Військово-політична діяльність Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) у сучасній польській історіографії (90 рр. ХХ ст. - 2019 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військово-політична діяльність Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) у сучасній польській історіографії (90 рр. ХХ ст. - 2019 р.)

Володимир Надворний



Анотація

історіографія хмельницький гетьман

Мета роботи. Здійснити комплексне дослідження сучасної польської історіографії, що присвячене військово-політичній діяльності гетьмана Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) та з'ясувати її концептуальні засади.

Методологія. Необхідною умовою для досягнення мети було використання принципів і методів наукового дослідження, зокрема - принципу об'єктивності, принципу історизму, проблемно-хронологічного методу, історико-порівняльного методу, логічного методу, методу критичного аналізу та синтезу, типологічного методу, методу узагальнення та просопографічного методу.

Наукова новизна. Полягає у тому, що вперше робиться спроба з'ясувати прикметні риси сучасної польської історіографії військово-політичної діяльності Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.).

Висновки. Попри позитивний факт переосмислення ідей концепції «домової війни» в оцінці діяльності гетьмана Б. Хмельницького, все ж традиційні підходи у тлумаченні подій 1648-1657 рр. є домінуючими. Так, досі сучасними польськими істориками уживаються такі дефініції як - «козацька війна», «польсько-козацька війна», «козацький гетьман», «велике повстання в Україні» тощо.

Ключові слова: гетьман, «домова війна», історіографія, українська революція, українсько-польська боротьба, «козацька війна, «польсько-козацька війна» «козацьке повстання».



Volodymyr Nadvornyi

The military-political activity of hetman Bohdan Khmelnytsky (1648-1657) in contemporary Polish historiography (1990s-2019)

Abstract

The article, based on the analysis of modern Polish historiography, analyzes the military-political activity of B. Khmelnytsky in 1648-1657.

The objective. Carry out a comprehensive study of modern Polish historiography, devoted to the military-political activities of Hetman Bohdan Khmelnytsky (1648-1657), and explain its conceptual foundations.

Methodology. A necessary condition for achieving the goal was the use of principles and methods of scientific research, in particular - the principle of objectivity, the principle of historicism, problem-chronological method, historical-comparative method, logical method, method of critical analysis and synthesis, typological method, generalization method and prosopographic method.

Scientific novelty. The study is that for the first time an attempt is made to clarify the notable features of modern Polish historiography of military-political activity of Bohdan Khmelnytsky (1648-1657).

Conclusions. Despite the positive fact of rethinking the ideas of the concept of «eivil war», in the assessment of the activities of Hetman B. Khmelnytsky, still traditional approaches in interpreting the events of 1648-1657 are dominant. Thus, modern Polish historians still use such definitions as «Cossack war», «Polish-Cossack war», «Cossack hetman», «great uprising in Ukraine», etc.

Key words: hetman, «civil war», historiography, Ukrainian revolution, Ukrainian-Polish struggle, «Cossack war», «Polish-Cossack war», «Cossack uprising».



Виклад основного матеріалу

Одним із перших українських вчених другої половини 70-х рр. ХХ, хто на науковому рівні вивчав польську історіографію написану в руслі дослідження епохи Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) був Г. Бухало. У роботі «Сучасна польська історіографія про возз'єднання України з Росією» (1976 р.) він проаналізував ряд польських науково-історичних праць, в яких здійснювалася оцінка зовнішньої політики гетьмана Богдана Хмельницького (Бухало, 1976). Його дисертаційне дослідження поклало початок вивченню і узагальненню поглядів польських істориків щодо визвольної боротьби українського народу 1648-1654 рр. (Бухало, 1980).

На початку 90-х років Г. Бєляков та О. Бєлякова опублікували в «Українському історичному журналі» статтю «Польська історична література про українське козацтво». У ній проаналізували твори польських істориків 60-х - першої половини 80-х рр. ХХ ст., присвячені походженню і становленню в Україні військово-політичної організації козацтва, його значимості у будівництві української держави. З'ясовуючи роль козацтва у боротьбі українського народу проти Речі Посполитої, автори порушили питання пануючих постулатів концепції «домової війни» у польській історіографії, в якій інтерпретувалися події середини ХУІІ ст. (Бєляков, 1991).

Спробу окреслити образ козацтва в оцінці польських істориків зробив Л. Зашкільняк у праці «Українське козацтво у висвітленні польської історіографії 1944-1989 рр.». Поділивши польську історіографію на періоди дослідження українського козацтва, вчений у загальних рисах окреслив проблему сприйняття й оцінку польськими дослідниками подій гетьманування Б. Хмельницького (1648-1657 рр.) (Зашкільняк, 1996 р.).

Наукову розвідку стосовно характеристики постаті Богдана Хмельницького польськими істориками кінця ХІХ-ХХ століть здійснив Є. Сінкевич (Сінкевич, 2003, с. 62-71). Ним стисло висвітлено образ українського козацтва крізь призму польської історіографії (Сінкевич, 2003, с. 63).

Помітною у дослідженні польської історіографії, яка вивчає епоху Б. Хмельницького (1648-1657 рр.), стала дисертаційна робота І. Тарасенко «Wojna domowa» польського хроніста С. Твардовського як історичне джерело та пам'ятка історичної думки». Авторка частково торкнулась теми нашого дослідження, простеживши роль С. Твардовського у заснуванні польської історіографії «козацьких війн» періоду гетьманування Б. Хмельницького. Дослідниця визначила вплив концепції «громадянської (домової) війни» С. Твардовського на подальший розвиток української та польської історіографії (Тарасенко, 2008).

Незважаючи на те, що на сьогодні історична наука немає окремого дослідження, присвяченого аналізу сучасної польській історіографії діяльності гетьмана Б. Хмельницького, все ж вчені намагаються приділити фрагментарно, опосередковано чи то загально даній проблематиці увагу. Так, В. Смолій та В. Степанков у вступній частині праць «Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет» (Смолій, 2009, с. 680) та «Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.)» (Смолій, 2009, с. 447) дали коротку характеристику польській історіографії другої половини XVII - початку XXI ст. Дослідники одні з перших помітили у наукових доробках польських істориків поступове переосмислення подій XVII ст., при цьому ж акцентували увагу на пануванні у польській історіографії традиційної концепції «домової війни».

Розробці наукової проблеми у створенні ряду досліджень, пов'язаних з вивченням епохи гетьмана Богдана Хмельницького, посприяли ряд міжнародних науково-практичних, науково-дослідницьких конференцій, з'їздів, форумів і т. д. Так, в травні 1992 року в Кам'янці-Подільському відбулась представницька міжнародна наукова конференція «Польща-Україна: історична спадщина і суспільна свідомість». Наскрізними темами українсько-польського діалогу істориків стали трьохсотрічне володарювання Речі Посполитої в Україні (Баженов, 2002). У 1996 р. в Україні (Львів) та Польщі (Люблін) відбулося ряд міжнародних наукових форумів вчених з найбільш актуальних проблем. З-поміж них особливої уваги дістала «Козацькі війни XVII століття в історії та свідомості польського і українського народів» (Зашкільняк, 1996, с. 292). 15-19 вересня 2004 р. у Кракові пройшов черговий XVII з'їзд польських істориків (Зашкільняк, 2005), 28 по 30 червня 2007 р. в м. Кракові відбувся Перший конгрес закордонних дослідників, що вивчають історію Польщі різних періодів, зокрема - середини XVII століття (Чубик, 2007), 8-9 жовтня 2009 р. у м. Лодзь відбулася III Міжнародна конференція «Iсторія-ментальність-ідентичність» і т. д., де обговорювалась проблема українсько-польської боротьби середини XVII століття (Тельвак, 2009, с. 225-226). У Дрогобичі 27-28 вересня відбулась конференція «Спільна спадщина. Річ Посполита обох народів в польській і українській історичній думці XIX i XX ст.» (Тельвак, 2019). Вищенаведене, безперечно посприяло розробці наукової проблеми, адже на кожній з цих конференцій прямо чи опосередковано порушувалось питання епохи Б. Xмельницького (1648-1654 рр.), що ще раз підкреслило важливість і актуальність вивчення даної теми.

Цінним у дослідженні українського козацтва інтерпретованого польськими істориками кінця XIX - першої третини XX століття став науковий доробок О. Рудої, яка охарактеризувала основні точки зору польських істориків на ґенезу та розвиток козаччини, запровадження реєстру, козацькі виступи кінця XVI - початку XVII ст., козацьку революцію під проводом гетьмана Б. Xмельницького (1648-1657 рр.) та її наслідки (Руда, 2010).

До наукової розробки проблеми долучився польський вчений М. Нагельський, який проаналізував найважливіші напрацювання (історичні твори, науково-популярні і суто наукові доробки) польських істориків, котрі висвітлювали історичне значення Переяславської угоди 1654 р. Він намагався неупереджено й різнобічно з'ясувати особливості, тенденції й притаманні риси польської історіографії, яка інтерпретувала причини й наслідки укладення українсько-російського договору 1654 р., крім цього в роботі науковець звернув увагу на польсько-козацькі стосунки ХУІІ ст. (Нагельський, 2003).

З поміж досліджень, які стосуються порушеної теми, варта уваги стаття «Переяславська рада 1654 р. в найновішій польській історіографії та публіцистиці» польського вченого К. Петкевича. Проаналізувавши чималу кількість робіт істориків, автор зауважив, що дана проблематика досі не дочекалася окремо присвяченого дослідження (Петкевич, 2008, с. 32).

Таким чином, ступінь наукової розробки проблеми дозволяє переконатись у тому, що незважаючи на свою очевидну актуальність, порушена нами проблема до сьогодні не ставала предметом комплексного та всебічного дослідження. Мають місце переважно висловлені в працях зі спорідненої тематики окремі судження, оцінки й наукові спостереження з приводу певних аспектів, які частково торкаються концепції сучасної польської історіографії, котра вивчала події періоду гетьманування Богдана Хмельницького.

Перші кроки до переоцінки подій епохи Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) у польській історіографії здійснились на кінець 80 - початок 90-х рр. ХХ ст. Так, у 1988 р. Януш Качмарчик опублікував монографічне дослідження «Богдан Хмельницький» (Kaczmarczyk, 1988, s. 269), яке в 1996 р. було перекладене на українську мову (Качмарчик, 1996, с. 328), а в 2007 р. перевидане з доповненням (Kaczmarczyk, 2007, s. 285). Автор трактував українську революцію ХУІІ ст. як «козацьку війну», «польсько-козацьку війну», визнавав Богдана Хмельницького виразником і захисником інтересів козацтва. З поміж наукових праць того періоду, робота історика давала достатньо повний і детальний опис подій середини ХУІІ ст. Вперше у сучасній польській історіографії вченим було визнано важливість Білоцерківської угоди (28 вересня 1651 р.). Вона, за його словами, змінила «політичні концепції» Хмельницького, і внесла переміни у стосунки всередині козацтва. На думку вченого, під Зборовим Хмельницький отримав можливість будівництва de facto незалежної держави, котра функціонувала в межах політичної системи Речі Посполитої (Качмарчик, 1996, с. 218).

У з'ясуванні Я. Качмарчиком питання політичних цілей гетьмана дослідник не раз використав дефініцію «політичні концепції». Власне суть вжитої автором термінології розкривається у характеристиці українсько- російського договору (1654 р.), де зазначається: «Богдан Хмельницький добре усвідомлював, що події останніх днів означають перекреслення мети, до якої він прагнув від моменту здобуття перших перемог над Річчю Посполитою. Ідея незалежної України, якій той підпорядковував усі дотеперішні політичні концепції, ставала примарою з огляду на позицію, що її репрезентував Бутурлін...» (Качмарчик, 1996, с. 277). Таким чином, вчений визнає політичні стремління Богдана Хмельницького як спосіб досягнення поставленої мети, а саме - домогтись незалежності української держави.

Дедалі чіткіше у польській історіографії простежується якісно нове бачення подій, пов'язаних з утворенням під час гетьманування Б. Хмельницького (1648-1657 рр.) самостійної української держави. Так, Генріх Віснер у монографії «Король і цар. Річ Посполита і Москва в XVI-XVII ст.» (1989 р.), аналізуючи польсько-російські взаємини у XVI-XVII ст., розглядав проблематику Переяславської ради в контексті формування української держави на польсько-московських кордонах (Wisner, 1995, s. 102-114).

Тема політичної діяльності Богдана Хмельницького (1648 - 1657 рр.) знайшла своє відображення в працях З. Вуйцика «Козацькі війни в давній Польщі» (Wojcik, 1989, s. 80) і «Ян Казимир Ваза» (Wojcik, 1997, s. 246). Дослідивши біографію Яна Казимира, торкався проблеми української революції, яку називає «великим повстанням в Україні», без вживання означення «козацьке», хоча продовжував розглядати його під кутом зору «війни між Річчю Посполитою і Козаччиною». З. Вуйцик визнав факт появи з часом у Б. Хмельницького концепції «незалежної України», а самого гетьмана він оцінює як «політика надзвичайно справного і хитрого» (Смолій, 2009, с. 15). Науковцем висловлено думки, щодо проблеми українсько-російського договору 1654 р., й підкреслено, що він припав на той етап розвитку подій, коли «повстання» [під проводом Б. Хмельницького] практично втратило ознаки «внутрішнього конфлікту», який вирував у Речі Посполитій, і почало набувати міжнародного значення, у чому були зацікавлені Кримське ханство, Молдавія, Волоське князівство, Османська імперія та певна частина її християнських мешканців, Венеційська Республіка, але насамперед Росія, яка, дочекавшись слушного моменту, виступила проти Речі Посполитої й, заскочивши зненацька козаків, накинула їм «власну систему деспотичної влади». На думку історика «Переяславську угоду» було укладено на умовах висунутих Росією. «Цар жодних обіцянок козакам не давав. Хмельницький вважав, що отримав сильного союзника, а вийшло інакше, у результаті йому довелося підкоритися сильному, жорстокому й деспотичному суверенові». «Угода», за словами вченого, аж ніяк не була союзом між Україною та Росією - це «була інкорпорація першої, абсолютна перемога другої» (Wojcik, 2004, s. 274). Науковець наголосив на важливій ролі України, а власне значимості Переяславської угоди», у розвитку «Російської імперії XVII ст.». Зокрема, «Росія зробила свій перший крок на шляху європейської та світової могутності. Без панування над Україною Росія ніколи не стала б такою сильною. Московські царі без сумніву, багато чим завдячують помилкам здійсненим Річчю Посполитою у своїй політиці щодо України XVI-XVII ст.» (Wojcik, 1989, s. 78).

Виразно простежується еволюція наукових поглядіву Ю. Топольського стосовно історичної постаті Б. Хмельницького, а саме: в «Нторн Польщі від найдавніших часів до 1990 р.» звинувачував Б. Хмельницького у трагічній помилці, якої допустився, уклавши українсько-російський договір 1654 р. (Topolski, 1992, s. 157-158). В іншій роботі «Польща в сучасну епоху. Від центральноєвропейської потужності до втрати незалежності (1501-1795)» (Topolski, 1999, s. 497), дослідник висловився, що такі дії гетьмана, не що інше як «тактичний крок», який той зробив бо «не збирався зрікатись самостійності».

Вперше серед наукового загалу у польській історіографії другої половини ХХ ст. саме В. Серчиком було створено монографічне дослідження «На палаючій Україні. Дії козаччини 1648-1651 рр.» (Serczyk, 1998; Serczyk, 1999; Serczyk, 2007) пересвячене перебігу «козацького повстання». Історик зобразив його не стільки «козацьким», скільки всенародним (українським). Вчений дійшов висновку, що козацтво «стало носієм української державної ідеї...», і вже до 1648 р. в Україні «почав формуватись державний організм»[переклад за В. Смолієм і В. Степанковим] (Смолій, 2009, с. 39). Автором зауважено, що Богдан Хмельницький, котрого вважали «за бунтівника, допоміг українським побратимам задуматись над ідеалом державної свободи», що на думку науковця є надто далеким від «спонтанного анархізму» (Serczyk, 1998, s. 5).

Уперше в сучасній польській історіографії К. Петкевич (Петкевич, 2002) та М. Франц (Franz, 2002; Franz, 2004; Franz, 2006) започаткували дослідження ролі Б. Хмельницького у розбудові української держави, розробці засадних положень державної ідеї тощо. Зокрема, К. Петкевич підкреслив, що внаслідок «козацької революції» держава Б. Хмельницького була тільки етапом у довгому історичному процесі формування українського народу (Петкевич, 2005, с. 59). М. Франц, у праці «Ідея козацької держави на українських землях в XVI-XVII ст.» (Franz, 2006) спеціально присвятив розділ з'ясуванню проблеми «козацької держави Богдана Хмельницького». У підрозділі «Домова війна (1648-1649)» акцентував увагу на лідерських якостях гетьмана, а саме: на військовій майстерності, умінні маневрувати у полівекторній політиці. Власне «козацького гетьмана» (Franz, 2006, s. 254-333) назвав «смертельною небезпекою для Речі Посполитої» (Franz, 2006, s. 260). Особливість політики Б. Хмельницького, за висловлюванням історика, полягала не лише в спробі будівництва власної держави, а в тому, що був кинутий виклик тодішньому суспільному порядку у тогочасній частині Європи. Досить помітне неупереджене ставлення науковця до постаті Хмельницького, адже підкреслює, що той «отримав честь бути в пантеоні українських національних героїв» (Franz, 2006, s. 254-339).

Державотворчі здобутки Б. Хмельницького М. Франц з'ясував таким чином, що гетьман за його міркуваннями, в період 1648-1651 рр. шляхом «домової війни» створив козацьку автономію. Занепад її трактував з часу, після битви під Берестечком (1651 р.), зокрема, як пише автор: «... коли Б. Хмельницький віддав Україну під владу царя Олексія Михайловича Романова» (Franz, 2006, s. 412). За оцінкою науковця іншої мети гетьману не вдалось реалізувати, адже «козацької держави йому не вдалось створити» (Franz, 2006, s. 342).

Найбільшими із козацьких досягнень, за міркуваннями М. Франца - це те, що у 1648 гетьману вдалось організувати козацтво у більшій кількості, й створити політичну силу, з якою мусили рахуватись усі, хто брав участь у боротьбі за українські землі (Franz, 2012, s. 229; Franz, 2004, s. 255; Franz, 2002, s. 255).

Нещодавно, 2019 р. М. Франц опублікував опрацьовані «Листи гетьманські роду Потоцьких», де знайдемо оцінку історика відносно військових дій під Жовтими водами, Корсунем та Берестечком й судження відносно білоцерківської кампанії. Дає певну негативну оцінку Миколаю Потоцькому, адже через нього, на думку автора, польська армія понесла поразки в головних битвах (Franz, 2019).

У подібнім ключі дослідження Д. Васілевський в праці «Великий гетьман коронний Миколай Полоцький - зганьблений гетьман?» автором виділено вивчення військової кампанії 1648 проти Б. Хмельницького (Wasilewski, 2016, s. 176). Зокрема, як би то «виправдовує» Миколая Потоцького у воєнних поразках тим, що гетьману Б. Хмельницькому вдалось вступити в примирення з татарами (Wasilewski, 2016, s. 183).

Значну увагу сучасні польські історики приділили опрацюванню військових аспектів українсько-польської боротьби 1648-1653 рр. Так, битва на Жовтих Водах стала проблемою дослідження В. Бернацького (Biernacki, 2000), який зауважив, що Б. Хмельницький проявив себе непередбачуваним видатним політиком й лідером (Biernacki, 2004, s. 182). Цитуючи Л. Кубалю, який порівнював Хмельницького з Кромвелем, В. Бернацький вочевидь погодився з тим, що у гетьмана було надскладне завдання. Оскільки перший змушений був розпочинати справу з «чистої дошки», коли ж другий - Кромвель, «прийшов на готове» (Biernacki, 2004, s. 188).

Тема боротьби на Жовтих Водах знайшла своє вивчення у колективній роботі «Жовті Води - 1648», яка була опублікована 1999 року. Дана праця показала військово-організаторські, дипломатичні й політичні здібності гетьмана Б. Хмельницького, що й відіграло важливу роль у розгромі польської армії 1648 року (Krzastek, 1999, s. 233-234).

Хід боїв під Збаражем (Alexandrowicz, 1994) і Зборовим (Alexandrowicz, 1995) досліджував С. Александрович.

Важливі спостереження про участь польського війська в облозі Збаража належать К. Шледзінському (Sledzinski, 2005). Його робота «Збараж 1649» у більшій мірі має розповідний характер й дозволяє окреслити образ гетьмана Б. Хмельницького. Він зображений вправним військовим й політичним діячем, котрий характеризувався зваженістю, організованістю, дипломатичними здібностями й умінням вчасно реагувати на повсталі виклики українсько-польської боротьби (Sledzinski, 2005, s. 127-128). Не можна однозначно стверджувати про позитивне ставлення автора до історичної постаті Богдана Хмельницького, але помітне намагання неупередженої оцінки політичній діяльності гетьмана. Вище згадану проблематику вивчав Д. Анджейчак, котрий у 2012 році опублікував дослідження «Збаразька кампанія 1649 року» (Andrzejczak, 2012).

Проблема битви під Берестечком стала предметом вивчення Р Романського (Romanski, 1994), який відомий й іншими працями, які прямо або опосередковано стосуються піднятої нами проблеми (Romanski, 1999; Romanski, 2004). Зокрема, у роботі «Козацькі війни» (Romanski, 2005), окрім військових кампаній, з'ясовував біографічні сторінки Б. Хмельницького (Romanski, 2012, s. 31-40). У контексті опису «козацького повстання» і власне «польсько-української війни» підкреслив політичну і дипломатичну спритність гетьмана (Romanski, 2012, s. 53). Історик слушно зауважив, що рух, який розпочався у 1647-1648 рр. був не доцільно названий «повстанням Хмельницького» або «козацьким повстанням», адже за оцінкою Р. Романського «з самого початку мали справу з війною, чи радше боєм з українською козацькою державою» (Romanski, 2012, s. 55).

Батозькій битві присвятив працю В.Я. Длуголецький, який відзначив винятковість Б. Хмельницького, адже, за його міркуванням, той був першим в історії козаччини, котрий отримав титул гетьмана ЙКМ-ті війська запорізького (Dlugolccki. 1995, s. 31). Автором опосередковано згадано про плани гетьмана створити незалежну державу (Dlugolccki. 1995, s. 4).

Цінну збірку джерел опублікував М. Нагельський «Реляції воєнні з перших років боїв польсько-козацького повстання Богдана Хмельницького часу «Вогнем і Мечем» (1648-1651)» та кілька змістових розвідок з історії боротьби коронної армії з українсько-татарськими військами у 1648-1653 рр., зимово-весняної кампанії польського війська 1651 р., облоги українсько-татарськими підрозділами Кам'яния-Подільського в травні 1651 р. У роботі історик подав важливі документи, котрі проливали світло на політичну та військову діяльність гетьмана. Так, вченим зібрано копії листів М Потоцького до Владислава IV (з 31 березня 1648 р. із реляцій про початки «козацького повстання» під проводом Б. Хмельницького) (Nagielski, 1999).

У 2010 році під редакцією П. Кроля, М. Нагельського і М. Вагнера публікується біографічна збірка «Гетьмани запорожці на службі короля і Річ Посполитої». Дана праця цінна тим, що досить чітко і в комплексі подає концепцію бачення польськими істориками місця і ролі козацьких гетьманів, не тільки в історії України, але й Польщі, зокрема Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) (Kroll, 2010, s. 222-256).

Д. Мілевський (Milewski, 2001) і Т. Цєсельський (Ciesielski, 2004) проаналізували хід Жванецької кампанії польської армії 1653 року. Науковий доробок вчених прямо й опосередковано пролив світло на різні грані полководницького таланту Б. Хмельницького (Смолій, 2009, с. 40).

Релігійні питання, котрі торкались періоду гетьманування Б. Хмельницького намагався з'ясувати А. Миронович у монографії «Православ'я й унія за панування Яна Казимира» (1996) (Mironowicz, 1997), де показав низку аспектів конфесійної політики польського короля. Вельми чітко розкрив роль релігійного фактору укладення Б. Хмельницьким договору 1654 р., висвітливши причину «спільної історії та віри» українського і російського народів (Mironowicz, 1998, s. 7). Показав сподівання прихильників «Переяславської ради» та її наслідки для православної церкви в Україні. Адже надії вбачались такими, що українсько-російський договір 1654 р. принесе українському суспільству як політичну, так і релігійну стабільність. А виявилось, що плани перекреслила кривава війна за Україну між Річчю Посполитою і Росією (Миронович, 1998, с. 124-128) (Mironowicz, 2001, s. 149-153). Науковець помітив, що «Переяславську угоду» підтримало нижче духовенство, а ієрархія на чолі з Сильвестром Косовим віднеслась до неї вороже й відповідно відмовились складати присягу на вірність Олексію Михайловичу (Mironowicz, 2001, s. 126).

Відзначимо важливість студій Я. Домбровського для з'ясування питань становлення польської еліти «до козаччини» на сеймі 1650 р.; шляхів формування вищої козацької старшини, кар'єрного зростання її представників у період гетьманування Б. Хмельницького (1648-1657 рр.) тощо (Dombrowski, 1999). Вагоме значення для уточнення окремих сторін військової кампанії гетьмана, вивчення ментальності і політичної свідомості шляхти мають здійсненні П. Бореком публікації поетичних творів і віршів реляції, створених в середині ХУІІ століття та їх науковий аналіз (Borek, 2001).

Для з'ясування концепції сучасної польської історіографії відносно діяльності гетьмана Б. Хмельницького можуть послугувати й науково-популярні роботи сучасних польських істориків. Так, у праці «Козаки Запорожці. Чи Польща створила Україну?» Л. Подгородецький не оминув державотворчих намірів й внутрішньополітичної діяльності гетьмана. Зокрема: «Після тріумфального в'їзду до Києва, Хмельницький приступив до творення держави. Потрібно було сформувати нову адміністрацію, відбудувати села і міста, навести лад і порядок. Він відчув себе правителем...» (Podhorodecki, 2011, s. 125).

Попри те, що у сучасній польській історіографії відбувається поступовий відхід від традиційної концепції «домової війни» й зберігається помірковане відношення до історичного минулого все ж є праці, які носять радикальний польсько-націоналістичний характер. Таким прикладом є робота Е. Пруса. У контексті тлумачення українсько-російського договору 1654 р., а власне говорячи про рішення, котрі були прийняті внаслідок його укладення, автор вважає зрадою, якої Хмельницький домігся шляхом маніпуляцій, завдяки чому «руська людність» повірила у те, що під царським скіпетром її очікує досі не знане щастя. А тим часом Москва до всієї «Хмельниччини» ставилася інструментально й тому безжально скористалася неграмотністю руського селянства, дурячи його облудним гаслом «захисту прадавньої грецької віри». На підтвердження цієї думки Е. Прус цитує Ю. Бартошевича, який писав про те, що Хмельницький «змагався з Річчю Посполитою за право грабувати й убивати, палити й нищити, що він про церкву дбав так, як Москва опікувалася дотриманням вольностей цієї нещасної Русі, котра потрапила до її рук завдяки Хмельницькому» (Prus, 2003, s. 124-126). Попри вищезгадане, схожі висловлювання не є визначальними у сучасній польській історіографії й роботи такого характеру є поодинокими.



Висновки

У сучасній польській історіографії відбувається процес переосмислення минулого, пов'язаного із історичною постаттю Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.). З'явились праці, котрі прямо чи опосередковано або ж фрагментарно висвітлювали державотворчі стремління гетьмана, його внутрішню й зовнішню політику, з'ясовували проблеми воєнних дій 1648-1657 рр. в українсько-польській боротьбі, а також розкривали місце і роль церкви у ній.

Напрочуд важливим й позитивним є те, що образ Б. Хмельницького у сучасній польській історіографії у більшій мірі окреслився внаслідок переоцінки постулатів традиційної концепції «домової війни». Так, вперше польськими істориками започаткувалось дослідження ролі гетьмана у формуванні української держави, розробці засадничих положень державної ідеї тощо. Спостерігається загалом виважене ставлення до історичного минулого ХУІІ ст. Військово-політична діяльність гетьмана Б. Хмельницького інтерпретована, переважно, як уміло-зорганізована тактика у досягненні поставлених цілей.



Список використаних джерел і літератури

1. Баженов, Л.В. (2002). Важкі питання українсько-польського діалогу істориків (1991-2002 рр.). Наукові записки Тернопільського державного педуінверситету ім. В. Гнатюка: Серія: Історія. Тернопіль, 2, 127-133. URL: http://www.tovtry.km.ua/en/history/statti/dialog.html.

2. Беляков, Г.Ф. & Белякова, О.Г. (1991). Польська історична література про українське козацтво. Український історичний журнал, 5, 73-78.

3. Бухало, Г.В. (1976). Сучасна польська історіографія про возз'єднання України з Росією. Український історичний журнал, 6, 130-133.

4. Бухало, Г.В. (1980). Освободительная война украинского народа 1648-1654 гг. в современной польской историографии: Автореф. дис... канд. ист. наук. Київ, 24 с.

5. Зашкільняк, Л. (1996). Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українських народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.). Львів-Люблін, 292 с. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Kozatski_viiny_XVII_st_v_istorychnii_svidomosti_polskoho_ta_ukrainskoho_narodiv/.

6. Зашкільняк, Л. (1996б). Українське козацтво у висвітленні польської історіографії 1944-1989 рр. Козацькі війни ХІII століття в історичній свідомості польського та українських народів. Львів-Люблін: Львівський державний університет ім. І. Франка, Люблінський університет ім. М. Кюрі-Склодовської, Міжнародний фонд «Відродження», 1996, 258-269.

7. Зашкільняк, Л.О. (2005). XVII з'їзд польських істориків у Кракові. Український історичний журнал, 1, 227-232.

8. Тельвак, В.В. & Педич, В.В. (2009). III Міжнародна конференція «Історія-ментальність-ідентичність». Український історичний журнал, 6, 225-226. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104935.

9. Качмарчик, Я. (1996). Гетьман Богдан Хмельницький. Перемишль. Львів: Місіонер, 328 с.

10. Нагельський, М. (2003) Переяславська угода 1654 року в польській історіографії. Переяславська Рада 1654року (історіографія та дослідження) / Редкол. П. Сохань, Я. Дашкевич та ін. Київ: Смолоскип, 890 с.

11. Петкевич, К. (2002). Козацкое государство. Природа и самоорганизация общества. Москва: Московский лицей, 138-165.

12. Петкевич, К. (2005). Украина на перепутье: Козацкое государство в XVII в. История и современность, 2, 35-63.

13. Петкевич, К. (2008). Переяславська рада 1654 р. в найновішій польській історіографії та публіцистиці. Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник, 9-10. Харків: ТОВ «НТМТ», 432 с.

14. Руда, О. (2010). Українське козацтво в інтерпретації польських істориків кінця ХІХ-першої третини ХХ століття. Львів, 418 с.

15. Сінкевич, Є.Г. (2003). Постать Богдана Хмельницького в польській історіографії кінця XIX-XX століть. Біографістика в контексті сучасних історичних та історіографічних досліджень: Харківський історіографічний збірник. Харків: НМЦ «Сд», 6, 62-71.

16. Сінкевич, Є.Г. (2008). Дослідження українського козацтва в польській історіографії кінця ХІХ - першій половині ХХ ст. URL: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Stdpi/2008/index.html.

17. Смолій, В. & Степанков, В. (2009). Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет: наукове видання. Київ: Темпора, 2009, 680 с.

18. Смолій, В. & Степанков, В. (20096) Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.). Київ: Києво-Могилянська академія, 447 с.

19. Тельвак, В. & Лазурко, Л. & Сєрженґа, П. (ред.). (2019). Спільна спадщина. Річ Посполита обох народів в польській і українській історичній думці XIX і XX ст.: колективна монографія. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 380 с.

20. Тарасенко, І.Ю. (2008). «Wojna domowa» польського хроніста С. Твардовського як історичне джерело та пам'ятка історичної думки: автореф. дис. ... канд. істор. наук. 07.00.06; НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства. ім. М.С. Грушевського. Київ, 20 с.

21. Чубик, Ю. (2007). Перший конгрес закордонних дослідників історії Польщі. URL: http://archive.nndiuvi.org.ua/fulltext.html?id=1055.

22. Alexandrowicz, S. (1994). Plan obronnego obozu wojska koronnego w Zbarazu z 1649 roku. Poznan: Litwa i jej sqsiedzi od XII do XX wieku / red. G. Blaszczyk, A. Kijas, 147-170.

23. Alexandrowicz, S. (1995). Plan obronnego obozu wojsk polskich pod Zborowem z sierpnia 1649 roku. Bialystok: Z dziejow Europy srodkowo-wschodniej, 205-216.

24. Andrzejczak, D. (2012). Kampania Zbaraska 1649 roku. Torun: Adam Marszalek, 286 s.

25. Biernacki, W. (2000). Zolte Wody - Korsun 1648. Czestohowa, 131 s.

26. Biernacki, W. (2004). Zolte Wody - Korsun 1648. Warszawa: Bellona, 224 s.

27. Borek, P. (2001). Ukraina w staropolskich diariuszach i pamictnikach: bohaterowie, fortece, tradycja. Krakow: Wydawnictwo Collegium Columbinum, 418 s.

28. Ciesielski, T. (2004). Kampania zwaniecka 1653 r. Studia i materialy do wojskowosci. Bialystok, (41), 27-60.

29. Dombrowski, J.S. (1999). Przed Beresteczkiem. Elita korony wobec Kozaczyzny na sejmie 1650 roku. Kwartalnik historyczny. Warszawa, R. CVI. (3), 35-53.

30. Dlugolecki, W.J. (1995). Batoh 1652. Warszawa: Bellona, 208 s.

31. Franz, M. (2002). Wojskowosc Kozaczyzny Zaporoskiej w XVI-XVII wieku. Geneza i carakter. Torun: Adam Marszalek, 255 s.

32. Franz, M. (2004). Wojskowosc Kozaczyzny Zaporoskiej w XVI-XVII wieky Geneza i character. Torun: Adam Marszalek, 256 s.

33. Franz, M. (2006). Idea panstwa kozackiego na ziemiach ukrainnych w XVI-XVII wieku. Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek, 476 s.

34. Franz, M. (2012). Wojskowosc Kozaczyzny Zaporoskiej w XVI-XVII wieku. Geneza i carakter. Torun: Adam Marszalek, 229 s.

35. Franz, M. (2019). Listy hetmanskie rodu Potockich. Tom 1. Korespondencja Mikolaja Potockiego. Hetman polny koronny 1637-1646. Hetman wielki koronny 1646- 1651. Krakow: DiG, 435 s.

36. Kaczmarczyk, J. (1988). Bohdan Chmielnicki. Wroclaw, 1988. (R. V: Pod carskim berlem). 269 s.

37. Kaczmarczyk, J. (2007). Bohdan Chmielnicki. Wroclaw, Warszawa, Krakow: Zaklad Narodowy imienie Ossolinskich Wydawnicwo, 285 s.

38. Kroll, P., Nagielski, M. & Wagner M. (2010). Hetmani zaporoscy w sluzbie krola i Rzeczypospolitej. Zabrz: Inforteditions, 456 s.

39. Krzqstek, T., Majewski, W., Nagielski M. & Storozenko I. (1999). Zolte Wody - 1648. Warszawa: DOT, 306 s.

40. Milewski, D. (2001). Kryzys wojskowosci polskiej na przykladzie kampanii zwanieckiej Jana Kazimierza. Barok. R. VIII. (1) 15, 95-109.

41. Mironowicz, A. (1997). Prawoslawie i unia za panowania Jana Kazimierza. Bialystok, 328 s.

42. Mironowicz, А. (1998). Metropolita Jozef Nielubowicz Tukalski. Bialystok, 62 s. URL: https://kamunikat.org/download.php?item=451-1.pdf.

43. Mironowicz, A. (2001). Kosciolprawoslawny w dziejach dawnej Rzeczypospolitej. Bialystok, 149-153.

44. Nagielski, M. (1999). Relacje wojenne z pierwszych lat walkpolsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu Ogniem i mieczem (1648 - 1651). Warszawa: Viking, 430 s.

45. Podhorodecki, L. (2011). Kozacy Zaporoscy. Czy Polska stworzyla Ukraine? Warszawa: Bellona, 184 s.

46. Prus, E. (2003). Hulajpole. Burzliwe dzieje Kresow Ukrainnych (odslowianskiego switu do Cudu nad Wislq, Atla 2). Wroclaw, 421 s.

47. Romanski, R. (1994). Beresteczko 1651. Warsawa: Bellona, 224 s.

48. Romanski, R. (1999). Kozaczyzna. Warszawa: Bellona, 216 s.

49. Romanski, R. (2004). Kozaczyzna. Warszawa: Bellona, 216 s.

50. Romanski, R. (2005). Wojny kozackie. Warszawa: Bellona, 248 s.

51. Romanski, R. (2012). Wojny kozackie. Warszawa: Bellona, 248 s.

52. Serczyk, W.A. (1998). Na plonqcej Ukrainie Dzieje Kozaczyzny 1648 - 1651. Warszawa: Ksiazka i Wiedza, 380 s.

53. Serczyk, W.A. (1999). Na plonqcej Ukrainie Dzieje Kozaczyzny 1648 - 1651. Warszawa: Ksiazka i Wiedza, 380 s.

54. Serczyk, W.A. (2007). Na plonqcej Ukrainie Dzieje Kozaczyzny 1648 - 1651. Warszawa: Ksiazka i Wiedza, 380 s.

55. Sledzinski, K. (2005). Zbaraz 1649. Warszawa: Bellona, 159 s.

56. Topolski, J. (1992). Historia Polski od czasow najdawniejszych do 1990 roku. Warszawa; Krakow: Oficyna Wydawn. Polczek, 344 s.

57. Topolski, J. (1999). Polska w czasach nowozytnych. Od srodkowoeuropejskiej potcgi do utraty niepodleglosci (1501-1795). Poznan: Nauk. Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza, 943 s.

58. Wasilewski, D. (2016). Hetman wielki koronny Mikolaj Potocki - hetman zhanbiony. Warszwa: Prohibita, 256 s.

59. Wisner, H. (1995). Krol i car. Rzeczpospolita i Moskwa w XVI i XVII wieku. Warszawa, R.: Zerwany pokoj, 140 s.

60. Wojcik, Z. (1989). Woiny kozackie w dawnei Polsce. Krakow: Copyriht by Kajowa Agenja Wydawnicza, 80 s.

61. Wojcik, Z. (1991). Wielkie Ksiestwo lietewskie wobec Swecji, Rosji i powstan kozackich. Preglad Wschodni. Warszawa, T. I, Z. 3, 578-579.

62. Wojcik, Z. (1997). Jan Kazimierz Waza. Wroclaw: Ossolineum, 246 s.

63. Wojcik, Z. (2004). Jan Kazimierz Waza. Wroclaw: Ossolineum, Wyd. 2, 274 s.



References

1. Bazhenov, L.V. (2002). Vazhki pytannia ukrainsko-polskoho dialohu istorykiv (1991-2002 rr.). Naukovi zapysky Ternopilskoho derzhavnoho peduinversytetu im. V Hnatiuka: Seriia: Istoriia. Ternopil, (Vyp. 2), 127-133. Available at: http://www.tovtry.km.ua/en/history/statti/dialog.html. [in Ukrainian].

2. Bieliakov, H.F. & Bieliakova, O.H. (1991). Polska istorychna literatura pro ukrainske kozatstvo. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 5, 73-78. [in Ukrainian].

3. Bukhalo, H.V. (1976). Suchasna polska istoriohrafiia pro vozziednannia Ukrainy z Rosiieiu. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 130-133. [in Ukrainian].

4. Buhalo, G.V. (1980). Osvoboditel 'naja vojna ukrainskogo naroda 1648 -1654 gg. v sovremennoj pol skoj istoriografii: Avtoref. dis... PhD ist. nauk. Kiiv, 24 p. [in Ukrainian].

5. Zashkilniak, L. (1996). Kozatski viiny XVII stolittia v istorychnii svidomosti polskoho ta ukrainskykh narodiv. Materialy Druhoi Polsko-Ukrainskoi Naukovoi zustrichi (Lviv, 12-13 zhovtnia 1995 r.). Lviv-Liublin, 292 p. Available at: https://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Kozatski_viiny_XVII_st_v_istorychnii_ svidomosti_polskoho_ta_ukrainskoho_narodiv/ [in Ukrainian].

6. Zashkilniak, L. (1996b). Ukrainske kozatstvo u vysvitlennipolskoi istoriohrafii 1944-1989 rr Kozatski viiny XVII stolittia v istorychnii svidomosti polskoho ta ukrainskykh narodiv. Lviv-Liublin: Lvivskyi derzhavnyi universytet im. I. Franka, Liublinskyi universytet im. M. Kiuri-Sklodovskoi, Mizhnarodnyi fond «Vidrodzhennia», 258-269. [in Ukrainian].

7. Zashkilniak, L.O. (2005). X VII zizd polskykh istorykiv u Krakovi. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 227-232. [in Ukrainian].

8. Telvak, V.V. & Pedych, V.V. (2009). III Mizhnarodna konferentsiia «Istoriia-mentalnist-identychnist». Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 225-226. Available at: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104935. [in Ukrainian].

9. Kachmarchyk, Ya. (1996). Hetman Bohdan Khmelnytskyi. Peremyshl. Lviv: Misioner, 328 p. [in Ukrainian].

10. Nahelskyi, M. (2003) Pereiaslavska uhoda 1654 roku v polskii istoriohrafii. Pereiaslavska Rada 1654 roku (istoriohrafiia ta doslidzhennia). Kyiv: Smoloskyp, 890 p. [in Ukrainian].

11. Petkevich, K. (2002). Kozackoe gosudarstvo. Priroda i samoorganizacija obshhestva. Moskva: Moskovskij licej, 138-165. [in Russian].

12. Petkevich, K. (2005). Ukraina na pereput'e: Kozackoe gosudarstvo v XVII v. Istorija i sovremennost, 2, 35-63. [in Russian].

13. Petkevych, K. (2008). Pereiaslavska rada 1654 r. v nainovishii polskii istoriohrafii ta publitsystytsi. Skhid-Zakhid: Istoryko-kulturolohichnyi zbirnyk, 9-10, 432 p. [in Ukrainian].

14. Ruda, O. (2010). Ukrainske kozatstvo v interpretatsii polskykh istorykiv kintsia XIX - pershoi tretyny XX stolittia / Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Lviv, 418 p. [in Ukrainian].

15. Sinkevych, Ye.H. (2003). Postat Bohdana Khmelnytskoho v polskii istoriohrafii kintsia XIX-XX stolit. Biohrafistyka v konteksti suchasnykh istorychnykh ta istoriohrafichnykh doslidzhen: Kharkivskyi istoriohrafichnyi zbirnyk, 6, 62-71. [in Ukrainian].

16. Sinkevych, Ye.H. (2008). Doslidzhennia ukrainskoho kozatstva v polskii istoriohrafii kintsia XIX - pershii polovyni XX st. Available at: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Stdpi/2008/index.html. [in Ukrainian].

17. Smolii, V. & Stepankov, V. (2009). Bohdan Khmelnytskyi. Sotsialno-politychnyi portret: naukove vydannia. Kyiv: Tempora, 2009. 680 p. [in Ukrainian].

18. Smolii, V. & Stepankov, V. (2009b) Ukrainska natsionalna revoliutsiia XVII st. (1648-1676 rr.). Kyiv: Kyievo-Mohylianska akademiia, 447 p. [in Ukrainian].

19. Telvak, V., Lazurko, L. & Sierzhenga, P. (red.). (2019). Spilna spadshchyna. Rich Pospolyta obokh narodiv v polskii i ukrainskii istorychnii dumtsi XIX i XX st.: kolektyvna monohrafiia. Kherson: Vydavnychyi dim «Helvetyka», 380 p. [in Ukrainian].

20. Tarasenko, І.Yu. (2008). «Wojna domowa»polskoho khronista S. Tvardovskoho yak istorychne dzherelo ta pamiatka istorychnoi dumky: avtoref. dys.... PhD: 07.00.06; NAN Ukrainy, In-t ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva. im. M.S. Hrushevskoho. Kyiv, 20 p. [in Ukrainian].

21. Chubyk, Yu. (2007). Pershyi konhres zakordonnykh doslidnykiv istorii Polshchi. Available at: http://archive.nndiuvi.org.ua/fulltext.html?id=1055. [in Ukrainian].

22. Alexandrowicz, S. (1994). Plan obronnego obozu wojska koronnego w Zbarazu z 1649 roku. Poznan: Litwa i jej sqsiedzi od XII do XX wieku / red. G. Blaszczyk, A. Kijas, 147-170. [in Polish].

23. Alexandrowicz, S. (1995). Plan obronnego obozu wojsk polskich pod Zborowem z sierpnia 1649 roku. Bialystok: Z dziejow Europy srodkowo-wschodniej, 205-216. [in Polish].

24. Andrzejczak, D. (2012). Kampania Zbaraska 1649 roku. Torun: Adam Marszalek, 286 p. [in Polish].

25. Biernacki, W. (2000). Zolte Wody - Korsun 1648. Czestohowa, 131 p. [in Polish].

26. Biernacki, W. (2004). Zolte Wody - Korsun 1648. Warszawa: Bellona, 224 p. [in Polish].

27. Borek, P. (2001). Ukraina w staropolskich diariuszach i pami^tnikach: bohaterowie, fortece, tradycja. Krakow: Wydawnictwo Collegium Columbinum, 41 p. [in Polish].

28. Ciesielski, T. (2004). Kampania zwaniecka 1653 r. Studia i materialy do woj- skowosci, 41, 27-60. [in Polish].

29. Dombrowski, J.S. (1999). Przed Beresteczkiem. Elita korony wobec Kozaczyzny na sejmie 1650 roku. Kwartalnik historyczny. Warszawa, R. CVI. (3), 35-53. [in Polish].

30. Dlugolecki, W.J. (1995). Batoh 1652. Warszawa: Bellona, 20 p. [in Polish].

31. Franz, M. (2002). Wojskowosc Kozaczyzny Zaporoskiej w XVI-XVII wieku. Geneza i carakter. Torun: Adam Marszalek, 255 p. [in Polish].

32. Franz, M. (2004). Wojskowosc Kozaczyzny Zaporoskiej w XVI-XVII wieky. Geneza I character. Torun: Adam Marszalek, 256 p. [in Polish].

33. Franz, M. (2006). Idea panstwa kozackiego na ziemiach ukrainnych w XVI-XVII wieku. Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek, 476 p. [in Polish].

34. Franz, M. (2012). Wojskowosc Kozaczyzny Zaporoskiej w XVI-XVII wieku. Geneza i carakter. Torun: Adam Marszalek, 229 p. [in Polish].

35. Franz, M. (2019). Listy hetmanskie rodu Potockich. Tom 1. Korespondencja Mikolaja Potockiego. Hetman polny koronny 1637 - 1646. Hetman wielki koronny 1646-1651. Krakow: DiG, 435 p. [in Polish].

36. Kaczmarczyk, J. (1988). Bohdan Chmielnicki. Wroclaw, 1988. (R. V: Pod carskim berlem), 269 p. [in Polish].

37. Kaczmarczyk, J. (2007). Bohdan Chmielnicki. Wroclaw, Warszawa, Krakow: Zaklad Narodowy imienie Ossolinskich Wydawnicwo, 285 p. [in Polish].

38. Kroll, P., Nagielski, M & Wagner M (2010). Hetmani zaporoscy w sluzbie krola i Rzeczypospolitej. Zabrz: Inforteditions, 456 p. [in Polish].

39. Krzqstek, T., Majewski, W., Nagielski M. & Storozenko 1. (1999). Zolte Wody - 1648. Warszawa: DOT, 306 p. [in Polish].

40. Milewski, D. (2001). Kryzys wojskowosci polskiej na przykladzie kampanii zwanieckiej Jana Kazimierza. Barok. (R. VIII. (1) 15), 95-109. [in Polish].

41. Mironowicz, A. (1997). Prawoslawie i unia za panowania Jana Kazimierza. Bialystok, 328 p. [in Polish].

42. Mironowicz, А. (1998). Metropolita Jozef Nielubowicz Tukalski. Bialystok, 62 p. Available at: https://kamunikat.org/download.php?item=451-1.pdf. [in Polish].

43. Mironowicz, A. (2001). Kosciolprawoslawny w dziejach dawnej Rzeczypospolitej. Bialystok, 149-153. [in Polish].

44. Nagielski, M. (1999). Relacje wojenne z pierwszych lat walkpolsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu Ogniem i mieczem (1648 - 1651). Warszawa: Viking, 430 p. [in Polish].

45. Podhorodecki, L. (2011). Kozacy Zaporoscy. Czy Polska stworzyla Ukraine? Warszawa: Bellona, 184 p. [in Polish].

46. Prus, E. (2003). Hulajpole. Burzliwe dzieje Kresow Ukrainnych (od slowian- skiego switu do Cudu nad Wislq, Atla 2). Wroclaw, 421 p. [in Polish].

47. Romanski, R. (1994). Beresteczko 1651. Warsawa: Bellona, 224 p. [in Polish].

48. Romanski, R. (1999). Kozaczyzna. Warszawa: Bellona, 216 p. [in Polish].

49. Romanski, R. (2004). Kozaczyzna. Warszawa: Bellona, 216 p. [in Polish].

50. Romanski, R. (2005). Wojny kozackie. Warszawa: Bellona, 248 p. [in Polish].

51. Romanski, R. (2012). Wojny kozackie. Warszawa: Bellona, 248 p. [in Polish].

52. Serczyk, W.A. (1998). Na plonqcej Ukrainie Dzieje Kozaczyzny 1648 - 1651.

53. Warszawa: Ksiazka i Wiedza, 380 p. [in Polish].

54. Serczyk, W.A. (1999). Na plonqcej Ukrainie Dzieje Kozaczyzny 1648 - 1651. Warszawa: Ksiazka i Wiedza, 380 p. [in Polish].

55. Serczyk, W.A. (2007). Na plonqcej Ukrainie Dzieje Kozaczyzny 1648 - 1651. Warszawa: Ksiqzka i Wiedza, 380 p. [in Polish].

56. Sledzinski, K. (2005). Zbaraz 1649. Warszawa: Bellona, 159 p. [in Polish].

57. Topolski, J. (1992). Historia Polski od czasow najdawniejszych do 1990 roku.

58. Warszawa; Krakow: Oficyna Wydawn. Polczek, 344 p. [in Polish].

59. Topolski, J. (1999). Polska w czasach nowozytnych. Od srodkowoeuropejskiej potegi do utraty niepodleglosci (1501-1795). Poznan: Nauk. Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza, 943 p. [in Polish].

60. Wasilewski, D. (2016). Hetman wielki koronny Mikolaj Potocki - hetman zhanbiony? Warszwa: Prohibita, 256 p. [in Polish].

61. Wisner, H. (1995). Krol i car. Rzeczpospolita i Moskwa w XVI i XVII wieku. Warszawa, R.: Zerwany pokoj. 140 p. [in Polish].

62. Wojcik, Z. (1989). Woiny kozackie w dawnei Polsce. Krakow: Copyriht by Kajowa Agenja Wydawnicza, 80 p. [in Polish].

63. Wojcik, Z. (1991). Wielkie Ksiestwo lietewskie wobec Swecji, Rosji i powstan kozackich. Preglad Wschodni. Warszawa, (T. I. Z. 3), 578-579. [in Polish].

64. Wojcik, Z. (1997). Jan Kazimierz Waza. Wroclaw: Ossolineum, 246 p. [in Polish].

65. Wojcik, Z. (2004). Jan Kazimierz Waza. Wroclaw: Ossolineum, Wyd. 2, 274 p. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru