Могильник XII-XIII ст. Жванець на Дністрі за даними краніології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Могильник XII-XIII ст. Жванець на Дністрі за даними краніології

Долженко Ю.В.

Інститут археології Національної академії наук України

У статті розглядаються етнічні ознаки на людських черепах із давньоруського ґрунтового могильника Жванець, піднятих 1976 р. За даними краніометрії виявлено, що чоловіча серія зі Жванця характеризується мезокранною черепною коробкою. Абсолютні розміри висотного діаметра черепа великі. Вушна висота в межах великих розмірів, як і довжина основи черепа. Лобна кістка широка. Виличний діаметр середній. Верхня висота обличчя дуже мала. Відносна висота мезогнатного обличчя за верхньолицьовим індексом мала. Обличчя добре профільоване. Глибина ікловоїямки помірна. Орбіти помірно низькі. Носовий отвір середній.

За європейським масштабом, чоловіча серія характеризується помірним випинанням носових кісток щодо лінії вертикального профілю обличчя. Перенісся помірно високе. На базі типологіїВ.Д. Дяченка, визначено, що невелика чоловіча група подібніша до Ільменського краніологічного типу. Якщо класифікувати чоловіків із Жванця за Т.І. Алексєєвою, то ця серія здебільшого потрапляє до мезодоліхокранного типу з середньо широким обличчям (поляни чернігівські, переяславські, київські). Загалом за даними міжгрупового канонічного аналізу визначено статистичну подібність чоловічої серії зі Жванця до м. Новогрудки, Ярославля та Галича.

Жіночої група з с. Жванець має мезокранний, відносно широколиций краніологічний тип, до якого належать, згідно з класифікацією Т.О. Рудич, древлянки-волинянки, тиверці, східні хорватки (Галичина), полянки переяславські.

Ключові слова: краніометрія, Поділля, антропологія, археологія, Жванець, людський череп, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, урочище Щовб.

етнічна ознака жіночий чоловічий жванець

Dolzhenko Yu.V. ZHVANETS BURIAL FIELD OF 11th - 13th CENT. ON THE DNISTER ACCORDING CRANIOLOGICAL DATA

The article deals with ethnic features on human skulls from the ancient Russian burial field Zhvanets, found in 1976. According to the craniometry, it has been revealed that the male series from Zhvanets is characterized by a mesocranial skull box. Absolute dimensions of the skull diameter are large. Earsight is within the limits of large sizes as well as the length of the skull base. Skin bone is wide. Zygomatic diameter is average. The upper face height is very small. The relative height of the mesogonate face is small after the upper index. The face is well-profiled. The depth of the cervical fossa is moderate. Orbits are moderately low. Nasal hole is average. According to the European scale, the male series is characterized by moderate projections of the nasal bones relative to the line of the vertical face profile. The nasal bone is moderately high. On the basis of the typology of V. Dyachenko, it has been determined that a small male group is between the Ilmen and Polissya craniological types. When classifying men from Zhvanets according to T Alekseyeva, it has been denoted that this series, to a certain extent, falls into the mesodolichocranial type with a medium-wide face, where Polyanians of Chernigiv, Pereyaslav, and Kyiv are. In general, according to the data of the intergroup canonical analysis, the statistical similarity of the masculine series from Zhvanets to the cities of Novogrudka, Yaroslavl and Galych has been noted.

Women's group from Zhvanets is mesocranial, relatively wide-faced craniological type. According to the classification of T Rudych, it covers Drevlyany-Volyniany, Tyvertsi, Oriental Croats (Galicia), and Polya- nian Pereyaslav females. Based on morphology, female Zhvanets series differs from the male series despite mesocranial skull box. According to typological classification this series has wider face, narrow orbits.

Key words: craniometry, Podillya, anthropology, archeology, Zhvanets, human skull, Khmelnytsky region, Kamyanets-Podilskyi district, Shovb tract.

Постановка проблеми

етнічна ознака жіночий чоловічий жванець

Стародавній Жванець на Поділлі вперше згадується в історичних джерелах під 1432 р. [33, с. 157-158]. Дотепер на високому лівому березі р. Жванчик, над місцем злиття річок Жванчика й Кармелітки, височать руїни кам'яної Жванецької фортеці (замку), яку традиційно датують XV - XVII ст. [5, с. 116].

Пам'ятки давньоруського часу в селі Жванець Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. було виявлено в 1960-х рр. [26, с. 93]. 1974 р. під час роботи Подільської археологічної експедиції Державного історичного музею УРСР було відкрито могильник давньоруського часу в урочищі Щовб [29, с. 11-12]. Дослідження давньоруських пам'яток Жванця продовжив у 1975-1978 рр. Трипільський загін Дністровської новобудовної експедиції Інституту археології АН УРСР під керівництвом Т.Г. Мовші [30]. Загалом виявлені давньоруські пам'ятки включають поселення (городище?) в урочищі Загора, ґрунтовий могильник і напівземлянку в урочищі Щовб. Два останні археологічні об'єкти досліджувалися в 1974-1978 рр. за участю Г Бузян та О. Якубенко. Попередні повідомлення було опубліковано 1977 р. і 1987 р. [6, с. 46-47; 28, с. 340]. Інформацію про давньоруські пам'ятки Жванця та текстовий опис поховань ґрунтового могильника в ур. Щовб за звітом 1976 р. опублікував 2006 р. С.П. Маярчак [27, с. 31, 44, 57-58.].

Площа Жванецького ґрунтового могильника, визначена по крайніх похованнях, становить 645 кв. м (45^15 м). За основними виразними ознаками (надзвичайна бідність, присутність подвійних і потрійних поховань, рядове розміщення поховань, наявність кам'яних подушок) його можна віднести до типових для Галицько-Волинської Русі з розвинутим християнським обрядом [4, с. 153-154]. Найближчою аналогією за даними Г.М. Бузян і О.О. Ратича є могильник у с. Копа- чинці Чернелицького району Івано-Франківської обл., який дослідив О.О. Ратич [37, с. 25-26].

Постановка завдання. Засвідчене археологічно перекривання двома похованнями могильника (пох. 27, 28) решток давньоруської напівземлянки вказує на певний часовий інтервал у функціонуванні виробничої споруди та могильника на Щовбі. Разом з особливостями поховального обряду, стратиграфією, виявленими уламками гончарного посуду, цей факт є одним з основних аргументів для порівняно пізнього датування могильника ХІІ - ХІІІ ст. [5, с. 116-126].

Виклад основного матеріалу дослідження

У роботі було досліджено 14 черепів (8 чоловічих і 6 жіночих) із ґрунтового могильника: розкопки Т.Г. Мовші [28, с. 340-341; 30] та Г.М. Бузян 1976 р. [5, с. 116-126].

Стать похованих визначав П.М. Покас [26, с. 468], однак поховання 10 автор назвав чоловічим. Також науковець дослідив матеріал за даними краніометрії, але завчасна смерть не дала змоги опублікувати матеріал. Черепи, які підняла Т.Г. Мовша [29], повторно виміряв автор статті за стандартною краніометричною методикою. За Р. Мартіном [49] указано нумерацію ознак, а назомалярний і зигомакси- лярні кути горизонтального профілювання обличчя вираховувалися за допомогою номограми [1, с. 55]. Краніометричну точку лямбда визначено за методом, який розробили Л.Г.Д. Бакстон і Г.М. Морант [47, р. 19-47]. При інтерпретації даних використано комп'ютерні програми Б.О. та О.Г. Козінце- вих, створені 1993 р. [44, с. 461], а також програму, яку створив А.В. Громов (1996 р.).

Краніометрична характеристика чоловічої серії з восьми черепів. Збереженість кісток мозкового відділу здебільшого задовільна. Лицьова частина збереглася дещо гірше. Черепи характеризуються товстими кістками склепіння та помірною масивністю. Розвиток рельєфу добрий: надперенісся в середньому можна оцінити у 2,5 бала, надбрівні дуги - в 1,6 бала, зовнішній потиличній горб - у 1,6 бала. Соскоподібні відростки (2,1 бала) в середньому помірних розмірів і зі сплощеною вершиною.

Чоловіча серія характеризується помірною довжиною та шириною черепа і складається з одного доліхокранного (поховання 15), п'ятьох мезокранних (поховання 4, 8, 10, 19, 21), трьох брахікранних черепів (поховання 17, 18 та 26), в середньому, за черепним індексом (78,1), вона мезокранна. Абсолютні розміри висотного діаметра черепа великі. За відносною висотою за першим висотно-поздовжнім показником вибірка складається з трьох середньо високих (орто- кранних) і трьох високих (гіпсікранних) черепів, у середньому серія гіпсікранна (Табл. 1).

За другим висотно-поперечним індексом чоловіча вибірка складається з трьох середніх (метрі- окранних) і трьох високих (акрокранних) черепів. Низьких категорій (тайпенокранних) не виявлено. В середньому, за другим висотно-поперечним індексом, серія метріокранна. Вушна висота в межах великих розмірів, як і довжина основи черепа. Горизонтальна окружність через краніометричну точку офріон великих розмірів (табл. 1).

Лобна кістка широка. Ширина лоба за лобно- поперечним індексом потрапляє до помірної категорії. Виличний діаметр, який вдалося виміряти на чотирьох чоловічих черепах, в середньому помірний. Верхня висота обличчя, визначена за трьома черепами, потрапляє до малої категорії розмірів. При цьому відносна висота обличчя за верхньолицьовим індексом (48,0) характеризується як низька (еуріен). Загальний кут обличчя в серії зі Жванця становить 83,8° і вказує на мезогнатність. До ознак, які характеризують сплощеність лицьового відділу та використовуються на краніологічному матеріалі для діагностики расових типів першого порядку, належать назомалярний і зигомаксилярний кути горизонтального профілювання [1, с. 55]. У чоловічій серії Жванець ці кути мають малі розміри (відповідно 138,8° і 120,1°), що свідчить про різко профільоване обличчя. Водночас глибина іклової ямки в середньому помірна (-4,8).

Мала висота і ширина орбіт зумовлюють помірний орбітний індекс (від максилофронталь- ної точки), що вказує на помірно низькі орбіти (мезоконхія). Носовий отвір чоловічої серії характеризується малою шириною та висотою, носовий індекс (49,4) свідчить про помірну ширину носа (мезоринія). Різноманітні способи визначити випинання носової ділянки, серед яких основними є вимірювання кутів випинання носа й вирахування симотичного та дакріального індексів, а також балова характеристика передньоно- сової ості, пов'язані між собою і зазвичай дають узгоджені величини, але при цьому мають і самостійне значення, тому що характеризують різні морфологічні елементи цієї ділянки обличчя.

Таблиця 1 Середні розміри та індекси чоловічих черепів з давньоруського могильника Жванець на Дністрі

M - середня арифметична величина, n - кількість випадків, о - середнє квадратичне відхилення, m (M) - похибка середньої арифметичної величини, ms - похибка середнього квадратичного відхилення. * перевищує стандартні величини середнього квадратичного відхилення.

Таблиця 2Середні розміри та індекси жіночих черепів з давньоруського могильника Жванець на Дністрі

Таблиця 3Краніологічні чоловічі та жіночі серії, що використовувались для порівняльного аналізу

За європейським масштабом, чоловіча серія характеризується помірним випинанням носових кісток щодо лінії вертикального профілю обличчя (27,0°). Передня носова ость у серії випнута добре (4,3 бала) за П. Брока [48]. Перенісся помірно високе за симотичним, і високе за дакріальним індексом. Серія дуже мала, тому описані ознаки можна вважати попередніми. Специфічними є розміри поховання 10, які впливають на всю групу (дуже низьке обличчя та мала висота носа).

На базі типології В.Д. Дяченка [18, с. 151-166] визначено, що невелика чоловіча група подібніша до Ільменського краніологічного типу. Якщо класифікувати чоловіків зі Жванця за ТІ. Алексєєвою [2, с. 67], серія потрапляє до мезодоліхокранного типу з середньо широким обличчям (чернігівські, переяславські та київські поляни).

Жіноча серія з урочища Щовб [5, с. 117] у с. Жванець складається з 5 черепів і їх фрагментів (дуже фрагментовано 25 поховання) і характеризується грацильністю. Горизонтальна окружність черепів через краніометричну точку офріон за абсолютними розмірами - помірна (табл. 2).

Чоло переважно прямої форми, широке за абсолютними розмірами і за лобно-поперечним індексом. Широтний лобний покажчик лоба потрапляє до категорії середніх величин. Потилиця широка, помірно випнуте і переважно має відносно овальну форму. Жіночі черепи в середньому, за формою черепної коробки, характеризуються мезокранією (індекс 77,0). Поздовжній діаметр великих розмірів. Поперечний діаметр за європейськими стандартами середній. Висотний діаметр черепної коробки малий. Відносна висота черепів у цілому за висотно-поздовжнім покажчиком середня (ортокранія), а за висотно- поперечним індексом - низька (тайпенокранія).

Обличчя широке, на межі з помірними формами. Верхня висота обличчя мала, таким чином, верхньолицевий індекс (46,4) вказує на широке обличчя (еуріен). Довжина основи обличчя потрапляє до категорії дуже малих розмірів. Загальний лицьовий кут свідчить про добре випинання обличчя у вертикальній площині, тобто воно ортогнатне. Горизонтальне профілювання обличчя в середньому послаблене як на верхньому рівні, так і на середньому. Орбіти помірної ширини й дуже малої висоти, за покажчиком низькі - хамеконхія. Носовий отвір характеризується малою висотою та помірною шириною, носовий індекс підпадає потрапляє до широкої категорії розмірів (хамери- нія). Випинання носа слабке. Перенісся низьке. Глибина іклової ямки на жіночих черепах помірна.

Щодо жіночої групи, то жінки зі Жванця мають мезокранний, відносно широколиций краніологічний тип, до якого належать, згідно з класифікацією Т.О. Рудич, древлянки-волинянки, тиверці, східні хорватки (Галичина), переяславські полянки [41]. Винятком є широкий ніс, але слід ураховувати дуже малу кількість черепів.

Міжгруповий аналіз. Для виявлення основних напрямів етногенетичних зв'язків давньоруської палеопопуляції з с. Жванець і визначення її місця в системі антропологічних типів Київської Русі X - XIII ст., застосовувався міжгруповий багатовимірний аналіз методом канонічного аналізу [9, с. 212-229]. Залучалися 13 ознак і один індекс: поздовжній,поперечнийівисотнийдіаметричерепа (b-br), найменша ширина лоба, виличний діаметр, висота обличчя, висота й ширина орбіт, висота й ширина носа, назомалярний і зигомаксилярний кути, симотичний індекс і кут випинання носа.

Для порівняльного матеріалу залучені дані 48 чоловічих краніологічних серій II тис., які досліджували різні вчені (Табл. 3), а саме: 22 групи з давньоруських міст: Галич, Возвягель, київська серія з вул. Паторжинського, а також м. Переяслав-Хмельницький [38, с. 400-406; 39, с. 119-124; 40, с. 794-803; 41, с. 123]; Вита- чів [3, с. 73-86], Смоленськ, Київ-1, Стара Рязань [2, с. 122-125]; Путивль [35, с. 181-212]; Юр'їв [32, с. 137], Києво-Печерська лавра [17, с. 151-166]; Новогрудка [43, с. 99]; Верхній Київ, Гора Щека- виця у Києві [23, с. 40]; Псков; Стара Ладога [45, с. 14-17, 84]; Ярославль [8, с. 206]; Чернігів [10, с. 46-81], Погориння (Дорогобуж і Пересо- пниця) [15, с. 165-190], Любеч [10, с. 46-81].

Сільське населення та дружинні поховання представлені матеріалами з 21 східнослов'янського могильника: київські поляни, кривичі (смоленські, тверські, ярославські, костромські, володимир- ські), в'ятичі, радимичі, дреговичі, новгородські словени [2, с. 123; 3]; Шестовиця [20, с. 37-47]; Монастирок [35, с. 135-137]; Григорівка, Бучак [22, с. 67-80]; хут. Зелений Гай [11, с. 43-55; 36]; Бранешти, Василів [7, с. 96-111]; Бегунці [46, с. 74-105]; Південно-Східне Приладожжя [45, с. 15-16]; збірні групи Брестської та Гродненської обл. яких ототожнюють з західною гілкою дреговичів [24, с. 146-147]; Кам'яне [18, с. 9-13]; Липове [13, с. 122-143]; Желні [16, с. 3-22]; сіверяни [14, с. 122-143]; Гущин [21, с. 209]; Автуничі [12, с. 79-97; 19, с. 76-78; 31, с. 20-22];полоцькі кривичі [42, с. 33-38].

За I канонічним вектором (КВ) (22,1% загальної дисперсії) чоловічі черепи з с. Жванець (рис. 1), які отримали помірні додатні значення вектора (0,207), подібні до Липового (0,241), Галича (0,274) і меншою мірою Новогрудки (0,388) та Ярославля (0,157).

На розподіл серій за цим КВ (Табл. 4) найбільше вплинули такі ознаки: виличний діаметр(0,616), висота носа (0,445), найменша ширина лоба (0,478), кут випинання носових кісток (0,922).

Рис. 1. Розташування 49 чоловічих груп із Київської Русі в просторі I і II КВ за даними краніометрії. Київ-1

Таблиця 4 Коефіцієнти кореляцій I--III КВ серед 49 чоловічих груп X - XIII ст. з території Київської Русі

За головною компонентою (ГК) II (15,3% загальної дисперсії) відзначається подібність досліджуваної групи, яка отримала великі від'ємні значення (-0,707), до м. Новогрудки (-0,714), Верхнього Києва (-0,760) та меншою мірою Гри- горівки (-0,566). На розподіл серій вплинули довжина черепної коробки (-0,519), ширина носа (0,293), орбіт (0,547) і висота орбіт (0,212). За ГК III (11,5% загальної дисперсії) основні роз'єднавчі ознаки такі: поперечний (0,743) і висотний діаметр черепної коробки (0,436), висота обличчя (0,240), назомалярний (0,602) і зиго- максилярний (0,402) кути обличчя, симотичний індекс (-0,287). Проявляється схожість досліджуваної серії, яка отримала великі додатні значення вектора (0,823), до Ярославля (0,819)і новгородських словен (0,872). За даними міжгрупового канонічного аналізу відзначено статистичну подібність чоловічої серії зі Жванця до м. Новогрудка, Ярославля та меншою мірою Галича.

Висновки

Проведений аналіз дає змогу зробити певні узагальнення. За даними краніометрії виявлено, що чоловіча серія ХІІ - ХІІІ ст. зі Жванця характеризується мезокранною черепною коробкою. Абсолютні розміри висотного діаметра черепа великі. Вушна висота в межах великих розмірів, як і довжина основи черепа. Лобна кістка широка. Виличний діаметр середній. Верхня висота обличчя дуже мала. Відносна висота мезогнатного обличчя за верхньолицьовим індексом мала. Обличчя добре профільоване. Глибина іклової ямки помірна. Орбіти помірно низькі. Носовий отвір середній. За європейським масштабом, чоловіча серія характеризується помірним випинанням носових кісток щодо лінії вертикального профілю обличчя. Перенісся помірно високе.

На базі типології В.Д. Дяченка визначено, що невелика чоловіча група більш подібна до Ільменського краніологічного типу. Якщо класифікувати чоловіків зі Жванця за Т.І. Алексєєвою, ця серія, певною мірою, потрапляє до мезодоліхокранного типу з середньо широким обличчям, де перебувають поляни чернігівські, переяславські, київські. За даними міжгрупового канонічного аналізу відзначено статистичну подібність чоловічої серії зі Жванця до населення таких міських центрів як Новогрудка, Ярославль і меншою мірою Галич.

Жіноча група зі Жванця характеризується мезокранною черепною коробкою і належить до відносно широколицього краніологічного типу, до якого зараховані, згідно з типологічною класифікацією, древлянки-волинянки, тиверці, східні хорватки (Галичина), полянки переяславські. Морфологічно жіноча серія Жванця відрізняється від чоловічої попри мезокранну форму черепної коробки ширшим обличчям, вузькими орбітами, що і було доведено за даними типологічної класифікації.

Список літератури

1. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований. М. : Наука, 1964. 127 с.

2. Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян. М. : Издательство МГУ, 1973. 330 с.

3. Алексєєва Т.І. Антропологічний склад населення давньоруських міст // Матеріали з антропології України. К. : Наукова думка. Вип. 4. 1969. С. 73-86.

4. Аулих В.В. Погребальные памятники Галицкой земли // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. К. : Наук. думка, 1990. С. 153-154.

5. Бузян Г., Якубенко О. Могильник та поселення давньоруського часу в с. Жванець на Дністрі // Збірник матеріалів Археологія і фортифікація України. І Всеукраїнська науково-практична конференція Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський. 2014. С.116-126.

6. Бузян Г.М., Якубенко О.О. Пам'ятки давньоруського часу в селі Жванець // VII ПІКК (секція археології). Тези доповідей. Кам'янець-Подільський, 1987. С. 46-47.

7. Великанова М.С. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья. М. : Наука, 1975. С. 96-111.

8. Гончарова Н.Н. Формирование антропологического разнообразия средневековых городов: Ярославль, Дмитров, Коломна // Вестник антропологии. Научный альманах. М., 2011. Вып. 19. С. 202-216.

9. Дерябин В.Е. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов. М. : МГУ, биологический факультет, 2008. С. 212-229.

10. Долженко Ю.В. Антропологічний склад давньоруського Чернігова // Наукова збірка: Історична антропологія та біоархеологія України. К., 2014. С. 46-81.

11. Долженко Ю.В. Антропологічні матеріали з давньоруського курганного комплексу у хутора Зелений Гай // Археологія. № 2. К., 2013. С. 43-55.

12. Долженко Ю.В. Давньоруський комплекс Автуничі: за даними краніології // Ніжинська Старовина. Вип. 26 (29). Ніжин - К., 2018. С. 79-97.

13. Долженко Ю.В. Курганний могильник Липове ХІ - ХІІ століть за даними краніології // Історична пам'ять. 2017. Вип. 36. С. 122-143.

14. Долженко Ю.В. Нові краніологічні матеріали літописних сіверян X-XI ст. // Ніжинська Старовина. Вип. 22 (25). Ніжин - К., 2016. С. 19-41.

15. Долженко Ю.В., Прищепа Б.А. Антропологічні матеріали Х - ХІІІ ст. з Пересопниці // Вісник Інституту археології. Вип. 11. 2016.С. 165-190.

16. Долженко Ю.В., Прядко О.О. Населення давньоруського міста Желні за краніологічними матеріалами // Наукові записки з української історії. 2016. С. 3-22.

17. Дяченко В.Д. Антропологічний склад Києва і його околиці у середньовіччі (XI-XIII ст.) // Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984-1989. К. : Наукова думка, 1993. С. 151-166.

18. Дяченко В.Д., Покас П.М., Сухобоков О.В. Антропологические данные о составе древнего населения на территории Украины. К., 1984. С. 9-13.

19. Жаров Г.В. Округа селища Автуничи в 1-2 тыс. н. э. // Слов'яни і Русь у науковій спадщині Д.Я. Само- квасова. Чернігів, 1993. С. 76-78.

20. Зіневич Г.П. До антропології Шестовицького могильника // Матеріали з антропології України. К., 1962. Вип. 2. С. 37-47.

21. Коваленко О.Б., Половець В.М. Гущинське городище 11-13 ст. // Чернігівщина: енциклопед. довід. К., 1990.

22. Козак О.Д. Антропологічний склад та морфофізіологічні риси давньоруського населення Середнього Подніпров'я (за матеріалами могильника Григорівка) // Археологія. 2000. № 1. С. 67-80.

23. Козак О.Д. Кияни княжої доби // Біоархеологічні студії. К. : Академічна періодика, 2010. 396 с.

24. Коробушкина Т.Н., Саливон И.И. Сельское население Среднего Побужья IX - XIII вв. (по материалам курганных могильников) // Археология. М., 1990. № 3. С. 146-147.

25. Круц С.И., Шепель Е.А., Сегеда С.П., Потехина И.Д., Покас П.М., Назарова Т.А., Литвинова Л.В., Рудич Т.А. Каталог палеоантропологических коллекций ИА АН УССР: В 2 т. К.: 1986. Т 1. 300 с. Науковий архів інституту історії Національної академії наук України (НА ІА НАНУ). ПТ № 118. С. 468.

26. Кушнір Б.М. Археологічні пам'ятки Жванця та його околиць // Тези доповідей ПІКК. Хмельницький, 1965. С. 93.

27. Маярчак С.П. Археологічні пам'ятки ІХ-ХІІІ ст. Лівобережжя Середнього Подністров'я. Кам'янець- Подільський, 2006. С. 31, 44, 57-58.

28. Мовша Т.Г., Крушельницкая Л.И., Бузян Г.Н. Работы трипольского отряда на Левобережье Среднего Днестра // Археологические открытия 1976 года. М. : Наука, 1977. С. 340.

29. Мовша Т.Г. Отчет о работе Подольской археологической экспедиции Государственного исторического музея. НА ІА НАНУ 1974/3а. С. 11-12.

30. Мовша Т.Г. Отчет о работе Трипольского отряда Днестровской комплексной новостроечной экспедиции раннежелезного века в 1976 г. НА ІА НАНУ 1976/25б.

31. Моця О.П. Населення Південно-Руських земель XI-XIII ст. (за матеріалами некрополів). К. : Наукова думка, 1993. С. 20-22.

32. Орлов Р.С., Моця А.П., Покас П.М. Исследования летописного Юрьева на Роси и его окрестностей // Земли Южной Руси в IX - XIV вв. К., 1985.

33. Подольские епархиальные ведомости. 1869. № 14. С. 157-158.

34. Покас П.М. Антропологическая характеристика погребений. // Приложение к монографии. Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре. К., 1988. С. 135-137.

35. Покас П.М. Антропологическая характеристика серии черепов из раскопок в Путивле в 19791981 гг. // Приложение 1 к плановой теме 81, 1984/81.

36. Покас П.М., Осадчий Є.М., Приймак В.В. Зелений Гай. Полтава : Техсервіс, 2007. 87 с.

37. Ратич А.А. Древнерусский могильник в с. Копачинцы Станиславской области // Краткие сообщения Института Археологии. Вып. 4. К., 1955. С. 25-26.

38. Рудич Т.А. Население Левобережной Украины в древнерусское время (по материалам могильника Переяслав-Хмельницкий) // Вестник антропологии. М., 2007. № 15. Ч. 2. С. 400-406.

39. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення давнього Галича // Галич та Галицька земля. К., 1998. С.119-124.

40. Рудич Т.О. До питання про антропологічний склад населення України X - XIII ст. (за матеріалами розкопок міста Возвягель) // Народознавчі зошити. № 6. 1999. С. 794-803.

41. Рудич Т.О. Населення Середнього Подніпров'я I-II тисячоліття за матеріалами антропології. К., 2014.

42. Саливон И.И., Емельянчик О.А. Структурные изменения черепа за последнее тысячелетие (XI - XIX вв.) у сельского населения северной Беларуси // Весці БДПУ Сер 3. С. 33-38.

43. Саливон І.І. Краніологічна характеристика середньовічного населення м. Новогрудка // Матеріали з антропології України. Вип. 5. К., 1971. С. 92-110.

44. Санкина С.Л., Моисеев В.Г. Александр Григорьевич Козинцев // Антропологический форум. № 5. Personalia. С. 459-462.

45. Санкина С.Л. Этническая история средневекового населения Новгородской земли по данным антропологии. СПб., 2000.

46. Хартанович В.И., Чистов Ю.К. Антропологический состав средневекового населения Ижорского плато // Проблемы антропологии древнего и современного населения Севера Евразии. Л. : Наука, 1984. С. 74-105.

47. Buxton L.H.D., Morant G.M. Essential Craniological Technique // J. Roy. Anthrop. Inst. 1933. V 63. P 19-47.

48. Broca P Comparaison des index cephaliques sur le vivant et sur le squelette // Bull. Soc. Anthropol. S. II. T. 3. Paris, 1868.

49. Martin R. Lehrbuch der Anthropologie. In systematischer Darstellung. Mit besonderer Berucksichtigung der anthropologischen Methoden fur Studierende, Arzte und Forschungsreisende. Jena, 1928.

Размещено на Allbest.ru