Початок нагородної системи православної церкви України: церковні нагороди як духовно-ідейна складова християнського життя

Размещено на http://www.allbest.ru

Початок нагородної системи православної церкви України: церковні нагороди як духовно-ідейна складова християнського життя

Денис Мартишин

доктор наук з державного управління, доктор теології, доцент, завідувач кафедри теології та християнської комунікації, Міжрегіональна Академія управління персоналом, м. Київ, Україна,

Євген Романенко

доктор наук з державного управління, професор, бакалавр теології, Заслужений юрист України, проректор, Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна,

Анотація

У статі розкрито широкий комплекс питань історії виникнення різних видів церковних нагород. Вперше вводиться до наукового обігу нагородна система Православної Церкви України як духовно-ідейна складова християнського життя. Церковні нагороди розглядаються як цілісна система, яка розвивається в конкретних історичних умовах та у контексті політичних і глобальних трансформацій сучасного світу. Окремо висвітлено питання духовно-морального і ціннісного впливу українського православ'я на духовне буття сучасного суспільства.

Розкрито сутність та основні функції церковних нагород. Виявлено та проаналізовано співвідношення церковних нагород з іншими складовими нагородної системи, суспільних відносин, для яких їх призначено. Окрему увагу приділено нагородній політиці Православної Церкви України як одному із напрямів патріотичного виховання особистості.

Ключові слова: церковні нагороди, система церковних нагород

Православної Церкви України, богослов'я, мораль, патріотизм, українське православ'я, медалі, ордени, грамоти, відзнаки.

церковна нагорода православна

Denis Martishin

Doctor of Science in Public Administration, Doctor of Theology, Associate Professor, Head of the Department of Theology and Christian Communication, Interregional Academy of Personnel Management,

Kyiv, Ukraine,

Eugene Romanenko

Doctor of Science in Public Administration, Professor,

Bachelor of Theology, Honored Lawyer of Ukraine,

Vice-Rector, National Aviation University,

Kyiv, Ukraine,

THE BEGINNING OF THE AWARD SYSTEM OF THE ORTHODOX

CHURCH OF UKRAINE: CHURCH AWARDS AS A SPIRITUAL AND IDEOLOGICAL COMPONENT OF CHRISTIAN LIFE

Abstract

The article reveals a wide range of issues related to the history of various types of church awards. For the first time, the award system of the Orthodox Church of Ukraine as a spiritual and ideological component of the Christian life is being introduced into scientific circulation. Church awards are seen as a holistic system that develops in specific historical conditions and in the context of political and global transformations of the modern world. The issues of spiritual, moral and value influence of Ukrainian Orthodoxy on the spiritual existence of modern society are covered separately.

The essence and main functions of church awards are revealed. The correlation of church awards with other components of the award system, public relations, for which they are intended, is revealed and analyzed. Particular attention is paid to the award policy of the Orthodox Church of Ukraine as one of the areas of patriotic education of the individual.

Keywords: church awards, system of church awards of the Orthodox Church of Ukraine, theology, morality, patriotism, Ukrainian Orthodoxy, medals, orders, diplomas, awards.

Постановка проблеми

Церковна нагородна система як предмет наукового осмислення з'являється у багатьох працях найдавніших християнських істориків, богословів, церковних ієрархів і релігійних мислителів. Кожна епоха привносить щось нове у церковні нагороди, процес розвитку фалеристики ніколи не зупиняється. Власне тому ми вважаємо цілком природною ситуацію крайньої популярності церковної нагородної системи в науковій думці різних часів.

Історія Православної Церкви в Україні свідчить про те, що православ'я, принесене на нашу землю святим апостолом Андрієм Первозванним, вже понад тисячу років освячує всебічне буття багатостраждального, але волелюбного українського народу.

Українська земля, просвічена проповіддю святого апостола, отримала не лише святе Євангеліє, православну віру, але й частину первозванства, священну місію свідчити про Христа усьому світу, по різних континентах. Незважаючи на сиву давнину історії Церкви, церковні традиції реально впливають на життєдіяльність людства, чим викликають великий інтерес науковців до церковної проблематики та релігійних уявлень як складників суспільно- політичного життя України й світу.

Українське православ'я століттями допомагало українському народу вистояти у часи нелегких історичних випробувань, духовно та ідейно зміцнюючи Українську державу. Єпископ Гавриїл (Кризина) розмірковує: «Вочевидь, що церковна історія України -- велична, могутня і вічна! Витоптували нашу рідну церковну землю підковами полчища Золотої Орди, та не витоптали. Вбивали церковну громаду православних ієрархів, богословів, релігійних мислителів, філософів, вирізали твоїх синів, викрадали твоїх дочок турки-яничари, та не вирізали, не викрали, не вбили, не знищили. Випалювало вогнем і мечем військо цариці Катерини, та не випалило. У жорстокій боротьбі з російським імперіалізмом народилась і живе наша молода Православна Церква України. На кожному кроці долаючи опір ворогів, вона просувається вперед, до незалежної й вільної богословської думки сьогодення, церковного життя та глобальної місії проголошення Слова Божого у світі» [2].

Зауважимо, що через пам'ятні дати, церковні свята, житія святих і церковну фалеристику створюється певна духовна картина світу, яка надихає людей на певні досягнення в державі, культурі, історії і навіть у геополітиці. Тобто, християни є свідками того, що церковне життя має матеріальну силу, оскільки реально впливає на життя сучасного людства, визначає його духовні уявлення, прагнення, цінності та вчинки. Таким чином, церковне життя, окрім суто молитви, богослужіння, читання святого письма, вивчення теологічної думки світу, також містить в собі соціальні вектори розвитку суспільства.

У важкі часи, коли вільна й незалежна демократична Україна у кривавій війні з Росією виборює своє майбутнє під духовним проводом Православної

Церкви України, питання створення власних церковних нагород набуває особливо великого значення передусім саме для історії українського православ'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З метою вдосконалення державної політики національної безпеки на засадах об'єднувальної української національної ідеї, яка би пропонувала інноваційні підходи до вивчення значення релігії в житті сучасного суспільства, варто звернутися до літератури з фалеристики та комплексу питань дотичних до неї. У тому числі значну цінність для даного дослідження мають роботи з історії фалеристики П. Бочкова, В. Вороніна, С. Горбика, А. Майдебури, В. Машинського, В. Косовського, В. Курили, Д. Табачника, І. Шишковського, Я. Шовкеника [1; 3; 7-10]. Зауважимо, що в їхніх працях розкриваються лише окремі аспекти нагородної системи України. Тому необхідне комплексне наукове дослідження, яке б визначило вагоме значення церковної нагородної системи для державного управління і духовного життя християнина. Незважаючи на постійну й достатньо системну роботу в цьому напрямі церковних ієрархів, богословів, істориків та викладачів духовних закладів і розробку відповідних детальних пропозицій удосконалення, діюча нагородна система Православної Церкви України так і не була системно описана.

Розуміння необхідності створення власної повноцінної нагородної системи з різних за статусом нагород (грамот, хрестів, орденів, відзнак, загальноцерковних, ювілейних і пам'ятних медалей до визначних історичних подій) визрівало поступово, зі становленням Православної Церкви України. На сьогодні Православна Церква України створила низку орденів і медалей для відзначення за видатні заслуги у різних сферах діяльності -- церковній, державотворчій, науковій, культурно-просвітній, освітянській тощо.

Також не викликає сумніву, що церковні ієрархи, священики, історики, митці на чолі з Предстоятелем Православної Церкви України Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм здійснили важливі кроки до створення власної нагородної системи, що незмінно, у всі часи є не тільки невід'ємним, але й вкрай важливим атрибутом будь-якого розвиненого церковного життя.

Мета статті -- вивчити нагородну систему Православної Церкви України не тільки з позицій фалеристики, але і розкрити духовне значення церковної нагородної системи українського православ'я у духовно-релігійному і патріотичному вихованні сучасного суспільства.

Відповідно до мети статті сформульовані такі завдання:

проаналізувати історію і сучасний стан становлення і розвитку нагородної системи Православної Церкви України;

з'ясувати духовну роль нагородної системи Православної Церкви України у формуванні духовно-моральної ідеї українського суспільства;

визначити місце та роль нагородної системи Православної Церкви у вивченні церковної історії, богослов'я, християнської моралі і житті святих;

з'ясувати місце Православної Церкви України у консолідації народу України. церковна нагорода православна

Виклад основного матеріалу

Історія виникнення системи церковних орденів та медалей є однією з найменш відомих сторінок світської фалеристики. У перші століття християнства ніяких нагород, як для кліриків, так і для мирян, загалом не існувало. Однак з визнанням християнства як державної релігії та активним включенням християн у громадське життя, виникла проблема відзначення мирян (головним чином правителів та знаті) за заслуги у розвитку церковних інституцій. Тому вже від часів Вселенських соборів з'являється така форма як «Подячний лист» («Благословенна грамота»), який ієрархи надсилали світським правителям. Зазвичай до цього листа прикладалася якась ікона або хрест, переважно з мощівіком, для натільного носіння. Однак, ніякої офіційної системи подібних нагород практично не існувало до XIV століття.

Протоієрей Сергій Горбик, який детально описує питання історії формування та виникнення церковних нагород зазначає, що перший крок до створення власне церковної нагородної системи не тільки для світських осіб зробив Ватикан, який 14 серпня 1318 року заснував Орден Христа. Він має спільну історію з португальським Військовим орденом Христа і є вищим з існуючих нині лицарських орденів Святого престолу. 15 квітня 1966 року Папа Павло VI встановив нагородження Верховним орденом Христа тільки правлячих монархів і глав держав католицького віросповідання в особливо важливих випадках у присутності глави Католицької Церкви. Після заснування цих орденів і практично до другої полови XIX ст. Католицька Церква не впроваджує нових орденів, але випускає різні пам'ятні медалі (як для носіння, так і настільні) [3].

Що ж до Православних Церков, то оскільки вони, на відміну від Папи Римського, не претендували на світську владу, ніяких нагород не засновували, а продовжували відзначати світських осіб тими ж самими «Благословенними грамотами».

Кінець XVIII століття ознаменувався появою певної системи православних церковних нагород у Російській імперії. У 1858 році з'являється перша православна церковна медаль, яка була виконана у варіанті для носіння -- «У пам'ять освячення !саакіївського собору у Санкт-Петербурзі».У 1868 році була заснована пам'ятна настільна медаль «У пам'ять закладки собору святого Каакія у Санкт-Петербурзі». Другою медаллю, яка призначалася для носіння, була пам'ятна медаль «В пам'ять освячення храму Христа Спасителя», заснована у 1883 році. Нагородження здійснював імператор, переважно за поданням церковної влади. Тому, на наш погляд, церковними їх можна назвати умовно [3].

Нова доба в історії церковних орденів розпочалася після закінчення Першої світової війни та жовтневого заколоту 1917 року всі нагороди Російської імперії було скасовано, а Православна Церква відокремлена від держави.

Після закінчення Другої світової війні переважна більшість Помісних Православних Церков (8 Церков з 14 Помісних Церков) опинилися на території так званого «соціалістичного табору», де панувала ідеологія атеїзму, а частина Церков Близького Сходу -- у країнах, де державними були визнані інші віровизнання та переважало мусульманське населення [3].

До 1990-х років практично всі Православні Церкви впровадили власні ордени та медалі. Окремо стоїть тільки Константинопольський Патріархат, який на сьогодні має лише подарункові настільні медалі. Однак його адміністративно-канонічні структури, зокрема Українська Православна Церква в США та Українська Православна Церква в Канаді, мають власні нагороди.

У часи, коли на території України відроджувався автокефальний рух, питання створення власних церковних нагород набуло особливо великого значення насамперед саме для церковної ієрархії та народу Божого. Для українського народу і Української Держави церковна нагородна система набувала особливого змісту, як вагома ознака церковної незалежності від Російської Православної Церкви, а крім того як надзвичайно важливе заохочення для церковного вільного усамітнення від імперського церковного проекту.

Нагородні системи Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) та Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП) почали створюватися починаючи з 1992-1995 років, а останні нагороди у цих юрисдикціях з'явилися у 2014-2016 роках.

Перші кроки до створення нагородної системи Православної Церкви України здійснювалися ще в період Української Православної Церкви Київського Патріархату. У вкрай складній ситуації боротьби українського народу за церковну свободу, в якій знаходилося українське православ'я на початку 90-х років XX століття, введення такого важливого заохочення для духовенства і вірян, як церковні нагороди мало принципове значення.

Зауважимо, що нинішня нагородна система Православної Церкви України принципово не відрізняється від старої нагородної системи Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Підготовлений на той час проект глибоко продуманої нагородної системи створений за багатьма зразками нагородної системи Помісних Православних Церков лише починає реалізовуватися на сучасному етапі. У контексті суспільно-політичних змін Української держави та в умовах багатогранних процесів глобалізації зростає значення служіння Православних Церков в Україні щодо формування державотворчих ідей. Особливо це виявляється під час трансформацій української політики, боротьби за свободу і справжню європейську інтеграцію українського суспільства.

Нагадаємо, що частина Українських Православних Церков: Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП) -- патріарх Філарет (Денисенко) і Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) -- митрополит Макарій (Малетич), пройшовши довгий шлях набуття автокефалії та єдності, з ініціативи Української держави та Патріарха Константинопольського Варфоломія I (Архондоніса) 15 грудня 2018 року створили нову самостійну Православну Церкву України (ПЦУ). Зазначимо, що це рішення про об'єднання підтримали і два архієрея з Української Православної Церкви (УПЦ) -- митрополит Симеон (Шостацький) і митрополит Олександр (Драбинко). 6 січня 2019 року Православна Церква України отримала від Вселенського Престолу Томос (грамоту) про автокефалію, а 3 лютого 2019 року у Святій Софії Київській відбулася інтронізація Предстоятеля ПЦУ, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія (Думенка) [4; 5].

З цього моменту починається національний та державницький шлях Православної Церкви України як визнаної канонічної частини вселенського православ'я. Після Київського Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року, коли на базі УАПЦ, УПЦ КП та частини Московського Патріархату в Україні була створена Православна Церква України (ПЦУ), почала формуватися її нагородна система.

Розглядаючи суб'єктивні чинники розвитку нагородної системи Православної Церкви України, зазначимо, що Блаженнійший Митрополит Епіфаній високо оцінював її вагоме значення для розвитку церковного буття, а саме: популяризація славетної історії українського православ'я; створення матеріальних і духовних цінностей християнства, заслуги у військовій справі; охорона і захист здоров'я; особиста мужність, благодійна діяльність, милосердя, визвольна боротьба, мотивація, жертовність, любов, духовенства і вірян у напрямі державотворення і розбудови всебічного парафіяльного буття; видатні досягнення і висока майстерність у професійній діяльності православних християн; заслуги на громадському полі багатогранної діяльності сучасного світу; усвідомлення важливості нагородної системи для інституційного існування релігійних громад і захисту національних інтересів України.

Вочевидь, що українське суспільство, маючи єдину Помісну Православну Церкву, зможе збудувати і сильну, потужну, модерну, європейську незалежну демократичну державу. На думку багатьох науковців, отримання Україною Томосу, є свідченням встановлення не лише історичної справедливості, але й зміцненням релігійного плюралізму, справжньої свободи і християнської соборності.

Отже, церковні нагороди присуджуються за високий професіоналізм, жертовність, милосердя і мають певну професійно-фахову спрямованість. Питання державотворення, захисту Батьківщини, храмобудівництва, розвиненого соціального служіння, охорони здоров'я, наукової, гуманістичної і благородної діяльності українського народу безперечно є предметом церковної нагородної системи Православної Церкви України.

Не викликає сумніву і питання щодо позитивного впливу українського православ'я на свідомість й духовний розвиток українського народу. Проповідь Церкви спрямована на збереження та зміцнення духовного фундаменту розвитку України, адже саме Церква виховує християнське ставлення один до одного та надихає на нові можливості у процесі творення демократичної держави.

Висновки. На нашу думку, життя віруючої людини це не лише молитви й теологічні роздуми. Сучасне церковне життя -- це відповідна сукупність духовних цінностей, літургійних традицій, богословських думок, духовних ідей, етичних концепцій, релігійних переконань, емоцій, реальних вчинків і активних соціальних дій. Адже, християнське життя починається з духовної ідеї (думки, образу, поняття), яка оформлюється відповідним богословським словом (логосом) і може торувати шлях у суспільному бутті як відповідний конструктивний принцип духовного буття і соціальної людської діяльності у досягненні визначеної мети -- Царства Божого.

Вироблення, концептуалізація соціального вчення, етики, моралі і навіть нагородної системи стає необхідною умовою розбудови активного парафіяльного життя (єпархії і парафії). Не існує жодної Помісної Православної Церкви, яка не мала би власної розвинутої нагородної системи, хоча інколи вона має певні особливості і дещо невизначені структуровані ієрархічні форми церковних відзнак. У молодої релігійної інституції -- Православної Церкви України -- цілком правомірно відбувається швидке створення нагородної системи.

Таким чином, нагородна система Православної Церкви України являє собою надзвичайно цікавий матеріал для дослідження різних історичних періодів церковної історії, життя святих, мистецтва, іконографії, різних аспектів розвитку Української держави і суспільства.

Важливо показати нагородну систему Церкви як важливий інструментарій духовно-морального і ціннісного впливу українського православ'я на сучасне суспільство. Для цього потрібно знати і вивчати життя святих, а головне, усвідомити, що церковні нагороди в усьому їх різноманітті -- це не просто формальні знаки, ювелірні витвори мистецтва, значення яких обмежується богослужінням, святкуванням ювілеїв, історичних подій, вони є концентрованим виразом духовних ідей Православної Церкви, духовно- моральних цінностей християнства, релігійної естетики і основ духовного життя православного християнина. У символах і нагородах Церкви -- певні ідеї, обрії духовного життя. І саме тому відзначення церковною нагородою завжди набуває великої вагомості в житті християнина.

Церковні нагороди демонструють своїм розвитком багато аспектів в християнській історії, богослужінні, іконографії Церкви, а також різних сфер життя Української держави і українського народу. Можна сказати, що історія церковних нагород -- це певний спосіб вшановування святих Церкви Христової, які є живими прикладами жертовної любові до Бога, Церкви і власного народу. Віра, смирення, мудрість, жертовність, самопожертва, честь, відвага, мужність як яскраві зірки на небосхилі освітлюють життя не лише святих минулого, а й сучасників.

Без духовного авторитету святих Церкви Христової, їхніх духовно- моральних орієнтирів, містичної інтуїції дуже важко пізнати та осмислити не лише доктринальні питання християнства, витлумачити формули Стародавньої Церкви, архаїчні положення старозавітної релігії, а й глобальні виклики сьогодення. Саме святі, які реально жили на цій грішній землі, допомагають сучасній людини зрозуміти, що православна віра -- це живий зв'язок з Богом, а отже і позбавитися негативного характеру сприймання самої церковної віри, як чогось зашкарублого, застарілого та мертвого.

Святі Церкви не нав'язували людському розуму певні надумані схоластичні істини сивої давнини, казуїстичні схеми релігійного буття, вони лише надали можливості людині пізнавати Бога у досвіді церковного соборного буття, жити і зростати у світлі християнської традиції та богослужіння. З історії Церкви ми добре знаємо, що святі не ставили собі за мету написати підручники з християнської теології, релігієзнавства, філософії релігії, вони ніколи не формували систематичного викладу істини про Бога, Церкву, політику, мораль, святість, а швидше своїм реальним богоугодним життям проповідували про Бога. Вони і сьогодні допомагають сучасному людству стати на шлях пошуку нових сенсів духовного буття, певної богословської рефлексії, народження нової церковної комунікації.

Переконані, що в епоху духовної світової смути, глобального потрясіння, кривавої й інформаційної війни християни усвідомлюють, що вивчення історії церковних нагород, фалеристики -- це не тільки наукові кабінетні дослідження працівників архівних фондів, істориків, митців, церковних діячів, а, насамперед, платформа єднання Православної Церкви, держави та суспільства.

На нашу думку, активна духовна та соціальна позиція християнських богословів моделює платформи минулого, сьогодення і майбутнього людства. Саме виникнення такої відповідальної позиції у сфері української науки і надає величезного значення всій діяльності Церкви, дає змогу ініціювати питання про єднання релігії і науки, Церкви, держави і громадянського суспільства.

Наслідуючи життя та подвиги святих Церкви Божої, увесь християнський світ усвідомлює, що конструктивна наукова діяльність майбутнього -- це об'єднання сил теології, державного управління, освіти, бізнесу і гуманізму щодо долі майбутнього людства. Життя сучасного світу вимагає нового мислення і вихід за межі старих схем науки й освіти. У період глобальної кризи економіки, політики і культури, як ніколи, виникає особлива спрямованість людини до свободи мислення, творчості і самовираження, народжується необхідність нової інтелектуальної дискусії про майбутнє глобального світу. І на всіх етапах цього релігійно-філософського руху людства до істини саме християнська теологія створює нові концепти науки, розгортає нові ідеї освіти і втілює по-новому давні християнські моделі родинного храмового богослужіння. Повернення релігійних смислів у життя сучасного суспільства стає неминучим.

Церковна нагородна система невимовно і мовчазно проповідує єдність у Христі не зважаючи на національні, політичні кордони та економічні бар'єри, немов ведучи з умовним співрозмовником публічну дискусію про піднесені, світосяйні ідеали християнства, благородство та аристократичність релігійної людини, актуалізуючи богословську науку, пропагуючи мораль, нагадуючи народу про історичні духовні витоки України. Українське православ'я не втомлюється говорити правду, нагадуючи про важливість вивчення сучасниками власної правдивої української історії.

Література

Вороній В. М. Люди, держава, нагороди... Нагородна система України XX - XXI століть: виникнення та розвиток в умовах політичних і соціально-економічних трансформацій держави і суспільства: [Монографія] / Віктор Воронін. Харків: Фоліо, 2013. 320 с.

Гавриїл (Кризина), єпископ. «Церковна історія України - велична, могутня і вічна»// Міжрегіональна Академія управління персоналом [Електронний ресурс] / ЦБН: https://maup.com.ua/ua/navchannyau-maup/centri-ta-kursi/duhovno-prosvitnicki-centr/ statti/cerkovna-istoriya-ukraini.html (дата доступу: 20.04.2022).

Горбик Сергій, протоієрей. Церковні ордени: коротка історія питання // Київське православ'я. Міжнародний науковий проект «Православного Духовного Центру апостола Івана Богослова» [Електронний ресурс] / ЦБЬ: http://kyiv-pravosl.info/2020/02/13/tserkovni- о^епу/ (дата доступу: 20.04.2022).

Мартишин Д. С., Богданенко А. І., Романенко Є. О. Місія Українського Православ'я в сучасному світі. Київ : Видавництво Ліра-К, 2022. 130 с.

Мартишин Д. С., Романенко Є. О., Богданенко А. І. Українське Православ'я на зламі століть. Київ: Видавництво Ліра-К, 2021. 96 с.

Мартишин Д., Романенко Є., Богданенко А. Через пустелю до Воскресіння: духовні бесіди на Великий Піст. Київ: Видавництво Ліра-К, 2020. 68 с.

Романенко Є., Щокін Р., Мартишин Д., Богданенко А. Церковні терміни: Понятійно-термінологічний словник / Є. Романенко, Р. Щокін, Д. Мартишин, А. Богданенко. Київ: ДП “Видавничий дім “Персонал”, 2019. 238 с.

Відзнаки Української Православної Церкви (Фотоальбом) / Авт.-упоряд.: прот. Віталій Косовський, архім. Іларій (Шишковський). Київ: ТОВ «Легеартіс», 2004. 80 с.

Церковні відзнаки. Православна Церква України [Електронний ресурс] / URL: Иї;1;р8://'^^^ротІ8па.іпі:Ь/ик/1;8Єгкуа/1;8Єгкоупі-У^паку/(дата доступу: 20.04.2022).

Романенко Є. О., Курило В. С., Воронін В. М. Релігії світу: енциклопед. понятійн.- термін. слов. / Є. О. Романенко, В. С. Курило, В. М. Воронін. Харків: Фоліо, 2021. 423 с.

References

Voronm V. M. Ljudi, derzhava, nagorodi... Nagorodna sistema Ukrami XX - XXI stohf: viniknennja ta rozvitok v umovah polhichnih і socіal'no-ekonomіchnih transformacя derzhavi і susph'stva: [Monografija] / Vktor Voronm. Harkrv: Folіo, 2013. 320 s.

Gavriпl (Krizina), єр^^р. «Cerkovna іstorіja Ukrami - velichna, mogutnja і vіchna» //

Mkhregknal'na Akademяa upravlmnja personalom [Elektronnij resurs] / URL:

https://maup.com.ua/ua/navchannyau-maup/centri-ta-kursi/duhovno-prosvitnicki-centr/ statti/cerkovna-istoriya-ukraini.html (data dostupu: 20.04.2022).

Gorbik Sergij, protokrej. Cerkovnі ordeni: korotka ktor^ pitannja // Khvs'ke pravoslav'ja. Mkhnarodnij naukovij proekt «Pravoslavnogo Duhovnogo Centru apostola Ivana Bogoslova» [Elektronnij resurs] / URL: http://kyiv-pravosl.info/2020/02/13/tserkovni-ordeny/ (data dostupu: 20.04.2022).

Martishin D. S., Bogdanenko A. I., Romanenko Є. O. Mkяa Ukra'tns'kogo Pravoslav'ja v suchasnomu svіtі. Kh'v : Vidavnictvo Lіra-K, 2022. 130 s.

Martishin D. S., Romanenko Є. O., Bogdanenko A. I. Ukrams'ke Pravoslav'ja na zlamі stolіt'. Kitv: Vidavnictvo Lka-K, 2021. 96 s.

Martishin D., Romanenko Є., Bogdanenko A. Cherez pustelju do Voskresmnja: duhovnі besіdi na Velikij Pkt. Kh'v: Vidavnictvo Lіra-K, 2020. 68 s.

Romanenko Є., Shhokm R., Martishin D., Bogdanenko A. Cerkovrn termіni: Ponjatяno- termmologkhnij slovnik / Є. Romanenko, R. Shhokm, D. Martishin, A. Bogdanenko. Kh'v: DP “Vidavnichij dm “Personal”, 2019. 238 s.

Vkznaki Ukrams'kof Pravoslavnof Cerkvi (Fotoal'bom) / Avt.-uporjad.: prot. Vhalоj Kosovs'kij, arhrn. Ilarij (Shishkovs'kij). Khv: TOV «Legeartk», 2004. 80 s.

Cerkovrn vkznaki. Pravoslavna Cerkva Ukraїni [Elektronnij resurs] / URL: https://www.pomisna.info/uk/tserkva/tserkovni-vidznaky/(data dostupu: 20.04.2022).

Romanenko Є. O., Kurilo V. S., Voronіn V. M. Rehgh svіtu: encikloped. ponjatяn.- termіn. slov. / Є. O. Romanenko, V. S. Kurilo, V. M. Voronm. Harkv: Folk, 2021. 423 s.

Размещено на Allbest.ru