Професор Володимир Ґеринович і становлення екскурсійної справи на Кам'янеччині в 20-ті роки XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОФЕСОР ВОЛОДИМИР ҐЕРИНОВИЧ І СТАНОВЛЕННЯ ЕКСКУРСІЙНОЇ СПРАВИ НА КАМ'ЯНЕЧЧИНІ В 20-ті РОКИ XX ст.

БАЖЕНОВ Лев, академік УАІН, доктор історичних наук, професор, професор кафедри всесвітньої історії

Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, вул. Татарська, 14, м. Кам'янець-Подільський, індекс 32300, Україна

Анотація

Мета дослідження з'ясувати роль ректора Кам'янець-Подільського інституту народної освіти у 1923-1928 рр., доктора географічних наук, професора Володимира Ґериновича (1883-1949) у відродженні, становленні та розбудові екскурсійної справи в місті Кам'янці-Подільському та на Кам'янеччині в другій половині 1920-х років, у виданні ним перших екскурсійних путівників та розробці екскурсійних маршрутів для потреб населення України та Камянецького округу.

Методологія дослідження. При написанні статті використано такі принципи проведення історичного дослідження: історизму, конкретності та системності, об'єктивності. Застосовано різні методи дослідження, а саме: історико-порівняльний, історико-хронологічний та аналітикосинтетичний.

Наукова новизна публікації полягає в тому, що на основі комплексного і об'єктивного вивчення, здійснено спробу розширити та проаналізувати такий ще малодосліджений аспект творчості В. Ґериновича, як його внесок у відродження та розвиток екскурсійної справи на Кам'янеччині у 1920-ті роки.

Висновки. Володимиру Ґериновичу та його послідовникам належить непересічна роль у відродженні, становленні та розбудові екскурсійної справи, зокрема на Кам'янеччині, в підготовці та виданні перших екскурсійних путівників, порадників, у розробці перших науково обґрунтованих й наповнених історичним фактажем екскурсійних маршрутів по унікальним пам'яткам природи, історії та культури краю, традиція організації і проведення яких зберіглася на Хмельниччині до сьогодні і використовується для потреб українського та міжнародного туризму.

Ключові слова: Володимир Ґеринович, Кам'янець-Подільський, культурна спадщина, пам'ятки, музей, екскурсійна справа, путівники.

PROFESSOR VOLODYMYR GERINOVICH AND THE ESTABLISHMENT OF EXCURSION AFFAIRS IN KAMENECHN REGION IN THE 20s OF THE XX CENTURY.

The purpose of the study is to clarify the role of the rector of the Kamianets-Podilskyi Institute of Public Education in 1923-1928, Doctor of Geographical Sciences, Professor Volodymyr Gerіnovіch (1883-1949) in the revival, formation and development of excursions in the city of Kamianets-Podilskyi and in the Kamianets-Podilskyi region in the second half of the 1920s, in publishing his first excursion guides and developing excursion routes for the needs of the population of Ukraine and the Kamianets district. The article considers the main milestones of life, scientific creativity on the basis of research of regional history, geography, economy in Podillya and in its composition Kamianets-Podilskyi V. Gerinovkh. Methodology. The following principles of historical research were used in writing the article: historicism, specificity and systematics, objectivity. Different research methods were used, namely: historical-comparative, historical-chronological and analytical-synthetic. The scientific novelty of the publication is that on the basis of a comprehensive and objective study, an attempt was made to expand and analyze such a still unexplored aspect of V. Gerinovich's work as his contribution to the revival and development of sightseeing in Kamianets-Podilskyi in the 1920s. Conclusion. Volodymyr Gerinovich and his followers have an extraordinary role in the revival, formation and development of sightseeing, in particular in Kamianets-Podilskyi, in the preparation and publication of the first sightseeing guides, in the development of the first scientifically sound and historical facts. places of nature, history and culture of the region, the tradition of organization and conduct of which has been preserved in Khmelnitsky region to this day and is used for the needs of Ukrainian and international tourism.

Key words: Volodymyr Gerinovich, Kamianets-Podilskyi, cultural heritage, monuments, museum, excursion business, guides.

Постановка проблеми

На грудневій сесії Хмельницької обласної ради 2021 року була запроваджена щорічна Премія імені професора Володимира Ґериновича для вручення переможцям конкурсу за краще науково-краєзнавче видання (монографію, книгу, зібрання творів, реалізований проєкт тощо) про Поділля, Хмельниччину, інші регіони України, яка вручатиметься авторам або авторським колективам наприкінці травня з 2022 р., на всеукраїнський День краєзнавця. Вона стала ще одним важливим визнанням заслуг у розвитку національного краєзнавства ще у 1920-ті роки ректора Кам'янець-Подільського інституту народної освіти (нині Національний університет імені Івана Огієнка), доктора географічних наук, професора Володимира Олександровича Ґериновича (1883-1949) (Баженов, 1993; Баженов, 2005, 91-93).

Аналіз джерел та останні дослідження. Освітню, наукову і краєзнавчу, громадську діяльність В. Ґериновича досліджували і публікували праці О. Завальнюк, М. Петров (Завальнюк, Петров, 1991), С. Кот (Кот, 2004), В. Прокопчук (Прокопчук, 2014), В. Островий (Островий, 2013; 2021), О. Шаблія (Шаблія, 2008), а також автор цієї статті (Баженов, 2006) та чимало ін., які фактично здійснили повернення його імені в науку, як жертви сталінських репресій, і визначили йому належне місце в українському суспільстві, визнання в науці та національному краєзнавстві. Основу джерельної бази дослідження складають матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Львові, Державного архіву Хмельницької області, Галузевого Державного архіву Служби безпеки України, періодичної преси, археографічний збірник «Володимир Ґеринович з неопублікованого: До 125-річчя з дня народж. / упоряд., авт. вступ. ст. та приміток В.М. Островий» (2009) (Островий, 2009).

Мета статті з'ясувати роль ректора Кам'янець-Подільського інституту народної освіти у 1923-1928 рр., доктора географічних наук, професора Володимира Ґериновича (1883-1949) у відродженні, становленні та розбудові екскурсійної справи в місті Кам'янці-Подільському та на Кам'янеччині в другій половині 1920-х років, у виданні ним перших екскурсійних путівників та розробці екскурсійних маршрутів для потреб населення України та Кам'янецького округу.

Виклад основного матеріалу

У 1920-ті роки утворена в Україні радянська держава в складі СРСР була відокремлена від усіх країн Європи і світу «залізним» кордоном. Любий перетин громадянами цього кордону з боку України по той бік розцінювався як злочин, зрада, шпигунство тощо й відповідно до таких осіб вчинялися репресії. Водночас, були введені всілякі обмеження масового в'їзду громадян інших держав в Україну. В таких умовах не доводиться говорити про розвиток міжнародного туризму. Його стосовно України просто не існувало. Проте певна лібералізація радянським режимом суспільно-економічного і культурного життя в регіонах України, впровадження політики непу, українізації, підтримка розвитку академічних установ, музейного будівництва, пам'яткоохоронної справи, розвитку краєзнавчого руху в 1920-х роках призвели до зародження і становлення внутрішнього туризму та екскурсійної справи. ґеринович екскурсійна справа поділля

Візьмемо за приклад історичне місто Кам'янець-Подільський. Саме у 1920-ті роки воно стало важливим освітнім, науковим, культурним, музейним, краєзнавчим центром України та її Подільського регіону. Тут діяли Інститут народної освіти, сільськогосподарський інститут, при яких функціонувала науково-дослідна кафедра економіки та історії Поділля, а також з 1925 року утворилися Кам'янець-Подільське наукове товариство при УАН, окружне та міське краєзнавчі товариства, працювали ботанічний сад, до 1925 р. діяли чотири музеї (археологічний на чолі з Юхимом Сіцінським, природничо-історичний на чолі з Яковом Регулом, художньо-промисловий на чолі з Володимиром Ґагенмейстером та мистецтвознавства), а з 1925 р. об'єднаний історичний музей (директор Опанас Неселовський), який у 1928 р. отримав статус музею-заповідника, функціонував як екскурсійний об'єкт замок-фортеця міста, у школах міста і Кам'янеччини оформляються музейні кімнати, кутки, стендові експозиції з історії, природи, мистецтва (Баженов, 1993, с. 45-60; Баженов, 2005, с. 91-93; Завальнюк, Петров, 1991, с. 180-183). Водночас, діячі краєзнавчого руху Юхим Сіцінський, ректор ІНО Володимир Ґеринович здійснюють важливі археологічні та етнографічні відкриття і дослідження Кам'янеччини. Ю. Сіцінський видав книгу «Нариси історії Поділля» (1927 р.), унікальну працю «Замки Західного Поділля» (1928 р.), що збагачувало знання про цей край (Травінський, 2015). Все перелічене здійснювалося за рахунок ентузіазму науковців, краєзнавців, музеєзнавців, які фактично задарма, не маючи фінансування своєї праці, самовіддано служили національно-культурному відродженню свого міста і краю.

З другої половини 1920-х років державне і громадське музейне будівництво, поява наукової і краєзнавчої літератури, піднесення рівня грамотності й освіченості населення призвели до зростання пізнавального інтересу до минувшини України і регіонів, міст та сіл. Це позначилося на зростанні кількості відвідувачів музеїв особливо у 1927-1929 рр., коли у веснянолітній період до Кам'янця-Подільського стали масово прибувати на екскурсії групи учнівської молоді з сіл Кам'янеччини, Дунаєвеччини, Вінниччини. Зокрема, якщо у 1926 р. в музеї Кам'янця було проведено 97 екскурсій, оглянули його експозиції 9809 відвідувачів, то в 1929 р. ця кількість зросла вчетверо (Баженов, 2005, с. 84). Серед відвідувачів музею міста в ці роки фіксувалися групи робітників, селян, службовців, учителів, працівників культури тощо. Стало звичаєм усі делегації, які прибували до міста з різною метою, залучати до оглядів об'єктів культурної спадщини, брати участь в екскурсіях.

Розвиток екскурсійної справи спонукав до підготовки музейних працівників до ведення екскурсій як по експозиціям своєї установи, так і по об'єктам культурної спадщини за її межами, викликав нагальну потребу в розробці екскурсійних маршрутів по місту і його околицям. Велика подвижницька діяльність із забезпечення методичними матеріалами для проведення екскурсій та розробки екскурсійних маршрутів належить ректорові ІНО, професору Володимиру Ґериновичу (Баженов, 1993, с. 166-167; Завальнюк, 2008, с. 5-7). Уродженець м. Сокаля, закінчив Львівський університет, учений-географ, учасник Першої світової війни, Української революції 1917-1921 рр., якого доля у складі Української Галицької Армії привела в червні 1919 р. до Кам'янця-Подільського і залишила його викладати в місцевому Державному українському університеті у 1919-1921 рр., а потім в інституті народної освіти (ІНО). Він став лідером краєзнавства на Поділлі у 1920-ті рр., був обраний до складу Президії Українського краєзнавчого комітету (УКК), який очолив краєзнавчий рух в Україні, багато приділяв увагу науковому, економічному, географічному, археологічному та історичному дослідженню і популяризації Поділля та його міста над Смотричем. Володимир Олександрович дбав про музейне будівництво в Кам'янці та розвиток екскурсійної справи. Першими путівниками по Кам'янеччині стали його книги та нариси «Вірмени у Кам'янці. З історії заселення міста» (1928 р.) (Ґеринович, 1928), «Євреї у Кам'янці» (1929 р.) (Ґеринович, 1929), «Кам'янець на Поділлі» (1930 р.) (Ґеринович, 1930), «Товтри Західного Поділля» (1930 р.) (Ґеринович, 1930), «Кам'янеччина. Ч. І. Природа» (1926 р.) (Ґеринович, 1926), «Кам'янеччина. Ч. 2. Населення та його економічна діяльність» (1927 р.) (Ґеринович, 1927) та ін. Ці видання були своєрідною розгорнутою енциклопедією Кам'янеччини, яка зберігає свою наукову актуальність і в наші дні, слугувала для розробки екскурсійних маршрутів і наповнення необхідним фаховим матеріалом для їх проведення.

Справжнім проривом у розвитку екскурсійної справи на Кам'янеччині стали підготовлені за авторством Володимира Ґериновича і видані масовим тиражем путівники «Екскурсант Кам'янеччини» (1928 р.) (Ґеринович, 1928, с. 104) та «Порадник екскурсанта Кам'янеччини. З планом Кам'янець-Подільського замку» (1928 р.) (Ґеринович, 1928, с. 102). В них автор створив разом з місцевими музейними працівниками та описав головні екскурсійні маршрути по Кам'янцю-Подільському та його окрузі, визначив наукову цінність об'єктів культурної спадщини регіону, подав їх природничу, археологічну, історичну, топографічну, архітектурну, мистецьку, геологічну та іншу характеристику згідно із профілем пам'ятки. З-поміж запропонованих екскурсійних маршрутів були: маршрут по унікальних пам'ятках природи вздовж подільських Товтр, ріки Смотрич, берегів Середнього Придністров'я, маршрут по замках і фортецях, маршрут по важливим і пам'ятним історичних місцях краю, маршрут по Кам'янцю-Подільському тощо. Матеріали путівників написані доступною мовою, популярно для сприйняття тогочасними екскурсантами та екскурсоводами. Вони зберегли актуальність до сьогодні і потребують перевидання. Чимало пам'яток, описаних у названих путівниках, не дійшли до нашого часу. Завдяки цим виданням відродилася та активізувалася екскурсійна справа в Кам'янці-Подільському та околицях Середнього Придністров'я, підвищився рівень професійної діяльності екскурсоводів.

Зрозуміло, що при викладі екскурсійного матеріалу В. Ґеринович не міг вийти за межі ідеологічних вимог радянського режиму й тому чимало пам'яток культурної спадщини, які були заборонені політичною цензурою, не знайшли навіть згадок в екскурсійних путівниках автора.

Приклад В. Ґериновича став наслідуватися в інших регіонах України. Зокрема, у 1929 р. директор Шепетівського окружного музею В. Кочубей оприлюднив два путівника: «Довідник Шепетівщини» та «Екскурсант Шепетівщини», а також покажчик «До реєстрації археологічних джерел на Шепетівщині» (Баженов, 2015, с. 8-9), які й досі є важливими виданнями для зрозуміння розвитку тогочасного краєзнавчого руху та екскурсійної справи у Південно-Східній Волині, яка є сьогодні в складі Хмельницької області. До речі, у той час в Україні справа підготовки і видання путівників по історичних місцях набрала розмаху. Так, подолянин, учений К. Широцький ще у 1917 р. видав путівник по пам'ятках Києва, обсягом понад 300 с. (перевиданий у 1994 р.). У 1918-1919 рр. він працював професором у Кам'янець-Подільському державному українському університеті. 1930 року побачив світ фундаментальний путівник «Київ: провідник» (за ред. Ф. Ернста), загальним обсягом 800 сторінок з ілюстраціями. Путівники, провідники, порадники по історичним місцям з'явилися в Чернігові, Черкасах, Житомирі, Полтаві, Вінниці та інших українських містах.

Повернемося до Кам'янця-Подільського у 1920-ті роки. У розвиток екскурсійної справи у місті та його околицях важливу роль відгравала у той час художньо-промислова школа імені Григорія Сковороди, керована директором Володимиром Ґагенмейстером, з якою тісно співпрацював В. Ґеринович. Вона готувала для потреб культури художників різних напрямів й видала у своїй літографії 127 найменувань мистецької продукції. Ці видання поділяються на альбоми (автолітографій, малюнків, портретів, поштових листівок, пам'яток історії та культури), буклети, невеликі за обсягом брошури, плакати, гравюри тощо. Ця школа допомагала в художньому оформленні експозиції міського музею, пересувних експозиційних виставок, у 19261929 рр. видала для використання під час екскурсій альбоми, збірки естампів «Кам'янець-Подільський. Види міста», «Пам'ятки Кам'янця-Подільського», «Поштові листівки», «Пам'ятки єврейського мистецтва на Кам'янеччині», «Стара фортеця», етнографічні зібрання «Хата села Ходорівці», «Гончарство на Поділлі», «Вишивка низзю на Поділлі», «Графіка на Поділлі», «Селянський одяг на Поділлі» тощо (Баженов, 2005, c. 83). Фактично художньо-промислова школа наповнювала важливим ілюстративним матеріалом екскурсійні маршрути, робила фаховою роботу екскурсоводів, а екскурсанти мали змогу зберегти собі на пам'ять та поширити мистецькі видання по Україні.

На жаль, цей процес становлення внутрішнього туризму був перерваний політичними репресіями кінця 1920-х у 30-ті роки, під жорна яких потрапили В. Ґеринович, Ю. Сіцінський, В. Кочубей та чимало інших подвижників краєзнавчого руху, музейного будівництва та екскурсійної справи. Проте закладений ними фундамент розвитку екскурсійної справи та туризму знайшов продовження вже у другій половині ХХ на початку ХХІ ст.

Висновки

Викладений у публікації матеріал переконливо засвідчує, що професору Володимиру Ґериновичу, його подвижникам і послідовникам належить непересічна роль у відродженні, становленні та розбудові екскурсійної справи, зокрема на Кам'янеччині, в підготовці та виданні перших екскурсійних путівників, порадників, у розробці перших науково-обґрунтованих й наповнених історичним фактажем екскурсійних маршрутів по подільським Товтрам та берегам Придністров'я й притоки ріки Смотрич, по історичним місцям, замкам і фортецям, до інших пам'яток культурної спадщини краю, традиція організації і проведення яких зберіглася на Хмельниччині до сьогодення і використовується для потреб українського та міжнародного туризму.

Список використаних джерел і літератури

1. Баженов, Л. В. (1993). Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ ХХ ст. Кам'янець-Подільський, 480 с.

2. Баженов, Л. В. (2005). Alma mater подільського краєзнавства. Місто Кам'янець-Подільський осередок історичної регіоналістики ХІХ початку ХХІ ст. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 416 с.

3. Баженов, Л. В. (2015). Південно-Східна Волинь у наукових і краєзнавчих дослідженнях ХІХ початку ХХІ ст. Південно-Східна Волинь: від давнини до сьогодення: матер. міжн. наук.-краєзн. конф. Шепетівка. 8-9.

4. Ґеринович, В. О. (1928). Вірмени в Кам'янці. Краєзнавство, (1). Харків: Український комітет краєзнавства, 20-25.

5. Ґеринович, В. О. (1929). Євреї в Кам'янці. Краєзнавство, (3-10). Харків: Український комітет краєзнавства, 44-48.

6. Ґеринович, В. О. (1930). Кам'янець на Поділлі. Краєзнавство, (1-5). Харків: Український комітет краєзнавства, 8-16.

7. Ґеринович, В. О. (1930). Наші Товтри. Краєзнавство, (1-5). Харків: Український комітет краєзнавства, 16-27.

8. Ґеринович, В. О. (1926). Камянеччина (ч.1. Природа). Кам'янець на Поділлю: Б.в., 68 с.

9. Ґеринович, В. О. (1927). Камянеччина (ч.2. Населення та його економічна діяльність). Кам'янець на Поділлю: Б.в., 168 с.

10. Ґеринович, В. О. (1928). Екскурсант Кам'янеччини: путівник. Кам'янець-Подільський, 104 с.

11. Ґеринович, В. О. (1928). Порадник екскурсанта Кам'янеччини. З планом Кам'янець-Подільського замку. Кам'янець-Подільський: Друк ім. Леніна, 102 с.

12. Завальнюк, О. М. (2008). Геринович В. О. ректор Кам'янець-Подільського інституту народної освіти. Кам'янець-Подільський, 28 с.

13. Завальнюк, О. М. & Петров, М. Б. (1991). Винним себе визнав... (В. О. Геринович). Репресоване краєзнавство (20-30 роки), 176-183.

14. Кот, С. І. (2004). Геринович Володимир Олександрович. Енциклопедія історії України: (у 10 т., т.2: Г-Д), 91.

15. Островий, В. М. (2021). Науково-педагогічна та громадська діяльність В. О. Ґериновича (1900-ті 1940-і рр.): монографія. Хмельницький: ФОП Мельник А. А., 255 с.

16. Островий, В. М. (2013). Професор В.О. Геринович у науково-педагогічному та громадському русі України (перша пол. ХХ ст.) (автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 Історія України). Кам'янець-Подільський, 18 с.

17. Островий, В. М. (упоряд.). (2009). Володимир Ґеринович з неопублікованого: До 125-річчя з дня народж. Хмельницький: ЦНТЕІ, 134 с.

18. Прокопчук, В. С. (2014). Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність. Кам'янець-Подільський: Зволейко Д. Г., 312 с.

19. Травінський, В. С. (ред.). (2015). Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник: перші 125 років. Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 88 с.

20. Шаблія, О. І. (ред.). (2008). Професор Володимир Геринович. Львів: Видавн. центр ЛНУ імені Івана Франка, 366 с.

References

1. Bazhenov, L. V. (1993). Podillia v pratsiakh doslidnykiv i kraieznavtsiv ХІХ ХХ st. [Podillya in the works of researchers and local historians of the XIX XX centuries]. Kamianets-Podilskyi, 480 s. [in Ukrainian].

2. Bazhenov, L. V. (2005). Alma mater podilskoho kraieznavstva. Misto Kamianets-Podilskyi oseredok istorychnoi rehionalistyky ХІХ pochatku ХХІ st. [Alma mater of Podolsk local lore. The city of Kamianets-Podilskyi is a center of historical regionalism of the XIX early XXI centuries]. Kamianets-Podilskyi: Oiium, 416 s. [in Ukrainian].

3. Bazhenov, L. V. (2015). Pivdenno-Skhidna Volyn u naukovykh i kraieznavchykh doslidzhenniakh ХІХ pochatku ХХІ st. [South-Eastern Volhynia in scientific and local lore studies of the XIX early XXI centuries]. Pivdenno-Skhidna Volyn: vid davnyny do sohodennia: mater. mizhn. nauk.-kraiezn. konf. (ss. 8-9). Shepetivka. [in Ukrainian].

4. Herynovych, V. O. (1928). Virmeny v Kamiantsi [Armenians in Kamianka]. Kraieznavstvo, (1). Kharkiv: Ukrainskyi komitet kraieznavstva, 20-25. [in Ukrainian].

5. Herynovych, V. O. (1929). Yevrei v Kamiantsi [Jews in Kamianka]. Kraieznavstvo, (310). Kharkiv: Ukrainskyi komitet kraieznavstva, 44-48. [in Ukrainian].

6. Herynovych, V. O. (1930). Kamianets na Podilli [Kamenets in Podillya]. Kraieznavstvo, (1-5). Kharkiv: Ukrainskyi komitet kraieznavstva, 8-16. [in Ukrainian].

7. Herynovych, V. O. (1930). Nashi Tovtry [Our Tovtry]. Kraieznavstvo, (1-5). Kharkiv: Ukrainskyi komitet kraieznavstva, 16-27. [in Ukrainian].

8. Herynovych, V. O. (1926). Kamianechchyna (Ch.1. Pryroda) [Kamenets. Vol. I. Nature]. Kamianets na Podilliu: B.v., 68 s. [in Ukrainian].

9. Herynovych, V. O. (1927). Kamianechchyna (Ch.2. Naselennia ta yoho ekonomichna diialnist) [Kamenets. Vol.2. Population and its economic activity]. Kamianets na Podilliu: B.v., 168 s. [in Ukrainian].

10. Herynovych, V. O. (1928). Ekskursant Kamianechchyny: putivnyk [Kamenechchyna Tourist: A Guide]. Kamianets-Podilskyi, 104 s. [in Ukrainian]

11. Herynovych, V. O. (1928). Poradnyk ekskursanta Kamianechchyny. Zplanom KamianetsPodilskoho zamku [A guide for tourists from Kamianets-Podilskyi. With the plan of Kamianets-Podilskyi Castle]. Kamianets-Podilskyi: Druk im. Lenina, 102 s. [in Ukrainian].

12. Zavalniuk, O. M. (2008). Herynovych V. O. rektor Kamianets-Podilskoho instytutu narodnoi osvity [Gerinovich V.A. Rector of the Kamianets-Podilskyi Institute of Public Education]. Kamianets-Podilskyi: Aksioma, 28 s. [in Ukrainian].

13. Zavalniuk, O. M. & Petrov, M. B. (1991). Vynnym sebe vyznav... (V. O. Herynovych) [He pleaded guilty. (V.A. Gerinovich)]. Represovane kraieznavstvo (20-30 roky), 176-183. [in Ukrainian].

14. Kot, S. I. (2004). Herynovych Volodymyr Oleksandrovych [Gerinovich Volodymyr Alexandrovich]. Entsyklopediia istorii Ukrainy (Vol. 2: H-D), 91. [in Ukrainian].

15. Ostrovyy, V. M. (2021). Naukovo-pedahohichna ta hromads'ka diyal'nist' V. O. Gerynovycha (1900-ti 1940-i rr.) [Scientific-pedagogical and public activity of V. O. Gerinovich (1900s 1940s)]: monohrafiya. Khmel'nyts'kyy: FOP Mel'nyk A. A., 255 s.

16. Ostrovyi, V. M. (2013). Profesor V.O. Herynovych u naukovo-pedahohichnomu ta hromadskomu rusi Ukrainy (persha pol. ХХ st.) [Professor V. O. Gerinovich in the scientificpedagogical and social movement of Ukraine (first half of the XX century)] (Candidate's thesis). Kamianets-Podilskyi, 18 s. [in Ukrainian].

17. Ostrovyi, V. M. (Comps.). (2009). Volodymyr Gerynovych z neopublikovanoho: Do 125-richchia z dnia narodzh [Volodymyr Gerinovich from the unpublished: To the 125th anniversary of his birth]. Khmelnytskyi: TsNTEI, 134 s. [in Ukrainian].

18. Prokopchuk, V. S. (2014). Kraieznavstvo na Podilli: istoriia i suchasnist [Local lore in Podolia: history and modernity]. Kamianets-Podilskyi: Zvoleiko D. H., 312 s. [in Ukrainian].

19. Travinskyi, V. S. (Ed.). (2015). Kamianets-Podilskyi derzhavnyi istorychnyi muzei-zapovidnyk: pershi 125 rokiv [Kamianets-Podilskyi State Historical Museum-Reserve: the first 125 years]. Kamianets-Podilskyi: PP «Medobory-2006», 88 s. [in Ukrainian].

20. Shabliia, O. I. (Ed.). (2008). Profesor Volodymyr Herynovych [Professor Volodymyr Gerinovich]. Lviv: Vydavn. tsentr LNU imeni Ivana Franka, 366 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru