Внесок Галшки Гулевичу розвиток чернецтва та братського руху Православної Церкви

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Внесок Галшки Гулевичу розвиток чернецтва та братського руху Православної Церкви

Миколай Цап

У статті висвітлено походження, життєвий шлях і релігійно-громадську діяльність Гулевич Галшки Василівни - знаної меценатки Православної Церкви, відомої фундаторки Київської братської школи, яка після об'єднання з Лаврською школою в 1632 році називалася Києво-Братським колегіумом, а згодом іменувалася Києво-Могилянською академією. Галшка Гулевичівна опікувалася чернецтвом, була жертводавицею Київського і Луцького братських монастирів. Наприкінці свого життя вона повернулася на Волинь, де народилася. Згідно з її заповітом була похована в крипті Луцької братської церкви.

Ключові слова: Галшка, Православна Церква, фундаторка, братські школи, чернец.

Постановка наукової проблеми та її значення

В українській історичній науці останніми роками особлива увага приділяється дослідженню відомих в історії особистостей. До таких значимих постатей належить одна з найбільш відомих українських меценаток, що вийшла із давнього Волинського шляхетського роду Гулевич - Галшка Гулевичівна, яка багато зробила для збереження і розвитку Православної Церкви.

Враховуючи це, 26 травня 2021 року під час другого засідання Синодальної комісії з питань канонізації святих Православної Церкви України було розглянуто і підтримано пропозицію щодо майбутньої канонізації Галшки Гулевичівни Православною Церквою. Тому дане дослідження на сьогодні є надзвичайно актуальним.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Історіографія, що стосується постаті Галшки Гулевичівни, представлена в основному дослідженнями провідних вітчизняних і зарубіжних науковців. Варто відзначити наукові праці Н. Яковенко, О. Бірюліної, М. Довбищенка, І. Ворончук, Г. Лозко, митр. Мануїла (Лемешевського), митр. Макарія (Булгакова), П. Строєва, у яких автори висвітлюють її шляхетське походження та основні життєві віхи.

Цінною публікацією щодо церковно-громадської діяльності Галшки Гулевичівни та її важливі біографічні відомості є ґрунтовна історична довідка луцької дослідниці Олени Бірюліної, завідувачки Музею історії Луцького братства, написана в 2021 році на запит Волинської єпархії Православної Церкви України.

Мета статті - дослідити й проаналізувати церковно-громадську діяльність волинської шляхтянки Галшки Гулевичівни, її внесок у розвиток духовної освіти, матеріальну підтримку церковних братств та монастирів.

Виклад основного матеріалу

гулевич історичний церква братський

Галшка Гулевичівна походила зі старовинного найзаможнішого на Волині українського шляхетського роду Гулевичів, гербу Новина, відомого з XV століття. Ще з часів князя Свидригайла його представники займали різні посади в урядах на Волині та інших землях Речі Посполитої, досягали високих церковних посад, володіли багатьма населеними пунктами. Батько Василь Гулевич володів Затурцями, Шельвовим, Волицею, Любитовим, Качином, Личином, Твердинями, Липками, Довгим, Борисковичами, Несвічем та ін. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). Київ: Наукова думка, 1993. С. 139. Бірюліна О. «Навічно фундуючи добра свої власні...». Луцьке Хрестовоздвиженське братство: історія та відродження. Луцьк: ВМА «Терен», 2013. С. 123.. Свого часу Василь Гулевич обіймав посаду підстарости та воєводи Волинської землі. У 1589 році обирався депутатом від Волинського воєводства на Люблінський коронний трибунал. Як впливовий та заможній шляхтич, дав своїм дітям не лише статки, а й добре сімейне виховання та ґрунтовну освіту.

Дата й місце народження волинської шляхтянки Галшки Гулевич автентичними джерелами не засвідчені. Народилася вона, найвірогідніше, 18 грудня 1575 року в селі Затурці (нині Луцького району Волинської області) у центральній садибі батька-землевласника. Дату і рік народження Галшки визначаємо за документальним свідченням, що її іменний день був 9 грудня (за старим стилем) та з відомостей про рік її шлюбу в 1594 році. Є чимало документів, які свідчать на користь цього припущення: податкові, купчі та інші, які стосуються родини Гулевичів з 70-80-х років, про те, що вони найбільше жили в Затурцях ЛозкоГГалшка: Лозки та Гулевичі в XV-XVП ст.: історичний нарис. Тернопіль: Мандрівець, 2015. С. 9..

Із предків Галшки відомий її дід Федір Зброхович Гулевич, який жив у першій половині XVI ст. Був волинським зем'янином, мав багаточисельну родину. У Федора було п'ять синів: Григорій, Михайло, Василь, Роман, Януш, і дочка Марія Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI - першої половини XVII ст. (реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела): Наук.-мет. вид. Київ: Вища школа, 2009. С. 201.. Але овдовівши, прийняв чернецтво і був висвячений на єпископа Луцького і Острозького під ім'ям Феодосій. Єпархією управляв з 28 січня 1541 року Макарий (Булгаков), митр.История Русской Церкви: в 9-ти томах. Москва: Изд-во Спасо- ПреображенскогоВалаамского монастиря, 1994-1997. Т. 5. С. 518. до 22 лютого 1548 року Строев П. Списки иерархов и настоятелей монастырей Российской Церкви. Санкт- Петербург, 1877. С. 1043., за іншими даними до 1555-1558 років Макарий (Булгаков), митр. История Русской Церкви: в 9-ти томах. Москва: Изд-во Спасо- Преображенского Валаамского монастиря, 1994-1997. Т. 5. С. 518.. Єпископ Феодосій за власні кошти відновив древню церкву святого Димитрія в Луцьку Мануил (Лемешевский), митр. Русские православные иерархи 992-1892: Биографический словарь: в 3-х томах. Москва: Изд-во Сретенского монастиря, 2002-2004. Т. 3. С. 111., яка була родинною церквою-усипальницею Гулевичів Яковенко Н.Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). Київ: Наукова думка, 1993. С. 139., а також влаштував для своїх внуків школу в дворі Луцького замку, запросивши сюди учителем вихованця Львівської братської школи Олеся Юрковського. Тут Галшка ознайомилася з основами православної віри, граматикою рідної, грецької і латинської мов. Після закінчення школи діти Василя Гулевичапродовжили навчання в Острозькій академії.

У 1594 році Галшка одружилася з Христофором Потієм, сином Іпатія Потія - берестейського земського судді (1580-1588) і каштеляна (1588-1593), православного єпископа Володимирського і Берестейського (з 1593 р.), одного з головних ініціаторів Берестейської унії 1596 року, згодом уніатського митрополита Київського і Галицького.

Деякі дослідники згадують про тривалі суперечки і неприязнь між Гулевичами і Потіями через суто релігійні мотиви, тому обидві родини довго не могли змиритися з вибором своїх дітей. Проте завдяки саме наполегливості Галшки, батьки погодилися на церковний шлюб, який відбувся в православній церкві міста Володимира. Подружжя володіло Несвічем, маєтком Галшки. Однак невдовзі Христофор захворів і помер, залишивши Галшку з малолітньою дочкою Катериною на руках.

Родина Іпатія Потія звинувачувала в смерті сина його дружину. Вони відсудили у вдови навіть подарований на весілля маєток, а також установили опікунство над малою Катериною і наполягали охрестити її в католицькій церкві. Але на таке Галшка звичайно не погодилася, охрестила дочку в православній церкві, а згодом, у 1615 році, ще й видала її заміж за православного оршанського хорунжого Миколу Млечка. Брати покійного чоловіка страшенно гнівалися, але нічого зробити не могли навіть через суд - Катерині на той час уже виповнилося шістнадцять років, і їхнє опікунство припинилося.

У 1601-1602 роках Галшка одружилася вдруге зі Стефаном Лозкою, заможним українським шляхтичем, який у 1578 році отримав титул підчаш- ного. На той час йому вже було 60 років. Про родовід Лозків відомо з кінця XV століття як вихідців з Берестейщини11. Були однією із значних і впливових шляхетських родин на Київщині, мали багато маєтків у навколишніх селах і містечках.

У1603 році Стефан Лозко обдаровує Галшку маєтком Рожів на Київщині. Після 1606 року Галшка Гулевичівна-Лозчина відпродує свої волинські маєтки братові Андрію і переїздить до Києва. На київському Подолі в подарунок отримує від чоловіка один із його земельних пляців. Тоді ж Галшка Гулевичівна прийняла рішення про дарунок своєї кам'яниці з двором на Подолі і 10 тисяч польських злотих київській православній громаді. 14 жовтня 1615 року складає і підписує дарчу (фундуш), яку 15 жовтня було внесено до київських гродських книг. Цей документ підтверджує факт доброчинності Гулевичівни, згідно з яким шляхтянка відписала свою садибу із землями в Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей усіх станів. У дарчій зазначалося:

«Я, Галшка Гулевичівна, дружина його милості пана Стефана Лозки, маршалка Мозирського, за згодою його милості на все нижче викладене... цим моїм добровільним листом, що я, живучи постійно в давній святій православній вірі Східної Церкви і палаючи побожною ревністю до неї, з любові й приязні до братів моїх - народу руського і для спасіння душі своєї, з давнього часу наважувалася Церкві Божій добро зробити... дарую і записую мій власний успадкований маєток... в м. Києві...».

У фундаційному листі вона обумовлює призначення фундушу:

«Усе це - на монастир Патріаршої ставропігії спільного життя, по чину Василія Великого, також і на школу для дітей, як шляхетських, так і міщанських і на інший спосіб богоугодного життя, котрий би... служив спасінню християнському і вихованню милосердних учнів.

А при цьому й на готель странників духовних... з тим, щоб монастир, і школа, і весь чин керувався законом Кафоличної Східної Церкви Грецького обряду» Памятники, изданные Временною Комиссиею для разбора древних актов, высочаше учрежденною при Киевском военном, Подольском і Волынском генерал-губернаторе: [в 4 т.]. Киев: в Унив. тип., 1845-1859, 1846. Т. 2. Арк. 12-14..

Пожертвою своєї садиби Галшка Гулевичівна уможливила відкриття Київської братської школи. Вона була заснована Київським братством для поширення освіти й оборони православної віри. За сприяння святителя Петра Могили у вересні 1632 року в результаті об'єднання Київської братської і Лаврської шкіл було створено Києво-Братську колегію. Згодом колегія почала іменуватися Києво-Могилянською на честь свого благодійника в статусі академії. У ХУІІ-ХУІІІ століттях заклад був головним освітнім центром на українських землях. Академія мала широке міжнародне визнання і виховувала українську інтелектуальну як духовну, так і політичну еліту.

Згідно з останніми генеалогічними дослідженнями у Стефана Лозки і Галшки було четверо спільних дітей: Йосиф, Михайло, Регіна і Анастасія. Однак Галшка Василівна у своєму заповіті згадує лише про одного Михайла, називаючи його улюбленим сином. Пізніше він перейшов у католицтво.

Після смерті другого чоловіка в 1618 році Галшка Гулевичівна переїхала в Рожів на Київщині у маєток свого покійного чоловіка, де, як свідчать архівні документи, ще якийсь час господарювала зі своїм сином Михайлом. У цей же період Галшка Василівна переживає материнську драму: у 1628 році помирає молодою її дочка Катерина Млечкова. У своєму передсмертному заповіті Катерина Христофорівна просить чоловіка поховати її в храмі згідно з традицією «грецької» віри. Розпоряджається про особисте майно: не маючи власних дітей, рухоме майно заповідає зведеному братові Михайлові Лозці, а грошові суми на своїй маєтності в Мозирі заповідає своїй «милій матінці» Гальшці Гулевичівні Стефановій Лозчиній, маршалковій Мозирскій БірюлінаО.Історична довідка про фундаторку ГалшкуГулевичівну. Волинський краєзнавчий музей. 22.06.2021 року. Вих. № 258/1-3. Арк. 4..

Біля 1630 року, крім батьківської частини, Галшка відписує синові свою частину маєтку на Рожеві з присілками, а сама повертається до Луцька, де займалася освітньою та культурною діяльністю. Підтримку отримує від синів своєї старшої сестри Ганни, що була в шлюбі з князем Юрієм Богдановичем Пузиною, - Олександра, Юрія і Михайла Пузин - членів Луцького Хрестовоздвиженського братства, міцних оборонців православної віри. Переїзд Галшки з Києва ймовірно був приурочений до висвяти в 1633 році князя Олександра Юрійовича Пузини на православного єпископа Луцького і Острозького Афанасія Бірюліна О. Історична довідка про фундаторку ГалшкуГулевичівну. Волинський краєзнавчий музей. 22.06.2021 року. Вих. № 258/1-3. Арк. 4.. Рід Гулевичів, як і рід Пузин найдовше з української шляхти трималися православної віри.

Хоча благодійна діяльність Галшки Гулевичівни найбільше асоціюється з київською пожертвою 1615 року, Галшка була меценаткою до кінця свого життя. Найбільше це помітно протягом луцького періоду. Фундаторка долучалася до діяльності Луцького Хрестовоздвиженського православного братства, яке було засноване в 1617 роціі* Довбищенко М. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець XVI - перша половина XVII ст.). Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. С. 185., і регулярно передавала кошти на його розвиток.

За заповітом, більшість статків Галшки - як золотом, так і грошима, які їй заборгували, - перейшли на потреби Луцького братського монастиря та церкви при ньому. Також маценатка надала підтримку кільком іншим церквам на Волині.

Незадовго до своєї смерті Галшка Гулевичівна пише 2 квітня 1641 року в Луцьку духовний заповіт-тестамент, у якому просить поховати її в луцькій братській церкві, на яку пожертвувала 200 польських злотих. Окрім того, братський монастир отримав 200 злотих, луцький братський шпиталь - 50 злотих, черницям Чернчецького монастиря мало дістатися 30 злотих, чернчицькому і пречистенському священникам - по 10 злотих:

«Во имя Отца и Сына и Святого Духа, Бога вьТройце Святой Единого, станься воля Его святая, аминь. Я ГальшкаГулевичовнаСтефановаяЛозчиная, маршальковаяМозырская, упатруючи на том свити короткость живота людского и непевности годины роз- лученядушы с тиломь... остатнею тоею волею моею роспоражаю... Наперед душу мою Пану Богу, в Тройци святой Единому, з надшебзуполною о збавеню ее презьмилосерде Его святое, поручаю; тилозась мое грешное, з земли взятое, земли оддаю, которое наймилшыйсынь мой, урожоный его милостпаньМихаль Лозка, в церкви Брацкой Луцкой заложеня Честнаго и Животворящаго Креста Господня, а не где индей, водлугь христианьского и церкви святой восточное, подь послушенствомь святишого патриархи Констаньтинополского буду- чое, порядку, яко най пристойней поховати маеть; до которое Церкви братское Луцкое, где и тиломое маетьбытиположено, золотых двесте, а на монастырь законьникомь, при той же церкви будучымь, абы Пана Бога за душу мою молили, золотых другую двесте; на шпитал Братский Луцкийзолотых пятдесят; на монастырь паненский Черньчыцкий, паньном законным, золотихь тридцать; свесченикови Черньчыцкому золотыхь десять, а другую десять золотыхь свесченикови Пречыстиньскому на богомолие за душу мою одписую...» Довбищенко М. Архів Української Церкви: Серія 2. Джерела. Випуск 1. Історія Луцького братства і братського монастиря 1617-1833 років. Луцьк: «Терези», 2014. С. 214..

Дарує братству заповітом також коштовні срібні хрест з підніжжям, кадильницю і келих, які були нею заставлені у православного духовенства міста Мозиря. Галшка просила, якщо вона за життя свого не встигне викупити, то щоб це зробило Братство за її кошти Довбищенко М. Архів Української Церкви: Серія 2. Джерела. Випуск 1. Історія Луцького братства і братського монастиря 1617-1833 років. Луцьк: «Терези», 2014. С. 215..

Галшка Гулевичівна померла в 1642 році. 31 березня 1642 року в Луцьку актову книгу чернець луцького братського монастиря отець Теофіл Заплатинський вніс для актування заповіт Галшки Гулевичівни. Оскільки заповіти для актування подавалися не пізніше двох тижнів після смерті заповідальника, то умовною датою смерті волинської шляхтянки можна вважати середину березня 1642 року за старим стилем Бірюліна О. Історична довідка про фундаторку ГалшкуГулевичівну. Волинський краєзнавчий музей. 22.06.2021 року. Вих. № 258/1-3. Арк. 5..

Підписати тестамент запрошувалися свідки із рідних і шанованих особистих приятелів. Заповіт був підписаний її свояком - володимирським підкоморієм Юрієм Пузиною, а також Іваном Козинським, Ігнатієм Броневичем, Костянтином Ушаком Куликовським і Андрієм Гуляницьким. Усі п'ятеро шляхтичів документально зафіксовані як братчики Луцького Хрестовоздвиженського братства. Цей факт, як і пожертви Галшки на користь цього братства, свідчать про найтісніші зв'язки Галшки Гулевичівни з найбільшою на Волині православною інституцією Бірюліна О. «Навічно фундуючи добра свої власні...». Луцьке Хрестовоздвиженське братство: історія та відродження. Луцьк: ВМА «Терен», 2013. С. 125..

Цілком вірогідно, що чин похорону особисто здійснював луцько-острозький єпископ Афанасій (Пузина, 4 25.12.1650), представник княжого роду, племінник доброчинниці, старший луцький братчик Бірюліна О. Історична довідка про фундаторку ГалшкуГулевичівну. Волинський краєзнавчий музей. 22.06.2021 року. Вих. № 258/1-3. Арк. 6.. Галшка Гулевичівна, згідно зі заповітом, була похована в крипті Луцької братської церкви, а її ім'я, як і багатьох інших представників її родини, було внесено для довічного поминання у «Поменик Церкви Брацької Луцької», ведений з 1618 року. Слід зауважити, що найбільше членів братству, а саме 9 осіб, дала родина Гулевичів.

Прижиттєвого портрету Галшки Гулевичівни не збереглося, але було створено чимало уявних. Зокрема, у 2002 році скульптором Іриною Дацюк була виготовлена і встановлена їй меморіальна дошка на стіні луцької братської церкви. Іменем Галшки Гулевичівни в Луцьку названо одну з вулиць Старого міста. Завдяки ініціативам голови братства Андрія Бондарчука в Луцьку 27 вересня 2011 року відкрито Музей історії Луцького братства (з 2013 року - відділ Волинського краєзнавчого музею), окремим розділом якого є життєпис Галшки Гулевичівни. У 2012 році була частково музеєфікована і відкрита для відвідувачів підземна крипта братського храму, у якій знайшла вічний спочинок Галшка Гулевичівна, волинська шляхтянка, луцька братчиця, одна з найвідоміших українських меценаток, яка зберегла і пронесла православну віру через усі негаразди і випробування свого земного життя.

Висновки

Таким чином, завдяки значним пожертвам на розбудову церковних братств, братських шкіл і монастирів, Галшка Гулевичівна зробила вагомий внесок у розвиток та зміцнення Православної Церкви на українських землях у непростий для православ'я час на початку XVII ст.

Список літератури:

1. Бірюліна О. Історична довідка про фундаторку Галшку Гулевичівну. Волинський краєзнавчий музей. 22.06.2021 року. Вих. № 258/1-3. 6 арк.

2. Бірюліна О. «Навічно фундуючи добра свої власні...». Луцьке Хрестовоздвиженське братство: історія та відродження. Луцьк: ВМА «Терен», С. 123-126.

3. Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI - першої половини XVII ст. (реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела): Наук.-мет. вид. Київ: Вища школа, 2009. 511 с., іл.

4. Довбищенко М. Архів Української Церкви: Серія 2. Джерела. Випуск 1. Історія Луцького братства і братського монастиря 1617-1833 років. Луцьк: «Терези», 688 с.

5. Пом'яннк. Реєстр Луцького Хрестовоздвиженського братства. 1618 р. Луцьк: Волинська оласна друкарня, 2000. С. 6.

6. Довбищенко М. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець XVI - перша половина XVII ст.). Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. С. 188.

7. Бірюліна О. Історична довідка про фундаторку Галшку Гулевичівну. Волинський краєзнавчий музей. 22.06.2021 року. Вих. № 258/1-3. Арк. 6.

8. Довбищенко М. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець XVI - перша половина XVII ст.). Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. 882 с.

9. Лозко Г Галшка: Лозки та Гулевичі в XV-XVII ст.: історичний нарис. Тернопіль: Мандрівець, 2015. 47 с.

10. Макарий (Булгаков), митр. История Русской Церкви: в 9-ти томах. Москва: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастиря, 1994-1997. Т. 5. 559 с.

11. Мануил (Лемешевский), митр. Русские православные иерархи 992-1892: Биографический словарь: в 3-х томах. Москва: Изд-во Сретенского монастиря, 2002-2004. Т. 3. 487 с.

12. Памятники, изданные Временною Комиссиею для разбора древних актов, высочаше учрежденною при Киевском военном, Подольском і Волынском генерал-губернаторе: [в 4 т.]. Киев: в Унив. тип., 1845-1859, 1846. Т. 2. 789 с.

13. Пом'яннк. Реєстр Луцького Хрестовоздвиженського братства. 1618 р. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2000. 73 с.

14. Строев П. Списки иерархов и настоятелей монастырей Российской Церкви. Санкт-Петербург, 1877. 1056 с.

15. Яковенко Н.Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). Київ: Наукова думка, 1993. 416 с., іл.

References

1. Biryulina O. historical reference about the founder Galshka Gulevichevna. Volyn Museum of local lore. 22.06.2021 of the year. Ext. no.258/1-3. 6 L.

2. Biryulina O. " forever basing your own good...». Lutsk Holy Cross Brotherhood: history and revival. Lutsk: VMA "Teren", pp. 123-126.

3. Voronchuk I. genealogies of the Volyn Gentry of the XVI - first half of the XVII century (reconstruction of family structures: methodology, methodology, sources): Nauk.-met. Ed. Kiev: Vysshaya Shkola publ., 2009. 511 P., Il.

4. Dovbishchenko M. Archive Of The Ukrainian Church: Series 2.Sources. Issue 1. History of the Lutsk Brotherhood and fraternal Monastery of 1617-1833. Lutsk: "Libra", 688 P.

5. Pomyannk. Register of the Lutsk Holy Cross Brotherhood. 1618 Lutsk: Volyn olasna printing house, 2000. P. 6.

6. Dovbishchenko M. Volyn Gentry in religious movements (late XVI-first half of the XVII century). Kiev: state of emergency Sergiychuk M. I., 2008. p. 188.

7. Biryulina O. historical reference about the founder Galshka Gulevichevna. Volyn Museum of local lore. 22.06.2021 of the year. Ext. No. 258/1-3. Ark. 6.

8. Dovbishchenko M. Volyn Gentry in religious movements (late XVI - first half of the XVII century). Kiev: state of emergency Sergiychuk M. I., 2008. 882 P.

9. Lozko G Galshka: Lozki and Gulevichi in the XV-XVII centuries: a historical essay. Ternopil: Mandrivets publ., 2015, 47 p. (in Russian)

10. Makary (Bulgakov), Mitr. History of the Russian Church: in 9 volumes. Moscow: publishing house of the Transfiguration Valaam Monastery, 1994-1997, Vol. 5. 559 P.

11.Manuel (Lemeshevsky), Mitr. Russian Orthodox hierarchs 992-1892: Biographical Dictionary: in 3 volumes. Moscow: Sretensky Monastery publishing house, 2002-2004. Vol. 3. 487 P.

12. monuments published by the Temporary Commission for the analysis of ancient acts, higher established under the Kiev Military, Podolsk and Volyn Governor-General: [in 4 Vols.]. Kiev: in Univ. type., 1845-1859, 1846. Vol. 2. 789 P.

13. Pomjannk. Register of the Lutsk Holy Cross Brotherhood. 1618 Lutsk: Volyn regional printing house, 2000. 73 P.

14. Stroev P. lists of hierarchs and abbots of monasteries of the Russian Church. Saint Petersburg, 1877. 1056 p. (in Russian)

15. Yakovenko N. Ukrainian Gentry from the end of the XIV to the middle of the XVII century (Volhynia and central Ukraine). Kiev: Nauchnaya Dumka publ., 1993, 416 P., ill.

Додаток

Рис. 1. Автограф Галшки Гулевичівни

Рис. 2. Меморіальна дошка Галшці Гулевичівні на стіні Луцької братської церкви. 2002 р.

Рис. 3. Підземна крипта братського храму. 2016 р.

Размещено на Allbest.ru