Національно-культурні товариства німецької громади в Одесі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національно-культурні товариства німецької громади в Одесі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Синявська Олена Олександрівна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Садова Іванна Віталіївна студентка факультету історії та філософії, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова,

Анотація

У статті розглядається історія виникнення та основні напрями діяльності німецьких національно-культурних товариств, що діяли в Одесі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Відзначається, що південний регіон і зокрема Одеса стала центром колонізаторських рухів ще на початку ХІХ ст.

Однією із найчисельніших громад, що заселяла південні території, була німецька. Протягом першої третини ХІХ ст. прийняті урядові документи, що регулювали життя і діяльність німецької громади та створювалися організації, що допомагали німецьким переселенцям облаштуватися на місці. З середини ХІХ ст. спостерігаємо активізацію в діяльності різноманітних німецьких об'єднань, значне місце серед яких належало благодійним та культурно-просвітницьким товариствам.

Перші товариства, що були створені в Одесі, займалися доброчинною діяльністю і опікувалися незаможними співвітчизниками, забезпечували їх одягом, їжею та притулками, надавали медичну допомогу та ліки, влаштовували людей похилого віку у будинки піклування, а малолітніх - у сирітські будинки та притулки. Найбільш відомим було Німецьке благодійне товариство, яке поступово розширювало свою діяльність, відбиваючи це в текстах своїх статутів. Одним із перших культурно-просвітницьких товариств було засноване у 1861 році товариство «Гармонія». Поряд із благодійницькою діяльністю, значна увага членами товариства надавалася просвітницькій роботі, влаштуванню музичних вечорів.

На початку ХХ ст. спостерігається активізація діяльності німецьких товариств. Активністю відзначається засноване у 1906 році Південноросійське німецьке товариство, практична діяльність якого зосереджувалася в організації лекцій, концертів, театральних вистав, відкритті читалень. З початком Першої світової війни анти німецькі настрої посилилися не тільки в суспільстві, а й у державній політиці Російської імперії, наслідком чого стала низка анти німецьких указів та ліквідація німецьких товариств.

Ключові слова: історія, Одеса, німецька громада, національно- культурні товариства.

Abstract

німецьке національно-культурне товариство одеса

Syniavska Olena Oleksandrivna Candidate of historical sciences, associate professor, associate professor of the Department of history of Ukraine, I. I. Mechnikov Odesa National University, Yelisavetinska St., 12, Odesa

Sadova Ivanna Vitaliyivna Student of the Faculty of history and philosophy of Odesа I. I. Mechnikov National University, Yelisavetinska St., 12, Odesa,

NATIONAL AND CULTURAL SOCIETIES OF THE GERMAN COMMUNITY IN ODESA IN THE SECOND HALF OF THE XIX - EARLY XX CENTURY

The article examines the history of the origin and main activities of German national and cultural societies that operated in Odesa in the second half of the ХІХ - early ХХ century. It is noted that the southern region and in particular Odesa became the center of colonial movements in the early nineteenth century.

One of the largest communities inhabiting the southern territories was German. During the first third of the XIX century government documents were adopted regulating the life and activities of the German community and organizations were set up to help German immigrants settle down. From the middle of the XIX century we see an intensification in the activities of various German associations, a significant place among which belonged to charitable and cultural-educational societies.

The first societies, established in Odesa, engaged in charitable activities and cared for poor compatriots, provided them with clothing, food and shelter, provided medical care and medicine, placed the elderly in care homes and minors in orphanages and shelters. The most famous was the

German Charitable Society, which gradually expanded its activities, reflecting this in the texts of its statutes. The Harmony Society was founded in 1861 as one of the first cultural and educational societies. Along with charitable activities, the members of the society paid a lot of attention to educational work and music evenings.

In the early ХХ century there is an intensification of German societies. The South German Society, founded in 1906, is active, its practical activity was concentrated in the organization of lectures, concerts, theatrical performances, and the opening of reading rooms. With the outbreak of World War I, anti-German sentiment intensified not only in society but also in the state policy of the Russian Empire, resulting in a series of anti-German decrees and the liquidation of German societies.

Keywords: history, Odesa, German community, national-cultural societies.

Постановка проблеми

Національно-культурні товариства - це добровільні громадські об'єднання, що створені для реалізації культурно-освітніх, мовних, релігійних, інформаційних та інших соціальних потреб представників етнонаціональних спільнот України. Сьогодні в межах територіальних об'єднань існують десятки таких товариств, чимала їх кількість припадає на південний регіон і зокрема Одесу. Витоки створення національно-культурних товариств в південному регіоні сягають періоду колонізації українських теренів у ХІХ ст.

Як центр південного регіону Одеса від самого початку ХІХ ст. стала місцем проживання представників багатьох етнічних груп. Характерним явищем у обраний період було об'єднання представників різних громад для реалізації спільних ідей. Не винятком стала і німецька спільнота, яка займала вагоме місце серед всіх етносів, що емігрували на південь України. Тому дослідження появи німецьких організацій, в тому числі товариств, які діяли у зазначений період на теренах Одеси, є важливим аспектом для сучасних міжнародних відносин. Дослідження діяльності різноманітних німецьких товариств допомагає формувати наше уявлення про німецьку спільноту, сприяє розвитку українсько-німецьких відносин та створює необхідне підґрунтя для постійної співпраці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема утворення та діяльності різних національних об'єднань на території південної України в ХІХ - на початку ХХ ст. уже знайшли висвітлення на сторінках історичної літератури. Відзначимо праці Я. А. Бойчук та

В. В. Македон, в яких подано загальний огляд функціонування різних національних товариств в Одесі у зазначений період. Дослідження Е. Г. Плеської-Зебольд, М. А. Шевчука, А. Айсфельда присвячені різним аспектам діяльності німецької громади в південному регіоні в дорадянський період. Разом з тим історія німецьких товариств у зазначений період потребує більш глибокого дослідження, особливо враховуючи той факт, що саме південний регіон і місто Одеса стали центром колонізаційних рухів німецької громади.

Мета статті - дослідження умов формування, основних напрямів та специфіки діяльності німецьких національно-культурних товариств в Одесі у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття та причин їх закриття.

німецьке національно-культурне товариство одеса

Виклад основного матеріалу

Історія німецьких колоністів в Одесі починається з 1803 року. Саме тоді 17 жовтня був підписаний указ Олександра І, який дозволяв селитися в околицях Одеси, а також інших містах Херсонської, Катеринославської та Таврійської губерній. З цією метою створювалася контора опікунства іноземців, яка мала допомагати якнайкраще облаштуватися іноземним колоністам та забезпечити їх усім необхідним. В червні 1831 року з'явився ще один документ - Положення комітету міністрів щодо німецьких колоністів, які виявили бажання переселитися з Царства Польського до Росії. Переселенцям дозволялося обирати вид діяльності, а також селитися де вони побажають: в містах, околицях, на порожніх ділянках. Крім того, передбачалося надання їм пільг протягом 10 років [1, с.18].

Однією з перших доброчинних організацій, заснованих німцями, вважається Німецьке благодійне товариство, яке проіснувало в Одесі з 1846 до 1914 рр. Статут товариства було затверджено у серпні 1846 року. Мета товариства полягала в покращенні матеріального становища співвітчизників, які тимчасово або постійно проживали в Одесі [2, арк.18]. 10 червня 1874 року було затверджено новий статут товариства, який дещо розширив його повноваження. Віднині товариство не тільки надавало матеріальну допомогу, але й допомагало знайти роботу нужденним, придбати необхідні матеріали для праці. Всі внутрішні справи товариства велися німецькою мовою. Постійним почесним головою товариства був генеральний консул Німецької імперії в Одесі [3, с.7-10].

Окрім Німецького благодійного товариства, із 1888 р. існувало ще й Товариство взаємодопомоги німецьким підданим, котрі відбули військову повинність офіцерами та нижніми чинами. Воно так само підпорядковувалося міністерству внутрішніх справ. Оскільки мета і діяльність Німецького благодійного товариства та Товариство

взаємодопомоги німецьким підданим були схожими, то у 1897 р. вони об'єдналися в єдине Благодійне товариство для німецьких підданих в Одесі. У травні 1897 р. затверджено його статут, де визначалися основні завдання [4, с.167-168]. Змінювався статут товариства в 1900 та 1903 роках. Новий статут, затверджений міністром внутрішніх справ П. Дурново у вересні 1903 року, розширював головну мету діяльності товариства, яке віднині займалося найрізноманітнішими видами надання допомоги: забезпечення одягом, їжею та притулками незаможних, надання бідним хворим медичної допомоги та ліків, влаштуванням людей похилого віку у лікарні, будинки піклування, а малолітніх - у сирітські будинки та притулки. Товариство також займалося навчанням та вихованням сиріт та дітей незаможних, наданням нужденним коштів для того, щоб повернутися на Батьківщину [5, с. 2-4].

Поряд із німецькими благодійними організаціями, в діяльності яких культурницька та освітня складова були не головними напрямами, у другій половині ХІХ ст. виникають товариства, які пов'язували своє існування з культурно-просвітницькою діяльністю. Одним із перших було німецьке товариство під назвою «Гармонія», яке розпочало свою діяльність з 1861 року.

Відома дослідниця історії німців в південному регіоні Е. Г. Плеська-Зебольд зазначала, що в квітні 1861 року декілька друзів подали на ім'я генерал-губернатора прохання, в якому розповіли про своє бажання збиратися в певні вечори на обраній квартирі для проведення часу і заняття музикою, літературою, природничими науками. Прохання це підписали бухгалтер Генріх Теш, книготорговець Едвард Берндт, син купця Едвард Ведде, хімік Альберт Гіліг, бухгалтер фірми Петрококіно Карл Пецольд і бухгалтер фірми Белліно-Фендеріх Ернст Румелін [6, с. 319].

Статут товариства «Гармонія» було затверджено у тому ж 1861 році. Головною метою товариства визначалася культурно- просвітницька робота, зокрема, заняття співом, музикою, літературою та природничими науками. Окремим пунктом зазначалося, що державні та релігійні питання, а також політика зовсім не входили в цілі товариства і в жодному разі не допускалися в його межах. Статут 1861 року був невеликим і складався з чотирьох параграфів, в яких відзначалася мета товариства, склад, правила та обов'язки членів та загальні правила [7, арк. 10]. За три роки статут був удосконалений і розширений. У новій редакції окремим параграфом зазначалося, що до складу товариства «Гармонія» могли потрапити німці, а також всі бажаючі, які володіли німецькою мовою, полюбляли усе німецьке, досягли 20 років та мали гарну поведінку. Статут товариства змінювався ще в 1867, 1868 та 1869 роках.

Найбільш популярними в місті стали музичні акції, які проходили під егідою цього товариства. В. М. Щепакін у своїй праці, присвяченій камерному виконавству в Одесі у другій половині ХІХ століття, зазначив, що восени 1867 року газета «Одесский вестник» анонсувала серію квартетних зібрань, які мали відбутися саме в залі німецького клубу «Гармонія» за участю виконавців Франка, Бабушки, Россета та Куммера. З того часу протягом наступних трьох років камерні концерти в Одесі стали регулярними і бажаними музично-культурними подіями [8, с.90].

Більше 30 років товариство не мало власного приміщення і розміщувалося в орендованих, одним з перших була будівля на Софіївській, одне з останніх - будинок Карузо на Ланжеронівській. Все це було через те, що мати нерухоме майно товариству було заборонено ще на основі перших статутів. Але у 1898 році з дозволу міністра внутрішніх справ було дозволено внести доповнення, що дозволяло придбати нерухоме майно в місті Одесі. У 1899 році товариство придбало ділянку землі в Авчінніковому провулку, в якому було зведено будівлю з невеликим красивим театральним залом на 600 місць з партером, ложами і хорами. Тут відбувалися маскарадні вечори, давалися гастролі заїжджих акторських труп [6, с. 320].

Ухвалення низки законодавчих актів на початку ХХ століття зумовило лібералізацію суспільства, а разом із тим активізацію просвітницько-культурної діяльності різноманітних громадських об'єднань. На початку XX століття постало питання збереження національної культури. За ініціативою священників та інтелігенції створювалися об'єднання, які ставили за мету зберегти свою національну культуру, відкривати нові навчальні заклади, а також об'єднати міських і сільських жителів різних соціальних груп. В Одесі у цей час нараховувалося близько 10 німецьких товариств. Головною метою новостворених об'єднань було: розвиток злагоджених міжнаціональних відносин, гуртування представників німецької громади навколо спільних проблем та інтересів, спільної національної ідентифікації на основі рідної мови, традицій, звичаїв, культури, історичної пам'яті [9, с.136].

Одними із перших німецьких товариств, які почали свою діяльність після прийняття Маніфесту 1905 року, були два взаємопов'язаних товариства: Південноросійське німецьке товариство (утворене у 1906 році) та Німецьке товариство освіти Південної Росії (виникло у 1908 році). Обидва товариства були тісно пов'язані між собою. Їх цілі та методи були майже однаковими. Відмінність між ними полягала в тому, що Південноросійське німецьке товариство сприяло захистові та об'єднанню міського німецького населення, а Німецьке товариство освіти Південної Росії - сільського. Головною метою товариства вбачали опіку та захист німецької мови задля збереження національної свідомості, а також об'єднання усіх німців незалежно від віросповідання для захисту їх національної самосвідомості та культури. Відомо, що обидва товариства розвивалися дуже швидкими темпами [10, с.89].

Практична діяльність товариств виявилася у відкритті нових навчальних закладів, в першу чергу шкіл. Для вчителів та кістерів проводилися освітні курси. Відкривалися бібліотеки та читальні, організовувалися лекції, концерти, театральні вистави, видання газет та журналів. Товариства своєю діяльністю сприяли відвідуванню шкіл, а також поліпшували матеріальне забезпечення своїх членів [11, с.282-284].

За даними Я. А. Бойчук Південноросійське німецьке товариство у 1908 році налічувало 291-го члена. Зважаючи на численну німецьку громаду в Одесі того часу (близько 10 тис. осіб), ця кількість є відносно малою. Згодом статут товариства було змінено, що дозволило більшій кількості людей стати повноправними членами товариства [9, с.96]. За даними О. К. Канєнберг-Сандул на середину 1909 року від цих товариств було відкрито 25 філій у Бесарабській та Херсонській губерніях, в яких нараховувалося 466 членів. А в 1910 році - 64 філії з 848 учасниками [10, с. 89].

У 1909 році розпочало свою діяльність товариство німецьких студентів «Teutonrn Euxina». Як зазначає дослідниця В. В. Македон, така назва фігурує тільки в установчих документах, надалі дане об'єднання студентів зустрічається як Товариство студентів німців міста Одеси. Головною метою товариства було сприяння культурного та просвітницького виховання серед німецьких студентів. Для досягнення свої мети в межах об'єднання часто проводились різноманітні концерти. Головами товариства в різний час були Отто Мюллер, Християн Кангер, Отто Цвікер, Готгольд Кнауер та інші. Товариство базувалось на вулиці Кузнєчній 13, а потім у приміщенні Клубу одеських промисловців. Студентство слідкувало не тільки за своїм духовним та моральним розвитком, а й приділяло увагу фізичному вихованню [12, с.121].

З початком Першої світової війни анти німецькі настрої посилилися не тільки в суспільстві, а й у державній політиці Російської імперії. 24 грудня 1914 року імператором було затверджено заборону викладання предметів німецькою мовою у школах для німецьких дітей, крім Закону Божого та німецької мови. Було прийнято низку нормативно-правових актів, які часто називають «ліквідаційними законами», оскільки вони мали дискримінаційний характер та обмежували права всіх «інородців». Німецькі колоністи не стали виключенням. Акти, прийняті у лютому та в грудні 1915 року, на державному рівні запровадили не тільки ліквідацію німецьких товариств, а і німецької преси, не можна навіть було спілкуватися німецькою мовою.

У циркулярі Міністерства народної освіти від 4 травня 1915 року передбачалося негайне звільнення вчителів, заборона видань газет, журналів та книг німецькою мовою, навіть реклама, вивіски магазинів і підприємств підлягали знищенню. Історик А. Айсфельд зазначав, що Катеринославський губернатор заборонив збиратися разом більш ніж двом німцям-чоловікам навіть у власному домі. Для багатодітних сімей склалася нестерпна ситуація: вони порушували це розпорядження самим своїм існуванням. У громадських місцях встановлена заборона теж діяла. Доходило до того, що колоністи повинні були доручати поховання своїх близьких представникам інших національностей [13, с.62].

Висновки

Таким чином, у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Одеса стала своєрідним центром діяльності національно-культурних товариств німецької громади. Німецькі поселення в Одесі отримали назви Верхньої та Нижньої колоній. Саме в цих межах почали формуватися одні з перших німецьких об'єднань, що згодом перетворювались на товариства. Перші товариства розпочинали свою діяльність як благодійні організації, культурницька робота в яких була лише одним із аспектів. Згодом з'явилися культурно-просвітницькі об'єднання, діяльність яких була спрямована на організацію освітніх програм, музичних та літературних заходів задля збереження своєї мови, культури, національної свідомості. Діяльність німецьких товариств припинилася з початком Першої світової війни.

Література