Євроінтеграційні зусилля Хорватії в 2005-2006 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Євроінтеграційні зусилля Хорватії в 2005-2006 рр.

Горопаха С.В., Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У статті розглядаються особливості відносин між Хорватією та ЄС у 2005-2006 рр. у контексті реалізації цією балканською країною свого євро інтеграційного курсу. Зокрема, увагу приділено зусиллям влади Хорватії щодо започаткування перед вступних переговорів із Європейським Союзом. У цьому зв'язку наголос зроблено на окремих проблемних питаннях співпраці Хорватії з Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії, неврегульованість яких вiдтермiнувала офіційний старт перед вступного діалогу, і на зусиллях влади цієї країни з їхнього врегулювання. У статті проаналізовано органiзацiйну структуру переговорного механізму Хорватії, створеного з метою виконання всього комплексу заходів, передбачених перед вступними переговорами. Виокремлено також важливі здобутки Хорватії в переговорному процесі з Європейським Союзом, зокрема поступ країни в досягненні відповідних критеріїв Європейського Союзу.

Ключові слова: Хорватія, Європейський Союз, європейська інтеграція, переговори про членство, гармонізація законодавства, Міжнародний трибунал для колишньої Югославії.

Евроинтеграционные усилия Хорватии в 2005-2006 гг.

В статье рассматриваются особенности отношений между Хорватией и Европейским Союзом в 2005-2006 гг. в контексте реализации этой балканской страной своего евроинтеграционного курса. В частности, внимание уделено усилиям властей Хорватии, чтобы начать предвступительные переговоры с ЕС. В этой связи акцент сделан на отдельных проблемных волосах сотрудничества Хорватии с Международным трибуналом для бывшей Югославии, неурегулированность которых отложила официальный старт предвступительного диалога, а также усилий власти этой страны по их урегулированию. В статье проанализирована организационная структура переговорного механизма Хорватии, созданного с целью выполнения всего комплекса мероприятий, предусмотренных предвступительными переговорами. Выделены также важные достижения Хорватии в переговорном щюцессе с ЕС, в частности, продвижение страны в достижении соответствующих критериев ЕС.

Ключевые слова: Хорватия, Европейский Союз, европейская интеграция, переговоры о членстве, гармонизация законодательства, Международный трибунал для бывшей Югославии.

Euroрean integration efforts of Croatia in 2005-2006

This article analyzes the key asрects of the Croatia - Euroрean Union relations in 2005-2006, which moved this Balkan country closer to imрlementing its Euroрean integration course. Рarticular attention is рaid to efforts of the Croatian authorities to launch the рre-accession negotiations with the Euroрean Union, as well as factors that had a direct imрact on the Euro-integration dialogue between Croatia and the Euroрean Union. In this context, emрhasis is рlaced on рroblems in cooрeration between the Reрublic of Croatia and the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia, which рostрoned the official launch of the рre-accession negotiations with the Euroрean Union, and measures taken by the Croatian authorities to settle them. The article analyzes the organizational structure of the Croatian negotiating mechanism, which were established in order to imрlement the whole comрlex of measures envisaged by the рre-accession negotiations. Significant achievements of Croatia in the negotiation рrocess with the Euroрean Union are highlighted, in рarticular, country's рrogress in meeting the Euroрean Union criteria.

Key words: Croatia, Euroрean Union, Euroрean integration, membershiр negotiations, harmonization of legislation, International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia.

Постановка проблеми

Республіка Хорватія (далі - РХ) після розпаду Федеративної Республіки Югославія та проголошення незалежності в 1991 р. пройшла тернистий шлях до набуття членства в Європейському Союзі (далі - ЄС) 1 липня 2013 р. Цей шлях супроводжувався війною за незалежність (1991-1995 рр.), перебудовою економічної моделі розвитку на ринкові засади, урегулюванням територіального спору зі Словенією та необхідністю активної співпраці з Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії (далі - МТКЮ). Величезним здобутком Хорватії на євро інтеграційному шляху стала гармонізація законодавства країни з правовим доробком ЄС, інституційне будівництво, реформування системи державного управління, а також європеїзація хорватського суспільства та свідомості громадян.

Для Хорватії набуття повноправного членства в ЄС, без сумніву, стало величезним досягненням, особливо тому, що країна мала подолати залишки постсоціалістичного та пост конфліктного стану. Інтеграція в ЄС не лише змінила позицію країни в регіоні, але й також трансформувала суспільство через процес реформ у всіх сферах, зокрема в судовій системі, боротьбі з організованою злочинністю та корупцією. Досвід європейської інтеграції Хорватії розглядається автором як найбільш показовий приклад імплементації євро інтеграційної стратегії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняній історичній науці проблема європейської інтеграції Хорватії не стала предметом спеціального комплексного дослідження. Науковці спрямовували свої зусилля на вивчення лише окремих аспектів цієї теми. У цьому контексті варті уваги праці М. Нагірного, Є. Кузнєцова, І. Боровець, Т Павлюк. Узагальнене розуміння політики розширення ЄС, роботи його інституцій і особливостей його правової системи дають у своїх роботах В. Копійка, Р Буряк і О. Гупало, І. Грицяк та ін.

Дослідження хорватських науковців відкривають ширші можливості для дослідження теми євроінтеграційного шляху Хорватії. Передусім, тут слід виокремити праці І. Голдштейна, Б. Ґрідіча, Д. Йовича, К. Отт, Б. Царатана, З. Петака, В. Самарджії, Н. Блануші.

Постановка завдання

Метою статті є аналіз основних історичних подій у відносинах між РХ та ЄС у 2005-2006 рр., які наблизили цю балканську країну до реалізації нею свого курсу на європейську інтеграцію.

Виклад основного матеріалу дослідження

Правову основу для набуття Хорватією членства в ЄС заклала підписана у 2001 р. Угода про стабілізацію й асоціацію. У лютому 2003 р. Хорватія подала заявку на членство в ЄС, а вже в червні 2004 р. отримала статус кандидата на членство в Євросоюзі [1]. На цьому тлі влада країни прагнула якнайшвидше розпочати перед вступні переговори з ЄС.

Торкаючись проблеми відносин між Хорватією та ЄС у 2005-2006 рр., слід зазначити, що цей період став переломним у контексті реалізації Хорватією своєї євро інтеграційної стратегії. У цьому контексті вбачається доцільним виокремити деякі події.

У січні 2005 р. за результатами другого туру президентських виборів упевнено переміг чинний глава держави С. Месич (65,93% голосів виборців), який продовжив реалізацію курсу країни на євроінтеграцію [2].

Водночас слід зазначити, що цей період характеризувався певним «гальмуванням» процесів у євро інтеграційній сфері з огляду на неналежний рівень взаємодії Хорватії з МТКЮ (передусім це стосувалося питання довкола хорватського генерала А. Готовіни). Так, результати засідання Європейської Комісії 31 січня 2005 р. засвідчили, що якщо Хорватія не доведе повну співпрацю з Міжнародним трибуналом, складно буде говорити про початок вступних переговорів із ЄС [3, с. 1714].

На цьому тлі з метою лобіювання власних інтересів уряд Хорватії активізував діалог із країнами - членами Євросоюзу, а також Болгарією й Румунією у сфері обміну досвідом на євро інтеграційному шляху. Для запевнення представників країн - членів ЄС у повній співпраці з Гаагою на початку березня 2005 р. президент Хорватії С. Месич, прем'єр-міністр І. Санадер і спікер Хорватського сабору В. Шекс направили до Європейської Комісії відкритого листа з вичерпною інформацією про дії хорватської влади, спрямовані на пошук генерала А. Готовини, а також аналіз ситуації та можливих антиєвропейських процесів у Хорватії в разі відкладення передвступних переговорів із ЄС [4, арк. 41-42].

Однак, незважаючи на це, 8 березня 2005 р. Головний прокурор МТКЮ К. дель Понте передала до ЄС доповідь, у якій ішлося про незадовільну співпрацю хорватської сторони з Трибуналом. Посилаючись на висновки К. дель Понте, Рада міністрів із загальних питань і з питань зовнішніх відносин ЄС на своєму засіданні 16 березня 2005 р. у Брюсселі прийняла рішення відкласти початок переговорів із Хорватією, які, за результатами засідання Європейської Ради в грудні 2004 р., було заплановано на 17 березня 2005 р. Водночас Рада дала позитивний сигнал Хорватії: було затверджено рамки передвступних переговорів, а також підтверджено готовність ЄК у будь-який момент розпочати діалог у разі доведення Хорватією повної співпраці з МТКЮ [5].

Із метою моніторингу рівня взаємодії хорватської сторони з Гаазьким трибуналом у кінці березня 2005 р. Європейська Рада створила робочу групу з перевірки результатів співпраці РХ із МТКЮ, до складу якої увійшли Генеральний секретар Ради ЄС і Верховний представник із загальної зовнішньої політики й політики безпеки Х. Солана, Комісар із питань розширення О. Рен і представники Люксембургу, Великобританії й Австрії. У цьому контексті перше засідання групи, яке відбулося в квітні 2005 р., де було заслухано відповідний звіт Хорватії щодо вжитих кроків у взаємодії з Трибуналом, не принесло для неї необхідних результатів [6].

Усвідомлюючи важливість ситуації та позицію ЄС, влада Хорватії значно активізувала діяльність із метою запевнення представників ЄС у належному рівні співпраці з МТКЮ. Так, на початку травня 2005 р. прем'єр-міністр Хорватії І. Санадер передав Головному прокурору МТКЮ К. дель Понте та керівникам зовнішньополітичних відомств країн - членів ЄС стратегічний план уряду РХ, який включав низку заходів для затримки й передачі А. Готовини до Гаазького трибуналу. Хід реалізації урядового плану, який К. дель Понте особисто перевірила під час свого відвідання Загреба на початку червня того ж року, знайшов своє відображення в її листі на адресу головного дипломата Люксембургу Ж. Асселборна. У документі зазначалося, що початок переговорів Хорватії з ЄС можливий лише восени 2005 р., оскільки для доведення повної співпраці з МКТЮ хорватській стороні потрібно щонайменше декілька місяців. Висновки засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС, яке проходило в Брюсселі 18 липня 2005 р., констатували на той момент відсутність необхідного рівня прогресу, який би надав Хорватії можливість розпочати передвступні переговори з ЄС [7, арк. 49].

Із метою залучення максимальної підтримки своїх євроінтеграційних прагнень і лобіювання власних інтересів хорватськими посадовцями було зроблено низку візитів до країн - членів Євросоюзу, які активно виступали за приєднання Хорватії до європейського клубу.

Результатом реалізації комплексу урядових заходів та інтенсивного діалогу з високопосадовцями країн - членів ЄС стала позитивна оцінка Головного прокурора К. дель Понте рівня співробітництва Хорватії з Трибуналом, яка була надана нею 3 жовтня 2005 р. в ході представлення свого чергового звіту на засіданні Робочої групи з оцінки хорватського співробітництва з Гаагою. З урахуванням цього висновку Рада ЄС того ж дня прийняла рішення про офіційний початок переговорів щодо вступу Хорватії до ЄС [8].

У практичному плані переговори Хорватії щодо вступу до ЄС розпочалися 20 жовтня 2005 р. з процедури «скринінгу» (зсгеепіпд) - оцінки рівня гармонізації законодавства Хорватії з нормами ЄС. Зазначена процедура розпочалася з розгляду законів про наукову та дослідницьку діяльність, що стали першими з 35 розділів, які потрібно було переглянути для отримання цією балканською країною статусу повноправного члена Євросоюзу [9, с. 147].

Із метою виконання всього комплексу заходів, передбачених передвступними переговорами, а також беручи до уваги необхідність забезпечення належного рівня адміністративних можливостей як у Хорватії, так і в ЄС, було прийняте рішення щодо створення індивідуальної структури переговорів для забезпечення їхньої прозорості, якості й ефективності, одночасно підтримуючи дидактичну цінність процесу.

У цьому контексті Сабор Хорватії ще 19 січня 2005 р. ухвалив Декларацію про основні принципи переговорів щодо повноправного членства Республіки Хорватії в Європейському Союзі та створив робочий парламентський орган - Національний комітет із моніторингу переговорів щодо вступу Хорватії до Європейського Союзу [10]. Рішенням Уряду Хорватії від 7 квітня 2005 р. було визначено організаційну структуру та персональний склад переговорної команди Хорватії щодо вступу країни в ЄС [11]. Отже, вбачається доцільним детально розглянути її структуру й основні функції.

Державна делегація Республіки Хорватія з переговорів щодо вступу Республіки Хорватії до Європейського Союзу (Державна делегація) проводила прямі політичні переговори з ЄС і відповідала за успіх переговорів щодо всіх переговорних розділів. Державна делегація була підзвітна уряду Хорватії та діяла згідно з керівними принципами переговорів, прийнятими урядом країни, а також згідно з висновками Координаційного комітету з приєднання Республіки Хорватія до Європейського Союзу. Очолював Державну делегацію віце-прем'єр-міністр - міністр закордонних справ та європейської інтеграції, а також його заступник - Головний переговорник.

Головний переговорник мав два офіси: один - у структурі МЗСЄІ РХ та інший - у складі Місії Хорватії до ЄС і був рівною мірою присутнім як у Загребі, так і в Брюсселі.

Координаційна рада з питань приєднання Республіки Хорватії до Європейського Союзу (Координаційна рада) була міжвідомчим робочим органом уряду Хорватії, який обговорював усі питання, пов'язані з переговорами про приєднання країни до Європейського Союзу. Цей орган, який очолював глава Державної делегації, складався з віце-прем'єр-міністрів і міністрів уряду Хорватії, а також Головного переговорника як члена Ради за статусом.

Переговорна група зі вступу Республіки Хорватії до Європейського Союзу (Переговорна група) була відповідальною за проведення переговорів на експертному та технічному рівнях щодо всіх переговорних глав з інституціями та державами - членами ЄС. Очолював групу, яка складалася з 15 осіб, Головний переговорник. Слід зазначити, що членами Групи були не тільки державні службовці, але й експерти з неурядового сектора, зокрема наукового та бізнесового. За своїми функціями члени групи відповідали за реалізацію завдань, що виникали в процесі переговорів із ЄС.

Робочі групи з підготовки переговорів щодо окремих глав cоmmunаutаіrе (Робочі групи) брали участь в аналітичному розгляді й оцінці гармонізації законодавства Республіки Хорватія з cоmmunаutаіrе («скринінг»); у розробленні проектів пропозицій до переговорних позицій; у діалозі з органами державної влади чи іншими органами, які були визначені як компетентні органи для окремих глав cоmmunаutаіrе, і координатором ЄС із відповідного органу. Робочі групи очолювали керівники, які здійснювали управління цими групами за погодженням із членом Переговорної групи, відповідальним за координацію конкретного переговорного розділу. До складу груп входили спеціалісти з підготовки переговорів по кожному окремому розділу переговорного процесу.

Секретаріат Переговорної групи виконував допоміжну функцію, яка полягала в наданні експертної, технічної й адміністративної допомоги Державній делегації, Переговорній групі та Робочим групам із метою підготовки переговорів щодо окремих глав.

Міністерство закордонних справ та європейської інтеграції (МЗСЄІ) було головним координуючим органом в уряді Хорватії на шляху до європейської інтеграції. У цьому контексті МЗСЄІ відповідало за моніторинг і координацію процесу переговорів про вступ Хорватії до ЄС; моніторинг виконання критеріїв членства в ЄС, координацію гармонізації правової системи Хорватії з правовою системою ЄС; координацію підготовки й моніторингу імплементації Національної програми Хорватії з приєднання до ЄС; координування діяльності органів державної влади з упровадження та виконання асциіз; координацію та моніторинг виконання Угоди про стабілізацію й асоціацію. Секретаріат Переговорної групи входив до організаційної структури хорватського зовнішньополітичного відомства.

Галузеві міністерства відповідали за впровадження правових норм ЄС у сферу своєї діяльності та виконання всіх інших зобов'язань, що випливали з переговорного процесу. У кожному органі державної влади було призначено Координаторів ЄС на рівні посадових осіб. Крім цього, із метою координації роботи у сфері євроінтеграції в кожному відомстві також були створені директорати чи департаменти з питань ЄС.

Окреме місце в процесі приєднання Хорватії до ЄС займав парламент країни - Хорватський сабор, до компетенції якого входили повноваження правового та політичного контролю над процесом інтеграції. Щорічно Сабор обговорював програму уряду щодо вступу в ЄС на кожен рік, тобто програму прийняття та впровадження cоmmunаutаіrе, а також приймав план щодо гармонізації законодавства Хорватії з ассщіз.

Важливим моментом у правовому забезпеченні переговорного процесу, узгодженні законодавчої бази Хорватії з правовим доробком ЄС була робота Спільного парламентського комітету Хорватія - ЄС. Засідання комітету відбувалися кожних півроку в Хорватії чи Брюсселі з метою перевірки стану досягнення Хорватією копенгагенських критеріїв.

Політичний контроль за ходом переговорів щодо вступу Хорватії до ЄС та забезпечення збалансованої роботи всіх гілок влади у сфері євроінтеграції здійснював спеціальний робочий орган - Національний комітет, який був створений 19 січня 2005 р. і функціонував до 2011 р. Національний комітет консультував представників усіх парламентських політичних партій, а його рішення приймалися консенсусом. Комітет також був майданчиком для консультацій і обговорень питань з євроінтеграційної проблематики між парламентськими партіями й урядом. Традиційно головою комітету обирався представник парламентської опозиції, що фактично забезпечувало вирішення всіх проблемних питань і об'єднувало різні політичні сили довкола стратегічної зовнішньополітичної мети - вступу країни до Євросоюзу.

Таким чином, наведена структура була робочим органом, який на належному рівні забезпечував проведення переговорного процесу між Хорватією і Євросоюзом від питань визначення політики ведення переговорів і до узгодження національного законодавства із вимогами ЄС.

У цьому контексті слід зазначити, що Переговорна група на чолі з Головним переговорником РХ В. Дробняком стала ключовим елементом у процесі переговорів РХ із ЄС і за своїм статусом займала проміжну ланку між урядом Хорватії й основними міністерствами й відомствами з питань забезпечення й організації переговорів [12, с. 1].

На тлі офіційного започаткування передвступного переговорного процесу з ЄС 14 жовтня 2005 р. Хорватський сабор приймає «Резолюцію про стратегічні керівні принципи переговорів між Республікою Хорватія та Європейським Союзом», де окреслює мету та засади, на яких будуватиметься діалог з ЄС [13]. Зокрема, документ визначає, що метою хорватських переговорів про вступ до Європейського Союзу є досягнення повного членства в ЄС, яке базуватиметься на принципах рівності, партнерства й солідарності між державами-членами, з одночасним збереженням і розвитком національної ідентичності Хорватії. Членство в ЄС, як ідеться в Резолюції, має бути досягнуте за найбільш сприятливих умов і в найкоротші терміни, а процес приєднання має відбуватися із застосуванням ЄС принципу індивідуального підходу до Республіки Хорватія.

У цьому контексті слід також виокремити рішучість Хорватського сабору, який у рамках своїх повноважень і співпраці з урядом і президентом Хорватії мав намір докласти значні зусилля, щоб до 2008 р. всі політичні, економічні, правові й інституційні критерії для членства Хорватії в Європейському Союзі були виконані, а сама країна досягла повної готовності до вступу до ЄС.

Із метою досягнення згаданих цілей своєю Резолюцією парламент Хорватії, серед іншого, закликав уряд країни до якнайшвидшого прийняття необхідних стратегічних на той час документів, зокрема Національного плану розвитку, Національної стратегії збалансованого регіонального розвитку, Стратегії розвитку сільських районів, Стратегії промислового розвитку та стратегій гармонізації законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, а також уживання нових заходів для перебудови хорватської економіки, особливо обробної промисловості, сільського господарства, сфер транспорту, туризму та послуг.

Кінець 2005 р. на хорватському євроінтеграційному шляху позначився також прийняттям 9 листопада Європейською Комісією позитивного Звіту щодо поступу Хорватії у 2005 р. [14]. Зокрема, у документі йдеться про вжиття Хорватією низки заходів із досягнення політичних критеріїв у сфері реалізації судової реформи, поліпшення статусу національних меншин, повернення біженців і регіонального співробітництва. Хорватський ринок оцінюється як функціональний (низька інфляція та стабільна валюта в результаті макроекономічної політики, спрямованої на збереження економічної стабільності) і готовий до конкурентоспроможності на європейському ринку, але за умов продовження ринкових програм реформ. Підкреслюється великий прогрес Хорватії у сфері вільного руху товарів, інформаційного суспільства, освіти та культури, а також зовнішньої політики, безпеки й оборони.

Водночас у Звіті також звертається увага на тодішні проблеми, такі, як важливість активізації антикорупційної діяльності, необхідність додатково спростити адміністрування в приватному секторі для створення компаній і прискорення процесу приватизації інших державних підприємств. Підкреслюється важливість посилення адміністративних і судових структур для ефективного впровадження європейських законів і стандартів.

У Звіті зазначається, що Європейська Комісія надала Хорватії 105 мільйонів євро для процесу вступу до Європейського Союзу у 2005 р., а 140 мільйонів євро планувалося виділити на наступний 2006 р.

На цьому тлі влада Хорватії активно продовжувала втілення євроінтеграційного курсу країни. Так, у грудні 2005 р. урядом країни було прийнято «Передвступну економічну програму на 2005-2007 рр.» [15], а вже на початку січня 2006 р. - чергову «Національну програму зі вступу Хорватії до ЄС на 2006 р.» [16]. Хорватський сабор у кінці січня 2006 р. прийняв «План гармонізації законодавства Хорватії з правом ЄС на 2006 рік», яким передбачалося прийняття 59 євроінтеграційних законів [17].

Зусилля влади Хорватії з реформування всіх сфер життя хорватського суспільства в напрямі набуття необхідних критеріїв ЄС знаходили своє позитивне відображення у висновках із боку ЄС. Зокрема, у рамках Ради ЄС із загальних питань і зовнішніх зносин (10-11 квітня 2006 р., Люксембург) відбулося засідання Ради стабілізації й асоціації з Хорватією, за результатами якого був позитивно оцінений процес реформування сфер юстиції, судочинства й адміністративного устрою, а також хід «скринінгу» законодавства Хорватії на відповідність законодавству ЄС [18].

15-16 червня 2006 р. у Брюсселі відбулося чергове засідання Європейської Ради, де було розглянуто прогрес, досягнутий у процесі оцінки відповідності національного законодавства Хорватії законодавству ЄС, а також початок переговорів про вступ країни до ЄС. За результатами заходу, серед іншого, Європейська Рада підтвердила європейську перспективу, надану країнам Західних Балкан, відзначила суттєвий прогрес, здійснений ними на шляху наближення до ЄС, а також привітала успішне втілення положень Комунікації Європейської Комісії «Західні Балкани на шляху до ЄС: консолідація стабільності та підвищення добробуту» [19].

Високу оцінку рівню проведення переговорів щодо узгодження внутрішнього законодавства Хорватії з правовим доробком Євросоюзу надав у кінці листопада 2006 р. Верховний комісар Єврокомісії з питань розширення О. Рен, перебуваючи з візитом у Хорватії. У цьому контексті повноправне членство в ЄС, на його думку, Хорватія могла б отримати вже до кінця 2000-х рр. [20].

У листопаді 2006 р. завершився процесу «скринінгу», і уряд Хорватії активно сфокусував свою діяльність на усуненні недоліків, що були виявлені в ході аналітичної оцінки законодавства РХ, і на продовженні передвступних переговорів із ЄС. Зокрема, ураховуючи схвалення Європарламентом темпів розвитку процесу входження РХ до Євросоюзу, керівництво Хорватії мало намір у 2007 р. вирішити якомога більше питань, пов'язаних зі вступом країни до ЄС, щоб уже у 2008 р. повністю завершити підготовку до набуття повноправного членства в ЄС.

хорватія євроінтеграційний трибунал переговорний

Висновки

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що євроінтеграційний курс Хорватії у 2005-2006 рр. характеризувався певним уповільненням процесів у цій сфері, що було пов'язано з неналежним рівнем взаємодії Хорватії з МТКЮ. Урегулювання цього питання відклало на сім місяців офіційний старт передвступних переговорів між Хорватією та ЄС.

Водночас цей період характеризується єдністю всіх гілок влади в контексті євроінтеграційного руху країни, що дозволило, на думку автора, не тільки здолати проблеми того періоду, але й закласти підвалини для подальшого поступу Хорватії в напрямі інтеграції в ЄС: визначення парламентом основних принципів переговорів щодо повноправного членства Хорватії в ЄС і створення урядом інституційного механізму для забезпечення ведення переговорів із ЄС.

Важливим сигналом стало підтвердження Європейською Радою європейської перспективи країн Західних Балкан, зокрема Хорватії, і відзначення нею суттєвого прогресу, здійсненого Хорватією на шляху наближення до ЄС.

Список літератури

1. Croatia on the Road to the Euroрean Union. Second edition. Ministry of Foreign Affairs and Euroрean Integration of the Reрublic of Croatia.

2. Izbori za рredsjednika Reрublike Hrvatske (02.01.2005). Drzavno izborno рovjerenstvo Reрublike Hrvatske.

3. Рavlakovic V. Croatia, the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia, and General Gotovina as a Рolitical Symbol. Euroрe-Asia Studies. 2010. Vol. 62. Iss. 10. Р. 1707-1740.

4. Загальноєвропейський процес (політичні аспекти). Заходи із включення до нього України. Взаємовідносини з Єврoсoюзoм (2005). Галузевий державний архiв Мiнiстcрства закoрдoнних справ. Ф. 1. Оп. 6. Cnр. 110/1. № 15400. 217 арк.

5. Рremijer Sanader zastuрnicima: Hrvatska treba Uniju і Unija treba Hrvatsku. Hrvatski Sabor.

6. Vukandin S. Evo kako smo рutovali u EU.

7. Загальнoєврoпейський nрouce (політичні аспекти). Заходи із включення до нього України. Взаємовідносини з Єврoсoюзoм (2005). Галузевий державний архiв Мiнiстерства закoрдoнних справ України. Ф. 1. Оп. 6. Cnр. 110/1. № 15400. 217 арк.

8. Negotiating framework for Croatia of 3 October 2005. The Euroрean Commission.

9. Гoрoпаха C. Основні віхи neрcroBoрiB Хoрватiї щодо вступу до Єврoпcйськoгo Союзу в 2005-2006 рр. Дні науки iCToрHUHoro факультету: матcрiали XI Мiжнарoднoї наукової студентів, аспiрантiв та молодих учених. Київ, 2018. С. 147-150.

10. Declaration on the Fundamental Рrinciрles of Negotiations on Full Membershiр of the Reрublic of Croatia in the Euroрean Union (19 January 2005). Рarliament of the Reрublic of Croatia.

11. Odluka o imenovanju clanova Drzavnog izaslanstva Reрublike Hrvatske za рregovore o рristuрanju Reрublike Hrvatske Euroрskoj uniji clanova рregovaracke skuрine za vodenje рregovora o рristuрanju Reрublike Hrvatske Euroрskoj uniji, voditelja radnih skuрina za рriрremu рregovora рo рojedinim рoglavljima рregovora - рravne stecevine Euroрske unije, clanova Ureda glavnog рregovaraca і clanova Tajnistva рregovaracke skuрine, NN 49/05. Vlada Reрublike Hrvatske.

12. Drobnjak V. Sрecificity of Croatia's Accession Negotiations and Imрlications for the EU Membershiр. Etudes Euroрeens. 2011, December.

13. Rezolucija o strategijskim odrednicama рregovora Reрublike Hrvatske s Euroрskom unijom. Narodne Novine.

14. Croatia 2005 Рrogress Reрort: Commission Staff Working Рaрer (SEC (2005) 1424). The Euroрean Commission.

15. Рred-рristuрni ekonomski рrogram 2005-2007. od 14 listoрada 2004. Ministarstvo Financija Reрublike Hrvatske.

16. Nacionalni рrogram Reрublike Hrvatske za рristuрanje Euroрskoj uniji - 2006. godina. Vlada Reрublike Hrvatske.

17. Рlan uskladivanja zakonodavstva Reрublike Hrvatske s рravnom stecevinom Euroрske unije za 2006. godinu od 27. sijecnja 2006. Narodne Novine.

18. 2nd meeting of the EU-CROATIA Stabilization and Association Council. Joint Рress Release. Council of the Euroрean Union.

19. Рresidency Conclusions of the Brussels Euroрean Council (15/16 June 2006). Council of the Euroрean Union.

20. Olli Rehn: Hrvatska u EU do kraja desetljeca. Рoslovni dnevnik.

Размещено на Allbest.ru