Організація прийому та розміщення німецьких біженців з окупованих регіонів СРСР на території Німеччини у 1944 році

Размещено на http://www.allbest.ru

Організація прийому та розміщення німецьких біженців з окупованих регіонів СРСР на території Німеччини у 1944 році

Володимир Мартиненко

кандидат історичних наук, докторант, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України Київ, Україна

Abstract

Organization of reception and accommodation of German refugees from the occupied regions of the USSR in Germany in 1944

Volodymyr Martynenko, Ph.D. (History), postdoctoral student, M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Based on a wide range of sources, the article considers the process of organizing the reception and placement of German refugees from the occupied regions of Ukraine on the territory of Germany in 1944.

According to archival sources, during the fall of 1943 - spring of 1944, about 350,000 ethnic Germans were evacuated from the occupied Ukrainian territories by the authorities of Nazi Germany. From February 1944, at the direction of Reichsfuhrer SS H. Himmler, German refugees from the USSR were to be sent to the territory of the imperial district of Warthegau. Due to the lack of free land resources, most new settlers planned to be used as agricultural workers until the end of the war. The Nazi Party authorities were tasked with convincing the refugees that at this stage, they needed to think not about their interests, but about working for the good of Germany since their future fate depended on their victory.

At the beginning of 1944, a network of special assembly camps was deployed to receive refugees in Warthegau. Many corporate events took place in an accelerated manner. Despite past years' experience, the Nazi authorities were still not well prepared for the sudden influx of such a large contingent. Therefore, at the initial stage, they sought to meet refugees' basic needs (for housing, food, medical care, clothing, etc.).

Officials of local economic authorities were quite skeptical about the Soviet Germans. They considered them insufficiently adapted to the peculiarities of farming in the region. Some German officials occasionally openly demonstrated their contempt to the settlers. As a result, by the end of 1944, dissatisfaction with their situation began to grow among many evacuated Germans. The Nazi authorities tried to fight this tendency with the help of propaganda.

Keywords: ethnic Germans, USSR, evacuation, Germany, Warthegau, Reich Commissioner for the Consolidation of German Nationhood.

Анотація

Відповідно до архівних джерел, протягом осені 1943 - весни 1944 рр. з окупованих українських територій владою нацистської Німеччини було евакуйовано близько 350000 етнічних німців. З лютого 1944 р. за вказівкою рейхсфюрера СС Г. Гіммлера, німецькі біженці з СРСР підлягали відправці на територію імперського округу Вартегау. Через брак вільного земельного фонду більшу частину нових переселенців планувалося використовувати у ролі сільськогосподарських працівників до завершення війни. Перед органами нацистської партії було поставлено завдання переконати біженців в тому, що на даному етапі їм необхідно думати не про власні інтереси, а про роботу задля добробуту Німеччини, оскільки від її перемоги залежала їх подальша доля.

Ключові слова. Етнічні німці, СРСР, евакуація, Німеччина, Вартегау, Рейхскомісаріат у справах зміцнення німецької народності.

Постановка проблеми. Масштабний відступ військ Німеччини та її союзників на Східному фронті протягом 1943-1944 рр. супроводжувався відходом значної частини цивільного населення в західному напрямку. Багато з цих переміщень здійснювалися під примусом з боку окупаційної влади, яка прагнула таким чином отримати додаткові трудові ресурси для економіки Третього рейху. У той же час необхідно визнати, що досить багато радянських громадян погоджувалося евакуюватися добровільно, керуючись бажанням вижити. До таких в першу чергу відносилися колабораціоністи та особи, які ще до війни встигли потрапити під каток сталінських репресій. Значною мірою добровільного характеру набула й евакуація сотень тисяч етнічних німців з окупованих регіонів України. Вони не мали ілюзій щодо свого майбутнього після повернення радянської влади, оскільки добре пам'ятали Великий терор 1937-1938 рр. і депортації 1941 р. Акція переселення етнічних німців з рейхскомісаріату «Україна» почалася у вересні 1943 р., а в березні 1944 року ця ж доля спіткала колоністів, які проживали в Трансністрії. Відповідно до наказу рейхсфюрера СС Г. Гіммлера від 19 лютого 1944 р. всі радянські німці підлягали відправленню в імперський округ Вартегау (так називалася частина західно-польських земель, включених до складу Німеччини у 1939 р.). За офіційними даними, загальна чисельність цього контингенту складала приблизно 350000 осіб. Однак, крім самих етнічних німців, в ньому перебувало і чимало осіб, які відносилися до інших національностей (особливо українців і росіян).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Основний історіографічний доробок з даної теми представлений роботами деяких німецьких істориків. Серед них особливо слід відзначити монографію І. Фляйшхауер, в окремому розділі якої розглянуто становище етнічних німців з окупованих регіонів СРСР на території Німеччини [27]. Долі менонітських біженців, вивезених з Півдня України в Західну Пруссію і Вартегау в 1943 -1944 рр., присвячена стаття Х. Герлаха [28]. Деякі відомості про перебування радянських німців в Рейху наприкінці Другої світової війни також містяться у роботі А. Боша та Й. Лінгора [25].

Мета даної роботи полягає в розкритті ряду ключових аспектів, пов'язаних з процесом організації прийому і розміщення німецьких біженців з окупованих регіонів СРСР на території Німеччини у 1944 р.

Виклад основного матеріалу дослідження. Адміністрація Вартегау, куди направлялася найбільша кількість німецьких біженців з окупованих областей СРСР, почала активну підготовку до їх прийому вже на початку січня 1944 р. Гауляйтер А. Грейзер, звертаючись до всіх крайсляйтерів і ландратів округу, підкреслював важливість цієї акції: «Ці німці за своїм походженням є переважно селянами і представляють найбільш цінну німецьку кров. Прийом цих людей, які, незважаючи на більшовицький гніт, зберегли свою ідентичність, дає нам унікальний шанс, збагатити округ значною кількістю цінних представників німецького народу» [1, В1. 6]. Евакуація, за його словами, мала виключно рятівний характер, оскільки в іншому випадку всіх радянських німців спіткала б «жахлива доля» [1, Bl. 6].

У своєму розпорядженні від 11 січня 1944 р. А. Грейзер вже офіційно оголосив, що в період війни більшість етнічних німців з СРСР буде перебувати на території Вартегау у ролі сільськогосподарських робітників. Таким чином, передбачалося скоротити брак робочої сили (Arbeitskraft) в аграрному секторі регіону, який став наслідком поетапного виселення поляків протягом останніх років [1, Bl. 6-7]. Але при цьому голова округу наголосив, що новий контингент не повинен замінити польських батраків. Так як останні були важливим трудовим ресурсом в економіці Вартегау, втрачати який нацистська влада явно не бажала, особливо в такий складний для Німеччини період. Що стосується німецьких переселенців, то багато хто з них згодом (ймовірно, після війни) повинен був отримати власне господарство, втративши при цьому статус робочої сили. У той же час А. Грейзер категорично заборонив вести з радянськими німцями, які досить довго перебували у «найпримітивніших життєвих умовах», будь-які обнадійливі розмови про наділення їх в майбутньому землею. Перед органами нацистської партії було поставлено завдання переконати переселенців в тому, що на даному етапі їм необхідно думати не про власні інтереси, а про роботу задля добробуту Німеччини, оскільки від її перемоги залежала їх подальша доля [1, Bl. 9-10].

Керувати процесом прийому і розміщення біженців на всій території Вартегау був призначений штандартенфюрер СС Г. Хюбнер, який очолював управління уповноваженого Рейхскомісаріату у справах зміцнення німецької народності (Reichskomissariat fьr die Festigung deutschen Volkstums (RKFDV); далі - РКФДФ) [1, Bl. 7]. Допомагали йому в цьому дві робочі групи, куди входили співробітники цього управління. Діяльність першої була пов'язана з транспортуванням біженців та підготовкою таборів до їх прийому. Друга група визначала райони майбутнього розселення, кількість німців, які туди направлялися, і займалася організацією ремонтно-будівельних робіт [4, Bl. 16-17]. На рівні районів основну відповідальність за проведення операції несли крайсляйтери. Вони також отримали вказівку бути в тісній координації з усіма залученими інстанціями [1, Bl. 7]. Фінансові витрати, пов'язані з розселенням контингенту, несло управління РКФДФ і місцевий офіс Націонал - соціалістичної служби з питань соціального забезпечення населення (Nationalsozialistische Volkswohlfahrt (NSV); далі - НСФ) [10, Bl. 40].

Оскільки Ліцманштадт став єдиною станцією для всіх потягів, які прямували у Вартегау, то саме там за розпорядженням Г. Хюбнера невдовзі був створений штаб зв'язку (Verbindungsstab). Він опікувався початковою фазою операції: розвантаженням ешелонів, медичним оглядом, дезінсекцією та подальшою відправкою біженців в збірні табори (Kreisauffanglager), що знаходилися в різних районах округу [4, Bl. 17]. Активну допомогу в облаштуванні таборів надавало відразу кілька організацій, серед яких в першу чергу варто відзначити Імперську службу праці та Німецький робітничий фронт. Зокрема, вони надавали ліжка, солом'яні матраци, польові кухні, а також свій персонал [1, Bl. 8].

Спочатку керівництво Вартегау виходило з того, що йому належить прийняти близько 50000 осіб. У кожному районі округу (всього їх було 38) в середньому передбачалося розмістити до 400 німецьких сімей, загальна чисельність яких становила б 1500 осіб. Для більших районів ця кількість могла подвоїтися [2, Bl. 11]. Проте вже в другій половині січня 1944 р. ці цифри були суттєво переглянуті. Так, мінімальна чисельність очікуваного контингенту становила вже 62000 осіб і, згідно з деякими прогнозами, могла зрости до 90000 осіб. Внаслідок цього влада округу підготувала два плани з орієнтовними цифрами по кожному окремому району. Спочатку було вирішено слідувати першому з них, оскільки точна кількість ешелонів, які направлялися у Вартегау залишалася невідомою. Доставку невеликих контингентів (приблизно від 800 до 1500 осіб) з Ліцманштадта у призначені для них райони планувалося здійснювати в максимально стислі терміни. Що стосується більш численних груп (від 1800 до 3100 осіб), то їх розподіл міг тривати кілька днів. Після цього в транзитні табори Управління у справах етнічних німців (Volksdeutsche Mittelstelle (VoMi); далі - ФоМі) навколо Ліцманштадта починали надходити нові ешелони [13, Bl. 18]. Як показала подальша практика, перебування біженців в транзитних таборах часто тривало від одного до двох днів [22, Bl. 57]. Відповідно до вказівок Г. Хюбнера, розселення причорноморських німців на території Вартегау слід було проводити таким чином, аби члени родин і громад продовжували жити разом [3, Bl. 15; 20].

Транзитні табори ФоМі в районі Ліцманштадта, як правило, могли вмістити відразу кілька тисяч людей. Кореспондент «Ostdeutscher Beobachter», який в перших числах 1944 р. відвідав табір ФоМі, де тимчасово проживало близько 5000 осіб, написав про це невеликий нарис. Він настільки був вражений, що порівняв побачене з невеликим містом. На території табору, крім житлових бараків, знаходилися лікарняні будівлі, дитячі сади, школи, сиротинець і величезна кухня - по суті, вся необхідна інфраструктура для відносно стабільної життєдіяльності біженців [21].

На початку квітня 1944 р., коли на території Вартегау знаходилося вже близько 160000 біженців, почалася підготовка до прийому 135000 німців з Трансністрії. Виходячи з цього, ліміти на розміщення переселенців для всіх районів округу були знову переглянуті. Відтепер кожен з них міг прийняти у себе в середньому від 5000 до 12000 осіб. Крім того, до Вартегау після проходження табірних перевірок повинна була прибути певна кількість радянських німців, які з кінця 1943 р. тимчасово перебували в інших регіонах Німеччини [17, Bl. 82].

Невдовзі після свого призначення штандартенфюрер СС Г. Хюбнер зажадав від крайсляйтеров підготувати до 17 січня 1944 р. необхідну кількість збірних таборів (Kreis-Auffanglager), забезпечивши їх необхідним інвентарем та продовольством. Крім цього, вони несли відповідальність за розвантаження ешелонів і подальше транспортування біженців. Їх розселення в експропрійованих польських господарствах планувалося здійснювати тільки після виходу відповідних директив адміністрації Вартегау, які, в свою чергу, затверджував Г. Гіммлер. Керувати цією фазою операції повинні були два колонізаційних штаби СС [2, Bl. 11]. На відміну від попередніх переселенських акцій, всі витрати, пов'язані з облаштуванням німецьких біженців з СРСР покладалися на Фінансове управління уповноваженого РКФДФ в Позені [8, Bl. 40]. Згідно з архівними даними, до листопада 1944 р. на утримання контингенту всього було витрачено понад 19 млн. рейхсмарок [12, Bl. 1].

Варто відзначити, що на початку 1944 р. радянським німцям було дозволено вселятися в колишні польські господарства ще до проходження фільтрації по лінії Центрального бюро з питань еміграції (Einwanderungszentralstelle (EWZ); далі - ЕВЦ), що йшло в розріз з давно встановленою практикою. У той же час залишити ситуацію на самоплив в апараті СС не збиралися і тому вирішили провести загальний табірний облік контингенту. Цю справу також довірили колонізаційним штабам СС. Процедура реєстрації виглядала досить просто: на всіх евакуйованих німців складалися списки у трьох примірниках. Один залишався у співробітників СС, другий призначався для біржі праці і третій - для районної адміністрації. З огляду на специфіку контингенту, до реєстрації - щоб уникнути помилок при написанні імен та, можливо, населених пунктів - передбачалося залучити персонал, який володіє російською мовою [3, Bl. 14-15].

З огляду на те, що МВС Німеччини відмовилося забезпечити весь контингент документами з обмеженим терміном дії, то управління РКФДФ в Позені вирішило це зробити самостійно. За вказівкою штандартенфюрера СС Г.

Хюбнера, до початку табірної фільтрації біженці отримували тимчасові посвідчення - за їх видачу відповідали співробітники колонізаційних штабів СС [5, Bl. 22-23]. Даний документ отримав назву «Тимчасове посвідчення для причорноморських німців» (Vorlдufiger Ausweis fьr Schwarzmeerdeutsche) [14, Bl. 39].

Що стосується майбутньої фільтрації, то, згідно з розпорядженням № 1/1/44 голови Штабного управління РКФДФ опергруппенфюрера СС У. Грайфельта від 20 січня 1944 р., регіональні представники ЕВЦ повинні були регулярно інформувати свої виїзні комісії про групи біженців, підготовлені до її проходження. Крім цього, їм пропонувалося завести на кожного евакуйованого облікову картку з його персональними даними та новою адресою. Зібрані відомості в подальшому передавались в ФоМі, яке збиралося їх використовувати для поповнення власної пошукової картотеки [23, Bl. 37].

25 лютого 1944 р. штандартенфюрер СС Г. Хюбнер вирішив, що весь німецький персонал (співробітники СС і Німецького Червоного Хреста), який супроводжував ешелони з біженцями з України, залишиться у Вартегау і продовжить протягом деякого часу займатися обслуговуванням контингенту. Керувати ним повинен був один з представників ФоМі, гауптштурмфюрер СС фон Гунніус. Він же відповідав і за процес роззброєння загонів самооборони етнічних німців в таборі Вальдхорст (поблизу Ліцманштадта) [9, Bl. 62]. Співробітникам ФоМі, які входили раніше до складу зондеркоманди «Р»*, відводилася роль допоміжного персоналу при філіях РКФДФ та колонізаційних штабах CC. Вони, як вважав Г. Хюбнер, могли надати неоціненну допомогу на різних етапах роботи з новим контингентом [15, Bl. 42].

Соціальне обслуговування німецьких біженців в таборах, як і раніше, відносилося головним чином до сфери компетенції НСФ. Вирішувати питання, пов'язані із забезпеченням контингенту зимовим одягом, постільною білизною та продуктами харчування, штандартенфюрер СС Г. Хюбнер мав намір також за рахунок залучення інших інстанцій. Наприклад, місцеві відділи сільського господарства зобов'язалися передати НСФ необхідну кількість продуктових карток [3, Bl. 13-14]. Організацією соціального обслуговування біженців, які залишили табори, займалися два колонізаційні штаби в тісній взаємодії з Націонал-соціалістичною жіночою організацією (Nationalsozialistische Frauenschaft) [11, Bl. 48].

На початку 1944 р. німецька влада не мала можливості рівномірно забезпечувати продовольством такий великий контингент, чисельність якого постійно зростала. Уродженець Запорізької області Я. Нойфельд писав, що в перші тижні перебування у Вартегау харчовий раціон біженців був недостатнім: «Один маленький шматочок хліба в день, їжа мізерна. На щастя, більшість наших людей все ще мають невеликі запаси з дому, щоб забезпечити свої потреби» [33, P. 297]. У тих випадках, коли мова йшла про більш великі запаси, місцева влада мала право вилучати частину привезеного продовольства за грошову плату для розподілу серед інших переселенців [6, Bl. 30]. У більш- менш стабільному становищі опинилися біженці, які встигли отримати продуктові картки. Один з них через роки згадував: «У картках було досить всього, крім хліба. Ми були у нестямі від радості, що ми все отримували. Але ми мали навчитися це розподіляти. Якщо все з 'їдалося швидко, то доводилося чекати, поки ми не отримаємо нові карти» [26, S. 40].

Обов'язковою для всіх переселенців, що прибували до Рейху було проходження медичного огляду. У випадку з радянськими німцями дана процедура набула особливої важливості, оскільки санітарно-епідеміологічна ситуація в тих регіонах, з яких їх недавно вивезли, залишала бажати кращого. Однак наплив біженців практично не залишав часу для проведення повноцінного медогляду. Тому спочатку було вирішено проводити лише діагностику за допомогою рентгену та дезінсекцію, в тому числі багажу. Відповідно до встановлених правил, після дезінсекції весь багаж вирушав на окремий пункт, де він зберігався протягом 43 днів. Що стосується самих біженців, то на них чекав двотижневий карантин. У цей період влада округу передбачала розміщувати контингент в будівлях шкіл і інших установ. Приставлений до нього лікарський персонал отримав вказівку ретельно стежити за ситуацією і негайно реагувати на найменші ознаки інфекційних захворювань (особливо тифу). Окрему увагу слід було приділяли біженцям, у виявлявся педикульоз. Ці особи піддавалися повторній дезінсекції за допомогою спеціальних мобільних камер. У разі необхідності передбачалося також попереднє знезараження будинків польських селян, куди через деякий час планувалося вселити евакуйованих німців. Окружна адміністрація намагалася врахувати негативний досвід попередніх переселенських акцій. Наприклад, в 1940 р. в таборах, де містилися німці з Бессарабії, поширилися епідемії кору, скарлатини та дифтерії. Тому місцеві відділи охорони здоров'я повинні були заздалегідь забезпечити аптеки і табори необхідними ліками зі своїх складів. Певну допомогу також надавала служба охорони здоров'я ФоМі (Umsiedler-Gesundheitsdienst der VoMi), виділивши лікарів з числа радянських німців та медикаменти. Крім того, за необхідності вона обіцяла надавати дані про стан здоров'я переселенців [6, Bl. 27-28].

Однак після прибуття в Ліцманштадт перших ешелонів з'ясувалося, що виконати повне знезараження вагонів з багажем у встановлені терміни неможливо. Внаслідок цього, на думку німецького керівництва, збільшувався ризик спалаху інфекційних захворювань. Небезпеці могли піддатися не лише самі біженці - після контакту з погано обробленими речами, але і решта населення округу, оскільки режим утримання в збірних таборах не передбачав повної ізоляції прибулого контингенту. Для того, щоб цього уникнути, штандартенфюрер СС Г. Хюбнер розпорядився прийняти ряд термінових заходів. Так, в першу чергу він наказав доставляти переселенців в табори, де санітарно-гігієнічні умови були гіршими, і тримати їх там деякий час ізольовано від місцевого населення. Перебуваючи там, біженці проходили повторну дезінфекцію. Потім вони повинні були дістати з багажу частину особливо важливих для подальшого облаштування побуту речей (посуд, столові прибори і білизну), які також піддавалися обробці. Лише після цього переселенці могли бути переміщені в інший збірний табір. Решта багажу відправлялася на карантин. На той випадок, якщо з яких-небудь причин ці приписи не можливо було виконати, рішення про альтернативні запобіжні заходи приймав відповідальний лікар [7, Bl. 33].

Медичним обслуговуванням в збірних таборах опікувалися дві організації. Спочатку за це відповідав лише НСФ, а з кінця лютого 1944 р. в роботу включився також персонал Німецького Червоного Хреста [9, Bl. 62]. Згідно з даними, наведеними в номері «Litzmannstдdter Zeitung» від 29 червня 1944 р., на території Вартегау функціонували десятки багатопрофільних і спеціалізованих медичних установ для переселенців: 16 лікарень, 25 лазаретів, 7 пологових будинків, 4 будинки для людей похилого віку та 6 стоматологічних відділень [29].

Різке збільшення потоку німецьких біженців з СРСР призвело до того, що санітарно-епідеміологічна ситуація в таборах почала поступово погіршуватися. У зв'язку з цим на початку червня 1944 р. штандартенфюрер СС Г. Хюбнер видав додаткове розпорядження про прискорення вакцинації дітей від дифтерії і скарлатини. Також через загрозу поширення різних епідемій було вирішено провести капітальну дезінфекцію таборів в районі Велуня, де спостерігався особливо високий рівень антисанітарії. Контингент, який там перебував, слід було перемістити в інші місця. У свою чергу, медичний персонал отримав вказівку проводити серед біженців роз'яснювальну роботу про профілактику інфекційних захворювань, оскільки багато хто з них часто не мав про це жодного уявлення [18, Bl. 93].

Влада округу помітила, що вже в перших ешелонах разом з німцями перебували також близько 2000 представників інших національностей, в основному українців. Половина з них, як з'ясувалося, до недавнього часу працювала в різних окупаційних установах. Решта відносилася до допоміжного персоналу, який супроводжував біженців в дорозі. Згідно з виданим раніше розпорядженням А. Грейзера, ці люди не могли залишатися на території Вартегау і підлягали відправці у «старий рейх»**. По мірі можливостей їх слід було відокремлювати від основної маси евакуйованих німців відразу ж після прибуття до Ліцманштадта. Надати інформацію про цих осіб могли старости з числа біженців, що перебували при ешелонах. Подальшою долею інонаціонального контингенту займалися чиновники місцевої адміністрації в тісній співпраці з гестапо та біржами праці [7, Bl. 34]. До початку літа 1944 р. були також випущені вказівки щодо радянських громадян, які, ймовірно, шляхом обману або в результаті помилки, змогли отримати тимчасове посвідчення про німецьке походження. У подібних випадках ці особи направлялися в окремі табори для реєстрації іноземців (Auslandererfassungslager) [19, Bl. 100].

У окремих директивах представника РКФДФ в Позені йшлося про заходи щодо людей, чия політична благонадійність викликала сумніви. Серед таких виявилися, наприклад, особи етнічно змішаного походження. Вони, як стверджувалося в одному з документів, були «джерелом постійного неспокою» і представляли потенційну небезпеку для роботи, яку проводили в таборах представники СС. Тому ставитися до них слід було інакше, ніж до інших переселенців. За допомогою спеціальної перевірки передбачалося визначити подальшу долю цих осіб: залишити їх проживати у Вартегау або негайно вислати в «старий рейх». Аналогічним чином необхідно було поводитися з сім'ями, де один з подружжя належав до іншого етнічного походження. Справжні причини такого вибіркового ставлення нацистська влада намагалися не розголошувати [9, Bl. 61].

Спочатку, як і планувалося, адміністрація Вартегау прагнула обладнати збірні табори для біженців переважно в місцевих школах. Однак до кінця січня офіс РКФДФ дав вказівку уникати цієї практики і використовувати шкільні будівлі лише в разі крайньої необхідності, у ролі тимчасового притулку [10, Bl. 41]. Приблизно така ж думка була висловлена і про можливе розміщення радянських німців в розташованих у сільській місцевості численних таборах для евакуйованих міських дітей (Kinderlandverschickungslager). І хоча частина з них ще пустувала, влада все ж не наважувалися вселяти туди біженців в масовому порядку. Причина полягала в тому, що ці табори могли знадобитися в будь-який момент за прямим призначенням. Тому вони також розглядалися як альтернативний варіант. Питання про їх використання необхідно було попередньо узгоджувати з головою місцевого осередку Гітлерюгенда [16, Bl. 66]. Слід також відзначити, що на початку лютого 1944 р. окружне керівництво НСДАП погодилося надати для короткострокового розміщення біженців кілька таборів Союзу німецьких дівчат (Bund deutscher Mдdel). При цьому в кожному окремому випадку слід було перевіряти, наскільки той чи інший табір дійсно необхідний [24, Bl. 51].

Біженців, які залишали табори, офіційно заборонялося селити в приміщеннях, передбачених для масового проживання. Кожну німецьку родину необхідно було забезпечити мінімум однією спальнею та кухнею [10, Bl. 41]. Також, згідно з вказівками штандартенфюрера СС Г. Хюбнера, заборонялося здійснювати вселення до кімнат, де були відсутні найнеобхідніші побутові зручності. Тому сім'ї радянських німців могли залишатися в збірних таборах до тих пір, поки вони не отримають приміщення більш-менш придатні для проживання. Контролювати виконання своїх вказівок Г. Хюбнер збирався шляхом проведення інспекцій [11, Bl. 48].

Однак, незважаючи на вказівки Г. Хюбнера, розселення евакуйованих німців за ознакою «земляцтва» проводилося далеко не завжди. Крім того, в управлінні уповноваженого РКФДФ в Позені до початку літа 1944 р. була відсутня єдина стратегія їх розміщення на території округу. Для кожної чергової хвилі біженців зазвичай розроблявся окремий план. До планомірного розселення німців з СРСР передбачалося приступити тільки після чергової депортації поляків з сільської місцевості [30, Bl. 8977]. З іншого боку, адміністрація Вартегау мала підстави відхилятися від вказівок регіональної філії РКФДФ. Так як, згідно із затвердженими раніше директивам Г. Гіммлера, всі переселенці повинні були згодом стати органічною частиною німецького населення Вартегау, а не продовжувати жити виключно в рамках своїх громад [32, Bl. 8973].

Вельми скептично до німців з СРСР поставилося Сільськогосподарське управління (Fьhrung der Bauernschaft). Там стверджували, що нові переселенці не зможуть стати за короткий проміжок часу повноцінною частиною місцевої селянської спільноти, оскільки у них були відсутні необхідні знання про особливості ведення сільського господарства в регіоні. Тому наділення їх землею могло невдовзі негативно позначитися на галузевому виробництві. Однак зовсім протилежну позицію в цьому питанні зайняв гауляйтер А.

Грейзер, який одного разу заявив, що підлеглий йому округ повинен стати селянським регіоном. У зв'язку з цим він зажадав від сільськогосподарських структур виділити для радянських німців частину земельного фонду. Проте, не зважаючи на рішучість А. Грейзера, деякі чиновники все ж не поспішали виконувати його вказівки. Інші ж намагалися підходити до цього формально. Так, до літа 1944 р. для німців з СРСР було виділено близько 16000 дрібних селянських садиб з малородючою землею [30, В1. 8978-8979]. У Сільськогосподарському управлінні пояснили свої дії не зловмисністю, а виключно браком земельного фонду і відзначили, що ця ситуація носить тимчасовий характер [32, В1. 8971].

У Сільськогосподарському управлінні також висловлювали певні сумніви щодо ідеї використовувати нових переселенців у ролі батраків, оскільки поляки в цьому плані здавалися більш слухняними і працьовитими. Окремі чиновники, які були налаштовані особливо негативно, часом відкрито демонстрували радянським німцям свою зневагу, називаючи їх, наприклад, «більшовиками». За деякими даними, цей негатив частково підігрівався неправдивими чутками з боку представників польського населення, які нібито намагалися таким чином зберегти свої робочі місця [30, В1. 8979].

Більш-менш зважену оцінку ситуації, що склалася, спробував дати один з референтів ФоМі - штурмбанфюрер СС К. Гьотц. Його висновки багато в чому спиралися на численні доповіді, складені протягом першої половини 1944 р. молодими вихованцями Педагогічного інституту в Лютбрандау, уродженцями колоній півдня України. Так, у звіті від 27 травня 1944 р. К. Гьотц стверджував, що німці з СРСР у більшості випадків були задоволені тим, як влада Німеччини забезпечує їх базові потреби (житло, харчування, одяг і т. д.). Проте, з їхнього боку нерідко надходили скарги, пов'язані, наприклад, з трудовими відносинами та морально-психологічним дискомфортом. На думку К. Гьотца, багато конфліктів обумовлювалися тим, що частина біженців мала занадто завищені очікування: вони сподівалися практично відразу, незважаючи на війну, стати землевласниками і продовжувати жити в своїх громадах. Непривітне, а часом і просто негативне ставлення до нових переселенців з боку керівників різних підприємств К. Гьотц вважав цілком закономірним, оскільки трудовий потенціал радянських німців через невелику кількість чоловіків був досить низький, в той час як німецька держава вимагала для них більш високих зарплат і створення особливих умов. До того ж, представники деяких регіональних груп переселенців (наприклад, волинських німців) далеко не завжди вміли читати і писати, що також не викликало захоплення серед роботодавців [31, Bl. 8990-8991].

Висновки

Таким чином, до кінця 1944 р. значна частина німецьких біженців з СРСР була розселена на території округу Вартегау у ролі сільгоспробітників. І в цьому полягала їх основна відмінність від інших етнічних німців, які прибули туди ще на початку Другої світової війни. Але обрати інший шлях німецька влада явно не могла - чергові масштабні депортації польського населення загрожували серйозними наслідками для економіки регіону. До того ж на тлі втрати стратегічної ініціативи на Східному фронті подібні дії виглядали б ще більш недалекоглядними. Ставлення самих переселенців до свого становища було неоднозначним. Частина з них в цілому змирилася з цим і навіть поставилася з певним розумінням до позиції окружної адміністрації. Однак серед багатьох інших все ж відчувалося наростаюче розчарування. Протистояти цій тенденції влада Німеччини намагалися в основному за допомогою пропаганди, обіцяючи переселенцям, що після перемоги у війні вони, нарешті, зможуть стати повноцінними землевласниками.

Примітки

Зондеркоманда «Росія» (Sonderkommando Russland; у документах часто фігурує як Sonderkommando «R») - структурний підрозділ ФоМі, який курирував питання реєстрації та опіки етнічних німців на окупованих радянських територіях.

«Старий рейх» (нім. Altreich) - умовна назва усіх територій, які входили до складу Німеччини до 1938 р.

Список використаних джерел та літератури

1. Bundesarchiv Berlin (BAB). R 49/671. Abschrift, Der Gauleiter und Reichstatthalter im

2. Reichsgau Wartheland, Az.: P 69/44, Posen, den 11. Januar 1944, Anordnung!, a) an sдmtliche Kreisleiter, b) an sдmtliche Landrдte, Betr.: Sofortaktion zur Ansetzung von

3. Schwarzmeerdeutschen, gez. Greiser. Bl. 6-10.

4. BAB. R 49/671. Abschrift, Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 12. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, Erste Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Bezug: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.1944 Ziffer II, Im Auftrage: gez. Unterschrift, SS-Standartenfьhrer. Bl. 11.

5. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Hь/Ra, Posen, den 15. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der SS- Ansiedlungsstдbe, bezw. AuЯenstellen, Zweite Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Bezug: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.1944, SS-Standartenfьhrer. Bl. 13-15.

6. BAB. R 49/671. Abschrift, Organisationsbefehl Nr. 1, Betr.: Sofortaktion zur Unterbringung von Schwarzmeerdeutschen, Posen, den 15. Jan. 1944, gez. Unterschrift, SS- Standartenfьhrer. Bl. 16-17.

7. BAB. R 49/671. Abschrift, Der Reichsstatthalter der Reichsgaues Wartheland,

8. Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 17. Januar 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe bzw. Aussenstellen, Dritte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Bezug: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS-

9. Standartenfьhrer. Bl. 22-24.

10. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des

11. Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 19. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Vierte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner,

12. Standartenfьhrer. Bl. 27-30.

13. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des

14. Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, 25. Jan. 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Sechste

15. Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 33-34.

16. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des

17. Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25. Januar 1944, An alle Ansiedlungsstдbe und Aussenstellen, Betr.: Bezahlung der anfallenden Kosten, die im Rahmen der Schwarzmeerdeutschen-Aktion entstehen, Bezug: Siebente Durchfьhrungsbestimmung zur

18. Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 40.

19. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25.2.44, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und deren AuЯenstellen, Neunte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 61-62.

20. BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25. Januar 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Siebente Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 39-41.

21. BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 27. Januar 1944, An sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe, bezw. AuЯenstellen, Kreisleiter, Landrдte, Betr.: Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 48.

22. BAB. R 49/2780. Der Reichsstatthalter des Reichsgaues Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, V/500/1 - 11a Mu./D., Posen, den 2. November 1944, An den Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Amt V, Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby, Betr.: Zwischenbericht ьber die Durchfьhrung der Russlanddeutschen-Aktion und Nachweis ьber den Verbleib der fьr die RuЯlanddeutschen-Aktion zur Verfьgung gestellten Mittel, SS-Oberstumfьhrer d. W. - SS. Bl. 1.

23. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 17. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe bzw. AuЯenstellen, Betr.: Zahlenmдssige Verteilung der Schwarzmeerdeutschen auf die einzelnen Kreise, Bezug: Erste Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen von 12.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 18.

24. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Landeswirtschaftsamt, V/LwA - V 1 B-Nr. 219/44, Posen, den 21. Januar 1944, Felix Dahn-Platz 16, Fernsprechsammelnr. 9821, Telegramm-Anschrift: «Wirtschaft Posen», Eilt sehr!, Einschreiben, An die Herren Landrдte und Oberbьrgermeister, Wirtschaftsдmter im Reichsgau Wartheland, Betrifft:

25. Versorgung der Schwarzmeerdeutschen mit bezugsbeschrдnken gewerblichen Erzeugnissen, Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 39-41.

26. BAB. R 49/3041. Posen, den 19. Jan. 1944, Organisationsbefehl Nr. 3, Betr.: Ьbernahme der Bereitschaftskommandofьhrer (BKF) und Unterfьhrer der Vomi zu den Ansiedlungsstдben, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 42.

27. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 31. Januar 1944, Kaiserring 13, Ruf: 4525, An alle Kreisleiter, alle Landrдte, alle Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Hьbner, SS- Standartenfьhrer. Bl. 66-67.

28. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des

29. Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 1. April 1944, Kaiserring 13, An alle Kreisleiter, alle Landrдte, alle Ansiedlungsstдbe und deren AuЯenstellen, Betr.: Zahlenmдssige Verteilung der Russlanddeutschen auf die Kreise, Bezug: Zehnte

30. Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen vom 13. Mдrz 1944, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 82.

31. BAB. R 49/3041. Der Beauftragte des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 7. Juni 1944, Kaiserring 13, Postschliessfach 107, An alle Kreisleiter, alle Landrдte, alle Ansiedlungsstдbe, Betrifft: Gesundheitliche Massnahmen in den Lagern, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 93.

32. BAB. R 49/3041. Der Beauftragte des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 10. Juni 1944, Kaiserring 13, An alle Kreisleiter, alle Landrдte, alle Ansiedlungsstдbe, Dreizehnte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansiedlung der RuЯlanddeutschen,, Bezug: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS- Standartenfьhrer. Bl. 98-100.

33. BAB. R 57/1697. Abschrift aus der «Litzmannstдdter Zeitung» Nr. 40, Jg. 40, Jg. 27 vom 9.2.1944, Schwarzmeerdeutsche kommen geschlossen zum Einsatz, Herbert Hьbner, SS- Standartenfьhrer.

34. BAB. R 57/1697. Zuflucht in warthelдndischem Umsiedlerlager, A. Dobkowitz, Ostdeutscher Beobachter, Posen, 5.1.44.

35. BAB. R 59/38. Volksbund fьr das Deutschtum im Ausland, Bundesleitung, Amt IV Patenschaftswerk, Berlin-Zehlendorf, den 16.3.44, An alle Gauverbдnde, Betrifft: Schwarzmeerdeutsche und RuЯlanddeutsche. Bl. 57.

36. BAB. R 69/215. Abschrift, Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Az.: I-1/1-8/Dr. St./Hy, Schweiklberg, Anordnung Nr. 1/I/44, Betr.: Vorlдufige Ansetzung der aus der Ukraine zurьckfьhrten Russlanddeutschen, Der Chef des Stabshauptamtes, gez. Greifelt, SS-Gruppenfьhrer und Generalleutnant der Polizei. Bl. 35-39.

37. BAB. R 69/215. NSDAP-Gauleitung Wartheland, Gauamt fьr Volkstumsfragen, Posen, den 3. Februar 1944, Rundschreiben Nr. 7, An die Kreisleiter der NSDAP, Betr.: Beschlagnahme der Lager des BDM-Osteinsatzes, Der Leiter des Gauamtes fьr Volkstumsfragen m.d.L.b. Bl. 51.

38. Bosch A. Entstehung, Entwicklung und Auflцsung der deutschen Kolonien am Schwarzen Meer am Beispiel von Kandel von 1808 bis 1944 / A. Bosch, J. Lingor. - Stuttgart, 1990. - 573 s.

39. Durksen M. Die Krim war unsere Heimat / M. Durksen. - Winnipeg - Manitoba, 1977. -

40. 323 s.

41. Fleischhauer I. Das Dritte Reich und die Deutschen in der Sowjetunion / I. Fleischhauer. - Stuttgart, 1983. - 257 s.

42. Gerlach H. RuЯlanddeutsche Umsiedlung 1943/44 nach WestpreuЯen und dem Wartheland / H. Gerlach // WestpreuЯen-Jahrbuch. - 1979. - № 29. - S. 145-154.

43. Hitler-Jugend-Fьhrer in unseren Umsiedlerlagern // Litzmannstдdter Zeitung, 1944. - 29. Juni. - № 181.

44. Instituts fьr Zeitgeschichte - Archiv (IfZ-Archiv). MA 303/1. Abschrift von Abschrift, Hoffmeyer SS-Brigadefьhrer u. Generalmajor d. Pol., Die Lage der Russlanddeutschen im Warthegau, gez. Hoffmeyer. Bl. 8975-8983.

45. IfZ-Archiv. MA 303/1. Abschrift von Abschrift, SS-Sturmbannfьhrer Karl Gцtz, LBA Lutbrandau/Kreis Leslau, am 27. Mai 1944, an den Reichskomissar fьr die Festigung dt. Volkstums, z. Hd. Von SS-Staf. Hьbner, Posen, Kaiserring 13, gez. Karl Gцtz. Bl. 8988-8991.

46. IfZ-Archiv. MA 303/1. Stellungnahme zum Bericht „Die Lage der

47. Schwarzmeerdeutschen im Reichsgau Wartheland“ von SS-Brigadefьhrer Hoffmeyer, Posen, den

48. Juni 1944. Bl. 8965-8974.

49. Neufeld J. Path of thorns: Soviet Mennonite life under Communist and Nazi rule / J. Neufeld. - Toronto, 2014. - 476 p.

References

етнічний німецький окупований

1. Bundesarchiv Berlin (BAB). R 49/671. Abschrift, Der Gauleiter und Reichstatthalter im Reichsgau Wartheland, Az.: P 69/44, Posen, den 11. Januar 1944, Anordnung!, a) an sдmtliche Kreisleiter, b) an sдmtliche Landrдte, Betr.: Sofortaktion zur Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen, gez. Greiser. Bl. 6-10.

2. BAB. R 49/671. Abschrift, Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 12. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, Erste Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Bezug: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.1944 Ziffer II, Im Auftrage: gez. Unterschrift, SS-Standartenfьhrer. Bl. 11.

3. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Hь/Ra, Posen, den 15. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der SS- Ansiedlungsstдbe, bezw. AuЯenstellen, Zweite Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Bezug: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.1944, SS-Standartenfьhrer. Bl. 13-15.

4. BAB. R 49/671. Abschrift, Organisationsbefehl Nr. 1, Betr.: Sofortaktion zur Unterbringung von Schwarzmeerdeutschen, Posen, den 15. Jan. 1944, gez. Unterschrift, SS- Standartenfьhrer. Bl. 16-17.

5. BAB. R 49/671. Abschrift, Der Reichsstatthalter der Reichsgaues Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 17. Januar 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe bzw. Aussenstellen, Dritte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Bezug: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS- Standartenfьhrer. Bl. 22-24.

6. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 19. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Vierte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS- Standartenfьhrer. Bl. 27-30.

7. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, 25. Jan. 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Sechste Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom 11.1.1944, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 33-34.

8. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25. Januar 1944, An alle Ansiedlungsstдbe und Aussenstellen, Betr.: Bezahlung der anfallenden Kosten, die im Rahmen der

9. Schwarzmeerdeutschen-Aktion entstehen, Bezug: Siebente Durchfьhrungsbestimmung zur

10. Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 40.

11. BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25.2.44, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe und deren AuЯenstellen, Neunte Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 61-62.

12. BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 25. Januar 1944, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Siebente Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzeng von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 39-41.

13. BAB. R 49/832. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 27. Januar 1944, An sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe, bezw. AuЯenstellen, Kreisleiter, Landrдte, Betr.: Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 48.

14. BAB. R 49/2780. Der Reichsstatthalter des Reichsgaues Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, V/500/1 - 11a Mu./D., Posen, den 2. November 1944, An den Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Stabshauptamt, Amt V, Schweiklberg, Post Vilshofen/Ndby, Betr.: Zwischenbericht ьber die Durchfьhrung der Russlanddeutschen-Aktion und Nachweis ьber den Verbleib der fьr die RuЯlanddeutschen-Aktion zur Verfьgung gestellten Mittel, SS-Oberstumfьhrer d. W. - SS. Bl. 1.

15. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 17. Januar 1944, Kaiserring 13, An sдmtliche Kreisleiter, sдmtliche Landrдte, sдmtliche Leiter der Ansiedlungsstдbe bzw. AuЯenstellen, Betr.: Zahlenmдssige Verteilung der Schwarzmeerdeutschen auf die einzelnen Kreise, Bezug: Erste Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen von 12.1.44, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 18.

16. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Landeswirtschaftsamt, V/LwA - V 1 B-Nr. 219/44, Posen, den 21. Januar 1944, Felix Dahn-Platz 16, Fernsprechsammelnr. 9821, Telegramm-Anschrift: «Wirtschaft Posen», Eilt sehr!, Einschreiben, An die Herren Landrдte und Oberbьrgermeister, Wirtschaftsдmter im Reichsgau Wartheland, Betrifft: Versorgung der Schwarzmeerdeutschen mit bezugsbeschrдnken gewerblichen Erzeugnissen, Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 39-41.

17. BAB. R 49/3041. Posen, den 19. Jan. 1944, Organisationsbefehl Nr. 3, Betr.: Ьbernahme der Bereitschaftskommandofьhrer (BKF) und Unterfьhrer der Vomi zu den Ansiedlungsstдben, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 42.

18. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 31. Januar 1944, Kaiserring 13, Ruf: 4525, An alle Kreisleiter, alle Landrдte, alle Ansiedlungsstдbe und AuЯenstellen, Hьbner, SS- Standartenfьhrer. Bl. 66-67.

19. BAB. R 49/3041. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des

20. Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 1. April 1944, Kaiserring 13, An alle Kreisleiter, alle Landrдte, alle Ansiedlungsstдbe und deren AuЯenstellen, Betr.: Zahlenmдssige Verteilung der Russlanddeutschen auf die Kreise, Bezug: Zehnte

21. Durchfьhrungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen vom 13. Mдrz 1944, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 82.

22. BAB. R 49/3041. Der Beauftragte des Reichskommissars fьr die Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 7. Juni 1944, Kaiserring 13, Postschliessfach 107, An alle Kreisleiter, alle Landrдte, alle Ansiedlungsstдbe, Betrifft: Gesundheitliche Massnahmen in den Lagern, gez. Hьbner, SS-Standartenfьhrer. Bl. 93.