Листи з афонського Ватопедського монастиря на Січ до П. Калнишевського та І. Глоби (1767-1768 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Листи з афонського Ватопедського монастиря на Січ до П. Калнишевського та І. Глоби (1767--1768 рр.)

Анотація

Мета публікації - введення в науковий обіг документів, які розкривають невідомі факти існування тісних зв'язків афонського Ватопедського монастиря із Січчю у XVIII ст. і ктиторської підтримки козацькою старшиною цієї обителі. Методологічні засади ґрунтуються на принципах історизму, наукової об'єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнона- укових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Уперше до наукового обігу введено листи архімандрита Ватопедського монастиря за 1767-1768 рр. на ім'я останнього кошового отамана П.Калнишевського та ґенерального писаря Війська Запорізького І.Глоби. Виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки козацькою старшиною афон- ських монастирів і, зокрема, «ктиторського патронування» з боку Січі, її кошового отамана П.Калнишевського древньої обителі та школи, що діяла при ній. На основі архівних джерел по-новому розкривається історія українських контактів із Ватопедським монастирем у XVIII ст. Ктиторами, донаторами, жертводавцями святогірських обителей у той час нерідко виступали представники козацької верхівки, які розглядали свою участь у підтримці монастирів як неодмінний атрибут власного елітарного статусу у суспільстві.

Ключові слова: Ватопедський монастир, Афон, Військо Запорізьке, Січ, Калнишевський, Глоба, козацтво, чернецтво.

Abstract

The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation documents that reveal unknown facts of the existence of close ties between the Athonite monastery Vatopedi and the Sich in the 18th century and the patronage of the Ukrainian Cossack foreman of this Athonite monastery. The methodological foundations of the research are based on the principles of historicism, scientific objectivity, consistency, and a dialectical approach to historical phenomena. According to the set goal and objectives, a set of general scientific, interdisciplinary, special research methods was used. The scientific novelty lies in the fact that for the first time letters from the Athos Vatopedi Monastery for 1767-1768 were introduced into scientific circulation in the name of the last koshovyi chieftain of the Sich Petro Kalnyshevskyi and the general clerk of the Zaporizhian Host Ivan Hloba. By analyzing archival materials, little-known aspects of the patron's support from the Ukrainian Cossack foreman of the Athonite monasteries and, in particular, patronage from the Sich and P.Kalnyshevskyi over the ancient Vatopedi monastery were revealed. The presented article, based on archival sources, reveals in a new way the history of Ukrainian contacts with the Vatopedi Monastery on Mount Athos in the 18th century. The author uses the existing source base, introduces unknown sources into scientific circulation and tries to uncover the issues of the history of Athos's ties with Ukrainian monasticism and Cossacks in the 18th century. It is noted that the analysis of the archival sources of the 18th century testifies that representatives of the noble Ukrainian Cossack elders, who considered their participation in the support of the Athonite monasteries as an indispensable attribute of their elite status in the Ukrainian society of the 18th century, often acted as donors, donors and donors of the Athonite monasteries at that time.

Keywords: Vatopedi Monastery, Athos, Zaporizhian Host, Sich, Kalnyshevskyi, Hloba, Cossacks, monkhood.

Публіковані документи, які зберігаються у фонді 229 («Архів Коша Нової Запорізької Січі») Центрального державного історичного архіву України в Києві, висвітлюють невідомі факти контактів між Ватопедським монастирем на Афоні та Запорізькою Січчю у другій половині XVIII ст. Зокрема тут представлено три листи від за 1767-1768 рр. на ім'я останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського та ґенерального писаря Війська Запорізького Івана Глоби Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.229. - Оп.1. - Спр.166. - Арк.62-64.. Ці листи досі не публікувалися й не ставали предметом спеціальних студіювань.

Більшість дослідників, працюючи з документами архіву Коша (переважно фахівці з історії козацтва), в основному цікавилися військово-політичними аспектами діяльності Січі, через що листування з монастирем фактично залишалося поза їхньою увагою. Не згадується воно й в описі справ архіву Коша Війська Запорізького. Лише зазначається, що справа, де підшиті ці матеріали, містить листи, паспорти, повноваження, видані ченцям, які приїжджали з Македонії, Валахії, Росії, Святої Гори на Запоріжжя для збору пожертв на будівництво храмів, утримання духівництва й т. ін. Архів Коша Нової Запорозької Січі: Опис справ 1713-1776 рр. / Упор. Л.З.Гісцова, Л.Я.Демченко. - К., 1994. - С.84. Публіковані тут документи мають важливе значення та цінність у питанні вивчення історичних, духовно-культурних зв'язків між українським козацтвом і всеправославним центром чернецтва на Афоні. Ці джерела засвідчують не лише тісні контакти між Ватопедським монастирем та Січчю, але й факт ктиторського патронування запорожцями цієї древньої обителі, що досі не було предметом окремого дослідження. Уведення документів у науковий обіг проливає світло на взаємини одного з найавторитетніших афонських монастирів із Запоріжжям - тема, яка досі залишається маловивченою.

Патріарший ставропігійний Ватопедський Благовіщенський монастир уже з кінця Х - початку ХІ ст. посідав одне з провідних місць в ієрархії святогірських обителей Actes de Lavra (Archives de l'Athos, t.6). Premiиre partie: des origines а 1204 / Ed. par P.Lemerle, A.Guillou, N.Svoronos, D.Papachryssanthou. - Vol.1. - Paris, 1970. - Pt.1. - №12.. Історія його вивчена досить ретельно. Тема зв'язків зі східнослов'янськими землями була предметом уваги багатьох авторів Порфирий (Успенский), еп. История Афона. - Ч.3/2. - Санкт-Петербург, 1892. - С.358-359; .Муравьёв А.Н. Сношения России с Востоком по делам церковным. - Ч.1. - Санкт-Петербург, 1858. - С.137-138, 143-148, 188, 266; Ч.2. - Санкт-Петербург, 1860. - С.9-12, 27-28, 62; Его же. Письма с Востока (1849-1850 гг.). - Ч.1. - Санкт- Петербург, 1851. - С.194-203; Антонин (Капустин), архим. Заметки поклонника Святой Горы. - Москва, 2013. - С.79-100; Каптерев Н.Ф. Характер отношений России к православному Востоку в XVI и XVII ст. - Сергиев Посад, 1914. - С.63-71, 99-100, 134-135, 164., у тому числі сучасних Греческо-русские связи середины XVI - начала XVIII в.: Греческие документы московских хранилищ: Каталог выставки / Сост. Б.Л.Фонкич. - Москва, 1991. - С.30-33, 42-43, 46; Фонкич Б.Л. Чудотворные иконы и священные реликвии христианского Востока в Москве в середине XVII в. // Очерки феодальной России. - Вып.5. - Москва, 2001. - С.89-97; Россия и греческий мир в XVI в.: В 2 т. / Подгот.: С.М.Каштанов, Л.В.Столярова, при участии Б.Л.Фонкича. - Москва, 2004. - С.23-25, 153-159, 188, 336-338; Pavlikianov C. The Athonite Monastery of Vatopedi from 1462 to 1707. - Sofia, 2008. - 309 p.; Idem. A Short Catalogue of the Slavic Manuscripts in Vatopedi // Byzantina. Symmeikta. - Vol.10. - Athens, 1996. - P.295-325; Павликянов К. Славянското присъствие в светогорските обители Алипиев манастир и Ватопед през късното средновековие (Славянское присутствие в афонских монастырях Алипиу (или Алопоу) и Ватопеди в период позднего средневековья) // Светогорска Обител Зограф. - III. - София, 1999. - С.179-185; Ченцова В.Г. Писец Николай Армириот и Крест царя Константина: К истории связей Ватопедского монастыря с Россией в XVII в. // Palaeoslavica. - Т.19(2). - Cambridge (Mass.), 2011. - P.60-109; Её же. Источники фонда «Сношения России с Грецией» РГАДА по истории международных отношений в Восточной и Юго-Восточной Европе в 50-е гг. XVII в. // Русская и украинская дипломатия в Евразии: 50-е гг. XVII в. - Москва, 2000. - С.162- 164; Мискевка В., Маринеску Ф. Роксандра Хмельницкая (дочь Василия Лупу) и её завещание от 15 января 1667 г. // Factorul feminin оn istorie: culegere de studii §i documente. - Chisinau, 2012. - P.197-214; Mertzimekis N. Epitrachelion aux inscriptions dйdicatoires et liturgiques du tsar Fiodor Ier Ivanovitch (1584-1598), conservй au monastиre de Vatopedi au Mont Athos // Annuaire de L'Universitй de Sofia «St. Kliment Ohridski». - T.99(18). - Sofia, 2017. - P.59-69.. У контексті взаємин Ватопеда з Росією дослідники лише побіжно та фрагментарно торкалися контактів цього монастиря в українських землях, або й узагалі оминали їх увагою. Зв'язки його з козацтвом ще не ставали предметом спеціальної уваги.

Корпус відомих на сьогодні джерел, які стосуються історії контактів Ватопедського монастиря з українськими землями, обмежується кількома десятками одиниць (переважно це офіційні матеріали). Серед них можна виділити документи українського (що утворилися на теренах України й за її межами) та іноземного походження.

У цій публікації в науковий обіг уперше вводяться три листи 1767-1768 рр. від архімандрита Костянтина «із братією» на ім'я останнього кошового отамана Запорізької Січі П.Калнишевського та Генерального писаря Війська Запорізького І.Глоби ЦДІАК України. - Ф.229. - Оп.1. - Спр.166. - Арк.62-64.. В архіві Коша ці документи підшиті до загальних справ 1764-1774 рр. під назвою «О приежаючихъ в Сечь Запорожскую с разныхъ мнстрей и приходскихъ церквей за испрошениемъ отъ доброхотдате- лей милостины. Зъ 1768 году заведено. №г8з» Там само. - Спр.166.. У матеріалах цієї справи містяться три листи, підписані ватопедським архімандритом Костянтином. Зокрема один на ім'я П.Калнишевського, датований 28 листопада 1767 р. Там само. - Арк.63-63зв., ще два - від квітня 1768 р. Там само. - Арк.62, 64. З останніх одне послання адресоване кошовому отаманові Там само. - Арк.62., друге - Генеральному писареві І.Глобі Там само. - Арк.64.. Усі три документи написані церковнослов'янською мовою з елементами українізмів і підписані ватопедським архімандритом Костянтином. При цьому в листі від 28 листопада 1767 р. він значиться як «Константій», а під його іменем стоїть ще й автограф грецькою мовою скевофілакса Стефана12, який 1761 р. підписував вступне прохання про надання пожертв у ватопедській «Книзі збору милостині»13. монастир козацький старшина патронування

Усі три листи скріплені печаткою Ватопедського Благовіщенського монастиря - круглий чорнильний відбиток, на якому зображено агіографічний сюжет Благовіщення Богородиці з образами архангела Гаврила та Діви Марії, а також між двох ліній по колу міститься грець- комовний напис із повною назвою цієї афонської' обителі. Порівняння відбитків печатки з цих трьох листів із відбитками на інших монастирських документах, що зберігаються в архіві Ватопедського монастиря, підтверджує їх справжність.

Як було відзначено, листи архімандрита Костянтина написані грамотною церковнослов'янською мовою зі вкрапленнями українізмів. Це свідчить, що серед монастирської братії були не просто рядові вихідці з українських земель, але досить освічені, котрі до того ж володіли каліграфією. Знання правил звертання до кошового отамана й ґенерального писаря дає підстави вважати, що хтось із цих ченців і сам був колишнім козаком або старшиною.

На обох листах до П.Калнишевського вгорі міститься більш пізня рукописна позначка з датою отримання його адресатом: «сшъ 22 д 1768 году»14. Тобто їх було доставлено на Січ не пізніше 22 вересня 1768 р.

Аналіз наявної джерельної бази та опублікованих матеріалів засвідчує, що зв'язки Ватопеда з ченцями та прочанами з українських земель мали досить давнє коріння. Судячи з усього, публіковане тут листування стало наслідком попередньої місії монахів у 1761-1764 рр., про яку дізнаємося з іншої пам'ятки - «Книги збору милостині» (або «Вкладної книги»), що її ми виявили серед ще не досліджених рукописів архівосховища Ватопедського монастиря15. Утім записи у цій прохальній «книзі» завершуються 1764-м роком, після того, як афонські ченці отримали в Києві від митрополита Арсенія (Могилянського) дозвіл на збирання милостині в межах Київської митрополії'6. Судячи з того, що на той час «книга» була майже заповнена, для наступних записів, імовірно, ва- топедські ченці завели нову книгу, сліди якої поки що відшукати не вдалося.

Щодо продовження місії афонської «делеґації» в подальші роки землями Гетьманщини та Війська Запорізького Низового, ми знаходимо свідчення якраз у публікованому тут листуванні з Кошем від 1767-1768 рр. Зокрема повідомляється, що кілька років до того на Січі перебував ватопедський ієродиякон Єлисей, який зібрав серед запорожців дуже щедрі пожертви на монастир («кромі церковйнихъ опаратъ, и протчшхъ церковныхъ утварей дшгами далъ дві тисячи пять сотъ рублевъ»)17. За успішно виконану місію та налагодження контактів зі старшиною («велможность Ваша и гспда старшини войсковіе такожъ и атамани курінніе»), ієродиякон Єлисей рішенням собору старців Ватопедського монастиря був рукоположений у священика та зведений у сан проігумена18. Отримавши таке підвищення в монастирській ієрархії та набувши значно більших повноважень, за кілька років він знову був відряджений на Запоріжжя для збору пожертв. Задля успішності місії разом із ним відправили ще одного ва- топедського інока («малороссіянина честнагм іеродіякона ДїмнисіА: которой получешемъ монашества, ї иеродіяконского чина во мбители нашей усиновилсА»)19. Отже на той час у Ватопеді, окрім греків, подвизалися й ченці-українці, один з яких навіть мав сан ієродиякона. Там само. - Арк.63зв. Архів Ватопедського монастиря на Афоні (далі - АВМА). - Книга збору милостині («вкладна книга») Ватопедського монастиря, 1761-1764 рр. - Арк.2. ЦДІАК України. - Ф.229. - Оп.1. - Спр.166. - Арк.62-63. Див.: АВМА. - Книга збору милостині («вкладна книга») Ватопедського монастиря, 1761-1764 рр. - 28 арк. Там само. - Арк.24. ЦДІАК України. - Ф.229. - Оп.1. - Спр.166. - Арк.63. Там само. - Арк.63-63 зв. Там само. - Арк.62.

У листі до П.Калнишевського ватопедці повідомляли про скрутне становище своєї обителі під «претяжчайшимъ махометянскимъ работнымъ игомъ», через що вони не у змозі сплачувати османцям податки (гарач), а також погасити численні борги перед кредиторами Там само..

Із листів випливає, що Ватопедський монастир просив Кіш прийняти його під свою «ктиторську патронатську протекцію». При цьому неодноразово підкреслювалися благодіяння та щедрість кошового отамана, старшини й усього Війська Запорізького до обителі. Водночас наголошувалося, що Січ у цей час чи не єдина, хто не відмовляє у «ктиторской многопатронствующей милости» Там само.. Це уточнення дуже цінне, оскільки досі не було достовірно відомо про ктиторство Запоріжжя над братією одного з найбільших та найавторитетніших монастирів Афону.

У листі до П.Калнишевського ватопедський архімандрит Костянтин повідомляв важливу деталь про те, що отримане як офірування дороге церковне начиння «въ церковной церемонія мы оупотребляемъ», тоді як з отриманих коштів 2500 руб. частково спрямовані на погашення боргів перед кредиторами, а більша частина з цих грошей «на монастирское строеніе употребыли» Там само. - Арк.63.. Як на той час пожертва в розмірі 2500 руб. являла собою досить велику суму не тільки за мірками Російської, але й Османської імперії, у межах котрої перебувала Свята Гора. На такі гроші цілком можна було здійснити повноцінні роботи. Тому згадка в публікованих документах про будівництво та ремонт монастирських споруд дуже важлива.

Якраз незадовго до цього, у 1749 р., при Ватопеді було засновано школу Афоніаду. За задумом ченців, вона мала стати в Османській імперії «оплотом еллінських знань, виховання та просвіти в галузі як філософських, так і богословських наук» Хрисдоторо^ (Пападдпоу1о$), архівп. Пері т^ ^ета т^ К^от^т^оитсбХші; 'ЕХХ^ік^ 'АкаЗ^Р^ // Практіка

АкаЗпра;. - Т.2. - 'А0^^, 1927. - Ј.200-206; Врклдіо^ Ъродихкоуо<; Ватопаїдіуд^. Іоторіа т^; Іера; Меуіотп; Мо^; той ВатопаїЗіои. - ЕкЗооч;: Іера Меуіотп Мо^ ВатопаїЗіои Ау^ Оро;, 2017. - Ј.193-194; Афониада // Православная энциклопедия. - Т.4. - Москва, 2002. - С.128.. На перших порах тут навчалися до 20 осіб. Коли з 1753 р. її дидаскалом став просвітник і богослов Євгеній (Булгаріс), кількість учнів зросла спочатку до 70, а згодом перевищила 100. У 1754 р. було отримано патріарший указ про збирання милостині по різних країнах на утримання «академії». З цією метою ватопедські ченці впродовж наступних десятиліть ре- ґулярно вирушали в мандри по внески на школу. Завдяки цьому поступово було збудовано великий комплекс, який складався з гуртожитку і класів на 170 учнів, бібліотеки, трапезної, лікарні. Згодом при обителі було зведено типографію, а також нові монастирські лікарню, велику трапезну, інші будівлі. Таким чином, згадані архімандритом Костянтином зібрані на Січі 2500 руб. «на монастирское строеніе» ЦДІАК України. - Ф.229. - Оп.1. - Спр.166. - Арк.63., імовірно, були спрямовані, серед іншого, і на розбудову та підтримку афонської школи. Отже П.Калнишевський, І.Глоба, інші представники старшини у цей час виступали і як ктитори навчального закладу, що діяв при Ватопедському монастирі з 1749 по 1799 рр.

Документи по-новому розкривають історію українських зв'язків з Афоном, зокрема з патріаршою ставропігійною Ватопедською обителлю. Особливо активно такі взаємини проявилися у XVIII ст., коли до ктиторської підтримки монастиря долучилася Січ (досить часто в особі козацьких старшин, котрі розглядали свою участь у цій справі як неодмінний атрибут власного елітарного статусу у суспільстві).

Публікацію здійснено відповідно до правил видання пам'яток, писаних українською мовою та церковнослов'янською української редакції Див.: Німчук В.В. Правила видання пам'яток, писаних українською мовою та церковнослов'янською української редакції. - Ч.1. - К., 1995. - 34 с.. Букви, які вийшли з ужитку (-«-, -Ъ-, -е-, -у-, -А-, -ъ-), збережено. Усі надрядкові літери внесено в рядок і позначено курсивом. Збережено написання слів під титлами. Помилки писарів не виправлялися. Номери аркушів передають пагінацію документа. Кінець аркушу позначено //. До кожного листа подано дату й заголовок.

References

1. Chentsova, V. (2000). Istochniki fonda “Snosheniya Rossii s Gretsiyey” RGADA po istorii mezhdunarodnykh otnosheniy v Vostochnoy i Yugo-Vostochnoye Evrope v 50-e gg. XVII v. Russkaya i ukrainskaya diplomatiya v Evrazii: 50-egg. XVII v., 162164. Moskva. [in Russian].

2. Chentsova, V. (2011). Pisets Nikolay Armiriot i Krest tsarya Konstantina: K istorii svyazey Vatopedskogo monastyrya s Rossiyey v XVII v. Palaeoslavica, 19(2), 60-109. Cambridge (Mass.). [in Russian].

3. Fonkich, B. (1991). Grechesko-russkiyesvyaziser. XVI- nach. XVIII v.: Grecheskiye dokumenty moskovskikh khranilishch: Katalog vystavki, 30-46. Moskva. [in Russian].

4. Fonkich, B. (2001). Chudotvornyye ikony i svyashchennyye relikvii khristianskogo Vostoka v Moskve v ser. XVII v. Ocherkifeodal- noyRossii, 5, 89-97. Moskva. [in Russian].

5. Kashtanov, S., Stolyarov, L., Fonkich, B. (Ed.). (2004). Rossiya igrecheskiy mir vXVI v. Moskva. [in Russian].

6. Mertzimekis, N. (2017). Epitrachelion aux inscriptions dйdicatoires et liturgiques du tsar Fiodor Ier Ivanovitch (1584-1598), conservй au monastиre de Vatopedi au Mont Athos. Annuaire de L'Universitй de Sofia “St. Kliment Ohridski”, 99(18), 59-69. Sofia. [in French].

7. Miskevka, V., Marinesku, F. (2012). Roksandra Khmelnitskaya (doch Vasiliya Lupu) i eye zaveshchaniye ot 15 yanvarya 1667 g. Factorul feminin оn istorie:culegeredestudii pi documente, 197-214. Chisinau. [in Russian].

8. Nimchuk, V. (1995). Pravyla vydanniapamiatok, pysanykh ukrainskoiu movoiu ta tserkovnoslovianskoiu ukrainskoiredaktsii. Kyiv. [in Ukrainian].

9. Pavlikianov, C. (1996). A Short Catalogue of the Slavic Manuscripts in Vatopedi. Byzantina. Symmeikta, 10, 295-325. Athens.

10. Pavlikianov, C. (2008). The Athonite Monastery of Vatopedi from 1462 to 1707. Sofia.

11. ApKaSioз, BaTonaiSivфз. (2017). laropia rяз IspвзMsyiarnзMovяз tovBaronaitпov. Ayiov Opoз. [in Greece].

12. BapЯown, M. (2006). To OiKovpsviKQnarpiap^sio, sKtoasiзXslвvthov. Athens. [in Greece].

13. XpuooxoiSn?, K. (1996). Ano r^v '06wy.aviK^ KaTaKT^an вз t6v 206 aiыva. `Ispв Msyiary Mov) Baronstiov, napвtoan-iaropia- Tdxvy, 1, 66. “Ayiov “Opoз. [in Greece].

Размещено на Allbest.ru