Іван Карабиць - митець-організатор

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІВАН КАРАБИЦЬ - МИТЕЦЬ-ОРГАНІЗАТОР

Євген ВЛАСОВ, студент ІІІ курсу першого (бакалаврського) рівня

вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Науковий керівник, кандидат педагогічних наук, доцент

Колоскова Ж.В.

Анотація

У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури автор досліджує діяльність композитора І. Карабиця як організатора визначних міжнародних мистецьких проектів - фестивалю «Київ Музик Фест» та конкурсу виконавців імені Володимира Горовиця.

Ключові слова: І. Карабиць, митець-організатор, «Київ Музик Фест», мистецькі проєкти, фестиваль.

Іван Карабиць міцно увійшов у світову музичну культуру другої половини ХХ століття. Він був дійсно знаковою постаттю для сучасної української музики, оскільки поєднував у собі як риси талановитого митця, так і музичного діяча, чия широкомасштабна робота стосувалася різних галузей соціокультурного простору України. Його різновекторна діяльність була предметом подиву за його життя та стала предметом дослідження після його смерті.

Аналіз досліджень та публікацій. Особливості стилю композитора були предметом вивчення О. Берегової, В. Задерацького, Л. Кияновської, О. Копелюка, О. Маркової. Камерно-вокальну творчість композитора досліджували В. Кущ, Г. Єрмакова, О. Галузевська, О. Гуркова. Роботи В. Драганчук, Л. Мельник, І. П'ятницької-Позднякової, І. Пясковського, Л. Рязанцевої, А. Терещенко, С. Турнєєва присвячено аналізу монументальних інструментальних та вокально-інструментальних композицій І. Карабиця.

Мета статті - дослідити діяльність Івана Карабиця як організатора значущого мистецького проєкту «Київ Музик Фест».

Виклад основного матеріалу дослідження

Іван Карабиць є одним із класиків української музики другої половини ХХ століття. Масштабні полотна митця, зокрема «Сад божественних пісень», «Заклинання вогню», «Київські фрески», «Молитва Катерини», увійшли в скарбницю сучасної української музики. Не меншою популярністю серед слухачів користуються інструментальні та камерно-вокальні твори композитора. Глибоко творча особистість, Іван Карабиць став ініціатором та музичним директором фестивалю «Київ Музик Фест», саме йому вдалося знайти перших спонсорів заходу, а також налагодити ефективну роботу його прес-служби. Звісно, для налагодження роботи фестивалю потрібен значний досвід організації. За цим проблема не постала, оскільки І. Карабиць був досвідченим членом секретаріату правління Спілки композиторів, де він відповідав за закордонні зв'язки. В рамках культурних обмінів Іван Федорович неодноразово відвідував Німеччину, Болгарію, Югославію, Румунію, Італію, Швецію, Еквадор, США, Канаді. Ще з військовим ансамблем гастролював митець Францією, Великобританією та Сомалі. Перебуваючи за кордоном чи спілкуючись із іноземними колегами, І. Карабиць передусім цікавився принципами організації музичного життя і, зокрема, музичних фестивалів. Також він й особисто брав участь у багатьох з них, коли був членом журі, тобто була можливість використати найкращі світові здобутки та застосувати світовий досвід на українському ґрунті. Ідея І. Карабиця започаткувати подібне мистецьке дійство в Україні знайшла підтримку Міністерства культури України та Союзу композиторів України. Також своїм задумом композитор поділився з американським композитором українського походження Вірком Балеєм й знайшов в його особі й гарячу підтримку, й продюсера фестивалю. Таким чином, збіг об'єктивних та суб'єктивних причин створив щасливе підґрунтя для появи в Києві першого значного музичного заходу всеукраїнського масштабу. Зазначимо, що Карабиць-організатор не був пов'язаний з маскультурою та шоу-бізнесом. Він служив музичній еліті та національній еліті суспільства. В. Задерацький зауважував, що митець по суті прагнув виховувати таку еліту та розширював її світогляд. При цьому його особливо хвилював молодіжний шар учасників культурного процесу. І як професор консерваторії, і як організатор фестивальний акцій, він фактично прагнув до вдосконалення абрису сучасної культури і, в першу чергу, до підтримання високої культури у найскладніший період історії, тому в цьому, на думку науковця, визнане суспільством досягнення Карабиця як удачливого менеджера [1, с. 48].

Головна концепція фестивалю передбачала включення української музики в контекст світового мистецтва. Саме після перших міжнародних фестивалів в Україні твори національних композиторів почали більш активно включати в палітру музичної картини світу, більш поширеною стала географія гастрольних маршрутів виконавських колективів - академічних хорів, симфонічних оркестрів (наприклад, участь оркестру Державної телерадіомовної компанії України в фестивалях у Франції, або оркестру Національної опери у концертах «Варшавської осені»), камерних ансамблів і солістів (наприклад, подорожі «Київської Камерати» до США та Австрії) тощо.

За буклетом першого фестивалю «Київ Музик Фест», його програми мали демократичний принцип будови, згідно якого вона мали включати як музику українських, так і зарубіжних авторів, які бажають взяти у них участь, та надають можливість всім, хто цікавиться музичним мистецтвом, дістати широке уявлення про розмаїття сучасної музичної творчості, а українським музикантам - усвідомити себе і свою самобутню культуру в контексті загальних світових процесів. На першому фестивалі було започатковано традицію обов'язкового виконання музики Б. Лятошинського - улюбленого вчителя І. Карабиця, який відіграв визначну роль в житті свого учня. Стало прикметним зростання кількості прем'єр на фестивалі щороку. Звичайно, переважна їх кількість належала українським авторам, тому що виконання на фестивалі стало престижним, тож багато авторів спеціально писали твори для прем'єрного показу на цьому масштабному заході. Зокрема, саме тут вперше прозвучали «Диптих для струнних» М. Скорика (1992), симфонічна елегія «Ворзель» Л. Грабовського, хоровий диптих В. Сильвестрова, тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано «Музика рудого лісу» Є. Станковича (1992), симфонія-балет «Кохання і смерть» В. Губаренка (1998) та багато інших видатних творів українських композиторів. Так на першому фестивалі прозвучали моноопера «Ніжність» В. Губаренка, «Dictum» Є. Станковича, симфонія «Exegi monumentum» В. Сильвестрова, Концерт №2 для скрипки з оркестром М. Скорика, Концерт для оркестру №3 І. Карабиця, Симфонія №9 В. Бібіка, Симфонія №9 В. Буєвського. Звичайно, саме змістовна складова й сприяла тому, що планка фестивалю було піднята на найвищий рівень. Разом з тим, допомагали утримувати цю планку твори зі світової та вітчизняної класики - наприклад, Симфонія М. Колачевського, увертюра М. Лисенка до опери «Тарас Бульба», симфонія №2 Л. Ревуцького, які визначили шлях розвитку української музики за останнє століття. Також, навпаки, І. Карабиць відзначав й багато творів достатньо низького ґатунку, як свідоцтво бажання співвітчизників будь-якою ціною «прозвучати» на фестивалі, за що дорікали організаторам критики. Проте на всі їх закиди Іван Федорович мужньо відповідав: «Як-то кажуть, - на здоров'я: нехай прозвучать достойні твори і отримають достойну оцінку».

За стилістичними напрямами фестивалі теж були різноманітними, оскільки І. Карабиць завжди прагнув знайти шляхи до поєднання різних музичних сфер. Тож і до програми «Київ Музик Фесту», окрім академічної музики, щороку включалися творчі проєкти з суміжних музичних жанрів: джазова музика, духова музика тощо, які були своєрідною «родзинкою» заходу. Іншим привабливим фактором було місце проведення - за роки існування проєкту відкриття чи закриття фестивалю проходило в Національній опері України, а сам захід відбувався у різних культових спорудах: Володимирському, Михайлівському, Успенському соборах церквах тощо. Окрасою фестивалів 2000-2001 рр. стали імпрези у Києво-Печерській лаврі. Також цікавими для глядача були гості «Київ Мьюзік Фесту» - творча молодь - переможці різних конкурсів, тож слухачі в їх особах мали змогу познайомитись з «музичним майбутнім» України.

Зауважимо, що перші фестивалі були переважно композиторськими, а згодом - виконавськими. Серед постійних учасників фестивалю дослідники визначали колектив «Київська камерата», художнім керівником якого на той час був Іван Карабиць. Аналіз програм фестивалю у різні роки засвідчив велике навантаження на означений колектив, зокрема, з 28 концертів на фестивалі у 1995 році «Камератою» було підготовлено 5 програм, у 1996 році - з 15 концертів - 7 програм, у 1997 році - з 17 концертів - 6 програм. Досліджуючи означене явище, І. Сікорська визначає, що це - вияв принципу, за яким жив і працював І. Карабиць - крайня вимогливість до «своїх» [3, С.175]. Загалом на тринадцяти фестивалях відбулося близько 400 концертів у співвідношенні 70% - українських авторів та 30% - іноземних. Також ще одним здобутком «Київ Музик Фесту» стало залучення представників української культурної діаспори, що стало втіленням ще одного прагнення І. Карабиця - хоча б на деякий час повернути на батьківщину професійних виконавців. Тож гостями фестивалю стали композитори Ігор Соневицький, Лариса Кузьменко, Геррі Кулеша, Вільям П'юра, Юрій Фіала, Роман Ревакович, Анатолій Мірошник, виконавці Марія Цісик, Олександра Погран, Євген Плавуцький та багато інших.

Ще один напрям роботи «Київ Музик Фесту» - проведення науково-практичних конференцій (2000) та презентація музикознавчих видань (2002), коли в рамках фестивалю пройшла презентація щойно виданого 1-го тому з капітальної праці. Презентоване видання - листування двох видатних композиторів - Б. Лятошинського та Р. Гліера - підсумок майже десятилітньої праці знаного українського музикознавця М. Копиці, а сам Іван Федорович доклав чимало зусиль, щоб ця книжка побачила світ. Презентація супроводжувалася концертом з романсів обох композиторів у виконанні Василя Савенка (бас) та піаніста Олександра Блока, що стали справжнім відкриттям для присутніх, а саму програму було визнано окрасою фестивалю. карабиць композитор мистецький виконавець

Аналізуючи значення «Київ Музик Фест», композитор після десятого заходу висловився таким чином: «Фестиваль закумулював у собі всю різнобарвність української сучасної музики, виконавства, зорієнтувавши її на світові музичні процеси. Завдяки цьому сьогодні маємо багато прихильників української музики в різних країнах світу. «Фест» змінив наше мислення - від пасивного очікуванння того, що хтось має все влаштовувати для тебе, до активної ініціативи, вільної від застарілих форм керування мистецтвом». Аналізуючи проведені заходи, І. Карабиць відзначав проблеми з фінансуванням та втручанням у складання програми фестивалю. Митець був глибоко обурений пострадянським бажанням диктувати, що має звучати на фестивалі, а що - ні. Він був переконаний, що на фестивалі має лунати поряд з українською музикою і зарубіжна, що має сприяти справі поширення мистецтва [2].

У бесідах із журналістами, коли неодмінно поставало питання про його вміння знаходити час для занять, творчістю та музичним менеджментом, І. Карабиць відповідав, що у його житті творчість та організаційна діяльність дуже тісно пов'язані. Одне від другого відірвати неможливо. Його захоплювало в роботі спілкування з талановитими людьми, адже таким чином відбувалося своєрідне підживлення творчими ідеями. Незважаючи на напружений ритм життя, в його шаленому щоденному графіку завжди було місце для творчих ідей та задумів, тому якщо задум якогось нового твору з'являвся, він був присутній з митцем вже і вдень, і вночі.

Висновки

І. Карабиць був діячем культури нового покоління - з сучасним, широким поглядом на світ, який відчув спрямовані у ХХІ століття тенденції його розвитку, а тому мислив та діяв стратегічно. Його організаторська та менеджерська діяльність сприяла тому, що фестиваль «Київ Музик Фест» здобув всесвітнє визнання й Україна посів належне їй місце у світовому культурному просторі, як і мріяв митець. Усі творчі проєкти, започатковані І. Карабицем, продовжують жити, що є свідченням того, що вони були не «одноденками», це було його життя, яскраве, напружене та драматичне.

Список використаних джерел

1. Задерацкий В. Заметки о стиле и поэтике инструментальных сочинений Ивана Карабица. Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. Вип.31. 2003, с.47-61

2. Карабиць І. «Київ Музик Фест»: здобутки й проблеми. http://kmf.karabits.com/kmf/birth.html

3. Сікорська І. Іван Карабиць і «Київ музик фест». Науковий вісник Національної музичної академії України ім.П.І. Чайковського. Вип.31. 2003, 168-180

Размещено на Allbest.ru