Ukrainian].

Mustiyanovich, C. (1857). Tserkovnayagazeta [The Church Newspaper], 14, 1. [in Russian].

Padyak, V. (1992). Nevidomyy fotohraf Anatoliy Kralyts'kyi. Naukovyy zbirnyk muzeyu ukrayins'koyi kul'tury u Svydnyku [Unknown photographer Anatoliy Kralytskyi. Scientific collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svidnik], (18). Bratislava, Pryashiv: Slovats. ped. vyd-vo v Bratislavi, 199-202. [in Ukrainian].

Padyak, V. (1998). Vstupna stattya [Introductory article]. Anatoliy Kralyts'kyi: Komu mylayest'otchyna: opovidannya. Uzhhorod, 268 s. [in Ukrainian].

Padyak, V. (1998). Z istoriyi diyal 'nosti Slov"yans 'kykh komitetiv pomizh rusyniv: nevidome lystuvannya A. Kralyts 'koho z M. Rayevs 'kym u 1865 i 1866 rr. [From the history of the Slavic committees among the Ruthenians: unknown correspondence of A. Kralytskyi with M. Raevskyi in 1865 and 1866]. Ideyi slovyans'koyiyednosti ta suspil'na dumka na Zakarpatti v ХІХ-ХХ st.: dop. nauk. seminaru, prysvyachen. 150-richchyu Slov'yans 'koho z 'yizdu v Prazi. Uzhhorod, 62-78. [in Ukrainian].

Padyak, V. (2003). Anatoliy Fedorovych Kralyts'kyi: 110-richchya vid dnya smerti prozayika, etnohrafa, fol'klorysta, zhurnalista (1834-1894) [Anatoliy Fedorovych Kralytskyi: 110-th anniversary of the death of a prose writer, ethnographer, folklorist, journalist (18341894)]. Kalendar krayeznavchykh pam'yatnykh dat na 2004 rik: rekomendatsiynyy bio-bibliohrafichn. posib. Uzhhorod: vyd-vo V. Padyaka. 60-63. [in Ukrainian].

Padyak, V. (2010). Narys istoriyi karpatorusyns'koyi literatury XIX-XX stolit' [Essay on the history of Carpatho-Rusyn literature of the 16th-19th centuries]. Uzhhorod: Doslidnyi tsentr karpatoznavstva. Vyd. V. Padyaka, 204 s. [in Ukrainian].

Padyak, V. (2006). Nyzhniy Zemplin rusyns'ka terra inkohnita II. Mizhnarodna naukova konferentsiya pamyati pys'mennyka ta istoryka, ihumena Mukachivs'koho monastyrya A. Kralyts'koho zavershylas'... sensatsiyeyu [Lower Zemplin Ruthenian terra incognita II. The International Scientific Conference in memory of the writer and historian, abbot of the Mukachevo monastery A. Kralytskyi ended with. a sensation]. Staryy Zamok Palanok, 12 (6-12 kvitnya). [in Ukrainian].

Padyak, V. (2006). Uzhhorods'kyy tyzhnevyk «Novyy Svet» (1871-1872): anotovana bibliohrafiya materialiv ta istorychnyi narys [Uzhhorod weekly “New World” (1871-1872): annotated bibliography of materials and historical essay]. Uzhhorod: Vyd. V. Padyaka, 172 s. [in Ukrainian].

Padyak, V. (2019). Anatoliy Kralyts'kyi: zhytya literatura narod [Anatoliy Kralytskyi: life literature people]. Kralyts'kyi A. Tvory / vshoryteli V. Padyak, M. Pavlich. Pryashiv, 16-22. [in Ukrainian].

Padyak, V. & Ilichenko, L. (1997). Anatoliy Kralyts'kyi: bibliohrafichnyi pokazhchyk [Anatoliy Kralytskyi. Bibliographic index]. Uzhhorod: Patent, 112 s. [in Ukrainian].

Padyak, V. & Shternberh, YA. (1993). Nevidoma rukopysna spadshchyna A. Kralyts'koho v arkhivakh Ukrayiny, Rosiyi ta Uhorshchyny [Unknown manuscript heritage of A. Kralytskyi in the archives of Ukraine, Russia and Hungary]. Carpatica-Karpatyka, (3). Uzhhorod, 160-169. [in Ukrainian].

Pap, S. (2003). Istoriya Zakarpattya [History of Transcarpathia]. (Vol.3). Ivano-Frankivs'k: Nova Zorya, 648 s. [in Ukrainian].

Smit, E. (2004). Natsionalizm i modernizm. Kriticheskyi obzor sovremennykh teoriy natsiy i natsionalizma [Nationalism and modernism. A critical review of modern theories of nations and nationalism]. Moskva: Praksis, 464 s. [in Ukrainian].

Fentsik, Ј. (1893). Ocherk ugro-russkoy pis'mennosti [Essay on the Ugrian-Russian writing]. Listok. Ungvar, (№5. CH.5), 54-58. [in Ukrainian].

Shtefan, A. (1981). Zapravdu i volyu: Spomyny i deshcho z istoriyi Karpat-s'koyi Ukrayiny vid davnikh daven do 1927 r. [For Truth and Freedom: Memoirs and something from the history of Carpathian Ukraine from ancient times to 1927]. (Vol. 2). Toronto: Proboyem, 384 s. [in Ukrainian].

Yavorskiy, YU. (1930). K izucheniyu A.F. Kralitskogo: bibliogr. Spravki [To the study of A.F. Kralytskyi: bibliography. Help]. (9-10). Karpatskyi svet. Uzhgorod, 1094-1096. [in Ukrainian].

Hobsbawm, E. (2000). Mass-Producing Traditions: Europe, 1870-1914. Hobsbawm E., Ranger T. (Eds.). The Invention of Tradition. Cambridge: Cambridge University Press. [in English].

Magocsi, P-R. (2003). An Historiographical Guide to Subcarpathian Rus'. Of the Making of Nationalities There is No End. East European Monographs. New York: Columbia University Press. 2, 323-408. [in English].

Rusinko, Elaine (2009). Straddling Borders: Subcarpatian Rusyn Literature in PostColonial Perspective. New York: Columbia University Press, 560 p. [in English].

Taylor, Ch. (1989). Sources of the Self: The Making of the Modern Identity. Harvard University Press, 624 p. [in English].

Tichy, Fr. (1936). Anatolij Kralickij (Prispevky k studiu jeho zivota i dila). Carpatika: Sbor pro vyzkum Slovenska a Podkarpatske Rusi pfi Slovanskem Ustavu v Praze / ridi K. Chotek. Praha, 459. [in Slovak].

Размещено на Allbest.ru