Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни

Андрій Чуткий

доктор історичних наук, доцент

професор кафедри давньої та нової історії України

Анотація

студент іноземний походження імперія

Метою дослідження є встановлення впливу Першої світової війни на долі студентів і співробітників київських вишів іноземного походження. Методологія базується на принципах історизму, об'єктивності та соціального підходу. При цьому було застосовано як загальнонаукові (аналізу, структурно-системний, синтезу, індукції, дедукції), так і спеціально-наукові (історичні) методи дослідження (історико-порівняльний, хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна. Звернено увагу на малодосліджену тему в рамках історії Першої світової війни - впливу її на студентство і співробітників київських вишів іноземного походження. Висновки. Вступ Російської імперії у Глобальний конфлікт суттєво змінив державну політику щодо іноземців. Деструктивні дії стосовно підданих ворожих країн почасти підтримувалися населенням. «Незнаковість» розглянутих у цій публікації осіб дозволяє робити більш широкі узагальнення, що відображають загальну ситуацію у суспільстві. Також засвідчується вагома роль студентства в багатьох суспільно-політичних процесах в Україні початку XX ст.

Ключові слова: студентство, київські виші, Перша світова війна, міжетнічні взаємини, мікроісторія, персоналістика.

Andrii Chutkyi

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent, Professor at Department of Ancient and Modern History of Ukraine, T.Shevchenko National University of Kyiv

The Fates of Students of Foreign Origin and Employees of Kyiv Higher Education Institutions Through the Prism of the World War I

Abstract

The aim of the study is to establish the impact of the World War I on the students and employees of Kyiv higher education institutions of foreign origin. The methodology of the article is based on the principles of historicism, objectivity and social approach. At the same time, both general scientific (analysis, structural-systemic, synthesis, induction, deduction) and special- scientific (historical) research methods (historical-comparative, chronological and retrospective) have been applied. Scientific novelty of the study is to clarify an under-researched topic in the history of the World War I - its impact on students and employees of Kyiv higher education institutions who were of foreign origin. Conclusions. The entry of the Russian Empire into the war significantly changed its policy towards foreigners. However, part of the population also supported destructive actions against the nationals of hostile states. The non-significance of the people examined in this publication, allows us to make broader generalizations, because such individuals reflect the general situation in society. The important role of students in many socio¬political processes in Ukraine and the world of the early 20th century has also been evidenced.

Keywords: students, Kyiv higher education institutions, World War I, interethnic relations, microhistory, personality.

Велика війна 1914-1918 рр. по праву вважається подією, яка докорінно змінила хід світової історії, започаткувавши модерний етап. Її наслідком можна розглядати і Другу світову, котру іноді називають продовженням Першої Потєхін О.В. Про причини Першої світової війни: полемічні нотатки // Сторінки історії. - Вип. 52. - К., 2021. - С. 155.. Та й проблеми і характер сучасного світу значною мірою були закладені цією епохальною подією. Відповідно, важливо максимально повно реконструювати всі складові цього періоду історії.

Традиційно в рамках минулого України вивчається вплив Першої світової війни на населення й характер розвитку країни у загальному контексті Реєнт О.П., Сердюк О.В. Перша світова війна і Україна. - К., 2004. - 480 с.; Реєнт О. Вплив Великої війни 1914-1918 рр. на цивілізаційні процеси в Україні (до 90-річчя початку Першої світової війни) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - Вип. 11. - Ч. 2. - К., 2004. - С. 138-146 та ін.. Проте для більш детальної реконструкції цієї теми потрібно «спуститися» на мікрорівень, дослідивши вплив Глобального збройного протистояння на долі конкретних, сказати б пересічних, осіб. Цей напрям також розвивається Велика війна 1914-1918 рр. і Україна: У 2 кн. / Ред. кол.: В.А. Смолій, Г.В. Боряк та ін.; відп. ред. О.П. Реєнт. - К., 2014. - Кн. 1. - 784 с.; К., 2015. - Кн. 2. - 800 с., і саме у цьому ключі побудована наша розвідка. Це дозволить більш точно реконструювати політику різних влад та почасти ставлення загалу до «чужих». Оскільки ж в умовах воєнного лихоліття у суспільстві проявляються різноманітні фобії, що мають потужне підживлення в політиці держави, через пропоновану тематику можна дослідити і ступінь толерантності тогочасного соціуму. Усе це визначає актуальність теми.

Дослідження проводиться на основі матеріалів особових справ студентів Київського комерційного інституту (ККІ), а також співробітників цього вишу та Університету св. Володимира, котрі мали іноземне походження й на початок війни перебували у цих навчальних закладах. Акцент на комерційний інститут обумовлений його приватним статусом, а отже меншим впливом державної політики, що дозволяє краще відстежити зміни у ставленні до етнічних іноземців із боку місцевого населення.

Першим за часом вступу до Київського комерційного інституту з-поміж студентів іноземного походження, чиї особові справи було розглянуто, став Тадеуш Станіслав Найдер. Він народився 1887 р. в м. Стеблів Київської Губернії Державний архів м. Києва (далі - Держархів м. Києва). - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 908. - Арк. 37.. Батьки переїхали в Росію з Австро-Угорщини ще до його появи на світ. Був православним Там само., що свідчило про успіхи імперської політики з насадження християнства східного обряду серед неросійського населення. Середню освіту здобув у 2-му Київському комерційному училищі Там само. - Арк. 3.. Восени 1908 р. вступив до ККІ, але наприкінці 1910 р. припинив навчання й відновився 1913 р. Там само. - Арк. 23. Перерва у студіях пояснювалася тим, що 1910 р. він захворів на малярію та хронічне запалення нирок, тож лікувався, зокрема й за кор- доном Там само. - Арк. 13.. Оздоровлення поза межами країни - цікавий штрих до тогочасного життя. Аналогічну інформацію вдалося виявити в низці інших особових справ студентів ККІ, це не було надто рідкісним явищем для передодня Першої світової війни. Наприклад, у січні 1911 р. до керівництва інституту з проханням надати свідоцтво, необхідне для отримання закордонного паспорта та поїздки для продовження лікування за кордон до осіннього семестру, звернувся студент В. Вайсберґ Там само. - Оп. 7. - Спр. 316. - Арк. 20., що був підданим Російської імперії і при цьому мав проблеми матеріального характеру. Остання обставина засвідчує відносну доступність закордонних вояжів у той час для широкої групи населення.

В особовій справі Т. Найдера з архіву ККІ зберігаються матеріали, що фіксують зникнення його документів із канцелярії інституту внаслідок крадіжки Там само. - Оп. 6. - Спр. 908. - Арк. 17, 22, 23 зв.. Також наявна довідка про «благонадійність» Там само. - Арк. 18.. 7 січня 1915 р. він прохав директора вишу про видачу своїх паперів «для вступу до військового училища» Там само. - Арк. 39., а наступного дня звернувся щодо відрахування з числа студентів Там само. - Арк. 28.. З останнього документа, переданого Т. Найдером до канцелярії інституту, випливало, що він вступив до Чеської добровольчої дружини Там само. - Арк. 33., а отже мав чеське походження.

Ще один студент ККІ Артур-Казимир Болеслав Хрощевський народився 1890 р. на Київщині в родині дворянина австрійського підданства. Його хресні батьки, судячи з прізвищ та імен, були поляками. Середню освіту він здобув в одному з комерційних училищ Умані Там само. - Спр. 1410. - Арк. 18, 20-21., а влітку 1911 р. вступив до Київського комерційного інституту Там само. - Арк.38.. Документи особової справи з архіву інституту дають фактаж для реконструкції матеріального аспекту життя студентів у Києві початку XX ст. Так, восени 1912 р. А.-К. Хрощевський прохав адміністрацію вишу про надання позики на половину плати за навчання, що було частково задоволено Там само. - Арк. 36-36 зв.. За рік він знову звернувся щодо такої позики. При цьому пояснював, що батько втратив роботу, тож йому доводилося заробляти на прожиття «уроками», тобто репетиторством Там само. - Арк. 44.. Свої місячні витрати студент оцінював так: 7,5 руб. на винаймання кімнати та ще 20 коп. на обід (сумарно на їжу 6 руб. у місяць), а загальні місячні складали 20 руб. Там само. - Арк. 45. Із витрат на харчування випливає, що воно зводилося до одного головного прийому їжі - обід. Такий спосіб прогодування був характерним і для студентства інших міст України того часу Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: сторінки історії. - Ніжин, 2005. - С. 160-162..

Відповідно, у плані матеріальної незабезпеченості студенти іноземного походження цілком уписувалися у загальний контекст, адже на бідності значного відсотку студентства Російської імперії початку XX ст. наголошують як сучасні дослідники історії вищої школи Иванов А.Е. Студенчество России конца ХІХ - начала ХХ в.: Социально-историческая судьба. - Москва, 1999. - 414 с.; Его же. Студенческая «самопомощь» в высшей школе Российской империи конец XIX - начало XX в. // Отечественная история. - 2002. - № 4. - С. 35-50; Его же. Студенческие землячества в России (конец ХІХ - начало ХХ в.) // Россия и современный мир. - 2001. - № 3. - С. 138-149; Кругляк М. Матеріальне становище студентів підросійської України (друга половина XIX - початок XX ст.) // Історична панорама. - 2011. - № 13. - С. 7-31; Його ж. Життя та побут студентства підросійської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - Житомир, 2015. - 464 с.; Посохов І.С. Студентство університетів Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст.: становлення та еволюція субкультури. - Х., 2013. - 276 с., так і засвідчують численні архівні матеріали. Так, в особових справах більшості студентів Київського комерційного інституту було виявлено подання на отримання пільг або й, через матеріальну скруту, - на повне звільнення від плати за навчання. Як окремий приклад, студент ККІ Ш. Лайнер (російський підданий), прохаючи про преференції у сплаті за навчання, зазначав, що винаймав житло «з товаришем» за 7,5 руб. і харчувався у студентській їдальні за 5-6 руб. на місяць Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 2. - Спр. 118. - Арк. 105-106.. Значний відсоток матеріально незабезпечених студентів засвідчується й тим, що засновувані напередодні війни студентські земляцтва питання матеріальної взаємодопомоги ставили на перше місце у своїх статутах Чуткий А.І. Самоорганізація студентства Київського комерційного інституту як одна із складових історії зародження профспілкового руху в Україні // Ґілея. - Вип.51(9). - К., 2011. - С. 40-46.. І це стосувалося не лише ККІ, але й решти вишів З іменем Святого Володимира / Упор. В. Короткий, В. Ульяновський. - Т. 2. - К., 1994. - С. 345-361, Alma mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції: 1917-1920: Матеріали, документи, спогади / Упор. В.А. Короткий, В.І. Ульяновський. - К., 2000. - С. 225-249; Харківський університет XIX - початку XX ст. у спогадах його професорів та вихованців / Уклад. Б.П. Зайцев, В.Ю. Іващенко, В.І. Кадєєв, Б.К. Мигаль, С.І. Посохов. - Х., 2010. - С. 304-316.. «Тимчасові правила організації студентських інституцій у вищих навчальних закладах Міністерства народної просвіти» від 22 грудня 1901 р. відразу в пункті і передбачали, що вони засновуються з метою поглиблення знань і задля матеріальної підтримки своїх членів Університет Святого Володимира: студентське життя 1834-1917 / Упор. В.А. Короткий. - К., 2014. - С. 324.. Отже влада опосередковано визнавала скрутне матеріальне становище багатьох учнів. Про це згадували й сучасники. Так, студент Університету св. Володимира Д. Заславський свідчив: «Більшість цих студентських гуртків, доволі багаточисельних, займалися матеріальною взаємодопомогою» З іменем Святого Володимира. - Т. 2. - С. 361..

Зрештою, переважання матеріально незабезпечених осіб серед київського студентства напередодні світової війни чітко засвідчило проведене 1913 р. анкетування: 72% опитаних мали місячний дохід у розмірі до 30 руб. і лише 5% - понад 50 руб. Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 9. - Ч. ІІ. - Спр. 66. - Арк. 20. Цих грошей заледве вистачало, аби покрити мінімальні потреби в харчуванні та оплаті житла. Тож коштів на сплату за навчання просто не залишалося. І це був один із ключових факторів, що обумовлював припинення навчання багатьма з них. Так, розглянуті особові справи студентів ККІ дозволяють зробити висновок, що середня вартість оренди житла в Києві становила 6-12 руб. Там само. - Оп. 6. - Спр. 1166. - Арк. 9, Оп. 7. - Спр. 1742. - Арк. 101; Спр. 1358. - Арк. 34, 52; Оп. 5. - Спр. 2422. - Арк. 8; Оп. 7. - Спр. 1410. - Арк. 39; Спр. 1451. - Арк. 107; Оп. 5. - Спр. 1888. - Арк. 22 та ін. Мінімальні витрати на харчування складали ще 5-15 руб. Там само. - Оп. 7. - Спр. 1410. - Арк. 39; Спр. 1451. - Арк. 107; Оп. 5. - Спр. 1888. - Арк. 22; Оп. 7. - Спр. 1742. - Арк. 104; Оп. 6. - Спр. 11б6. - Арк. 9 та ін. Зрозуміло, що у випадку осіб іноземного походження ці розцінки зростали, оскільки складніше було отримати допомогу з дому або підробітки. Тому цілком закономірно, що кількість таких студентів у київських вишах не могла бути значною. Переважно це були ті, чиї батьки також мешкали в українських землях Російської імперії.

Оскільки більшість студентства була опозиційно налаштована, то ці дві риси (бідність і неґативне ставлення до влади) слід ув'язувати - політичні зміни розглядались як шлях до поліпшення свого матеріального становища. І це характеризувало студентів різної конфесійної, етнічної, соціальної належності та є цілком закономірним, адже молодь найбільш радикальна сила, а спільне лихо об'єднує людей і змушує шукати винних. Також і через це з початком війни серед студентів переважало небажання воювати за імперію, а примусова мобілізація лише посилювала їх опозиційність Чуткий А.І. Вища школа Києва в умовах Першої світової війни: ставлення студентів до мобілізації як індикатор лояльності до імперії // Ґілея. - Вип.136(9). - К., 2018. - С. 120-126..

Перша світова до крайності загострила питання матеріального характеру: зростали ціни, спостерігався дефіцит найнагальніших товарів Див.: Економічна історія України: Історико-економічне дослідження. - Т. 2. - К., 2011. - С. 85-93; Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн. 1. - С. 380-384, 388-392, 400-406, 454-462.. Тож питання прохарчування посіли вагоме місце у житті навіть освітнього «істеблішменту», ставши важливою темою у житті багатьох представників професорсько-викладацької корпорації Києва. Наприклад, їх порушував професор Київської духовної академії С. Ґолубєв у листуванні з близькими та отримував зворотну інформацію в першу чергу з питань матеріального характеру. Так, у листі до останнього від його дружини за вересень 1916 р. вона повідомляла: «Дрова за надісланим переказом я отримала, вдалось купить й іншу сажень [...] А гроші за борошно надіслали назад, та мені вдалось добути один пуд (більше пуда в одні руки зі складів не дають) [...] Свічки та мило куплю» Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. - Ф. 194. - Спр. 57. - Арк. 1.. Звичним явищем стали крадіжки та загальне загострення криміногенної ситуації.

Зрозуміло, що ці наслідки війни ще більше погіршили життя студентів. Адже ж вони не мали стабільних заробітків, а традиційні для них джерела підробітку (зокрема репетиторство) були зведені до мінімуму внаслідок загального зубожіння населення. Тому студенти (поряд з іншими вразливими групами) першими прийняли удар економічної кризи, породженої війною. Закономірно звинувачуючи у своїх бідах владу, вони відмовили їй у підтримці, натомість сприймали аґітацію лівих, котрі обіцяли вмить вирішити всі питання. Зміна настроїв проявилась у швидкому «випаруванні» численної до війни групи студентів-академістів. Це вказувало й на значну частку серед груп, що підтримували владу, випадкових осіб.

У випадку іноземних підданих початок Першої світової війни мав й інші наслідки: вони відразу ж поділилися на «своїх» і «чужих». До першої категорії належали вихідці з країн-союзників, тож тому їм ніщо не загрожувало; тоді як до другої - піддані ворожих держав, що почали зазнавати репресій. Це було закономірно й очікувано та проявилося в біографії згаданого вище А.-К. Хрощевського, котрий, аби уникнути гонінь, у перший же тиждень війни подав прохання про перехід у російське підданство Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 1410. - Арк. 48-49.. При цьому він апелював до своєї національної належності: мовляв, є поляком, а не австрійцем чи угорцем, а отже належить до нелояльного щодо Австро-Угорщини етносу. Таке явище було доволі характерним для тієї війни та спеціально досліджене, хоча і являло радше спосіб пристосування, аби отримати найбільшу користь для себе та підготуватися до виборювання незалежності Польщі, що й відбулося наприкінці війни Див.: Коженьовський М. За Золотими ворітьми: Суспільно-культурна діяльність поляків у Києві в 1905-1920 рр. - К., 2015.. Це засвідчується аналогічною опозиційністю студентів польської національності, які були російськими підданими, до російської влади Бовуа Д. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ: 1793-1914 рр. - К., 2020. - С. 708-731.. У випадку А.-К. Хрощевського показна лояльність до Росії на практиці вилилась у прагнення довчитися та мати підробітки (тобто отримання особистої користі) при одночасному уникненні мобілізації.

Щодо польської національності А.-К. Хрощевського, то її було засвідчено у січні 1915 р. Київським відділенням Товариства допомоги бідним полякам учасникам війни та бідуючим польським родинам Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 1410. - Арк. 13.. Спираючись на відповідний документ, він прохав залишитися у складі студентів, оскільки це була Гарантія уникнення «виселення за межі Росії» Там само. - Арк. 27.. Але, окрім можливості продовжити навчання, А.-К. Хрощевський у такий спосіб отримав можливість і на підробітки. Так, улітку 1915 р. він працював помічником бухгалтера в одному з маєтків у районі Умані, а за рік прохав про надання роботи в Оренбурзькій Губернській земській управі Там само. - Арк. 8.. При цьому й на початок 1916 р. він продовжував перебувати в австрійському підданстві Там само. - Арк. 6., що було вдалим аргументом проти мобілізації. У травні 1931 р. наркомат закордонних справ СРСР направив запит до інституту щодо надання довідки про закінчення А.-К. Хрощевським повного курсу навчання у ККІ Там само. - Арк. 2.°. Це свідчить про те, що він на той час був громадянином іншої держави, найімовірніше Польщі.

Ще один студент Київського комерційного інституту - Франц-Карл Владиславович Родзевич. Він народився й мешкав у Подільській Губернії, де закінчив комерційне училище. З метрики випливає, що був «незаконнонародженим сином австрійської підданої», а хресні батьки належали до місцевої польської громади Там само. - Спр. 1101. - Арк. 14.. У 1909 р. його всиновив місцевий дворянин римо-католицького сповідання Владислав Родзевич Там само. - Арк. 11, 15.. З огляду на це він мав змінити підданство на російське. З осені 1913 р. навчався у ККІ. Але вже 25 жовтня 1914 р. подав прохання адміністрації інституту про пересилку своїх документів до Єлизаветградського кавалерійського військового училища, що було зроблено Там само. - Арк. 5, 8.. Зауважимо, що першокурсники підлягали мобілізації в першу чергу. Натомість вступ до військового навчального закладу відтерміновував потрапляння в армію, тож чимало студентів ішли таким шляхом.

Війна вплинула на долі мішаних родин. Так, дружина (з 1912 р.) викладача Київського комерційного інституту МТ. Синайського-Трофимова Є.-Ф. Кюліч була австрійською підданою Там само. - Ф. Р-871. - Оп. 2. - Спр. 367. - Арк. 38., що вимагало згодом давати роз'яснення.

Ще дві особові справи з архіву Київського комерційного інституту містять документи студентів німецького походження. Зокрема про Лотара Вальдемара Еґманта Пайнера відомо, що він народився 1892 р. в Києві в родині німецьких підданих лютеранського віросповідання Там само. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 1060. - Арк. 14.. Його батько зазначений купцем німецького (пруссько- го) підданства, а хрещеною - сестра його батька Там само. - Арк. 14-15.. Слід зазначити, що в метриках німецьких підданих зазначено години та хвилини народження (так само й у випадку римо-католиків), тоді як у випадку православних фіксувався лише день появи на світ. Це можна розглядати як прояв більшого цінування часу представниками західно- та центральноєвропейських націй, що було закономірним наслідком модернізаційних процесів. Натомість східноєвропейські народи меншою мірою сприйняли ці процеси, що пояснювалося подальшим домінуванням аграрного сектору та значними пережитками докапіталістичної доби у цій частині Європи.

Середню освіту Л.В.Е. Пайнер здобув в одному з комерційних училищ Києва Там само. - Арк. 5, 13.. При цьому виявив значно вищий рівень знання іноземної мови: за німецьку в атестаті мав «5», натомість за російську - лише «3» Там само. - Арк. 13.. До навчання у ККІ приступив з осені 1913 р. Там само. - Арк. 12. Після цього в його особовій справі настає хронологічна лакуна. А влітку 1920 р. він подав до інституту заяву з проханням видати його документи, пояснюючи, що «був на початку війни 1914 р. висланий до Сибіру» Там само. - Арк. 1.. Це наочне свідчення репресивних заходів російської влади проти підданих ворожих держав, що в Києві були санкціоновані розпорядженням ґенерал-ґубернатора вже 28 липня 1914 р. Див.: Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн. 1. - С. 448. Про збереження радянською владою дружніх відносин із Німеччиною свідчить ремарка зі згаданої заяви Л.В.Е. Пайнера: він бажав «за кілька днів» виїхати до цієї країни Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 1060. - Арк. 1., і при цьому зазначив, що мешкає в Києві за тією ж адресою, що й напередодні війни.

Повертаючись до питання репресій щодо підданих ворожих держав, зазначимо, що ця політика характеризувала не лише Російську імперію, але й інших учасників війни. Наприклад, І. Кенін, котрий вступив до Київського комерційного інституту влітку 1918 р., повідомляв, що «до серпня 1914 р. був студентом Льєжського університету», а з і серпня 1914 по 12 липня 1918 рр. «був інтернований у Німеччині як цивільно-полонений» Там само. - Оп. 5. - Спр. 3609. - Арк. 3-4.. Аналогічно і професор Університету св. Володимира К.А. Пурієвич, котрий на початок війни перебував у Німеччині, був інтернований і лише завдяки значним зусиллям йому вдалося повернутися додому Там само. - Оп. 1. - Спр. 112. - Арк. 48 а.. Як бачимо, антагонізм був обопільним. Єдина відмінність полягала в тому, що Німецька та Австро-Угорська імперії не мали свого Сибіру. Тож вони вдавалися до інтернування представників ворожих країн у спеціальних таборах, що часто розташовувалися поблизу населених пунктів і режим там був доволі вільним Див.: Срібняк І.В. Полонені українці в Австро-Угорщині та Німеччині (1914-1920). - К., 1999. - 296 с.; Саевич Й.Й. Українські військовополонені в таборах Німеччини: фінансова-господарська і культурно-освітня діяльність (1914-1918 рр.) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Серія «Держава і армія». - Вип. 571. - Л., 2006. - С. 244-250..

Марія-Герміна Тереза Левінсон народилася 1894 р. в Одесі в родині німецьких підданих лютеранського сповідання (батько був купцем) Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 777. - Арк. 7.. Її хресним зазначений родич матері Там само. - Арк. 10.. Середню освіту здобула у жіночій гімназії при Київській євангельсько-лютеранській церкві, яку закінчила 1912 р. із золотою медаллю Там само. - Арк. 5.. Восени 1913 р. вступила до Київського комерційного інституту як вільна слухачка, але наступного року припинила навчання Там само. - Арк. 14..

Константин Ніколов народився в м. Горна-Оряховиця 1884 р., де й почав здобувати освіту Там само. - Спр. 906. - Арк. 11.. Проте вже в 1903-1909 рр. навчався у Волинській духовній семінарії Там само. - Арк. 10.. Добре володіння К. Ніколовим російською мовою безперечно полегшило його вступ до Київського комерційного інституту. Зазначимо, що аналогічні обставини позитивно позначалися на студіях у Російській імперії й інших вихідців із Болгарії Кожухаров А.Н., Наймушин И.Н. Обучение болгар в Кронштадтском техническом училище морского ведомства (1885-1893) // Кортик. - 2011. - № 12. - С. 38.. Отже 29 липня 1909 р. він надіслав із Житомира відповідну заяву Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 906. - Арк. 9.. Вступ К. Ніколова до приватного вишу був закономірним не лише з огляду на зростання ваги економічної сфери у житті суспільства, але й через відсутність низки обмежень для абітурієнтів, що діяли в державних закладах. Цей аспект на прикладі навчання болгар у Російській імперії зауважують сучасні історики Кожухаров А.Н., Наймушин И.Н. Обучение болгар в Кронштадтском техническом училище морского ведомства (1885-1893). - С. 37..

Удалося реконструювати обставини студентського періоду життя К. Ніколова. Головною рисою тут знов була матеріальна скрута. Власне через це вже на початку 1910 р. він припинив навчання в Київському комерційному інституті. Однак усе ж не збирався відмовлятися від здобуття вищої освіти. 19 вересня 1911 р. К. Ніколов надіслав директорові вишу листа, в якому повідомляв, що перебував у Болгарії, у рідному місті, і що вдома він «виклопотав собі стипендію від болгарського уряду» Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 906. - Арк. 28.. Але для її отримання потрібне підтвердження від ККІ. У відповідь на це прохання К. Ніколов отримав папір, де зазначалося, що він був студентом із вересня 1909 по і лютого 1910 рр., коли його «виключили за невнесення плати за навчання», утім після погашення цієї заборгованості може бути поновлений Там само. - Арк. 31.. Саме з приводу останнього він незабаром і звернувся до керівництва вишу. При цьому заявляв про готовність сплатити частину боргу в розмірі 100 руб. та прохав відстрочити сплату решти (85 руб.), що й було задоволено Там само. - Арк. 20..

Матеріали з особової справи К. Ніколова вказують і на теми макроісторичного рівня. Так, у першій половині 1912 р. він подав правлінню Київського комерційного інституту прохання про надання йому довідки, що є студентом, аби «отримати відстрочку від військової повинності» Там само. - Арк. 29, 32.. Проте вже 14 червня 1912 р. К. Ніколов звернувся щодо видачі документа про те, що зі сторони вишу «відсутні перешкоди для мого виїзду за кордон», що й було зроблено наступного дня Там само. - Арк. 35-36., тож він залишив навчання до осені 1913 р. Відновлюючись в інституті восени того року, К. Ніколов пояснював свій попередній крок воєнно-політичною обстановкою: «Внаслідок подій, що розігралися на Балканах, я, як уродженець Болгарії, мусив [...] поїхати на Батьківщину, де став до лав армії, в якій перебував до кінця серпня цього року» Там само. - Арк. 16.. Ішлося про Балканські війни (жовтень 1912 - травень 1913, червень - липень 1913 рр.) Мартинов А.Ю. Балканські війни // Енциклопедія історії України: В 10 т. / Редкол.: В.А. Смолій та ін. - Т. 1. - К., 2003. - С. 174.. А оскільки у списках болгарських офіцерів він відсутній Танчев И. Руският принос в подготовката на българска интелигенция с висше и професионално образование (1878-1912) // Известия на Държавните архиви. - Кн. 105. - София, 2013. - С. 111., то це вказує на те, що колишній київський студент воював простим добровольцем. Рішенням правління ККІ К. Ніколова відновили на навчанні у жовтні 1913 р. Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 906. - Арк. 18.

Буквально у переддень Першої світової війни виходець із Болгарії вступив у шлюб. Церемонія відбулась у «церкві селища Святошин», куди було переслано відповідне посвідчення від інституту Там само. - Арк. 24, 26.. Дружина К. Ніколова була найімовірніше місцевою мешканкою. Створення сім'ї (часте явище серед тогочасного студентства Див.: Кругляк М. Шлюб і сім'я в житті студентів підросійської України другої половини XIX - початку XX ст. // Мандрівець. - 2012. - № 5. - С. 45-52.) додатково обтяжило його матеріальне становище.

Із початком Першої світової війни в Росії наростала шпигуноманія. Вона виявлялася в тому, що під підозрою міг опинитися будь-який іноземець, навіть лише на підставі неросійського прізвища. Наприклад, у Києві восени 1914 р. було організовано цькування професора Університету св. Володимира Ф.І. Кнауера, а також низки інших співробітників вишу німецького походження Alma mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції: 1917-1920. - Кн. 1. - С. 650-670.. Розгорівся також конфлікт між останнім і його колеґою професором Т.Д. Флоринським Див.: Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн. 1. - С. 449.. У Київському комерційному інституті один зі службовців подав спеціальний рапорт про звільнення з посади бібліотекаря М.Л. Ернста (який працював на аналогічній посаді й в Університеті св. Володимира, а згодом став відомим науковцем) лише на підставі того, що той був німцем Див.: Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 1. - Спр. 391; Оп. 8. - Спр. 837. - Арк. 163.. Як випливало з доповідної директора ККІ на ім'я міністра, М.Л. Ернст був звільнений як німецький підданий ще в липні 1914 р., а відтак «висланий в адміністративному порядку до Волоґодської губернії» Там само. - Оп. 1. - Спр. 391. - Арк. 16.. При цьому посадовець інформував, що серед співробітників інституту «німецьких, австрійських, угорських і турецьких підданих немає» Там само..

Зазначимо, що з Київського комерційного інституту було звільнено 14 студентів, з яких 7 - піддані Німецької, 6 - Австро-Угорської, 1 - Османської імперій. Ці дії мали загальний характер, поширювалися на всі навчальні заклади з одночасною забороною на подальший прийом вихідців із ворожих держав до кінця війни Законы и распоряжения по обстоятельствам военного времени. - К., 1914. - С. 32.. Варто зазначити, що переслідувалися й німецькі підприємці, а німецькі капітали були заморожені Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн. 1. - С. 448-449; Петров Ю.А. Проблемы государственного долга и частные германские инвестиции в России // Экономическая история России XIX-XX вв.: современный взгляд. - Москва, 2000. - С. 458-468.. Зазнали гонінь навіть прості німці-колоністи Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн. 1. - С. 414-416.. Такі заходи закріплювалися спеціальними законами, виданими в Росії на початку війни, що було цілком логічно Див. прим. 81..

У цьому контексті згаданий вище К. Ніколов, аби уникнути сприйняття себе як іноземця, 19 вересня 1914 р. у заяві до канцелярії Київського комерційного інституту просив «до мого прізвища в усіх моїх документах додати на підставі мого національного паспорта ще “Труфешев” у зв'язку з тим, що, мешкаючи за посвідченням під прізвищем Ніколов, можуть статися непорозуміння» Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 6. - Спр. 906. - Арк. 39..

Повертаючись до справи виключення підданих ворожих держав із Київського комерційного інституту, варто зазначити, що у цьому випадку воно відбулось із затримкою. Це можна пояснити прагненням затримати цих осіб задля отримання коштів, адже головним джерелом їх надходження для цього приватного вишу була плата за навчання.

Завершуючи реконструкцію біографії К. Ніколова цього періоду, зазначимо, що він продовжив навчання до літа 1915 р. Однак, відчуваючи наближення вступу Болгарії у війну на боці ворожого Російській імперії блоку держав, 15 червня 1915 р. звернувся до директора Київського комерційного інституту з проханням «повернути мені національний (болгарський) паспорт [...] у зв'язку з моїм від'їздом на Батьківщину» Там само. - Арк. 2.. Якби він залишився, то мав бути звільнений на підставі згаданого вище законодавства воєнного часу. Встановлено, що 1915-й рік став останнім для навчання більшості болгар у Росії Кожухаров А.Н. Болгарские офицеры - воспитанники Морского инженерного училища императора Николая I // Военно-исторический журнал. - 2009. - № 3. - С. 32..

Для порівняння державної політики щодо «чужих» і «своїх» на прикладі влад, що контролювали Київ у 1914-192,0 рр., було залучено також особові справи студентів і викладачів Київського комерційного інституту - вихідців із Бельгії та Франції. Останніх у Російській імперії розглядали як «своїх»: зокрема педагоги змогли продовжити викладання й після початку війни, а у випадку вступу на військову службу за ними зберігалися посади та нараховувалося 50% окладу. Наприклад, бельгійський підданий Е. Леклерк, котрий із 1911 р. викладав у ККІ французьку мову, займався цим і надалі Держархів м. Києва. - Ф. 153. - Оп. 1. - Спр. 92.. А студент інституту М. Вей, також підданий Бельгії, студіював у ККІ до 1915 р., коли висловив бажання піти на фронт Там само. - Оп. 13а. - Спр. 48..

Француз А. Турньє, який працював у Київському комерційному інституті з 1911 р., від початку війни «перебував у діючій армії у Франції» Там само. - Оп. 1. - Спр. 137. - Арк. 2.. Спираючись на розпорядження міністерства торгівлі та промисловості виш продовжував виплачувати йому (так само, як і ще двом викладачам-громадянам Франції, що також служили в армії) жалування в половинному розмірі аж до 1917 р. Там само. - Арк. 78. При цьому А. Турньє писав до інституту, що перебував на фронті «заради справедливості, свободи та права» Там само. - Арк. 88. Там само. - Арк. 93.. На початку 1917 р. з'ясувалося, що він уже отримував жалування в повному обсязі від і-го Київського комерційного училища, а тому не мав права на отримання його від ККІ".

Громадяни держав-союзниць із початком війни навіть продовжили отримувати роботу в межах Російської імперії. Так, підданий Франції М. Бартерот почав викладати в Київському комерційному інституті французьку мову з осені 1915 р., навіть не надавши на перших порах відповідних документів. Але міністерство торгівлі та промисловості негайно підтвердило обрання його викладачем Там само. - Спр. 11. - Арк. 14.. У 1918 р. він зазнав репресій із боку німецької військової адміністрації. Так, у листі до ректора інституту М. Бартерот писав, що «10 липня [...] о першій годині ночі [...] був арештований німецькою владою разом із двома дітьми», тож він просив допомоги Там само. - Арк. 23.. У жовтні 1918 р. очільник ККІ подав міністрові закордонних справ Української Держави прохання про звільнення М. Бартерота з ув'язнення Там само. - Арк. 22.. Подальша доля цієї справи невідома.

Ще один громадянин Франції - Ф.Ф. Мулен почав викладати в Київському комерційному інституті французьку мову з жовтня 1917 р., спираючись при цьому на рекомендацію згаданого М. Бартерота Там само. - Спр. 79. - Арк. 1.. Із листа Ф.Ф. Мулена до ректора вишу від 14 вересня 1918 р. випливало, що він «на вимогу німецької влади мусив залишити Київ негайно» Там само. - Спр. 83. - Арк. 1.. Зазначимо, що з листа дружини Ф.Ф. Мулена до очільника інституту довідуємося, що він працював у Києві «секретарем, котрий відав французькими справами при іспанському консульстві» Там само. - Арк. 2.. Вочевидь, саме враховуючи його належність до дипломатичного корпусу, і до того ж роботу на нейтральну державу, у цьому випадку обійшлося без арешту.

Німецьку мову в київських вишах продовжували викладати й з початком війни. Робили це, зокрема, російські піддані - вихідці з Прибалтики. Тому вони уникнули репресій. Проте підозри та навіть звинувачення їх у належності до німців мали місце за часів Російської імперії. Наприклад, виходець із Латвії й лектор німецької мови в Київському комерційному інституті Р.А. Берзін аж до 1916 р. мусив спеціально пояснювати, що «за національністю я латиш, російський підданий» Там само. - Спр. 15. - Арк. 61., адже суспільство під впливом державної пропаганди шукало «німецьких агентів» Див.: Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн. 1. - С. 448-449..

Таким чином, батьки згаданих тут студентів Київського комерційного інституту, поляків і чехів за походженням, були підданими Австро-Угорщини. Вони перебралися до українських земель Російської імперії ще наприкінці XIX ст., та мешкали на Поділлі й Київщині. Досліджені особи з початком Першої світової війни змінили своє підданство на російське, дехто навіть перевівся на навчання до військових училищ, а Т. Найдер вступив у Чеську добровольчу дружину, що формувалася в Києві. Студенти-німці за національністю не пішли на співпрацю з російською владою. Частина з них припинила студії в київських вишах ще до війни. Натомість тих, хто не встиг це зробити (як-от Л.В.Е. Пайнер), заслали вглиб Росії, що робилося по відношенню до всіх категорій підданих Центральних держав. У випадку болгарського громадянина, то він виїхав додому вже у воєнні роки, але ще до вступу у глобальний конфлікт Болгарії. Це дозволило уникнути репресій, а також свідчить про можливість закордонних поїздок і в тих екстремальних умовах.

Водночас жодна з цих категорій не зазнавала переслідувань із боку українських влад 1917-192,0 рр., що свідчить про толерантну політику в національному питанні та прагнення до мирного співжиття з обома сторонами світового конфлікту. Можливо, це до певної міри пояснює легкість укладення Центральною Радою Брест-Литовського миру на початку 1918 р. - український загал був готовий до цього.

Отже мікроісторичні розвідки виводять нас на макрорівень. При цьому вивчення навіть незначної кількості «незнакових» осіб дозволяє робити більш широкі висновки, оскільки такі особи й відображають загал. Також подібні дослідження наповнюють макроісторичні реконструкції конкретним фактичним матеріалом. А це робить їх більш цікавими для загалу, наповнюючи «плоттю і кров'ю», свідчить про важливість та перспективність цього напряму історичних студій.

References

1. Bovua, D. (1996). Shliakhtych, kripak i revizor: Polska shliakhta mizh tsaryzmom ta ukrainskymy masamy (1831-1863 rr.). Kyiv. [in Ukrainian].

2. Bovua, D. (1998). Bytva za zemliu v Ukraini: 1863-1914: Poliaky vsotsialno-etnichnykh konfliktakh. Kyiv. [in Ukrainian].

3. Bovua, D. (2020). TrykutnykPravoberrezhzhia: tsarat, shliakhta inarod: 1793-1914 rr. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Chutkyi, А. (2011). Samoorhanizatsiia studentstva Kyivskoho komertsiinoho instytutu yak odna iz skladovykh istorii zarodzhennia profspilkovoho rukhu v Ukraini. Gileia, 51(9), 40-46. [in Ukrainian].

5. Chutkyi, А. (2018). Vyshcha shkola Kyieva v umovakh Pershoi svitovoi viiny: stavlennia studentiv do mobilizatsii yak indykator loialnosti do imperii. Gileia, 136(9), 120-126. [in Ukrainian].

6. Ivanov, A. (1999). StudenchestvoRossiikontsaXIX- nachalaXXv.:Sotsialno-istoricheskayasudba. Moskva. [in Russian].

7. Ivanov, A. (2001). Studencheskie zemlyachestva w Rossii (konets XIX - nachalo XX v.). Rossiya isovremennyj mir, 3, 138-149. [in Russian].

8. Ivanov, A. (2002). Studencheskaya “samopomoshch” v vysshej shkole Rossiyskoj imperii: konets XIX - nachalo XX v. Otechestvenaya istoriya, 4, 35-50. [in Russian].

9. Korotkyi, V. (Comps.). (2014). Universytet Sviatoho Volodymyra: studentske zhyttia 1834-1917: Zbirnyk dokumentiv. Kyiv. [in Ukrainian].

10. Korotkyi, V., & Ulianovskyi, V. (Comps.). (1994). Zimenem Sviatoho Volodymyra, 1. Kyiv. [in Ukrainian].

11. Korotkyi, V., & Ulianovskyi, V. (Comps.). (2000). Alma mater: Universytetsv. Volodymyra naperedodni ta v dobu Ukrainskoi re- voliutsii: 1917-1920:Materialy, dokumenty, spohady, 1. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Kozhenovskyi, M. (2015). Za Zolotymy voritmy: Suspilno-kulturna diialnist poliakiv u Kyievi v 1905-1920 rr. Kyiv. [in Ukrainian].

13. Kruhliak, M. (2011). Materialne stanovyshche studentiv pidrosiiskoi Ukraini (druha polovyna XIX - pochatok XX st.). Isorychna panorama, 13, 7-31. [in Ukrainian].

14. Kruhliak, M. (2012). Shliub i simia w zhytti studentiv pidrosiiskoi Ukrainy druhoi polovyny XIX - pochatku XX st. Mandrivets, 5, 45-52. [in Ukrainian].

15. Kruhliak, M. (2015). Zhyttia ta pobut studentstva pidrosiiskoi Ukrainy druhoi polovyny XIX - pochatku XX st. Zhytomyr. [in Ukrainian].

16. Petrov, Yu. (2000). Problemy gosudarstvennogo dolga i chastnye germanskie investitsii v Rossii. Ekonomicheskaya istoriya Rossii XIX-XXvv.:sovremennyjvzglyad, 458-468. Moskva. [in Russian].

17. Posokhov, I. (2013). Studentstvo universytetiv Rosiiskoi imperii XIX - pochatku XX st.: stanovlennia ta evoliutsiia subkultury. Kharkiv. [in Ukrainian].

18. Potiekhin, O. (2021). Pro prychyny Pershoi svitovoi viiny: polemichni notatky. Storinky istorii, 52, 153-170. [in Ukrainian].

19. Reient, O. (2004). Vplyv Velykoi viiny 1914-1918 rr. na tsyvilizatsiini protsesy v Ukraini (do 90-richchia pochatku Pershoi svitovoi viiny). Spetsialniistorychnidystsypliny:pytannia teoriita metodyky, 11, Ch.2, 138-146. [in Ukrainian].

20. Reient, O., & Serdiuk, O. (2004). Persha svitova vijna i Ukraina. Kyiv. [in Ukrainian].

21. Saievych, Yo. (2006). Ukrainski viiskovopoloneni v taborakh Nimechchyny: finansovo-hospodarska i kulturno-osvitnia diialnist (1914-1918 rr.). Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”: Seriia “Derzhava i armiia” 571, 244-250. [in Ukrainian].

22. Samoilenko, H., & Samoilenko, O. (2005). Nizhynska vyshcha shkola:storinky istorii. Nizhyn. [in Ukrainian].

23. Smolii, V. (Ed.). (2014-2015). Velyka viina 1914-1918 rr. і Ukraina, 1-2. Kyiv. [in Ukrainian].

24. Sribniak, I. (1999). Poloneni ukraintsiv Avstro-Uhorshchynita Nimechchyni (1914-1920). Kyiv. [in Ukrainian].

25. Tanchev, I. (2013). Ruskiyat prinos v podgotovkata na blgarska inteligentsiya s visshe i profesionalno obrazovanie (1878-1912). Izvestiya na Drzhavnite arkhivy, 105, 34-111. [in Bulgarian].

26. Zaitsev, B., Ivashchenko, V., Kadieiev, V., Myhal, B., Posokhov, S. (Comps.). (2010). Kharkivskyi universytet XIX - pochatku XX st. u spohadakh yoho profesoriv ta vykhovantsiv. Kharkiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru