Українська та зарубіжна історіографія про військово-політичну діяльність Скьольдунгів у Європі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ім. І. Франка

Українська та зарубіжна історіографія про військово-політичну діяльність Скьольдунгів у Європі

Наталя Райтаровська,

магістр, PhD-докторант

У даній статті подається короткий огляд історіографії досліджуваного питання. Проаналізовано найважливіші праці із дискусійних проблем дослідження, показано білі плями у дослідженнях та окреслено перспективні напрями подальших студій.

Ключові слова: Скьольдунги, вікінги, історіографія, Русь, Рагнар Лодброк, військові походи

Natalja Rajtarovska. UKRAINIAN AND FOREIGN HISTORIOGRAPHY ON THE MILITARY-POLITICAL ACTIVITY SKJOLDUNG IN EUROPE

This article gives a briefoverview of the historiography of the question under study. Analyzes the most important works of the controversial problems of the thesis, showing whites pots in the research and but perspective derections of further studios are outlined.

Keywords: Skjoldung, Vikings, historiography, Rus', Ragnar Lothbrok, military campaigns

військовий політичний скьольдунг

В сучасній історіографії відрізок часу, що охоплює другу половину VII і до першої половини XI ст. відомий під назвою “Епоха вікінгів у Європі”. Це поняття включає в себе не лише вплив північних воїнів на військову справу, а й політичний, економічний та культурний розвиток європейських країн. Вікінгам вдалось залишити помітний слід в європейській історії, заснувати власні держави, які проіснували ще чимало часу, а деякі аспекти їхнього життя стали добрим підґрунтям для міфотворення. Нестача джерел до студій над проникненням північних войовників вглиб європейського континенту змушує використовувати напрацювання всіх суміжних наук, щоб отримати цілісну картину тогочасного світу. Нашу увагу привернула династія Скьольдунгів, представники якої першими посіли данський престол, і згодом зуміли створити власну імперію, до складу якої увійшли не лише скандинавські землі, а й Британія.

Українську історіографію представляють праці, де переважно висвітлюються взаємовідносини скандинавських держав із землями Русі, їх династичні зв'язки та вплив вікінгів на розвиток Східної Європи. Однак українські історики не приділяють належної уваги вивченню походів вікінгів на терени Західної Європи, їх участі у міжусобних війнах тогочасних правителів. Вплив варягів на розвиток військової справи представлений роботами відомого археолога Федора Андрощука, який разом із Володимиром Зоценком опублікував альбом скандинавських старожитностей та кілька розвідок по скандинавських мечах, заповнивши лакуну у дослідження відомого знавця зброї вікінгів Яна Петерсена Андрощук Ф., Зоценко В. Скандинавские древности Южной Руси / Scandinavian Antiquities of Southern Rus'. Paris, ACHByz, 2012. 367 p.. Зокрема, порівнявши мистецьке оздоблення на різних типах мечів, Андрощук вказав на тісні контакти між Данією і Британією IX-X ст. Андрощук Ф. Нормани і слов'яни у Подесінні (моделі культурної взаємодії доби раннього середньовіччя). Київ, 1999; Його ж. Скандинавские древности в топографии древнего Киева. Ruthenica. T. 3. Київ, 2004. С. 7-47. Амбросиани Б., Андрощук Ф. Вооружение и восточные контакты Бирки. Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на формування давньоруської держави) ІХ-Х ст. Чернігів-Шестовиця, 2006. - С. 4-17.. Величезну роботу із досліджень впливу скандинавів на розвиток Середнього Подніпров'я здійснив В. Зоценко, який у своїх публікаціях розкрив чимало дискусійних проблем, що стосувались присутності вікінгів на шляху “із варяг у греки” Зоценко В. Н. Пути проникновения скандинавов в Среднее Поднепровье в ІХ-Х вв. Тезисы докладов на VМеждународном конгрессе славянской археологии. Москва, 1985. С. 126-127; Його ж. Высокие наконечники ножен и мечей конца Х - начала ХІ в. Раннесредневековые древности Северной Руси и ее соседей. Санкт-Петербург, 1999. С. 35-48; Його ж. Гнездово в системе свя-зей Среднего Поднепровья ІХ-Х вв. Гнездово: 125 лет исследования памятника [Труды ГИМ. Вып. 124]. Москва, 2001. С. 121-125; Його ж. Скандинавские древности и топография Киева “дружинного периода”. Ruthenica. T. 2. Киев, 2003. С. 26-52; Його ж. Скандинавські артефакти Південно-Західної Русі. Стародавній Іскоростень і слов'янські гради VIII-X ст. Київ, 2004. С. 87-105; Його ж. Скандинавский імпорт бронзы в Южную Русь. Дънеслово: Збірка праць на по-шану дійсного члена НАН України П. П. Толочка. З нагоди його 70-річчя. Київ, 2008. С. 112-117..

Величезний пласт досліджень присвячено дискусії між норманістами та антинорманістами щодо походження Русі, яка схоже далека від свого завершення. Серед них можна виокремити праці, які розкривають проблему походження літописного Рюрика. Більшість авторитетних вчених схиляються до гіпотези, що він належав до бічної гілки данських Скьольдунгів, які правили в королівстві Лерnarod.ru/GerbRurika.htm; Пчелов Е Рюрик. Москва, 2010. 336 с; Його ж. Был ли древнерусский Рюрик Рориком ютландским? Вопросы истории. 2012. № 10. С. 97-109; Гедеонов С. Варяги и Русь. Москва, 2011. 354 с; Повесть временних лет. Пер. с древнерусского Д. С. Лихачева, О. В. Творогова. Коммент. А. Г. Боброва, С. Л. Николаева, А. Ю. Чернова при участии А. М. Введен-ского и Л. В. Войтовича. Санкт-Петербург, 2012. 512 с.. Ще одним дискусійним питанням, яке привернуло увагу вітчизняних дослідників є локалізація Руського каганату, про який збереглось повідомлення у Бертинських анналах 839 року до Людовика прибуло посольство візантійського імператора Теофіла, який “надіслав також... деяких людей, які стверджують, що вони, тобто народ їх, називається Рос (Rhos); король (rex) їх, якого звуть каганом (chacanus), направив їх до нього (Теофіла), як вони запев-няли, заради дружби. Він (Теофіл) просив., щоб милістю імператора і за його допомоги вони отримали можливість крізь його імперію безпечно повернутися на батьківщину, бо шлях, яким вони прибули до Константинополя прямує землями варварськими і у своїй надзвичай-ній дикості винятково лютих народів, і він не бажав, щоб вони повертались цим шляхом, аби не наражалися за нагоди на яку-небудь небезпеку. Ретельно розслідувавши цілі їхнього при-буття, імператор дізнався, що вони походять з народу шведів (Sueones), і, вважаючи їх радше розвідниками і в тій країні і в нашій, ніж послами дружби, вирішив про себе затримати їх до тих пір, доки не вдасться достеменно дізнатися, чи з'явились вони з щирими намірами, чи ні. Про це він не оминув. повідомити Теофілові, а також про те, що з любові до нього прийняв їх ласкаво і що, якщо вони виявляться гідними довіри, він відпустить їх, надав можливість без-печного повернення на батьківщину і допомогу; якщо ж ні, то з нашими послами відправить їх перед його (Теофіла) очі, аби той сам вирішив, як з ними слід вчинити” (Ann. Bert., a. 839. P. 30-31.).Видатний історик української діаспори Омелян Пріцак навіть висунув гіпотезу про хазарське походження Русі Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы Х в. Научная редакция, послесловие и комментарии В. Петрухина. Москва-Иерусалим, 1997. 259 с. Ми з цим не погоджуємось, адже археологічні знахідки Києва свідчать про протилежні речі -- хазарського елементу на нижніх горизонтах столиці не має, однак напрацювання Пріцака дали новий поштовх для досліджень Русі. Значна кількість істориків схиляється до думки, що каганат існував на теренах Середнього Подніпров'я, тобто його центром була аж ніяк не Стара Ладога, як стверджують зараз російські дослідники Див хоча б: Галкина Е. С. Тайны русского каганата. Москва, 2002. 432 с..

Значне місце у сучасній російській історіографії теж посідає дискусія про утворення Русі, яка базується на засадах радянського анти норманізму, і нових аргументів у суперечку не додає.Проте є напрями дослідження, які базуються на вивченні суспільства вікінгів, їхньої культури, проводячи паралелі із Західною Європою, і тут можна виділити напрацювання Гліба Лебедева Лебедев Г. Эпоха викингов в Северной Европе. Санкт-Петербург, 2005. 658 с., Олени Мельникової Мельникова Е. Скандинавские рунические надписи. Москва, 2001. 254 с. Ее же. Вступления норманнов в дипломатические отношения с Франкской империей. Historia animata. Памяти О. И. Варьяш. Под ред. И. И. Варьяш. Москва : Институт всеобщей истории РАН, 2004. Ч. 3. С. 22-38. Ее же. Древняя Русь и Скандинавия. Москва, 2011. 477 с. та Арона Гурєвіча Гуревич А. Походи викингов. Москва, 1966. 182 с., які здійснили вагомий внесок у вивчення епохи вікінгів. Оригінальні висновки зробила О. Мельникова, яка висунула теорію договорів з норманами на противагу їхнім завоюванням, однак не розвинула її далі.

Археологічні розкопки Старої Ладоги пожвавили дискусію в історіографії, тож з'явилося чимало нових публікацій з даної тематики. Стара Ладога вже з кінця VIII ст. відігравала значну роль на території Північно-Східної Русі, оскільки була важливим транзитним центром на великому торгівельному шляху, що простягався від Скандинавії до Каспійського моря, а згодом на “шляху із варяг у греки”. Отже, завдяки вигідному географічному розташуванню поселення швидко та успішно розвивалося і багатіло, тож не дивно, що багатства Ладоги привернули увагу вікінгів. Археологічні знахідки свідчать, що скандинавський елемент був присутній у поселенні майже від початку його існування, що визнають навіть антинорманісти, але намагаються применшити роль скандинавів у міському житті Давидан О. К вопросу о контактах древней Ладоги со Скандинавией. Скандинавский сбор-ник XVI. Талинн, 1971; Кирпичников А., Лебедев Г. и др. Русско-скандинавские связи в эпоху образования Древненрусскогогосударства (ІХ-ХІ вв.). Scando-Slavica. Т. 24. С. 64-89; Кир-пичников А., Лебедев Г. и др. Русско-скандинавские связи эпохи образования Киевского на современном этапе архелогического изучения. Краткие сообщения Ин-та Истории матери-альной культуры. Вып. 160. 1980. С. 27; Петрухин В. Призвание варягов: историко-археологи-ческий контекст. Древнейшие государства на територии Восточной Европы. 2005. Москва, 2005. С. 33-46..

Зарубіжна історіографія репрезентована численними загальними працями про експансію вікінгів у Європу, однак досі не має цілісного дослідження, присвяченого військово-політичній діяльності Скьольдунгів Див: Зимек Р. Викинги: миф и эпоха. Средневековая концепция эпохи викингов. Древней-

шие государства ВосточнойЕвропы. Восточная и Северная Европа в средневековье. Москва, 2001. С. 9-25; Диллон М., Чедвик Н. Кельтские королевства. Пер с англ. С.В.Иванов. Санкт- Петербург: Евразия, 2002. 512 с.; Джаксон Т. Н. Русь глазами средневековых скандинавов. Мир Истории. 2002. № 4-5. С. 48-58; Hudson B. T. Viking Pirates and Christian Princes: Dynasty, religion and Empire in the North Atlantic. Oxford Oxford University Press, 2005. 278 p.; Лебедев Г. С. Эпоха викингов в Северной Европе и на Руси. Санкт-Петербург: Евразия, 2005. 640 с.; Downham C. Viking Kings of Britain and Ireland: The dynasty of Ivarr to A.D. 1014. Edinburg- London: Dunedin Academie Press, 2008. 338 p.; Idem. “Hiberno-Norwegians” and “Anglo-Danes”: anachronistic ethnicities and Viking-Age England // Medieval Scandinavia. 2009. Vol. 19. P. 139-169; Мельникова Е. А. Древняя Русь и Скандинавия. Избранные труды. Москва: Университет Дмитрия Пожарского, 2011. 476 с.; Holman K. The Northern Conquest: Vikings in Britain and Ireland. Oxford: signal Book, 2012. 288 p.; Somerville A., McDonald R. A. The viking Age: A

Readings in Medieval civilization and culture. University of Toronto Press, 2014. 528 p.; Carroll J., Harrison S.H., Williams G. The Vikings in Britain and Ireland. London: British Museum Press, 2014. 144 p.; Viking Worlds: Things, spaces and movement. Ed. M.Eriksen, U.Pedersen, B.rundberget, I.Axelsen, H.Berg. Oxford: Oxbow, 2014. 557 р. Представники відомих наукових шкіл Кембриджського, Гейдельберзького, Єльського та Гарвардського університетів, досліджували лише окремі аспекти політики кількох найвідоміших представників Скьольдунгів у контексті їхніх походів. Значний інтерес викликає розвиток торгівельних шляхів у Північно-Східній Європі, і тут варто відзначити ґрунтовне дослідження Д. Кірбі та М. Хінканена “Балтика та Північне море” Kirby D. The Baltic and the North Seas. London: Routledge, 2000. 353 p., а також Владислава Дучка “Русь вікінгів” Duczko W Viking Rus: studies preference of Scandinavians in the Eastern Europe. Leiden, 2004. 308 р., де завдяки комплексному підходу висвітлені важливі аспекти політики Скьольдунгів у Балтійському регіоні, зокрема маловідомі сторінки взаємовідносин між прийшлими вікінгами та місцевим населенням.

Серед останні досліджень помітно виділяється новими підходами у вивченні проблеми монографія істориків Кембриджського університету РаймонаОрама та Анджело Форте “Імперія вікінгів”. Автори пропонують розглядати усю політику вікінгів, крізь призму їхнього бажання створити єдину гігантську імперію, що зрештою втілилась Канутом Великим (згодом і Кальмарською унією -- прим.авт.). Проте зв'язки Скьольдунгів тут розкрито фрагментарно і неповно, переважно у контексті експансії вікінгів у Європу. Значно більше уваги присвячено особі Канута Великого, який зумів створити власну імперію. Forte A. Viking Empires. Cambridge : Cambridge University Press, 2007. 462 p.

Новий методологічний підхід запропонував історик Єльського університету АндерсВінрот у своїй праці «Перетворення Скандинавії». Дослідник розглядає проблему цілісно, не розділяючи її на різні країни, таким чином представивши цілісну картину взаємозв'язків, що виникли внаслідок впливу вікінгів Winroth A. The conversion of Scandinavia. Vikings, merchants and missionaries in the remaking of Northern Europe. London: Yele University Press, 2012. 238 p. Однак А. Вінрот більше зосереджує увагу на зовнішньополітичних зв'язках, а його причини завойовницьких походів збігаються із тими, які назвав відомий французький історик Марк Блок.

Нові археологічні знахідки, дослідження джерел, пожвавили дискусію у західноєвропейській історіографії, результатом чого стали численні праці. Серед них варто відзначити ті, які висвітлюють діяльність одного із найвідоміших морських конунгів Рагнара Лодброка, походження якого настільки туманне, що деякі історики вважають його звичайною вигадкою хроністів Гвин Джонс. Викинги. Потомки Одина и Тора. Москва: "Центрполиграф", 2004.. Сучасні дослідження дозволяють надійно пов'язати його із династією Скьольдунгів, адже тоді б його сини не змогли заснувати власні королівські династії в Ірландії, що переконливо довела у своїй монографії англійська дослідниця Елізабет Роу Rowe Elizabeth Ashman. Vikings in the West.The Legend of Ragnarr Lodbrok and His Sons. Wien, 2012. 310 p.. Однак вона критично ставиться до саг, вважаючи їх занадто суперечливим та неповним джерелом.

Дещо інший напрям досліджень розвивав ірландський вчений Рорі Мактюрк -- він більше уваги приділив синам Рагнара Лодброка та їхній політиці в Ірландії, а також детально вивчив “Аннали ірландських королів” McTurk R. RagnarrLodbrok in the Irish annals. Proceeding of the Viking Congress Dublin 15 - 21 Au-gust 1973. Dundalk: Viking Society for Northern Research, 1976. P. 93-124; Ibid. Studies in Ragnars Saga Lodbrokar and its Major Scandinaviam Analogues. Oxford,1979. P. 275.. “Сагу про Рагнара Лодброка та його синів” детально вивчив Бен Вагоннер. Історик на основі широкої джерельної бази ретельно дослідив особу Рагнара Лодброка, і склав його родовід. Згідно із “Сагою про Рагнара Лодброка”, її головний герой є сином короля Данії Сігурда Рінга, який був сином Ауд Багатої, дочки Івара Широкі Обійми, а отже належав до бічної гілки династії Скьольдунгів Waggoner Ben.The Sagas of RagnarLodbrok. 350p..

Дуже мало уваги західноєвропейські історики приділяють взаємовідносинам Скьольдунгів та ще однієї могутньої династії Каролінгів. У розвідках, де розповідається про історію імперії Карла Великого, про взаємовідносини із північними сусідами згадано коротко і побіжно, у контексті Саксонських воєн та військових походів вікінгів на землі Каролінгів Тейс Л. Наследие Каролингов. Москва, 1993. 272 с.; Hodges R., Whitehouse D. Mohammed, Charlemagne and the Origins of Europe. Archaeology and the Pirenne Thesis. Oxford, 1983. 546 р.; Hudson B. T. Viking Pirates and Christian Princes: Dynasty, religion and Empire in the North At-lantic. Oxford University Press, 2005. 278 p.; Sawyer. P. H. Kings and Vikings. New York: Routledge, 1992. 192 p.; Somerville A., McDonald R.A. The viking Age: A Readings in Medieval civilization and culture. University of Toronto Press, 2014. 528 p.

Помітним явищем історіографії проблеми стала колективна праця “Світ вікінгів”, у якій опубліковано не лише нові дослідження з розвитку військової справи, політики, культури, та суспільства скандинавів, а й бібліографію до кожного розділу. Так, Б. Амбросиані розкрив історію Бірки, доповнивши дослідження ХольгераАрбмана своїми порівняннями фризької кераміки. Долучився до колективної монографії вже згадуваний Ф. Андрощук, опублікувавши статтю про експансію вікінгів у Східну Європу. Історик доповнив новими археологічними даними свої висновки щодо скандинавської присутності на Русі. Стефан Брінк, відомий вчений-скандинавіст університету Упсали, розкрив особливості експансії вікінгів у Західну Європу. Він провів паралелі із їхніми походами на Схід, і довів, що лише завдяки сильнішій владі Каролінгів та внутрішніх міжусобицях, представники династії Скьольдунгів залишились васалами, а не заснували власні держави The Viking World. London, 2008. 757 p..

З наведеного короткого огляду історіографії проблеми видно, що військово-політична діяльність династії Скьольдунгів вивчена досить фрагментарно у контексті загальних експансіоністських планів вікінгів у Європі. Нові комплексні дослідження династичних зв'язків Скьольдунгів, їх військових успіхів, успішного контролю над торгівельними шляхами, зможуть заповнити прогалини не лише у історії України, а й Європи. Крім того, практично не розробленим є напрямок впливу вікінгів на розвиток військової справи.

Размещено на Allbest.ru