Благодійність як ознака соціальної відповідальності регіональної еліти Подільської губернії другої половини ХІХ - початку XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін

Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Благодійність як ознака соціальної відповідальності регіональної еліти Подільської губернії другої половини ХІХ - початку XX ст.

Починок Олександр - аспірант

Анотація

Мета дослідження - на основі історіографічного доробку та наявної джерельної бази висвітлити питання благодійної діяльності окремих членів громади Подільської губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. як вагомого фактору їх приналежності до еліти суспільства та як особливого чиннику в процесі елітотво- рення. Методологія дослідження базується на використанні принципів конкретно- історичного підходу, об'єктивності та всебічності. Принцип системності дозволяє уникнути виходу, наукових осмислень за межі досліджуваної проблеми. Визначена тема передбачає використання принципу соціального підходу, який концентрується на розгляді суспільних процесів з точки зору врахування соціальних інтересів усіх прошарків населення. Важливим є використання методів аналізу та синтезу, що сприяє акцентуванню на ключових елементах окресленого питання. Синхронний метод дозволяє побачити, як діяли представники різних суспільних сфер в умовах нових соціальних викликів та яким чином вони намагались досягти вирішення окремих проблем. Врахування та дотримання цих основних методів і принципів допоможе якнайповніше охопити усі проблемні аспекти та знайти наукове вирішення зазначеного питання. Наукова новизна. У наукових студіях, присвячених питанням еліти, не знайшла висвітлення проблема благодійності як характерного фактору в житті та діяльності осіб, яких можемо віднести до регіональної еліти краю. Висновки. Подільська губернія у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. була представлена широким колом благодійників. Для розвитку еліти краю цей аспект суспільних відносин мав надзвичайно важливе значення, адже це був безпосередній контакт між тими, хто потребував допомоги, і тими, хто в змозі її надати. Меценатство вважалося явищем звичним, особливо серед дворянства. Проте у пореформений час суспільні відносини набули дещо іншого характеру. Відміна кріпосного права, проблеми врегулювання земельних відносин, модернізаційні процеси, а з початку ХХ ст. ще й революційні події - внесли зміни в усталений спосіб життя майже всіх прошарків населення. Саме тому благодійна діяльність мала консолідуючий чинник для визначення представників еліти будь-якої сфери: чи то політичної, чи соціально-економічної, чи культурницької. На теренах Подільської губернії благодійництво розвивалося у різних напрямках. Найбільш поширеними сферами меценатської діяльності ставали державні заклади допомоги нужденним та попечительства; розвиток та підтримка народної освіти; сприяння розвитку лікарень та медичної допомоги малозабезпеченим особам; пожертви церковним структурам та різного роду соціальна допомога. Еліта суспільства - це ті особи, які здатні пожертвувати власним часом, коштами та зробити той чи інший внесок, який міг би покращити життя мешканців краю. Запропонована студія не є вичерпним дослідженням означеної проблеми і потребує подальшого ґрунтовного вивчення.

Ключові слова: благодійність, доброчинність, меценати, суспільні прошарки, Подільська губернія, регіональна еліта.

CHARITY AS A SIGN OF SOCIAL RESPONSIBILITY OF THE REGIONAL ELITE OF PODILLYA GOVERNORATE OF THE SECOND HALF OF THE XIX - EARLY XX CENTURY

Pochynok Oleksandr - PhD-student of the Department of Archival Studies, Special Historical and Legal Disciplines of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University

Abstract

The aim of the research is based on the given historiographical legacy and available source base to investigate the question of the charitable activity of some members of the community of Podillya Governorate in the second half of the XIX - early XX centuries, as a grave factor of their affiliation to the elite of society as a specific factor in the proses of elite formation. The research methodology is based on the use of the principles of concrete-historical approach, objectivity and comprehensiveness. The principle of systematization allows for avoiding scientific considerations beyond the research problem. The defined topic presupposes the usage of the principle of social approach that concentrates on the consideration of social processes in terms of taking into account the social interests of all social groups of the population. It is important to use the methods of analysis and synthesis, which help emphasize the key elements of the outlined issues. The synchronous method permits us to notice how the representatives of different social spheres acted in the conditions of new social challenges and how they tried achieve the solution of certain problems. Consideration and adherence to these basic methods and principles will help to fully cover all problematic aspects and find a scientific solution to the issue. The scientific novelty of the research. In scientific studies, dedicated to the elite question, found no problem highlighting a characteristic factor of charity problem in the life and activities of people can be attributed to the regional elite of the region. Conclusions. Podillya Governorate was represented by a wide range of philanthropists in the second half of the XIX - early XX centuries. For the development of the elite of the region, the given aspect of public relations played an important part because there was a direct connection between those who needed help and those who were able to provide it. Patronage was considered to be a common phenomenon, especially among the nobility. However, in the post-reform period, social relations acquired a slightly different character. The abolition of serfdom, settlement of the land issue, modernization processes, and since the beginning of the twentieth century and also the revolutionary events made changes in the established way of life of almost all segments of the population. That is why the charity had a consolidating factor for determining the representatives of the elite any in any field whether political, socio-economic or cultural. On the territory of Podillya Governorate charity had developed in different directions. The most common areas of patronage were state institutions of assistance to the needy and guardianship; development and support of public education; promoting the development of hospitals and medical care for low-income people; donations to church structures and various social assistance. The elite of society consisted of people who were able to donate their time, money and make a contribution that could improve the lives of the people of the region. The proposed studio is not an exhaustive study of the abovementioned problems and requires further thorough investigation.

Key words: charity, beneficent, patrons, stratifies, Podillya Governorate, regional elite.

Вступ

Постановка проблеми. Питання особливостей формування та діяльності регіональних еліт залишається незмінно актуальним. Це проблема, яка є важливою як і для суспільства загалом, так і для кола наукових дискурсів. Важливість розуміння проблематики «еліт» та їх функціонування в політичній, соціальній-економічній та культурній сферах є одним із основоположних елементів у системі розбудови суспільних відносин у будь-якій державі. Знання особливостей регіональної історії окремого краю закладає фундамент для подальшого розвитку та віднайдення можливостей врегулювання регіональних питань у державному житті. Тому вивчення історії суспільних відносин в Подільській губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. через призму процесів діяльності та формування еліти як суспільного прошарку дає можливість побачити, як в умовах гострих соціальних змін та модерні- заційних процесів окремі представники громади намагались не стояти осторонь суспільних проблем, а кожен у своїй сфері впливу приносили користь для загального блага.

Аналіз джерел та останні дослідження. Матеріал досліджуваної проблеми досить добре представлений у газетних публікаціях видань початку ХХ ст. Фактичні відомості роботи базуються і на даних фондів Державного архіву Хмельницької області (Ф. 34; Ф. 629). Використано також наукову літературу, в якій прямо чи опосередковано розглядаються проблемні питання із тематики нашого дослідження. Тема благодійництва на теренах українських земель у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття є дотичною у працях цілого ряду вчених. Зокрема, можемо виділити праці з цієї тематики таких науковців, як О. Баковецької (Баковецька, 2015), О. Буравського (Буравський, 2009), О. Доніка (Донік, 2007), М. Казьмирчук (Казьмирчук, 2011), А. Нарадько (Нарадько, 2012), Н. Романюк (Романюк, 2011, 2013), Н. Сейко (Сейко, 2012), Ю. Сербалюка (Сербалюк, 2011, 2012, 2013). Попри достатнє висвітлення означеного питання в дослідженнях учених, благодійницька діяльність представників еліти у Подільській губерній другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. все ж не знайшла комплексного висвітлення.

Мета дослідження - висвітлення питання благодійної діяльності окремих діячів Подільської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. як вагомого фактору їх приналежності до еліти суспільства та як особливого чиннику в процесі елітотворення.

Виклад основного матеріалу

Благодійність у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в Наддніпрянській Україні, зокрема й в Подільській губернії, була звичним явищем. Соціальну політику з боку держави підтримували приватні особи. Також важлива роль у цій галузі належала релігійним структурам різних конфесій. З огляду на нові реформістські зрушення другої половини ХІХ ст. і зростання суспільних суперечностей, уряд Російської імперії проводив соціальну політику спрямовану на пом'якшення труднощів для населення.

Загалом, можемо визначити декілька напрямів доброчинства у губернії. Найчисельніша когорта благодійників у другій половини ХІХ - на початку ХХ століття - це жертводавці попечительств з різними векторами соціальної роботи. Значне місце займала благодійна допомога церковним структурам. Часто спостерігалась діяльність землевласників, спрямована на розвиток народної освіти та лікарень у межах їх володінь.

Яскравим прикладом провадження соціальної роботи можемо назвати діяльність Імператорського людинолюбного товариства, заснованого 1802 року, яке уже на 1905 р. опікувалось 175 тис. осіб по всій території Російської імперії. Найпоширенішою та найбільш звичною формою благодійництва була підтримка державних установ опіки, а саме - філій Імператорського людинолюбного товариства. У Подільській губернії, у м. Кам'янці-Подільському, таке товариство розпочало свою діяльність у 1884 р. З огляду на дату заснування організації, можна зробити висновок, що уряд не особливо поспішав якнайкраще провадити політику соціальної допомоги на усій території імперії. Та попри все, діяльність установи стала доволі активною. Кількість учасників швидко зростала. Членський внесок становив 5 крб., тому комітет закликав до участі в товаристві якнайбільшу кількість землевласників, торгівців, чиновників, підприємців, священнослужителів (Сербалюк, 2011, с. 382). Також, крім членських внесків до товариства, кошти надходили з одноразових пожертвувань, з прибутку від проведення свят, вечорів, вистав, субсидій міської Думи (Сербалюк, 2011, с. 384).

Імператорське людинолюбне товариство, хоч формально і було державною організацією та отримувало асигнування, все ж трималося здебільшого на внесках своїх членів та допомозі окремих осіб. Так, за сприянням Кам'янець-Подільського комітету Товариства, в 1884 р. у місті відкрили лікарню для бідних з наданням безоплатних послуг (Сербалюк, 2011, с. 385). Та головна заслуга у здійсненні проекту належала відомому лікарю та громадському діячу Поділля Ю. Роллє. Саме він зі своїм товаришем Е. Фарен- гольцом зуміли почати цю справу та власними засобами і за допомогою інших меценатів забезпечували діяльність закладу на належному рівні. Перебуваючи на посаді постійного скарбника та дійсного члена Кам'янець-

Подільського комітету Імператорського людинолюбного товариства, Ролле зібрав фінанси для надання матеріальної допомоги у справі поліпшення умов життя та організації належного медичного огляду дітей бідняків і сирот (Баженова, 2002). У спогадах про подільського доктора знаходимо відомості про те, що заможні люди бачили у ньому взірець чесності та непідкупності, а тому радо доручали йому свої пожертви для потребуючих, не сумніваючись, що кожна копійка у нього буде порахована і досягне свого призначення (Яворський, 1904, с. 9).

Такий приклад життя та діяльності окремо взятого члена громади постає як зразок для осмислення чинників, завдяки яким можемо з великою вірогідністю стверджувати, що означена особа безумовно належала до когорти еліти суспільства свого регіону.

Окрім того, в усіх губерніях імперії створювалися товариства попечительства дитячих притулків. На Поділлі таку організацію створили 1869 р. Законодавством визначалося, що вони мають здійснювати опіку над бідними дітьми не залежно від статті, віросповідання, походження чи стану і надавати їм необхідне релігійно-моральне виховання, освіту та готувати до самостійної трудової діяльності (Сербалюк, 2012, с. 66). Таке завдання потребувало активної праці, особливо тих осіб, які мали хоча б якісь важелі впливу у сфері суспільного та економічного життя. Важливо, що від моменту створення губернського товариства опікунства до 1901 р. заснували повітові опікунства в усіх 12 повітах, і надалі аж до початку Першої світової війни відкривались притулки як в містах, так і у селах різних повітів Подільської губернії (Сербалюк, 2012, с. 67). Хоча поліпшення ситуації у справі опіки над дітьми і була головною метою діяльності таких товариств, однак вони не завжди могли суттєво покращити загальний стан в цій ланці соціального добробуту. Проте така допомога давала можливість найбіднішим верствам населення отримувати хоча б мінімальну допомогу для прожиття. Саме тому особливо вагомою ставала благодійницька діяльність приватних осіб.

Заслуговує уваги наступний факт доброчинності. З 1901 р. у с. Острів- чани Кам'янецького повіту діяв постійний притулок-ясла для немовлят обох статей. Він утримувався на кошти землевласника Д. Старжинського. У притулку щорічно знаходилось до 20 немовлят місцевих селян. На утримання установи щорічно витрачалось до 2 тис. крб. (Местная хроника, 1907, 249, с. 3).

Такі ініціативи не були поодинокими. Наприклад, у Гайсинському повіті в 1901 р. заснували 4 притулки-яслі. Зокрема, один із таких закладів, де щоденно перебувало від 7 до 30 дітей, діяв у містечку Зятківці та утримувався графом С. Холоневським. Створили притулок і в с. Немія у будинку місцевого поміщика Т. Красовського. Завідував ним місцевий землевласник В. Зелінський. Подібні установи відкривалися і в Могилівському повіті, а саме у с. Катюжани за підтримки землевласниці О. Ценіної, в містечку Копайгород на кошти дворянина Ф. Скоробогач-Богацького та ін. (Сербалюк, 2012, с. 70).

У січні 1907 р. Ольгопільське повітове попечительство у справі дитячих притулків змогло відкрити сиротинець в с. Стратіївка. Така акція стала можливою завдяки пожертві від місцевого землевласника О. Гижицького, який надав земельну ділянку з помістям та обслугою (Местная хроника, 1907, 11, с. 3). Згодом за це благодіяння меценат удостоївся подяки її Імператорської величності цариці Марії Федорівни (Местная хроника, 1907, 233, с. 3).

У системі благодійності на теренах губернії допомога дітям була однією з найпоширеніших векторів діяльності. У важкий час пореформених змін соціального укладу відкритість презентантів соціуму із значними матеріальними спроможностями на потреби інших представників суспільства демонструє наявність у них тієї громадянської риси, яка є вагомим фактором підтримання існування громадського устрою як такого.

Важливим аспектом для населення була також побутова доброчинність тих, у кого такі жести жертовності не вимагали великих зусиль, проте ставали доволі потрібними для їх адресатів. Зокрема, у с. Щербівці, в домі місцевого землевласника, сільського лікаря Н. Савинського, влаштували новорічну ялинку для школярів. Організаторами свята стало подружжя Савинських, яке такі акції для мешканців села проводило щорічно (Подолия, 1909, 7, с. 3).

У цьому ракурсі також можна відзначити попечительку школи с. Но- восілка Балтського повіту І. Крижановську. Новий 1907 рік діти селян відзначили на святковій ялинці організованій нею (Местная хроника, 1907, 18, с. 3). Подібний випадок у 1907 р. зафіксувала преса і в Немирові. Зазначалося, що княгиня М. Щербатова встановила у своєму палаці грандіозну електричну ялинку для бідних, які навчалися в Немирівській гімназії (Местная хроника, 1907, 15, с. 3).

Такі вчинки, хоч і не вносили значні зміни у добробут населення, однак репрезентували ставлення та громадську відповідальність тих осіб, що мали змогу вчинити добру справу.

Справа народної освіти у губернії (зокрема у селах) часто перебувала під наглядом духівництва. Священики намагались влаштовувати школи та церковно-парафіяльні попечительства при них (до їх складу входили батьки учнів та небайдужі особи), задля того, щоб діти, отримували базову початкову освіту на постійній основі. Вчителів для своїх дітей у такі заклади, зазвичай, запрошували батьки. Інколи пресвітери самі виконували роль вчителів і надавали мінімальну початкову освіту.

Загалом у цей час благодійницька робота часто спрямовувалася на розвиток та підтримку шкіл на теренах Поділля. Згадувана раніше І. Кри- жановська вважалася однією із зразкових шкільних попечительок. Священик с. Новосілка повідомляв, що від неї надходять щорічні пожертви на утримання навчального закладу. На її кошти побудували шкільну будівлю, оснастили школу всім необхідним обладнанням. Благодійниця пожертвувала піаніно, наймала охорону, забезпечувала опалення та ремонт приміщень. У вигляді премії щорічно видавала вчителю 30 крб. (Местная хроника, №18, с. 4). А у с. Остапківці Проскурівського повіту місцева поміщиця Залеська пожертвувала в катихезичну школу «чарівний ліхтар» (тогочасна популярна назва проектора). З його використанням регулярно проводили по суботах читання (Подолія, 1909, 24, с. 3).

У вересні 1907 р. постала нова сільська школа і в с. Мала Русава. Місцевий поміщик, ямпільський предводитель дворянства Н. Виноградський допоміг селянам в реалізації цього проекту. Збудували нове просторе приміщення, замість старої душної хати - колишньої корчми (Освящение школы в с. Малой Русаве, Ямпольського уезда, с. 3).

У цьому контексті також не можна не згадати внеску вінницького повітового предводителя дворянства Д. Гейдена. Для відкриття в м. Жмеринка середнього сільськогосподарського навчального закладу, зазначений діяч пожертвував 50 десятин землі (Местная хроника, 1907, 271, с. 3). За даними газети «Подолія», селяни зауважували, що він «роздає землю як не даром, то за безцінок». Дописувачі газети інформували про його опіку над освітнім процесом. Варто звернути увагу на випадок, який стався, коли меценат був присутній на шкільному об'єднаному екзамені в с. Сутиски для місцевої та Клещівської шкіл. Учні с. Клещова (8 осіб) разом з учителькою прибули в с. Сутиски. Граф був задоволений здобутими знаннями і дав 2 крб на гостинці дітям, а по закінченню відправив їх додому, надавши для перевезення власні коні. Це було дуже доречно, оскільки їхній перевізник одразу ж по приїзді повернувся назад і перед дітьми постали труднощі як дібратися додому. Помітивши це, граф наказав запрягти четвірку кращих своїх коней у власну повозку, посадив учнів та вчительку, попрощався і сам заплатив кучеру за перевезення (Товский, 1907, с. 4). Здавалося б, тут нічого надзвичайного, проте навіть така дрібна потреба не зосталась поза увагою мецената. Для поміщика справа фактично нічого не коштувала, а для вчительки й учнів то був вихід зі складної ситуації. Як бачимо, доброта і великодушні вчинки - це не тільки неймовірно великі пожертви, важливі суспільно-корисні діяння та зміни, а часто буденні прояви доброї волі та щирої допомоги.

Резюмуючи дані про благодійництво в Подільській губернії задля розвитку шкільництва, потрібно наголосити, що важливою функцією еліти була підтримка належної освіти населення. Зокрема тому, що покращення освіченості народу це той чинник, який мав допомогти у справі послаблення соціальної напруги населення у пореформений період.

Філантропську діяльність здійснювали і дружини посадовців та землевласників. Зокрема, у березні 1907 р. дружина ольгопільського предводителя дворянства Е. Гижицька влаштувала загальнодоступний бал з танцями та різними іграми на допомогу голодуючим. При чому, зібрані пожертви мали цілком конкретне призначення, адже вона також головувала в комітеті Червоного Хреста (По Подолии, 1907, с. 3).

Подібною благодійною діяльністю займалося ще багато інших осіб. Часто поміщики, землевласники, великі підприємці, міщани не шкодува- ли грошей на будівництво чи підтримку церков та лікарень. Так, наприклад, 1888 року у м. Літині мав місце цікавий факт. Міщанин Є. Мислевський презентував проект перебудови власним коштом місцевої церкви. Такий жест він волів здійснити в пам'ять про звільнення селян від кріпосної повинності. На це Духовна консисторія відповіла згодою та передала прохання на затвердження у церковнобудівниче присутствіє (Держархів Хмельницької обл., ф. 34, оп. 1, спр. 268, арк. 1).

У 1907 р. в с. Малинівка збудували храм, у будівництві якого активну роль брав місцевий землевласник В. Ляшкевич, який пожертвував землю, дерев'яний матеріал та 6 тис. крб (Освящение храма в с. Малиновке, с. 3). А поміщик с. Хмарівка Гайсинського повіту В. Липківський надав селянам ділянку землі в 2634 саж.² для влаштування нового православного цвинтаря (Местная хроника, 1907, 112, с. 4).

Друга половина ХІХ - початок ХХ століття були позначені великою кількістю епідемій на теренах губернії. Тому покращення функціонування медичних закладів було пріоритетним аспектом у житті населення краю. Часто це залежало також і від тих осіб, яким належали великі земельні площі.

У 1905 р. поміщиця с. Гущинці княгиня А. Абамелек подарувала земству три десятини землі, 600 дубів і камінь на побудову лікарні й тоді ж на три роки віддала готові будівлі, щоб тимчасово, поки влаштовувалась лікарня, у них знаходились сам заклад та лікарський персонал. Шпиталь на 7 ліжок у тимчасових приміщеннях відкрили в 1906 р. (Закладка земской больницы, с. 3).

Підтримка регіональною елітою духовного та фізичного здоров'я населення краю засвідчувала факт того, що її представники були активними учасниками суспільного життя, а не просто окремими суб'єктами соціального устрою.

Займаючись доброчинністю, меценати могли переслідувати різну мету. Наразі визначити правдиву причину їхніх вчинків не завжди є можливим. Чи це діяння спрямовувалось на задоволення власного честолюбства і жагою визнання, чи робилось як усталена звичка роду, чи все ж таки як жест доброї волі з прагнення бути корисним та чинити добро. Фактом є одне, - якою б не була причина благодійництва, така діяльність завжди ставала корисною для суспільства.

Подільська губернія відзначалася тим, що мала значний поліетнічний склад. Кожен етнос звично тримався свого кола, тому міжетнічна взаємодія траплялась рідко. І, коли характеризуємо благодійність як процес у суспільстві, варто окремо зауважити її серед євреїв. Якщо звертати увагу на етнічну приналежність, то у цій сфері соціальної активності серед українців, поляків та росіян (православного та католицького населення) вагома частка доброчинців - це люди з капіталом. А що стосується єврейського етносу - спостерігаємо в представництві благодійників ширшу суспільну когорту.

Так, дослідник благодійної діяльності в Україні у ХІХ - ХХ ст. А. Нарадько подає матеріали архівних документів, в яких зазначається, що на

Поділлі відомо багато фактів допомоги євреїв у справі розвитку шкільництва. Науковець зазначає, що поміч отримували також і ті заклади, в яких навчались діти з різною етнічною приналежністю. У грудні 1870 р. почесний попечитель Могилівського училища С. Рафалович пожертвував на одяг та посібники для бідних дітей 100 крб, а в листопаді 1871 р. - 120 крб. У серпні 1871 р. вчитель Старокостянтинівського училища Х. Маргольєш подарував 13 книжок бібліотеці закладу (Нарадько, 2012, с. 139).

Часто євреями засновувалися товариства допомоги незаможним та потребуючим. Вони не відзначалися надзвичайно величними діяннями на цьому поприщі, проте такі факти чітко підкреслюють велику солідарність єврейської нації.

Подібним прикладом стало «Товариство підтримки бідних євреїв мешканців м. Бар Подільської губернії» (Держархів Хмельницької обл., ф. 629, оп. 1, спр. 7, арк. 1). Прохання про дозвіл на відкриття установи подали міщани К. Нахман, Я. Рижий, Ю. Епштейн. Серед учасників товариства зазначалися імена А. Немировського, М. Гальперіна, О. Штернберга, А. Левіта, Б. Каца та З. Дербарандикара (Держархів Хмельницької обл., ф. 629, оп. 1, спр. 7, арк. 2-2 зв.). Пункт перший статуту товариства декларував, що воно створювалось з метою надання коштів для покращення матеріального становища і морального стану бідних євреїв м. Бар без огляду на стать, вік та становище у громаді (Держархів Хмельницької обл., ф. 629, оп. 1, спр. 7, арк. 7).

Також, 1 березня 1911 р. на ім'я Подільського губернатора за № 323 зареєстрували заяву мешканок м. Могилева-Подільського С. Гаузнер, Л. Абрамовою, С. Халифман та ін. (загалом 13 осіб) з проханням надати дозвіл на відкриття «Жіночого товариства допомоги бідним породіллям юдейського віросповідання м. Могилева-Подільського» (Держархів Хмельницької обл., ф. 629, оп. 1, спр. 45, арк. 1). У статуті зазначалося, що метою товариства було надавати безплатну медичну та матеріальну допомогу бідним породіллям юдейського віросповідання міста. Допомога полягала у постачанні жінкам продуктів харчування, медичній допомозі та наданні медикаментів, білизни і палива. Також благодійниці ставили за мету в майбутньому відкривати пологові притулки (Держархів Хмельницької обл., ф. 629, оп. 1, спр. 45, арк. 2). Після виконання усіх бюрократичних умов та правил 3 вересня 1911 р. установу зареєстрували (Держархів Хмельницької обл., ф. 629, оп. 1, спр. 45, арк. 52).

Такі випадки доброчинності членів громади з невеликими матеріальними спроможностями, що консолідувалися задля благого діяння на суспільну користь, часто могли ставати чинником напоумлення окремих осіб, які мали більш заможне становище. Формування кіл регіональної еліти певної території - багатовекторний процес, який не можемо визначити конкретною схемою. Тому важливим є врахування значної кількості аспектів, які в своїй основі мали те, що особа шукала можливості зробити вартісний вчинок не заради задоволення власного еґо, а, насамперед, для користі ближнього. 166

благодійність соціальний регіональна еліта

Висновки

Таким чином, можемо констатувати, що Подільська губернія у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. була представлена широким колом благодійників. Для розвитку еліти краю цей аспект суспільних відносин мав надзвичайно важливе значення, адже це був безпосередній контакт між тими хто потребує допомоги і тими, хто в змозі її надати. Меценатство вважалося явищем звичним, особливо серед дворянства. Проте у порефор- мений час суспільні відносини набули дещо іншого характеру. Відміна кріпосного права, проблеми врегулювання земельних відносин, модернізацій- ні процеси, а з початку ХХ ст. ще й революційні події - внесли зміни в усталений спосіб життя майже всіх прошарків населення. Саме тому благодійна діяльність мала консолідуючий чинник серед представників регіональної еліти усіх сфер суспільного життя. Еліта суспільства - це не завжди лише ті особи, хто займав високі посади чи мав певний статус завдяки матеріальному становищу, а ті, які здатні пожертвувати власним часом, коштами та зробити той чи інший внесок, який міг би покращити життя мешканців краю. Проте особливо значущим для загалу ставав гарний приклад життя та діяльності тих, хто відігравав вагому роль в суспільному житті. Запропонована студія не є вичерпним дослідженням означеної проблеми і потребує подальшого ґрунтовного вивчення.

Список використаних джерел і літератури

Баковецька, О. О. (2015). Благодійна діяльність католицької церкви та громади в кінці XVШ - XIX століттях. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичне релігієзнавство», (12), 25-37.

Баженова, С. Е. (2002). Юзеф Антоній Роллє: життя, діяльність, творчість. Ка- м'янець-Подільський, 180 с.

Буравський, О. (2009). Благодійницька та культурно-освітня діяльність Римо- Католицької церкви на Правобережній Україні (кінець XVШ - початок ХХ ст.). Українське релігієзнавство, (49), 206-214.

Державний архів Хмельницької області.

Донік, О. М. (2007). Громадська благодійність в Україні у ХІХ - на початку ХХ століть. Скарбниця української культури: зб. наук. пр., (8), 64-70.

Закладка земской больницы в с. Гущинцах, Винницкаго уезда. (1907). Подолия, 186 (21 серпня), 3.

Казьмирчук, М. (2011). Благодійність в Київській губернії кінця ХІХ - початку ХХ століття. Вісник КНЕТУ Форум історичних наук, (4), 101-108.

Колесник, В. В. (2007). Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник. Вінниця: ВМГО «Розвиток», 1008 с.

Местная хроника. (1907). Подолия, 11 (14 січня), 3.

Местная хроника. (1907). Подолия, 15 (19 січня), 3.

Местная хроника. (1907). Подолия, 18 (23 січня), 3-4.

Местная хроника. (1907). Подолия, 112 (19 травня), 4.

Местная хроника. (1907). Подолия, 233 (21 жовтня), 3.

Местная хроника. (1907). Подолия, 249 (10 листопада), 3.

Местная хроника. (1907). Подолия, 271 (8 грудня), 3.

Нарадько, А. В. (2012). Благодійна діяльність єврейської спільноти в Україні другої половини ХІХ ст. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя, (ХХХІІ), 137-141.

Обзор Подольской губернии за 1890 год. (1891). Каменец-Подольский, 298 с.

Освящение храма в с. Малиновке, Могилевского уезда. (1907). Подолия, 121 (31 травня), 3.

Освящение школы в с. Малой Русаве, Ямпольського уезда. (1907). Подолия, 233 (21 жовтня), 3.

[без автора] [без назви]. (1909). Подолия, 7 (16 січня), 3.

[без автора] [без назви]. (1909). Подолия, 24 (25 лютого), 3.

По Подолии. (1907). Подолия, 56 (10 березня), 3.

Романюк, Н. Й. (2011). Благодійництво і меценатство підприємців Південно- Західного краю (ХІХ - початок ХХ ст.). Волинські історичні записки, (6). Житомир, 29-35.

Романюк, Н. Й. (2013). Благодійництво і меценатство як засіб підвищення соціального статусу підприємців Південно-Західного краю Російської імперії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). Вісник аграрної історії, (6-7), 189-198.

Сейко, Н. А. (2012). Проблема доброчинності в Україні на сторінках «Журналу Міністерства народної освіти» (друга половина ХІХ століття). Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, (64), 74-78.

Сербалюк, Ю. В. (2011). Діяльність Імператорського людинолюбного товариства у Подільській губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Наукові праці Кам'янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки, (21). Кам'янець-Подільський, 381-389.

Сербалюк, Ю. В. (2012). Повітові та сільські попечительства дитячих притулків на Поділлі наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Освіта, наука і культура на Поділлі, (19). Кам'янець-Подільський, 66-74.

Сербалюк, Ю. В. (2013). Соціально-економічні передумови зростання благодійної діяльності в Правобережній Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки, (23), 360-371.

Товский, Л. Кореспонденция. (1907). Подолия, 101 (4 травня), 4.

Яворський, Н. (1904). Воспоминания об Иосифе Иосифовиче Ролле. (К исполнившемуся 10-летию его смерти). Каменец-Подольский: Типография С. П. Крижановского, 12 с.

References

Bakovetska, O. O. (2015). Blahodiina diialnist katolytskoi tserkvy ta hromady v kintsi XVIII - XIX stolittiakh [Charitable activity of the Catholic Church and community at the end of XVIII - XIX centuries]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka aka- demiia». Seriia «Istorychne relihiieznavstvo», (12), 25-37.

Bazhenova, S. Ye. (2002). Yuzef Antonii Rollie: zhyttia, diialnist, tvorchist [Joseph Anthony Rolle: life, work, creativity]. Kam'ianets-Podilskyi, 180 s.

Buravskyi, O. (2009). Blahodiinytska ta kulturno-osvitnia diialnist Rymo-Katolytskoi tserkvy na Pravoberezhnii Ukraini (kinets XVIII - pochatok XIX st.). [Charitable and cultural-educational activities of the Roman Catholic Church on the Right Bank of Ukraine (late 18th - early 20th centuries)]. Ukrainske relihiieznavstvo, (49), 206-214.

Derzhavnyi arkhiv Khmelnytskoi oblasti [State Archives of Khmelnytskyi Region].

Donik, O. (2007). Hromadska blahodiinist v Ukraini u XIX - na pochatku XX stolit [Public charity in Ukraine in the XIX - early XX centuries]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury: Zbirnyk naukovykh prats, (8), 64-70.

Zakladka zemskoy bolnitsy v s. Gushchintsakh, Vinnitskago uezda [Laying of zemstvo hospital in village Gushchintsy, Vinnytsia region]. (1907). Podoliya, 186 (21 serpnya), 3.

Kazmyrchuk, M. (2011). Blahodiinist v Kyivskii hubernii kintsia XIX - pochatku XX stolittia [Charity in Kiev Governorate of the late 19 - early 20 century]. Visnyk KNETU. Forum istorychnykh nauk, (4), 101-108. [in Ukrainian].

Kolesnyk, V. V. (2007). Vidomi poliaky v istorii Vinnychchyny: Biohrafichnyi slovnyk [Famous Poles in the history of Vinnytsia region: Biographical Dictionary]. Vinnytsia: VMHO «Rozvytok», 1008 s. [in Ukrainian].

Mestnaya khronika [Local Chronicle]. (1907). Podoliya, 11 (14 sichnya), 3. [in Russian].

Mestnaya khronika [Local Chronicle]. (1907). Podoliya, 15 (19 sichnya), 3. [in Russian].

Mestnaya khronika [Local Chronicle]. (1907). Podoliya, 18 (23 sichnya), 3-4. [in Russian].

Mestnaya khronika [Local Chronicle]. (1907). Podoliya, 112 (19 travnya), 4. [in Russian].

Mestnaya khronika [Local Chronicle]. (1907). Podoliya, 233 (21 zhovtnya), 3. [in Russian].

Mestnaya khronika [Local Chronicle]. (1907). Podoliya, 249 (10 listopada), 3. [in Russian].

Mestnaya khronika [Local Chronicle]. (1907). Podoliya, 271 (8 grudnya), 3. [in Russian].

Naradko, A. V. (2012). Blahodiina diialnist yevreiskoi spilnoty v Ukraini druhoi po- lovyny XIX st. [Charitable activity of the Jewish community in Ukraine in the second half of the XIX century.]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho univer- sytetu. Zaporizhzhia, (XXXII), 137-141. [in Ukrainian].

Obzor Podolskoy gubernii za 1890 god. [Overview of Podillya Governorate in 1890]. (1891). Kamenets-Podolskiy, 298 s. [in Russian].

Osvyashchenie khrama v s. Malinovke, Mogilevskogo uezda [Consecration of the temple in village Malinovka, Mogilev district]. (1907). Podoliya, 121 (31 travnya), 3. [in Russian].

Osvyashchenie shkoly v s. Maloy Rusave, Yampolskogo uezda [Consecration of the school in the village. Malaya Rusava]. (1907). Podoliya, 233 (21 zhovtnya), 3. [in Russian].

[bez avtora] [bez nazvy] [without author] [untitled]. (1909). Podoliya, 7 (16 sichnia), 3. [in Russian].

[bez avtora] [bez nazvy] [without author] [untitled] (1909). Podoliya, 24 (25 liutoho), 3. [in Russian].

Po Podolii [Across Podollya]. (1907). Podoliya, 56 (10 bereznya), 3. [in Russian].

Romaniuk, N. Y. (2011). Blahodiinytstvo i metsenatstvo pidpryiemtsiv Pivdenno- Zakhidnoho kraiu (XIX - pochatok XX st.) [Charity and patronage of entrepreneurs of the

South-Western region (XIX - early XX centuries)]. Volynskiistorychnizapysky, (6). Zhytomyr, 29-35. [in Ukrainian].

Romaniuk, N. Y. (2013). Blahodiinytstvo i metsenatstvo yak zasib pidvyshchennia sot- sialnoho statusu pidpryiemtsiv Pivdenno-Zakhidnoho kraiu Rosiiskoi imperii (druha po- lovyna ХІХ - pochatok ХХ st.) [Charity and philanthropy as a means of raising the social status of entrepreneurs in the South-Western region of the Russian Empire (second half of the XIX - early XX centuries.)]. Visnyk ahrarnoi istorii, (6-7), 189-198. [in Ukrainian].

Seiko, N. A. (2012). Problema dobrochynnosti v Ukraini na storinkakh «Zhurnalu min- isterstva narodnoi osvity» (druha polovyna XIX stolittia) [The problem of charity in Ukraine in the pages of the “Journal of the Ministry of Education” (second half of the XIX century)]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka, (64), 74-78. [in Ukrainian].

Serbaliuk, Yu. V. (2011). Diialnist Imperatorskoho liudynoliubnoho tovaryst- va u Podilskii hubernii naprykintsi ХІХ - na pochatku ХХ st. [Activities of the Imperial Philanthropic Society in Podillya Governorate in the late ХІХ - early ХХ century]. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka. Istorychni nauky, (21). Kam'ianets-Podilskyi, 381-389. [in Ukrainian].

Serbaliuk, Yu. V. (2012). Povitovi ta silski popechytelstva dytiachykh prytulkiv na Podilli naprykintsi ХІХ - na pochatku ХХ st. [County and village guardianship of children's orphanages in Podillya in the late XIX - early XX centuries]. Osvita, nauka i kultura na Podilli, (19). Kam'ianets-Podilskyi, 66-74. [in Ukrainian].

Serbaliuk, Yu. V. (2013). Sotsialno-ekonomichni peredumovy zrostannia blahodiinoi diialnosti v Pravoberezhnii Ukraini naprykintsi ХІХ - na pochatku ХХ st. [Socio-economic preconditions for the growth of charitable activities in the Right Bank Ukraine in the late 19 - early 20 century.]. Naukovi pratsi Kam'ianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka. Istorychni nauky, (23), 360-371.

Tovskiy L. Korespondentsiya [Correspondence]. (1907). Podoliya, 101 (4 travnya), 4. [in Russian].

Yavorskiy, N. (1904). Vospominaniya ob Iosife Iosifoviche Rolle. (K ispolnivshemusya 10-letiyu ego smerti) [Memories of Iosif Iosifovich Rolle. (To the 10th anniversary of his death)]. Kamenets-Podolskiy: Tipografiya S. P. Krizhanovskogo, 12 s. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru