Бомбардування аеродрому Спішської Нової Весі як початок "Малої війни"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бомбардування аеродрому Спішської Нової Весі як початок "Малої війни"

Ігнатоля Мирослав - аспірант кафедри модерної історії України та зарубіжних країн Ужгородського національного університету

Анотація

Мета дослідження - використовуючи доступні джерела і праці істориків, охарактеризувати події 24 березня 1939 р., коли відбулося бомбардування словацького аеродрому у місті Спішська Нова Весь (Spisskd Nova Ves, угр. - Iglo) та встановити значення цієї події для перебігу "Малої війни" 1939 р. Методологія дослідження базується на принципах історизму та об'єктивності. Автор використав проблемно-хронологічний метод. Наукова новизна полягає у тому, що цей епізод словацько-угорської "Малої війни" вперше отримав висвітлення в українській історіографії. Висновки. Атака на словацький аеродром була організована як відповідь на вдалі дії словацьких ВПС у перший день війни. Перед Королівськими ВПС Угорщини було поставлене задания знищити головну словацьку військову авіабазу і домогтися таким чином цілковитого панування у небі. В силу малого досвіду та поганої організації, у повітряній атаці брали участь тільки 12 з 45 запланованих бомбардувальників. Повітряна атака тривала приблизно півгодини, більшість намічених цілей не було уражено. Загалом, втрати словацьких ВПС хоч і були суттєві, але не призвели до виконання поставленої противником мети. Вже наступного дня словацьке командування приймає рішення про контрудар, який мав включати, між іншим, атаку на Будапешт. В історіографії відсутня одностайна думка щодо того, чи бомбардування аеродрому в Спішській Новій Весі мало якийсь вплив на перебіг та результат "Малої війни". Проте для обох ворогуючих сторін події24 березня 1939 р. мали глибоке символічне значення. Для угорської сторони - це була перша вдала бойова операція Королівських ВПС, бойове "хрещення вогнем". Словацькі історики й політики навпаки акцентують увагу на тому, що під час неоголошеної війни бомбардуванню перший раз у Центрально-Східній Європі було піддано мирне місто, а втрати серед цивільних осіб перевищували втрати серед військових.

Ключові слова: "Мала війна", Угорщина, Словаччина, авіація, бомбардування, Спішська Нова Весь.

THE BOMBING OF THE SPISSKA NOVA VES AIRFIELD AS THE BEGINNING OF THE "LITTLE WAR"

IHNATOLJA Miroslav - PhD-student of the Department of Modern History of Ukraine and Foreign Countries of Uzhhorod National University

Abstract. The purpose of the study is to describe using the available sources and the work of historians the events of March 24, 1939, when the Slovak airfield in Spisskd Nova Ves (Iglo) was bombed by the Hungarian Royal Air Force. The research methodology is based on the principles of historicism and objectivity. The author used the problem-chronological method. The scientific novelty is that this episode of the Slovak-Hungarian "Little War" was first covered in Ukrainian historiography. Conclusions. The attack on the Slovak airfield was organized in response to the successful actions of the Slovak Air Force on the first day of the war. The Royal Air Force of Hungary was tasked with destroying the main Slovak military air base and thus achieving complete domination of the skies. Due to little experience and poor organization, only 12 of the 45 planned bombers took part in the air attack. It lasted about half an hour, most of the targets were not hit. In general, the losses of the Slovak Air Force, although signifi cant, did not lead to the goal set by the enemy. The very next day, the Slovak command decided on a counterattack, which was to include, among other things, an attack on Budapest. There is no consensus in historiography as to whether the bombing of the Spisskd Nova Ves airfield had any effect on the course and outcome of the "Little War". However, for both warring parties, the events of March 24, 1939, had a deep symbolic meaning. For the Hungarian side, this was the first successful combat operation of the Royal Air Force, "baptism of fire". Slovak historians and politicians, on the other hand, point out that during the undeclared war, a peaceful city was bombed for the first time in Central and Eastern Europe, and civilian casualties outweighed military losses. аеродром війна бомбардування

Key words: "Little War", Hungary, Slovakia, aviation, bombing, Spisskd Novd Ves.

Постановка проблеми. Бомбардування словацького аеропорту у місті Спішська Нова Весь 24 березня 1939 р. вважається одним із найбільш вивчених у словацькій та угорській історичній думці епізодів словацько-угорської війни у березні 1939 р., яка отримала назву "Мала війна". Термін "Мала словацько-угорська війна" залишається досі малознаним для українських дослідників і читачів. Серед українських істориків варто відзначити кілька осіб, які займались цією темою: О. Кафтана (Кафтан, 2004), І. Боровця (Боровець, 2018) і М. Ігнатолю (Ігнатоля, 2020; Ігнатоля, 2021). Тому є сенс коротко нагадати основний перебіг тих подій.

Отже, 15 березня 1939 р. Королівська угорська армія почала активні бойові дії проти Карпатської України. Після захоплення регіону мобілізовані угорські війська було перегруповано з долини Тиси в напрямку східних кордонів Словаччини. Їм було наказано зайняти територію на захід від долини річки Уж. Угорські війська почали наступ на захід 23 березня 1939 р. Просунувшись приблизно на 20 км, 24 березня війська отримали наказ зупинитися, оскільки зайнятої ними на той час території було достатньо для забезпечення контролю над залізницею, що вела до Ужоцького перевалу. Словаччина, як наступниця Чехословаччини, також претендувала на цю смугу Карпатських гір, і в наступні кілька днів робила відчайдушні спроби зупинити угорські війська. Словацько-угорське протистояння отримало назву "Мала війна". Угорщина в результаті цієї війни змогла захопити смугу словацьких територій загальною площею 1 056 км ², яку утримувала до 1944 р.

Питання: хто став переможцем "Малої війни", якими були фінальні цілі сторін та які чинники (військові чи дипломатичні) сприяли її швидкому завершенню - залишаються питаннями відкритими. Як вдалось встановити з аналізу історіографічного доробку словацьких та угорських істориків (Ігнатоля, 2021, с. 132) - "Мала війна" довгий час залишалося цариною військових істориків. Звідси ми маємо великий інтерес до фактологічної сторони подій з докладною їх реконструкцією. Водночас, достатньо мала частка загальних історичних розмірковувань про значення тієї чи іншої одиничної події для цілісного сприйняття всього конфлікту. Бомбардування Королівськими ВПС Угорщини (далі - MKHL, тобто Magyar Kiralyi Honved Legiero) словацького аеродрому в місті Спішська Нова Весь є яскравою ілюстрацією цієї тези. Подія реконструйована з точністю до хвилини, однак досі як така залишається історичною та історіографічною проблемою. Не відомо ані її значення для перебігу конфлікту, ані необхідність її проведення. Оцінки словацької та угорської історіографії є часто діаметрально протилежними: від вдалого "хрещення вогнем" MKHL - в угорській версії, до "воєнного злочину" - в словацькій.

Аналіз джерел та останні дослідження. Бомбардування міста Спішська Нова Весь має на тлі загальної історіографічної ситуації, пов'язаної з вивченням та інтерпретацією подій "Малої війни" березня 1939 р., дуже нетипову традицію наукового вивчення. Якщо зазвичай "Мала війна" залишалась цариною словацьких істориків, а угорська історіографія цей сюжет просто ігнорувала, то у випадку цього конкретного сюжету загальна кількість угорських публікацій значно перевищує кількість словацьких.

Як уже було зазначено, "Мала війна" була першою пробою сил MKHL у виконанні конкретних бойових завдань. Це й пояснює популярність цієї теми серед угорських військових істориків. Такі дослідники як О. Банхі (Banhi, 1983), Д. Пунко (Punka, 1988), І. Потокь (Pataky, 1992), М. Болаж (Balazs, 2012) та Ч. Стенге (Stenge, 2013) є авторами різних за об'ємом та історіографічним жанром розвідок пов'язаних з участю MKHL у подіях "Малої війни" взагалі та бомбардуванням міста Спішська Нова Весь зокрема. Як військові історики, вони вдаються до дріб'язкової реконструкції бойових зіткнень, багато уваги приділяють озброєнню, технічним характеристикам літаків, біографіям і військовому шляху офіцерів, що брали участь у боях словацько-угорської війни 1939 р. На жаль, публіцистична орієнтованість багатьох з цих авторів, призводить не тільки до тенденційності і надмірної патріотичності у висвітленні тих подій як вдалого і героїчного "хрещення вогнем" (пор. з назвою книжки Ч. Стенге (Stenge, 2013), але й до того, що у їх працях часом з'являються відверті вигадки. Яскравий приклад - відомості О. Банхі про "дуель винищувачів" над Спішською Новою Весю (Banhi, 1983, s. 77). Дійсно, угорські бомбардувальники мали групу прикриття з винищувачів, про що авторові було відомо з угорських джерел, інша річ, що словацькі винищувачі не підіймались того дня у небо. Не знаючи, як пояснити відсутність опору з боку словацьких ВПС (далі - SVZ, тобто Slovenske vzdusne zbrane), він домислив сюжет про бій винищувачів. Позиція угорських істориків почала змінюватись лише в останні роки. Зміна ця пов'язана з діяльністю, насправді, тільки одного історика - І. Янека. Він не лише послідовно впроваджує до сучасного угорського історіографічного дискурсу саме поняття "Kis haboru" ("Мала війна"), але й послідовно намагається познайомити угорського читача з позицією словацьких істориків, випрацьовуючи "середній погляд" на ті події. І в своїй дисертації (Janek, 2009), і в своїх статтях (Janek, 2014) він досить багато уваги приділив атаці MKHL на Спішську Нову Весь. Сучасний угорський історик акцентує увагу вже не на героїчній складовій, а на недосвідченості і безпорадності командування як особового складу SVZ, так і MKHL, що часом призводило до непотрібних і випадкових жертв як серед комбатантів, так і цивільних осіб.

Якщо угорські історики переважають у кількості публікацій, то словацькі - у їх якості. По суті, багато в чому тема бомбардування міста Спішська Нова Весь була і залишається темою одного автора - Я. Петрика. Він у 1999 р. опублікував працю "Спішська трагедія" (Petrik, 1999), яка була виконана на величезному масиві словацьких і угорських першоджерел. Ця невелика за об'ємом книга містить, окрім багатого ілюстративного матеріалу (фотографії, мапи і схеми), спогади очевидців, повідомлення преси, біографії головних учасників подій. Я. Петрик залишається одним з найбільш ідейних словацьких істориків, на якого, здається, мали вплинули словацькі історіографічні дискусії початку ХХІ ст. Презентуючи у 2016 р. результати нових досліджень, він писав: "Ми можемо стверджувати, що наше місто, Спішська Нова Весь, було першим містом у Центральній та Східній Європі, яке зазнало бомбардування перед Другою світовою війною, після іспанських міст, найвідомішим з яких є бомбардування Герніки. Просто так, по-піратські, без оголошення війни. Коли ми говоримо про баскське місто Герніка, слід враховувати - вже тривала Громадянська війна Іспанії 1936-1939 років. Герніка, священне для басків місто, було стерте з лиця землі 26 квітня 1937 року німецькими Люфтваффе [...]. Між ними минуло менше двох років. Два роки, які принесли нам передвістя найстрашнішої війни, яка спіткала земну кулю. Але ніхто не засвоїв уроків тих двох років. Ціна - понад 50 мільйонів жертв Другої світової війни - була заплачена людством за те, що попередження Герніки та Малої війни залишилися поза увагою..." (Petrik, 2016, s. 118). Як бачимо, Я. Петрик йде у своїх висновках досить далеко, порівнюючи аеродром в Спішській Новій Весі з Гернікою. Словацькій мартирології тих подій присвятив невеличку розвідку Я. Вольни (Volny, 2016). Зрозуміло, що осторонь не залишаються і словацькі військові історики. Цікаво, що спеціалісти обох країн чи через подібність мислення, чи через відсутність уяви, часом вдаються до тих самих метафор-вияснень. Наприклад, розділ, що присвячений "Малій війні" в книзі "Історія словацької авіації 1930-45" Я. Райнінца (Rajninec, 1997) називається так само, як пізніша книжка про ті самі часи угорського історика - "Хрещення вогнем" (Stenge, 2013).

Бомбардування Спішської Нової Весі стало центральною і невід'ємною частиною словацького історіографічного образу, елементом, довкола якого будується каркас нарації. Яскравий приклад - праця на тему "Малої війни" авторства П. Мічіяніка. Цілий розділ його монографії отримав назву "Бомбардування Спішської Нової Весі" (Micianik, 2019, s. 348-378), хоча самій атаці MKHL, там присвячено ледве третину всього тексту.

Мета статті - дати узагальнену характеристику бомбардування міста Спішська Нова Весь та встановити значення цієї події для перебігу "Малої війни" 1939 р.

Виклад основного матеріалу. Незважаючи на те, що Угорщина була однією з перших країн, що визнали незалежність Словаччини, стрімкі подій на Закарпатті показали політичному і військовому керівництву в Братиславі, що конфлікт з Угорщиною є неминучим. Генерал Ф. Чатлош, головнокомандувач словацькими військами, з метою оборони країни, сформував три військово- тактичні групи. Ці три корпуси отримали позначення V, VI та VII і були розміщені у містах Тренчин, Спішська Нова Весь та Банська Бистриця (Stefansky, 1998, s. 44). Четвертий бойовий підрозділ складався із літаків SVZ, основна база яких знаходилася на аеродромі Спішська Нова Весь під командуванням підполковника А. Малара. Перед авіаційними полками було покладено завдання проводити розвідку, надавати повітряну підтримку словацьким військам та відбивати атаки MKHL, уповільнювати просування угорських військ (Simunic, 1993, s. 31).

У березні 1939 р. у Словаччині було розміщено 358 літаків різних типів (із загальної кількості 1630 чехословацьких) (Rajninec, 1997, s. 34). Крім малої кількості літаків, існував величезний брак добре навчених пілотів. Ескадрильї поповнювалися по мірі повернення словацьких пілотів із території Протекторату Богемії та Моравії (Deak, 1993, s. 18-21). Основні сили SVZ були зосереджені на аеродромах Спішська Нова Весь і Себастове. Угруповання приблизно з 70-80 літаків складалося, в основному, з винищувачів Avia B-534, розвідувально-бомбардувальних літаків Letov S-328 і 10 середніх бомбардувальників Avia B-71 (Micianik, 2019, s. 348-350). Станом на 14 березня 1939 р. у Словаччині дислокувався лише один зенітний полк. Підрозділи полку були поділені на три частини, завданням яких було забезпечення протиповітряної оборони Братислави, Спішської Нової Весі та П'єштяні (Janek, 2014, s. 180).

Просування угорських військ розпочалось 23 березня 1939 р. і було настільки стрімким, що до 9 год. 50 хв. вони були лише за 7 км від міста Собранці. Щоб прояснити ситуацію, командування VI корпусу наказало словацьким авіаційним підрозділам негайно з'ясувати напрямок атаки супротивника та місцезнаходження його військ. 45-ій ескадрильї B-534 вдалося встановити, що угорські війська перетнули кордон і прямують у глиб Словаччини (Pataky, 1991, s. 67). Військова ситуація для словацьких частин погіршувалась, а тому командування словацького VI корпусу дало наказ трьом літакам 45-ої ескадрильї здійснити повітряну розвідку в районі Улич-Вубля-Великий Березний, а у випадку викриття угорців - атакувати їх (Janek, 2009, s. 83-84). Літаки не змогли виконати свою місію через погані погодні умови, і до 15 год. 28 хв. весь підрозділ повернувся на базу з повним бомбовим комплектом. Того ж дня о 13 год. 14 хв. з аеродрому у Спішській Новій Весі злетіла ще одна група із трьох словацьких літаків, що складалася із літаків 49-ої ескадрильї B-534. Їх пілоти (Й. Прхачек, Ш. Деван та К. Мартіш) помітили на залізничній станції Улич підрозділи 9-ої угорської окремої бригади, які обладнували зенітно-артилерійську позицію, угорські підрозділи були негайно атаковані ними та частково розсіяні (Janek, 2009, s. 84). О 15.00 год. ще три літаки (під командуванням Й. Херготта, у супроводі Й. Світлика, М. Даніеля) вилетіли для підтримки словацьких наземних військ. В районі Улича вони помітили, що угорські війська вивантажують зброю та боєприпаси з машин супротивника у дворі одного з будинків і збираються встановити гармату. Словацькі льотчики атакували своїми літаками, але при першому заході один з літаків був підбитий і впав недалеко від села (Petrik, 2016, s. 106).

Таким чином, угорське командування мало достатньо повідомлень із східної Словаччини про участь SVZ в боях 23 березня. Керівництво також знало про те, що словацькі військові літаки злітають із сучасної авіабази в Спішській Новій Весі, а показання захопленого в полон пілота тільки підтвердили цю інформацію (Petrik, 2016, s. 106).

Було прийнято рішення про організацію нальоту бомбардувальних підрозділів MKHL на аеродром Спішської Нової Весі. Передбачалося, що наліт міг розпочатися лише після прольоту над містом літака угорської цивільної авіакомпанії MALERT, що виконував рейс за маршрутом Варшава-Будапешт та користувався послугами гоніометричної станції, розташованої на аеродромі Спішської Нової Весі (Janek, 2014, s. 180).

Згідно з планами командування MKHL, ударна група мала складатися з двох груп літаків-бомбардувальників. Для їхнього захисту було виділено винищувальний ескорт, який мав складатися з 27 винищувачів. Згідно з попереднім планом штабу MKHL, дві ударні групи із 45 бомбардувальників JU-86 мали бути зібрані на аеродромі Мішкольц 24 березня о 16.00 год. під командуванням підполковника Е. Ковача (Micianik, 2019, s. 149-150). Час для фактичного бомбардування був обмежений: не раніше польоту літака компанії MALERT над Татрами десь між 14-15.00 год. і до заходу сонця, яке того дня очікувалося близько 18.00 год. Таким чином, розрахунковий час нападу на аеродром приблизно планувався на п'яту годину вечора.

Проте, наземній команді вдалося підготувати лише вісім літаків першої групи та лише сім літаків другої. Підполковник Е. Ковач за кілька хвилин після зльоту зрозумів, що поспіхом не взяв із собою карту і що його радіопередавач не працює. Через важкий зимовий одяг він не міг перелізти з вежі в кабіну, розташовану внизу, щоб керувати радіостанцією, за допомогою якої мав командувати операціями обох підрозділів. Він передав керівництво пілоту Е. Юберту. На старті виникла ще одна проблема - одному з літаків була потрібна заміна свічок запалювання. Таким чином, ескадрилья злетіла на 8-10 хвилин пізніше. Щоб компенсувати затримку, командир повів свої літаки прямо на Спішську Нову Весь замість запланованого маршруту Дебрецен-Мішкольц-Спішська Нова Весь (Stenge, 2013, s. 68). Через погану видимість і несправність навігаційного обладнання один із літаків прийняв місто Рожнява за Спішську Нову Весь і почав його бомбардувати. Бомби впали на полі за 600 метрів від кавалерійських казарм, далеко від будівель, де вони не завдали жодної шкоди, а деякі запальні бомби не вибухнули (Janek, 2009, s. 88).

Зрештою атака на аеродром була здійснена за допомогою 12 літаків. Літаки з'явилися з південного сходу з боку р. Мурані трьома послідовними групами. Мешканці міста спочатку не зрозуміли, що відбувається, подумавши, що це якесь військове авіашоу. Вулиці були переповнені людьми, які гуляли та йшли по своїх справах, які з подивом спостерігали за тим, що відбувається (Janek, 2009, s. 87). Військові бомбардувальники скинули 900 бомб вагою від 10 до 50 кілограмів, з яких 640 були запальними, загальною вагою 7,2 т. Більшість бомб впало на узбережжя р. Горнади, на цегельню перед аеропортом та на ангари. У районі цегельного заводу знаходилося кілька складів із боєприпасами словацької армії, які були підірвані запальними бомбами, що призвело до загибелі кількох робітників. Багато осколкових бомб впали на околиці міста, де деякі з них закопалися в землю, не вибухнувши (Petrik, 1999, s. 46-64).

Міська служба повітряного спостереження та сигналізації не працювала, оскільки перебувала на етапі формування. Ескадрилья винищувачів, створена для захисту аеропорту, не була доукомплектована кадрами, а отже, також залишилася бездіяльною. Словацькі підрозділи ППО в Спішській Новій Весі були сформовані тільки 23 березня 1939 р., вони були озброєні 8 легкими зенітними кулеметами, 24 зенітними гарматами на аеродромі (Rajninec, 1997, s. 44; Janek, 2014, s. 188). Напередодні, 17 березня офіцерам, унтер-офіцерам та солдатам чеської національності було наказано залишити Словаччину і якнайшвидше повернутися до Протекторату, залишивши свою зброю та боєприпаси. Спорядження чехословацької армії було поділено між німецькою та словацькою державами. Німецька армія заволоділа не лише складами, а й військовими базами, аеродромами, казармами та заводами, які розташовані в "охоронній зоні" між Протекторатом та Словаччиною (Deak, 1993, s. 11). Як наслідок, словацька армія під час бойових операцій відчула величезний брак боєприпасів для піхоти та важкої артилерії. Отже, коли угорські літаки бомбили місто Спішська Нова Весь, зенітні батареї не мали боєприпасів для його захисту.

Після атаки всі ескадрильї MKHL організовано повернулися на свої аеродроми. З цегляних будівель аеродрому та ангарів жодна не була вражена прямим попаданням, склад дров та вугілля був уражений та згорів. Угорські бомби пошкодили злітно-по садкову смугу, аеродром та шість літаків SVZ, розміщених на аеродромі. Це були два винищувачі Avie B-534, три розвідувальні літаки Aero Ap-32, один літак спостереження та бомбометання S-328 і бомбардувальник B-71, який очікував на ремонт. Внаслідок бомбардування загинуло п'ять словацьких військових та шість цивільних осіб, дев'ять осіб отримали поранення різних ступенів, з них три невдовзі померли у лікарні (Petrik, 2016, s. 117). Угорські та словацькі джерела розходяться у думках про масштаби втрат. Угорські пілоти повідомили про знищення 11-12 літаків. Один ангар був пошкоджений, а аеродром приведений у непридатність. Після аналізу аерофотознімків, зроблених угорським дистанційним зондуванням, офіційно було заявлено про знищення 17 літаків (Janek, 2009, s. 90).

Попередній план командування MKHL щодо атаки на аеродром у Спішській Новій Весі виглядав реалістичним, оскільки в операції мало було задіяно 45 бомбардувальників та 18 винищувачів. Однак цілі досягли лише 12 літаків, що можна пояснити недосвідченістю пілотів. Якби кількість угорських штурмовиків, передбачена планами, досягла Спішської Нової Весі, більше двох третин SVZ було б знищено (Janek, 2014, s. 188). Перемога з повітря таким чином фактично сприяла б швидкому просуванню угорських піхотних формувань.

Після того як угорські літаки повернулися до місць дислокації, командування MKHL ініціювало процедуру військового трибуналу для розслідування помилок, допущених під час бомбардування. В результаті розслідування підполковника Е. Ковача звільнили.

Вранці 25 березня 1939 р. Я. Амбруш, командувач SVZ, прибув до Спішської Нової Весі з метою організації контрудару на Будапешт та Ужгород (Petrik, 2016, s. 116). Проте, на той час, коли більшість літаків були готові до дії, надійшов наказ припинити атаку. Деякі словацькі літаки взагалі дізналися про припинення вогню тільки після бомбардування Мішкольця та Ужгорода, але завдані ними ураження виявилися незначними (Stenge, 2013, s. 77).

Можна припустити, що бомбардування Будапешта призвело б до ескалації війни між двома державами. SVZ завдали б додаткових втрат, угорські зенітні батареї та винищувачі було приведено в бойову готовність для відбиття можливої атаки. Окрім того, жертви серед мешканців щільно заселеного Будапешту призвели б до загострення конфлікту, з перспективою переростання "Малої війни" у війну "Велику".

Висновки

Навіть попри те, що повітряна боротьба під час словацько-угорської війни у березні 1939 р. належить до одного з найкраще вивчених аспектів бойових дій березня 1939 р., її значення досі не отримало більш-менш одностайної оцінки в історіографії. Наслідки угорського бомбардування аеродрому у Спішській Новій Весі, навряд чи можна, слідом за словацькими вченими, прирівнювати до бомбардувань Герніки або пізніших повітряних атак часів Другої світової війни. Погано організована атака, судячи з того, що словацька сторона вже на наступний день повернулась до активних дій і навіть почала підготовку до бомбардування Будапешту, не досягла своїх цілей. Той факт, що кількість цивільних загиблих перевищила кількість загиблих військових, також не свідчить про якісь порушення правил ведення війни з боку Угорщини. Всі загиблі цивільні були працівниками аеродрому, тобто їх важко назвати випадковими жертвами.

Події 23-24 березня, натомість, мали для обох сторін важливе символічне і меморіальне значення. І для новостворених SVZ, і для MKHL - це був перший бойовий досвід, який сучасники та історики охоче переосмислювали в категорії метафори "хрещення вогнем". Суть метафори полягала у тому, що недосвідчені пілоти в умовах обмежених ресурсів, дякуючи особистій сміливості та патріотизму, спроміглися виконати поставлене бойове завдання. Для словацької сторони також особливе значення Спішська Нова Весь отримала як місце пам'яті. Цей населений пункт був найближчим великим містом, якого доторкнулися події "Малої війни", що автоматично перетворили його у центр словацької мартирології, пов'язаної з тими героїчними і трагічними подіями.

Список використаних джерел і літератури

1. Боровець, І. І. (2018). Дипломатія угорсько-словацької "Малої війни" (березень- квітень 1939 р.). Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Серія: Історична, (14), 79-86.

2. Ігнатоля, М.М. (2020). Словацько-угорські дипломатичні відносини в переддень "Малої війни". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, 1 (42). Ужгород, 211-217.

3. Ігнатоля, М.М. (2021). Історія однієї метафори: "Мала війна" в словацькій та угорській історіографії. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, 1 (44). Ужгород, 128-134.

4. Кафтан, О. (2004). "Мала війна" Словацької держави. Магістеріум. Історичні студії, (17). Київ, 64-68.

5. Balazs, M. (2012). Magyar-szlovak "Kis haboru" 1939-ben. Nagy Magyarorszag, Magyar Hirlap, aprilis 27, I, URL: https://web.archive.org/web/20120701040718/http://www.ma- gyarhirlap.hu/tortenelem/egy_elfelejtett_kis_haboru_1939ben.html (дата зверення: 10.10.2021).

6. Banhi, A. (1983). Az Igloi repuloter bombazasa. Magyar Szarnyak, XII, 77-78.

7. Deak, L. (1993). Mala vojna: Vojensky konflikt medzi Mad'arskom a Slovenskom v marci 1939. Bratislava, 98 s.

8. Janek, I. (2009). Magyar-szlovak kapcsolatok 1939-1944. Pecs: Doktori disszertacio, 347 ol. URL: https://docplayer.hu/12063439-Szlovak-magyar-kapcsolatok-1939-1944.html (дата звернення: 01.10.2021).

9. Janek, I. (2014). A szlovak-magyar "Kis haboru" tortenete es annak interpretacioi a ne- mzeti tortenetirasokban. Karpati Ukrajna: Verecketol Husztig. Egy konfliktustortenet nemzeti olvasatai. Pozsony, 173-195.

10. Micianik, P. (2019). Mala vojna Madhrska proti Slovensku 1938-1939. Banska Bystrica, 520 s.

11. Pataky, I. (1992). Legi haboru Magyarorszag felett. Budapest, 271.

12. Petrik, J. (1999). Spisska Tragedia. Martin, 84 s.

13. Petrik, J. (2016). Bombardovanie Spisskej Novej Vsi dna 24. marca 1939. Mala vojna v marci 1939 a jej miesto v pamdti naroda. Zbormk prfspevkov z konferencie organizovanej Ustavom pamati naroda a mestom Spisska Nova Ves v dnoch 19-20. marca 2015. Bratislava, 104-118.

14. Punka, G. (1988). Baljos kezdet. Iglo bombazasa 1939. Repulo Hatter, 11, 32-35.

15. Rajninec, J. (1997). Slovenske letectvo 1939-1944. Bratislava,158 s.

16. Simunic, P. (1993). Vojenske aspekty obrany Slovenska. Mala vojna: Vojensky konflikt medzi Mad'arskom a Slovenskom v marci 1939. Bratislava, 27-35.

17. Stefansky, V. (1998). General Fedinand Catlos. Bratislava, 82 s.

18. Stenge, Cs. (2013). Baptism of Fire: The First Combat Experiences of the Royal Hungarian Air Force and Slovak Air Force, March 1939. Solihull, 136 p.

19. Volny, J. (2016). Udrzovanie tradkie Malej vojny v Spisskej Novej Vsi po roku 1990. Mala vojna v marci 1939 a jej miesto v pamdti naroda: zbormk prispevkov z konferencie organizovanej Ustavom pamati naroda a mestom Spisska Nova Ves v dnoch 19-20 marca 2015. Bratislava, 186-190.

20. References:

21. Borovecj, I. I. (2018). Dyplomatija ughorsjko-slovacjkoji "Maloji vijny" (berezenj- kvitenj 1939 r.) [Diplomacy of the Hungarian-Slovak "Little War" (March-April 1939)]. Ivan Ohiienko i suchasna nauka ta osvita. Serija: Istorychna, (14), 79-86. [in Ukrainian].

22. Ighnatolja, M. M. (2020). Slovacjko-ughorsjki dyplomatychni vidnosyny v pereddenj "Maloji vijny" [Slovak-Hungarian diplomatic relations on the eve of the "Little War"]. Naukovyj visnyk Uzhghorodsjkogho universytetu. Serija: Istorija, 1 (42). Uzhghorod, 211-217. [in Ukrainian].

23. Ighnatolja, M. M. (2021). Istorija odnijeji metafory: "Mala vijna" v slovacjkij ta ughorsjkij istorioghrafiji [The story of one metaphor: the "Little War" in Slovak and Hungarian historiography]. Naukovyj visnyk Uzhghorodsjkogho universytetu. Serija: Istorija, 1 (44). Uzhghorod, 128-134. [in Ukrainian].

24. Kaftan, O. (2004). "Mala vijna" Slovacjkoji derzhavy [The "Little War" of the Slovak state]. Maghisterium. Istorychni studiji, (17). Kyiv, 64-68. [in Ukrainian].

25. Balazs, M. (2012). Magyar-szlovak "Kis haboru" 1939-ben. Nagy Magyarorszag, Magyar Hirlap, aprilis 27, I, Retrieved from https://web.archive.org/web/20120701040718/ http://www.magyarhirlap.hu/tortenelem/egy_elfelejtett_kis_haboru_1939ben.html. [inHungarian].

26. Banhi, A. (1983). Az Igloi repuloter bombazasa. Magyar Szarnyak, XII, 77-78. [in Hungarian].

27. Deak, L. (1993). Mala vojna: Vojensky konflikt medzi Mad'arskom a Slovenskom v marci 1939. Bratislava, 98 s. [in Slovakian].

28. Janek, I. (2009). Magyar-szlovak kapcsolatok 1939-1944. Pecs: Doktori disszertacio, 347 ol. Retrieved from https://docplayer.hu/12063439-Szlovak-magyar-kapcsolatok-1939-1944. html. [in Hungarian].

29. Janek, I. (2014). A szlovak-magyar "Kis haboru" tortenete es annak interpretacioi a nemzeti tortenetfrasokban. Karpati Ukrajna: Verecketol Husztig. Egy konfliktustortenet nemzeti olvasatai. Pozsony, 173-195. [in Hungarian].

30. MiCianik, P. (2019). Mala vojna Madhrska proti Slovensku 1938-1939. Banska Bystrica, 520 s. [in Slovakian].

31. Pataky, I. (1992). Legi haboru Magyarorszagfelett. Budapest, 271. [in Hungarian].

32. Petrik, J. (1999). Spisska Tragedia. Martin, 84 s. [in Slovakian].

33. Petrik, J. (2016). Bombardovanie Spisskej Novej Vsi dna 24. marca 1939. Mala vojna v marci 1939 a jej miesto v pamati naroda. Zbornik prispevkov z konferencie organizovanej Ustavom pamati naroda a mestom Spisska Nova Ves v dnoch 19-20. marca 2015. Bratislava, 104-118. [in Slovakian].

34. Punka, G. (1988). Baljos kezdet. Iglo bombazasa 1939. Repulo Hatter, 11, 32-35. [in Hungarian].

35. Rajninec, J. (1997). Slovenske letectvo 1939-1944. Bratislava,158 s. [in Slovakian].

36. Simunic, P. (1993). Vojenske aspekty obrany Slovenska. Mala vojna: Vojensky konflikt medzi Mad'arskom a Slovenskom v marci 1939. Bratislava, 27-35. [in Slovakian].

37. Stefansky, V. (1998). GeneralFedinand Catlos. Bratislava, 82 s. [in Slovakian].

38. Stenge, Cs. (2013). Baptism of Fire: The First Combat Experiences of the Royal Hungarian Air Force and Slovak Air Force, March 1939. Solihull, 136 p. [in English].

39. Volny, J. (2016). Udrzovanie tradicie Malej vojny v Spisskej Novej Vsi po roku 1990. Mala vojna v marci 1939 a jej miesto v pamati naroda : zbornik prispevkov z konferencie organizovanej Ustavom pamati naroda a mestom Spisska Nova Ves v dnoch 19-20. marca 2015. Bratislava, 186-190. [in Slovakian].

Размещено на Allbest.ru