Еволюція правил правопису азербайджанської мови (1917-1927)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція правил правопису азербайджанської мови (1917-1927)

Атакишиєва Нателла Фехрузівна, кандидат філософських наук, докторант кафедри азербайджанської мови, Азербайджанського університету мов

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Як засвідчують наукові дослідження, зміна системи письма чи алфавіту мови суттєво впливає на її орфографію і обумовлює їх реформування. З огляду на це в історії розвитку орфографії азербайджанської мови виокремлюють два великих періоди, пов'язані із територіальною підпорядкованістю, соціокультурними, ідеологічними, політичними чинниками. Перший - ранній (близько ХМІ--ХУШ століть), донаціональний характеризувався наявністю великої кількості перських і арабських запозичених слів, фраз та синтаксичних елементів, мовною взаємозамінністю, що створювало певні незручності й не приймалося напівграмотним народом. Інший - сучасний (від ХМІІІ століття до тепер) визначався впливом Росії після завоювання Кавказу, коли мовна спільнота розділилася на дві держави, й у подальшому - Радянського Союзу. Останній, з одного боку сприяв розвитку мови, однак з іншого - гальмував створення власної орфографії, повернувши її до перської, латинської й кирилиці. Зауважимо, що кожний наступний період має продовження, природні спадкові зв'язки між ними.

Така суперечливість обумовлює необхідність з'ясування питання створення єдиних орфографічних правил у період з 1917 по 1927 роки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання щодо правил правопису азербайджанської мови постійно перебували у колі уваги науковців, адже за невеликий історичний період він змінювався декілька разів. Зокрема уніфікацію азербайджанської мови в період з 1900 по 1930 років популяризували Хасан-бей Зардабі та М. ага Шахтахтінський, які закликали до більш простого та популярного стилю мови та ін.

Цей процес відбувається і сьогодні. Про означене свідчать роботи Б. Халілова щодо відродження тюркології (2001), Н. Каграманльї стосовно старого, нового алфавіту (2002), І. Ісаханлі про перехід на латинський алфавіт (2005), К. В. Нариманоглу, А. Агакішиєва з приводу I Бакинського тюркологічного з'їзду 1926 року (2006), Ф. Керимлі щодо лексичної норми азербайджанської літературної мови у 1920-роки (2009), І. Гаджиєва (2012), Н. Худієва (2018) стосовно історії азербайджанської літературної мови, З. Мехман про вплив тюркської на норму азербайджанської літературної мови на початку XX сторіччя (2019) та інші. Конференція, присвячена 80-річчю з нагоди Першого тюркологічного з'їзду, підтвердила його значущість щодо представлених комісією 41 статті переліку правил, які були першими офіційними і професійними орфографічними правилами не тільки в Азербайджані, але і на Сході, стали першою основою для формування майбутніх правил у цій області [2].

Мета статті - дослідити еволюцію правил правопису азербайджанської мови у період з 1917 по 1927 рік.

Виклад основного матеріалу дослідження

У передреволюційні роки (1915-1917 роки) в Азербайджані проблеми алфавіту, орфографії й мови постійно бентежили спільноту. Сили, що загострювали революційні хвилі в царській Росії, безсумнівно, прагнули всіма засобами посилити невдоволення на окраїнах цієї держави. Одним із таких способів був - спосіб привернення уваги до виникнення національних конфліктів, територіальних претензій і утисків національної мови. Природно, ідеологи соціалістичної революції постійно підбурювали ці питання на місцях.

Саме тому, проблеми алфавіту, мови і орфографії в Азербайджані були край актуальними напередодні революції і в післяреволюційний період. У такій ситуації основна увага приділялася розповсюдженню ідеї зміни алфавіту, зокрема й азербайджанською інтелігенцією. Однак ажіотаж навколо перших орфографічних правил, створених М. Махмудбековим вщух, не було зроблено ніяких конкретних кроків щодо вдосконалення цієї орфографії, не було створено нових книг і посібників на кшталт «Наш правопис». Замість цього посилювалася діяльність щодо зміни алфавіту.

Питання розвитку азербайджанської мови було одним з центральних і в період Демократичної Республіки.

Згідно з Постановою уряду Республіки від 21 березня 1919 року при Міністерстві народної освіти було створено спеціальну комісію з перетворення арабського алфавіту під головуванням члена уряду Азербайджанської Демократичної Республіки Худадат бека Малик-Асланова. Комісія представила уряду декілька проєктів алфавітів, серед яких схвалено й прийнято за основу нового алфавіту проєкт, підготовлений викладачем Абдулла беком Ефендізаде. Однак Квітнева окупація (1920 рік) залишила незавершеною роботу, розпочату Демократичною Республікою [8, с. 340].

Натомість, 21 липня 1922 було прийнято рішення про використання латинського алфавіту, створено комітет із нового турецького алфавіту під головуванням С. Агамалиоглу. Використання алфавіту потребувало виконання багатьох справ і часу, тому в період між 1922-1926 роками орфографія залишилася поза увагою.

Стабілізації письма за новим алфавітом сприяв вихід у вересні 1922 року у м. Баку газети «Йені Йол» («Новий шлях») латиницею. Спочатку це відбувалося один раз на тиждень із тиражем 500 примірників, а в 1925 році тираж становив вже 3000 екземплярів.

Варто зауважити, що з 1923 року Центральним виконавчим комітетом Азербайджану (далі по тексту - ЦВКА) видано постанову про рівноправність нового і старого алфавіту, а через рік постанова ЦВКА затверджувала тюркський алфавіт як державний та обов'язковий. Відповідно у 1925 році Народним комісаріатом освіти Азербайджану відкрито 1539 літніх курсів для вчителів, для викладання на яких видано посібник «Книга читання» під керівництвом Фархад Азазаде.

25 травня 1925 року в м. Баку був скликаний Перший з'їзд учителів Азербайджанської РСР, на третьому засіданні якого з доповіддю виступив заступник народного комісара освіти Азербайджану Джаліл Мамедзаде. Він акцентував на необхідності переходу в школах на новий латинський алфавіт, а також на питанні орфографії.

Вже через рік - 26 лютого 1926 року у м. Баку розпочав роботу Перший Тюркологічний з'їзд, упродовж якого проведено 17 засідань, заслухано 37 доповідей, серед яких - 7 висвітлювали питання алфавіту, 6 - орфографії, зокрема й стосовно наукових принципів останньої. Вже 1 березня 1926 року шосте засідання з'їзду під головуванням голови Народних комісарів Дагестанської РСР Джалаледдіна Горхмазова розпочалося із обговорення питань орфографії, зокрема заслухано доповідь Л.В. Шерби, який вказав на те, що проблема письма окреслює три основні питання. Перше - охоплює письмо і шрифт, залишаючи орфографію поза увагою. Друге - стосується алфавіту також незалежно від орфографії (як писати і читати, не розуміючи значення слова). Нарешті, третє - безпосередньо пов'язане з орфографією вимагало пошуку відповіді на питання «Як писати і читати слово, зрозумівши його значення?» за різними можливими методами й принципами написання. Навівши декілька прикладів з російської та французької мов, Л. В. Шерба описав чотири принципи орфографії, як-от: 1) фонетичний; 2) етимологічний і словотвірний, тобто морфологічний; 3) історичний; 4) ідеографічний. Доповідач пояснив думку щодо цих чотирьох принципів окремо на прикладах з російської, німецької та французької мов, на підставі чого обґрунтував доцільність побудови орфографії тюркських мов на основі комбінації фонетичних і орфографічних принципів [9].

На важливості створення орфографії тюркських мов на основі фонетичного принципу з огляду на складність упорядкування написання запозичень з арабської, перської й російської наголошував інший доповідач Л.В. Жирков. Він акцентував на необхідності застосування в деяких випадках фонетичного принципу з урахуванням його історичного характеру [3].

Представник Татарстану Халімжан Ібрагімов представив доповідь із трьох частин, перша з яких стосувалася критичного аналізу орфографії, що існувала до другої половини ХІХ століття - уйгурської, орхонської й давньоарабської. У другій частині висловлювалося ставлення до реформування арабського алфавіту і створення орфографії тюркських мов, аналізувалися результати руху за створення османотюрської, башкирської, узбецької, кримської і інших орфографій. У третій частині доповідач висунув конкретні пропозиції стосовно унормування тюрської орфографії і приведення її до єдиної системи.

Наголошуючи на важливості врахування притаманних тюркським мовам сингармонічних й аглютинативних особливостей під час створення орфографії тюркських мов, Х. Ібрагімов запропонував формувати орфографію тюркських мов на федеративній основі за обов'язкового врахування як особливостей кожної окремої мови, так і загальнотюркських особливостей, а також висунув ідею зближення тюркських мов і розвитку їх у напрямі єдиної термінології [4].

Представник Узбекистану Шакіржан Рахімі запропонував до обговорення питання орфографії узбецької мови й звернув увагу на те, що запозичення з таджицької, арабської й перської мов порушують закон сингармонізму за відсутності в арабському алфавіті літери для відображення голосних, збільшення загальної кількості голосних в узбецькій мові за рахунок запозичень. Як підсумок він зазначив, що проблема орфографії мож е бути вирішена тільки після прийняття алфавіту [7].

Важливим фактом на з'їзді стала доповідь Ф. Агазаде азербайджанською мовою й кінцевими дев'ятьма тезами російською. Основні положення доповіді можна узагальнити таким чином: 1) писати всі слова тюркської мови, в тому числі запозичення, за єдиними правилами; 2) взяти за основу орфографії тюркських мов фонетичний принцип; 3) ураховувати у побудованій за фонетичним принципом орфографії закон співзвуччя, а також особливості сполучень приголосних і голосних на початку і кінці слів; 4) уточнити звуковий зміст (систему фонем) тюркських мов; 5) визначати структурні форми коренів на основі складів; 6) у подальшому відкинути фонетичні особливості всіх арабських слів, властивих арабській мові, й адаптувати їх до тюркської фонетики; 7) із трьох алфавітів, що діють в тюрко-татарському світі, арабський алфавіт не відповідає вимогам фонетичного написання тюркської мови; виправлений арабський алфавіт частково задовольняє цю вимогу; новий алфавіт, прийнятий в Азербайджані, відповідає цим вимогам; 8) новий алфавіт дозволяє писати всі географічні та власні імена великими літерами; на письмі всі букви пишуться разом; існує можливість поділяти слова на склади і переносити з рядка на рядок; у книгах читання можна показати наголос; 9) для прийняття фонетичного принципу необхідне виконання семи умов; 10) запозичені слова європейського походження адаптуються до фонетики тюркської мови; 11) для встановлення принципів єдиного раціонального фонетичного написання необхідно створити на тюрко-татарських територіях єдині групові словники [1].

Доповіді А. Б. Батурсуновіча, Х.А. Габитов-Кагіровіча, Г.Е. Сади і Н.Ф. Яковлєва акцентували на питанні стосовно принципів орфографії і написання запозичених слів. Після доповідей в обговореннях взяли участь І. Алпаров, Ш.А. Манатов, М. Недім, Ш.Х. Османов, М.Е. Фейзи, І. Юманкулов, І. Юмяров, а доповідачі (Л.В. Шерба, Г. Ібрагімов, Л.В. Жирков, Ф. Агазаде поділилися власними думками щодо порушених під час обговорення питань [6].

Для підготовки резолюції з'їзду з питання орфографії Відділ створив комісію, до складу якої увійшли Л.В. Шерба, Ш. Ібрашимів, Л.В. Жирков, А.Б. Батурсуновіч, Ш. Рахімі, Б.В. Чобанзаде, Х.А. Габитов-Кагіровіч, М. Гелді, Н.Ф. Яковлєв, Ш.С. Аюпов і І.М. Алієв. Спеціальну резолюцію про орфографію, підготовлену комісією, було прийнято [5]. Ця резолюція затверджує таке: «Перший всесоюзний Тюркологічний з'їзд з питань орфографії тюркських мов дійшов таких висновків:

1. З чотирьох основних сучасних наукових правил правопису, існуючих в культурних мовах, найбільш прийнятним для тюркської мови є фонетичний принцип, у тій чи іншій мірі комбінований, в основному, з етимологічним (морфологічним) принципом.

2. Застосування етимологічного принципу повинно залежати від існування літературної традиції, більшою чи меншою мірою діалектної роздробленості даної мови, ступеня, в якому етимологічний принцип в кожному окремому випадку допомагає об'єднати на письмі все діалекти й ступені обґрунтування правил правопису для тих, хто говорить по-іншому.

3. У правилах правопису можуть використовуватися виключно етимології, зрозумілі всім, хто говорить цією мовою. Етимологічний принцип не слід плутати з історичним, потрібно докладати зусиль, щоб уникати зазначеного останнього принципу.

4. Принцип фонетичного написання арабських і, в цілому, іноземних слів (європейських та ін.), які увійшли до тюркських мов, згідно з усним мовленням окремого народу необхідний, тому що він спрощує оволодіння грамотою народних мас, велика частина яких все ще безграмотна, і викликає труднощі тільки для відносно нечисленного прошарку інтелігенції, яка знає арабську мову.

5. Фонетичний принцип заснований на вимові; тому необхідно уточнити типи складів в спостереженнях над живими тюркськими мовами, участь в них голосних і приголосних звуків, зокрема використання голосних і приголосних звуків на початку, в середині і наприкінці слів.

6. Один з трьох існуючих в даний час алфавітів тюрко-татарських мов - арабський алфавіт, що використовується яким є, не відповідає вимогам фонетичного письма жодної з тюркських мов. Реформований арабський алфавіт поки не був основою для послідовно розробленої орфографії. З огляду на те, що латинський алфавіт, прийнятий в Азербайджані, інших республіках і автономних структурах, не має традицій, він формує більш сприятливі умови для створення орфографії, що відповідає вимогам достатньої фонетичності письма.

7. З'їзд, що рекомендував збереження єдиних орфографічних форм в конкретній літературній мові, відкидав тенденції провінціалізму (розкиданості), властиві деяким тюркським мовам.

8. Для визначення раціональних фонетичних правил правопису тюркських мов необхідне створення орфографічних словників тюрко-татарських мов.

9. З'їзд вважає за доцільне розроблення відповідними науковими установами питання створення єдиної наукової фонетичної транскрипції на основі латинського алфавіту для передання всіх звуків тюрко-татарських мов [2, с. 138; 5].

Таким чином, основне питання, порушене на Першому тюркологічному з'їзді, визначило принципи орфографії та сприяло дослідженню способів підготовки орфографічних правил, загальних питань орфографії, але не орфографічних правил для тюркських мов, включаючи азербайджанську. Однак доповіді відіграли важливу роль у створенні і розвитку орфографії азербайджанської мови, знайшли відображення у низці дослідницьких робіт, написаних напередодні з'їзду і в наступний період.

орфографія правопис азербайджан алфавіт

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Таким чином, очевидним є те, що робота, проведена в 1917-1927 роках із створення орфографії азербайджанської мови, в підсумку завершена рішенням, прийнятим на Першому тюркологічному з'їзді, яке сприяло створенню орфографічних правил. Подальші розвідки стосуються питання орфографії періоду 1928-1940 років.

Список джерел

1. Агазаде Ф. Доклад об орфографии // Первый Всесоюзный тюркологический съезд. 26 февраля - 5 марта 1926 г. (стенографический отчет) // Баку, АССР, 1926; Баку, ТэЙ8Й, 2006. С. 171-172.

2. Велиев С.О вопросах орфографии тюркских языков и дальнейшего развития орфографии на Первом тюркологическом съезде // Материалы международной конференции, посвященной 80-летию Первого тюркологического съезда. Баку-23-25 мая 2006 г. Баку, ТэЙ8Й, 2007. С. 132-138.

3. Жирков Л.В. Доклад об орфографии // Первый Всесоюзный тюркологический съезд. 26 февраля - 5 марта 1926 г. (стенографический отчет) // Баку, АССР, 1926; Баку, ТэЙ8Й, 2006. С. 166-168.

4. Ибрагимов Г.Г. Доклад об орфографии // Первый Всесоюзный тюркологический съезд. 26 февраля - 5 марта 1926 г. (стенографический отчет) // Баку, АССР, 1926; Баку, Tahsil, 2006. - С. 168-170.

5. Первый Всесоюзный тюркологический съезд. 26 февраля - 5 марта 1926 г. (стенографический отчет) // Баку, АССР, 1926; Баку, Tshsil, 2006. С.166- 168.

6. Прения и заключительные слова докладчиков // Первый Всесоюзный тюркологический съезд. 26 февраля - 5 марта 1926 г. (стенографический отчет) / / Баку, АССР, 1926; Баку, Tshsil, 2006. С. 176-184.

7. Рахими Ш. Доклад об орфографии // Первый Всесоюзный тюркологический съезд. 26 февраля - 5 марта 1926 г. (стенографический отчет) // Баку, АССР, 1926; Баку, Tshsil, 2006. С. 170-171.

8. Реформа алфавита // Энциклопедия Азербайджанской Демократической Республики. Баку: Лидер, 2004. 440 с.

9. Щерба Л.В. Основные принципы орфографии и их социальное значение // Первый Всесоюзный тюркологический съезд. 26 февраля - 5 марта 1926 г. (стенографический отчет) // Баку, АССР, 1926; Баку, Tshsil, 2006. С. 161-166.

References

1. Ahazade F. (2006). Doklad ob orfogmfii. [Spelling]. Baku, Tshsil.

2. Veliyev S. (2007). O voprosakh orfogmfii tyurkskikh yazykov i dal'neyshego razvitiya orfografii na Pervom tyurkologicheskom s"yezde. [On the issues of spelling of the Turkic languages and the further development of spelling at the First Turkic Congress]. Baku, Tshsil.

3. Zhyrkov L.V. (2006) Doklad ob orfografii. [Spelling report]. Baku, Tshsil.

4. Ibrahimov H.H. (2006). Doklad ob orfografii. [Spelling report]. Baku, Tshsil

5. Pervyy Vsesoyuznyy tyurkologicheskiy s"yezd. (2006). [First All-Union Turkological Congress]. Baku, Tshsil.

6. Debate and concluding remarks of the speakers. (2006). [Debate and concluding remarks of the speakers]. Baku, Tshsil.

7. Rakhimi S.H. (2006). Doklad ob orfografii. [Spelling report]. Baku, Tshsil.

8. Reforma afavita (2004). [Alphabet reform]. Baku.

9. Shcherba L.V. (2006). Osnovnyye printsipy orfografii i ikh sotsial'noye znacheniye. [Basic principles of spelling and their social significance]. Baku, Tshsil.

Размещено на Allbest.ru