Матеріально-побутове забезпечення німецьких біженців з СРСР на території рейху наприкінці Другої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН

Матеріально-побутове забезпечення німецьких біженців з СРСР на території рейху наприкінці Другої світової війни

Володимир Мартиненко

канд. іст. наук, докторант



Анотація

Протягом осені 1943 - весни 1944 рр. з окупованих радянських територій владою Німеччини було вивезено майже все німецьке населення. Відповідно до архівних джерел, до осені 1944 р. чисельність всіх евакуйованих етнічних німців склала близько 350000 осіб. Більшість з них були уродженцями ряду областей УРСР. На підставі наказу рейхсфюрера СС Г. Гіммлера від 19 лютого 1944 р. весь німецький контингент з СРСР підлягав відправці на територію Вартегау. Восени 1944 р. в даному окрузі знаходилося приблизно 260000 біженців. Всі інші були розміщені в низці інших регіонів Німеччини.

Адміністрація Вартегау розпочала активну підготовку до прийому німецьких біженців вже на початку січня 1944 р. Відразу після прибуття в Рейх вони, згідно з установленим порядком, проходили медичний огляд, дезінсекцію і лише потім відправлялися у збірні табори. Багато німецьких чиновників характеризувало стан евакуйованих німців як катастрофічний, звертаючи увагу на те, що відразу впадало в очі - брак одягу та взуття. Крім того, влада Німеччини була стурбована питанням облаштування побуту нових переселенців, основну масу яких планувалося використовувати в якості сільськогосподарських робітників. Проблему матеріально-побутового забезпечення німецьких біженців з СРСР керівництво СС намагалося вирішити шляхом залучення власних ресурсів і за рахунок підтримки з боку різних господарських інстанцій. німецький біженець вартегау

Однак до кінця війни керівництву Німеччини так і не вдалося повністю вирішити проблему матеріально-побутового забезпечення етнічних німців з СРСР. Основна причина полягала в нестачі ресурсів і майже повній переорієнтації багатьох підприємств на потреби оборони. Побутова невлаштованість вкрай негативно позначалася на морально- психологічному стані багатьох переселенців. У свою чергу, нестача одягу і взуття нерідко призводила до відмов виходити на роботу. Зі зростаючим невдоволенням серед переселенців в кінці 1944р. нацистська влада намагалася боротися переважно за допомогою пропаганди.

Ключові слова: Німеччина, СРСР, Рейхскомісаріат у справах зміцнення німецької народності, Управління у справах етнічних німців, радянські німці.



Volodymyr Martynenko

PhD in History, Doctoral Student

M. S. Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National

Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv,Ukraine

"IN MANY CASES, THE DEFINITION OF RAGS FOR WHAT THEY ARE DRESSED, IS TOO BEAUTIFUL": MATERIAL SUPPORT OF GERMAN REFUGEES FROM THE USSR ON THE TERRITORY OF THE REICH AT THE END OF THE SECOND WORLD WAR

Abstract. Throughout the fall of 1943 - the spring of 1944 almost the entire German population was taken out of the occupied Soviet territories by the German authorities. The immediate reason for this, as is known, was the loss of strategic initiative on the Eastern Front. By the autumn of 1944, the number of all evacuated ethnic Germans was about 360,000. Most of the German contingent was sent to the territory of Warthegau district. All the rest were in several other regions of Germany.

The Warthegau administration began active preparations for the reception of German refugees already in early January 1944. Immediately after arriving in the Reich, they, according to the established procedure, underwent a medical examination, pest control and only then went to the camps. Many German officials described the situation of the evacuated Germans as catastrophic, paying attention to what was immediately evident - a lack of clothes and shoes. Besides, the German authorities were concerned about the arrangement of the life of the new migrants, the bulk of whom was planned to be used as agricultural workers. The SS leadership tried to solve the problem of material and domestic security of German refugees from the USSR by attracting its resources and through support from various business entities.

As a result, by the end of the war, the German authorities had not been able to completely solve the problem of the material and social security of ethnic Germans from the USSR. The main reason was the lack of resources and the almost complete reorientation of many enterprises to defense needs. Domestic disorder hugely negatively affected the moral and psychological state of many migrants. In turn, the lack of clothing and shoes often led to refusals to go to work. With growing discontent among the settlers at the end of 1944, the Nazi authorities tried to fight mainly through propaganda, trying to convince them that sooner or later, after the victory of Germany, their life would become much better.

Keywords: Germany, USSR, Reich Commissioner for the Strengthening of German Nationhood, Ethnic German Liaison Office, soviet Germans.



Постановка проблеми

Протягом осені 1943 - весни 1944 рр. з окупованих радянських територій владою Німеччини було вивезено практично все німецьке населення. Безпосередньою причиною для цього, як відомо, стала втрата стратегічної ініціативи на Східному фронті. Відповідно до архівних джерел, до осені 1944 р. чисельність всіх евакуйованих етнічних німців склала близько 350000 осіб [37]. Більшість з них були уродженцями ряду областей УРСР. На підставі наказу рейхсфюрера СС Г. Гіммлера від 19 лютого 1944 р. весь німецький контингент з СРСР підлягав відправці на територію Вартегау* [38, S.

219]. Восени 1944 р. в даному окрузі знаходилося майже 260000 біженців. Всі інші були розміщені в низці інших регіонів Німеччини.

Аналіз останніх досліджень. Політика Третього рейху щодо етнічних німців, вивезених протягом 1943-1944 рр. в адміністративному порядку з окупованих територій СРСР, належить до числа найменш вивчених сторінок як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії. Окремі аспекти даної проблематики знайшли відображення лише в роботах деяких німецьких авторів. До їх числа в першу чергу слід віднести дослідження І. Фляйшхауер та А. Штрипеля [38; 39].

У даній статті здійснено спробу розкрити ряд питань, пов'язаних з матеріально-побутовим забезпеченням німецьких біженців з СРСР на території Рейху у кінці Другої світової війни. Виділений аспект представляється одним з ключових, оскільки для влади нацистської Німеччини він набув не лише політичного значення, але й безпосередньо був пов'язаний з її подальшими планами щодо залучення нових переселенців до трудової повинності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Адміністрація Вартегау, куди направлялася найбільша кількість німецьких біженців з окупованих областей СРСР, почала активну підготовку до їх прийому вже на початку січня 1944 р. Гауляйтер А. Грейзер, звертаючись до всіх крайсляйтерів і ландратів округу, підкреслював виняткову важливість переселенської акції: «Ці німці за своїм походженням є переважно селянами і представляють найбільш цінну німецьку кров. Прийом цих людей, які, незважаючи на більшовицький гніт, зберегли свою ідентичність, дає нам унікальний шанс, збагатити округ значною кількістю цінних представників німецького народу» [1, Bl. 6].

У своєму розпорядженні від 11 січня 1944 р. А. Грейзер вже офіційно оголосив, що в період війни більшість етнічних німців з СРСР буде перебувати на території Вартегау в якості сільськогосподарських робітників (Landarbeiter). Таким чином, передбачалося скоротити брак робочої сили (Arbeitskraft) в аграрному секторі регіону, що став наслідком поетапного виселення поляків на протязі останніх років [1, Bl. 6-7].

Керувати процесом прийому і розміщення біженців на всій території Вартегау був призначений штандартенфюрер СС Г. Хюбнер, який очолював управління уповноваженого Рейхскомісаріату у справах зміцнення німецької народності (Reichskomissariat fьr die Fes tigung deutschen Volkstums (RKFDV); далі - РКФДФ) у Позені (Познань) [1, Bl. 7].

Оскільки Ліцманштадт (Лодзь) став єдиною вузловою станцією для всіх поїздів, які прямували у Вартегау, то саме там за розпорядженням Г. Хюбнера

незабаром був створений штаб зв'язку (Verbindungsstab). Він курирував початкову фазу операції: розвантаження ешелонів, медичний огляд,

дезінсекцію та подальшу відправку біженців у збірні табори [2, Bl. 17].

Біженців, які залишали табори, офіційно заборонялося селити у приміщеннях, передбачених для масового проживання. Кожну німецьку сім'ю потрібно було забезпечити мінімум однією спальнею і кухнею [7, Bl. 41]. Також, згідно з вказівками штандартенфюрера СС Г. Хюбнера, заборонялося здійснювати вселення у кімнати, де були відсутні найнеобхідніші побутові зручності. Тому формально сім'ї радянських німців могли залишатися в збірних таборах до тих пір, поки вони не отримають приміщення, більш-менш придатні для проживання. Контролювати виконання своїх вказівок Г. Хюбнер збирався шляхом проведення інспекцій [8, Bl. 48].

У середині лютого 1944 р. голова Земельного господарського управління (Landeswirtschaftsamt (LWA); далі - ЛВА) у Позені д-р Вагнер назвав становище евакуйованих німців катастрофічним [11, Bl. 70]. Більш наочним свідченням є уривок зі звіту управління імперської пропаганди Померанії від 10 березня 1944 р.: «Одяг етнічних німців з Радянського Союзу в силу обставин повністю зношений. У багатьох випадках визначення лахміття для того, у що вони одягнені, надто гарне. Одяг настільки зношений, що етнічних німців неможливо виводити за межі табору» [35].

Основну відповідальність за постачання переселенців речами першої необхідності (наприклад, матрацами, вовняними ковдрами та предметами домашнього вжитку) і меблів ніс регіональний офіс РКФДФ. Поставки взуття та одягу перебували у віданні ЛВА та його районних структур. Безпосереднім розподілом цієї допомоги займався персонал Націонал-соціалістичної служби з питань соціального забезпечення населення (Nationalsozialistische Volkswohlfahrt (NSV); далі - НСФ). Видача речей супроводжувалася оформленням списків та квитанцій, де вказувалася їх вартість. Кожен документ складався у чотирьох примірниках, один з яких призначався для переселенців. Крім того, щоб уникнути повторного розподілу допомоги, факт її отримання фіксувався також й у тимчасових посвідченнях [7, Bl. 40]. У більшості випадків переселенці отримували одяг та взуття за спеціальними талонами (Bezugsscheinen). Але іноді це відбувалося й на підставі запитів, що надходили в районні господарські управління з боку табірного керівництва або представників НСФ. До запитів додавалися списки людей, які гостро потребували тих чи інших речей [31, Bl. 39].

Згідно з рішенням III відділу Головного штабного управління РКФДФ, матеріально-побутове постачання радянських німців потрібно було здійснювати тільки через розподільний пункт в Йоахімсталь (Бранденбург). Але незабаром стало очевидно, що доставка вантажів з цього міста може зайняти чимало часу, тоді як значна частина біженців вже потребувала термінової допомоги. У зв'язку з цим, в центральному апараті РКФДФ вирішили налагодити тісну співпрацю з місцевими господарськими управліннями, які хоча б на перших порах могли забезпечити найбільш важливі матеріальні потреби контингенту [6, Bl. 37].

Слід також зазначити, що у грудні 1944 р. штандартенфюрер СС Г. Хюбнер заборонив налагоджувати речове постачання евакуйованих шляхом конфіскації майна ненімецького населення. А ті речі, які вже були вилучені, він наказав негайно повернути. Так, принаймні, на першому етапі нацистська влада намагалась не допустити зростання напруги у відносинах з підкореним - головним чином польським - населенням [3, Bl. 29].

Що стосується меблів, то вони виділялись вже після розселення біженців на підставі запитів, що надходили від колонізаційних штабів або місцевих представників РКФДФ. Обсяг цієї допомоги був суворо регламентований. Найчастіше переселенці отримували лише те, що було необхідно для забезпечення мінімальних побутових зручностей: односпальні ліжка, шафи, столи та стільці. Однак відносно представників міського населення передбачалися інші правила [7, Bl. 40]. Також з огляду на те, що ресурсні можливості РКФДФ були доволі обмежені, то загальна вартість меблів та предметів домашнього вжитку, що виділялись для однієї сім'ї, не могла перевищувати 600 рейхсмарок [36, Bl. 38]. В окремих випадках допускалося використання майна, яке зберігалося на складах НСФ [31, Bl. 39].

Ще на початку лютого 1944 р. у Головному штабному управлінні РКФДФ були змушені визнати неможливість швидко налагодити матеріально-побутове постачання евакуйованих з СРСР німців в необхідних обсягах. Мабуть, найгірше було з поставками меблів. За деякими позиціями - наприклад, ліжками, шафами і стільцями - не можна було забезпечити навіть половини того, що було потрібно. Вирішувати цю проблему планувалося за допомогою Імперського управління скляної, керамічної та деревообробної промисловості (Reichsstelle Glas, Keramik und Holzverarbeitung). За попередніми прогнозами, на фабричне виробництво меблів могло піти від чотирьох до п'яти місяців. Також потрібно було подолати деякі труднощі логістичного характеру, оскільки на початку 1944 р. керівництво Рейхсбану займалося переважно транспортуванням військових вантажів та продовольства. Намір відправити вагони з меблями для переселенців цілком міг викликати невдоволення з його боку [9, Bl. 56].

23 лютого 1944 р. керівництво СС звернулося до Імперського міністерства шляхів сполучення з проханням допомогти якомога швидше організувати транспортування вантажів, призначених для радянських німців. Всього, за попередніми оцінками, для цього було потрібно близько 3000 залізничних вагонів [12, Bl. 85]. На початку березня від міністра д-ра Вендлера надійшла офіційна відповідь. У ній він досить жорстко зазначив, що, по -перше, важливість постачання нових переселенців меблями та предметами побуту йому незрозуміла, а по-друге, його відомство було зайняте переважно транспортуванням військових вантажів та продовольства. Тому голова міністерства висловив готовність посприяти лише в межах своїх ресурсних можливостей [13, Bl. 106].

Не менш гостро стояло питання з поставками постільної білизни. За попередніми оцінками керівництва ЛВА, для евакуйованого контингенту на перший час потрібно приблизно 300000 ковдр (по три на одну людину) і 100000 солом'яних матраців. Ці та інші важливі аспекти матеріального забезпечення німецьких біженців обговорювалися на зустрічі представників різних господарських інстанцій, яка відбулася 14 лютого 1944 р. в Берліні в стінах Головного штабного управління РКФДФ, але до будь-яких відчутних результатів вона не призвела. Ніхто з присутніх чиновників не зміг гарантувати забезпечення контингенту постільною білизною в потрібному обсязі. Певні зрушення намітилися лише в питанні поставок меблів та речей домашнього вжитку. Наприклад, фірма «Abel» у Замтері (Вартегау) пообіцяла виготовити близько 13000 ліжок, а Імперське управління технічних виробів (Reichsstelle fьr technische Erzeugnisse) забезпечити біженців посудом та іншими предметами побуту [11, Bl. 70-72].

Паралельно велися переговори з декількома провідними фірмами, які займалися виробництвом різних побутових товарів. У Головному штабному управлінні РКФДФ бажали, щоб їх продукція поставлялася прямо з підприємств в ті регіони, де знаходилися переселенці [ 10, Bl. 61]. При цьому кожна з фірм була зобов'язана заздалегідь повідомляти про відправку своєї продукції розподільний пункт в Йоахімсталі [ 17, Bl. 116].

Крім вищезазначених інстанцій, помітну участь у речовому забезпеченні контингенту брало Управління у справах етнічних німців (Volksdeutsche Mittelstelle (VoMi); далі - ФоМі). Наприклад, вже на початку січня 1944 р. його керівництво отримало вказівку з посиланням на наказ рейхсфюрера СС, відповідно до якого воно повинно було приступити до забезпечення німецьких біженців одягом і взуттям за рахунок власних складів [4, Bl. 7]. У даному випадку мова йшла в основному про майно євреїв, конфісковане в результаті сумнозвісної операції «Рейнхард» (Aktion Reinhardt)**. Однак, як незабаром з'ясувалося, цей фонд був практично виснажений, оскільки ФоМі раніше вже встигло роздати велику частину одягу і взуття радянським німцям [5, Bl. 34]. Наприкінці березня його керівництво висловило готовність надати вельми суттєву допомогу з інших джерел: 200000 вовняних ковдр і 20000 ліжок. Втім, і на цей раз не обійшлося без тимчасових труднощів. Справа в тому, що згадане майно зберігалося на складах в різних частинах країни. До того ж, чимало з них розташовувалися в декількох кілометрах від найближчих залізничних станцій. Тому, щоб доставити туди обіцяні вантажі, довелося спочатку вирішувати питання з пальним для автотранспорту [18, Bl. 120]. А через кілька днів ФоМі повідомило про готовність виділити лише трохи більше 100000 ковдр, так як інші були терміново передані до фонду допомоги постраждалому від авіанальотів населенню [19, Bl. 122].

Також слід зазначити, що на початку 1944 р. між керівництвом СС і Економічної організацією «Схід» (Wirtschaftsorganisation Ost) було досягнуто згоди про забезпечення евакуйованих німців одягом. Ці поставки слід було здійснювати безпосередньо в регіональні ЛВА [ 14, Bl. 109]. З документів відомо, що значна частина одягу надходила з фонду, який спочатку призначався для іноземних робітників [ 16, Bl. 112]. Розподіляти його серед переселенців планувалося за талонами (Bezugscheine) через підприємства роздрібної торгівлі [15, Bl. 111]. Пізніше в процес постачання контингенту долучилися й інші господарські структури, що діяли на окупованих радянських територіях. Однією з них була фірма «Wirtschaftseinsatz Ost G.m.b.H.», яка до середині квітня 1944 р. виділила для потреб біженців близько 60000 ковдр [20, Bl. 123].

Допоміжну, але в той же час важливу роль в забезпеченні біженців речами першої необхідності відігравали органи НСДАП, які закликали німецьке населення здавати одяг, постільну білизну, кухонне начиння і предмети меблів. Апелюючи до почуття жалю, партійне керівництво, як правило, посилалося на тяжке становище німців з СРСР, в якому вони опинилися з вини більшовиків [32]. Одна з таких благодійних акцій проходила в лютому 1944 р. в районі Коніна (Вартегау). Збором допомоги безпосередньо займалася Націонал- соціалістична жіноча організація (Nationalsozialistische Frauenschaft). У той же час місцеве керівництво НСДАП розуміло, що не зможе забезпечити одягом та предметами побуту весь контингент. Тому, перш ніж приступити до розподілу допомоги, слід було заздалегідь з'ясувати рівень побутових потреб кожної німецької родини. Задіяний в цій роботі персонал отримав вказівку не давати переселенцям будь-яких обіцянок відносно того, що влада буцімто має намір їх повністю забезпечити [33].

При цьому варто зазначити, що в деяких регіонах німецька влада забезпечувала біженців частково за рахунок інонаціонального населення. Однак в даному випадку в хід йшла вже не пропаганда, а адміністративний тиск. Наприклад, з документів відомо, що на початку березня 1944 р. на території Верхньої Сілезії спеціально вилучалося майно євреїв, що проживали в Аушвіці та Бендсбурзі [34].

На початку травня 1944 р. виявилися чергові проблеми, які істотно загальмували забезпечення переселенців меблями. Це було пов'язано з позицією адміністративно-господарської групи у справах деревообробної промисловості, що підпорядковувалася Імперському міністерству озброєнь і боєприпасів. Її керівництво вирішило не планувати поставки деревини за I та II квартал усім фірмам (всього їх було 31), які виробляли меблі на замовлення РКФДФ, і рекомендувало вести справи лише з певними підприємствами [ 21, В1. 130].

На території Вартегау до кінця серпня 1944 р. керівництву Німеччини вдалося налагодити відносно стабільне забезпечення переселенців з СРСР багатьма товарами першої необхідності. Близько 42000 німецьких господарств були забезпечені предметами домашнього вжитку на 50 -60 %. Помітно гірше, через вже зазначені причини, були справи з поставками ліжок та солом'яних матраців [23, В1. 135]. Зокрема, гауляйтер А. Грейзер повідомляв, що в його окрузі не вистачало 174405 ліжок з 268325 необхідних [ 22, В1. 132]. Також, за приблизними оцінками, потрібно також було 21000 плит і 23000 печей. Але, оскільки промисловість Німеччини не могла до кінця року покрити ці потреби, то в апараті СС розглядався варіант закупівлі печей з конфорками, щоб у переселенців були хоча б мінімальні побутові зручності для приготування їжі [23, В1. 135].

Як і раніше високою серед радянських німців, які перебували в Рейху, залишалася потреба в одязі та взутті. Через це багато хто з них нерідко навіть відмовлявся виходити на роботу [29, В1. 20]. Значна частина одягу, що надійшла на той час була поганої якості і, за словами німецьких чиновників, прослужила б максимум 4-5 місяців. Тому для того, щоб хоч якось прискорити речове забезпечення контингенту, влада Німеччини намагалися використовувати будь-які ресурсні можливості. Так, за вказівкою штандартенфюрера СС Г. Хюбнера, на території Вартегау планувалося роздати в якості благодійної допомоги партію текстильних виробів, що прибули з окупованої Франції [23, В1. 135]. Як вже було вказано вище, значна частина переселенців мала можливість отримувати одяг за картками або талонами. Але в серпні 1944 р. з цим стали виникати певні складнощі. Як з'ясувалося, багато карток і талонів просто не відповідали встановленим зразкам, через що їх відмовлялися приймати в магазинах [28, В1. 15].

Восени 1944 р. ситуація з поставками одягу практично не змінилася. Наприклад, на території Вартегау з майже 260000 радянських німців її отримало близько 140000 осіб. Рівень забезпечення переселенців одягом в більшості районів округу коливався від 30 до 50 %. Повністю забезпеченими вважалися лише ті, хто проживав в районах Гостінгена, Костеня, Кутно та Ліцманштадта. І, нарешті, найбільш гнітюча картина спостерігалася в районах Айхенбрюка, Острово, Замтера, Германсбада, Вальдроде та Вартбрюкена. Однак в куди більш скрутному становищі опинилися переселенці, котрі відбували трудову повинність у «старому рейху»***, оскільки їх проблемами практично ніхто не займався. Загальна кількість цих людей оцінювалася приблизно в 80000 осіб. [28, В1. 15]. Одяг багатьох переселенців виглядав настільки бідно, що німецькі чиновники не раз порівнювали їх з остарбайтерами [29, В1. 19]. В апараті СС ситуація, що склалася викликала тривогу насамперед з точки зору можливих морально -політичних наслідків. Так, в одному з документів III відділу Головного штабного управління РКФДФ повідомлялося: «Вже мають місце поодинокі випадки, коли ці люди відкрито заявляють, що економічне становище в радянській Росії значно краще, ніж у нас» [28, В1. 15].

Крім ресурсних проблем, істотний вплив на забезпечення контингенту всім необхідним мала й ситуація на фронті. У зв'язку з цим у серпні 1944 р. було прийнято рішення про тимчасове припинення поставок вантажів для переселенців в східну частину Вартегау до тих пір, поки ситуація не стане більш-менш ясною [23, В1. 135].

На початок вересня 1944 р. багато підприємств Німеччини, які виробляли значну частку меблів для переселенців, практично повністю переорієнтувалися на оборонні замовлення [24, В1. 140]. До того ж, міністерство А. Шпеєра незабаром зажадало від СС взагалі припинити транспортування меблів зі «старого рейху» у Вартегау. У Головному штабному управлінні РКФДФ не бачили іншого виходу, як звернутися за допомогою до підприємств у східних регіонах Рейху. Але ця спроба не увінчалася успіхом, оскільки більшість з них на той час також зосередилась на виконанні оборонних замовлень [ 25, В1. 142]. Паралельно виникла й інша проблема - вона була пов'язана з браком залізничних вагонів, що істотно ускладнювало доставку різних вантажів з Йоахімсталя [26, В1. 143].

Таким чином, незважаючи на всі зусилля РКФДФ та інших задіяних інстанцій, до кінця 1944 р. багато німецьких переселенців на території Вартегау продовжували перебувати у важкому становищі. Як і раніше гостро відчувалася потреба в меблях, предметах домашнього вжитку, плитах для приготування їжі, печах та взутті. Досить докладне уявлення про умови проживання багатьох радянських німців дає донесення гауляйтера А. Грейзера від 9 листопада 1944 р. «Я оглянув велику кількість осель і змушений констатувати, що частина людей спить на підлозі. Про опалення мова взагалі не йде. Шафи, столи і стільці також відсутні», - писав він про ситуацію в районі Альтбургунд [27, В1. 147]. Практично та ж картина спостерігалася і в районі Каліша: «Розселення російських німців закінчено, а табори очищені. На жаль, немає впевненості в тому, що люди добре облаштовані. Велика кількість людей спить на підлозі на підстеленій соломі. Оперативний штаб виділив солом 'яні матраци та ліжка, але не вистачає простирадл і наволочок» [27, В1. 147]. Забезпечення переселенців меблями, як і раніше, ускладнювалося транспортними проблемами, нестачею сировини (особливо дерева) і тим, що багато підприємств були змушені займатися в першу чергу військовими замовленнями. Крім того, на думку А. Грейзера, цьому в чималій мірі заважала управлінська вертикаль, нагорі якої знаходився апарат РКФДФ. Він висловив упевненість, що з більш широкими адміністративними повноваженнями йому вдалося б прискорити забезпечення переселенців меблями за рахунок залучення місцевих деревообробних підприємств, в той час як централізовані поставки займали занадто багато часу. Однак, мабуть, найбільше напередодні зимових холодів гауляйтер був стурбований браком печей і тому просив Головне штабне управління РКФДФ допомогти якомога скоріше вирішити дане питання. При цьому він намагався використовувати й власні ресурсні можливості. Наприклад, адміністрація Вартегау вирішила передати радянським німцям печі і плити, які раніше належали жителям гетто у Ліцманштадті, ліквідованого ще у серпні 1944 р. [27, В1. 147-148].

На згадане донесення А. Грейзера незабаром відреагувало Головне штабне управління РКФДФ. Там повідомили про прогрес у переговорах з Імперським міністерством шляхів сполучення, яке, нарешті, погодилося виділити близько 500 вагонів для доставки меблів і предметів домашнього вжитку. Серед іншого було відзначено, що якщо і цього виявиться недостатньо, то поліпшити ситуацію найближчим часом вже не вдасться, оскільки, наприклад, допомога жителям Німеччини, які постраждали від авіанальотів, знаходилась приблизно на тому ж рівні [30, Bl. 45].

Висновки. Отже, до кінця війни владі Німеччини так і не вдалося повністю вирішити проблему матеріально-побутового забезпечення етнічних німців з СРСР. Основна причина полягала в нестачі ресурсів і практично повній переорієнтації багатьох підприємств на потреби оборони. Очевидно, що ряд труднощів великою мірою був також пов'язаний з тією самою управлінською вертикаллю, про яку говорив гауляйтер А. Грейзер. Побутова невлаштованість вкрай негативно позначалася на морально-психологічному стані багатьох переселенців та провокувала серед них зростання невдоволення. У свою чергу, брак одягу та взуття нерідко призводив до відмов виходити на роботу. Зі зростаючим невдоволенням серед переселенців наприкінці 1944 р. нацистська влада намагалися боротися в основному за допомогою пропаганди, намагаючись переконати в тому, що рано чи пізно після перемоги Німеччини їхнє життя стане набагато краще.

Примітки

* Вартегау (нім. Warthegau) - імперський округ в складі нацистської Німеччини, що включав частину анексованих в 1939 р. західно-польських територій.

** Акція «Рейнхард» (нім. Aktion Reinchard) - масштабна операція з виселення єврейського населення, що проживало на території Генерал - губернаторства, в три концентраційні табори: Белжець, Собібор та Треблінка II. Проходила з осені 1941 р. до кінця літа 1943 р. Керував акцією фюрер СС і поліції дистрикту Люблін О. Глобочник. Своє кодову назву отримала по імені очільника РСХА Рейнхарда Гейдріха, який загинув 4 червня 1942 р. у Празі в результаті замаху, організованого чеськими підпільниками.

*** «Старий рейх» (нім. Altreich) - умовна назва усіх територій, які входили до складу Німеччини до 1938 р.



Список використаних джерел та літератури

Bundesarchiv Berlin (BAB). R 49/671. Abschrift, Der Gauleiter und Reichstatthalter im Reichsgau Wartheland, Az.: P 69/44, Posen, den 11. Januar 1944, Anordnung!, a) an sдmtliche Kreisleiter, b) an sдmtliche Landrдte, Betr.: Sofortaktion zur Ansetzung von

Schwarzmeerdeutschen, gez. Greiser. Bl. 6-10.

BAB. R 49/671. Abschrift, Organisationsbefehl Nr. 1, Betr.: Sofortaktion zur Unterbringung von Schwarzmeerdeutschen, Posen, den 15. Jan. 1944, gez. Unterschrift, SS- Standartenfьhrer. Bl. 16-17.

BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 19. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Vierte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS- Standartenfьhrer. Bl. 27-30.

BAB. R 49/832. Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndb., 11. Januar, III/7 - I/a - Dr. R./Dr., Vilshofen 176-180, Betr.: Versorgung der ruЯlanddeutschen Umsiedler mit Bekleidungsstьcken und Schuhen, An die Volksdeutsche Mittelstelle, Berlin W 9, Linkstr. 27. Bl. 7.

BAB. R 49/832. Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Hauptamt Volksdeutsche Mittelstelle, Umsiedlung - Verwaltung, I/44/6275/Ha/Dr., Berlin W 9, den 17.1.44, LinkstraЯe 29, An den Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby., Betr.: Versorgung der russlanddeutschen Umsiedler mit Bekleidungsstьcken und Schuhen, Bezug: Dort. Schreiben vom 11.1.44 - III/7-I/a-Dr. R./Dr., Hagen, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 34.

BAB. R 49/832. Rk. Stabshauptamt Bln. Nr. 23, 24.1.44, 1445, Reichsk. f.d.f.d.v. Bln. Halensee, An den Reichsk. f.d.f.d.v, z. Hd. v. Dr. Lindner, Posen, Betr.: Versorgung der Russlanddeutschen, Bezg.: Fernmьndliche Unterredung mit dem Unterzeichnete v. 24.1.44, gez. Hefermehl, SS-Hstuf. Bl. 37.

BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25. Januar 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Siebente Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 39-41.

BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 27. Januar 1944, An sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe, bezw. AuЯenstellen, Kreisleiter, Landrдte, Betr.: Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 48.

BAB. R 49/832. Amt III - Beschaffung, II - Wu./Dr., Schweiklberg, den 9. Februar 1944, Vermerk fьr den Hauptamtschef, SS-Obergruppenfьhrer und General der Polizei Greifelt, Im Hause, Betr.: Versorgung der Russland-Deutschen mit Mцbeln und Hausrat. Bl. 56-57.

BAB. R 49/832. Versandlager Joachimsthal, Akt.-Zch.: III/Wi/St., Joachimsthal, den 10. Februar 1944, Aktenvermerk, Betr.: Russlanddeutschen-Anordnung des Stabshauptamtes I/44, Der Leiter des Versandlagers Joachimsthal, Winkler, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 60-61.

BAB. R 49/832. Stichworte aus der Sitzung am Montag, den 14.2.1944. Bl. 70-73.

BAB. R 49/832. Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby, 23. Februar 1944, Vilshofen 176180, III/7-I/a-Dr. R./Dr., Betr.: Versorgung der Schwarzmeer-Deutschen mit Mцbeln und Hausrat, An das Reichsverkehrsministerium, z. Hd. Herrn Ministerialrat Dr. Wendler, Berlin W 8, VoЯstr. 35. Bl. 85.

BAB. R 49/832. Der Reichsverkehrsminister und Generaldirektor der Deutschen Reichsbahn, Berlin W 8, den 2. Mдrz 1944, WosstraЯe 35, Fernruf: 12 00 36, Schnellbrief, An den Herrn Reichskommissar fьr die Festigung des deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby, Betr.: Versorgung der Schwarzmeer-Deutschen mit Mцbeln und Hausrat, hier: Gьterwagenstellung, Auf das Schreiben vom 23. Februar 1944 - III/7 - I/a - Dr. R./Dr., Im Auftrag, gez. Dr. Wendler. Bl. 106.

BAB. R 49/832. Abschrift, An den Herrn Reichsfьhrer-SS, Reichskommissar f. Festigung deutschen Volkstums, Schweiklberg/Post Vilshofen/Ndby, III/7-La/Dr. R/Dr., 18.2.44 an das Planungsamt, VR/63/104, 24. Februar 1944, Versorgung der Volksdeutschen aus Russland mit Textilien, Versorgungsaktion V.T., Dr. Nickel. Bl. 109.

BAB. R 49/832. Abschrift, An das Landeswirtschaftsamt Posen, z. H. v. Herrn Reg. Dir. Dr. Wagner, Posen, VR/63/104, 22. Januar 1944, Dr. Nickel. Bl. 110-111.

BAB. R 49/832. Abschrift, Berlin, den 21. Januar 1944, VR/63/104, Besprechung mit Herrn Fritze vom Wirtschafts-Einsatz Ost, Kaiser-Wilhelmstr. 2, Tel.: 51/0026 App. 122, Anruf vom LWA Posen am 20. Januar 1944, Regierungsdirektor Dr. Wagner, Tel. Nr. 9821 App. 216, gez. Nickel. Bl. 112-113.

BAB. R 49/832. Der Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt Versandlager Joachimsthal/Um., Joachimsthal/Um., den 11. Mдrz 1944, Kreis Angermьnde, Fernruf Joachimsthal/Um. 110, Akt.-Zch.: I/1/2 Wi/Bg., Betrifft: R-Aktion, An den Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Amt III, Schweiklberg/Post Vilshofen, Der Leiter des Versandlagers Joachimsthal, Winkler, SS- Sturmbannfьhrer. Bl. 116.

BAB. R 49/832. Amt III - Beschaffung, I/a - Dr. R./Dr., Schweiklberg, den 24. Mдrz 1944, Vermerk fьr SS-Brigadefьhrer Creutz. Bl. 120.

BAB. R 49/832. Abschrift, Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Hauptamt Volksdeutsche Mittelstelle, Umsiedlung - Verwaltung, III/Beschaffung/Schm/Pд., Berlin W 9, den 31. Mдrz 1944, Linkstr. 29, An den Reichskommissar f. d. Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Versandlager Joahimsthal/Um., Joahimsthal/Um., Krs. Angermьnde, gez. Hagen, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 122.

BAB. R 49/832. Zentrallagergemeinschaft fьr Bekleidung G. m. b. H. (ZLG), Berlin N 65, Utrechter StraЯe 25-27, Fernsprecher: 46 42 31 und 46 76 62, Drahtwort: Zentrallag Berlin, 21. Apr. 1944, An den Reichsfьhrer SS, Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Schweiklberg, Post Vilshofen/Niederbayern, Unsere Zeichen: OF-GLZ/TG, Tag: 16. April 1944, Betreff: Versorgung der Ostgebiete - Sonderaktion VT. - Unterkunftsbedarf, Verfьgung der WEG - Anforderung Nr. 15 - Te/Fr/Al./143, Zentrallagergemeinschaft fьr Bekleidung GmbH. (ZLG). Bl. 123.

BAB. R 49/832. Amt III - Beschaffung, II - Wu./Dr., Schweiklberg, den 4. Mai 1944, Vermerk fьr Herrn Rechtsanwalt Gцtz mit der Bitte um Weiterleitung an SS-Obergruppenfьhrer und General der Polizei Greifelt, Betr.: Versorgung der Schwarzmeer-Deutschen mit Mцbeln. Bl. 130.

BAB. R 49/832. Abschrift (Wi), Der Gauleiter und Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, A.Z. P 1814/44, Posen, den 17. August 1944, Schlossfreiheit, Fernspr.: Sammel-Nr. 1823/24, An den Chef des SS-Wirtschafts-Verwaltungshauptamtes, SS-Obergruppenfьhrer u. General der Waffen-SS Pohl, Berlin-Lichterfelde-West, Unter den Eichen 126-135, gez. Greiser. Bl. 132.

BAB. R 49/832. Berlin, den 23. August 1944, Dr. R/Er., Vermerk ьber eine Besprechung mit SS-Obersturmbannfьhrer Dr. Lindner, SS-Oberscharfьhrer Heim, SS-Sturmbannfьhrer Winkler und dem Unterzeichneten wegen der Lieferung von Hausrat und Textilien fьr die Schwarzmeeraktion. Bl. 135.

BAB. R 49/832. Der Chef des SS-Wirtschafts-Verwaltungshauptamtes, Berlin, den 8. Sept. 1944, Lichterfelde-West, Unter den Eichen 126-135, Fernsprecher: Ortsverkehr 76 52 61, Fernverkehr 75 51 01, An den Chef des Stabshauptamtes im Reichskommissariat fьr die Festigung des Deutschen Volkstums, SS-Obergruppenfьhrer Greifelt, Berlin - Halensee, Kurfьrstendamm 142/143, Betr.: Mцbel fьr Umsiedler, O. Pohl, SS-Obergruppenfьhrer und General der Waffen-SS. Bl. 140.

BAB. R 49/832. III/7 - I/a - Dr. R/Dr., 26.9.1944, Betr.: Versorgung der in den Warthegau umgesiedelten Schwarzmeer-Transnistriendeutschen mit Mцbeln, An den Herrn Reichsfьhrer-SS, Berlin W 9, Prinz-Albrecht-Strasse 8, SS-Obergruppenfьhrer und General der Polizei. Bl. 142.

BAB. R 49/832. Der Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt Versandlager Joachimsthal/Um., Wi./Ha., Joachimsthal/Um., den 25.10.1944, Kreis Angermьnde, Fernruf Joachimsthal/Um. 110, Betrifft: Belieferung der Schwarzmeerdeutschen mit

Mцbeln und Hausrat, Bezug: Dort. Schreiben vom 14.10.44 Akz.: in/7/-I/a Dr. R./Dr., An Der Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Amt III, Schweiklberg, Post Vilshofen - Ndb., Der Leiter des Versandlagers Joachimsthal, Winkler, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 143.

BAB. R 49/832. Abschrift, Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Az. P 3065/44, Posen, den 9. November 1944, Schlossfreiheit, An den Chef des Stabshauptamtes des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums SS-Obergruppenfьhrer Greifelt, (13 b) Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndb., gez. Greiser. Bl. 147-148.

BAB. R 49/2696. 14. Oktober 1944, III/7-I/a-Dr. R./Dr., Betr.: Versorgung der Schwarzmeerdeutschen mit Bekleidung, Bezug: Ihr Schreiben vom 23.9.1944 - Az. 215.32/N-47; Ihre Unterredung mit Herrn Dr. Schacht, An die Reichstelle fьr die Kleidung und verwandte Gebiete, Berlin W 8, Markgrafenstr. 28. Bl. 15-16.

BAB. R 49/2696. 3. September 1944, III/1/54 Dr. R/Bg, Anforderung von Schuhen fьr Schwarzmeer- und Transnistriendeutsche Umsiedler, Mьndliche Rьcksprache am 31.8.44, An die Reichstelle fьr Lederwirtschaft, z. Hd. von Herrn Dr. Heuss, Berlin W 9, Potsdamer Str. 5, Dr. Reichert. Bl. 19-20.

BAB. R 49/2696. 17. November 1944, III/7-I/a-Dr. R./Dr., Betr.: Versorgung der Russlanddeutschen Umsiedler mit Ofen und Herden, Bezug: Ihr Schreiben vom 31.10.44 - Az. III- Dr. Li/Fu., An den Reichsstatthalter des Reichsgaues Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung dtsch. Volkstums, Posen, Postschliessfach 107. Bl. 45.

BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Landeswirtschaftsamt,

V/LwA - V 1 B-Nr. 219/44, Posen, den 21. Januar 1944, Felix Dahn-Platz 16, Fernsprechsammelnr. 9821, Telegramm-Anschrift: «Wirtschaft Posen», Eilt sehr!, Einschreiben, An die Herren Landrдte und Oberbьrgermeister, Wirtschaftsдmter im Reichsgau Wartheland, nachrichtlich die Herren Regierungsprдsidenten: Posen, Hohensalza, Litzmannstadt; die Gauleitung der NSDAP, Posen; den Nerrn Gauwirtschaftsberater Posen der NSDAP; die

Gauwirtschaftskammer Wartheland; die Wirtschaftskammer Litzmannstadt; den Herrn Generalstaatsanwalt, Posen; den SD-Leitabschnitt, Posen, Kaiserring 15, RunderlaЯ Nr. 1/44 WA Allgem. Verbrauchsregelung, Betrifft: Versorgung der Schwarzmeerdeutschen mit

bezugsbeschrдnken gewerblichen Erzeugnissen, Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 39-41.

BAB. R 55/21427. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 12.2.44, An alle Deutschen Familien des Kreises Konin, Betr.: Sammelaktion fьr die Schwarzmeerdeutschen, Gissibl Kreisleiter.

BAB. R 55/21427. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 16.2.44, Gi/Er., An die Ortsgruppenleiter des Kreises Konin, Betr.: Schwarzmeerdeutsche, Kreisleiter.

BAB. R 55/21427. Reichspropagandaamt Oberschlesien, Kattowitz, den 3. Mдrz 1944, An das Reichsministerium fьr Volksaufklдrung und Propaganda, Abteilung Pro VS, z. Hd. Von Herrn Dr. Staritz, Betr.: Betreuung der RuЯland-Deutschen, Bezug: Ihr Fs. vom 28.2.44 Rundspruch-Nr. 218 - Pro V 2128 14.2.44/67-1,2.

BAB. R 55/21427. Reichspropagandaamt Pommern, Stettin, den 10. Mдrz 1944, Aktenzeichnen: Pro V 2128 Hu/Bg, Betrifft: Betreuung der Russlanddeutschen, An das Reichsministerium fьr Volksaufklдrung und Propaganda, Berlin W 8, Wilhelmplatz 8-9.

BAB. R 69/215. Abschrift, Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Az.: I-1/1-8/Dr. St./Hy, Schweiklberg, den 20.1.1944, Anordnung Nr. 1/I/44, Betr.: Vorlдufige Ansetzung der aus der Ukraine zurьckfьhrten Russlanddeutschen, Der Chef des Stabshauptamtes, gez. Greifelt, SS-Gruppenfьhrer und Generalleutnant der Polizei. Bl. 35-39.

Bamm P. Der groЯe Kriegstreck 1944. Rьckfьhrung und Rьcksiedlung von 350000 RuЯlanddeutschen - Schicksale und Erlebnisse // Ostdeutscher Beobachter, 1944. - 23. Juli. - № 201.

Fleischhauer I. Das Dritte Reich und die Deutschen in der Sowjetunion / I. Fleischhauer. - Stuttgart, 1983. - 257 s.

Strippel A. NS-Volkstumspolitik und die Neuordnung Europas: Rassenpolitische Selektion der Einwandererzentralstelle des Chefs der Sicherheitspolizei und des SD (1939-1945) / a. strippel. - paderborn, 2011. - 370 s.



References

Bundesarchiv Berlin (BAB). R 49/671. Abschrift, Der Gauleiter und Reichstatthalter im

Reichsgau Wartheland, Az.: P 69/44, Posen, den 11. Januar 1944, Anordnung!, a) an sдmtliche Kreisleiter, b) an sдmtliche Landrдte, Betr.: Sofortaktion zur Ansetzung von

Schwarzmeerdeutschen, gez. Greiser. Bl. 6-10.

BAB. R 49/671. Abschrift, Organisationsbefehl Nr. 1, Betr.: Sofortaktion zur Unterbringung von Schwarzmeerdeutschen, Posen, den 15. Jan. 1944, gez. Unterschrift, SS- Standartenfьhrer. Bl. 16-17.

BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 19. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Vierte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS- Standartenfьhrer. Bl. 27-30.

BAB. R 49/832. Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndb., 11. Januar, III/7 - I/a - Dr. R./Dr., Vilshofen 176-180, Betr.: Versorgung der ruЯlanddeutschen Umsiedler mit Bekleidungsstьcken und Schuhen, An die Volksdeutsche Mittelstelle, Berlin W 9, Linkstr. 27. Bl. 7.

BAB. R 49/832. Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Hauptamt Volksdeutsche Mittelstelle, Umsiedlung - Verwaltung, I/44/6275/Ha/Dr., Berlin W 9, den 17.1.44, LinkstraЯe 29, An den Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby., Betr.: Versorgung der russlanddeutschen Umsiedler mit Bekleidungsstьcken und Schuhen, Bezug: Dort. Schreiben vom 11.1.44 - III/7-I/a-Dr. R./Dr., Hagen, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 34.

BAB. R 49/832. Rk. Stabshauptamt Bln. Nr. 23, 24.1.44, 1445, Reichsk. f.d.f.d.v. Bln. Halensee, An den Reichsk. f.d.f.d.v, z. Hd. v. Dr. Lindner, Posen, Betr.: Versorgung der Russlanddeutschen, Bezg.: Fernmьndliche Unterredung mit dem Unterzeichnete v. 24.1.44, gez. Hefermehl, SS-Hstuf. Bl. 37.

BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25. Januar 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Siebente Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 39-41.

BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 27. Januar 1944, An sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe, bezw. AuЯenstellen, Kreisleiter, Landrдte, Betr.: Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 48.

BAB. R 49/832. Amt III - Beschaffung, II - Wu./Dr., Schweiklberg, den 9. Februar 1944, Vermerk fьr den Hauptamtschef, SS-Obergruppenfьhrer und General der Polizei Greifelt, Im Hause, Betr.: Versorgung der Russland-Deutschen mit Mцbeln und Hausrat. Bl. 56-57.

BAB. R 49/832. Versandlager Joachimsthal, Akt.-Zch.: III/Wi/St., Joachimsthal, den 10. Februar 1944, Aktenvermerk, Betr.: Russlanddeutschen-Anordnung des Stabshauptamtes I/44, Der Leiter des Versandlagers Joachimsthal, Winkler, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 60-61.

BAB. R 49/832. Stichworte aus der Sitzung am Montag, den 14.2.1944. Bl. 70-73.

BAB. R 49/832. Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby, 23. Februar 1944, Vilshofen 176180, III/7-I/a-Dr. R./Dr., Betr.: Versorgung der Schwarzmeer-Deutschen mit Mцbeln und Hausrat, An das Reichsverkehrsministerium, z. Hd. Herrn Ministerialrat Dr. Wendler, Berlin W 8, VoЯstr. 35. Bl. 85.

BAB. R 49/832. Der Reichsverkehrsminister und Generaldirektor der Deutschen Reichsbahn, Berlin W 8, den 2. Mдrz 1944, WosstraЯe 35, Fernruf: 12 00 36, Schnellbrief, An den Herrn Reichskommissar fьr die Festigung des deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby, Betr.: Versorgung der Schwarzmeer-Deutschen mit Mцbeln und Hausrat, hier: Gьterwagenstellung, Auf das Schreiben vom 23. Februar 1944 - III/7 - I/a - Dr. R./Dr., Im Auftrag, gez. Dr. Wendler. Bl. 106.

BAB. R 49/832. Abschrift, An den Herrn Reichsfьhrer-SS, Reichskommissar f. Festigung deutschen Volkstums, Schweiklberg/Post Vilshofen/Ndby, III/7-La/Dr. R/Dr., 18.2.44 an das Planungsamt, VR/63/104, 24. Februar 1944, Versorgung der Volksdeutschen aus Russland mit Textilien, Versorgungsaktion V.T., Dr. Nickel. Bl. 109.

BAB. R 49/832. Abschrift, An das Landeswirtschaftsamt Posen, z. H. v. Herrn Reg. Dir. Dr. Wagner, Posen, VR/63/104, 22. Januar 1944, Dr. Nickel. Bl. 110-111.

BAB. R 49/832. Abschrift, Berlin, den 21. Januar 1944, VR/63/104, Besprechung mit Herrn Fritze vom Wirtschafts-Einsatz Ost, Kaiser-Wilhelmstr. 2, Tel.: 51/0026 App. 122, Anruf vom LWA Posen am 20. Januar 1944, Regierungsdirektor Dr. Wagner, Tel. Nr. 9821 App. 216, gez. Nickel. Bl. 112-113.

BAB. R 49/832. Der Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt Versandlager Joachimsthal/Um., Joachimsthal/Um., den 11. Mдrz 1944, Kreis Angermьnde, Fernruf Joachimsthal/Um. 110, Akt.-Zch.: I/1/2 Wi/Bg., Betrifft: R-Aktion, An den Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Amt III, Schweiklberg/Post Vilshofen, Der Leiter des Versandlagers Joachimsthal, Winkler, SS- Sturmbannfьhrer. Bl. 116.

BAB. R 49/832. Amt III - Beschaffung, I/a - Dr. R./Dr., Schweiklberg, den 24. Mдrz 1944, Vermerk fьr SS-Brigadefьhrer Creutz. Bl. 120.

BAB. R 49/832. Abschrift, Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Hauptamt Volksdeutsche Mittelstelle, Umsiedlung - Verwaltung, III/Beschaffung/Schm/Pд., Berlin W 9, den 31. Mдrz 1944, Linkstr. 29, An den Reichskommissar f. d. Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Versandlager Joahimsthal/Um., Joahimsthal/Um., Krs. Angermьnde, gez. Hagen, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 122.

BAB. R 49/832. Zentrallagergemeinschaft fьr Bekleidung G. m. b. H. (ZLG), Berlin N 65, Utrechter StraЯe 25-27, Fernsprecher: 46 42 31 und 46 76 62, Drahtwort: Zentrallag Berlin, 21. Apr. 1944, An den Reichsfьhrer SS, Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Schweiklberg, Post Vilshofen/Niederbayern, Unsere Zeichen: OF-GLZ/TG, Tag: 16. April 1944, Betreff: Versorgung der Ostgebiete - Sonderaktion VT. - Unterkunftsbedarf, Verfьgung der WEG - Anforderung Nr. 15 - Te/Fr/Al./143, Zentrallagergemeinschaft fьr Bekleidung GmbH. (ZLG). Bl. 123.

BAB. R 49/832. Amt III - Beschaffung, II - Wu./Dr., Schweiklberg, den 4. Mai 1944, Vermerk fьr Herrn Rechtsanwalt Gцtz mit der Bitte um Weiterleitung an SS-Obergruppenfьhrer und General der Polizei Greifelt, Betr.: Versorgung der Schwarzmeer-Deutschen mit Mцbeln. Bl. 130.

BAB. R 49/832. Abschrift (Wi), Der Gauleiter und Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, A.Z. P 1814/44, Posen, den 17. August 1944, Schlossfreiheit, Fernspr.: Sammel-Nr. 1823/24, An den Chef des SS-Wirtschafts-Verwaltungshauptamtes, SS-Obergruppenfьhrer u. General der Waffen-SS Pohl, Berlin-Lichterfelde-West, Unter den Eichen 126-135, gez. Greiser. Bl. 132.

BAB. R 49/832. Berlin, den 23. August 1944, Dr. R/Er., Vermerk ьber eine Besprechung mit SS-Obersturmbannfьhrer Dr. Lindner, SS-Oberscharfьhrer Heim, SS-Sturmbannfьhrer Winkler und dem Unterzeichneten wegen der Lieferung von Hausrat und Textilien fьr die Schwarzmeeraktion. Bl. 135.

BAB. R 49/832. Der Chef des SS-Wirtschafts-Verwaltungshauptamtes, Berlin, den 8. Sept. 1944, Lichterfelde-West, Unter den Eichen 126-135, Fernsprecher: Ortsverkehr 76 52 61, Fernverkehr 75 51 01, An den Chef des Stabshauptamtes im Reichskommissariat fьr die Festigung des Deutschen Volkstums, SS-Obergruppenfьhrer Greifelt, Berlin - Halensee, Kurfьrstendamm 142/143, Betr.: Mцbel fьr Umsiedler, O. Pohl, SS-Obergruppenfьhrer und General der Waffen-SS. Bl. 140.

BAB. R 49/832. III/7 - I/a - Dr. R/Dr., 26.9.1944, Betr.: Versorgung der in den Warthegau umgesiedelten Schwarzmeer-Transnistriendeutschen mit Mцbeln, An den Herrn Reichsfьhrer-SS, Berlin W 9, Prinz-Albrecht-Strasse 8, SS-Obergruppenfьhrer und General der Polizei. Bl. 142.

BAB. R 49/832. Der Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt Versandlager Joachimsthal/Um., Wi./Ha., Joachimsthal/Um., den 25.10.1944, Kreis Angermьnde, Fernruf Joachimsthal/Um. 110, Betrifft: Belieferung der Schwarzmeerdeutschen mit Mцbeln und Hausrat, Bezug: Dort. Schreiben vom 14.10.44 Akz.: III/7/-I/a Dr. R./Dr., An Der Reichskommissar fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Amt III, Schweiklberg, Post Vilshofen - Ndb., Der Leiter des Versandlagers Joachimsthal, Winkler, SS-Sturmbannfьhrer. Bl. 143.

BAB. R 49/832. Abschrift, Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Az. P 3065/44, Posen, den 9. November 1944, Schlossfreiheit, An den Chef des Stabshauptamtes des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums SS-Obergruppenfьhrer Greifelt, (13 b) Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndb., gez. Greiser. Bl. 147-148.

BAB. R 49/2696. 14. Oktober 1944, III/7-I/a-Dr. R./Dr., Betr.: Versorgung der Schwarzmeerdeutschen mit Bekleidung, Bezug: Ihr Schreiben vom 23.9.1944 - Az. 215.32/N-47; Ihre Unterredung mit Herrn Dr. Schacht, An die Reichstelle fьr die Kleidung und verwandte Gebiete, Berlin W 8, Markgrafenstr. 28. Bl. 15-16.

BAB. R 49/2696. 3. September 1944, III/1/54 Dr. R/Bg, Anforderung von Schuhen fьr Schwarzmeer- und Transnistriendeutsche Umsiedler, Mьndliche Rьcksprache am 31.8.44, An die Reichstelle fьr Lederwirtschaft, z. Hd. von Herrn Dr. Heuss, Berlin W 9, Potsdamer Str. 5, Dr. Reichert. Bl. 19-20.

BAB. R 49/2696. 17. November 1944, III/7-I/a-Dr. R./Dr., Betr.: Versorgung der Russlanddeutschen Umsiedler mit Ofen und Herden, Bezug: Ihr Schreiben vom 31.10.44 - Az. III- Dr. Li/Fu., An den Reichsstatthalter des Reichsgaues Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung dtsch. Volkstums, Posen, Postschliessfach 107. Bl. 45.