Трактат Сунь Цзи "Мистецтво Війни"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трактат Сунь Цзи «Мистецтво Війни» - унікальний, тому мав велике значення на військове мистецтво східних країн і містив найважливіші загальні принципи тактики та стратеги, які виявилися актуальними навіть через тисячу років.

Цікаво, що, незважаючи на сухість викладу та відсутність прикладів, це не завадило трактату стати одним із найпопулярніших на цю тему і надалі обрости сотнями прикладів від коментаторів. На початку 19 століття «Мистецтво війни» підкорило Захід, тож Наполеон вивчав і використовував цей трактат у своїх військових компаніях.

Китайські, японські, корейські військові теоретики і професійні солдати обов'язково вивчали її, і з стратегій зіграли важливу роль легендарної військової історії Японії, починаючи з VIII століття.

Більше тисячі років концепції книги викликали безперервні дискусії та пристрасні філософські дебати, приковуючи увагу дуже впливових у різних галузях постатей. Хоча книга багато разів перекладалася англійською, а переклади Л. Джайлса та С. Гріффіта не втратили значення досі, продовжують з'являтися нові.

Численні історичні дослідження говорять про те, що автор Сунь Цзи не просто існував реально, навіть був сам полководцем і стратегом, а можливо навіть у певний час виконував функції міністра.

У світлі цього досить цікавою постає така цитата:

Тому полководець має п'ять небезпек:

якщо він прагнути будь-що-будь померти, він може бути вбитим;

якщо він прагнути будь-що-будь залишитися в живих, він може потрапити в полон;

якщо він буде скорий на гнів, його можуть зневажати;

якщо він буде надмірно педантичний до себе, його можуть образити;

якщо він любитиме людей, його можуть знесилити (Глава 8 -7)

Ці п'ять небезпек - недоліки полководця, лихо у веденні війни. Розбивають армію, вбивають полководця неодмінно цими п'ятьма небезпеками. Треба зрозуміти це.

Насамперед, він явно вважає полководця - найважливішою причиною успіху чи невдачі всієї військової кампанії. Саме його поведінка та її характер він називає найважливішими умовами перемоги.

Збереглися історія випробування Сунь Цзи імператором, більше схожа на легенду. Суть її в тому, що Імператор зажадав перетворити на армію його наложниць, зовсім нездатних до військової справи та дисципліни. Сунь Цзи зажадав оголосити себе командиром загону і поставив на чолі двох жіночих загонів найулюбленіших наложниць. Однак навіть звичайні всім прийомам та військовій справі наложниці не хотіли бути слухняними солдатами і сміялися з наказів полководця. Тоді Сунь Цзи обезголовив двох улюблениць імператора в нього на очах за те, що вони не змогли домогтися послуху. Цю міру полководець пояснив тим, що питати треба питати, перш за все, з самого верхнього командира, якщо його не слухаються солдати піде його ж і каратиме.

Тому що полководець - це основа, воля та сила армії. Якщо він загине або зробить фатальну помилку, то це принесе загибель армії та поразку країни. трактат мистецтво війни

Він же назвав 5 найголовніших фатальних помилок полководця, які цікаво буде розібрати погляди сучасної людини.

Перша - полководець може хотіти померти, загинути, будь-що-будь. Закономірно, що це може призвести до смерті і того, що армію буде обезголовлено. Що розуміється під «прагне померти»? Насамперед, це невиправданий ризик, залучення себе противника. Однак берегти своє життя варто не зі страху смерті і не як боягуз, а розумно усвідомлюючи небезпеку та уникаючи її, де можливо.

І тут відразу ж криється друга помилка - прагне вижити за всяку ціну. Звичайно, полководець має цінувати своє життя, бо без нього армією не буде кому керувати, але ж він повинен ризикувати і не бояться загинути заради перемоги. Бо якщо він просто виживатиме, то його армія програє і він потрапить у полон. Також він повинен попрощатися з життям, якщо буде небезпека полону, тому що він може видати всю інформацію про плани імператора, військові сили і так далі.

Таким чином, життя і смерть полководця - це не його особиста примха, а власність держави та армії, тому ставитись до них він має з відповідною повагою.

Третя помилка - якщо полководець скорий на гнів. Що це означає? Людина, яка демонструє свої емоції і не вміє їх контролювати завжди, здається дурнішою і в результаті втрачається повага. Полководець, який не вміє контролювати свій гнів і швидкий на крики чи покарання, буде приречений на помилку, бо, не розібравшись, може покарати невинного. Після цього йому доведеться або визнати свою помилку і просити прощення, або вдати, що нічого не сталося, що може бути розцінене як боягузтво.

Ще одна помилка - зайва ретельність. Якщо звернутися до словника, то стане зрозумілим негативне навантаження цього слова:

Надмірна увага полководця до зовнішнього вигляду та стилю мови може викликати глузування з боку солдатів. Безсумнівно, що подібні глузування та жарти глибоко ображають полководця і йому доведеться силою та покаранням повертати порядок.

І остання небезпека - любов до людей, любов до солдатів. Автор стверджує, що вона може позбавити полководця сил. Яких же сил?

У нього не вистачить сил посилати солдатів битви і приймати рішення, які, можливо, вимагатиме людських жертв, але прискорять перемогу. Також він не зможе виконувати намічені покарання і взагалі почне більше орієнтуватися на почуття на здорові думки.

Сила полководця в його мудрості, цілеспрямованості та готовності залучити всі можливості для перемоги, а також дотримання чітких правил та залізної дисципліни. Любов передбачає турботу і м'якість, що майже неможливо у військових умовах.

Крім того, полководець зобов'язаний уникати деяких ситуацій і типів місцевості, якщо іншого шляху немає - чинити так, щоб вони стали перевагами. На ньому лежить величезна відповідальність за всю військову організацію та перемогу.

Отже, полководець має бути не простою людиною, адже звичайні люди схильні до емоцій, бояться за своє життя і при цьому схильні до необдуманих вчинків, можуть приділяти надмірне значення деталям одягу.

Справжній полководець ставиться до себе як до державної цінності, у тому сенсі, що від нього багато в чому залежить перемога і отже, він повинен поводитися так, щоб її досягли. Його життя і смерть відтепер не належать йому, а значить, він не може наражати себе на небезпеку там, де потрібно зберігати життя або бажати вижити там, де потрібно принести себе в жертву.

Прості людські емоції, такі як гнів і любов, здатні звичайну людину змусити робити необдумані, мають бути відкинуті полководцем. Він повинен уникати почуття любові і не дозволяти гніву взяти над собою гору, тому що це рано чи пізно призведе до помилок.

Ця робота була підготовлена для того, щоб підкреслити, що мудрість «Мистецтво війни» може застосовуватися не тільки з метою нападу та битв, а й мирних, допомагаючи винахідникам та творцям досягати поставлених результатів.

Размещено на Allbest.ru