Українська канонічна спадщина: Київський собор 1640 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська канонічна спадщина: Київський собор 1640 року

протоієрей Володимир Вакін

Анотація

Золота доба розвитку українського православ'я невід'ємно пов'язана з ім'ям видатного святителя Петра Могили. Київський першоієрарх намагався преобразити та надати нового дихання усім можливим сторонам життя митрополії. Природньо, що для реалізації своїх бажань св. Петро Могила вибрав найбільш дієвий інструментарій управління православного устрою - собор. Київський собор 1640 року охопив великий спектр життєво важливих питань православного життя митрополії: роз'яснення головних основ православного віровчення та прийняття "Катехізису", проблем пастирського, літургійного та адміністративного характеру, регламентації чернечого побуту та аскетичного подвигу, турботи про духовно-моральний стан пастви та інше.

Ключові слова: св. Петро Могила, митрополія, вище церковне управління, першоієрарх, собор, постанова.

Середину XVII ст. прийнято називати золотою добою українського православ'я. Беззаперечним архітектором даного феномену є видатний святитель Київського престолу святий Петро Могила. Період правління Київського першоієрарха насичений рішучими змінами у всіх сферах церковного життя нашої митрополії та його належного упорядкування. Св. Петро Могила використовував усі доступні методи та інструментарії для досягнення поставленої мети, тому належне місце було відведено найвищій інституції церковного управління в Київський митрополії - обласному собору, що відбувся в Києві в 1640 році. Собор тривав десять днів, під час яких було прийнято "Православне ісповідання віри" або "Катехізис", яке згодом стало символічною книгою всього вселенського православ'я, та розглянуто ряд питань літургійного, канонічного та церковно-адміністративного характеру, що турбували тогочасне життя Київської митрополії. віровчення православний митрополія

Причини скликання собору митрополит достеменно охарактеризував у запрошувальній грамоті:

"Немало пройшло часу, як уся православна Церква Руська, будучи піддана сильному гонінню від відступників, знаходиться у ситуації, коли неможливо відділити від себе хижих вовків, так що православні й слухняні чада Східної Церкви не мали ніякого з ними спілкування у справах віри. Тому, багато православних, одні через невідання, інші через часту присутність під час їхніх повчань та богослужінь, надзвичайно себе спотворили, так що тяжко розрізнити, чи справді вони православні чи тільки по імені... Через це сан духовний і чернечий прийшов до розладу, і настоятелі, піддавшись недбальству, не тільки не турбуються про порядок, але й в усьому віддалились від древніх Отців. Таким же чином і братства, відрікшись від ревності своїх попередників і потоптавши моральність, кожен прагне власного і робить по-своєму. Словом, уся наша Церква Руська, не в догматах віри (вони зберігаються непорушно), але у звичаях, які стосуються молитви й благочестивого життя, дуже ушкоджена. Дивлячись на це стурбованим оком і з серцем скорботним, ми завжди піклувались про те, як би все те могло бути направлене й доведене до звичаїв древніх предків наших, при яких і благочестя розсіяло... Цього, за нашим розумінням, не інакше можемо досягнути, як тільки через собор, на який прибувши, наші співслужителі архієреї і другі чесні духовні отці, освічені достатньо в догматах віри і випробувані в благочестивому житті, пильно, з прикликанням Святого Духа, порадились би і приклали працю та старання для того, щоб уся Церква наша у всьому вище сказаному могла бути належно виправлена і доведена до своєї давньої красоти"Пригласительное посланіе митрополита Петра Могилы къ Луцкой братіи на Кіевскій соборъ. 1640 года, 24 іюня // Памятники, изданные Кіевскою коммиссіею для разбора древнихъ актовъ.. - К.: Типографія ИмператорскагоУниверситета Св. Владимира Н.Т. Корчакъ-Новицкаго, Мих. ул., д. №4-й, 1898. - Т.1 - С.68-70.

Аналіз досліджень визначеної проблематики. На жаль, до нашого часу не дійшли самі акти Київського собору 1640 року з детальним викладенням питань, що розглядалися собором, а тільки маємо короткий опис про ухвалені постанови на основі польського перекладу Кассіана Саковича (із зазначенням його тенденційних коментарів на користь уніатства - авт.)Деянія Кіевскаго собора 1640 года, по разсказу Кассіана Саковича // РИБ. - Петербург: Типографія и Хромолитогравія А. Траншеля, Стремянная, 12, 1878. Т. 4. - Кн. І. - 235 с.. Про мету скликання собору до наших часів збереглося першоджерело - запрошувальна грамота на Київський собор 1640 року св. Петра МогилиПригласительное посланіе митрополита Петра Могилы къ Луцкой братіи на Кіевскій соборъ. 1640 года, 24 июня // Памятники, изданные Кіевскою коммиссіею для разбора древнихъ актовъ.. - К.: Типографія Императорскаго Университета Св. Владимира Н.Т. Корчакъ-Новицкаго, Мих. ул., д. №4-й, 1898. - Т.1-133 с.. Про склад собору можемо знайти опис у Іоаникія Галятовського - сучасника подійИоанникийГалятовский. Мессия правдивый Иисус Христос Сын Божий. - К.: типография Киево-Печерской лавры, 1669. - 429 с.. Требник св. Петра Могили містить два оригінальних канони Київського собору 1640 року - 26 і 66Требник Петра Могили / перевид. з оригіналу 1646року [упоряд. А.Жуковський]. - Канберра- Мюнхен-Париж, 1988., що свідчить про детальний поділ постанов собору та про солідну чисельність прийнятих рішень. Окрім цілісних канонів, у Требнику також зустрічаємо багато настанов, що були прямим предметом діянь соборуВласовський І., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: В 4 т. - К., 1998. Т. 2. - С. 171..

Серед вітчизняних дослідників частковий опис собору та аналіз прийнятих постанов розглядали проф. О. ЛотоцькийЛотоцький О., проф. Українські джерела церковного права. - Варшава, 1931. - 318 с. та проф. І. ВласовськийВласовський І., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: В 4 т. - К.: Вид. УПЦ Київського Патріархату, 1998. Т. 2. - 396 с.. Суміжні відомості із зазначеної проблематики можна знайти у працях проф. о. Юрія МицикаМицик Ю.А., Нічик В. М., Хижняк З. І. Петро Могила / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Українська Православна Церква Київського Патріархату; Національний університет "Києво-Могилянська Академія". - К., 2013. - 400 с. та А. ЖуковськогоЖуковський А. Петро Могила та питання єдності Церков. - К.: Мистецтво, 1997. - 304 с. Булгаков Макарий, митр. История Русской Церкви: В 9 т. - М.: Изд. Спасо- Преображенского Валаамского монастыря, 1996. Т. 6. - 797 с.. Не можна оминути увагою дореволюційні доробки, такі, як митр. Макарія Булгакова ¹¹, проф. Є. ГолубінськогоГолубинский Е.Е., проф. История Русской Церкви: В 5 т. - М.: Университетская типография, Страстной бульвар, 1901. - Т. 4. - 616 с. та С. ГолубєваГолубев С. Кіевскій митрополитъ Петръ Могила и его сподвижники. - К.: Тип. С.В. Кульженко. Большая-Васильковская ул., домъ № 23, 1989. - Т. 2. - 524(1) + 498(2) с..

Метою наукового дослідження є на основі постанов Київського собору 1640 року зробити канонічно обґрунтовані висновки ролі інституту собору в системі вищого управління Київською митрополією в середині XVII ст. та проаналізувати найбільші проблеми пастирського, літургійного, полемічного, церковно-адміністративного характеру життя митрополії зазначеного періоду й надати канонічну оцінку прийнятим соборним рішенням.

Сам собор розпочався восьмого вересня 1640 року в кафедральному храмі святої Софії - Премудрості Божої, де були розставленні крісла, на яких і розмістилися делегати собору відповідно до "списку". До складу собору ввійшли: митрополит Київський Петро Могила, представник Луцької єпархії - єп. Ісаакій, представник Львівської єпархії - єп. Авраамій, Перемишську єпархію представляв отець Панкратій Григорович, Мстиславську єпархію - о. Софроній Чижевський, окрім послів від єпархій, були присутні: Слуцький архмандрит СамуїлШитик, ігумен Миколаївського монастиря м. Києва о. Ісая та делегати від чорного й білого духовенства та мирян, переважно від братствДеянія Кіевскаго собора 1640 года, по разсказу Кассіана Саковича // РИБ. - Петербург: Типографія и Хромолитогравія А. Траншеля, Стремянная, 12, 1878. - Т. 4. - Кн. І. - С. 26-28.

Цікавий факт, що з вищеперерахованих учасників соборів ми бачимо лише представників правлячих архієреїв митрополії, а самі преосвященні єп. Луцький Афанасій Пузина, єп. Львівський Арсеній Желибовський, єп. Перемишський Сильвестр Гулевич та єп. Мстиславський Сильвестр Косів особисто були відсутні. Дуже важко зробити однозначний висновок, чи це був збіг обставин, чи певна таємна домовленість архієреїв. До наших часів зберігся лист єп. Мстиславського Сильвестра Косова до митрополита Петра Могили, де він повідомляє про свою відсутність через збігу неблагоприємних обставин^{1 5}Письмо мстиславскаго епископа С. Коссова къ кіев. митрополиту Петру Могиле съ уведомлешемъ о невозмоности ему, вследствіе стеченія неблагопрштныхъ обстоятельствъ, лично прибыть на кіевскьій соборъ (1640 г.) // Голубев С. Кіевскій митрополитъ Петръ Могила и его сподвижники. - К., 1989. Т.2.- С. 187..

Відкрив собор св. Петро Могила, який виголосив довгу промову про підготовку до собору, а архієреї подякували Київському митрополиту за пастирську турботу. Після цього головуючим собору був обраний архімандрит СамуїлШитик, який зайняв своє місце та сповістив про регламент роботи собору. З іншого джерела ми можемо знайти відомості про писарів собору: Йосифа Кононовича, ректора Київських шкіл, та Інокентія Гізеля, ректора Гойської колегіїИоанникий Галятовский. Мессия правдивый Иисус Христос Сын Божий. - К., 1669. - С. 320-321..

На наступний день собору після ранньої Літургії ректор київських шкіл говорив проповідь про значення соборів в устрої Православної Церкви та наводив приклади відомих соборів та їхніх постанов для успішних вирішень нагальних проблем. Далі головуючих собору запросив до слова о. Ісаю, ігумена Миколаївського монастиря, для розлогого докладу про причини та завдання Київського собору. У своїй промові о. Ісая, зокрема, зазначив, що однією з найбільш деструктивних проблем життя митрополії є відсутність сучасних перекладів церковних книжок. Опоненти православ'я, користуючись нагодою, надрукували польською мовою, зрозумілою для більшості, власні книги із уніатським вченням, проте видають їх за православні, через що спокусили та ввели в оману велику кількість вірних. З метою порятунку пастви св. Петро Могила запропонував на розгляд та затвердження собору православний "Катехізис". Таким чином, собор перейшов до обговорення тексту "Катехізису", починаючи із "Символу віри".

На третій день роботи, 10 вересня, собор продовжив розгляд "Катехізису", а саме про місце перебування душ праведних та приватний суд для кожної особи відразу після смерті. Окрім питань віровчення, отці собору перейшли і до практичних сторін життя: узгодили священнодійства при звершенні таїнства Хрещення, Вінчання та Євхаристії; визначили використовувати утвар із срібла та олова; заборонили висвячувати в пресвітери неосвічених та допускати до звершення церковних служб священиків-двоєженців; прийняли постанови про заборону "нюхати табак". У цей день також була розглянута скарга Київського митрополита на самочинний друк львівським Успенським братством богослужбових книг "Євангеліє", "служебник" та ін. і було постановлено заборонити друкувати й купувати їх "під страхом клятви"^{1 7}Деянш Юевскаго собора 1640 года, по разсказу Касаана Саковича // РИБ. - Петербург: Типографы и Хромолитогравш А. Траншеля, Стремянная, 12, 1878. Т. 4. - Кн. I. - С.32..

11 вересня отці собору мали дискусію про походження людських душ, а також по перебування душ грішників та праведників. Щодо останнього питання розгорілася полеміка між о. Ісаєю та святителем Петром Могилою, так що було вирішено з даного приводу надіслати запит до Вселенського Патріарха. Цього дня також богословські диспути чергувалися з питанням практичного характеру: заборонено, щоб єврейка приймала роди в християнки та навпаки; дозволено при смертельній необхідності хрестити немовлят повитухам; постановлено споживати єлей, що освячується під час всенічного бдіння, не залишаючи його на наступну службу; єлей же після Соборування необхідно спалювати; визначено хресний хід іти тільки проти руху сонця, а священику під час похоронної процесії - перед небіжчиком; розглянуто питання про сповідь хворих та засуджених і про святкування торжествених та звичайних свят. Також цього дня було затверджено встановити судову колегію в складі чотирьох членів, що вибираються з єпархіального духовенства, для розгляду позовів про суперечки та непорозуміння між духовними особами. Духовний суд та виклики до нього повинні відбуватися безкоштовно, і тільки після судового вироку винний був зобов'язаний сплатити судове мито. На жаль, ми не маємо докладних відомостей щодо організації і функціонування даного суду, але цікава сама вже ідея призначати в консисторію чотирьох депутатів для розгляду судових справ поміж духовенством.

П'ятого дня продовжили розбирати Символ віри зі слів "вірую в єдину, святу та соборну Церкву". Отці собору обговорили, що означає слово "у Церкву", а також розглянуто всі православні Таїнства та формули їхнього звершення. Запитання о. Панктратія про достеменний час перетворення Святих Дарів викликало настільки жваву дискусію, що було вирішено і про це питання написати до Святійшого Патріарха Константинопольського. Після обіду учасники собору перейшли до практичного обговорення православного побуту та вирішили, щоб християни не працювали у євреїв поварами та не купували в них м'яса, яке вони, швидше за все, перед тим оскверняють.

14 вересня собор завершив розгляд Символу віри та перейшов до роз'яснення молитви "Отче наш" й заповідей блаженства. Далі соборна діяльність стосувалась уставу Київського братства та особливого, за наполегливого прохання митрополита, піклування про Київські школи.

Сьомого дня було завершено розгляд "Катехізису", після обіду на порядок денний собору поставили три питання: обрання двадцять чотири священики для судових справ, щоб вони судили на зразок капітули; призначення доктором богослів'я о. Ісаю, ігумена Миколаївського монастиря, а також надання права служити із палецею для ректора Київських шкіл.

За припущенням митр. Макарія (Булгакова) о. Ісаї дали ступінь доктора богослів'я за труди над "Катехізисом"Булгаков Макарий, митр. ИсторияРусской Церкви: В 9 т. - М., 1996. - Т. 6.- С. 560.. Побічно про це свідчить той факт, що це відбулося в той самий день, коли завершили розгляд самого "Катехізису", а також і те, що невідомо іншої визначної богословської праці ігумена Миколаївського, а учасники собору не запитувала за що о. Ісаю удостоюють такої честі. Більшу дискусію викликає питання, чи о. Ісая самостійно, чи разом із святителем Петром Могилею трудився над цим творомЛотоцький Опроф. Українські джерела церковного права. - Варшава, 1931.- С.126..

На восьмий день отці собору внесли корективи для звершення земних поклонів тим, хто очолює Літургію. Для ченців та черниць було заборонено ставати хресними батьками, а мирянам - брати у восприємники іновірця. Далі соборним розумом розглянули практичні моменти звершення таїнства Соборування, а саме: одному священику двічі на день єлей не освячувати і той самий єлей двічі не використовувати. Для звершення Таїнства намагатися залучити усіх сім священиків, якщо ж сім не знайдеться, то принаймні не менше трьох. При звершенні таїнства Вінчання наказується пресвітеру ніколи не опускати питань до шлюбної пари, чи добровільно вони вступають у шлюб і чи не має нареченого в молодої, чи нареченої в молодого, хоч би і в іншій країні. При виявлені перешкоди до вступу молодят у шлюб собор над такими забороняє звершувати Таїнство. Після обіду було прийнято постанову, у якій ігумен Миколаївського монастиря м. Києва призначався ревізором над протопресвітерами, а самим протопресвітерам була встановлена черга для звершення богослужінь у св. Софії. Цього ж дня собор обрав послів для делегації до Константинополя.

Дев'ятий і десятий дні Київського собору 1640 року були присвячені виключно дисциплінарним постановам щодо монастирів і впорядкуванню чернечого життя в нашій митрополії. Так, отці собору заборонили засновувати монастирі, хоч би й малі, без дозволу правлячого архієрея і наявності привілеїв. Нечисленні монастирі, у яких братія не перевищує кількості восьми осіб, повинні знаходитися під владою більшого монастиря, а настоятель такого монастиря має називатися не ігуменом, а "старцем". Собор визнав більш бажаним спільножитний устрій монастиря, з регламентацією чернечого життя згідно з уставом святого Василія Великого. При виявлені ченцем непослуху до старшого Собор заповідає такого монаха карати позбавленням трапези, а у випадку його невиправлення - виключенням із монастиря. Черниць мав право відвідувати тільки їхній духівник.

Ченцям і черницям Собор забороняє проживати приватно в селах і містах, а тільки в монастирях. Також отці собору звернули свою увагу на чернечий одяг, наголошуючи, щоб він не був із занадто розкішної тканини, а пояс із шовку було заборонено носити категорично. Очевидно, ця постанова отців була зумовлена наслідуванням наших ченців католицьких монахів, що любили одягатися пишно й розкішно.

У випадку смерті ченця братія в кожному монастирі має згідно з християнським обов'язком відправити три Божественних Літургії за спокій душі померлого під страхом прокляттяДеянія Кіевскаго собора 1640 года, по разсказу Кассіана Саковича // РИБ. - Петербург: Типографія и Хромолитогравія А. Траншеля, Стремянная, 12, 1878. - Т. 4. - Кн. І. - С.33-46..

Із розглянутих постанов Київського собору 1640 року можна зробити висновок, наскільки прийняті собором рішення відображають прагнення видатного святителя Київського престолу Петра Могили виправити, за можливістю, усі наявні відступлення й недоліки в житті нашої Церкви та преобразувати його до колишнього благочестя, спрямовуючи в цілковиту відповідність до норм канонічного права Православної Церкви.

Список джерел і літератури

1. Джерела

2. Диянія Кіевскаго собора 1640 года, по разсказу Кассіана Саковича// РИБ. - Петербург: Типографія и Хромолитогравія А. Траншеля, Стремянная, 12, 1878. Т. 4. - Кн. І. - 235 с.

3. Иоанникий Галятовский. Мессия правдивый Иисус Христос Сын Божий. - К.: типография Киево-Печерскойлавры, 1669. - 429 с.

4. Книга Правил Святих Апостолів, Вселенських і Помісних Соборів, і Святих Отців / Пер. Чокалюка С.М. - К.: Вид. Преса України, 2008. - 367 с.

5. Письмо Мстиславскаго епископа С. Коссова къ кіев. митрополиту Петру Могиле съ уведомлешемъ о невозмоности ему, вследствіе стеченія неблагопрштныхъ обстоятельству личноприбыть на кіевскьій соборъ (1640 г.) // Голубев С. Кіевскій митрополитъ Петръ Могила и его сподвижники. - К.: Типографія С.В. Кульженко. Большая-Васильковскаяулица, домъ № 23, 1989. - Т.2. - 524(1) + 498(2) с.

6. Пригласительноепосланіе митрополита Петра Могилыкъ Луцкой братіи на Кіевскій соборъ. 1640года, 24 июня// Памятники, изданныеЮевскоюкоммисаею для разборадревнихъ актовъ.. - К.: Типографія ИмператорскагоУниверситета Св. Владимира Н.Т. Корчакъ-Новицкаго, Мих. ул., д. №4-й, 1898.- Т.1-133 с.

7. Требник Петра Могили / перевид. з оригіналу 1646 року [упоряд. А. Жуковський]. - Канберра-Мюнхен-Париж, 1988.

8. Література

9. Булгаков Макарий, митр. История Русской Церкви: В 9 т. - М.: Изд. Спасо- Преображенского Валаамского монастыря, 1996. Т. 6.- 797 с.

10. Власовський І., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: В 4 т. - К.: Вид. УПЦ Київського Патріархату, 1998. Т. 2. - 396 с.

11. Голубев С. Кіевскій митрополитъ Петръ Могила и его сподвижники. - К.: Типографія С.В. Кульженко. Большая-Васильковскаяулица, домъ № 23, 1989. - Т.2. - 524(1) + 498(2) с.

12. Голубинский Е.Е., проф. История Русской Церкви: В 5 т. - М.: Университетская типография, Страстной бульвар, 1901. - Т. 4. - 616 с.

13. Жуковський А. Петро Могила та питання єдності Церков. - К.: Мистецтво, 1997. - 304 с.

14. Мицик Ю.А., Нічик В. M., Хижняк 3. І. Петро Могила / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Українська Православна Церква Київського Патріархату; Національний університет "Києво-Могилянська Академія". - К., 2013. - 400 с.

15. Лотоцький О., проф. Українські джерела церковного права. - Варшава, 1931. - 318 с.

Размещено на Allbest.ru